Автори /
Леся Шаповал (1977)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Війна й кохання...
•
Новини мозок знову рвуть на шмаття. Весна 2022
•
Розірвалась у храмі завіса
•
Я знову потонула у вікні
•
Поле виціловує насіння
•
Валерію (пам'ятне)
•
Мій дід робив човни
•
Мої думки знов вихлюпнули весну
•
Офісна тиша полює на вірші
•
Думки про вічне
•
Липнева ніч
•
Літня замальовка
•
Душа прагне спокою й тиші
•
Така безрадісна свобода,
•
Хмари
•
Сьогодні день –– немов картинка:
•
Мечта
•
Душевный разговор
•
А чашка плакала
•
Утро
•
Чувства
•
Летят слова, летят мечты,
•
Щастя
•
Я малюю
•
Я прокидаюся від сну
•
Гербарій скошених трав,
•
Літературні зібрання,
•
Спека
•
Пудра в небі з краплинками дощу
•
Паперова фантазія
•
Колискова
•
І знов кива вишневий цвіт,
•
Сонячних променів хмиз
•
Повільно очі затуляє доня.
•
Люди запалили вогні,
•
Так добре повертати в сни
•
Все тане...
•
Картини із пір‘я
•
Ходоки
•
Небо вивуджує сонце,
•
Колискова для доні
•
Сніг спада пухнастим серпантином
•
Морозяне чаклунство
•
Дерева чують музику...
•
Віддзеркалення
•
Блимає сонце самотнім ґудзиком
•
Крапля розплескує простір асфальту.
•
Ліс зачаровано мовчав
•
Кігті задавнених звичок тримають міцно,
•
Звуки
•
Нічні тіні
•
Останній день зимового везіння,
•
Натхнення...
•
Крізь натхненну посмішку вітру
•
Шапка із дірками
•
Застиглі краплі червоного пилу сонця
•
Я сьогодні відкрила дверцята,
•
Молотить вітер крилами пил,
•
Кліповий сон
•
А я вигадую дію,
•
Біля фортепіано
•
На моєму столі безлад
•
Мелодія
•
Ніч
•
Дощ
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Війна й кохання...
Чи доречно?
Чи доречно?
Новини мозок знову рвуть на шмаття.
Ця сотня днів — солоне море втрат.
Ця сотня днів — солоне море втрат.
Розірвалась у храмі завіса
І змінилось життя земне.
І змінилось життя земне.
Я знову потонула у вікні
Яка п'янка буває літня тиша!..
Яка п'янка буває літня тиша!..
Поле виціловує насіння,
Розпускає його пожовклою комою
Розпускає його пожовклою комою
Валерію
Мій дід робив човни.
Немов би крила він дарував
Немов би крила він дарував
Мої думки знов вихлюпнули весну.
Крижинність тане у долонях снів,
Крижинність тане у долонях снів,
Офісна тиша полює на вірші
«Не піддвайся....», - вітер насвище.
«Не піддвайся....», - вітер насвище.
Тане в тканевому морі
твій примарний дивний слід.
твій примарний дивний слід.
Квіти сплелися в обіймах,
В оплесках ночі спекотних.
В оплесках ночі спекотних.
Кизилові ягоди стиглі,
Встеляють коріння й траву.
Встеляють коріння й траву.
Душа прагне спокою й тиші,
Здається б, «згорнулась калачиком»
Здається б, «згорнулась калачиком»
Така безрадісна свобода,
Не знаєш, притулити як,
Не знаєш, притулити як,
Люди стомлені їдуть в маршрутці:
Хто читає, хто дума своє…
Хто читає, хто дума своє…
Сьогодні день – немов картинка:
з минулих, ще студентських, днів.
з минулих, ще студентських, днів.
Залитый солнцем подоконник
Я. Краска с кисточкой в руках,
Я. Краска с кисточкой в руках,
Беседа в беседке,
без скамеек, без ветки,
без скамеек, без ветки,
А чашка плакала,
И в бархате чаинок я новый видела,
И в бархате чаинок я новый видела,
Я пришла нежданно
«Икебана», —
«Икебана», —
Растворившееся облако вечернеего света,
Снова дарит сотканный из чувств разговор,
Снова дарит сотканный из чувств разговор,
Летят слова, летят мечты,
И жизнь летит в круговороте.
И жизнь летит в круговороте.
Промінь дитячої посмішки.
Спогад повертається пошепки.
Спогад повертається пошепки.
Я малюю.
Вже за північ.
Вже за північ.
Я прокидаюся від сну.
В твоїх повіках тануть весни,
В твоїх повіках тануть весни,
Гербарій скошених трав,
Немов осінній годинник.
Немов осінній годинник.
Літературні зібрання,
то не лише сліпе читання,
то не лише сліпе читання,
Здається, градусник розтане,
Немов бурульки мокрий слід,
Немов бурульки мокрий слід,
Пудра в небі з краплинками дощу,
посох сонця і клейноди...
посох сонця і клейноди...
Паперова фантазія
Колискова
(Наслідування народному)
(Наслідування народному)
І знов кива вишневий цвіт,
і знов народжується пісня,
і знов народжується пісня,
Сонячних променів хмиз
очі не ранить ранком.
очі не ранить ранком.
Повільно очі затуляє доня.
в руці розкритій бачу царство снів.
в руці розкритій бачу царство снів.
Люди запалили вогні,
бо у місто прийшов вечір.
бо у місто прийшов вечір.
Так добре повертати в сни.
Після значного інтервалу
Після значного інтервалу
Все тане...
“Поглянь на вербу”, –– ти сказав.
“Поглянь на вербу”, –– ти сказав.
Картини із пір‘я,
мов птахи.
мов птахи.
Обліпило, мов в сметані,
листя, стовбури й гілки...
листя, стовбури й гілки...
Небо вивуджує сонце,
сонце вивуджує небо.
сонце вивуджує небо.
Зачинило сонце клуні,
Місяць в воду зазира,
Місяць в воду зазира,
Сніг спада пухнастим серпантином,
а очам і боляче і смішно,
а очам і боляче і смішно,
Я хитрую сама із собою,
бо з тобою не вмію я так.
бо з тобою не вмію я так.
Дерева чують музику...
А віти й листя,
А віти й листя,
У вчорашній калюжі
віддзеркалювалась посмішка,
віддзеркалювалась посмішка,
Блимає сонце самотнім ґудзиком
на відбіленому небосхилі,
на відбіленому небосхилі,
Крапля розплескує простір асфальту.
Сіро-похмурий став мокро-базальтовим.
Сіро-похмурий став мокро-базальтовим.
Ліс зачаровано мовчав,
у нім росла трава.
у нім росла трава.
Кігті задавнених звичок тримають міцно,
очі тримають зв‘язок
очі тримають зв‘язок
Симфонія вчорашнього дня
накреслилась обрисом сонця,
накреслилась обрисом сонця,
Прямо переді мною стелеться простір вражень:
біло-рожеві бульбашки,
біло-рожеві бульбашки,
Останній день зимового везіння,
та владу не здає вона Осяйній,
та владу не здає вона Осяйній,
Натхнення...
Як його спіймати,
Як його спіймати,
Крізь натхненну посмішку вітру,
крізь тумани спогадів давніх,
крізь тумани спогадів давніх,
Шапка із дірками,
крізь які видно всесвіт
крізь які видно всесвіт
Застиглі краплі червоного пилу сонця,
Облиті воском на залатаному полотні осіннього листя.
Облиті воском на залатаному полотні осіннього листя.
Я сьогодні відкрила дверцята,
до яких не торкалась давно.
до яких не торкалась давно.
Молотить вітер крилами пил,
віється дощ по краплині.
віється дощ по краплині.
Ніч полонила,
ніч догоріла,
ніч догоріла,
А я вигадую дію,
а я вигадую обрис,
а я вигадую обрис,
Клавіші бігли, неначе летіли,
шелест мелодії,
шелест мелодії,
На моєму столі безлад,
на моєму подвір’ї сонце,
на моєму подвір’ї сонце,
Мелодія звучить …
в твоїх словах,
в твоїх словах,
Я повертаюсь з світлом ліхтарів
й свічок каштану,
й свічок каштану,
Дощ ІІ