Автори /
Анастасія Поліщук
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Мимохіть написане щось романтичне
•
Дівчина з ведмедиком: Альтернатива
•
Дощі (етюд)
•
Горняткам кави присвячується
•
Фараонові миші
•
Серпневе. Обіднє
•
Звуки залізниць
•
Таємниця
•
Без п'яти
•
Через призму туманного місяця
•
Момент
•
Мовчазне інтермеццо
•
A priori
•
Замкнуте коло
•
Знову, дурний, вийшов з дому без шапки...
•
Дотик
•
Мовчазно
•
Загубилась
•
Вечір (етюдик)
•
Вікна
•
Ти дихаєш вогкістю
•
І знову можна...
•
Внутрішній турист
•
Нове ім'я
•
Мене звати Земля
•
І вже не зрахувати, яке літо…
•
Вирок
•
У куточку душі ...
•
Ритм твого серця нагадує стукіт потяга...
•
Мить
•
Пороги твоєї кімнати...
•
Буває, так незручно уявляти...
•
Кілька ніжних кроків...
•
Ластівки
•
Чай
•
Сливово-яблучний
•
Алегорія (Посвята народам)
•
3.30
•
Коло
•
Останній потяг
•
Страва
•
Інквізиція
•
Я не буду
•
Sanctum verum
•
Іди, моя примаро...
•
Парне вишивання
•
Можна?
•
Ти любиш сукні...
•
Гладіатору
•
Зайдеш у хату...
•
Я прокинулась в іншому місті...
•
У темній одежі...
•
А осінь завжди, певно, що багряна...
•
І рани не болять у переможців
•
Вересень
•
Правда, любий?
•
Марафон
•
Осторонь, зовсім осторонь...
•
Простота
•
Тисячі дверей, вікон і кватирок...
•
Іду
•
Навпіл
•
Навіть карти Таро...
•
Бусинка
•
А ти зможеш...
•
На мить
•
На шиї
•
Мовчи
•
Серце билося
•
Недоторкана каста
•
Відкрий вікно
•
Ти мене запитав ...
•
***
•
Дежавю
•
For him
•
Ранкове щастя
•
Десь там...
•
Калачі
•
Ворони
•
Земля співає
•
Намалюй мене
•
Один у двох
•
Невже правдиво
•
Закрию очі
•
Фільм - пречудовий
•
Не ті
•
А інколи хочеться
•
Іди сюди, мій любий пілігриме...
•
Домовичок
•
Не можна вільним – у кайдани
•
А тут так тісно!
•
Чумацька феєрія
•
Алоха
•
Вона стоїть у зореві світанку...
•
Невидима струна
•
Запетляю в літо
•
А ти усміхайся частіше!
•
А Україна все-таки жива
•
Ой, плетися мій віночку
•
My sakura
•
Волошки
•
У нас є все
•
СОНячні промені
•
Треба тиші
•
***
•
***
•
***
•
***
•
І йди вперед
•
Не дивись на землю так окрилено...
•
Намистом срібним падали униз...
•
Прийшов
•
Балада про життя
•
Дитина із планети Щастя
•
Зупинилась на хвильку послухати вічність...
•
Метaморфоза
•
Літо
•
Ніжно рукою...
•
Я - королева...
•
Музика
•
Ночь
•
К К***
•
Он сильный
•
Всё,чего она просила
•
You
•
Житомир
•
Івана Купала
•
*****
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Хоч як би думки без перерви
Збиралися навколо тебе,
Збиралися навколо тебе,
Сірий кошлатий ведмедику,
Мій еквілібристе ілюзій,
Мій еквілібристе ілюзій,
*Цую - сезон дощів у Японії (з кінця травня і до середини липня, принаймні в Токіо)
Горнятко кави - не перше точно.
Закриєш очі - стаєш півтінню.
Закриєш очі - стаєш півтінню.
У кам'янистих пустелях,
де ніч - нібито відпустка
де ніч - нібито відпустка
Уже котрий день поспіль у вухах самі лише дзвони
Цикад
Цикад
Чую: потяг іде. Звуки станції,
Гомін, музика, шум навздогін,
Гомін, музика, шум навздогін,
Даремність усього на світі
Така очевидна мільйонам
Така очевидна мільйонам
За вікном - без п'яти п'ятниця,
Я спросоння все вештаюсь поглядом
Я спросоння все вештаюсь поглядом
Без небажаних домішок спогадів,
Без навіяних вигадок, пристрасті
Без навіяних вигадок, пристрасті
Усі рядки, слова – ба! – навіть літери
Здаються вкрай обмеженими, щоб
Здаються вкрай обмеженими, щоб
Якщо хочеш про щось говорити, що ж...
спершу помовч.
спершу помовч.
Не дивись, що небо непокоїться,
І не думай - не твої гріхи
І не думай - не твої гріхи
І все безперервно, по колу, невпинно:
Будинок, робота, кафе, може, ринок,
Будинок, робота, кафе, може, ринок,
Знову, дурний, вийшов з дому без шапки.
Сам невдоволений.
Сам невдоволений.
Дотик долоні - донизу, додолу,
Дотик долоні - увись і до неба,
Дотик долоні - увись і до неба,
Сьогодні ми вдома, та знаю напевно,
Якогось світання відправимось в гори,
Якогось світання відправимось в гори,
Загубилась в думках - так трапилось,
Ніби вежа в пухкому тумані
Ніби вежа в пухкому тумані
Ти падаєш тихо сніжинкою
Під ноги якійсь незнайомці
Під ноги якійсь незнайомці
Вікна знімають тендітні серпанки
Вікна своє так показують серце
Вікна своє так показують серце
Ти дихаєш вогкістю,
Розкішно транспортуючи теплі молекули,
Розкішно транспортуючи теплі молекули,
і знову можна хоч тоннами їсти яблука
і о восьмій казати, що вже надто темно
і о восьмій казати, що вже надто темно
Приходить час, і я іду - до себе
Попити чай о п'ятій двадцять дві,
Попити чай о п'ятій двадцять дві,
Називаєш ім'я ще свого, ще незнаного бога,
Та воно вже чуже, вже думками розщеплене на
Та воно вже чуже, вже думками розщеплене на
Мене звати Земля,
візьми, обіпрись на мене,
візьми, обіпрись на мене,
І вже не зрахувати, яке літо
Оманливо пахне кавунами,
Оманливо пахне кавунами,
А ти мені пиши, пиши, пиши!
Про ніжний вечір, що вселяє смуток,
Про ніжний вечір, що вселяє смуток,
У куточку душі, де дрімає закутавшись Бог
Ще нескоро світанок, ще темно, неначебто у
Ще нескоро світанок, ще темно, неначебто у
Ритм твого серця нагадує стукіт потяга,
Повагом з ліжка встаєш і йдеш на балкон.
Повагом з ліжка встаєш і йдеш на балкон.
Неважливо, де ти опинишся,
Неважливо, де спиниться час.
Неважливо, де спиниться час.
Пороги твоєї кімнати, пороги твоєї оселі
Чи зможуть стримати хвилі, які підганяє геній?
Чи зможуть стримати хвилі, які підганяє геній?
Буває, так незручно уявляти,
Як інші люди творять власні вірші,
Як інші люди творять власні вірші,
кілька ніжних кроків подушечками пальців по щоці
набагато тяжчі, довші, виснажливіші, аніж десятки кілометрів
набагато тяжчі, довші, виснажливіші, аніж десятки кілометрів
Не воруши повіками, не руш!
Бо ти не бачив, а сніжинка-ластівка
Бо ти не бачив, а сніжинка-ластівка
Зламаний, скривджений, знічений
Хто ти такий?
Хто ти такий?
Ти іди - не лякайся, що вогко.
У саду поміж яблук і слив
У саду поміж яблук і слив
Ти, Каїне, мене прости,
Я винен сам у своїй смерті
Я винен сам у своїй смерті
Нічого не відбувається, опів на четверту,
Люди із палицями чи - ба! - парасольками
Люди із палицями чи - ба! - парасольками
Зламую тіні ще не розбуджених пальців.
Світло надворі, ледве за шосту, здається.
Світло надворі, ледве за шосту, здається.
Ще не відірвана від вітру
Устигла на останній потяг
Устигла на останній потяг
Смачні слова - ковтаю, наче страву,
Яку із холодильника навшпиньки
Яку із холодильника навшпиньки
Береш коробку сірників, кидаєш за пазуху,
У якості соусу краще додати бензин.
У якості соусу краще додати бензин.
Я не буду про тебе думати
Не ображаюсь, бо і не образив,
Лиш наче щось, можливо, їдкий дим
Лиш наче щось, можливо, їдкий дим
Іди, моя примаро, геть від мене
Вже світ
Вже світ
Зашиваєш мою свідомість білою грубою ниткою
По чорній канві - я без розуму
По чорній канві - я без розуму
Можна, я ненароком украду твої обійми?
Покладу собі під голову і ляжу спати,
Покладу собі під голову і ляжу спати,
Ти любиш сукні, зіткані із пристрасті,
Та чи твоя сорочка теж така?
Та чи твоя сорочка теж така?
Так повелося – римський імператор
Махнув рукою – почались бої
Махнув рукою – почались бої
Зайдеш у хату – нібито світлиця,
Столи стоять у білих скатертинах,
Столи стоять у білих скатертинах,
Я прокинулась в іншому місті -
І повітря занадто прісне,
І повітря занадто прісне,
У темній одежі, неначе пошитій з гагату,
А осінь завжди, певно, що багряна,
Вином червоним листя оросить,
Вином червоним листя оросить,
І рани не болять у переможців.
Але чомусь коле дещиця свідомості у скронях.
Але чомусь коле дещиця свідомості у скронях.
День був занадто сонячний,
Настрій був надто піднесений,
Настрій був надто піднесений,
Коли дощ цілував мокрі шибки,
Ти мовчав, ледь затиснувши зуби,
Ти мовчав, ледь затиснувши зуби,
Знехмар чоло, посій у ньому сонце,
Прикрась ланіти маковим вінком
Прикрась ланіти маковим вінком
Осторонь, зовсім осторонь
пролітає зграя пташок,
пролітає зграя пташок,
Для пустель притаманні не піски,а пустота,
Для глибин притаманна не темінь, а глибина,
Для глибин притаманна не темінь, а глибина,
Тисячі дверей, вікон і кватирок,
І якась із них, певно, що твоя.
І якась із них, певно, що твоя.
У вітрі - думи,
У небі - очі,
У небі - очі,
Ти загубився? Показати шлях?
Звичайно, покажу, мій любий пане,
Звичайно, покажу, мій любий пане,
Навіть карти Таро нас роз’єднують,
Раніше бар’єром стояли відстань, зайнятість,
Раніше бар’єром стояли відстань, зайнятість,
Зачарований долею зненацька, чи повірять
Із розуму зведений ненароком, ненавмисно
Із розуму зведений ненароком, ненавмисно
А ти зможеш... всю вічність отак?
Перехрестями недокресленими?
Перехрестями недокресленими?
Ідуть години подихом століть,
І завтра щезне, мов забуте вчора,
І завтра щезне, мов забуте вчора,
Сядь мені на шию, витримаю
Чи твоя совість така ж міцна...
Чи твоя совість така ж міцна...
Мовчи - мені так сонячно, солодко...
Чи то гірко, чи, може, неправильно.
Чи то гірко, чи, може, неправильно.
Серце билося крокам в такт,
Вилітала душа - по граму.
Вилітала душа - по граму.
Я нікому не треба.
Я блукаю самотньо вночі,
Я блукаю самотньо вночі,
Відкрий вікно - для сонця і для щастя!
Нехай туман іде у небуття,
Нехай туман іде у небуття,
Ти мене запитав, чи я відьма,
Усміхнувшись у відповідь – ні,
Усміхнувшись у відповідь – ні,
Заплети думки мої у коси,
Заплети в них стрічку кольорову,
Заплети в них стрічку кольорову,
Були слова, були знайомі очі,
Було усе, немовби дежавю,
Було усе, немовби дежавю,
I'll sound like a string of the broken guitar
For him
For him
Ранкове щастя - небо без війни,
І ковдра, що так міцно обіймає,
І ковдра, що так міцно обіймає,
Я хочу говорити віч-на-віч
Із тихим ранком, росами умитим,
Із тихим ранком, росами умитим,
Цей світ собі не має рівних,
Тому і рівності нема.
Тому і рівності нема.
Во́рони-во́рони,
Ніччю ціловані,
Ніччю ціловані,
Земля співає — чом їй не співати,
Коли її цілують небеса!
Коли її цілують небеса!
Намалюй мене снами з майбутнього,
Намалюй мене власними мріями.
Намалюй мене власними мріями.
А ти – мов дим,
Ти – гра думок,
Ти – гра думок,
Весна прийшла, весна у землю сіяла надію, щастя, радість і добро,
Цвіло усе, що мало мрію вижити. Біда одна, що жито не цвіло.
Цвіло усе, що мало мрію вижити. Біда одна, що жито не цвіло.
Закрию очі - полечу кудись,
Де жайвір щастя ранками віщує,
Де жайвір щастя ранками віщує,
Я пригощу тебе чаєм гарячим без цукру.
Сядемо зручно, подивимось разом кіно.
Сядемо зручно, подивимось разом кіно.
А я - не та, котру ти малював,
А інколи хочеться, щоб по колу
З орбіт
З орбіт
Іди сюди, мій любий пілігриме,
Іди мерщій, мій стомлений моряче,
Іди мерщій, мій стомлений моряче,
Домовичок - з хитринкою в очах,
Із вусами, які сховали усміх,
Із вусами, які сховали усміх,
Не можна вільним – у кайдани,
Не треба щастя в друзки п’яне,
Не треба щастя в друзки п’яне,
А тут так тісно! Тісно! Дайте волю!
Ламаю крила об сталеві прута,
Ламаю крила об сталеві прута,
Ледь чутно скрип незмащених коліс,
І зорі впали у п'янкі лимани,
І зорі впали у п'янкі лимани,
А сонце сипле квіти водограєм,
А у повітрі океанський бриз...
А у повітрі океанський бриз...
Зірки звели собори між світами,
І тихо залунало в дзвонах небо,
І тихо залунало в дзвонах небо,
А вам не зрозуміти як душа болить,
коли немає слів,
коли немає слів,
Стежкою барвистою запетляю в літо,
Жайвором співучим тишу розплету,
Жайвором співучим тишу розплету,
А ти усміхайся частіше, щоб сонце вуста цілувало,
Щоб вітер наніс на обличчя осяйного щастя скрижалі.
Щоб вітер наніс на обличчя осяйного щастя скрижалі.
А Україна все іще жива,
Ще б'ється серце у житневих грудях,
Ще б'ється серце у житневих грудях,
Ой, плетися мій віночку, заплітайся в долю,
Нехай квіти - моя радість - зацвітуть зі мною.
Нехай квіти - моя радість - зацвітуть зі мною.
Spring plunged her fingers into
the hair of the Earth.
the hair of the Earth.
Сині очі степів, тихе небо лугів.
Волошки.
Волошки.
Сплітаються в тризуб величні зорі,
Безмежними житами вкрився лан.
Безмежними житами вкрився лан.
Сьогодні іду по вулиці – люди немов намальовані:
На вустах в кожного – усмішка, а в очах – сонячні промені.
На вустах в кожного – усмішка, а в очах – сонячні промені.
Не треба слів. Не треба. Треба тиші. Вона співа про істину пісні.
Коли верба струмки віттям колише, послухай тиші мелодійні сни.
Коли верба струмки віттям колише, послухай тиші мелодійні сни.
Nature never doubts
The wisdom of her choices
The wisdom of her choices
The cat is smiling
To the round sphere of the Moon
To the round sphere of the Moon
The tree in the yard
Always whispers unknown words
Always whispers unknown words
The hills stand silent
Covering the mystery
Covering the mystery
Стули вуста, якщо душа щемить,
І серце крається на тисячі століть.
І серце крається на тисячі століть.
Не дивись на землю так окрилено!
Не для того погляд затаївсь!
Не для того погляд затаївсь!
Намистом срібним падали униз
І розбивались об каміння люті,
І розбивались об каміння люті,
Прийшов з ясним чолом і добрими очима,
Збудив легенько доторкнувшись до плечей,
Збудив легенько доторкнувшись до плечей,
Через сторінки польових орбіт,
Через сніги скривавлених балад,
Через сніги скривавлених балад,
Я ніколи не бачила снігу!
Розкажіть мені - він темно-синій?
Розкажіть мені - він темно-синій?
Зупинилась на хвильку послухати вічність -
Може, пані висока шепне щось мрійливо,
Може, пані висока шепне щось мрійливо,
Невимовно, сонливо, тяжко вона йшла у бій,
Фортеця кривава недолі, дарунок голодних мрій.
Фортеця кривава недолі, дарунок голодних мрій.
Серед ясних озерець синяви,
По стежечкам промінисто-барвистим,
По стежечкам промінисто-барвистим,
Ніжно рукою хилить додолу
Трави весняні вітрець.
Трави весняні вітрець.
Я королева, що жадає влади,
Я промінь сонця, що летить удаль,
Я промінь сонця, що летить удаль,
Яка дзвенить мелодія струнка!
Немов би ангелів святих капела
Немов би ангелів святих капела
Приходит ночь, открыв свои объятья,
Затмив лазурь небес своей улыбкой,
Затмив лазурь небес своей улыбкой,
Она сидит и молча смотрит
На небо тихое вдали.
На небо тихое вдали.
Красивый дождь идет сквозь стены света,
Он не имеет никаких преград,
Он не имеет никаких преград,
Крыши умываются слезами,
Вороны кружатся дикой стаей,
Вороны кружатся дикой стаей,
Your image has so many words
For your description and depiction,
For your description and depiction,
Схили буйних трав шовкових
Стеляться мені до ніг,
Стеляться мені до ніг,
Легенький вітер так незвично пролетів,
І таїною шелестіли понад вечір трави.
І таїною шелестіли понад вечір трави.
Ти бачив, як на небі сяють зорі?
Чи взрів ти їх сліпучий справжній блиск?
Чи взрів ти їх сліпучий справжній блиск?