Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Віктор Кучерук (1958)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   * * *
    Я люблю береги придніпрові
    І дніпрові глибини люблю
  •   * * *
    Краса приваблює помалу,
    Хоча такою вічно є, –
  •   Закоханість
    Обрій осяяли сходи світання
    І озорив далеч сонця вогонь, –
  •   Бузок
    Бузок синіє біля вікон
    Й очам дарує ясноту
  •   Як же так сталось?..
    Тіло пронизує вітер холодний
    І порожніє садок гамірний, –
  •   Звістка
    Не туман улігся, а в очах туманно
    Від гірких краплинок безупинних сліз, –
  •   * * *
    Скрипнуть двері, дзенькне шибка,
    Чи раптово гавкне пес, -
  •   * * *
    М. Д…
    Зручно влаштувавшись за столом на кухні,
  •   Бджілка
    Сколихнувши гілку,
    Забриніла бджілка
  •   * * *
    Віком ослаблена пам'ять
    Зраджує нині мені, -
  •   * * *
    Зігріває сонечко повіки
    І обличчя обдає вогнем, -
  •   * * *
    Уже навкіл не міражі,
    А дійсність повсякденна, –
  •   * * *
    Припадаю до шиби
    І дивлюсь, як у вись
  •   * * *
    Вітер розгойдує дзвоники,
    Рве пелюстки голубі, –
  •   * * *
    Невтомні мурашки
    Будують мурашник
  •   * * *
    Вже розвидняється надворі,
    Запіяв когут десь зо сну,
  •   * * *
    Хоча на подвір’ї не чутно
    І в хаті не видно давно, –
  •   * * *
    У читальні тихій залі
    І в місцях гучних зібрань,
  •   * * *
    Погаснуть заграви багряні
    Та вибухи стихнуть будь-де, -
  •   * * *
    Вже відстрілялися жаринки
    І не курить зловіще дим, –
  •   * * *
    В духовиті буркуни
    Поховались цвіркуни
  •   * * *
    Не боюся сьогодні нічого
    І ніяк не лякає мене
  •   * * *
    Розмежований війною,
    Гомонить безладно світ, –
  •   * * *
    Уже від ранку й дотемна
    Я бачу й чую щосекунди,
  •   Де?..
    В хаті порожньо й надворі
    Анічого, крім імли, –
  •   * * *
    Вже не біліє снігом хата
    І бур’янами поросло
  •   * * *
    На все твоя, мій Боже, милість
    І ласка істинна твоя, -
  •   Навесні
    Усе чіткіше кожен крок
    Її вбачаю всюди знову, –
  •   * * *
    Так вперіщило зненацька,
    Що від зливи навіть хвацька
  •   * * *
    Розкричалися ворони,
    Розспівалися півні, -
  •   На дозвіллі
    Спіймав під вечір окунів
    І взяв на себе звичний клопіт, –
  •   * * *
    Щоб не показувати дірку
    На мапі правнукам колись, –
  •   * * *
    Радіючи гожій годині
    І пишно убраній весні, -
  •   * * *
    Серце сумно защеміло
    І душа зайшлась плачем,
  •   * * *
    Стали іншими забави,
    Як утратив снам число, –
  •   * * *
    Віддаляється вчорашнє
    І послаблюється шум
  •   * * *
    Клекоче, булькає вода,
    І піниться, мов юшка, –
  •   * * *
    Струмок лоскоче босі ноги
    І холодить помалу їх, –
  •   З дитинства
    Хмарки струмують понад дахом,
    Немов сріблясто-біла ртуть,
  •   * * *
    Посадили квіти
    Біля школи діти
  •   * * *
    Ширяє ластівка над мною
    І так щебече угорі,
  •   * * *
    Затьмарить час чийсь світлий образ
    І швидко змовкне друга клич, -
  •   * * *
    Галки жовтороті
    Всілися на дроті,
  •   * * *
    Знайомі, друзі та чужі,
    Буває, скупчившись у стаю,
  •   * * *
    Поета безсмертна основа
    Безслідно не згине в труні, -
  •   * * *
    Ніч закінчила свій відлік.
    Темінь сточила іржа.
  •   * * *
    Коли днина оця настає
    І святково крокує по світу, –
  •   * * *
    Хвилі легенькі притишено
    Шурхають зрідка піском, -
  •   * * *
    Ідучи до Парнасу
    Манівцями обмов, –
  •   * * *
    Сонця кружало червоне
    Денну кінчає ходу, –
  •   * * *
    Безсоромно оголена
    Задоволено спиш, -
  •   * * *
    Над водою сонною
    Куриться туман, –
  •   * * *
    Простирається світла блакить
    І співають пташки наді мною,
  •   * * *
    Якщо тобі, моя царівно,
    Служити Богом присягав,
  •   * * *
    Сьогодні чітко розумію
    І добре бачу наяву,
  •   * * *
    Співзвуччя рим і слів звучання,
    І рівномірний ритм рядків, –
  •   * * *
    Дуже хочеться мені
    Нині розказати
  •   * * *
    Далеких днів щасливі миті
    Не забуваються мені,
  •   * * *
    Чом ти, мила, дуже зажурилась,
    Бо ніяких змін ще ані-ні, –
  •   * * *
    Коли, бува, уваги мало
    Мені прсвячуєш чомусь, -
  •   * * *
    Обплітало ноги осокою,
    Холодила вогкість без пуття, –
  •   Гроза
    Небо досміялося до сліз.
    Тиша верховодила до грому, –
  •   * * *
    Наповнений по горло незабутнім,
    Своїм думкам не змінюю маршрут, –
  •   Туман
    Всю ніч вовтузився й притих
    Причаєно в долині, -
  •   * * *
    Ще тільки березень, а вже
    Погожим надвечір’ям, –
  •   * * *
    Березневої днини
    Озираюсь кругом, –
  •   * * *
    Світ чорнішає від туги
    І спинились раптом дні, –
  •   * * *
    Врочисто сонце коронує
    На царювання вже весну, –
  •   Про що сьогодні пишете, поети?..
    Про що сьогодні пишете, поети,
    Втішаючи надіями людей, -
  •   Муза
    Я на неї не чатую
    Терпеливо повсякдень, –
  •   Чайка
    Чайка жалібно кигиче,
    Тоскно квилить і кричить, –
  •   * * *
    Защеміло серце від сигналу
    Про атаку декількох ракет, -
  •   Згадки
    Темно-сині ночі,
    Стрічі до світань, -
  •   Дерусифікація
    Спільникам жорстоким на догоду
    Володіє хижим ремеслом, –
  •   Волошки
    Хоч зір погіршився вже трошки,
    Та я побачити зумів,
  •   Подяка
    Печально порожньо в кишенях,
    Хоч із рентгеном їх вивчай, -
  •   * * *
    Дні спалахують, мов зорі,
    І згорають, як свічки, –
  •   * * *
    Немає ніяких підстав
    Жалітися Богу на долю,
  •   Смеркання
    Темніє в озері смеркання
    І прохолодою струмить, –
  •   Мамина усмішка
    В моїх очах іще донині
    Матусі усмішка стоїть,
  •   З дитинства
    Вишивала мати
    Пагорби розлогі
  •   * * *
    Дощ скінчився і ескізні
    Занотовую думки, –
  •   Зарано
    Повз омолоджені дерева,
    Біжить новісінький трамвай.
  •   * * *
    Тумани виснуть, наче мрева,
    В це час над річкою щорік, -
  •   Було
    Ще правил тих не дочитав,
    Що взимку їх я мав би знати, –
  •   * * *
    На ширину всього вікна,
    І в глибину мілку кімнати, –
  •   * * *
    Рудіє сонце золотаве
    І синє небо меркне теж, –
  •   Порада
    Ізнов розбилася посуда?..
    Не переймайся сумно тим, -
  •   * * *
    Твоє лице в моїх долонях
    Знайшло затишне укриття, -
  •   * * *
    Хоча про сон це тільки спогад,
    Але я знаю, що, на жаль,
  •   * * *
    За минулим ні жалю, ні плачу,
    Ні потішних пісень і думок, –
  •   Халепа
    Чимчикуючи з гостини
    Заєць скибу ніс в торбині
  •   * * *
    А навколо – ні сміху, ні крику,
    Ні овацій, ні лаянь нема, -
  •   * * *
    За вікнами сходить світання
    І спішно яскравим стає,
  •   Пояснив
    Ще час не вивітрив з кімнати
    Парфумів пахощі хмільні
  •   * * *
    Врізалася клином
    Зграя журавлина
  •   * * *
    Немає більше що казати,
    Та й чи потрібно говорить,
  •   На Буслівській
    Ще не видно у темряві згуслій
    До тісного подвір’я заїзд,
  •   * * *
    Відшуміли хуртовини
    І морози відійшли, –
  •   Ми
    Ми, українці, - залізні.
    Навіть якісь кам'яні,
  •   * * *
    Купався змалечку багато
    Я у парному молоці,
  •   Запах України
    Вітер хитає ромашки.
    Куриться й стелиться пил.
  •   Може...
    Ще в руці димить цигарка
    І в чарчині трохи є,
  •   * * *
    Життя зірвалося в піке
    І не виходить довго з нього, -
  •   * * *
    Я, напевно, дірявий, як сито,
    Бо зумів давніх друзів згубити, -
  •   Я сню і живу лиш тобою...
    Щоб дійсність являлася святом,
    Благаю тебе день при дні
  •   Після рибалки
    Улов сьогодні невеличкий,
    Бо упіймати я зумів
  •   Півник
    Спозарана
    Він горланить
  •   * * *
    Забудь про зиму і згадай
    Осінніх днів тепло спізніле,
  •   * * *
    Ніч минулася… Надворі
    Сонце сяє в небесах
  •   * * *
    Уранці сонце світить
    Яскравим ліхтарем,
  •   * * *
    Осик тремтячих звабна золотінь
    І пурпурові шати пишних кленів, –
  •   Потяг
    Мчить на південь потяг,
    Я й вона в купе, –
  •   * * *
    Хоч тільки згадую про те,
    Що промайнуло перед зором, –
  •   Колись побачене
    Жартували більше, ніж завжди,
    І сміялись аж до сліз на подив
  •   Вічний зов
    Ще не позначено фарватер
    І щоб уникнуть мілини, -
  •   Індик
    Мов поважний керівник
    І значущий конче, –
  •   Про Остапа та цапа
    Як побачить, що Остап
    Хоче йти до нього, –
  •   Гуляка
    Треться боком об бік дині,
    Ніби лащиться, кавун, –
  •   Назустріч долі
    Квітнуть синім небеса високі
    І щебечуть голосно пташки, -
  •   Нездара
    Намочив метелик крила
    В передранішній росі, –
  •   Скрипка
    Коли беруть умілі руки
    Звичайну скрипку, то у мент
  •   Турботливий журавель
    Над рікою сонце сходить,
    Луг весь росами сія, –
  •   Удвох
    Тепло розвіялось помалу,
    Як димна смуга літака, -
  •   Любов до тебе
    Моя любов, мабуть, непогрішима,
    Бо іншим я не можу пояснить
  •   Біля Ізюма
    Перемелює все у кривавім замісі
    Безпідставно й уперто нещадна війна, –
  •   Без варіантів
    Завіяні дороги,
    Засипані стежки, –
  •   Напевне
    Насіяло снігу удосталь
    В окляклі від льоду двори, -
  •   Одягання і чекання
    Лютує холод вечоровий,
    Мороз проймає до кісток,
  •   * * *
    Серед лугу зібралися коники
    І голосять, неначе на поминках,
  •   Докір
    Нині червоною рутою
    Густо уквітчаний двір,
  •   * * *
    Пролетіли, відспівали
    Дні мої, як журавлі, -
  •   Танцює молодість
    Танцює молодість, а старість
    Лише зітхає крадькома
  •   * * *
    Як весна насіє рясту
    Й закурличуть журавлі, –
  •   * * *
    Як в італійської статуї,
    Застиглий погляд і вуста
  •   * * *
    Пахне м'ята, квітне ружа,
    Пнуться глоду чагарі, -
  •   * * *
    Вихрить хуртеча над селом
    І двір за вікнами біліє,
  •   Турбота
    Я поклав у годівницю
    Трошки хліба для синиці,
  •   * * *
    Окувало льодами озера
    І снігами покрило корчі, –
  •   Артисти
    Зі шпаківні виліз шпак
    І без партитури
  •   * * *
    Як же гарно нині – біло
    І прозоро навкруги, –
  •   Чорний колір
    Чорний колір – це символ смертей і війни,
    І скорбот матерів, і печалей сиріток, –
  •   * * *
    Пересилюю біль і загоюю рани,
    Переборюю страх і печалі жену, –
  •   Їжак
    У своїй тісній оселі
    Замерзає їжачок,
  •   Дятел
    По сосні, як молотком,
    Лупить дзьобом дятел,
  •   Торжество завірюхи
    Стрічний сніг січе обличчя
    Й холодить чоло моє, –
  •   Не дозволимо
    Не минуло стороною
    Лихо села і міста, –
  •   * * *
    Хоч було натхнень чимало,
    Мав не менш душевних криз, -
  •   Пелюстинки сині
    Обірвало вітром пелюстинки сині
    З кущиків низенького бузку, –
  •   * * *
    Хоч воронками зорані
    Українські поля, –
  •   Обізвися
    Обізвися до мене хоч словом,
    Розтривож більш струну почуття, –
  •   * * *
    Милозвучним пташиним привітом
    Сон, буває, звучати почне
  •   * * *
    Наче крові згустки,
    Застеляє хустку
  •   * * *
    За вибухами і димами
    Не чую й не бачу вас, мамо,
  •   Дива
    Снігопад засипав хату
    Аж до низу сірих хмар,
  •   Іній
    Посріблив дерева іній
    І пожовклі стебла трав, -
  •   * * *
    Почуття безутішне
    Тяготи самоти
  •   Місячної ночі
    Вигнувсь місяць срібною підковою
    Серед ночі в неба на краю, –
  •   * * *
    Безсонням замучені очі
    Болять, наче рани тяжкі,
  •   * * *
    Я не просив ніякої любові
    І почуттями душу не морив,
  •   * * *
    Переінакшилось лице
    Й рука за серце ухопилась, –
  •   * * *
    Хоч у вимогливім і строгім
    Житті не меншає тривог, –
  •   * * *
    Прийшли уранці копачі
    І швидко викопали яму,
  •   Порада
    Я повторити хочу знову
    Те, що відомо вже давно, -
  •   * * *
    Застуджені морозами вітри
    Всю ніч гудуть хрипкими голосами
  •   Мінливість погоди
    Учора йшов, а нині – тане
    В калюжах мутних навкруги, –
  •   * * *
    Припадають сніжинки до вікон
    Звідусіль, як до скронь сивина, –
  •   * * *
    Я не можу надивиться
    На красуню білолицю,
  •   Коріння
    До невпізнанності змінилось
    Село, в якому народивсь
  •   * * *
    У кімнатнім куточку щодня,
    По властивій котам всім охоті, –
  •   * * *
    Ми раділи довгожданій
    Світлій радості побачень,
  •   * * *
    Споглядаю німу темноту,
    На морозі закляклої, ночі,
  •   * * *
    Про успіхи наші і втрати
    Новини приємні й сумні, –
  •   Врожаї
    Я знову пробую безсило
    Хоча б на мить одну заснуть,
  •   Чому?..
    Моя дружина, гарна і добряча,
    Чому тебе обтяжує граніт, –
  •   Справжня зима
    Зима вибілює дороги,
    Скрипить морозами щомить, -
  •   На погоду
    Небо хмариться, певно, на сніг,
    Чи дощитиме знову до ночі?..
  •   Заспіваймо разом
    Скраю поля в стиглім житі
    Примостився серед літа
  •   Платня
    У невеличкому гаю,
    Посеред вільх скрипучих, –
  •   На втіху
    Чорна хмара затулила
    Сонечко від нас, -
  •   Творчість
    Годі, діду, каменем лежати
    Й тяжко позіхати на зорі, –
  •   * * *
    Заклякла ніч пронизана морозом
    І полисками тьмяних мерехтінь, –
  •   * * *
    Всю ніч нахмурено завія
    Кружляла й вила на весь двір,
  •   * * *
    Не журися в марності безсилій
    І в зневіру легко не впадай, -
  •   * * *
    В калейдоскопі пам’яті і з’яв
    Дні крутяться і змінюються швидко, –
  •   Бабця Марта
    Вона зарано овдовіла
    Й так засмалила горем тіло,
  •   Чарівний Вишгород
    Сонні світи
    Вкриті густим
  •   * * *
    Норовливу, горду, дику
    Та прудку, неначе лань, -
  •   Незнайомка
    Уже панує тиха ніч
    І сон вартує біля ліжка,
  •   * * *
    Ніч у безвість знялася нараз,
    Прихопивши пітьму з небокраю, –
  •   * * *
    Нехай оця лунає мова
    І веселить завжди мене,
  •   Поле скорботи
    Бій віддалявся далі й далі,
    Стихав поволі і малів,
  •   Залежність
    Так жура безутішно
    Душу болем пройма,
  •   * * *
    Коли усі продовжують жнива,
    І звиклися з роботою помалу, -
  •   * * *
    Як пеньки, вже зуби трухлі
    І пожмакане лице
  •   * * *
    Наче для оздоби
    Темної ріки, –
  •   Німою мовою
    Серце тішить відрада щодень,
    Хоч байдуже проходиш ти мимо, –
  •   Несправедливість
    Коли одні гасають по Європі,
    Чи вдома сонно лічать кількість мух, -
  •   Радість
    Я сьогодні дуже радий,
    Що, прогнозам всім на зло,
  •   Пагорб скорботи
    Біля пагорба скорботи
    Оселилися жалі, –
  •   Клятва
    Крізь пекучі вогні і нестерпні хурделі
    Ти пройшла гордовито в сьогоднішній час, –
  •   * * *
    Від врожайного горіха
    Потерпає тільки стріха,
  •   * * *
    Сьогодні мокріє, похмура й сумлива,
    Хоч вчора горіла яскраво й звабливо,
  •   * * *
    Так її в обіймах душить
    Невгамовний буревій,
  •   * * *
    Мов довгих марень явний вияв,
    Чи серцем зроджений мотив, –
  •   * * *
    Звечора дощило, а на ранок
    Тішиться туманами земля, -
  •   Моя Україна
    Моя Україна від горя змарніла
    І мучиться важко роками без сну,
  •   Коли...
    Коли припинять гримати гармати
    І будуть лиш комбайни на полях, –
  •   * * *
    Серед ночі колискою
    В небі місяць повис
  •   * * *
    Припорошила паморозь місто
    І в повітрі повисла імла, -
  •   Образа
    Запах гару, брязк металу
    Де, не стишуючи хід,
  •   Віримо, ждемо...
    Той бій був зовсім нетривалий,
    Але запеклим видавсь він, –
  •   Бабусина вина
    Поміж морквою на грядці
    Почала трусити капці
  •   В полоні
    Було моє пручання кволим,
    Чи зовсім опір не чинив,
  •   Згадалося
    Замурзана дуже малеча
    Побігла до річки підвечір
  •   * * *
    І знову золотом червоним
    Шурхоче осінь навкруги, –
  •   * * *
    Нас розлучила вдосвіта війна
    І навсібіч розкидала по світу
  •   Художниця
    Має осінь хист і сили,
    Раз красиво й без потуг
  •   Світлина
    Ларисі П…
  •   Бувальщина
    Після пострілів стрільців,
    Не шукали манівців
  •   Жовтневі смерки
    Жовтневих смерків ранні з'яви
    Пообкрадали гожі дні
  •   Ознаки осені
    Ізнову день якийсь вітристий
    Прийшов, спинився і стоїть, -
  •   * * *
    Невдоволена Марійка
    Тим, що в Каті менша лійка
  •   * * *
    Кохати можна одночасно
    Одну і двох, і трьох жінок, –
  •   Легка наука
    Стала Оля помічати,
    Що не миє руки Катя
  •   По терну
    Срібні полиски зір
    Звеселяють мій зір
  •   Вища школа
    Від почуттів таких жагучих
    У серці чую благодать, –
  •   Вічна радість
    Вже пахнуть осінню діброви
    І стали пахмурними дні, –
  •   Катруся
    Не нарадується мати,
    Бо подобається Каті
  •   М'ячик
    То покотиться, то скаче
    По подвір'ю пружний м'ячик, -
  •   Оце тобі на!
    Намагався раз Василько
    Ухопить за гребінь хвильку, –
  •   Ро-До-Си
    Всюди знати має кожен
    В непростий для світу час,
  •   Нянька і лялька
    У бабусиній оселі
    Нині сумно Даніелі,
  •   * * *
    Усе нижче до землі
    Припадають трави,
  •   Забава
    Небо хмуриться, бо сонце
    Десь блукає кілька днів, -
  •   Вередуха
    Щодоби не може тато
    Галю вчасно вкласти спати, –
  •   Сонечко
    Цю комашку наша Галя
    За забарвленням впізнала, -
  •   * * *
    Ще донині
    В небі синім
  •   * * *
    Ряхтить листочками рудими
    Над ставом стишеним верба,-
  •   Метелик
    Рву, складаючи в букетик,
    Тільки квіти запашні,
  •   Саші про кашу
    Стала дужою Світланка,
    Бо куштує гарно манку, -
  •   * * *
    За віконцем дощ гугняво
    Лебедіти розпочав,-
  •   Прощавай
    Світлій пам'яті Володі Б...
  •   Дитяче бажання
    Обстріли ворожі
    Не страшні йому,
  •   * * *
    Стали мутними пейзажі
    І посиливсь вітру спів, -
  •   * * *
    Бажана, але нетривала
    Яскравого літа пора, –
  •   * * *
    Занурився Вишгород в осінь
    І тоне в бентежній красі
  •   * * *
    То мрійним поглядом привабиш,
    То глузуванням відштовхнеш, –
  •   Навіщо?..
    У співах своїх солов’ї
    Питали мене навесні:
  •   Сліди
    Хоч донині теплі та безхмарні
    Дні іще впрівають від ходи, -
  •   Розуміння
    Як цвірінькати-співати
    Швидко вивчились курчата, –
  •   Лисичка
    Від людських очей лисичка
    Заховалася в копичку
  •   Гарбуз
    На почорнілім картоплищі
    У вогку землю добре вгруз
  •   Заєць
    Хто сказав, що заєць всує
    На грядках проводить час?
  •   * * *
    Своїм очам не вірю,
    Але пора вже та, –
  •   * * *
    Моя ровеснице доросла, –
    Якби хотіла тільки ти,
  •   * * *
    В житті кожного є перевал,
    Порожнеча, незнана дорога,
  •   * * *
    Запалахкотіли
    Багрецем сади, -
  •   Жіноче кохання
    Не в снах золотих потопаю,
    Не в мріях рожевих живу, -
  •   Верес
    Попри вересень,
    Кущик вересу
  •   На фронтах
    Озвуться й замовкнуть знов друзі мої,
    Бо часу немає на довгі розмови, –
  •   Хоча...
    Хоча повітря пахне літом
    І лист іще не опада, -
  •   Вже ніде
    Померла мати… Діти хату
    Родинну швидко продали
  •   Передосіннє
    Уже забарвлення осінні
    Вбачаю всюди на землі
  •   * * *
    На війні говорять про війну
    І лиш потім шепчуться про інше,
  •   Без доказів
    Хоч холодна зготована їжа -
    До стола не пускаєш мене, -
  •   Джмелі
    Джмелі мохнаті в конюшині
    Гудуть невтомно дотемна, -
  •   На вихідні
    Гайну в село на вихідні
    З оцих бетонних хащів
  •   * * *
    Як тільки у спогади юність
    З’явилася врешті сама, –
  •   Сьогодні
    Сиджу, неначе перед смертю,
    Бездумно дивлячись на світ, –
  •   * * *
    Колись був соняшник конем,
    А я не знав про втому, -
  •   * * *
    Скільки вулиць, сош і площ
    Пам’ятають очі,
  •   * * *
    Земля розпечена, як деко.
    Ні хмар нема, ні вітерця.
  •   * * *
    Не утішити ні чим
    Материнське серце, –
  •   * * *
    Не варт на долю нарікати
    І захлинатися слізьми,
  •   * * *
    Певно, тому, що вже видали
    Спритним всілякі призи, –
  •   * * *
    Місяць з’явився на овиді,
    Вечір – тихіше води, –
  •   * * *
    Підійду, обніму, поцілую,
    А вже потім тобі поясню,
  •   Стигне серпень
    Стигне серпень, наче літа
    Ледь відчутний теплий слід, -
  •   * * *
    Не журися, жінко, що ти сива,
    Що стоїть під вікнами зима, –
  •   * * *
    Всупереч війні,
    Хочеться мені
  •   У Збаражі
    На бугристих шляхах
    Серцю важко від дум:
  •   Докір
    Нелюди знищують людей
    Свідомо, вміло і жорстоко,
  •   * * *
    Уже не тільки губи терпнуть –
    Язик геть зовсім занімів,
  •   * * *
    Юрію К…
    На них потріскалася шкіра,
  •   * * *
    Обирати не стану
    Місце, напрямок,час, -
  •   * * *
    Ще є вино в прозорій склянці,
    А ти цьому наперекір
  •   Мамо!..
    Мамо! А можна іще погуляти?..
    - Можна, але ні на мить не забудь
  •   * * *
    Коли зацвітає калина
    І тьохкають скрізь солов'ї, -
  •   * * *
    Випроводжаючи коханців
    Ти переймалася одним, -
  •   * * *
    Мліє сонце удень над світом,
    Небо чисте - одна блакить, -
  •   * * *
    І ніч як ніч, а сну немає
    І вже не буде, далебі,
  •   * * *
    Повен болю і страждання,
    Захлинаючись од сліз, –
  •   * * *
    Позаростали бур'янами
    Притихлі вулиці села,
  •   * * *
    Пригадалося, як проводжали
    На світанні ранкову зорю, –
  •   * * *
    Зранене війною кровоточить,
    Воскресає, зводиться, живе, –
  •   * * *
    Гарячим сонцем дуже обігрітий,
    Пропахлий пилом звіданих доріг, –
  •   * * *
    Всім серцем люблю беззавітно завжди,
    За те, що дають мені силу і вроду, -
  •   * * *
    Хоч іще зриваюся на ноги
    І долаю вибалки й горби, –
  •   * * *
    Схололи пристрасті минулі,
    Прийшла байдужості пора, –
  •   * * *
    Пам’ятаю кольори і звуки,
    І медові запахи садів
  •   * * *
    Україно, ти моя надія
    І міцна опора у житті, -
  •   * * *
    Уже я твій… Отож не треба
    Душить в обіймах кожен день
  •   Чому?..
    В моїй душі бушує лють
    І скоро серце лопне з тріском, –
  •   * * *
    Здригайтеся в страху! Лякайтесь сили гніву!
    Очікуйте на помсту повсякчас!
  •   * * *
    Долею ображений народе,
    Позабудь про сумніви сумні, -
  •   * * *
    Досі сумнів голову морочить,
    Душу, часом, гадка сколихне:
  •   * * *
    Блискавиця з легкістю проколе
    Піднебесся щільну й вогку товщ,
  •   * * *
    Неподалік закіптявілої стіни,
    В якімсь скривавленім лахмітті, –
  •   * * *
    Літній вечір. Сутінь синя.
    В небі місяця ріжок.
  •   * * *
    Лиже вітер росинки краплисті,
    Поки сонце забулося сном, –
  •   * * *
    Опромінене сонцем світання
    Світлом будить зачаєний світ, –
  •   * * *
    Моє життя було хмільним
    Від непомірної любові
  •   * * *
    Як любо нам... Погожий вечір
    Поволі стигне в ранній млі, -
  •   Ти
    Погляд радісний і ніжний,
    Сміх веселий і дзвінкий, –
  •   Вона
    Коли несподівано злива
    Накрила потоком людей,
  •   Не знаю
    Зазвучала мелодія вальсу
    В цей пригожий для близькості час, –
  •   В очікуванні
    Тихне вітер і німіють трави,
    І чорніють швидко стовбури, -
  •   * * *
    Сходить сонце понад полем.
    Золотиться край землі.
  •   * * *
    Рум’янець на обличчі
    Та синьота в очах,
  •   * * *
    Безлика тиша поступово
    Навколо хати залягла,
  •   Запах жінки
    Запах жінки іще на балконі,
    Хоч недовго на ньому була,
  •   * * *
    Ружі жовті і червоні
    Посплітали дружно грона
  •   * * *
    Живу з відкритою душею
    Завжди закоханий у світ
  •   * * *
    Жовтіє, в’яне, гине,
    Без крапельки води, –
  •   * * *
    Сонцем розігрітий повіває вітер,
    Прагнучи від спеки зникнуть серед дня, -
  •   * * *
    Спливає час, але не взмозі
    Я позабути до цих пір
  •   * * *
    Цвіркунів неупинне сюрчання
    Надокучливим трохи стає, –
  •   * * *
    Оцим дощам на зміну
    Прийдуть погожі дні
  •   Перепочинок
    Дрімають змучені солдати,
    Коли стихає гук гармат,
  •   * * *
    Хоч піт із лоба скапує росою,
    Зволожуючи краплями папір, –
  •   * * *
    За віконцем дощ і вітер
    Шаленіють в унісон,
  •   * * *
    Війна життя моє змінила,
    Лишила спокою і снів, –
  •   Тополиний пух
    Нарікають знову люди
    На тополі цвіт, –
  •   Вам
    Знаю, що серце незряче,
    Бачу, що доля сліпа, –
  •   * * *
    Пригнічений, утомлений, побитий
    Суворою буденністю життя, –
  •   * * *
    Це нарешті сталось –
    Більш нема стремлінь.
  •   * * *
    Сходить сонце над світом,
    День новий настає, –
  •   Без назви
    Хоч уже боліли вуха
    І набридло бути вдвох, –
  •   * * *
    Червнева ніч, як сон короткий,
    Швиденько сходить нанівець, -
  •   * * *
    З наближенням ранку сіріє надворі
    І темної ночі зникає печать, –
  •   * * *
    Розорені пожежами двори,
    Розорані ракетами городи, –
  •   Шпаки
    Обчухрали нахаби тутешні
    З гілочок скороспілі плоди, –
  •   Підглядач
    В пишній гущі ясного розмаю
    Від усіх заховалися ми, -
  •   * * *
    Коли настало свято жнив,
    Я розуміти став помалу,
  •   * * *
    Розуміючи ступінь хвороби
    І вчуваючи наслідків дим, –
  •   * * *
    Дивовижна і жадана,
    Повна юного тепла, –
  •   На схилах круч
    Весняним днем, під сонцем літнім,
    На схилах круч триває гра, -
  •   * * *
    Гілля згортаючи в сувої
    І розпрямляючи завжди, –
  •   Не забувати
    За руки взявшись, наче діти,
    Гуляєм Вишгородом вдвох
  •   * * *
    Мотавсь між Києвом і Львовом
    Роками в пошуку тепла,
  •   В літній час
    Отут на дошках і жердинах,
    В химернім плетиві гілля, -
  •   * * *
    За хмарою хмара витає і пнеться
    Нестримно за обрію дальню межу, –
  •   * * *
    Сил нема пережити
    Непоправну біду, –
  •   Вечір
    Темним покровом обгорнутий вечір
    Стелиться тінями сонних дерев, –
  •   Квіт троянд
    Немов митець на полотні
    Створив уміло та старанно
  •   * * *
    Тоненькою стеблинкою,
    В порослій гущині, –
  •   Білий танець
    Місячним сяйвом осяяні очі
    Сліплять мої поривання вогнем, –
  •   * * *
    Загоюй кривди нещодавні
    І не доводь мене до сліз, –
  •   * * *
    Твоє красиве тіло
    Привабливе таке,
  •   Везуча
    Хоч вологу з огірочків
    Вранці вітер обтрусив, –
  •   * * *
    Вже хати тієї сьогодні нема,
    Де я народився і виріс, -
  •   * * *
    Уже пора перепочити,
    Бо сутеніє навкруги, –
  •   Царство природи
    Куди не гляну – всюди благодать
    У світлім царстві гарної природи, –
  •   * * *
    Вогка хмара бризнула дощем
    І гайнула далі мандрувати
  •   Вирок
    Проводжу поглядом прощальним
    Тебе, бо йти немає сил, -
  •   На чатах
    Немов плотва срібляста, зорі
    Кудись поділися – нема, –
  •   * * *
    Зацвів і пахне неймовірно
    Своєю свіжістю бузок, -
  •   * * *
    Сумовито згасаючі ниви
    Охолодять потроху вітри
  •   Ідилія
    Горобці цвірінькають на сонце,
    Влаштувавшись зручно на гіллі, -
  •   * * *
    Перед блакитним дзеркалом води
    Причепурилася верба похила,
  •   Лелека
    Зажурений лелека,
    З підстреленим крилом, -
  •   * * *
    Щоб серце билося ритмічно
    І не боліла голова, –
  •   * * *
    Далечінь привабливо-прозору
    Огортає безпросвітний дим,
  •   Зона відчуження
    Відчиняю хвіртку і заходжу
    Обережно в невеликий двір,
  •   * * *
    Оздоблюють пологі береги
    І запахами манять невмолимо
  •   * * *
    Світає рано… Небо і земля
    Виднішають упевнено потроху,
  •   * * *
    Звично вітаюся тихо,
    Вздрівши тебе звіддаля
  •   * * *
    Вздовж узбіччя, попід муром,
    Що оточує село, –
  •   * * *
    Ще тихо і темно надворі,
    Але уже більше не сплю,
  •   Пора цвітінь
    Шаленіє духмяна хурделиця,
    Затуманився барвами світ, –
  •   * * *
    Ночами мучуся в журбі,
    Мов на землі летючий сокіл, –
  •   * * *
    Нечутно дихає земля
    Ледь-ледь зволожена росою
  •   * * *
    Невагома, як хмаринка,
    Ти летиш і я лечу
  •   Тримайся!..
    Г. С...
  •   * * *
    Пізнав я смак гіркий зажури
    І ти сьорбнула горя теж, -
  •   * * *
    Тьмяне світло
    Зір досвітніх
  •   * * *
    Обабіч дороги
    Дерева вологі
  •   * * *
    Уже брунькують верболози
    І по ночах кричать коти,
  •   * * *
    Сходить сонце наді мною.
    Сліплять очі промінці, –
  •   * * *
    Стигне ранок імлистий
    Без яскравих одеж, –
  •   Людське життя
    Людське життя, немов потік
    Стрімкий і неспокійний, -
  •   * * *
    З липової гілочки
    Вироблю сопілочку
  •   Абрикосовий цвіт
    Розтривожений бджолами
    Абрикосовий цвіт
  •   Не така
    А ти уранці не така
    Бадьора й енергійна,
  •   За півкроку
    Сіяють очі, а вуста
    Украй налиті соком, –
  •   * * *
    Доброю подією
    Тішимось нараз, –
  •   * * *
    Хоч ще не стало на погоду,
    Але, хотінню завдяки, -
  •   Вишгород у травні
    Барви небосхилу
    Знову затопили
  •   * * *
    Хоч щодоби жури завії
    Переповнюють кожен вірш, -
  •   * * *
    Без далекого давнього
    Сьогодення - ніщо, -
  •   * * *
    Усівшись зручно на старому пні
    Та сміючись очима винувато, –
  •   Відсвіт
    Вечора відсвіт багровий
    Жалем на згарище ліг, –
  •   * * *
    Тільки-но усядуся надворі
    І упруся спиною об тин, -
  •   Двобій
    Клубочиться піною ріка
    І з розгону боком б’ється в скелю, –
  •   * * *
    Заплющую очі і бачу
    Все те, що у згадках зберіг, –
  •   Запахи щириці
    Темно-червоні суцвіття щириці
    Пахнуть дитинством донині мені,
  •   * * *
    Під сонцем мліють кетяги бузку
    І солов’ї від спеки знемагають,
  •   * * *
    Як хочеться жити й кохати,
    І бути весь час молодим,
  •   * * *
    Люблю прокинутися рано
    І споглядати дня красу, -
  •   Чужі скрижалі
    Читаючи чужі скрижалі,
    Себе засмучую сповна, –
  •   * * *
    Ще вчора тиша невимовна
    Була в порожньому садку,
  •   Рось
    Плескіт хвильок і сюрчання
    Неутомних цвіркунів
  •   * * *
    Коли нею керує диявол
    І первісні в душі почуття, –
  •   Безхатченки
    Хоч летять в Америку
    Скривджені війною, –
  •   * * *
    Поки обдумую образ
    Дії тяжіння до справи, -
  •   * * *
    У завислому тумані,
    Над притихлою рікою, –
  •   * * *
    Погожим днем під сонцем теплим,
    Порі весняній завдяки, –
  •   * * *
    Тепло... Зоряно... Медово
    Пахне сонний моріжок, -
  •   * * *
    На тихому березі річки,
    Де наші стежинки зійшлись, –
  •   Музика полів
    На всі боки вітрами розгойдані,
    Гомонять полохливі жита
  •   * * *
    Чекання болісна розпука
    Помалу втомлює мене, -
  •   Почуття
    Неспокійно, бентежно і буряно
    У душі клекотять почуття,
  •   * * *
    Не збираю валізу
    Оцієї пори
  •   Первоцвіти
    Солодкуватих ароматів
    Цвітіння пролісків уже
  •   Забава
    Як приємно і цікаво
    Розглядати білий світ,
  •   Оборонці
    Березневого неба склепіння
    Уквітчали сузір’я дрібні
  •   Після презентації
    Оббігаючи зором гостей,
    На одну я не міг надивиться, -
  •   24.02.22
    Досвіток... Двадцять четверте...
    Мирно, - але вже за мить
  •   * * *
    Світяться лагідно зорі.
    Повниться світлом житло.
  •   Думки
    Вони, летючі та повзучі,
    Бентежать яв і тішать сни, –
  •   Вогнецвіти
    Швидко шириться лугами
    Животворний вогнецвіт
  •   * * *
    Я від рівня партеру
    Аж до лож ледве зріс,
  •   * * *
    Або не так я в світі жив
    І проявляв нещирість,
  •   Голос любові
    Голосом любові
    Кожна буква слова
  •   * * *
    Сонцем розбуджений ранок
    На мальовничість легкий, -
  •   * * *
    Припікає знову
    Сонце пурпурове
  •   * * *
    Поруділі віти
    Почали весніти
  •   * * *
    Я вас не знав, допоки випадково
    Ваш мелодійний голос не почув,
  •   Брату
    Пролітають крилаті
    Наші дні та роки, –
  •   * * *
    Миготіння зірниць
    Невиразно-убоге, –
  •   * * *
    Леліють далі голубі
    І в небі вітер верховодить, -
  •   * * *
    Багато нас у цьому світі,
    Чимало – в іншому, мабуть, –
  •   * * *
    Гугнявить ніч за зледенілим,
    Сніжком притрушеним, вікном, -
  •   Вірші
    Приходять вірші на світанні,
    Неначе спогади про сни
  •   * * *
    Сніжинки сіються нечутно,
    Мов неозвучені думки
  •   * * *
    То спекотна пора, то морози
    Підганяють мене в укриття, –
  •   * * *
    Коли у гаю за рікою
    Зозуля поспішно кує, –
  •   * * *
    Сон рябої кобили
    Зранку меле дідусь, -
  •   * * *
    Безмовні хмари пурпурові
    Тривожить душу на зорі, -
  •   * * *
    Сіється надмірно
    Мжичка по землі, –
  •   * * *
    Крізь численні страждання,
    Повен горя і сліз, –
  •   * * *
    Чи слави схотілось хисткої,
    Що стрімко здійнявся в політ
  •   * * *
    Обступили юрбою берези
    Кущ калини так щільно, мов той
  •   * * *
    Не соромся розкішного тіла
    І не бійся уважних очей, -
  •   * * *
    Навіває тривогу
    Довга тиша оця, –
  •   Треба
    Час уже ставити крапку,
    А не томити думки, –
  •   * * *
    Баска навала східних лиходіїв
    У пошуках свавільних данини
  •   * * *
    Розчиняються зорі
    В піднебесній імлі, –
  •   Прикмети
    Якщо голову на лапки
    Кіт кладе й ховає ніс, –
  •   * * *
    Коли охоплює азарт
    Чи тяготить одноманіття, –
  •   Тривожно
    Пахощами талої землі
    Споєне уранішнє повітря, –
  •   * * *
    Не обманюй, що любиш мене
    І повірить на слово не змушуй, –
  •   Напевно
    Напевно, снюся любій уночі,
    Якщо до мене тягнеться рукою, –
  •   Самотня
    Кружляє знов лапатий сніг
    І покриває шаллю плечі, –
  •   Хурделиця
    Кружеляє й стелиться
    Сніг без мір та меж,
  •   На зимових канікулах
    Засніжило відучора
    І до рання так мело,
  •   Сніговиця
    Цілу нічку їй не спиться,
    Мов пройняв усю азарт, –
  •   * * *
    Куди подівся безмір мрій
    І де розвіявсь дух мандрівок, –
  •   * * *
    Там, де зараз немає війни
    Сплять спокійно дорослі і діти,
  •   * * *
    Понад хатою неповний
    Місяць стишує політ, –
  •   * * *
    Я вже добре розумію
    Без пояснення і сам
  •   Незабаром
    Затихнуть гарматні розкати
    І, чуючи зяблика трель,
  •   * * *
    Вперто нищать нас щоднини
    З літаків й есмінців, –
  •   * * *
    Ти, мила, на мене не сердься
    За те, що себе я прирік
  •   Чай
    Чай привабно парує у склянці,
    Яскравіючи золотом в ній, –
  •   На припоні
    Мов нестримних літ погоня
    Подалась не в ці краї,
  •   За Україну
    Я п’ю за свою Україну
    З такими людьми, як я сам, –
  •   Життєве
    На пательні шваркоче яєчня, –
    Ще й шматочки сальця немалі
  •   * * *
    Лишилось жити небагато
    І стане часу перебіг,
  •   Пташині співи
    Повідує щебетом пташка
    Історії про відчуття, –
  •   * * *
    Не боюся прикмет і не вірю
    Передбаченням всім віщунів, –
  •   * * *
    Все іще буде – робота і втома,
    Знахідок радість і смуток утрат, –
  •   * * *
    Духмяним медом присмачу кутю
    З відбірних зерен ситної пшениці, –
  •   Хочеться
    Не такі ці мрії потаємні,
    Раз вони в душі не збереглись, –
  •   * * *
    Линяють стишені ліси
    І одяг свій скидають,
  •   Минеться
    Пітьма густішає потроху
    І холоднішою стає, –
  •   * * *
    Коли вимкнулося світло
    Та зникає інтернет, –
  •   Розгубленість
    Чи розплакатися знову,
    Чи радіти, що живий, –
  •   * * *
    Стало ліньки сумувати
    За отим, що вже було, -
  •   Мила
    Що зі мною сталось, -
    Пояснить не в змозі
  •   Ми
    Скільки горя зі сходу принесено,
    Що не можемо скласти ціну
  •   * * *
    Світає повільно узимку,
    А смеркне щодня швидкома, –
  •   Зцілення
    Поза вікнами квартири,
    Прибережний краєвид
  •   * * *
    Сірий грудень
    Мокрим брудом
  •   * * *
    Мене освітляє журбою
    І радістю світло життя, –
  •   Як?..
    Відчуваючи потребу
    Пізнавати все за мить, –
  •   Коли?..
    В хаті холодно і темно,
    Й тихо вже багато діб, –
  •   Тримаємо стрій
    Без амуніції та зброї,
    Хоча не в мирному тилу, –
  •   * * *
    Згадались укотре солдату,
    Й слізьми затуманили зір, –
  •   * * *
    Поросли полинами густими
    Від села до діброви стежки, –
  •   * * *
    То я поглядом зігрію,
    То думками обіймаю
  •   Попутниця
    Останній автобус від’їхав, –
    Зітхнувши, сказала вона
  •   Ровесницям
    Мої ровесниці, мов айстри,
    Цвітуть до пізньої пори,
  •   Нелегко
    Нечувано люта навала
    Показує сутність свою, –
  •   * * *
    Живу знедавна без надії
    На краще завтрашнє моє, -
  •   * * *
    Лисіє клен, неначе я
    За крок чи два до раю, –
  •   * * *
    Лежить в ярах межи горбів
    Утрат численних розсип,
  •   Не дрімай
    За святковим столиком
    Зайчик бачить кролика
  •   Ранковий вірш
    Ранкове світло набирає силу
    І ніжить очі збудженим теплом, –
  •   Білочка і зайці
    Ялинкову гілочку
    Розгойдала білочка
  •   23.11.22
    Знову вибухом тишу розколото –
    Сяйво спалаху, гуркіт жене…
  •   * * *
    Ходжу кожний день по знайомих місцях
    Любимого змалечку краю, –
  •   Вказівка
    Не іди, бо я заплачу,
    Що лишаюся один, –
  •   Мій янгол
    І гарячу, і промінну
    Я шукав таку й зустрів, –
  •   На Михайла
    Не хоче влазити в борги
    Перед землею небо, –
  •   Віщування
    Чую в голосі вітру прогнози
    На найближчу добу або дві, –
  •   Усе в душі
    Про що думки твої жіночі,
    Коли не сняться зовсім сни, –
  •   Заклик
    Нині зайво без упину
    Торохтіти день у день,
  •   Головне
    Головне – не благати
    І не падати ниць,
  •   Гречкосії
    За краї виднокруга,
    Спозарана завжди, –
  •   * * *
    Синіє річка і хлюпоче
    Уздовж пологих берегів, –
  •   Морок
    Мороком туману
    Огорнуло ранок
  •   * * *
    Люблю тебе. Люблю уже за те,
    Що наяву голублю, а не в мріях, –
  •   Вечори на Дніпрі
    Милує очі вечір на Дніпрі
    І спонукає видивом до бесід, –
  •   Нездоланні
    Хоч іти перешкоджали
    До високої мети, –
  •   На світанні
    Сонячний, світлий і теплий
    Промінь вмостився на склі, –
  •   Не віриться
    Співає знов голосно пташка
    І неба така синизна,
  •   Сироїжки
    Мандрували пішки
    Лісом сироїжки, –
  •   Говоріть українською
    Чистота української мови
    Благотворно впливає на нас
  •   На межі
    Скільки крові нами вже пролито,
    Скільки скрізь заплаканих очей, –
  •   Не піддаватися
    Хоч пручалися щосили
    І молилися щодня, –
  •   * * *
    Сталось так, як сталось,
    Маю те, що є, –
  •   Осінній дощ
    Дзвенять краплини, ніби альт
    Під вмілими руками, –
  •   Не лінуйся
    Не лінуйся – цілуй мене далі
    І на груди грудьми налягай, –
  •   * * *
    Затуманились доли і гребені
    Круч урвистих укрила імла, –
  •   * * *
    Осінніх днів вервечки звиви,
    Холодні, мокрі та сумні, –
  •   * * *
    Крок за кроком, день за днем
    Робим добрі речі, –
  •   * * *
    В непроглядних осінніх туманах
    Поховались німі береги, –
  •   Сьогодення
    Ранок почався тривогою й страхом
    Перед загрозою дронів атак, –
  •   * * *
    Сягає скупчення горбів
    Самого небокраю, –
  •   Маріуполь
    По місту, повному тривоги,
    Стріляють досі вороги, –
  •   Осіннє
    Зграя журавлина
    Зникла, як хмарина,
  •   * * *
    Невже таким коханням звитий
    Віночок втрачених надій,
  •   Захоплення
    Пташка до другої свисне
    Й стихне в чеканні затим, –
  •   * * *
    Опадають листочки багряні
    І вкривають знайомі стежки
  •   Тримаймося
    Щодоби я чую й бачу,
    Страх жахливої війни, –
  •   Вуста
    Г. С...
    Пружні, солодкі й пахучі,
  •   Благаю чудес
    Пооране танками поле
    Засіяно гільзами вщерть, –
  •   * * *
    Справжнє щастя – відчувати
    Завжди любої плече, –
  •   Щоранку
    В тиші недовгій світання
    Думи печальні жену, –
  •   * * *
    Подовшали потроху вечори
    І сірість швидше в темені зникає, –
  •   Час відплати
    Іду на клич замученої нені,
    Пригнічений побаченим усім, –
  •   Покрова
    Хоч гомінливу діброву
    Вкрай обпалили вогні, –
  •   Сліди
    Різко мигоче вогнями
    Душними небо бліде, –
  •   Метеозалежність
    Мовчки поволі холоне
    Вмита дощами блакить, –
  •   Оркам
    Щоб ми стали з вами квити,
    Я без краплі каяття, –
  •   * * *
    Хоча все більше холодіє,
    Пітьмі похмурій удогонь, –
  •   * * *
    Війни скривавлені дороги
    Лякають видивом світи,
  •   * * *
    Полин гіркий і кропива пекуча,
    І зарості колючі дерези, –
  •   * * *
    Відімкнула ключем журавлиним
    Осінь швидко ворота дощам, –
  •   * * *
    Повно шереху та свисту
    За причиненим вікном, –
  •   * * *
    Швидкоплинні, безупинні
    Дні біжать, минають, йдуть, –
  •   * * *
    Ми всі чекаємо світання,
    Ми всі чекаємо на день
  •   * * *
    Молитви, зойки і прокльони,
    Рішучість, впевненість і злість, –
  •   * * *
    Г. С...
  •   Туманно
    Непроглядні осінні тумани
    Від світань аж до смерків щодня, –
  •   * * *
    Як вогню божевільне шаленство
    Палахтіло, світило, пекло, –
  •   * * *
    Все як треба, все чин чином,
    Все гаразд на чужині, –
  •   Про що...
    Про що ти думаєш, солдате,
    Коли рішуче йдеш у бій, –
  •   * * *
    Духовитими вітрами
    Пахне світла далечінь,
  •   Світання
    Світання полиски блакитні
    Грайливо ластяться на склі, –
  •   Нарешті
    Нарешті душу заспокоїв
    Від тебе, сину мій, дзвінок: –
  •   * * *
    Знову холодно і сиро
    Від невпинної сльоти, –
  •   * * *
    Гухнув вибух нещадимо,
    Хилитнувся тротуар, –
  •   До Бога
    Де ти, Боже пильновитий,
    Захисник невинних, –
  •   * * *
    Не спиняй… Не тягнися… Не змушуй
    Притулятись плечем до плеча, –
  •   * * *
    Я бачу, осене, як ти ідеш
    І швидко шириш власні володіння,
  •   Вишгородські передзвони
    Передзвони вишгородських
    Храмів і церков, –
  •   * * *
    О. А...
  •   Проводи
    Зітхає мати і дружина
    Не може стриматися теж:
  •   * * *
    Плачуть росами світанки,
    Пахнуть трави полину, –
  •   Негода
    Дощів осінніх стала сірість
    Весь дім так щільно облягла,
  •   Біля Сули
    Йшли пліч-о-пліч у атаки,
    В обороні вдвох були
  •   Де ти?..
    Спогадів струмочки каламутні
    Пам’яттю струмують без кінця, –
  •   Безвихідь
    Прохолодна, беззоряна, млиста,
    Переповнена тишею ніч, –
  •   За вироком
    Де ті орки, що зухвало
    Вихвалялись навесні,
  •   * * *
    Небо тижнями хололо
    І марніло день за днем,
  •   Фронтовий день
    Цілий день палахтіло,
    Гримотіло, пекло, –
  •   * * *
    Теплий день осінній
    Сяйно виграє, -
  •   Надії
    Загояться рани і болі
    Ущухнуть поволі усі, –
  •   Давай забудемо
    Поволі стихнув гуркіт бою,
    Димлять згасаючі вогні, –
  •   Тінь
    Тінь імперії знову
    Шелестить, наче штиб, –
  •   * * *
    Скорботний шурхіт траурних вінків
    На цвинтарі вчувається, мов спів, –
  •   * * *
    Хоч сьорбнули чимало
    Всяких бід гіркоти, –
  •   * * *
    Затухаючий стрімко
    Літа пишного жар, –
  •   * * *
    Повертаються додому
    І живими, і в труні,
  •   * * *
    Сміливці першими ідуть
    Без страху прояву в атаку,
  •   * * *
    Небажані, непрохані, незвані,
    Пожежами віщуючи прихід, –
  •   * * *
    За повитим туманом ліском
    У ярку врешті сталося чудо, –
  •   Україна
    Розпинали і навпіл рвали,
    І вогнем обпікали мене, –
  •   * * *
    То запах диму вітри доносять,
    То мжичка нудно замерехтить, –
  •   * * *
    Добрий ранок, Україно,
    Страднице моя!
  •   * * *
    Не змовкає спів пташиний
    До зими в гаю, –
  •   * * *
    Безвідмовно виходить на чати
    І дорогу щодня стереже
  •   * * *
    Промайнуло славне літо
    Сяйним маєвом окрас, –
  •   * * *
    Небозводу
    Прохолода
  •   * * *
    Починаю поволі страждати
    Тим, що досі ніяк не навчусь
  •   * * *
    Розмовляю з тишею без тебе
    Так, що озивається вона
  •   * * *
    Дитинства запахи і звуки
    Живуть у пам’яті моїй, –
  •   * * *
    Гуде, здригаєтся, палає
    Свинцем обпечена земля, –
  •   * * *
    Сіється дощик дрібненький,
    Впоєна вдячна трава, –
  •   * * *
    Позирає тіточка
    За село,
  •   * * *
    В долині за городами
    Вода б’є з-під горба, –
  •   * * *
    Радісним дзвоном наповнив
    Душу мою літній день, –
  •   * * *
    Пахнуть столочені трави,
    Дзвінко сюрчать цвіркуни.
  •   * * *
    Побігло літо навстріч мжичці
    І так прискорило цей біг,
  •   * * *
    Зоріє тихо небо уночі
    Та повіває низько прохолода, –
  •   Не відбулося
    Тріснув постріл, наче гілка
    Сухостою під ногою, –
  •   Гармонія
    Удвох зустрічаємо літо
    І вдвох проводжаєм його, –
  •   * * *
    Утікає від мене літо
    І ховається десь отам,
  •   * * *
    Коли в одностроях чужинних
    Звірота напала на нас, –
  •   * * *
    Зранку мжичка нудно сіє
    І туманно знов, –
  •   * * *
    Цікаві жіночі обличчя
    Відразу приваблюють зір, –
  •   * * *
    Боками уперлася в обрії
    Безмежного неба блакить
  •   * * *
    Ще Вишгород жалітиме
    Про те, що він не знав,
  •   * * *
    Захлинаюся словами
    У неволі мрій, –
  •   Тричі
    Чоловік питає жінку:
    Як твої діла, –
  •   * * *
    То умовляють благально,
    То ставлять нас на колінця
  •   * * *
    Ані жодного сліду, ні просвіту,
    Аніякого звуку здаля, –
  •   * * *
    Снаряд, начинкою страшною,
    Усе безжально спопеля, –
  •   * * *
    Гудуть джмелями БПЛА ворожі,
    Собі шукаючи мішень, –
  •   * * *
    Чумацький шлях копитами Тельця
    Затоптаний, запилений, невидний
  •   * * *
    В сутінках никнуть ясні небокраї,
    Вітер повіяв і вщухнув за мить, –
  •   * * *
    Тече згори сріблясте майво,
    Пітьма прозора навсібіч, -
  •   * * *
    Лиш торкнеться ненароком
    Довгих стебел вітер спритний,
  •   * * *
    Осяває позолота
    Видноколи навкруги, –
  •   * * *
    Тремтить від спеки
    Повітря денне, –
  •   Порада собі
    Хоч гостюєш десь чи вдома
    Не зірвешся з ланцюга, –
  •   * * *
    Парасольку синю неба
    Сонце швидко пропалило,
  •   * * *
    Пожирають легко хвилі
    Найміцніші кораблі, –
  •   * * *
    Липень – маківка літа, –
    Став чи іде спроквола?..
  •   * * *
    Коли терпіння вже не має
    Знайти джерельце за селом, –
  •   * * *
    Щира, щедра і вродлива,
    Не лінива на поклон, –
  •   * * *
    Чи є на світі Бог, чи ні,
    Судити ні до чого,
  •   В липні
    Дозріває смородина в липні
    І достигли малини плоди, –
  •   Збараж
    Тут не тільки зорі
    Ясно палахкочуть,
  •   * * *
    Гроза мине і сонце знову
    Вогнем яскравим спалахне, –
  •   За ЗСУ
    Радію з приводу удачі,
    Лякаюсь проявів невдач, –
  •   Куди втекти
    Прийшли й розрушили мій дім,
    Родину вивезли в Росію, –
  •   * * *
    Хоча стає дедалі важче,
    Бо вік не той, і все – не так, –
  •   * * *
    На Івана Купала
    Нічка світлою стала
  •   Після грози
    Горобина ніч минула
    І безсоння відійшло, –
  •   Перед грозою
    Позолочений сонечком обрій
    Розчиняється в сутінках синіх, –
  •   * * *
    Затоплює сонячне сяйво
    Опівдні навколишній світ, –
  •   * * *
    Хоча борвій нарешті вщух
    І зник у смерках, як примара, –
  •   * * *
    Якщо візьму й поставлю ціль,
    То я, завжди легкий на спомин, –
  •   Не вір
    Не вір, що я забути зможу
    Тебе в далекій стороні, –
  •   Треба
    Треба вірші складати
    Про безмежно сумні
  •   Літо
    В’ється стежка польова
    Від села до ставу, –
  •   Удвох
    Коли ми десь посеред хвиль
    Опинимося здуру, –
  •   Мабуть
    Мабуть, крізь просторінь та час
    Я йшов занадто швидко
  •   Ювілейний
    І. Б...
    П’єдестал збудували роки,
  •   * * *
    Гонить вітер
    Хвилі жита
  •   * * *
    Або тебе не вистачає,
    Неначе міри почуття,
  •   Церква
    Вона, мов сонця світіння ждане,
    До неї кожен колись іде, –
  •   * * *
    Срібляться високо вгорі
    Дрібні, мов сіль, холодні зорі, –
  •   * * *
    Завжди топчу стежинку навскоси
    Від вкритої пилюкою дороги,
  •   * * *
    Вітерцями посіяні трави
    Застелили безкрайні луги, –
  •   * * *
    Пам'яті Романа Ратушного
  •   * * *
    Був усіма нелюбий,
    Як хиже яструб’я,
  •   Ранковий
    Сонце будить небокраї
    І, лиш потім вже, звідтам, –
  •   * * *
    Не стільки літ мені, щоб вірити в казки
    І сподіватися, як в юності, на диво,
  •   Майстер
    Борису Щербині
    Він не преться повсякчас
  •   Порада
    І приливи, і відливи
    Не помітиш взагалі,
  •   * * *
    Безупинне хвилювання
    Відпочити не дає, –
  •   * * *
    Зранку розпростершись горілиць,
    Мну стеблини запашного рясту, –
  •   Провісник
    Світлій пам’яті В. Комашкова
  •   * * *
    Уже було заплачено сповна
    Стражданнями, каліцтвами, смертями,
  •   * * *
    Як різко все змінилося в житті,
    Як стало тісно мужнім і відважним,
  •   * * *
    Не треба, друже, плакатись мені
    Про те, що в тебе старості немає, –
  •   * * *
    Поспішаєм, як ніколи,
    Бо летить невпинно час, –
  •   Не дай...
    Зловісне свистіння ворожих ракет
    Навіює страх руйнування і смерті, –
  •   * * *
    України любимої риси
    Зачаровують душу мою
  •   * * *
    Сонце лоскоче обличчя,
    Бризкає іскрами в очі, –
  •   * * *
    Криваві ночі і світанки слізні,
    І повні жалю безкінечні дні, –
  •   * * *
    Знаннями багата скарбниця
    Приваблює душі дітей, –
  •   * * *
    Яке життя, коли бої,
    Якщо іде війна безкрая?
  •   * * *
    Залиште все таким, як нині є
    Навколо нас привабливим і гарним, –
  •   Ти
    Наче вир струмуючий бурхливо,
    Ніби полиск сяйного вогню, –
  •   * * *
    Зачиняє повільно ворота
    За собою жахлива весна, –
  •   * * *
    Хоча життя, як річка, прудко
    Біжить і тихне, мов прибій, –
  •   * * *
    Тихо так, що добре чую
    За прочиненим вікном,
  •   * * *
    Коли півонія пахуча
    Повіє ніжністю весни, –
  •   * * *
    Хоча вже іншою побачу
    Тебе, чим ту, яку любив, –
  •   * * *
    Прокинься, друже, і мерщій
    Біжи на звуки таємничі, –
  •   * * *
    Вітер носом ткнувся в шибку,
    А в кімнату не проник,
  •   * * *
    Ще не минула довга ніч,
    Іще світання не настало,
  •   * * *
    Вабить зоряне небо,
    Блиски білі зірниць, –
  •   * * *
    Неможливо без неї
    Залишатись мені, –
  •   Пам'ятай
    Визначаючи дорогу,
    По якій бажаєш йти, –
  •   * * *
    Допоки можна обійняти
    Твоє піддатливе плече, –
  •   * * *
    Відчини скоріш віконце
    І уважно подивись,
  •   В Збаражі
    Тут нестерпно вітряно і пильно,
    І круті дороги навсібіч, –
  •   * * *
    Життя-буття загострює питання
    Про свіжість ранку й втомленість смеркання,
  •   * * *
    Виганяти непросто,
    Але треба, коли
  •   * * *
    Мені нагороди не треба
    Вручати за смертні бої, –
  •   * * *
    На пожарищі колишнім,
    Забуваючи війну, –
  •   * * *
    За димами сховалась блакить.
    Маріуполь розрушено зайдами.
  •   * * *
    У час каліцтва і смертей
    Життя безжалісно-жорстоке, –
  •   * * *
    Дивлюся й слухаю новини
    Постійно з вірою у те,
  •   * * *
    Без кохання старіють рано
    І недовго на світі живуть
  •   * * *
    Щодоби повітряні тривоги,
    Кожен день скрізь вибухи і смерть, –
  •   * * *
    Нарешті стихла канонада.
    Димить довкілля навкруги.
  •   * * *
    Хоч сьогоднішній день, як вчорашній,
    Я проводжу в запеклім бою, –
  •   Муки суму
    То засміється нишком сум,
    То обізветься тужно мука,
  •   В очікуванні
    Наявність збройного конфлікту
    Відчув уже глибокий тил, –
  •   * * *
    Мороз гаптує сріблом краєвиди.
    Блищать на сонці злежані сніги.
  •   Лишилось
    Лишилось тішитись помалу,
    Що смерть повік не розімкне,
  •   * * *
    Допоки немає ранкового шуму
    І рухами смерків затінений двір, –
  •   Спокуса
    Знов дурманять прагненням кохати,
    І мрійливо збуджують мене, –
  •   * * *
    Ні дружини, ні друга,
    Ні дорослих дітей, –
  •   Тим, хто вміє любити
    За парканом високим
    Одружився неспокій
  •   Іронічне
    Примхи долі тут і там,
    Певно, ні до чого, –
  •   * * *
    З місцин далеких щодоби,
    На площі середмістя, –
  •   * * *
    Знаю я, що завтра буде,
    Чим займуся після сну
  •   * * *
    Під хмаркою ластівок щебет,
    А луками – запах п’янкий, –
  •   * * *
    Немов крізь відновлену оптику
    Старанно протертого скла, –
  •   * * *
    Коли тону в стовпотворінні
    Німому вуличних роззяв, –
  •   * * *
    В невеселому світі
    Не скорився журбі,
  •   Вічна мрія
    Поки місяця усмішка
    Не зникає за вікном, –
  •   * * *
    Вам сніг хоробро в очі зазирав
    І намагавсь лишитися на віях,
  •   * * *
    Ясніє місяць. Зяє ніч.
    Кругом лежать сніги безкраї.
  •   * * *
    Мине зима. Водойми скреснуть.
    Нахлинуть запахи садів.
  •   * * *
    На зміну забарвленням сивим,
    З’явились вгорі голубі, –
  •   * * *
    Недовіра, бридливість, опаска
    Не лишає консьєржа з тих пір,
  •   * * *
    Заколисує шлях порожнеча.
    Тихне вітер у плетиві віт.
  •   * * *
    То погуляю десь годинку,
    То знову в хаті кам’яній, –
  •   * * *
    Тобі належне віддаю
    За те, що вмієш ти словами
  •   Січень
    Сніжком запорошує вічі,
    Морозом пощипує ніс, –
  •   Яке це щастя...
    Яке це щастя – старість побороти
    І поховати лінощі в собі, –
  •   * * *
    Не помітив, як вимахав син
    І дочка розпустилась, мов квітка, –
  •   По колу
    Від блукань уже доволі
    Утомився з часом рід, –
  •   * * *
    Визначеним долею маршрутом
    Добігає фінішу мій шлях, –
  •   Можу
    Можу закохатися раптово
    І любити довго без пуття,
  •   * * *
    Де ти, жалюча метелиця?
    Де ти, тріскучий мороз?
  •   * * *
    Мов колись утомлена лебідка
    На пожовклім лузі край села, –
  •   Опівночі
    Морози різблять візерунки на вікнах
    І пхаються в двері знадвору вітри,
  •   * * *
    Душа, спустошена коханням
    До найпривабніших жінок,
  •   Люблю
    З усіх мені відомих слів
    Тебе найбільше я зігрів
  •   Вічний біль
    Що таке розлука,
    Знаю я з тих пір,
  •   * * *
    То засумую, то заплачу
    Серед знайомих, як на гріх, –
  •   * * *
    В краю далекому, де літа
    Тепло невгасне цілий рік, –
  •   Хмаринка
    Граціозною, доброю, милою
    Ти була, але я не вберіг,
  •   * * *
    Щоби не думать без угаву
    Про те, чого іще нема, –
  •   * * *
    Недаремно білокрила
    Чайка бачилася в сні, –
  •   * * *
    Пам'ять відроджує спогади ті,
    Що не пішли забуттю на поталу, –
  •   * * *
    Стривожені досвітом зорі
    Ховаються в неба глибінь,
  •   * * *
    І кошти копичу потроху дарма,
    І маю даремно іще якісь цілі, –
  •   * * *
    Мені подобається сирість
    За богатирскі сни в сльоту, –
  •   * * *
    Г.С…
    Надії порожні, як сни випадкові,
  •   * * *
    Ні до віршів, ні до прози,
    Ні до гульок, мов колись, –
  •   * * *
    Хоча живу на грані муки,
    Пойнятий тугою журби, –
  •   * * *
    Що зі мною коїться – не знаю,
    І нема всезнавця поблизу, –
  •   * * *
    Мається маятник зліва направо,
    Лунко рахуючи здоланий час, –
  •   * * *
    Уже не під впливом солодкого сну,
    Чи проявом чинників інших, –
  •   Моє життя
    Моє життя – це дар за доброту,
    Передчуття, турботу і тривогу, –
  •   На роздоріжжі
    До різних витівок зими
    Заздалегідь були готові, –
  •   Звички
    Як струмливим електричкам,
    У стривоженій імлі, –
  •   * * *
    Якщо жінка снопи важко в’яже
    І в копу їх складає сама, –
  •   Мої ровесниці
    Мої ровесниці – надії
    З душі виштовхують нуду.
  •   Завтра
    Завтра буде морозяний грудень
    І за обрієм зникне сльота, –
  •   * * *
    Осінніх днів сльотава ворожба
    Бентежить сни небачені каштанам, –
  •   * * *
    Хоч поменшало для віршів
    Недоторканих ще тем, –
  •   Якщо зберуся...
    На час дощів та холодів
    Покину хатні стіни
  •   Свіча пам'яті
    Тіні зводяться навколо
    Спалахнулої свічі,
  •   * * *
    Став орати і сіяти мілко,
    Та і то, відчуваю, дарма, –
  •   Не хочу
    Життя, на радощі скупе
    І щедре на страждання, –
  •   Без образ
    Здається, про щось говорили,
    Хоча і не слухали слів,
  •   Чи довго?..
    Поволі вужчає дорога
    Зі сподівань, –
  •   * * *
    Став туман понад рікою
    Аж до самих хмар, –
  •   * * *
    В українському серці терпіння багато
    І не менше поміщено в нім доброти, –
  •   Зізнання
    Що змінилося в мене з появою жінки
    Зрозумів і відчув я, напевно, в ту мить,
  •   Друга молодість
    То мовчить, то знову ойкне лунко,
    Блискаючи зорями з-під вій, –
  •   Досвід
    Все розірвалося, мов шов
    Потертий і дірявий,
  •   Вишгород
    Де будови розбудили тишу
    І зродили течію думок, –
  •   * * *
    Може, цим хвалитися не варто
    І радіти потім без кінця, –
  •   * * *
    Що не день, то робочий.
    Кожен місяць, як рік.
  •   * * *
    Після палання пожежі,
    Полиски жару слабі, –
  •   * * *
    Безпорадно старію потроху
    І утомленим більше стаю, –
  •   * * *
    Гасне полум’я кохання,
    Мерхнуть іскри у золі, –
  •   * * *
    Хоч вже тиша замучила ганок
    І покров не чорніє сумний, –
  •   Сумна втіха
    Гніздиться непрохано нежить
    У ніздрях набряклих моїх, –
  •   Обнадійливі думки
    Сіре небо, жовте листя,
    Безгомінний, голий сад, –
  •   Туманність
    Туман осінній стелиться кошлато,
    А де-не-де здіймається увись, –
  •   Осіннє
    Студеніє згасаюча осінь.
    Тане запах останніх плодів.
  •   * * *
    Не вино, а оковита
    Полюбилася мені
  •   Відчуття
    Хоч дощить неспішно за дверми
    І квапливо листя опадає, –
  •   * * *
    То промінцем у згадках – блись,
    То сонцем засія, –
  •   Під дощем
    Осіннє небо, як друшляк,
    Над головою висне, –
  •   Погано
    Надія на краще, буває, майне
    І зникне, як тінь у тумані, –
  •   Безсоння
    Місто спить. Ні перехожих,
    Ні машин уже ніде, –
  •   Горіхи
    Прозоро, свіжо, сухо, тихо
    Сьогодні зранку навкруги, –
  •   На відпочинку
    Ледь чутно вітру переливи
    І голоси співних пташин
  •   * * *
    Успішно в’ю єднальні ниті
    Між втаємниченими нами,
  •   * * *
    Край дороги дика груша
    Струшує плоди, –
  •   Жовтень
    Насмітив і вже хоче тікати,
    Хоч затриматися обіцяв
  •   * * *
    Межи невмілими людьми
    Гуляє сивий анекдотик
  •   * * *
    Під крапельницею дощу
    Лежала ніч біля оселі, –
  •   * * *
    Небеса розпустили нюні
    І замовк приголомшено світ, –
  •   * * *
    Стихле водосховище безкрає
    Стало засинати від нудьги, –
  •   * * *
    Випадкова зустріч на вокзалі.
    Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,
  •   * * *
    Не чути вже співу пташиного з гаю
    І дують частіше холодні вітри, –
  •   * * *
    Не дає мені заснути
    Суміш споминів і мрій, –
  •   * * *
    Ранку холодного тіні імлисті
    Обволікають зволожене скло, –
  •   На Покрову
    Під покровом Святої Покрови
    Помолюся за пам’ять отих
  •   * * *
    Від обіцянок душу коробить,
    Як від спеки нестерпної дах, –
  •   Подрузі
    Немає приводу для сварки,
    Якщо я три останні дні
  •   * * *
    Хоча з тобою мало жив
    І не завжди поводивсь чемно, -
  •   * * *
    Вкрило листя посохлу траву
    І згасають жаринки цвітінь,
  •   * * *
    Де ви, зорі, бо знедавна темно
    Стало скрізь, куди не подивлюсь?
  •   Закохані
    Голубка з голубом дзьобами
    Весь час цілуються, мов ми
  •   Ворожіння
    Ранок осінній врочисто
    Далі відкрив голубі, –
  •   Творчість
    Перекреслюєш аркуша знову
    І стираєш усе, і графиш, –
  •   Давайте
    Потрібно жити попри негаразди
    І годі скніти в злиднях та журі, –
  •   * * *
    Милуюсь зоряним світінням
    Життям вдоволений сповна
  •   Люблю
    Ховаю очі винувато
    Вас зустрічаючи щодня
  •   Боязнь
    Побоювання вічне висоти
    І страх живий можливого падіння, –
  •   * * *
    Короткий вік її насправді,
    Хоча кінець не має меж, –
  •   * * *
    Справжня сила гарних віршів
    У сплетінні дум і слів, –
  •   * * *
    Люблю валятися на ліжку,
    Писати зранку, спати – вдень,
  •   * * *
    Хоч смієшся і пліткуєш,
    І не дивишся в мій бік, –
  •   Привар
    Мені пригадується з болем,
    І почуттям сумним вини, –
  •   Кара
    Що лишилось від мене
    Незрадливій тобі?
  •   Стомився
    Переконався достеменно,
    Хоч дізнаватись не хотів
  •   Очікування
    Минає рік, що не позначив
    Себе чомусь іще ніяк,
  •   Осіннє

    Сипнули клени листям поріділим
  •   * * *
    Хрусне гілка, тукне дятел,
    Зникне сойка завчасу, –
  •   * * *
    Золотяться потроху дерева
    І рудіють навкіл бур’яни, –
  •   * * *
    В далекій юності тікали
    Чомусь завжди від мене сни
  •   Ранок
    Сонячний, обвітрений, прозорий, –
    Спішно оживає й виграє,
  •   Гриби
    Гриби сушитися повісив
    І нюхом жадібним своїм
  •   Ворона
    Зручно примостилася ворона
    На покритий сажею димар
  •   На горищі
    Павутиння і пил на горищі
    Добре вкрили опор ряди,
  •   Усвідомлення
    Де ти, радість?.. Німотно і темно
    Уночі за спітнілим вікном, –
  •   Гарної пори
    Хоч тепер ні холодно, ні жарко
    І не ллє нестриманим дзюрком, –
  •   Захоплення
    Потроху важчає утома
    І розпач не спиняє хід, –
  •   * * *
    Не прошу… Не вірю… Не боюся…
    Не брешу… Не каюсь… Не мовчу, –
  •   Спасибі
    Хоч за вікном холонуча сльота
    Виснажливо дрібоче спозарана, –
  •   Не оминай
    Немолодий і зраночку пом’ятий
    Вчорашніми подіями життя,
  •   * * *
    Сонцем вигуляне літо
    Відшуміло, відцвіло
  •   Вічний дар
    Не розуміючи чому,
    Встаю удосвіта щоденно, –
  •   Освячення надії
    Неважливо, хто ти і чому
    Очі затуманені журбою, –
  •   Незатишно
    Уже незатишно зі мною
    Стає зневіреній тобі, –
  •   Чи варто?..
    Уже наповнилася діжа
    І появилась зовні слизь,
  •   * * *
    Розлучаємось швидко… Як приклад
    Те, чому здивувавсь не один, –
  •   * * *
    І я уже інший, і ти не така
    Доступна, як вранці волога.
  •   Ромашки
    Хоч позаду лишається Жашків,
    Та до Києва ще ого-го, –
  •   * * *
    Нагулялися доволі,
    Відпочили досхочу, –
  •   Важливо
    Важливо, часом, не мовчати
    І не боятися, коли
  •   Пізнавані
    Моя найвища нагорода
    Одвічно схожа на твою, –
  •   Буревій
    Шарпав, злився, збивався з ліку,
    Задихався й стихав губатий, –
  •   * * *
    Відкрита змалечку душа
    Тепло поволі розгубила,
  •   * * *
    Не дивися на мене сумними очима
    І сваритися марно на мить перестань, –
  •   Зустріч
    Хоч смереччя
    Ще лепече
  •   Мушу
    Потяг звично шарпнувся і рушив
    Повз освітлений тьмяно вокзал, –
  •   Ранковий час
    Час біжить і множить звуки
    Жартів, сварок – всіх подій, –
  •   Благословення
    Благословляю літо
    За безтурботні дні
  •   Під дощем
    Душно й парко було,
    І дрімали вітри,
  •   * * *
    Розбуджені вітром тополі
    Стривожено листям шумлять, –
  •   Славослів'я
    Несподіваних зустрічей миті
    І години домовлених стріч
  •   Після косовиці
    Їду вдень на возі
    Лугом навманці, –
  •   Приреченість
    Отут, де некошене жито
    Поривчастий вітер скубе, –
  •   Не зупинятися
    Впаде береза поперек дороги
    І перешкода загородить шлях, –
  •   * * *
    То снюся в пеклі між чортів,
    То прагну пестощів повії, –
  •   * * *
    Ось мине війна –
    Супокій прийде, –
  •   Нетерпіння
    Довгожданій події
    Я зрадію тому,
  •   Найсміливіший
    Ні слідів, ні свідків, ні провидців
    Аніде роками не знайду,
  •   Там
    Десь отам, за річкою,
    В повечірній час, –
  •   Біля річки
    Тут влітку добре… Річка і пісок,
    І верб тінистих шелести і знаки
  •   Динне золото
    Золотом динним вгорі яскравіє
    Давнього місяця ранній вогонь, –
  •   * * *
    Задихаюся потроху
    І вкорочую свій крок,
  •   * * *
    Мерхне тихо вечір синій
    За відчиненим вікном, –
  •   * * *
    Мене забули, наче день
    Вчорашній, непримітний, –
  •   * * *
    Аніде не сховаюсь від тебе
    І нікуди уже не втечу,
  •   Між рядків
    Моя ровеснице привітна,
    Мій праведний і грішний світ, –
  •   Невезіння
    Сьогодні зранку поглядом уважним
    Дивлюся довго, як розгойдують вітри
  •   Таку, як ти...
    Г. С...
  •   * * *
    Як тільки настане потреба
    Відновлення в хаосі днів, –
  •   * * *
    Стихнув гуркіт пізнього трамвая.
    Пасажири швидко розійшлись, –
  •   * * *
    Після довгих перегонів
    Навмання звіддалеки, –
  •   * * *
    Повітря, пропахле медами,
    Лоскоче обсмалений ніс, –
  •   * * *
    В солов’їнім гаю навесні
    Не змовкає принадливий спів, –
  •   * * *
    Сільської харчевні задуха.
    Закусок сторінка мала.
  •   * * *
    Після праці, часом, біля річки,
    Рибу запиваючи пивком, –
  •   * * *
    Там, де хвилі гонить вітер,
    Звеселяючи ріку, –
  •   * * *
    Запитую подумки в Бога,
    Зневірою втомлений я:
  •   * * *
    Від дитинства до самої старості
    Потопаю слухняно в брехні, –
  •   * * *
    Не підвела, не обманула
    Ні передбачень, ні надій,
  •   * * *
    Лиш сонце засяє над світом,
    А місяць піде на спочин, –
  •   * * *
    На задвірках пам’яті спочили
    І зотліли спомини бліді,
  •   * * *
    Коли земля тікає із-під ніг
    І білий світ уже на чорний схожий, –
  •   * * *
    Якщо мила покине мене –
    Не наповню розлючено келих,
  •   * * *
    Ніхто не чує і не бачить
    Душі моєї тихий плач,
  •   * * *
    Глибока ніч, але не спиться
    В тремтінні видимім пітьми, –
  •   Влітку
    Погляд, видивом казковим,
    Ваблять літньої пори
  •   * * *
    Не посилайся на негайність
    Цілодобових різних справ, –
  •   Cпекотне літо
    Зранку задихаюся від спеки,
    Піт рясний стираючи з чола,
  •   * * *
    І в радощах, і в горі
    Живу без шу-шу-шу, –
  •   * * *
    В прифронтовім поселенні
    Житло за півціни, –
  •   * * *
    Може чорне бути сірим.
    Тиша згодом стати гулом.
  •   Ранок
    Без туману вологих фіранок
    Швидко шириться небом блакить.
  •   Теплохід
    Сонцепік дозріває в зеніті.
    Ні хмарини нема наверху.
  •   * * *
    Коли беруть дощі в кільце
    Відпускника надовго влітку,
  •   Не бабине...
    Щодня вмивається дощем,
    Щоб сонцем більше заясніти, –
  •   * * *
    Допоки спав – було спокійно
    Душі натомленій життям, –
  •   Яблуня
    Яблуня спрадавна
    Радувала тим,
  •   * * *
    Тупцюю далі на землі
    Без сподівань на пізні злети,
  •   * * *
    Треба буть українцем
    І в сміху, і в плачі,
  •   * * *
    Почав прискорено гадати
    Не розуміючи: Чому
  •   * * *
    Не до веселощів сьогодні
    Мені від вранішніх думок, –
  •   Поезія
    Хоча вона мене не кормить
    І пільг ніяких не дає, –
  •   Наїзниця
    Прозорячи небо зраділо,
    Палають стожари вогнем,
  •   * * *
    Немов сліди чіткі струмків
    Зберіг тихцем піщаний берег, –
  •   * * *
    Туманом вкривши наостанок
    Нерівну лінію ріки, –
  •   * * *
    Наснився лиш забутий сон,
    А відчуття не покидає,
  •   * * *
    Як гарно жити в Україні
    І щиро зичити всі дні
  •   * * *
    Оглядаючись назад,
    Я чіткіше нині бачу
  •   Обрій
    Сьогодні, мов колись,
    Я бачу світ недобре, –
  •   Собі
    Перед смертю час настане
    Згадок і прощань, –
  •   * * *
    Тьмяніє блиск надій моїх
    За видноколом, –
  •   * * *
    Наділений увагою до віршів,
    Заручений з любов’ю читачів, –
  •   Етюд
    Спонукнувши митця до етюду,
    В потьмянілій нічній глушині, –
  •   Порада жінці
    Пронизую поглядом наскрізь тебе
    І в грудях вбачаю поволі,
  •   * * *
    Місяць за місяцем – тижні
    Перегортають дні
  •   * * *
    Свіжістю ранковою війнуло
    У напіввідчинене вікно, –
  •   * * *
    Коли вона молодшою була,
    Також чомусь ніяк не відчувала
  •   * * *
    Горобці цвірінькають зраділо
    І ридають лунко солов’ї, –
  •   Заробітчанину
    Байдужість серце не приспала
    І віру розпач не зборов,
  •   Несподіваність
    Нема іще ні літери, ні коми
    На аркуші паперу... – Білизна
  •   Вперед!..
    Звелася в атаку піхота
    І вкотре вертає назад, –
  •   Гіркота
    Мій дід не вернувся додому
    Героєм, як інших діди.
  •   Мука
    Що минулося – вже не вернути.
    Що згубилося – теж не знайти.
  •   * * *
    Сяйнула думка іскрою в розмові
    І не згоріла в пам’яті дотла: –
  •   Треба
    Щоб ти красивою була, –
    Збирав, немов пилок бджола,
  •   Христос воскрес!
    Додав сьогодні світ увесь
    Душі моїй розради, –
  •   Тішуся
    Щодоби грубіла шкіра
    І черствішала душа,
  •   Весело
    Ох, і жінка!.. Як вогонь,
    Сяє й обпікає!
  •   Не пора
    На глиняному березі ставка
    Втішаюся спочинком донезмоги, –
  •   Чуєте?..
    Віршами повню зошит,
    Як у найкращі дні, –
  •   З передової
    Ані танка, ні ракети,
    Ще і пороху катма, –
  •   * * *
    Г. С...
  •   Скорбота
    Пам'яті Анатолія Івановича Гая
  •   * * *
    Звільнившись нарешті з полону кружінь,
    Згубивши на спокій надію, –
  •   Духовита хурделиця
    Мов порою весняною
    Повернув снігопад, –
  •   За Україну
    Хоч я боятися не звик,
    Та побратими чують крик
  •   Іду
    Раз погрожують боєм
    Україні моїй, -
  •   * * *
    Я не гнався за нею
    І щодня не шукав
  •   * * *
    Мені наснилися на тижні
    І залишилися в очах
  •   * * *
    Веселим погуком вітрів
    І дощику насланням, –
  •   * * *
    Раз ідуть у вічність неозору
    З дня у день красиві й молоді, –
  •   Точно
    Іще на вітах ні листка,
    Але вони рожевим цвітом
  •   * * *
    Невже ніколи так не буде,
    Як донедавна ще було,
  •   Було
    Було усе – золочені світання
    І почорнілі вбогі вечори, –
  •   Потік бажань
    Утіливши радість, посіявши смуток,
    Засвідчивши з’явою настрій і час, –
  •   Відплата
    Поєднував, бувало, мов акорди,
    Порівнюючи такти і тони, –
  •   * * *
    Нечуваним коханням
    Ти стала недарма,
  •   Завжди
    Бува, перед зором постане минулість
    І спогадом теплим в обличчя війне, –
  •   Дива
    Ще сіріє наоколо
    І туман ледь-ледь курить, –
  •   Тіні весни
    Розбуджені рухом повітря
    Оманливі тіні весни, –
  •   * * *
    Мимолітну веселість змінила
    Безнастанна гнітюча жура, –
  •   Дощ
    Спорожніли поспішно бульвари.
    Стало тісно по закутках площ.
  •   Не вірш
    Перенизана росами,
    Блискотить осока.
  •   Без відповіді
    Гадати більше якомога
    Урвався в мене вже терпець, –
  •   Залежний
    Писав, пишу й писатиму надалі,
    І наяву, і в думах мовчазних,
  •   Черідка
    Зигзаги долі і прямі
    Шляхи блукань та перегонів
  •   Жага польоту
    На потемнілім небокраї
    Аж подається наперед
  •   * * *
    Чоловіку холодно без жінки,
    Як без сонця світловому дню, –
  •   Вибір
    Уміючи замріяно літати,
    Зриваюся зажурено в піке, –
  •   * * *
    Між народженням і смертю
    Слід життя, –
  •   * * *
    Залишилось небагато
    Потоптати ще доріг, –
  •   * * *
    І приливи, і відливи,
    І веселе, і сумне, –
  •   Усвідомлення
    Чоловіку потрібна дружина
    У сумну і веселу годину, –
  •   * * *
    Мені нелегко стало жити,
    Ще й ти не радуєш нічим, –
  •   * * *
    Щоб не роз’ятрювати ран,
    Ходжу я зрідка на Майдан,
  •   * * *
    І сніги маліють щохвилини,
    І струмки повніють щодоби, –
  •   Опертя
    Розчахнутий здавен,
    Але міцний на згин, –
  •   * * *
    Холодні струмені вітрів,
    Здолавши схили прибережні, –
  •   * * *
    Хуртовина звихреним хвостом
    Помахала вчора на прощання,
  •   * * *
    Втомлений вітер вповільнює біг
    І на подвір’ї вовтузиться сонно.
  •   Батьківське напуття
    Щастям промениться радісне обличчя
    І ласкавий усміх сяє на вустах, –
  •   Весільна
    Самобутня мрійниця русява,
    Схожа на волошку польову, –
  •   * * *
    Схоронивши в душі вагання
    І боязні поклавши край, –
  •   Бувальщини
    Все те, що нині часто сниться,
    Було в недавньому житті
  •   * * *
    На темнім фоні купола небес
    Ясніє місяць парубком самотнім,
  •   В тумані
    За вікном, зволоженим туманом,
    Потонуло в мороці село, –
  •   Знову
    Біліють знову кручі і яри,
    І на морозі терпнуть верболози, –
  •   Відчуття провини
    Від сили волі лиш залежить
    Чи я надовго в смуток влип, –
  •   Виправдання
    Ще зір нічних світіння мляві
    Горіли втомлено вгорі,
  •   * * *
    М. К...
    Безупинною ходою
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки


    Сторінки: 1   2   3