•  * * *

Чоловік дружині зранку
Повіряє забаганку

•  Яринчині картинки

Малює Яринка
Барвисті картинки:

•  * * *

Іще природа так собі,
Але змінився настрій,

•  * * *

Вимолив у долі
Ту, якою снив,

•  * * *

Сонечко неждано млу злизало рано
І відкрилась зору навкруги краса, –

•  * * *

Не знаю де – в раю, чи в пеклі буду,
І чи існує потойбічний світ,

•  * * *

Настала бажана весна
І стало більше втішних видив, –

•  * * *

Щоб узавтра роду не лягти
В темні та холодні домовини, –

•  Сьогодні

Вишгород. Березень. Висне
Сіре мереживо хмар, –

•  * * *

У стисках темряви і тиші,
В підвалі блимає свіча,

•  * * *

Втомились очі від руїн,
Що через вулицю напроти, -

•  * * *

Час життя безнастанно
У минуле біжить.

•  * * *

Вийди, друже, в час весняний
В світ безмежної краси, –

•  * * *

Поставна, міцна, красива
Церква, наче схов,

•  * * *

Чом ви, бабцю, зажурились
Й обливаєтесь слізьми?

•  Лінощі

Сам собі вкорочую тривалість
Вкрай скороминущого життя, –

•  * * *

Немов знаряддям гострим тесля
Різьбить мереживом бруски, –

•  * * *

Твоє волосся побіліло,
Немов трава серед зими, –

•  Світлій памяті В. Слобожана

Похоронили Василя.
З душі ніяк не сходить туга.

•  * * *

Я поворушитися боюся,
Щоб не налякати мимоволі

•  * * *

Бува, дражливі, як мана,
Або напрочуд доброзичні, –

•  Україна

Як мені знайти слово,
Щоб воно, наче пісня

•  * * *

Щось ясніє й меркне згодом,
Як зірниця в небесах, –

•  Козак

Поруйновані оселі
І розорені лани, –

•  * * *

Гірка непомірно скорбота
На душу незрушно лягла, -

•  * * *

Уже нема числа могилам,
Уже нема ні сліз, ні зла, –

•  * * *

Ось і досвіт минає
Скороспішно, як сон, –

•  * * *

Відбушували заметілі
І час вдоволення поспів, -

•  * * *

Зборола вихори вагання,
Прогнала сумнівів рої

•  * * *

Холодне світло зір яскравих
Деінде розчиняється в імлі,

•  * * *

За межею виднокраю
Випромінюється жар, –

•  * * *

Коли вона береться болем,
Або її проймає сміх, –

•  * * *

Ані в будні, чи у свято,
Можу Богом, присягти, –

•  * * *

Затуманена серпанком
Понад обрієм блакить, –

•  * * *

Нечутний рух легких сніжинок
І мляві полиски зірниць

•  Відчай

І робити несила,
І сидіть – не моє, –

•  * * *

Життя вихляючи несеться
Поміж затишшями й вітрами, -

•  * * *

Ріка напудрена добіла
Іще не радує нікого,

•  * * *

Вже недалеко до весни,
Хоча сніги іще глибокі

•  * * *

Сніг біліє, іскриться, блискоче
Так, що меркнуть всі інші вогні, –

•  * * *

Побілила хуртовина
Почорнілі береги, –

•  * * *

Наді мною в небі синім
Жайворонка чистий спів

•  * * *

Я знаю точно – так уже було,
Бо сам страждав і мучився немало, –

•  * * *

Неначе обстежує вітер,
Опісля спекотливих днів, –

•  * * *

Ніжнотонна, безмежна, прозора
І манлива така далечінь

•  Доля

Свистять шуліками ракети,
Гуде й здригається земля, –

•  * * *

Душа мовчить, а серце ціпеніє
Від жалю за тобою, бо любив

•  * * *

Наче сталось довгождане чудо
Та зникати зовсім не спішить, –

•  * * *

Люблю за те, що ти в красі,
Як світ уквітчаний весною, -

•  Про слово змістовне й порожні слова

Наче дитя в середмісті,
Втрапивши в повінь людську, –

•  * * *

Якщо давно не молодий
І руки, й ноги вже судомить, –

•  Без тебе

Як важко і сумно без тебе, матусю,
Літати у мріях, впадати в гріхи, -

•  * * *

Уже так рано не смеркає
Межи засніжених осик,

•  Ще не ніч

Не обманюй серце знову
Тим, що можеш не ревти, –

•  * * *

Відтанцьовує дощ розпочату відлигу,
Надоложує впевнено згаяний час, -

•  * * *

Під ногами тріск і слизь,
Сонця промені згори, –

•  * * *

Холодною гілкою вишні
Світання вдаряє об скло

•  * * *

Нині день такий вітристий,
Що радіє лиш сміттяр, -

•  * * *

Мені ніколи не забути
Від поцілунку в тілі хміль, –

•  Мужик

Змовкла раптово зозуля
Й більше уже не кує, –

•  * * *

Лиш тільки пилом сніжним
Укритий зимний шлях,

•  * * *

Півень щосил кукурікнув,
Різко хитнувши хвостом, –

•  * * *

Чомусь так боляче зробилось,
Що мимоволі входжу в раж, –

•  * * *

Паросток надії
На кінець війни

•  * * *

Місто в облозі туману.
Проблиску світла ніде.

•  * * *

В дугу зігнувся ясний місяць
І, без утоми та без мір,

•  * * *

Дивитися більше не можу,
В швидкого життя на краю, –

•  * * *

Тільки в пору найсумнішу,
Із небес на битий шлях, –

•  * * *

Цікавість задуму й звучання
Принадних слуху мудрих слів

•  * * *

Розмальовані мріями сни,
Затуманені дійсністю мрії, -

•  * * *

Мене отам шукати треба,
Де світу вічні образи, –

•  * * *

З покрівлі за каплею капля
Зривається лунко: Дзень!.. Дзень!..

•  Фантасмагорія

Хоч твердий, немов горішок,
І міцний, неначе в’яз, –

•  * * *

Перелізу, перескочу
Мури і рови, –

•  Петелька, або умовний знак

Безіменна і безвісна
Донедавна, день при дні

•  * * *

Той махнув рукою, інший чмокнув,
Був такий, що тис в обіймах, як удав, –

•  * * *

Не люблю жінок, які
На мою красуню схожі, –

•  * * *

Ідуть по вулиці дівчата
І усміхаються гуртом, –

•  Спогад

Сутінь сіра, тиха, сонна
Ще чаїться за вікном,

•  * * *

Нещільно скупчилися хмари,
Бо вітер досі не затих, –

•  * * *

В моїй душі безмежне море
Хотінь, страждань, розчарувань, –

•  * * *

Мені минулого не жаль,
Мені майбутнього не треба,

•  Благодать

В пітьмі душі спалахує раптово
Яскраве полум’я окрилень та натхнень, –

•  * * *

Життя втрачає кольори
Наприкінці дороги, –

•  * * *

Яке приємне поєднання –
Повітря чисте і мороз

•  * * *

За вікном шурхоче сніг,
Сіючись додолу, –

•  Сподівання

Мов очікування на пізнання,
Чи чекання на з’яву весни, –

•  Я пам'ятаю...

Я пам’ятаю пізній вечір
І яблуневий пишний сад, –

•  Жайвір

Співом жайвір голосистий
Переповнює блакить,

•  Новорічне

Вже гірлянди на ялинці
Сяють яро в сизій млі, –

•  * * *

В підвалі міркую логічно,
Хоч, звісно, я маю апломб, –

•  * * *

І медвяний запах шкіри,
І волосся мідний блиск

•  * * *

Осяйні розливи
Внизу і вгорі, –

•  * * *

Носяться спогади рвані
В пам’яті добрій моїй, –

•  * * *

Біля нашої хатини
Проростає картоплина

•  * * *

Обережним черепахам
Їхній панцир служить дахом,

•  * * *

До сонця тягнеться дорога
Крізь не зникаючий туман, –

•  * * *

Хоча ясніло і темніло,
Порі яскравій навздогін, –

•  * * *

Коли на довгі ночі схожі
За вікнами сіріють дні,

•  * * *

Морозним ранком темно-синім
Я дім утеплений покину

•  * * *

Це щастя – бути нещасливим,
Але співучим, наче дрозд, –

•  * * *

Жінка гірко ридає всю ніч
За стіною моєї квартири, –

•  * * *

Допоки ми спокійно спали,
На чорний мармур п’єдесталу

•  * * *

Серед знайомих та одна,
Що на зорю яскраву схожа, –

•  * * *

Дзвінок дверний чи телефонний,
Як соловейко невгомонний,

•  * * *

Сонце зиркнуло востаннє
Й відвело вбік світлий зір, –

•  Невигадане

Анатолію К...

•  * * *

Сніг кружеляє – і липнуть до скла
Наскрізь промерзлі сніжинки зірчаті, –

•  Пізнавальний вірш

Вила встромлюються в сіно, –
І в дзвінкій зимовій тиші

•  * * *

Хоч одягай нове пальто,
Хоч десь іди в плащі старенькім, –

•  Душа

Називаємо душею
Те повітряно-прозоре,

•  * * *

Коли я поглядом буравлю
Не скаламучений затон,

•  * * *

Уже я ніколи, напевно, не зможу
На мить загубитись в юрбі перехожих,

•  * * *

Хижий ворон крумкнув хрипко
І побачилось мені,

•  * * *

Я люблю оцю жінку, що в душу
Обережно занурює зір

•  * * *

Така спокійна, ніби сон,
Оця зимова ніч, –

•  * * *

Забув про сни і мало їм,
І легко збуджуюсь щоденно,

•  Чому?..

Чому в далекій юності дівчата
Усмішки дарували не мені, –

•  * * *

Є в пам’яті миттєвості війни,
Що блискавками чиркають до смерті

•  * * *

Коли на старості зубожів
І так ударився в плачі,

•  * * *

Анатолію К...
Минають дні, проходять тижні,

•  * * *

Чую, на жаль, і бачу,
Вулицею ідучи, -

•  * * *

Голос високого неба
В рухах повітря звучить, –

•  Незнайомці

Ти щоранку йдеш повз вікна
Не спиняючись ніде, –

•  * * *

Там, де тісняться каштани кронисті
Та сутеніти раніше стає, –

•  Місячна повінь

Місячна повінь прозора й безкрая,
Ллється з безхмарних небес від темна, –

•  * * *

Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях

•  * * *

Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –

•  Нагадування собі

Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри

•  * * *

Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.

•  * * *

Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту

•  * * *

Я так любив тебе донині
І все робив, що тільки міг,

•  * * *

Не тільки вас гарно розгледів,
А добре відчув заразом,

•  * * *

Пройшла мигтюча громовиця,
Затихли гуркоти густі, –

•  * * *

Зненацька гавкнула собака,
Зробивши злякано підскок, -

•  * * *

Жбурляю камінь, як гранату,
В той бік, де взявся жаром схід, –

•  * * *

Уже сказати, певно, треба,
Що, свій прискорюючи плин,

•  Він

Я від чутого погляд похнюпив
І сидів нерухомо від слів,

•  * * *

Сповита темрявою тиша.
Земного спокою доба.

•  * * *

Двір холоне та іскриться –
Розпочався листопад, –

•  * * *

Повернися до мене обличчям,
Не спрямовуй більш погляд убік, –

•  * * *

Даремно спокою шукаю
Межи негаснучих вогнів,

•  * * *

Моя дитино бідолашна,
Вгамуй помалу тіла дрож, –

•  * * *

Якби несподівано впала
Ти з берега в пінну ріку, –

•  На нулі

Сьогодні згадувати страшно
Про клятих мін глухе виття

•  * * *

Одягатись бідно,
Важко працювати, –

•  Мама

Накричала, пожурила
Неквапливо, спроквола, –

•  * * *

Шахед блудливий грохнувся в дворі,
Жбурляючи осколками повсюди, –

•  * * *

Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –

•  * * *

Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,

•  * * *

Так мене покохала,
Що забув я одразу

•  * * *

Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить

•  * * *

На себе змушуєш чекати
В оцій дрімливій німоті

•  * * *

Покохай – і злетять, наче птиці,
З-під пера в піднебесся слова, –

•  * * *

Як на буйволі тигриця,
На собаці скаче киця

•  * * *

Прийшла пора зів’ялих трав
Та шурхотіння падолисту,

•  * * *

Війна поділила надвоє
Стрімкого життя течію, –

•  * * *

Збереглася в пам’яті не пишна,
Бо тоді була непоказна, –

•  * * *

Все-таки життя прекрасне
Подароване мені, –

•  * * *

Стигне в раннім осіннім смерканні
Переповнений тишею двір, -

•  * * *

Проснувся – і бачу туман за вікном
Та чую важке безгоміння, –

•  * * *

Уже на гребнях хвиль немає
Ні яхт вітрильних, ні гребних човнів, –

•  * * *

Повертаючись рядочком
До дитячого садочка, –

•  * * *

Я уявити не можу,
Що в найсолодшому сні

•  * * *

Негативні думки навернулися
І душа знемагає в журбі, –

•  * * *

Я давно не торкався цих стебел,
Із яких ми, зробивши постіль,

•  * * *

То насниться пил зруділий,
То привиджується сніг

•  * * *

Ніяких сумнівів немає
В твоїх гарячих почуттях,

•  * * *

Хоч високими хвилями грає
Розтривожена вітром ріка, –

•  * * *

Ідучи алеєю натрапиш
Поглядом на дерево те знов

•  * * *

Тебе зустрічаю
Щоранку в трамваї,

•  Старість

Старість примостилася на схилі
Повного надіями життя

•  Цирк та й годі.

На арені цирку,
В білих безкозирках, –

•  * * *

А осінь ніяк не вгамується,
Раз бачиться ще наяву,

•  Поезія

Прекрасна, безвіка,
Жадана і люба

•  * * *

То радили тікати,
То перебути тут, –

•  * * *

Нас снів позбавила весна,
А юність чарами кохання

•  * * *

В боргах та позичках загруз
І борсається в скруті

•  * * *

Зелену барву втратив гай
І стовбури відкрив для зору, –

•  * * *

Розчинилося у мжичці
Сонця лагідне тепло, -

•  * * *

Аніде нікого навкруги,
Хоч садибу збудував не скраю, –

•  * * *

Моква руйнує огорожу
З кількатижневих ясних днів, –

•  * * *

Прикривають небо кучеряві хмари,
Хоч кошлатить вправно вітер білизну, –

•  * * *

Дні стають короткими, як миті
Нещодавніх зоряних дощів, –

•  * * *

Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів

•  * * *

Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,

•  * * *

Усміхаючись привітно,
Раннє сонечко щодня

•  * * *

Не залишаючи слідів
Ніяких вздовж узбіч, –

•  * * *

Несвідомі ми та грішні,
Раз у головах бедлам, –

•  * * *

Не для мене ще усмішки
Із твоїх медових уст, –

•  * * *

Ти мене замучила безладдям
І надлишком придбаних речей, –

•  * * *

Якщо чесно, то роками
Я, безсонню завдяки,

•  * * *

Допоки ти була живою, –
Пряміше йшлося все-таки

•  Серпневі зорі

Ночі серпневої зорі дозрілі
Дуже яскраво горіли тому,

•  * * *

Оці тривалі вечори
Душа сприймає, як дари,

•  * * *

Нарешті спека та духота
Відкрили осені ворота

•  * * *

Засмутила осінь
Знову журавлів, -

•  * * *

Пропахла дощами й обшарпана вітром
Зготовлена часом осіння палітра, –

•  * * *

Хочеться чистого неба
І життєрадісних днів, –

•  * * *

Стрімкої юності пора, –
Украй хмільна й весела гра

•  * * *

Проблеми, дилеми, омани
Утомлюють, мучать і звуть

•  * * *

Солодкі пахощі магнолій
І ледь помітний ранній бриз, –

•  Безкорисливий двірник

Зранку вітер різкуватий,
Озирнувшись навкруги, –

•  * * *

Укріпився в серці біль
І щемить у грудях, –

•  * * *

Яка сім’я красива на світлині
Радіє щастю власному в ту мить,

•  * * *

Туманами закурені світанки
Траву росисту неквапливо мнуть,

•  * * *

Мені подобається осінь
За дух терпкий зів’ялих трав, –

•  * * *

Поміж нами світло й темінь,
І слова пусті, –

•  * * *

Мені без тебе світ – не світ,
А тільки простір, час, події, –

•  * * *

На тлі блакитному уяв
Тебе я бачив гарно й звав

•  * * *

Розляглося безгоміння
Та поблякли кольори,

•  * * *

Хоча ні миті супокою –
Нема отруйного ниття, –

•  * * *

То миттєвий свист ракети,
То "шахедів" довгий рев, –

•  * * *

Ця тиша тривала породжує страх,
Напружує слух і благає уваги

•  * * *

Про що я маю говорити
З тобою, серця таїна, –

•  * * *

Голуб умостивсь на підвіконні
І вуркоче щасно в унісон

•  * * *

Озираючись навколо,
Зупиняюся на мить, –

•  * * *

Твоє лице в моїх долонях
Густим рум’янцем зайнялось, –

•  * * *

Сонце світлом вказує дорогу
Рідині цілющій з надр землі, –

•  * * *

Скровлені ракетами руїни
Й чад пожеж, край стишених шляхів, –

•  Світанок

До вікна підкравсь навшпиньках,
Із пробудженням півнів, –

•  * * *

Яблуня розгойдана вітрами,
Подувам шаленим завдяки, –

•  * * *

Візьму собі на добрий спомин,
Про цю коротку літню ніч, –

•  * * *

Вже серпень золотом змокрілим
Почав оздоблювати ліс, –

•  * * *

Ти себе проявила по-різному
І мінлива була, наче ртуть, –

•  * * *

В моїх словах широкий світ,
Його краса і гидь до цятки, –

•  Де ти?..

Де ти, кохана?.. Піди розберись,
Як ані руху, ні звуку, –

•  * * *

Світлій пам'яті Ковальчука
Богдана Кириловича

•  * * *

Тихне вечір. Мовкнуть птиці.
Темінь шириться чимдуж.

•  * * *

Полеглих воїнів могили.
Хрестів дубових рівний стрій.

•  * * *

Нелегко буде завтра жити нам
Використовуючи розчин нафталіну, -

•  * * *

А за вікном пташині голоси
І запахи манливі свіжих квітів, –

•  Згадки

Ожеред далекий сіна
І світання синій жар, –

•  * * *

Було невесело раніш,
А нині зовсім сумно стало, –

•  Невідправлений лист

У незаклеєнім конверті
Лист невідправлений колись, –

•  * * *

Коли душі, утомленій до краю,
Дух творчості наснагу надає,

•  * * *

Зранену війною Україну
Ворог намагається скорити, –

•  * * *

Грабіжник нині точить ніж,
Косар косу клепає зараз, –

•  * * *

Незабудки сині
На могилі сина

•  * * *

Дзенькне клямка, скрипне хвіртка,
Завалує різко пес, –

•  * * *

А ти геть зовсім не така,
Як всі мої знайомі, –

•  * * *

Робив усе, що тільки міг,
На подив, сміх та осуд,

•  * * *

Мені докоряє минуле
За лінощі часті тоді,

•  * * *

Люблю лежати горілиць
На скошених стеблинах, –

•  * * *

Відомо, що предки згубили самі
В підступному мороці вогник надії,

•  * * *

Щоб утішатися під старість
Отим, що в юності було, –

•  * * *

Напише вірш хтось, інший – два
Зуміє в труднощах зродити,

•  * * *

В мужності кується перемога,
В стійкості гартуються бійці, –

•  * * *

Шугання, свисту й прохолоди
Вітрів чомусь давно нема, -

•  Українці

І голод нас мучив, і болі стрясали,
Але ми стерпіли й сильнішими стали, –

•  * * *

Земля розпечена, як деко,
Уже в тінистому садку,

•  * * *

Не можу мовчати, - не хочу
Від болю німіти, коли

•  * * *

Хоча багато втрачено,
Украдено й загублено,

•  * * *

Липневі дні такі спекотні,
Що хмари в’януть угорі, –

•  Після полону

Тримали в підвалі
І ставили в коло, –

•  * * *

Легше, напевно,вкусити свій лікоть,
Ніж підшукати тобі чоловіка

•  * * *

Обхопивши голову руками,
Тугу переборюю гірку, –

•  * * *

Якась вкрай заздрісна людина
У літні плани внесла зміни,

•  Місяць

Він білий зовні
І жовтуватий, –

•  * * *

Світлої пам’яті
Леоніда Нечипорука

•  * * *

Спекою зморені хмари,
Без усіляких оман, -

•  В косовицю

Глибшає бажаний спокій,
Дихає димом курінь, –

•  * * *

Стає густішою пітьма
Та все дзвінкіше мертва тиша, –

•  * * *

Сонцем розпечений вітер
Пилом дорожнім укривсь

•  * * *

Спекотний день… Ані шелесне
Понад водою очерет, –

•  * * *

Ракет падіння замість зорепадів,
Щодня осколків смертоносний град, –

•  * * *

Орди скривавлені сліди –
Це знаки суму та біди.

•  * * *

Нині, як ніколи,
Видно хто є хто, –

•  Щастя

Сутінки ранні зникають поволі.
Плине мелодія ніжна без слів.

•  * * *

Паленіє сонце за прозорим мевом,
Барвою жовтавою збризкані поля, –

•  Заробітчанці

За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –

•  * * *

Озираючись на схід
Йду скоріш на захід,

•  * * *

Невдовзі кетяги калини
Підпалять ясно вогкий гай, –

•  * * *

Щоб не збочити з дороги
І чужу не перетнуть, –

•  * * *

Вернешся в дім і я зрадію,
Й до столу радо запрошу, –

•  * * *

Знайомі назви, тільки не такі
Оці відомі ще з дитинства села, –

•  * * *

І ось запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,

•  * * *

Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -

•  * * *

Іще далеко до світання,
Іще палає з тріском хмиз, –

•  * * *

Мабуть, зустрілися невпору
Ми біля скельної гори,

•  * * *

Не дають відпочити, холера,
Хоч знедавна я менш дійовий, –

•  * * *

В скверику під липою,
Влітку з дня у день, –

•  * * *

Від такого конфузу
Червонію й журюсь, –

•  * * *

Нарешті тихо в небі... На землі
Димить лише зруйнована споруда

•  В спеку

Працювати неохота
На городі чи в саду, –

•  Допитливим друзям

В соцмережах напоказ
Виставив світлини,

•  * * *

Оце і є, напевно, щастя,
Коли, звільняючись од сну,

•  * * *

На узбіччі похилім,
У задусі страшній, –

•  * * *

І не маниш, і не кличеш,
І не ждеш на мене теж, –

•  * * *

Сонце радісно блискоче,
В небі плещеться блакить, –

•  * * *

Від весняного тепла
Просинається бджола

•  * * *

Сонце гріє й світить
Дужче, ніж завжди,

•  * * *

Без історії роду
Важко нам обійтись, -

•  Після зливи

Дочекалися ми благодатної зливи,
Упоїлись водою грунти і без неї масні, –

•  * * *

Молодецька бравада
І постава струнка

•  * * *

Душа закохана світліє
І молодіє від надій,

•  * * *

Красу весни в обіймах літа
Уже не видно так, як слід,

•  Після дощику в четвер

Хоч мав безліч інших справ, –
Лікувальний душ прийняв,

•  * * *

Я люблю береги придніпрові
І дніпрові глибини люблю

•  * * *

Краса приваблює помалу,
Хоча такою вічно є, –

•  Закоханість

Обрій осяяли сходи світання
І озорив далеч сонця вогонь, –

•  Бузок

Бузок синіє біля вікон
Й очам дарує ясноту

•  Як же так сталось?..

Тіло пронизує вітер холодний
І порожніє садок гамірний, –

•  Звістка

Не туман улігся, а в очах туманно
Від гірких краплинок безупинних сліз, –

•  * * *

Скрипнуть двері, дзенькне шибка,
Чи раптово гавкне пес, -

•  * * *

М. Д…
Зручно влаштувавшись за столом на кухні,

•  Бджілка

Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка

•  * * *

Віком ослаблена пам'ять
Зраджує нині мені, -

•  * * *

Зігріває сонечко повіки
І обличчя обдає вогнем, -

•  * * *

Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –

•  * * *

Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись

•  * * *

Вітер розгойдує дзвоники,
Рве пелюстки голубі, –

•  * * *

Невтомні мурашки
Будують мурашник

•  * * *

Вже розвидняється надворі,
Запіяв когут десь зо сну,

•  * * *

Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –

•  * * *

У читальні тихій залі
І в місцях гучних зібрань,

•  * * *

Погаснуть заграви багряні
Та вибухи стихнуть будь-де, -

•  * * *

Вже відстрілялися жаринки
І не курить зловіще дим, –

•  * * *

В духовиті буркуни
Поховались цвіркуни

•  * * *

Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене

•  * * *

Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –

•  * * *

Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,

•  Де?..

В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –

•  * * *

Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло

•  * * *

На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -

•  Навесні

Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –

•  * * *

Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька

•  * * *

Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -

•  На дозвіллі

Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –

•  * * *

Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –

•  * * *

Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -

•  * * *

Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,

•  * * *

Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –

•  * * *

Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум

•  * * *

Клекоче, булькає вода,
І піниться, мов юшка, –

•  * * *

Струмок лоскоче босі ноги
І холодить помалу їх, –

•  З дитинства

Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,

•  * * *

Посадили квіти
Біля школи діти

•  * * *

Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,

•  * * *

Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -

•  * * *

Галки жовтороті
Всілися на дроті,

•  * * *

Знайомі, друзі та чужі,
Буває, скупчившись у стаю,

•  * * *

Поета безсмертна основа
Безслідно не згине в труні, -

•  * * *

Ніч закінчила свій відлік.
Темінь сточила іржа.

•  * * *

Коли днина оця настає
І святково крокує по світу, –

•  * * *

Хвилі легенькі притишено
Шурхають зрідка піском, -

•  * * *

Ідучи до Парнасу
Манівцями обмов, –

•  * * *

Сонця кружало червоне
Денну кінчає ходу, –

•  * * *

Безсоромно оголена
Задоволено спиш, -

•  * * *

Над водою сонною
Куриться туман, –

•  * * *

Простирається світла блакить
І співають пташки наді мною,

•  * * *

Якщо тобі, моя царівно,
Служити Богом присягав,

•  * * *

Сьогодні чітко розумію
І добре бачу наяву,

•  * * *

Співзвуччя рим і слів звучання,
І рівномірний ритм рядків, –

•  * * *

Дуже хочеться мені
Нині розказати

•  * * *

Далеких днів щасливі миті
Не забуваються мені,

•  * * *

Чом ти, мила, дуже зажурилась,
Бо ніяких змін ще ані-ні, –

•  * * *

Коли, бува, уваги мало
Мені прсвячуєш чомусь, -

•  * * *

Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –

•  Гроза

Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –

•  * * *

Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –

•  Туман

Всю ніч вовтузився й притих
Причаєно в долині, -

•  * * *

Ще тільки березень, а вже
Погожим надвечір’ям, –

•  * * *

Березневої днини
Озираюсь кругом, –

•  * * *

Світ чорнішає від туги
І спинились раптом дні, –

•  * * *

Врочисто сонце коронує
На царювання вже весну, –

•  Про що сьогодні пишете, поети?..

Про що сьогодні пишете, поети,
Втішаючи надіями людей, -

•  Муза

Я на неї не чатую
Терпеливо повсякдень, –

•  Чайка

Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –

•  * * *

Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -

•  Згадки

Темно-сині ночі,
Стрічі до світань, -

•  Дерусифікація

Спільникам жорстоким на догоду
Володіє хижим ремеслом, –

•  Волошки

Хоч зір погіршився вже трошки,
Та я побачити зумів,

•  Подяка

Печально порожньо в кишенях,
Хоч із рентгеном їх вивчай, -

•  * * *

Дні спалахують, мов зорі,
І згорають, як свічки, –

•  * * *

Немає ніяких підстав
Жалітися Богу на долю,

•  Смеркання

Темніє в озері смеркання
І прохолодою струмить, –

•  Мамина усмішка

В моїх очах іще донині
Матусі усмішка стоїть,

•  З дитинства

Вишивала мати
Пагорби розлогі

•  * * *

Дощ скінчився і ескізні
Занотовую думки, –

•  Зарано

Повз омолоджені дерева,
Біжить новісінький трамвай.

•  * * *

Тумани виснуть, наче мрева,
В це час над річкою щорік, -

•  Було

Ще правил тих не дочитав,
Що взимку їх я мав би знати, –

•  * * *

На ширину всього вікна,
І в глибину мілку кімнати, –

•  * * *

Рудіє сонце золотаве
І синє небо меркне теж, –

•  Порада

Ізнов розбилася посуда?..
Не переймайся сумно тим, -

•  * * *

Твоє лице в моїх долонях
Знайшло затишне укриття, -

•  * * *

Хоча про сон це тільки спогад,
Але я знаю, що, на жаль,

•  * * *

За минулим ні жалю, ні плачу,
Ні потішних пісень і думок, –

•  Халепа

Чимчикуючи з гостини
Заєць скибу ніс в торбині

•  * * *

А навколо – ні сміху, ні крику,
Ні овацій, ні лаянь нема, -

•  * * *

За вікнами сходить світання
І спішно яскравим стає,

•  Пояснив

Ще час не вивітрив з кімнати
Парфумів пахощі хмільні

•  * * *

Врізалася клином
Зграя журавлина

•  * * *

Немає більше що казати,
Та й чи потрібно говорить,

•  На Буслівській

Ще не видно у темряві згуслій
До тісного подвір’я заїзд,

•  * * *

Відшуміли хуртовини
І морози відійшли, –

•  Ми

Ми, українці, - залізні.
Навіть якісь кам'яні,

•  * * *

Купався змалечку багато
Я у парному молоці,

•  Запах України

Вітер хитає ромашки.
Куриться й стелиться пил.

•  Може...

Ще в руці димить цигарка
І в чарчині трохи є,

•  * * *

Життя зірвалося в піке
І не виходить довго з нього, -

•  * * *

Я, напевно, дірявий, як сито,
Бо зумів давніх друзів згубити, -

•  Я сню і живу лиш тобою...

Щоб дійсність являлася святом,
Благаю тебе день при дні

•  Після рибалки

Улов сьогодні невеличкий,
Бо упіймати я зумів

•  Півник

Спозарана
Він горланить

•  * * *

Забудь про зиму і згадай
Осінніх днів тепло спізніле,

•  * * *

Ніч минулася… Надворі
Сонце сяє в небесах

•  * * *

Уранці сонце світить
Яскравим ліхтарем,

•  * * *

Осик тремтячих звабна золотінь
І пурпурові шати пишних кленів, –

•  Потяг

Мчить на південь потяг,
Я й вона в купе, –

•  * * *

Хоч тільки згадую про те,
Що промайнуло перед зором, –

•  Колись побачене

Жартували більше, ніж завжди,
І сміялись аж до сліз на подив

•  Вічний зов

Ще не позначено фарватер
І щоб уникнуть мілини, -

•  Індик

Мов поважний керівник
І значущий конче, –

•  Про Остапа та цапа

Як побачить, що Остап
Хоче йти до нього, –

•  Гуляка

Треться боком об бік дині,
Ніби лащиться, кавун, –

•  Назустріч долі

Квітнуть синім небеса високі
І щебечуть голосно пташки, -

•  Нездара

Намочив метелик крила
В передранішній росі, –

•  Скрипка

Коли беруть умілі руки
Звичайну скрипку, то у мент

•  Турботливий журавель

Над рікою сонце сходить,
Луг весь росами сія, –

•  Удвох

Тепло розвіялось помалу,
Як димна смуга літака, -

•  Любов до тебе

Моя любов, мабуть, непогрішима,
Бо іншим я не можу пояснить

•  Біля Ізюма

Перемелює все у кривавім замісі
Безпідставно й уперто нещадна війна, –

•  Без варіантів

Завіяні дороги,
Засипані стежки, –

•  Напевне

Насіяло снігу удосталь
В окляклі від льоду двори, -

•  Одягання і чекання

Лютує холод вечоровий,
Мороз проймає до кісток,

•  * * *

Серед лугу зібралися коники
І голосять, неначе на поминках,

•  Докір

Нині червоною рутою
Густо уквітчаний двір,

•  * * *

Пролетіли, відспівали
Дні мої, як журавлі, -

•  Танцює молодість

Танцює молодість, а старість
Лише зітхає крадькома

•  * * *

Як весна насіє рясту
Й закурличуть журавлі, –

•  * * *

Як в італійської статуї,
Застиглий погляд і вуста

•  * * *

Пахне м'ята, квітне ружа,
Пнуться глоду чагарі, -

•  * * *

Вихрить хуртеча над селом
І двір за вікнами біліє,

•  Турбота

Я поклав у годівницю
Трошки хліба для синиці,

•  * * *

Окувало льодами озера
І снігами покрило корчі, –

•  Артисти

Зі шпаківні виліз шпак
І без партитури

•  * * *

Як же гарно нині – біло
І прозоро навкруги, –

•  Чорний колір

Чорний колір – це символ смертей і війни,
І скорбот матерів, і печалей сиріток, –

•  * * *

Пересилюю біль і загоюю рани,
Переборюю страх і печалі жену, –

•  Їжак

У своїй тісній оселі
Замерзає їжачок,

•  Дятел

По сосні, як молотком,
Лупить дзьобом дятел,

•  Торжество завірюхи

Стрічний сніг січе обличчя
Й холодить чоло моє, –

•  Не дозволимо

Не минуло стороною
Лихо села і міста, –

•  * * *

Хоч було натхнень чимало,
Мав не менш душевних криз, -

•  Пелюстинки сині

Обірвало вітром пелюстинки сині
З кущиків низенького бузку, –

•  * * *

Хоч воронками зорані
Українські поля, –

•  Обізвися

Обізвися до мене хоч словом,
Розтривож більш струну почуття, –

•  * * *

Милозвучним пташиним привітом
Сон, буває, звучати почне

•  * * *

Наче крові згустки,
Застеляє хустку

•  * * *

За вибухами і димами
Не чую й не бачу вас, мамо,

•  Дива

Снігопад засипав хату
Аж до низу сірих хмар,

•  Іній

Посріблив дерева іній
І пожовклі стебла трав, -

•  * * *

Почуття безутішне
Тяготи самоти

•  Місячної ночі

Вигнувсь місяць срібною підковою
Серед ночі в неба на краю, –

•  * * *

Безсонням замучені очі
Болять, наче рани тяжкі,

•  * * *

Я не просив ніякої любові
І почуттями душу не морив,

•  * * *

Переінакшилось лице
Й рука за серце ухопилась, –

•  * * *

Хоч у вимогливім і строгім
Житті не меншає тривог, –

•  * * *

Прийшли уранці копачі
І швидко викопали яму,

•  Порада

Я повторити хочу знову
Те, що відомо вже давно, -

•  * * *

Застуджені морозами вітри
Всю ніч гудуть хрипкими голосами

•  Мінливість погоди

Учора йшов, а нині – тане
В калюжах мутних навкруги, –

•  * * *

Припадають сніжинки до вікон
Звідусіль, як до скронь сивина, –

•  * * *

Я не можу надивиться
На красуню білолицю,

•  Коріння

До невпізнанності змінилось
Село, в якому народивсь

•  * * *

У кімнатнім куточку щодня,
По властивій котам всім охоті, –

•  * * *

Ми раділи довгожданій
Світлій радості побачень,

•  * * *

Споглядаю німу темноту,
На морозі закляклої, ночі,

•  * * *

Про успіхи наші і втрати
Новини приємні й сумні, –

•  Врожаї

Я знову пробую безсило
Хоча б на мить одну заснуть,

•  Чому?..

Моя дружина, гарна і добряча,
Чому тебе обтяжує граніт, –

•  Справжня зима

Зима вибілює дороги,
Скрипить морозами щомить, -

•  На погоду

Небо хмариться, певно, на сніг,
Чи дощитиме знову до ночі?..

•  Заспіваймо разом

Скраю поля в стиглім житі
Примостився серед літа

•  Платня

У невеличкому гаю,
Посеред вільх скрипучих, –

•  На втіху

Чорна хмара затулила
Сонечко від нас, -

•  Творчість

Годі, діду, каменем лежати
Й тяжко позіхати на зорі, –

•  * * *

Заклякла ніч пронизана морозом
І полисками тьмяних мерехтінь, –

•  * * *

Всю ніч нахмурено завія
Кружляла й вила на весь двір,

•  * * *

Не журися в марності безсилій
І в зневіру легко не впадай, -

•  * * *

В калейдоскопі пам’яті і з’яв
Дні крутяться і змінюються швидко, –

•  Бабця Марта

Вона зарано овдовіла
Й так засмалила горем тіло,

•  Чарівний Вишгород

Сонні світи
Вкриті густим

•  * * *

Норовливу, горду, дику
Та прудку, неначе лань, -

•  Незнайомка

Уже панує тиха ніч
І сон вартує біля ліжка,

•  * * *

Ніч у безвість знялася нараз,
Прихопивши пітьму з небокраю, –

•  * * *

Нехай оця лунає мова
І веселить завжди мене,

•  Поле скорботи

Бій віддалявся далі й далі,
Стихав поволі і малів,

•  Залежність

Так жура безутішно
Душу болем пройма,

•  * * *

Коли усі продовжують жнива,
І звиклися з роботою помалу, -

•  * * *

Як пеньки, вже зуби трухлі
І пожмакане лице

•  * * *

Наче для оздоби
Темної ріки, –

•  Німою мовою

Серце тішить відрада щодень,
Хоч байдуже проходиш ти мимо, –

•  Несправедливість

Коли одні гасають по Європі,
Чи вдома сонно лічать кількість мух, -

•  Радість

Я сьогодні дуже радий,
Що, прогнозам всім на зло,

•  Пагорб скорботи

Біля пагорба скорботи
Оселилися жалі, –

•  Клятва

Крізь пекучі вогні і нестерпні хурделі
Ти пройшла гордовито в сьогоднішній час, –

•  * * *

Від врожайного горіха
Потерпає тільки стріха,

•  * * *

Сьогодні мокріє, похмура й сумлива,
Хоч вчора горіла яскраво й звабливо,

•  * * *

Так її в обіймах душить
Невгамовний буревій,

•  * * *

Мов довгих марень явний вияв,
Чи серцем зроджений мотив, –

•  * * *

Звечора дощило, а на ранок
Тішиться туманами земля, -

•  Моя Україна

Моя Україна від горя змарніла
І мучиться важко роками без сну,

•  Коли...

Коли припинять гримати гармати
І будуть лиш комбайни на полях, –

•  * * *

Серед ночі колискою
В небі місяць повис

•  * * *

Припорошила паморозь місто
І в повітрі повисла імла, -

•  Образа

Запах гару, брязк металу
Де, не стишуючи хід,

•  Віримо, ждемо...

Той бій був зовсім нетривалий,
Але запеклим видавсь він, –

•  Бабусина вина

Поміж морквою на грядці
Почала трусити капці

•  В полоні

Було моє пручання кволим,
Чи зовсім опір не чинив,

•  Згадалося

Замурзана дуже малеча
Побігла до річки підвечір

•  * * *

І знову золотом червоним
Шурхоче осінь навкруги, –

•  * * *

Нас розлучила вдосвіта війна
І навсібіч розкидала по світу

•  Художниця

Має осінь хист і сили,
Раз красиво й без потуг

•  Світлина

Ларисі П…

•  Бувальщина

Після пострілів стрільців,
Не шукали манівців

•  Жовтневі смерки

Жовтневих смерків ранні з'яви
Пообкрадали гожі дні

•  Ознаки осені

Ізнову день якийсь вітристий
Прийшов, спинився і стоїть, -

•  * * *

Невдоволена Марійка
Тим, що в Каті менша лійка

•  * * *

Кохати можна одночасно
Одну і двох, і трьох жінок, –

•  Легка наука

Стала Оля помічати,
Що не миє руки Катя

•  По терну

Срібні полиски зір
Звеселяють мій зір

•  Вища школа

Від почуттів таких жагучих
У серці чую благодать, –

•  Вічна радість

Вже пахнуть осінню діброви
І стали пахмурними дні, –

•  Катруся

Не нарадується мати,
Бо подобається Каті

•  М'ячик

То покотиться, то скаче
По подвір'ю пружний м'ячик, -

•  Оце тобі на!

Намагався раз Василько
Ухопить за гребінь хвильку, –

•  Ро-До-Си

Всюди знати має кожен
В непростий для світу час,

•  Нянька і лялька

У бабусиній оселі
Нині сумно Даніелі,

•  * * *

Усе нижче до землі
Припадають трави,

•  Забава

Небо хмуриться, бо сонце
Десь блукає кілька днів, -

•  Вередуха

Щодоби не може тато
Галю вчасно вкласти спати, –

•  Сонечко

Цю комашку наша Галя
За забарвленням впізнала, -

•  * * *

Ще донині
В небі синім

•  * * *

Ряхтить листочками рудими
Над ставом стишеним верба,-

•  Метелик

Рву, складаючи в букетик,
Тільки квіти запашні,

•  Саші про кашу

Стала дужою Світланка,
Бо куштує гарно манку, -

•  * * *

За віконцем дощ гугняво
Лебедіти розпочав,-

•  Прощавай

Світлій пам'яті Володі Б...

•  Дитяче бажання

Обстріли ворожі
Не страшні йому,

•  * * *

Стали мутними пейзажі
І посиливсь вітру спів, -

•  * * *

Бажана, але нетривала
Яскравого літа пора, –

•  * * *

Занурився Вишгород в осінь
І тоне в бентежній красі

•  * * *

То мрійним поглядом привабиш,
То глузуванням відштовхнеш, –

•  Навіщо?..

У співах своїх солов’ї
Питали мене навесні:

•  Сліди

Хоч донині теплі та безхмарні
Дні іще впрівають від ходи, -

•  Розуміння

Як цвірінькати-співати
Швидко вивчились курчата, –

•  Лисичка

Від людських очей лисичка
Заховалася в копичку

•  Гарбуз

На почорнілім картоплищі
У вогку землю добре вгруз

•  Заєць

Хто сказав, що заєць всує
На грядках проводить час?

•  * * *

Своїм очам не вірю,
Але пора вже та, –

•  * * *

Моя ровеснице доросла, –
Якби хотіла тільки ти,

•  * * *

В житті кожного є перевал,
Порожнеча, незнана дорога,

•  * * *

Запалахкотіли
Багрецем сади, -

•  Жіноче кохання

Не в снах золотих потопаю,
Не в мріях рожевих живу, -

•  Верес

Попри вересень,
Кущик вересу

•  На фронтах

Озвуться й замовкнуть знов друзі мої,
Бо часу немає на довгі розмови, –

•  Хоча...

Хоча повітря пахне літом
І лист іще не опада, -

•  Вже ніде

Померла мати… Діти хату
Родинну швидко продали

•  Передосіннє

Уже забарвлення осінні
Вбачаю всюди на землі

•  * * *

На війні говорять про війну
І лиш потім шепчуться про інше,

•  Без доказів

Хоч холодна зготована їжа -
До стола не пускаєш мене, -

•  Джмелі

Джмелі мохнаті в конюшині
Гудуть невтомно дотемна, -

•  На вихідні

Гайну в село на вихідні
З оцих бетонних хащів

•  * * *

Як тільки у спогади юність
З’явилася врешті сама, –

•  Сьогодні

Сиджу, неначе перед смертю,
Бездумно дивлячись на світ, –

•  * * *

Колись був соняшник конем,
А я не знав про втому, -

•  * * *

Скільки вулиць, сош і площ
Пам’ятають очі,

•  * * *

Земля розпечена, як деко.
Ні хмар нема, ні вітерця.

•  * * *

Не утішити ні чим
Материнське серце, –

•  * * *

Не варт на долю нарікати
І захлинатися слізьми,

•  * * *

Певно, тому, що вже видали
Спритним всілякі призи, –

•  * * *

Місяць з’явився на овиді,
Вечір – тихіше води, –

•  * * *

Підійду, обніму, поцілую,
А вже потім тобі поясню,

•  Стигне серпень

Стигне серпень, наче літа
Ледь відчутний теплий слід, -

•  * * *

Не журися, жінко, що ти сива,
Що стоїть під вікнами зима, –

•  * * *

Всупереч війні,
Хочеться мені

•  У Збаражі

На бугристих шляхах
Серцю важко від дум:

•  Докір

Нелюди знищують людей
Свідомо, вміло і жорстоко,

•  * * *

Уже не тільки губи терпнуть –
Язик геть зовсім занімів,

•  * * *

Юрію К…
На них потріскалася шкіра,

•  * * *

Обирати не стану
Місце, напрямок,час, -

•  * * *

Ще є вино в прозорій склянці,
А ти цьому наперекір

•  Мамо!..

Мамо! А можна іще погуляти?..
- Можна, але ні на мить не забудь

•  * * *

Коли зацвітає калина
І тьохкають скрізь солов'ї, -

•  * * *

Випроводжаючи коханців
Ти переймалася одним, -

•  * * *

Мліє сонце удень над світом,
Небо чисте - одна блакить, -

•  * * *

І ніч як ніч, а сну немає
І вже не буде, далебі,

•  * * *

Повен болю і страждання,
Захлинаючись од сліз, –

•  * * *

Позаростали бур'янами
Притихлі вулиці села,

•  * * *

Пригадалося, як проводжали
На світанні ранкову зорю, –

•  * * *

Зранене війною кровоточить,
Воскресає, зводиться, живе, –

•  * * *

Гарячим сонцем дуже обігрітий,
Пропахлий пилом звіданих доріг, –

•  * * *

Всім серцем люблю беззавітно завжди,
За те, що дають мені силу і вроду, -

•  * * *

Хоч іще зриваюся на ноги
І долаю вибалки й горби, –

•  * * *

Схололи пристрасті минулі,
Прийшла байдужості пора, –

•  * * *

Пам’ятаю кольори і звуки,
І медові запахи садів

•  * * *

Україно, ти моя надія
І міцна опора у житті, -

•  * * *

Уже я твій… Отож не треба
Душить в обіймах кожен день

•  Чому?..

В моїй душі бушує лють
І скоро серце лопне з тріском, –

•  * * *

Здригайтеся в страху! Лякайтесь сили гніву!
Очікуйте на помсту повсякчас!

•  * * *

Долею ображений народе,
Позабудь про сумніви сумні, -

•  * * *

Досі сумнів голову морочить,
Душу, часом, гадка сколихне:

•  * * *

Блискавиця з легкістю проколе
Піднебесся щільну й вогку товщ,

•  * * *

Неподалік закіптявілої стіни,
В якімсь скривавленім лахмітті, –

•  * * *

Літній вечір. Сутінь синя.
В небі місяця ріжок.

•  * * *

Лиже вітер росинки краплисті,
Поки сонце забулося сном, –

•  * * *

Опромінене сонцем світання
Світлом будить зачаєний світ, –

•  * * *

Моє життя було хмільним
Від непомірної любові

•  * * *

Як любо нам... Погожий вечір
Поволі стигне в ранній млі, -

•  Ти

Погляд радісний і ніжний,
Сміх веселий і дзвінкий, –

•  Вона

Коли несподівано злива
Накрила потоком людей,

•  Не знаю

Зазвучала мелодія вальсу
В цей пригожий для близькості час, –

•  В очікуванні

Тихне вітер і німіють трави,
І чорніють швидко стовбури, -

•  * * *

Сходить сонце понад полем.
Золотиться край землі.

•  * * *

Рум’янець на обличчі
Та синьота в очах,

•  * * *

Безлика тиша поступово
Навколо хати залягла,

•  Запах жінки

Запах жінки іще на балконі,
Хоч недовго на ньому була,

•  * * *

Ружі жовті і червоні
Посплітали дружно грона

•  * * *

Живу з відкритою душею
Завжди закоханий у світ

•  * * *

Жовтіє, в’яне, гине,
Без крапельки води, –

•  * * *

Сонцем розігрітий повіває вітер,
Прагнучи від спеки зникнуть серед дня, -

•  * * *

Спливає час, але не взмозі
Я позабути до цих пір

•  * * *

Цвіркунів неупинне сюрчання
Надокучливим трохи стає, –

•  * * *

Оцим дощам на зміну
Прийдуть погожі дні

•  Перепочинок

Дрімають змучені солдати,
Коли стихає гук гармат,

•  * * *

Хоч піт із лоба скапує росою,
Зволожуючи краплями папір, –

•  * * *

За віконцем дощ і вітер
Шаленіють в унісон,

•  * * *

Війна життя моє змінила,
Лишила спокою і снів, –

•  Тополиний пух

Нарікають знову люди
На тополі цвіт, –

•  Вам

Знаю, що серце незряче,
Бачу, що доля сліпа, –

•  * * *

Пригнічений, утомлений, побитий
Суворою буденністю життя, –

•  * * *

Це нарешті сталось –
Більш нема стремлінь.

•  * * *

Сходить сонце над світом,
День новий настає, –

•  Без назви

Хоч уже боліли вуха
І набридло бути вдвох, –

•  * * *

Червнева ніч, як сон короткий,
Швиденько сходить нанівець, -

•  * * *

З наближенням ранку сіріє надворі
І темної ночі зникає печать, –

•  * * *

Розорені пожежами двори,
Розорані ракетами городи, –

•  Шпаки

Обчухрали нахаби тутешні
З гілочок скороспілі плоди, –

•  Підглядач

В пишній гущі ясного розмаю
Від усіх заховалися ми, -

•  * * *

Коли настало свято жнив,
Я розуміти став помалу,

•  * * *

Розуміючи ступінь хвороби
І вчуваючи наслідків дим, –

•  * * *

Дивовижна і жадана,
Повна юного тепла, –

•  На схилах круч

Весняним днем, під сонцем літнім,
На схилах круч триває гра, -

•  * * *

Гілля згортаючи в сувої
І розпрямляючи завжди, –

•  Не забувати

За руки взявшись, наче діти,
Гуляєм Вишгородом вдвох

•  * * *

Мотавсь між Києвом і Львовом
Роками в пошуку тепла,

•  В літній час

Отут на дошках і жердинах,
В химернім плетиві гілля, -

•  * * *

За хмарою хмара витає і пнеться
Нестримно за обрію дальню межу, –

•  * * *

Сил нема пережити
Непоправну біду, –

•  Вечір

Темним покровом обгорнутий вечір
Стелиться тінями сонних дерев, –

•  Квіт троянд

Немов митець на полотні
Створив уміло та старанно

•  * * *

Тоненькою стеблинкою,
В порослій гущині, –

•  Білий танець

Місячним сяйвом осяяні очі
Сліплять мої поривання вогнем, –

•  * * *

Загоюй кривди нещодавні
І не доводь мене до сліз, –

•  * * *

Твоє красиве тіло
Привабливе таке,

•  Везуча

Хоч вологу з огірочків
Вранці вітер обтрусив, –

•  * * *

Вже хати тієї сьогодні нема,
Де я народився і виріс, -

•  * * *

Уже пора перепочити,
Бо сутеніє навкруги, –

•  Царство природи

Куди не гляну – всюди благодать
У світлім царстві гарної природи, –

•  * * *

Вогка хмара бризнула дощем
І гайнула далі мандрувати

•  Вирок

Проводжу поглядом прощальним
Тебе, бо йти немає сил, -

•  На чатах

Немов плотва срібляста, зорі
Кудись поділися – нема, –

•  * * *

Зацвів і пахне неймовірно
Своєю свіжістю бузок, -

•  * * *

Сумовито згасаючі ниви
Охолодять потроху вітри

•  Ідилія

Горобці цвірінькають на сонце,
Влаштувавшись зручно на гіллі, -

•  * * *

Перед блакитним дзеркалом води
Причепурилася верба похила,

•  Лелека

Зажурений лелека,
З підстреленим крилом, -

•  * * *

Щоб серце билося ритмічно
І не боліла голова, –

•  * * *

Далечінь привабливо-прозору
Огортає безпросвітний дим,

•  Зона відчуження

Відчиняю хвіртку і заходжу
Обережно в невеликий двір,

•  * * *

Оздоблюють пологі береги
І запахами манять невмолимо

•  * * *

Світає рано… Небо і земля
Виднішають упевнено потроху,

•  * * *

Звично вітаюся тихо,
Вздрівши тебе звіддаля

•  * * *

Вздовж узбіччя, попід муром,
Що оточує село, –

•  * * *

Ще тихо і темно надворі,
Але уже більше не сплю,

•  Пора цвітінь

Шаленіє духмяна хурделиця,
Затуманився барвами світ, –

•  * * *

Ночами мучуся в журбі,
Мов на землі летючий сокіл, –

•  * * *

Нечутно дихає земля
Ледь-ледь зволожена росою

•  * * *

Невагома, як хмаринка,
Ти летиш і я лечу

•  Тримайся!..

Г. С...

•  * * *

Пізнав я смак гіркий зажури
І ти сьорбнула горя теж, -

•  * * *

Тьмяне світло
Зір досвітніх

•  * * *

Обабіч дороги
Дерева вологі

•  * * *

Уже брунькують верболози
І по ночах кричать коти,

•  * * *

Сходить сонце наді мною.
Сліплять очі промінці, –

•  * * *

Стигне ранок імлистий
Без яскравих одеж, –

•  Людське життя

Людське життя, немов потік
Стрімкий і неспокійний, -

•  * * *

З липової гілочки
Вироблю сопілочку

•  Абрикосовий цвіт

Розтривожений бджолами
Абрикосовий цвіт

•  Не така

А ти уранці не така
Бадьора й енергійна,

•  За півкроку

Сіяють очі, а вуста
Украй налиті соком, –

•  * * *

Доброю подією
Тішимось нараз, –

•  * * *

Хоч ще не стало на погоду,
Але, хотінню завдяки, -

•  Вишгород у травні

Барви небосхилу
Знову затопили

•  * * *

Хоч щодоби жури завії
Переповнюють кожен вірш, -

•  * * *

Без далекого давнього
Сьогодення - ніщо, -

•  * * *

Усівшись зручно на старому пні
Та сміючись очима винувато, –

•  Відсвіт

Вечора відсвіт багровий
Жалем на згарище ліг, –

•  * * *

Тільки-но усядуся надворі
І упруся спиною об тин, -

•  Двобій

Клубочиться піною ріка
І з розгону боком б’ється в скелю, –

•  * * *

Заплющую очі і бачу
Все те, що у згадках зберіг, –

•  Запахи щириці

Темно-червоні суцвіття щириці
Пахнуть дитинством донині мені,

•  * * *

Під сонцем мліють кетяги бузку
І солов’ї від спеки знемагають,

•  * * *

Як хочеться жити й кохати,
І бути весь час молодим,

•  * * *

Люблю прокинутися рано
І споглядати дня красу, -

•  Чужі скрижалі

Читаючи чужі скрижалі,
Себе засмучую сповна, –

•  * * *

Ще вчора тиша невимовна
Була в порожньому садку,

•  Рось

Плескіт хвильок і сюрчання
Неутомних цвіркунів

•  * * *

Коли нею керує диявол
І первісні в душі почуття, –

•  Безхатченки

Хоч летять в Америку
Скривджені війною, –

•  * * *

Поки обдумую образ
Дії тяжіння до справи, -

•  * * *

У завислому тумані,
Над притихлою рікою, –

•  * * *

Погожим днем під сонцем теплим,
Порі весняній завдяки, –

•  * * *

Тепло... Зоряно... Медово
Пахне сонний моріжок, -

•  * * *

На тихому березі річки,
Де наші стежинки зійшлись, –

•  Музика полів

На всі боки вітрами розгойдані,
Гомонять полохливі жита

•  * * *

Чекання болісна розпука
Помалу втомлює мене, -

•  Почуття

Неспокійно, бентежно і буряно
У душі клекотять почуття,

•  * * *

Не збираю валізу
Оцієї пори

•  Первоцвіти

Солодкуватих ароматів
Цвітіння пролісків уже

•  Забава

Як приємно і цікаво
Розглядати білий світ,

•  Оборонці

Березневого неба склепіння
Уквітчали сузір’я дрібні

•  Після презентації

Оббігаючи зором гостей,
На одну я не міг надивиться, -

•  24.02.22

Досвіток... Двадцять четверте...
Мирно, - але вже за мить

•  * * *

Світяться лагідно зорі.
Повниться світлом житло.

•  Думки

Вони, летючі та повзучі,
Бентежать яв і тішать сни, –

•  Вогнецвіти

Швидко шириться лугами
Животворний вогнецвіт

•  * * *

Я від рівня партеру
Аж до лож ледве зріс,

•  * * *

Або не так я в світі жив
І проявляв нещирість,

•  Голос любові

Голосом любові
Кожна буква слова

•  * * *

Сонцем розбуджений ранок
На мальовничість легкий, -

•  * * *

Припікає знову
Сонце пурпурове

•  * * *

Поруділі віти
Почали весніти

•  * * *

Я вас не знав, допоки випадково
Ваш мелодійний голос не почув,

•  Брату

Пролітають крилаті
Наші дні та роки, –

•  * * *

Миготіння зірниць
Невиразно-убоге, –

•  * * *

Леліють далі голубі
І в небі вітер верховодить, -

•  * * *

Багато нас у цьому світі,
Чимало – в іншому, мабуть, –

•  * * *

Гугнявить ніч за зледенілим,
Сніжком притрушеним, вікном, -

•  Вірші

Приходять вірші на світанні,
Неначе спогади про сни

•  * * *

Сніжинки сіються нечутно,
Мов неозвучені думки

•  * * *

То спекотна пора, то морози
Підганяють мене в укриття, –

•  * * *

Коли у гаю за рікою
Зозуля поспішно кує, –

•  * * *

Сон рябої кобили
Зранку меле дідусь, -

•  * * *

Безмовні хмари пурпурові
Тривожить душу на зорі, -

•  * * *

Сіється надмірно
Мжичка по землі, –

•  * * *

Крізь численні страждання,
Повен горя і сліз, –

•  * * *

Чи слави схотілось хисткої,
Що стрімко здійнявся в політ

•  * * *

Обступили юрбою берези
Кущ калини так щільно, мов той

•  * * *

Не соромся розкішного тіла
І не бійся уважних очей, -

•  * * *

Навіває тривогу
Довга тиша оця, –

•  Треба

Час уже ставити крапку,
А не томити думки, –

•  * * *

Баска навала східних лиходіїв
У пошуках свавільних данини

•  * * *

Розчиняються зорі
В піднебесній імлі, –

•  Прикмети

Якщо голову на лапки
Кіт кладе й ховає ніс, –

•  * * *

Коли охоплює азарт
Чи тяготить одноманіття, –

•  Тривожно

Пахощами талої землі
Споєне уранішнє повітря, –

•  * * *

Не обманюй, що любиш мене
І повірить на слово не змушуй, –

•  Напевно

Напевно, снюся любій уночі,
Якщо до мене тягнеться рукою, –

•  Самотня

Кружляє знов лапатий сніг
І покриває шаллю плечі, –

•  Хурделиця

Кружеляє й стелиться
Сніг без мір та меж,

•  На зимових канікулах

Засніжило відучора
І до рання так мело,

•  Сніговиця

Цілу нічку їй не спиться,
Мов пройняв усю азарт, –

•  * * *

Куди подівся безмір мрій
І де розвіявсь дух мандрівок, –

•  * * *

Там, де зараз немає війни
Сплять спокійно дорослі і діти,

•  * * *

Понад хатою неповний
Місяць стишує політ, –

•  * * *

Я вже добре розумію
Без пояснення і сам

•  Незабаром

Затихнуть гарматні розкати
І, чуючи зяблика трель,

•  * * *

Вперто нищать нас щоднини
З літаків й есмінців, –

•  * * *

Ти, мила, на мене не сердься
За те, що себе я прирік

•  Чай

Чай привабно парує у склянці,
Яскравіючи золотом в ній, –

•  На припоні

Мов нестримних літ погоня
Подалась не в ці краї,

•  За Україну

Я п’ю за свою Україну
З такими людьми, як я сам, –

•  Життєве

На пательні шваркоче яєчня, –
Ще й шматочки сальця немалі

•  * * *

Лишилось жити небагато
І стане часу перебіг,

•  Пташині співи

Повідує щебетом пташка
Історії про відчуття, –

•  * * *

Не боюся прикмет і не вірю
Передбаченням всім віщунів, –

•  * * *

Все іще буде – робота і втома,
Знахідок радість і смуток утрат, –

•  * * *

Духмяним медом присмачу кутю
З відбірних зерен ситної пшениці, –

•  Хочеться

Не такі ці мрії потаємні,
Раз вони в душі не збереглись, –

•  * * *

Линяють стишені ліси
І одяг свій скидають,

•  Минеться

Пітьма густішає потроху
І холоднішою стає, –

•  * * *

Коли вимкнулося світло
Та зникає інтернет, –

•  Розгубленість

Чи розплакатися знову,
Чи радіти, що живий, –

•  * * *

Стало ліньки сумувати
За отим, що вже було, -

•  Мила

Що зі мною сталось, -
Пояснить не в змозі

•  Ми

Скільки горя зі сходу принесено,
Що не можемо скласти ціну

•  * * *

Світає повільно узимку,
А смеркне щодня швидкома, –

•  Зцілення

Поза вікнами квартири,
Прибережний краєвид

•  * * *

Сірий грудень
Мокрим брудом

•  * * *

Мене освітляє журбою
І радістю світло життя, –

•  Як?..

Відчуваючи потребу
Пізнавати все за мить, –

•  Коли?..

В хаті холодно і темно,
Й тихо вже багато діб, –

•  Тримаємо стрій

Без амуніції та зброї,
Хоча не в мирному тилу, –

•  * * *

Згадались укотре солдату,
Й слізьми затуманили зір, –

•  * * *

Поросли полинами густими
Від села до діброви стежки, –

•  * * *

То я поглядом зігрію,
То думками обіймаю

•  Попутниця

Останній автобус від’їхав, –
Зітхнувши, сказала вона

•  Ровесницям

Мої ровесниці, мов айстри,
Цвітуть до пізньої пори,

•  Нелегко

Нечувано люта навала
Показує сутність свою, –

•  * * *

Живу знедавна без надії
На краще завтрашнє моє, -

•  * * *

Лисіє клен, неначе я
За крок чи два до раю, –

•  * * *

Лежить в ярах межи горбів
Утрат численних розсип,

•  Не дрімай

За святковим столиком
Зайчик бачить кролика

•  Ранковий вірш

Ранкове світло набирає силу
І ніжить очі збудженим теплом, –

•  Білочка і зайці

Ялинкову гілочку
Розгойдала білочка

•  23.11.22

Знову вибухом тишу розколото –
Сяйво спалаху, гуркіт жене…

•  * * *

Ходжу кожний день по знайомих місцях
Любимого змалечку краю, –

•  Вказівка

Не іди, бо я заплачу,
Що лишаюся один, –

•  Мій янгол

І гарячу, і промінну
Я шукав таку й зустрів, –

•  На Михайла

Не хоче влазити в борги
Перед землею небо, –

•  Віщування

Чую в голосі вітру прогнози
На найближчу добу або дві, –

•  Усе в душі

Про що думки твої жіночі,
Коли не сняться зовсім сни, –

•  Заклик

Нині зайво без упину
Торохтіти день у день,

•  Головне

Головне – не благати
І не падати ниць,

•  Гречкосії

За краї виднокруга,
Спозарана завжди, –

•  * * *

Синіє річка і хлюпоче
Уздовж пологих берегів, –

•  Морок

Мороком туману
Огорнуло ранок

•  * * *

Люблю тебе. Люблю уже за те,
Що наяву голублю, а не в мріях, –

•  Вечори на Дніпрі

Милує очі вечір на Дніпрі
І спонукає видивом до бесід, –

•  Нездоланні

Хоч іти перешкоджали
До високої мети, –

•  На світанні

Сонячний, світлий і теплий
Промінь вмостився на склі, –

•  Не віриться

Співає знов голосно пташка
І неба така синизна,

•  Сироїжки

Мандрували пішки
Лісом сироїжки, –

•  Говоріть українською

Чистота української мови
Благотворно впливає на нас

•  На межі

Скільки крові нами вже пролито,
Скільки скрізь заплаканих очей, –

•  Не піддаватися

Хоч пручалися щосили
І молилися щодня, –

•  * * *

Сталось так, як сталось,
Маю те, що є, –

•  Осінній дощ

Дзвенять краплини, ніби альт
Під вмілими руками, –

•  Не лінуйся

Не лінуйся – цілуй мене далі
І на груди грудьми налягай, –

•  * * *

Затуманились доли і гребені
Круч урвистих укрила імла, –

•  * * *

Осінніх днів вервечки звиви,
Холодні, мокрі та сумні, –

•  * * *

Крок за кроком, день за днем
Робим добрі речі, –

•  * * *

В непроглядних осінніх туманах
Поховались німі береги, –

•  Сьогодення

Ранок почався тривогою й страхом
Перед загрозою дронів атак, –

•  * * *

Сягає скупчення горбів
Самого небокраю, –

•  Маріуполь

По місту, повному тривоги,
Стріляють досі вороги, –

•  Осіннє

Зграя журавлина
Зникла, як хмарина,

•  * * *

Невже таким коханням звитий
Віночок втрачених надій,

•  Захоплення

Пташка до другої свисне
Й стихне в чеканні затим, –

•  * * *

Опадають листочки багряні
І вкривають знайомі стежки

•  Тримаймося

Щодоби я чую й бачу,
Страх жахливої війни, –

•  Вуста

Г. С...
Пружні, солодкі й пахучі,

•  Благаю чудес

Пооране танками поле
Засіяно гільзами вщерть, –

•  * * *

Справжнє щастя – відчувати
Завжди любої плече, –

•  Щоранку

В тиші недовгій світання
Думи печальні жену, –

•  * * *

Подовшали потроху вечори
І сірість швидше в темені зникає, –

•  Час відплати

Іду на клич замученої нені,
Пригнічений побаченим усім, –

•  Покрова

Хоч гомінливу діброву
Вкрай обпалили вогні, –

•  Сліди

Різко мигоче вогнями
Душними небо бліде, –

•  Метеозалежність

Мовчки поволі холоне
Вмита дощами блакить, –

•  Оркам

Щоб ми стали з вами квити,
Я без краплі каяття, –

•  * * *

Хоча все більше холодіє,
Пітьмі похмурій удогонь, –

•  * * *

Війни скривавлені дороги
Лякають видивом світи,

•  * * *

Полин гіркий і кропива пекуча,
І зарості колючі дерези, –

•  * * *

Відімкнула ключем журавлиним
Осінь швидко ворота дощам, –

•  * * *

Повно шереху та свисту
За причиненим вікном, –

•  * * *

Швидкоплинні, безупинні
Дні біжать, минають, йдуть, –

•  * * *

Ми всі чекаємо світання,
Ми всі чекаємо на день

•  * * *

Молитви, зойки і прокльони,
Рішучість, впевненість і злість, –

•  * * *

Г. С...

•  Туманно

Непроглядні осінні тумани
Від світань аж до смерків щодня, –

•  * * *

Як вогню божевільне шаленство
Палахтіло, світило, пекло, –

•  * * *

Все як треба, все чин чином,
Все гаразд на чужині, –

•  Про що...

Про що ти думаєш, солдате,
Коли рішуче йдеш у бій, –

•  * * *

Духовитими вітрами
Пахне світла далечінь,

•  Світання

Світання полиски блакитні
Грайливо ластяться на склі, –

•  Нарешті

Нарешті душу заспокоїв
Від тебе, сину мій, дзвінок: –

•  * * *

Знову холодно і сиро
Від невпинної сльоти, –

•  * * *

Гухнув вибух нещадимо,
Хилитнувся тротуар, –

•  До Бога

Де ти, Боже пильновитий,
Захисник невинних, –

•  * * *

Не спиняй… Не тягнися… Не змушуй
Притулятись плечем до плеча, –

•  * * *

Я бачу, осене, як ти ідеш
І швидко шириш власні володіння,

•  Вишгородські передзвони

Передзвони вишгородських
Храмів і церков, –

•  * * *

О. А...

•  Проводи

Зітхає мати і дружина
Не може стриматися теж:

•  * * *

Плачуть росами світанки,
Пахнуть трави полину, –

•  Негода

Дощів осінніх стала сірість
Весь дім так щільно облягла,

•  Біля Сули

Йшли пліч-о-пліч у атаки,
В обороні вдвох були

•  Де ти?..

Спогадів струмочки каламутні
Пам’яттю струмують без кінця, –

•  Безвихідь

Прохолодна, беззоряна, млиста,
Переповнена тишею ніч, –

•  За вироком

Де ті орки, що зухвало
Вихвалялись навесні,

•  * * *

Небо тижнями хололо
І марніло день за днем,

•  Фронтовий день

Цілий день палахтіло,
Гримотіло, пекло, –

•  * * *

Теплий день осінній
Сяйно виграє, -

•  Надії

Загояться рани і болі
Ущухнуть поволі усі, –

•  Давай забудемо

Поволі стихнув гуркіт бою,
Димлять згасаючі вогні, –

•  Тінь

Тінь імперії знову
Шелестить, наче штиб, –

•  * * *

Скорботний шурхіт траурних вінків
На цвинтарі вчувається, мов спів, –

•  * * *

Хоч сьорбнули чимало
Всяких бід гіркоти, –

•  * * *

Затухаючий стрімко
Літа пишного жар, –

•  * * *

Повертаються додому
І живими, і в труні,

•  * * *

Сміливці першими ідуть
Без страху прояву в атаку,

•  * * *

Небажані, непрохані, незвані,
Пожежами віщуючи прихід, –

•  * * *

За повитим туманом ліском
У ярку врешті сталося чудо, –

•  Україна

Розпинали і навпіл рвали,
І вогнем обпікали мене, –

•  * * *

То запах диму вітри доносять,
То мжичка нудно замерехтить, –

•  * * *

Добрий ранок, Україно,
Страднице моя!

•  * * *

Не змовкає спів пташиний
До зими в гаю, –

•  * * *

Безвідмовно виходить на чати
І дорогу щодня стереже

•  * * *

Промайнуло славне літо
Сяйним маєвом окрас, –

•  * * *

Небозводу
Прохолода

•  * * *

Починаю поволі страждати
Тим, що досі ніяк не навчусь

•  * * *

Розмовляю з тишею без тебе
Так, що озивається вона

•  * * *

Дитинства запахи і звуки
Живуть у пам’яті моїй, –

•  * * *

Гуде, здригаєтся, палає
Свинцем обпечена земля, –

•  * * *

Сіється дощик дрібненький,
Впоєна вдячна трава, –

•  * * *

Позирає тіточка
За село,

•  * * *

В долині за городами
Вода б’є з-під горба, –

•  * * *

Радісним дзвоном наповнив
Душу мою літній день, –

•  * * *

Пахнуть столочені трави,
Дзвінко сюрчать цвіркуни.

•  * * *

Побігло літо навстріч мжичці
І так прискорило цей біг,

•  * * *

Зоріє тихо небо уночі
Та повіває низько прохолода, –

•  Не відбулося

Тріснув постріл, наче гілка
Сухостою під ногою, –

•  Гармонія

Удвох зустрічаємо літо
І вдвох проводжаєм його, –

•  * * *

Утікає від мене літо
І ховається десь отам,

•  * * *

Коли в одностроях чужинних
Звірота напала на нас, –

•  * * *

Зранку мжичка нудно сіє
І туманно знов, –

•  * * *

Цікаві жіночі обличчя
Відразу приваблюють зір, –

•  * * *

Боками уперлася в обрії
Безмежного неба блакить

•  * * *

Ще Вишгород жалітиме
Про те, що він не знав,

•  * * *

Захлинаюся словами
У неволі мрій, –

•  Тричі

Чоловік питає жінку:
Як твої діла, –

•  * * *

То умовляють благально,
То ставлять нас на колінця

•  * * *

Ані жодного сліду, ні просвіту,
Аніякого звуку здаля, –

•  * * *

Снаряд, начинкою страшною,
Усе безжально спопеля, –

•  * * *

Гудуть джмелями БПЛА ворожі,
Собі шукаючи мішень, –

•  * * *

Чумацький шлях копитами Тельця
Затоптаний, запилений, невидний

•  * * *

В сутінках никнуть ясні небокраї,
Вітер повіяв і вщухнув за мить, –

•  * * *

Тече згори сріблясте майво,
Пітьма прозора навсібіч, -

•  * * *

Лиш торкнеться ненароком
Довгих стебел вітер спритний,

•  * * *

Осяває позолота
Видноколи навкруги, –

•  * * *

Тремтить від спеки
Повітря денне, –

•  Порада собі

Хоч гостюєш десь чи вдома
Не зірвешся з ланцюга, –

•  * * *

Парасольку синю неба
Сонце швидко пропалило,

•  * * *

Пожирають легко хвилі
Найміцніші кораблі, –

•  * * *

Липень – маківка літа, –
Став чи іде спроквола?..

•  * * *

Коли терпіння вже не має
Знайти джерельце за селом, –

•  * * *

Щира, щедра і вродлива,
Не лінива на поклон, –

•  * * *

Чи є на світі Бог, чи ні,
Судити ні до чого,

•  В липні

Дозріває смородина в липні
І достигли малини плоди, –

•  Збараж

Тут не тільки зорі
Ясно палахкочуть,

•  * * *

Гроза мине і сонце знову
Вогнем яскравим спалахне, –

•  За ЗСУ

Радію з приводу удачі,
Лякаюсь проявів невдач, –

•  Куди втекти

Прийшли й розрушили мій дім,
Родину вивезли в Росію, –

•  * * *

Хоча стає дедалі важче,
Бо вік не той, і все – не так, –

•  * * *

На Івана Купала
Нічка світлою стала

•  Після грози

Горобина ніч минула
І безсоння відійшло, –

•  Перед грозою

Позолочений сонечком обрій
Розчиняється в сутінках синіх, –

•  * * *

Затоплює сонячне сяйво
Опівдні навколишній світ, –

•  * * *

Хоча борвій нарешті вщух
І зник у смерках, як примара, –

•  * * *

Якщо візьму й поставлю ціль,
То я, завжди легкий на спомин, –

•  Не вір

Не вір, що я забути зможу
Тебе в далекій стороні, –

•  Треба

Треба вірші складати
Про безмежно сумні

•  Літо

В’ється стежка польова
Від села до ставу, –

•  Удвох

Коли ми десь посеред хвиль
Опинимося здуру, –

•  Мабуть

Мабуть, крізь просторінь та час
Я йшов занадто швидко

•  Ювілейний

І. Б...
П’єдестал збудували роки,

•  * * *

Гонить вітер
Хвилі жита

•  * * *

Або тебе не вистачає,
Неначе міри почуття,

•  Церква

Вона, мов сонця світіння ждане,
До неї кожен колись іде, –

•  * * *

Срібляться високо вгорі
Дрібні, мов сіль, холодні зорі, –

•  * * *

Завжди топчу стежинку навскоси
Від вкритої пилюкою дороги,

•  * * *

Вітерцями посіяні трави
Застелили безкрайні луги, –

•  * * *

Пам'яті Романа Ратушного

•  * * *

Був усіма нелюбий,
Як хиже яструб’я,

•  Ранковий

Сонце будить небокраї
І, лиш потім вже, звідтам, –

•  * * *

Не стільки літ мені, щоб вірити в казки
І сподіватися, як в юності, на диво,

•  Майстер

Борису Щербині
Він не преться повсякчас

•  Порада

І приливи, і відливи
Не помітиш взагалі,

•  * * *

Безупинне хвилювання
Відпочити не дає, –

•  * * *

Зранку розпростершись горілиць,
Мну стеблини запашного рясту, –

•  Провісник

Світлій пам’яті В. Комашкова

•  * * *

Уже було заплачено сповна
Стражданнями, каліцтвами, смертями,

•  * * *

Як різко все змінилося в житті,
Як стало тісно мужнім і відважним,

•  * * *

Не треба, друже, плакатись мені
Про те, що в тебе старості немає, –

•  * * *

Поспішаєм, як ніколи,
Бо летить невпинно час, –

•  Не дай...

Зловісне свистіння ворожих ракет
Навіює страх руйнування і смерті, –

•  * * *

України любимої риси
Зачаровують душу мою

•  * * *

Сонце лоскоче обличчя,
Бризкає іскрами в очі, –

•  * * *

Криваві ночі і світанки слізні,
І повні жалю безкінечні дні, –

•  * * *

Знаннями багата скарбниця
Приваблює душі дітей, –

•  * * *

Яке життя, коли бої,
Якщо іде війна безкрая?

•  * * *

Залиште все таким, як нині є
Навколо нас привабливим і гарним, –

•  Ти

Наче вир струмуючий бурхливо,
Ніби полиск сяйного вогню, –

•  * * *

Зачиняє повільно ворота
За собою жахлива весна, –

•  * * *

Хоча життя, як річка, прудко
Біжить і тихне, мов прибій, –

•  * * *

Тихо так, що добре чую
За прочиненим вікном,

•  * * *

Коли півонія пахуча
Повіє ніжністю весни, –

•  * * *

Хоча вже іншою побачу
Тебе, чим ту, яку любив, –

•  * * *

Прокинься, друже, і мерщій
Біжи на звуки таємничі, –

•  * * *

Вітер носом ткнувся в шибку,
А в кімнату не проник,

•  * * *

Ще не минула довга ніч,
Іще світання не настало,

•  * * *

Вабить зоряне небо,
Блиски білі зірниць, –

•  * * *

Неможливо без неї
Залишатись мені, –

•  Пам'ятай

Визначаючи дорогу,
По якій бажаєш йти, –

•  * * *

Допоки можна обійняти
Твоє піддатливе плече, –