•  Відсвіт

Вечора відсвіт багровий
Жалем на згарище ліг, –

•  * * *

Тільки-но усядуся надворі
І упруся спиною об тин, -

•  Двобій

Клубочиться піною ріка
І з розгону боком б’ється в скелю, –

•  * * *

Заплющую очі і бачу
Все те, що у згадках зберіг, –

•  Запахи щириці

Темно-червоні суцвіття щириці
Пахнуть дитинством донині мені,

•  * * *

Під сонцем мліють кетяги бузку
І солов’ї від спеки знемагають,

•  * * *

Як хочеться жити й кохати,
І бути весь час молодим,

•  * * *

Люблю прокинутися рано
І споглядати дня красу, -

•  Чужі скрижалі

Читаючи чужі скрижалі,
Себе засмучую сповна, –

•  * * *

Ще вчора тиша невимовна
Була в порожньому садку,

•  Рось

Плескіт хвильок і сюрчання
Неутомних цвіркунів

•  * * *

Коли нею керує диявол
І первісні в душі почуття, –

•  Безхатченки

Хоч летять в Америку
Скривджені війною, –

•  * * *

Поки обдумую образ
Дії тяжіння до справи, -

•  * * *

У завислому тумані,
Над притихлою рікою, –

•  * * *

Погожим днем під сонцем теплим,
Порі весняній завдяки, –

•  * * *

Тепло... Зоряно... Медово
Пахне сонний моріжок, -

•  * * *

На тихому березі річки,
Де наші стежинки зійшлись, –

•  Музика полів

На всі боки вітрами розгойдані,
Гомонять полохливі жита

•  * * *

Чекання болісна розпука
Помалу втомлює мене, -

•  Почуття

Неспокійно, бентежно і буряно
У душі клекотять почуття,

•  * * *

Не збираю валізу
Оцієї пори

•  Первоцвіти

Солодкуватих ароматів
Цвітіння пролісків уже

•  Забава

Як приємно і цікаво
Розглядати білий світ,

•  Оборонці

Березневого неба склепіння
Уквітчали сузір’я дрібні

•  Після презентації

Оббігаючи зором гостей,
На одну я не міг надивиться, -

•  24.02.22

Досвіток... Двадцять четверте...
Мирно, - але вже за мить

•  * * *

Світяться лагідно зорі.
Повниться світлом житло.

•  Думки

Вони, летючі та повзучі,
Бентежать яв і тішать сни, –

•  Вогнецвіти

Швидко шириться лугами
Животворний вогнецвіт

•  * * *

Я від рівня партеру
Аж до лож ледве зріс,

•  * * *

Або не так я в світі жив
І проявляв нещирість,

•  Голос любові

Голосом любові
Кожна буква слова

•  * * *

Сонцем розбуджений ранок
На мальовничість легкий, -

•  * * *

Припікає знову
Сонце пурпурове

•  * * *

Поруділі віти
Почали весніти

•  * * *

Я вас не знав, допоки випадково
Ваш мелодійний голос не почув,

•  Брату

Пролітають крилаті
Наші дні та роки, –

•  * * *

Миготіння зірниць
Невиразно-убоге, –

•  * * *

Леліють далі голубі
І в небі вітер верховодить, -

•  * * *

Багато нас у цьому світі,
Чимало – в іншому, мабуть, –

•  * * *

Гугнявить ніч за зледенілим,
Сніжком притрушеним, вікном, -

•  Вірші

Приходять вірші на світанні,
Неначе спогади про сни

•  * * *

Сніжинки сіються нечутно,
Мов неозвучені думки

•  * * *

То спекотна пора, то морози
Підганяють мене в укриття, –

•  * * *

Коли у гаю за рікою
Зозуля поспішно кує, –

•  * * *

Сон рябої кобили
Зранку меле дідусь, -

•  * * *

Безмовні хмари пурпурові
Тривожить душу на зорі, -

•  * * *

Сіється надмірно
Мжичка по землі, –

•  * * *

Крізь численні страждання,
Повен горя і сліз, –

•  * * *

Чи слави схотілось хисткої,
Що стрімко здійнявся в політ

•  * * *

Обступили юрбою берези
Кущ калини так щільно, мов той

•  * * *

Не соромся розкішного тіла
І не бійся уважних очей, -

•  * * *

Навіває тривогу
Довга тиша оця, –

•  Треба

Час уже ставити крапку,
А не томити думки, –

•  * * *

Баска навала східних лиходіїв
У пошуках свавільних данини

•  * * *

Розчиняються зорі
В піднебесній імлі, –

•  Прикмети

Якщо голову на лапки
Кіт кладе й ховає ніс, –

•  * * *

Коли охоплює азарт
Чи тяготить одноманіття, –

•  Тривожно

Пахощами талої землі
Споєне уранішнє повітря, –

•  * * *

Не обманюй, що любиш мене
І повірить на слово не змушуй, –

•  Напевно

Напевно, снюся любій уночі,
Якщо до мене тягнеться рукою, –

•  Самотня

Кружляє знов лапатий сніг
І покриває шаллю плечі, –

•  Хурделиця

Кружеляє й стелиться
Сніг без мір та меж,

•  На зимових канікулах

Засніжило відучора
І до рання так мело,

•  Сніговиця

Цілу нічку їй не спиться,
Мов пройняв усю азарт, –

•  * * *

Куди подівся безмір мрій
І де розвіявсь дух мандрівок, –

•  * * *

Там, де зараз немає війни
Сплять спокійно дорослі і діти,

•  * * *

Понад хатою неповний
Місяць стишує політ, –

•  * * *

Я вже добре розумію
Без пояснення і сам

•  Незабаром

Затихнуть гарматні розкати
І, чуючи зяблика трель,

•  * * *

Вперто нищать нас щоднини
З літаків й есмінців, –

•  * * *

Ти, мила, на мене не сердься
За те, що себе я прирік

•  Чай

Чай привабно парує у склянці,
Яскравіючи золотом в ній, –

•  На припоні

Мов нестримних літ погоня
Подалась не в ці краї,

•  За Україну

Я п’ю за свою Україну
З такими людьми, як я сам, –

•  Життєве

На пательні шваркоче яєчня, –
Ще й шматочки сальця немалі

•  * * *

Лишилось жити небагато
І стане часу перебіг,

•  Пташині співи

Повідує щебетом пташка
Історії про відчуття, –

•  * * *

Не боюся прикмет і не вірю
Передбаченням всім віщунів, –

•  * * *

Все іще буде – робота і втома,
Знахідок радість і смуток утрат, –

•  * * *

Духмяним медом присмачу кутю
З відбірних зерен ситної пшениці, –

•  Хочеться

Не такі ці мрії потаємні,
Раз вони в душі не збереглись, –

•  * * *

Линяють стишені ліси
І одяг свій скидають,

•  Минеться

Пітьма густішає потроху
І холоднішою стає, –

•  * * *

Коли вимкнулося світло
Та зникає інтернет, –

•  Розгубленість

Чи розплакатися знову,
Чи радіти, що живий, –

•  * * *

Стало ліньки сумувати
За отим, що вже було, -

•  Мила

Що зі мною сталось, -
Пояснить не в змозі

•  Ми

Скільки горя зі сходу принесено,
Що не можемо скласти ціну

•  * * *

Світає повільно узимку,
А смеркне щодня швидкома, –

•  Зцілення

Поза вікнами квартири,
Прибережний краєвид

•  * * *

Сірий грудень
Мокрим брудом

•  * * *

Мене освітляє журбою
І радістю світло життя, –

•  Як?..

Відчуваючи потребу
Пізнавати все за мить, –

•  Коли?..

В хаті холодно і темно,
Й тихо вже багато діб, –

•  Тримаємо стрій

Без амуніції та зброї,
Хоча не в мирному тилу, –

•  * * *

Згадались укотре солдату,
Й слізьми затуманили зір, –

•  * * *

Поросли полинами густими
Від села до діброви стежки, –

•  * * *

То я поглядом зігрію,
То думками обіймаю

•  Попутниця

Останній автобус від’їхав, –
Зітхнувши, сказала вона

•  Ровесницям

Мої ровесниці, мов айстри,
Цвітуть до пізньої пори,

•  Нелегко

Нечувано люта навала
Показує сутність свою, –

•  * * *

Живу знедавна без надії
На краще завтрашнє моє, -

•  * * *

Лисіє клен, неначе я
За крок чи два до раю, –

•  * * *

Лежить в ярах межи горбів
Утрат численних розсип,

•  Не дрімай

За святковим столиком
Зайчик бачить кролика

•  Ранковий вірш

Ранкове світло набирає силу
І ніжить очі збудженим теплом, –

•  Білочка і зайці

Ялинкову гілочку
Розгойдала білочка

•  23.11.22

Знову вибухом тишу розколото –
Сяйво спалаху, гуркіт жене…

•  * * *

Ходжу кожний день по знайомих місцях
Любимого змалечку краю, –

•  Вказівка

Не іди, бо я заплачу,
Що лишаюся один, –

•  Мій янгол

І гарячу, і промінну
Я шукав таку й зустрів, –

•  На Михайла

Не хоче влазити в борги
Перед землею небо, –

•  Віщування

Чую в голосі вітру прогнози
На найближчу добу або дві, –

•  Усе в душі

Про що думки твої жіночі,
Коли не сняться зовсім сни, –

•  Заклик

Нині зайво без упину
Торохтіти день у день,

•  Головне

Головне – не благати
І не падати ниць,

•  Гречкосії

За краї виднокруга,
Спозарана завжди, –

•  * * *

Синіє річка і хлюпоче
Уздовж пологих берегів, –

•  Морок

Мороком туману
Огорнуло ранок

•  * * *

Люблю тебе. Люблю уже за те,
Що наяву голублю, а не в мріях, –

•  Вечори на Дніпрі

Милує очі вечір на Дніпрі
І спонукає видивом до бесід, –

•  Нездоланні

Хоч іти перешкоджали
До високої мети, –

•  На світанні

Сонячний, світлий і теплий
Промінь вмостився на склі, –

•  Не віриться

Співає знов голосно пташка
І неба така синизна,

•  Сироїжки

Мандрували пішки
Лісом сироїжки, –

•  Говоріть українською

Чистота української мови
Благотворно впливає на нас

•  На межі

Скільки крові нами вже пролито,
Скільки скрізь заплаканих очей, –

•  Не піддаватися

Хоч пручалися щосили
І молилися щодня, –

•  * * *

Сталось так, як сталось,
Маю те, що є, –

•  Осінній дощ

Дзвенять краплини, ніби альт
Під вмілими руками, –

•  Не лінуйся

Не лінуйся – цілуй мене далі
І на груди грудьми налягай, –

•  * * *

Затуманились доли і гребені
Круч урвистих укрила імла, –

•  * * *

Осінніх днів вервечки звиви,
Холодні, мокрі та сумні, –

•  * * *

Крок за кроком, день за днем
Робим добрі речі, –

•  * * *

В непроглядних осінніх туманах
Поховались німі береги, –

•  Сьогодення

Ранок почався тривогою й страхом
Перед загрозою дронів атак, –

•  * * *

Сягає скупчення горбів
Самого небокраю, –

•  Маріуполь

По місту, повному тривоги,
Стріляють досі вороги, –

•  Осіннє

Зграя журавлина
Зникла, як хмарина,

•  * * *

Невже таким коханням звитий
Віночок втрачених надій,

•  Захоплення

Пташка до другої свисне
Й стихне в чеканні затим, –

•  * * *

Опадають листочки багряні
І вкривають знайомі стежки

•  Тримаймося

Щодоби я чую й бачу,
Страх жахливої війни, –

•  Вуста

Г. С...
Пружні, солодкі й пахучі,

•  Благаю чудес

Пооране танками поле
Засіяно гільзами вщерть, –

•  * * *

Справжнє щастя – відчувати
Завжди любої плече, –

•  Щоранку

В тиші недовгій світання
Думи печальні жену, –

•  * * *

Подовшали потроху вечори
І сірість швидше в темені зникає, –

•  Час відплати

Іду на клич замученої нені,
Пригнічений побаченим усім, –

•  Покрова

Хоч гомінливу діброву
Вкрай обпалили вогні, –

•  Сліди

Різко мигоче вогнями
Душними небо бліде, –

•  Метеозалежність

Мовчки поволі холоне
Вмита дощами блакить, –

•  Оркам

Щоб ми стали з вами квити,
Я без краплі каяття, –

•  * * *

Хоча все більше холодіє,
Пітьмі похмурій удогонь, –

•  * * *

Війни скривавлені дороги
Лякають видивом світи,

•  * * *

Полин гіркий і кропива пекуча,
І зарості колючі дерези, –

•  * * *

Відімкнула ключем журавлиним
Осінь швидко ворота дощам, –

•  * * *

Повно шереху та свисту
За причиненим вікном, –

•  * * *

Швидкоплинні, безупинні
Дні біжать, минають, йдуть, –

•  * * *

Ми всі чекаємо світання,
Ми всі чекаємо на день

•  * * *

Молитви, зойки і прокльони,
Рішучість, впевненість і злість, –

•  * * *

Г. С...

•  Туманно

Непроглядні осінні тумани
Від світань аж до смерків щодня, –

•  * * *

Як вогню божевільне шаленство
Палахтіло, світило, пекло, –

•  * * *

Все як треба, все чин чином,
Все гаразд на чужині, –

•  Про що...

Про що ти думаєш, солдате,
Коли рішуче йдеш у бій, –

•  * * *

Духовитими вітрами
Пахне світла далечінь,

•  Світання

Світання полиски блакитні
Грайливо ластяться на склі, –

•  Нарешті

Нарешті душу заспокоїв
Від тебе, сину мій, дзвінок: –

•  * * *

Знову холодно і сиро
Від невпинної сльоти, –

•  * * *

Гухнув вибух нещадимо,
Хилитнувся тротуар, –

•  До Бога

Де ти, Боже пильновитий,
Захисник невинних, –

•  * * *

Не спиняй… Не тягнися… Не змушуй
Притулятись плечем до плеча, –

•  * * *

Я бачу, осене, як ти ідеш
І швидко шириш власні володіння,

•  Вишгородські передзвони

Передзвони вишгородських
Храмів і церков, –

•  * * *

О. А...

•  Проводи

Зітхає мати і дружина
Не може стриматися теж:

•  * * *

Плачуть росами світанки,
Пахнуть трави полину, –

•  Негода

Дощів осінніх стала сірість
Весь дім так щільно облягла,

•  Біля Сули

Йшли пліч-о-пліч у атаки,
В обороні вдвох були

•  Де ти?..

Спогадів струмочки каламутні
Пам’яттю струмують без кінця, –

•  Безвихідь

Прохолодна, беззоряна, млиста,
Переповнена тишею ніч, –

•  За вироком

Де ті орки, що зухвало
Вихвалялись навесні,

•  * * *

Небо тижнями хололо
І марніло день за днем,

•  Фронтовий день

Цілий день палахтіло,
Гримотіло, пекло, –

•  * * *

Теплий день осінній
Сяйно виграє, -

•  Надії

Загояться рани і болі
Ущухнуть поволі усі, –

•  Давай забудемо

Поволі стихнув гуркіт бою,
Димлять згасаючі вогні, –

•  Тінь

Тінь імперії знову
Шелестить, наче штиб, –

•  * * *

Скорботний шурхіт траурних вінків
На цвинтарі вчувається, мов спів, –

•  * * *

Хоч сьорбнули чимало
Всяких бід гіркоти, –

•  * * *

Затухаючий стрімко
Літа пишного жар, –

•  * * *

Повертаються додому
І живими, і в труні,

•  * * *

Сміливці першими ідуть
Без страху прояву в атаку,

•  * * *

Небажані, непрохані, незвані,
Пожежами віщуючи прихід, –

•  * * *

За повитим туманом ліском
У ярку врешті сталося чудо, –

•  Україна

Розпинали і навпіл рвали,
І вогнем обпікали мене, –

•  * * *

То запах диму вітри доносять,
То мжичка нудно замерехтить, –

•  * * *

Добрий ранок, Україно,
Страднице моя!

•  * * *

Не змовкає спів пташиний
До зими в гаю, –

•  * * *

Безвідмовно виходить на чати
І дорогу щодня стереже

•  * * *

Промайнуло славне літо
Сяйним маєвом окрас, –

•  * * *

Небозводу
Прохолода

•  * * *

Починаю поволі страждати
Тим, що досі ніяк не навчусь

•  * * *

Розмовляю з тишею без тебе
Так, що озивається вона

•  * * *

Дитинства запахи і звуки
Живуть у пам’яті моїй, –

•  * * *

Гуде, здригаєтся, палає
Свинцем обпечена земля, –

•  * * *

Сіється дощик дрібненький,
Впоєна вдячна трава, –

•  * * *

Позирає тіточка
За село,

•  * * *

В долині за городами
Вода б’є з-під горба, –

•  * * *

Радісним дзвоном наповнив
Душу мою літній день, –

•  * * *

Пахнуть столочені трави,
Дзвінко сюрчать цвіркуни.

•  * * *

Побігло літо навстріч мжичці
І так прискорило цей біг,

•  * * *

Зоріє тихо небо уночі
Та повіває низько прохолода, –

•  Не відбулося

Тріснув постріл, наче гілка
Сухостою під ногою, –

•  Гармонія

Удвох зустрічаємо літо
І вдвох проводжаєм його, –

•  * * *

Утікає від мене літо
І ховається десь отам,

•  * * *

Коли в одностроях чужинних
Звірота напала на нас, –

•  * * *

Зранку мжичка нудно сіє
І туманно знов, –

•  * * *

Цікаві жіночі обличчя
Відразу приваблюють зір, –

•  * * *

Боками уперлася в обрії
Безмежного неба блакить

•  * * *

Ще Вишгород жалітиме
Про те, що він не знав,

•  * * *

Захлинаюся словами
У неволі мрій, –

•  Тричі

Чоловік питає жінку:
Як твої діла, –

•  * * *

То умовляють благально,
То ставлять нас на колінця

•  * * *

Ані жодного сліду, ні просвіту,
Аніякого звуку здаля, –

•  * * *

Снаряд, начинкою страшною,
Усе безжально спопеля, –

•  * * *

Гудуть джмелями БПЛА ворожі,
Собі шукаючи мішень, –

•  * * *

Чумацький шлях копитами Тельця
Затоптаний, запилений, невидний

•  * * *

В сутінках никнуть ясні небокраї,
Вітер повіяв і вщухнув за мить, –

•  * * *

Тече згори сріблясте майво,
Пітьма прозора навсібіч, -

•  * * *

Лиш торкнеться ненароком
Довгих стебел вітер спритний,

•  * * *

Осяває позолота
Видноколи навкруги, –

•  * * *

Тремтить від спеки
Повітря денне, –

•  Порада собі

Хоч гостюєш десь чи вдома
Не зірвешся з ланцюга, –

•  * * *

Парасольку синю неба
Сонце швидко пропалило,

•  * * *

Пожирають легко хвилі
Найміцніші кораблі, –

•  * * *

Липень – маківка літа, –
Став чи іде спроквола?..

•  * * *

Коли терпіння вже не має
Знайти джерельце за селом, –

•  * * *

Щира, щедра і вродлива,
Не лінива на поклон, –

•  * * *

Чи є на світі Бог, чи ні,
Судити ні до чого,

•  В липні

Дозріває смородина в липні
І достигли малини плоди, –

•  Збараж

Тут не тільки зорі
Ясно палахкочуть,

•  * * *

Гроза мине і сонце знову
Вогнем яскравим спалахне, –

•  За ЗСУ

Радію з приводу удачі,
Лякаюсь проявів невдач, –

•  Куди втекти

Прийшли й розрушили мій дім,
Родину вивезли в Росію, –

•  * * *

Хоча стає дедалі важче,
Бо вік не той, і все – не так, –

•  * * *

На Івана Купала
Нічка світлою стала

•  Після грози

Горобина ніч минула
І безсоння відійшло, –

•  Перед грозою

Позолочений сонечком обрій
Розчиняється в сутінках синіх, –

•  * * *

Затоплює сонячне сяйво
Опівдні навколишній світ, –

•  * * *

Хоча борвій нарешті вщух
І зник у смерках, як примара, –

•  * * *

Якщо візьму й поставлю ціль,
То я, завжди легкий на спомин, –

•  Не вір

Не вір, що я забути зможу
Тебе в далекій стороні, –

•  Треба

Треба вірші складати
Про безмежно сумні

•  Літо

В’ється стежка польова
Від села до ставу, –

•  Удвох

Коли ми десь посеред хвиль
Опинимося здуру, –

•  Мабуть

Мабуть, крізь просторінь та час
Я йшов занадто швидко

•  Ювілейний

І. Б...
П’єдестал збудували роки,

•  * * *

Гонить вітер
Хвилі жита

•  * * *

Або тебе не вистачає,
Неначе міри почуття,

•  Церква

Вона, мов сонця світіння ждане,
До неї кожен колись іде, –

•  * * *

Срібляться високо вгорі
Дрібні, мов сіль, холодні зорі, –

•  * * *

Завжди топчу стежинку навскоси
Від вкритої пилюкою дороги,

•  * * *

Вітерцями посіяні трави
Застелили безкрайні луги, –

•  * * *

Пам'яті Романа Ратушного

•  * * *

Був усіма нелюбий,
Як хиже яструб’я,

•  Ранковий

Сонце будить небокраї
І, лиш потім вже, звідтам, –

•  * * *

Не стільки літ мені, щоб вірити в казки
І сподіватися, як в юності, на диво,

•  Майстер

Борису Щербині
Він не преться повсякчас

•  Порада

І приливи, і відливи
Не помітиш взагалі,

•  * * *

Безупинне хвилювання
Відпочити не дає, –

•  * * *

Зранку розпростершись горілиць,
Мну стеблини запашного рясту, –

•  Провісник

Світлій пам’яті В. Комашкова

•  * * *

Уже було заплачено сповна
Стражданнями, каліцтвами, смертями,

•  * * *

Як різко все змінилося в житті,
Як стало тісно мужнім і відважним,

•  * * *

Не треба, друже, плакатись мені
Про те, що в тебе старості немає, –

•  * * *

Поспішаєм, як ніколи,
Бо летить невпинно час, –

•  Не дай...

Зловісне свистіння ворожих ракет
Навіює страх руйнування і смерті, –

•  * * *

України любимої риси
Зачаровують душу мою

•  * * *

Сонце лоскоче обличчя,
Бризкає іскрами в очі, –

•  * * *

Криваві ночі і світанки слізні,
І повні жалю безкінечні дні, –

•  * * *

Знаннями багата скарбниця
Приваблює душі дітей, –

•  * * *

Яке життя, коли бої,
Якщо іде війна безкрая?

•  * * *

Залиште все таким, як нині є
Навколо нас привабливим і гарним, –

•  Ти

Наче вир струмуючий бурхливо,
Ніби полиск сяйного вогню, –

•  * * *

Зачиняє повільно ворота
За собою жахлива весна, –

•  * * *

Хоча життя, як річка, прудко
Біжить і тихне, мов прибій, –

•  * * *

Тихо так, що добре чую
За прочиненим вікном,

•  * * *

Коли півонія пахуча
Повіє ніжністю весни, –

•  * * *

Хоча вже іншою побачу
Тебе, чим ту, яку любив, –

•  * * *

Прокинься, друже, і мерщій
Біжи на звуки таємничі, –

•  * * *

Вітер носом ткнувся в шибку,
А в кімнату не проник,

•  * * *

Ще не минула довга ніч,
Іще світання не настало,

•  * * *

Вабить зоряне небо,
Блиски білі зірниць, –

•  * * *

Неможливо без неї
Залишатись мені, –

•  Пам'ятай

Визначаючи дорогу,
По якій бажаєш йти, –

•  * * *

Допоки можна обійняти
Твоє піддатливе плече, –

•  * * *

Відчини скоріш віконце
І уважно подивись,

•  В Збаражі

Тут нестерпно вітряно і пильно,
І круті дороги навсібіч, –

•  * * *

Життя-буття загострює питання
Про свіжість ранку й втомленість смеркання,

•  * * *

Виганяти непросто,
Але треба, коли

•  * * *

Мені нагороди не треба
Вручати за смертні бої, –

•  * * *

На пожарищі колишнім,
Забуваючи війну, –

•  * * *

За димами сховалась блакить.
Маріуполь розрушено зайдами.

•  * * *

У час каліцтва і смертей
Життя безжалісно-жорстоке, –

•  * * *

Дивлюся й слухаю новини
Постійно з вірою у те,

•  * * *

Без кохання старіють рано
І недовго на світі живуть

•  * * *

Щодоби повітряні тривоги,
Кожен день скрізь вибухи і смерть, –

•  * * *

Нарешті стихла канонада.
Димить довкілля навкруги.

•  * * *

Хоч сьогоднішній день, як вчорашній,
Я проводжу в запеклім бою, –

•  Муки суму

То засміється нишком сум,
То обізветься тужно мука,

•  В очікуванні

Наявність збройного конфлікту
Відчув уже глибокий тил, –

•  * * *

Мороз гаптує сріблом краєвиди.
Блищать на сонці злежані сніги.

•  Лишилось

Лишилось тішитись помалу,
Що смерть повік не розімкне,

•  * * *

Допоки немає ранкового шуму
І рухами смерків затінений двір, –

•  Спокуса

Знов дурманять прагненням кохати,
І мрійливо збуджують мене, –

•  * * *

Ні дружини, ні друга,
Ні дорослих дітей, –

•  Тим, хто вміє любити

За парканом високим
Одружився неспокій

•  Іронічне

Примхи долі тут і там,
Певно, ні до чого, –

•  * * *

З місцин далеких щодоби,
На площі середмістя, –

•  * * *

Знаю я, що завтра буде,
Чим займуся після сну

•  * * *

Під хмаркою ластівок щебет,
А луками – запах п’янкий, –

•  * * *

Немов крізь відновлену оптику
Старанно протертого скла, –

•  * * *

Коли тону в стовпотворінні
Німому вуличних роззяв, –

•  * * *

В невеселому світі
Не скорився журбі,

•  Вічна мрія

Поки місяця усмішка
Не зникає за вікном, –

•  * * *

Вам сніг хоробро в очі зазирав
І намагавсь лишитися на віях,

•  * * *

Ясніє місяць. Зяє ніч.
Кругом лежать сніги безкраї.

•  * * *

Мине зима. Водойми скреснуть.
Нахлинуть запахи садів.

•  * * *

На зміну забарвленням сивим,
З’явились вгорі голубі, –

•  * * *

Недовіра, бридливість, опаска
Не лишає консьєржа з тих пір,

•  * * *

Заколисує шлях порожнеча.
Тихне вітер у плетиві віт.

•  * * *

То погуляю десь годинку,
То знову в хаті кам’яній, –

•  * * *

Тобі належне віддаю
За те, що вмієш ти словами

•  Січень

Сніжком запорошує вічі,
Морозом пощипує ніс, –

•  Яке це щастя...

Яке це щастя – старість побороти
І поховати лінощі в собі, –

•  * * *

Не помітив, як вимахав син
І дочка розпустилась, мов квітка, –

•  По колу

Від блукань уже доволі
Утомився з часом рід, –

•  * * *

Визначеним долею маршрутом
Добігає фінішу мій шлях, –

•  Можу

Можу закохатися раптово
І любити довго без пуття,

•  * * *

Де ти, жалюча метелиця?
Де ти, тріскучий мороз?

•  * * *

Мов колись утомлена лебідка
На пожовклім лузі край села, –

•  Опівночі

Морози різблять візерунки на вікнах
І пхаються в двері знадвору вітри,

•  * * *

Душа, спустошена коханням
До найпривабніших жінок,

•  Люблю

З усіх мені відомих слів
Тебе найбільше я зігрів

•  Вічний біль

Що таке розлука,
Знаю я з тих пір,

•  * * *

То засумую, то заплачу
Серед знайомих, як на гріх, –

•  * * *

В краю далекому, де літа
Тепло невгасне цілий рік, –

•  Хмаринка

Граціозною, доброю, милою
Ти була, але я не вберіг,

•  * * *

Щоби не думать без угаву
Про те, чого іще нема, –

•  * * *

Недаремно білокрила
Чайка бачилася в сні, –

•  * * *

Пам'ять відроджує спогади ті,
Що не пішли забуттю на поталу, –

•  * * *

Стривожені досвітом зорі
Ховаються в неба глибінь,

•  * * *

І кошти копичу потроху дарма,
І маю даремно іще якісь цілі, –

•  * * *

Мені подобається сирість
За богатирскі сни в сльоту, –

•  * * *

Г.С…
Надії порожні, як сни випадкові,

•  * * *

Ні до віршів, ні до прози,
Ні до гульок, мов колись, –

•  * * *

Хоча живу на грані муки,
Пойнятий тугою журби, –

•  * * *

Що зі мною коїться – не знаю,
І нема всезнавця поблизу, –

•  * * *

Мається маятник зліва направо,
Лунко рахуючи здоланий час, –

•  * * *

Уже не під впливом солодкого сну,
Чи проявом чинників інших, –

•  Моє життя

Моє життя – це дар за доброту,
Передчуття, турботу і тривогу, –

•  На роздоріжжі

До різних витівок зими
Заздалегідь були готові, –

•  Звички

Як струмливим електричкам,
У стривоженій імлі, –

•  * * *

Якщо жінка снопи важко в’яже
І в копу їх складає сама, –

•  Мої ровесниці

Мої ровесниці – надії
З душі виштовхують нуду.

•  Завтра

Завтра буде морозяний грудень
І за обрієм зникне сльота, –

•  * * *

Осінніх днів сльотава ворожба
Бентежить сни небачені каштанам, –

•  * * *

Хоч поменшало для віршів
Недоторканих ще тем, –

•  Якщо зберуся...

На час дощів та холодів
Покину хатні стіни

•  Свіча пам'яті

Тіні зводяться навколо
Спалахнулої свічі,

•  * * *

Став орати і сіяти мілко,
Та і то, відчуваю, дарма, –

•  Не хочу

Життя, на радощі скупе
І щедре на страждання, –

•  Без образ

Здається, про щось говорили,
Хоча і не слухали слів,

•  Чи довго?..

Поволі вужчає дорога
Зі сподівань, –

•  * * *

Став туман понад рікою
Аж до самих хмар, –

•  * * *

В українському серці терпіння багато
І не менше поміщено в нім доброти, –

•  Зізнання

Що змінилося в мене з появою жінки
Зрозумів і відчув я, напевно, в ту мить,

•  Друга молодість

То мовчить, то знову ойкне лунко,
Блискаючи зорями з-під вій, –

•  Досвід

Все розірвалося, мов шов
Потертий і дірявий,

•  Вишгород

Де будови розбудили тишу
І зродили течію думок, –

•  * * *

Може, цим хвалитися не варто
І радіти потім без кінця, –

•  * * *

Що не день, то робочий.
Кожен місяць, як рік.

•  * * *

Після палання пожежі,
Полиски жару слабі, –

•  * * *

Безпорадно старію потроху
І утомленим більше стаю, –

•  * * *

Гасне полум’я кохання,
Мерхнуть іскри у золі, –

•  * * *

Хоч вже тиша замучила ганок
І покров не чорніє сумний, –

•  Сумна втіха

Гніздиться непрохано нежить
У ніздрях набряклих моїх, –

•  Обнадійливі думки

Сіре небо, жовте листя,
Безгомінний, голий сад, –

•  Туманність

Туман осінній стелиться кошлато,
А де-не-де здіймається увись, –

•  Осіннє

Студеніє згасаюча осінь.
Тане запах останніх плодів.

•  * * *

Не вино, а оковита
Полюбилася мені

•  Відчуття

Хоч дощить неспішно за дверми
І квапливо листя опадає, –

•  * * *

То промінцем у згадках – блись,
То сонцем засія, –

•  Під дощем

Осіннє небо, як друшляк,
Над головою висне, –

•  Погано

Надія на краще, буває, майне
І зникне, як тінь у тумані, –

•  Безсоння

Місто спить. Ні перехожих,
Ні машин уже ніде, –

•  Горіхи

Прозоро, свіжо, сухо, тихо
Сьогодні зранку навкруги, –

•  На відпочинку

Ледь чутно вітру переливи
І голоси співних пташин

•  * * *

Успішно в’ю єднальні ниті
Між втаємниченими нами,

•  * * *

Край дороги дика груша
Струшує плоди, –

•  Жовтень

Насмітив і вже хоче тікати,
Хоч затриматися обіцяв

•  * * *

Межи невмілими людьми
Гуляє сивий анекдотик

•  * * *

Під крапельницею дощу
Лежала ніч біля оселі, –

•  * * *

Небеса розпустили нюні
І замовк приголомшено світ, –

•  * * *

Стихле водосховище безкрає
Стало засинати від нудьги, –

•  * * *

Випадкова зустріч на вокзалі.
Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,

•  * * *

Не чути вже співу пташиного з гаю
І дують частіше холодні вітри, –

•  * * *

Не дає мені заснути
Суміш споминів і мрій, –

•  * * *

Ранку холодного тіні імлисті
Обволікають зволожене скло, –

•  На Покрову

Під покровом Святої Покрови
Помолюся за пам’ять отих

•  * * *

Від обіцянок душу коробить,
Як від спеки нестерпної дах, –

•  Подрузі

Немає приводу для сварки,
Якщо я три останні дні

•  * * *

Хоча з тобою мало жив
І не завжди поводивсь чемно, -

•  * * *

Вкрило листя посохлу траву
І згасають жаринки цвітінь,

•  * * *

Де ви, зорі, бо знедавна темно
Стало скрізь, куди не подивлюсь?

•  Закохані

Голубка з голубом дзьобами
Весь час цілуються, мов ми

•  Ворожіння

Ранок осінній врочисто
Далі відкрив голубі, –

•  Творчість

Перекреслюєш аркуша знову
І стираєш усе, і графиш, –

•  Давайте

Потрібно жити попри негаразди
І годі скніти в злиднях та журі, –

•  * * *

Милуюсь зоряним світінням
Життям вдоволений сповна

•  Люблю

Ховаю очі винувато
Вас зустрічаючи щодня

•  Боязнь

Побоювання вічне висоти
І страх живий можливого падіння, –

•  * * *

Короткий вік її насправді,
Хоча кінець не має меж, –

•  * * *

Справжня сила гарних віршів
У сплетінні дум і слів, –

•  * * *

Люблю валятися на ліжку,
Писати зранку, спати – вдень,

•  * * *

Хоч смієшся і пліткуєш,
І не дивишся в мій бік, –

•  Привар

Мені пригадується з болем,
І почуттям сумним вини, –

•  Кара

Що лишилось від мене
Незрадливій тобі?

•  Стомився

Переконався достеменно,
Хоч дізнаватись не хотів

•  Очікування

Минає рік, що не позначив
Себе чомусь іще ніяк,

•  Осіннє

Сипнули клени листям поріділим

•  * * *

Хрусне гілка, тукне дятел,
Зникне сойка завчасу, –

•  * * *

Золотяться потроху дерева
І рудіють навкіл бур’яни, –

•  * * *

В далекій юності тікали
Чомусь завжди від мене сни

•  Ранок

Сонячний, обвітрений, прозорий, –
Спішно оживає й виграє,

•  Гриби

Гриби сушитися повісив
І нюхом жадібним своїм

•  Ворона

Зручно примостилася ворона
На покритий сажею димар

•  На горищі

Павутиння і пил на горищі
Добре вкрили опор ряди,

•  Усвідомлення

Де ти, радість?.. Німотно і темно
Уночі за спітнілим вікном, –

•  Гарної пори

Хоч тепер ні холодно, ні жарко
І не ллє нестриманим дзюрком, –

•  Захоплення

Потроху важчає утома
І розпач не спиняє хід, –

•  * * *

Не прошу… Не вірю… Не боюся…
Не брешу… Не каюсь… Не мовчу, –

•  Спасибі

Хоч за вікном холонуча сльота
Виснажливо дрібоче спозарана, –

•  Не оминай

Немолодий і зраночку пом’ятий
Вчорашніми подіями життя,

•  * * *

Сонцем вигуляне літо
Відшуміло, відцвіло

•  Вічний дар

Не розуміючи чому,
Встаю удосвіта щоденно, –

•  Освячення надії

Неважливо, хто ти і чому
Очі затуманені журбою, –

•  Незатишно

Уже незатишно зі мною
Стає зневіреній тобі, –

•  Чи варто?..

Уже наповнилася діжа
І появилась зовні слизь,

•  * * *

Розлучаємось швидко… Як приклад
Те, чому здивувавсь не один, –

•  * * *

І я уже інший, і ти не така
Доступна, як вранці волога.

•  Ромашки

Хоч позаду лишається Жашків,
Та до Києва ще ого-го, –

•  * * *

Нагулялися доволі,
Відпочили досхочу, –

•  Важливо

Важливо, часом, не мовчати
І не боятися, коли

•  Пізнавані

Моя найвища нагорода
Одвічно схожа на твою, –

•  Буревій

Шарпав, злився, збивався з ліку,
Задихався й стихав губатий, –

•  * * *

Відкрита змалечку душа
Тепло поволі розгубила,

•  * * *

Не дивися на мене сумними очима
І сваритися марно на мить перестань, –

•  Зустріч

Хоч смереччя
Ще лепече

•  Мушу

Потяг звично шарпнувся і рушив
Повз освітлений тьмяно вокзал, –

•  Ранковий час

Час біжить і множить звуки
Жартів, сварок – всіх подій, –

•  Благословення

Благословляю літо
За безтурботні дні

•  Під дощем

Душно й парко було,
І дрімали вітри,

•  * * *

Розбуджені вітром тополі
Стривожено листям шумлять, –

•  Славослів'я

Несподіваних зустрічей миті
І години домовлених стріч

•  Після косовиці

Їду вдень на возі
Лугом навманці, –

•  Приреченість

Отут, де некошене жито
Поривчастий вітер скубе, –

•  Не зупинятися

Впаде береза поперек дороги
І перешкода загородить шлях, –

•  * * *

То снюся в пеклі між чортів,
То прагну пестощів повії, –

•  * * *

Ось мине війна –
Супокій прийде, –

•  Нетерпіння

Довгожданій події
Я зрадію тому,

•  Найсміливіший

Ні слідів, ні свідків, ні провидців
Аніде роками не знайду,

•  Там

Десь отам, за річкою,
В повечірній час, –

•  Біля річки

Тут влітку добре… Річка і пісок,
І верб тінистих шелести і знаки

•  Динне золото

Золотом динним вгорі яскравіє
Давнього місяця ранній вогонь, –

•  * * *

Задихаюся потроху
І вкорочую свій крок,

•  * * *

Мерхне тихо вечір синій
За відчиненим вікном, –

•  * * *

Мене забули, наче день
Вчорашній, непримітний, –

•  * * *

Аніде не сховаюсь від тебе
І нікуди уже не втечу,

•  Між рядків

Моя ровеснице привітна,
Мій праведний і грішний світ, –

•  Невезіння

Сьогодні зранку поглядом уважним
Дивлюся довго, як розгойдують вітри

•  Таку, як ти...

Г. С...

•  * * *

Як тільки настане потреба
Відновлення в хаосі днів, –

•  * * *

Стихнув гуркіт пізнього трамвая.
Пасажири швидко розійшлись, –

•  * * *

Після довгих перегонів
Навмання звіддалеки, –

•  * * *

Повітря, пропахле медами,
Лоскоче обсмалений ніс, –

•  * * *

В солов’їнім гаю навесні
Не змовкає принадливий спів, –

•  * * *

Сільської харчевні задуха.
Закусок сторінка мала.

•  * * *

Після праці, часом, біля річки,
Рибу запиваючи пивком, –

•  * * *

Там, де хвилі гонить вітер,
Звеселяючи ріку, –

•  * * *

Запитую подумки в Бога,
Зневірою втомлений я:

•  * * *

Від дитинства до самої старості
Потопаю слухняно в брехні, –

•  * * *

Не підвела, не обманула
Ні передбачень, ні надій,

•  * * *

Лиш сонце засяє над світом,
А місяць піде на спочин, –

•  * * *

На задвірках пам’яті спочили
І зотліли спомини бліді,

•  * * *

Коли земля тікає із-під ніг
І білий світ уже на чорний схожий, –

•  * * *

Якщо мила покине мене –
Не наповню розлючено келих,

•  * * *

Ніхто не чує і не бачить
Душі моєї тихий плач,

•  * * *

Глибока ніч, але не спиться
В тремтінні видимім пітьми, –

•  Влітку

Погляд, видивом казковим,
Ваблять літньої пори

•  * * *

Не посилайся на негайність
Цілодобових різних справ, –

•  Cпекотне літо

Зранку задихаюся від спеки,
Піт рясний стираючи з чола,

•  * * *

І в радощах, і в горі
Живу без шу-шу-шу, –

•  * * *

В прифронтовім поселенні
Житло за півціни, –

•  * * *

Може чорне бути сірим.
Тиша згодом стати гулом.

•  Ранок

Без туману вологих фіранок
Швидко шириться небом блакить.

•  Теплохід

Сонцепік дозріває в зеніті.
Ні хмарини нема наверху.

•  * * *

Коли беруть дощі в кільце
Відпускника надовго влітку,

•  Не бабине...

Щодня вмивається дощем,
Щоб сонцем більше заясніти, –

•  * * *

Допоки спав – було спокійно
Душі натомленій життям, –

•  Яблуня

Яблуня спрадавна
Радувала тим,

•  * * *

Тупцюю далі на землі
Без сподівань на пізні злети,

•  * * *

Треба буть українцем
І в сміху, і в плачі,

•  * * *

Почав прискорено гадати
Не розуміючи: Чому

•  * * *

Не до веселощів сьогодні
Мені від вранішніх думок, –

•  Поезія

Хоча вона мене не кормить
І пільг ніяких не дає, –

•  Наїзниця

Прозорячи небо зраділо,
Палають стожари вогнем,

•  * * *

Немов сліди чіткі струмків
Зберіг тихцем піщаний берег, –

•  * * *

Туманом вкривши наостанок
Нерівну лінію ріки, –

•  * * *

Наснився лиш забутий сон,
А відчуття не покидає,

•  * * *

Як гарно жити в Україні
І щиро зичити всі дні

•  * * *

Оглядаючись назад,
Я чіткіше нині бачу

•  Обрій

Сьогодні, мов колись,
Я бачу світ недобре, –

•  Собі

Перед смертю час настане
Згадок і прощань, –

•  * * *

Тьмяніє блиск надій моїх
За видноколом, –

•  * * *

Наділений увагою до віршів,
Заручений з любов’ю читачів, –

•  Етюд

Спонукнувши митця до етюду,
В потьмянілій нічній глушині, –

•  Порада жінці

Пронизую поглядом наскрізь тебе
І в грудях вбачаю поволі,

•  * * *

Місяць за місяцем – тижні
Перегортають дні

•  * * *

Свіжістю ранковою війнуло
У напіввідчинене вікно, –

•  * * *

Коли вона молодшою була,
Також чомусь ніяк не відчувала

•  * * *

Горобці цвірінькають зраділо
І ридають лунко солов’ї, –

•  Заробітчанину

Байдужість серце не приспала
І віру розпач не зборов,

•  Несподіваність

Нема іще ні літери, ні коми
На аркуші паперу... – Білизна

•  Вперед!..

Звелася в атаку піхота
І вкотре вертає назад, –

•  Гіркота

Мій дід не вернувся додому
Героєм, як інших діди.

•  Мука

Що минулося – вже не вернути.
Що згубилося – теж не знайти.

•  * * *

Сяйнула думка іскрою в розмові
І не згоріла в пам’яті дотла: –

•  Треба

Щоб ти красивою була, –
Збирав, немов пилок бджола,

•  Христос воскрес!

Додав сьогодні світ увесь
Душі моїй розради, –

•  Тішуся

Щодоби грубіла шкіра
І черствішала душа,

•  Весело

Ох, і жінка!.. Як вогонь,
Сяє й обпікає!

•  Не пора

На глиняному березі ставка
Втішаюся спочинком донезмоги, –

•  Чуєте?..

Віршами повню зошит,
Як у найкращі дні, –

•  З передової

Ані танка, ні ракети,
Ще і пороху катма, –

•  * * *

Г. С...

•  Скорбота

Пам'яті Анатолія Івановича Гая

•  * * *

Звільнившись нарешті з полону кружінь,
Згубивши на спокій надію, –

•  Духовита хурделиця

Мов порою весняною
Повернув снігопад, –

•  За Україну

Хоч я боятися не звик,
Та побратими чують крик

•  Іду

Раз погрожують боєм
Україні моїй, -

•  * * *

Я не гнався за нею
І щодня не шукав

•  * * *

Мені наснилися на тижні
І залишилися в очах

•  * * *

Веселим погуком вітрів
І дощику насланням, –

•  * * *

Раз ідуть у вічність неозору
З дня у день красиві й молоді, –

•  Точно

Іще на вітах ні листка,
Але вони рожевим цвітом

•  * * *

Невже ніколи так не буде,
Як донедавна ще було,

•  Було

Було усе – золочені світання
І почорнілі вбогі вечори, –

•  Потік бажань

Утіливши радість, посіявши смуток,
Засвідчивши з’явою настрій і час, –

•  Відплата

Поєднував, бувало, мов акорди,
Порівнюючи такти і тони, –

•  * * *

Нечуваним коханням
Ти стала недарма,

•  Завжди

Бува, перед зором постане минулість
І спогадом теплим в обличчя війне, –

•  Дива

Ще сіріє наоколо
І туман ледь-ледь курить, –

•  Тіні весни

Розбуджені рухом повітря
Оманливі тіні весни, –

•  * * *

Мимолітну веселість змінила
Безнастанна гнітюча жура, –

•  Дощ

Спорожніли поспішно бульвари.
Стало тісно по закутках площ.

•  Не вірш

Перенизана росами,
Блискотить осока.

•  Без відповіді

Гадати більше якомога
Урвався в мене вже терпець, –

•  Залежний

Писав, пишу й писатиму надалі,
І наяву, і в думах мовчазних,

•  Черідка

Зигзаги долі і прямі
Шляхи блукань та перегонів

•  Жага польоту

На потемнілім небокраї
Аж подається наперед

•  * * *

Чоловіку холодно без жінки,
Як без сонця світловому дню, –

•  Вибір

Уміючи замріяно літати,
Зриваюся зажурено в піке, –

•  * * *

Між народженням і смертю
Слід життя, –

•  * * *

Залишилось небагато
Потоптати ще доріг, –

•  * * *

І приливи, і відливи,
І веселе, і сумне, –

•  Усвідомлення

Чоловіку потрібна дружина
У сумну і веселу годину, –

•  * * *

Мені нелегко стало жити,
Ще й ти не радуєш нічим, –

•  * * *

Щоб не роз’ятрювати ран,
Ходжу я зрідка на Майдан,

•  * * *

І сніги маліють щохвилини,
І струмки повніють щодоби, –

•  Опертя

Розчахнутий здавен,
Але міцний на згин, –

•  * * *

Холодні струмені вітрів,
Здолавши схили прибережні, –

•  * * *

Хуртовина звихреним хвостом
Помахала вчора на прощання,

•  * * *

Втомлений вітер вповільнює біг
І на подвір’ї вовтузиться сонно.

•  Батьківське напуття

Щастям промениться радісне обличчя
І ласкавий усміх сяє на вустах, –

•  Весільна

Самобутня мрійниця русява,
Схожа на волошку польову, –

•  * * *

Схоронивши в душі вагання
І боязні поклавши край, –

•  Бувальщини

Все те, що нині часто сниться,
Було в недавньому житті

•  * * *

На темнім фоні купола небес
Ясніє місяць парубком самотнім,

•  В тумані

За вікном, зволоженим туманом,
Потонуло в мороці село, –

•  Знову

Біліють знову кручі і яри,
І на морозі терпнуть верболози, –

•  Відчуття провини

Від сили волі лиш залежить
Чи я надовго в смуток влип, –

•  Виправдання

Ще зір нічних світіння мляві
Горіли втомлено вгорі,

•  * * *

М. К...
Безупинною ходою

•  Знедавна

Порожнього неба похмура безодня
Над містом невтішно висить крадькома.

•  Схід сонця

Палання гаряче світання
Проймало холодну пітьму, –

•  * * *

Коли духмяно зацвіте
І стане повна соку рута, –

•  * * *

Як бачу обширу земного
Іще незвідані кути,

•  В Різдвяну ніч

Запахло солодко кутею.
Витає радо дух Різдва.

•  Відлуння

Щоб світ позбавити біди –
Не постояли за ціною, –

•  * * *

Ніч, наче тінь, промайнула і зникла
В ясності добрій прозорого дня.

•  * * *

Забриніло під вітром гілля
Чи озвалось від дотиків співом?..

•  Здалеку

Закінчилася в храмі заутреня.
Йдем додому родинним гуртом.

•  Про минуле

Хоч доля щедро частувала
Мене солодким, як і ти, –

•  Шибка

Хоч ламалось проміння потрібки,
Та не зникло воно звідтіля, –

•  * * *

Сніг уночі побілив тротуари
І запорошив узбіччя доріг, –

•  Поклик

Розтанув день у сизій далині.

•  * * *

Щоб видавалось горе святом
І зменшить ступінь гіркоти, –

•  * * *

- Привіт!..
- Привіт!..

•  * * *

Уже давно зізнатись мушу,
Що відчувається умить,

•  * * *

Час від часу сповільнюю крок
І згинаюсь, як старець над мискою, –

•  Про Київ

Це, певно, мій останній вияв
Любові тої, що була…

•  Як?..

Є такі, що люблять аж до сказу
І ревнують навіть до стовпів, –

•  * * *

О як вона мене голубить –
Лоскоче, гладить, тисне, мне…

•  Cерце

Хоч уже не пружне тіло

•  Зцілення

Оманливих снів віщування
Збуваються зрідка в житті, –

•  Порив

Хоча життя і котиться до долу,
Немов без гальм важкий локомотив, –

•  * * *

Уже немає сил жаліти
Себе у долі на руках –

•  Постскриптум до ток-шоу

Десь отам за густими туманами
Застигають відразу льоди

•  * * *

Схолодніла, білогруда
Владно шастає зима, –

•  Зимно

Ледве вкритий снігом грудень
Нагло шарпають вітри

•  * * *

Сонце розпашілою щокою
Обпікає обрію чоло

•  * * *

Кого найбільше любить мати –
Мене, сестру чи, може, брата?..

•  * * *

Хоч назавтра покрийте асфальтом,
Хоч замучте живцем на жару, –

•  * * *

Журно тихне вечір синій
У чеканні снів, –

•  * * *

Холодну тишу ранніх вечорів
І барв щоденних видива несталі

•  * * *

Не ховаю сьогодні нічого
У душі невсипущій своїй, –

•  * * *

Так, напевно, поклони бив лобом
Мій бездумний украй візаві,

•  * * *

Історія не бреше і вона
Ні у вогні, ні в пам’яті не гине, –

•  В передчутті біди

Не пам’ятаю, – хто ти й звідки,
І де й коли стрічались ми,

•  * * *

К. Г...
Боязливо берези

•  * * *

Сірі очі, довгі вії
Бачу радо повсякчас,

•  * * *

Не дивися на мене зраділо,
Захмеліла від сліз удова, –

•  * * *

І загорявся, і згасав
Надії вогник часто,

•  * * *

Ти мене не чуєш і не бачиш,
Хоч стоїш на відстані руки

•  Іще далеко...

Іще далеко до зими,
Хоч знову подихом морозу

•  * * *

Холоне в полум’ї рудому
Коханням зраджена душа, –

•  * * *

Біжать роки… Згасають дні…
Ховаються надії…

•  * * *

Стало холодно і сиро
Восени, –

•  * * *

Гуснуть сутінки покірно…
Вітер стомлено принишк...

•  * * *

Обабіч вишгородських стеж бугристих
Зажурено помітити зумів –

•  Слово сина

Простив би все тобі принаймні,

•  * * *

Ти і я, і більш нікого
Навкруги обох нема, –

•  * * *

Допоки сонечка не видко
Між мерехтливих смуг хмарин, –

•  * * *

Не називай мене словами
Смішними й марними тепер,

•  * * *

Не вщухає світлоносна злива,
Хоч вже ніч прозора навкруги, –

•  * * *

Холодом повіяло зі сходу
На правобережні береги

•  * * *

О. С…
Буває, мінорну тональність розмови

•  * * *

Г. С...
Скажу без крихти перебільшень,

•  * * *

Коли ти зрадила мені,
Я думав, що не буду жити

•  * * *

То було не моєю провиною,
Що, під нападом щирих надій,

•  * * *

Хоча поспішливо смеркає
І неупинно тихне гам, –

•  * * *

Не вір очам, якщо побачиш,
У люстро втупивши свій зір, –

•  * * *

Куряться туманами води схололі,
Покрови хвилясті лягли на луги, –

•  * * *

Не будь причаєно сумною,
Немов струни погаслий тон, –

•  * * *

Вересневих вітрів перегони
Зупинила поява дощів

•  * * *

Тобі мій біль не подолати,
Його щодня в собі несу, –

•  * * *

… ……………………………………………..
День за днем, за роком рік

•  * * *

Одне й те саме навкруги
життєве коло, -

•  * * *

Пожовклий сад, вологою набряклий,
Обчухраний облогою вітрів, –

•  * * *

Пес дрімає під парканом,
Кіт на лаві міцно спить, –

•  * * *

Неначе поле борозною
Чи олівцем шматок листа, –

•  * * *

Рясних краплин у вікна стукіт
Не зупинявся півдоби, –

•  * * *

В години радості і скрути
Ятрить минулістю наш слід, –

•  * * *

В повітрі запахи осінні,
В душі – цвітіння весняні,

•  * * *

Благословила сина мати
На долю світлу і легку, –

•  * * *

Палає вогнище на лузі
І звівся дим на повен зріст,

•  * * *

Багато зір, а світла мало
Знедавна сіється згори, –

•  * * *

Лиш тільки про час кукурікнув
Зраділий світанню когут, –

•  * * *

Пустоту безкраю
Зором обійму

•  * * *

Запах сушеної м’яти
Переповнює кімнату

•  * * *

Старію я, а ти ростеш
І сяєш, мов перлина

•  * * *

Уночі потрібно спати,
А не скніти без пуття

•  * * *

Куди мене ведеш ти, доле,
Не знаю я з тих давніх пір,

•  * * *

Звернув увагу і помітив
Те, що чомусь не помічав, –

•  * * *

Повита ночі таїною,
На прибережнім моріжку, –

•  * * *

Крізь прочинене вікно
Запахи розмаю,

•  * * *

Слава Богу – обминула,
Дяка долі – не знайшла, –

•  * * *

В літню пору, біля ставу,
В неширокому ярку, –

•  * * *

Давно зозуля не кувала,
Не чути одуда в гаю, –

•  * * *

Промінчик сонця, мов долоня мами,
Ковзнув теплом забутим по щоці,

•  * * *

Вуаль прозору синього світання
Ворушить вітер в узголів’ї круч,

•  * * *

Смуга біла, смуга чорна,
Добрі мрії, їхній прах, –

•  * * *

По дорозі пізнання,
Крізь утому зневір, –

•  * * *

Розляглася безкрая
Понад шанцями ніч, –

•  * * *

Синім сяєвом світання
Заясніло звіддалі

•  * * *

Ось візьму і, немов чарівник,
Поманю тебе в час надвечірній

•  * * *

Хмільний, як брага, запах матіоли,
Від вітру намагаючись втекти, –

•  * * *

Огидно руку в руку брати
І промовлять якісь слова,

•  * * *

Болюче щось, неначе жало,
Зненацька душу обпекло

•  Скінчилася...

Усе минає… І відпустка теж
Розтанула, як блискітки у піні, –

•  На морі

Магнолій чад повис над морем
І стихнув стомлено прибій, –

•  * * *

Розпашіле, неозоре,
Гомінливе, наче хміль, –

•  На пляжі

Шурхочуть хвилі кришталеві,
А сонце палить аж до сліз, –

•  Відпустка

Заясніло небо понад темним морем,
Зазвучали тихо перекати хвиль, –

•  Розчарування

Коли летіли списи й стріли
На потом скроплені грядки, –

•  * * *

Чи то за бездумними нами,
Або щоб зволожити квіт, –

•  * * *

Іще в досвітньому тумані
Незриме світло для очей, –

•  * * *

Сюркочуть коники в траві
І жайвір не змовкає, –

•  * * *

Хоча осколки поруч впали
І жах відразу відступив, –

•  * * *

Незабутнє, неповторне,
Галасливе і німе, -

•  * * *

В погляді твоєму знову бачу подив,
Та не хочу поки намір гнати пріч,

•  * * *

Тільки той, хто на фронті був
І вернувся живим звідтіль, –

•  * * *

Утомлюють, немов головоломка,
Мізки до щему майже щодоби

•  У спеку

Життєдайного сонця невщухаючий струмінь
Іскрометно несеться з розколини хмар, -

•  Не питай

Якщо очі такі голубі
Ще й зволожені ледь по краях, –

•  * * *

Коли вітри розвіяли хмарини
І вкрили небо синім полотном, -

•  * * *

І слів шалену плутанину,
І дум родючих вихорці,

•  * * *

Дощ переповнив глибокі калюжі
І заливає узбіччя кругом, –

•  * * *

Ні храму дзвони голосні,
Ні солов’їв міських пісні

•  * * *

Я пишу, а вона не читає…
Я читаю – не чує вона…

•  * * *

Блиснуло і гримнуло зненацька,
Різко і протяжливо притьмом, -

•  * * *

Яке це щастя - прагнути і вміти
Слова ласкаві сіяти тобі

•  Епізод

Уже змовкає лементом бряжчання
В дворах людей буденна метушня,

•  Порада

Поки в тілі не схолола
несподівано душа, -

•  * * *

Зранку, вдень чи в пору вечорову
Я, життям научений добру, –

•  * * *

Захлинулась дощами земля
І занурилась нишком у воду, –

•  * * *

Коли немає що втрачати,
Якщо вже згублено усе, -

•  * * *

Про вік не питаю, бо видно і так,
Що він іще тільки окреслює віхи,

•  * * *

Уже минає, певно, рік,
як скоїла ти злочин,

•  * * *

Ми стрімко валимось додолу
І премось вгору без пуття,

•  Стимул

Днів прийдешніх обрії невидимі
На краях несходимих доріг, –

•  * * *

Падіння болісні та злети
Короткочасні без пуття, –

•  Не така

Якась весна ця не така,
Як попередні, –

•  Біля колиски

Тінь упала на доріжку,
Наче зібганий димок, –

•  * * *

Невідповідні й підходящі,
Мінливим завжди відчуттям, –

•  * * *

Чи жалітися на долю,
Чи змиритися з отим,

•  Дзвіночок

Ще бродять за вікнами тіні бліді,

•  Неочікуваний вірш

Думки спросоння так поперли,
Що я до столу радо сів

•  Пора

Шугає птаство понад гаєм,
Кульбаби золотом горять, –

•  * * *

Спів пташиний на світанку,
Мов будильника сигнал, –

•  * * *

Поміняв би професію,
Та не хоче душа, –

•  * * *

Повзти, вставати, йти і знову
Спіткнутись, впасти і повзти

•  * * *

Жар світання синизною
Освітляє височінь, –

•  * * *

Змарнів помалу чоловік,
Мов на стовпі афіша, –

•  Поет і планшет

Як стала газета не в моді
І зникло з кишені драже, –

•  * * *

Затулившись далеччю і часом
Від моїх допитливих очей, –

•  * * *

Відходять дні нестримано, як сльози
Обтяжених реальністю надій, –

•  Повечір'я

Наче півня співучого гребінь
Чи із сушених фруктів узвар, –

•  * * *

Хоч серце жваво стукотить
Без стомлення ознаки, –

•  * * *

Мережать хмари пелехаті
Небес високих широчінь,

•  Такий вдачею

Не буду плакати навзрид
І корчитися в муках,

•  Уранці

Над обрієм сонце звелося помалу
І хмари прожогом пустилися в лет, –

•  * * *

Тече, міліючи, ручай
Уздовж пилястої дороги, –

•  * * *

Чистий аркуш, мов перший сніг,
Перед зором привабно біліє, –

•  Песимісту

Чого журитися, коли
Нема куди тікати

•  В мережах

Чи я шукав тебе?.. Авжеж

•  * * *

Г. С...
Вже туманів клуби в берегах

•  * * *

Час, на жаль, безповоротно тане
І поволі знищує сліди

•  * * *

Котяче нявкання і псяче

•  * * *

Не вмію в усмішці таїти
Душі зболілої печаль, –

•  * * *

Я хочу жити так, як всі,
Але, як всі, не можу жити,

•  * * *

Г. С...
Коли я був трохи молодшим

•  * * *

Спізнілий вітер пружними руками
Зіпхнув тумани з вогких берегів

•  * * *

Я маю бути молодим
І мушу стати терпеливим

•  * * *

Коли дрімають нишком
Завжди лайливі пси, –

•  * * *

Половіють зорі на світанні
І згасають, наче ліхтарі, –

•  * * *

Не треба, друже, сумувати
За отією, що пішла, –

•  Молодість

І сонце сяяло над нами,
І пахли веснами вітри, –

•  * * *

Хочу жити без печалі
І не відати біди, –

•  * * *

Мої надії світлі скопом,
По схилах строгого життя, –

•  * * *

І в недалекому учора,
І в призабутому колись, –

•  * * *

Час не спиниш і не перебореш

•  * * *

Погода природою править
Невимушено, жартома, –

•  * * *

Повний місяць небачено низько
Над оселею мовчки закляк

•  * * *

Спорожнілий день зимовий
Мерхнув швидко в сонній тиші, –

•  * * *

Нарешті ніч скорилася світанку,
Хоч місяць ще між хмарами блищить, –

•  Тепер

Г. С...
Не можу відстань зберегти

•  * * *

Г. С...
Головне – не думай про печалі,

•  * * *

Відспіваний зарані,
Похований всіма, –

•  * * *

Про що ти думаєш, жеброто,
Якщо в буденній самоті

•  * * *

Вже зостарений досить,
Я, рвучкий, мов колись, –

•  * * *

Вбираю поглядом у себе
Доріг манливу далечінь

•  * * *

Г. С...
Напевно, в мене настрою нема

•  * * *

Побільше б сонливої тиші,
Поменше б шуміння подій, –

•  * * *

Г. С...
Не надійся – не відстану,

•  * * *

Обов‘язково пригадаю,
Або колись побачу в сні, –

•  * * *

Не задобрюй як-небудь
І чимдуж не втішай, –

•  * * *

Г. С...
Стосунків наших пізню зав’язь

•  * * *

Ти стільки раз вже снилася мені,
Що міг би збожеволіти від щастя,

•  * * *

Засклив мороз мілкі калюжі,
Пожмакав листя, вп’явся в хлань,

•  * * *

Дощ іде… Турбот не стало
І немає суєти, –

•  * * *

Осінніх днів тривка зажура
Навколо мене і в мені

•  * * *

Звідусюди вернуся,
Безумовно, туди,

•  * * *

Г. С...
Як рибак на поклажу

•  * * *

За віконцем листопад
голосно шурхоче

•  * * *

Дрімає тиша поміж стін
Спустілої кімнати, –

•  * * *

Ще недавно сонце гріло
Зрання аж до темноти,

•  * * *

Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –

•  * * *

На зміну осені спішить зима
З облудою заучених уроків, –

•  * * *

Хоч я боюся порожнин краси
І не люблю безбарвності ніколи, -

•  * * *

Г. С...
Ти мене стражденного не любиш,

•  * * *

Уже б давно забув про самоту

•  * * *

Г. С...
Пригадаю коли-небудь

•  * * *

Не спиню болів плину
і не знижу в ціні

•  * * *

Г. С...
Блукають сутінки холодні,

•  * * *

Не говори мені нічого,
Якщо не хочеш говорить,

•  * * *

Г. С...
Густіли сутінки помалу

•  * * *

Моє кохання зріднене неждано
З твоїм умінням вірити й любить, –

•  * * *

Не спиться… Тоскно… Самотужки
Не подолати сум оцей,

•  * * *

Г. С...
Дарма знедавна не приходиш

•  * * *

Утікаючи помалу
Від самотності нуди, –

•  * * *

Осінній день притишено-прозорий,
Пропахлий димом, у сльозинках рос

•  * * *

Біжить у далеч вогкувата
Дорога берегом ріки.

•  * * *

Буденно, стишено, помалу,
Немов побілені вапном, –

•  * * *

Пітьму жовтаву і німотну тишу,
І супокій удаваний зірниць

•  * * *

Смолоскипами жовтими кленів,
Освітляючи зміряний шлях, –

•  * * *

Наче музики розливи
Цілий вечір за вікном, –

•  * * *

Г. С...
Напевно, снив тобою знову,

•  * * *

В тобі незміряно багато
Солодких крихіток надій

•  * * *

Простирадла вологі туманів
Досихають цієї пори, –

•  * * *

Погаснуть осінні пожежі
Димами пропахлих дібров,

•  * * *

Гіркота вітрів осінніх,
На лелечому крилі,

•  * * *

Г. С…
Відболіло нарешті… Відплакалось…

•  * * *

Г. С...
Зберу в єдине відчуття

•  * * *

Пітьма густішає поволі,
Немов холонуча смола,

•  Невже?..

Уже жовтіє біля гребель
Татарське зілля й осока

•  * * *

Пахтить димами вересень затемна
І тиша заворожено стоїть, –

•  * * *

Г. С...
Гаряча, втомлена, щаслива

•  * * *

Час іде… Година по годині
Юність віддаляється від нас,

•  * * *

Стала рано осінь до роботи,
Працю літа зводить нанівець, –

•  * * *

Що за думи, що за сни,
Хто їх заохотив, -

•  * * *

Г. С...
Мигочуть зорі світоповні

•  * * *

Г. С...
Пригорнися до мене тісніше,

•  Сумління

Г. С...
Сумління

•  * * *

Чи наснилось, чи здалося,
Чи привиділось мені,

•  * * *

Г. С...
Не шукай у дальнім світі

•  * * *

Г. С...
Запах трав і барви квітів,

•  * * *

Г. С...
Коли, всміхаючись привітно,

•  * * *

Я іду, обтяжений роками,
Втомлено радіючи життю, –

•  * * *

Г. С...
Надихни і силою наповни,

•  * * *

Г. С...
Захлинався, скрикував, не дихав,

•  * * *

Г. С...
Моя утіхо, грішна і свята,

•  * * *

Сонця промінь золотавий
Пропікає сито хмар -

•  * * *

Тьмяніють відсвіти зорі
У синіх водах на світанні,

•  * * *

Ще до осені не близько
І далеко до зими, –

•  * * *

Г. С...
Обсиплеться хвоя іржава

•  * * *

Г. С...
Смієшся ти - і я радію,

•  * * *

Г. С...
Не вимислити мріями пори

•  * * *

Г. С...
Як ти там, де я не був ніколи

•  * * *

Безперестанно нишком кличеш
Чомусь мене до себе ти,

•  * * *

Г. С...
Чи нам сміливості забракло,

•  * * *

Невагомі, притишені, сірі
Та убогі, в уяві моїй, –

•  * * *

Питань невирішених куча
Єство обтяжує моє, –

•  * * *

Г. С...
Це не я жирним гримом на вроду

•  * * *

Треба жити, друзі… – Треба жити
Та шукати в завтрашнє доріг,

•  * * *

Уляглося сонце на перину хмари
і холодна сутінь потекла на нас

•  * * *

Г. С...
Це не уява і не сон,

•  * * *

Захотілось неквапливо
Та, маскуючись найтихше,

•  * * *

Г. С...
Там, де липу пестять клени

•  * * *

Г. С...
Затихнув скрізь пташиний щебет

•  * * *

Наближається вечір… Помалу
Гусне сутінь на сірій воді, –

•  * * *

Г. С...
Чим довше й пильніше на тебе дивлюсь,

•  * * *

Г. С...
Вітерця нічного

•  * * *

Новонароджені слова
в ряди шикуються і пари,

•  * * *

Г. С...
Затихнуть колись пересуди,

•  * * *

Г. С...
За те, що з ним не розминулись

•  * * *

С. Г...
Я так згорьовано кохаю,

•  * * *

Г. С...
Мовчазливо радію

•  * * *

Дивися й слухай… Пізнавай
Життя красу і шумовиння, –

•  * * *

Вечора відсвіт червоний
Тоне в багровій воді, –

•  * * *

На кордоні совісті спокуса
Душу вперто знаджує щомить, –

•  * * *

Г. С...
Доцвітають весняні квіти,

•  * * *

Г.С...
Може щастя побачу,

•  * * *

Ясніє сонце між повік хмарин
Чи жевріє, як жар у теплому горнилі, –

•  * * *

Вчепився дощ у сіру хмару
І поночіло на землі,

•  * * *

Коли пощерблена лопата
В куток тікає від руки, -

•  * * *

Сподівався даремно щомісяця,
Хоч наївним не був, далебі, –

•  * * *

Все може статися щомиті…
Чи, мов, підкошений впаду

•  * * *

Плинуть зорі світлою юрбою
І стає прозорою пітьма, –

•  * * *

Відквітнуть конвалії білі
У теплому лоні лісів,

•  * * *

Зустрінь мене, як світлу ніч,
Повиту пустотою, -

•  * * *

Вже не маскуючись як-небудь
В імлі прозоро-голубій,

•  * * *

Хоч ходив уперто навпрошки
І завжди відкрито перед світом, –

•  * * *

Лоскоче ніздрі запах пряний
Розквітлих дружно абрикос, –

•  * * *

Г. С...
Коли розвіються тумани

•  * * *

Г. С...
Тобі подобається світло...

•  * * *

Попід вікнами коти,
Вуличні й домашні, –

•  * * *

Коли десь щастя стрінеться мені –
Чи наяву я розпізнати зможу

•  * * *

Колись я думав: трохи ще помучить
Мене життя і стане веселіш,

•  На воді

Мов фрагмент яскравої світлини
Ретушує майстер олівцем, –

•  * * *

Не квітне квітень, як раніш,
І світ навколо, наче вимер, –

•  * * *

Впокорена пальцями, врешті струна
Озвалася бажаним звуком, -

•  * * *

Нехай все буде так, як є
Сьогодні поміж нами, –

•  * * *

Щонеділі, в неугавнім храмі,
Між чужими й рідними людьми, –

•  * * *

Г. С...
Я вчора навіть думати не міг,

•  * * *

Невщухаючий дощ затуманює шибку
Пеленою густою безликих краплин, –

•  * * *

По дорозі на вершину,
Неухильно тут і там, –

•  * * *

Тремтять зіщулені дерева
Іще в притишених садах,

•  * * *

Г. С...
Одній не стати на крило.

•  * * *

Промайнула ніч, як тінь
Хмари жвавої над морем, –

•  * * *

Коли змагаються щосили
Дощі з жадобою ріки, –

•  * * *

Подаленіла снів навала,
Як у світах дітей тепло, –

•  * * *

Ніч така, незміряно глибока,
Що в пітьмі втопилося усе, –

•  * * *

Не кажи мені нічого
Про оте, чого нема

•  * * *

Чи збагненним стало невідоме,
Чи кохання добавляє сил, –

•  * * *

Гніздо порожнє на крислатій
і знеособленій вербі

•  Невідворотності

Радощам – радуюсь, звісно...
Смутками – мучусь терпляче...

•  Сяйво весни

Щоночі розбуджує душу весна
Світінням ясним небозводу, –

•  * * *

Мені потрібно небагато
В кінці найважчої з доріг, –

•  * * *

Умивається дощами
Довго заспана весна, –

•  * * *

Знов надія сили множить
І спиняє плин часу –

•  * * *

Важко жити в розпачах і болях
На шляхах розтоптаних надій,

•  * * *

Спогади посіяли неспокій
У душі ошуканій моїй, –

•  * * *

Боюсь тебе, як самоти ночами,
Як блискавки раптового вогню, -

•  * * *

Сірі пасма вогкого туману,
Мов куліси, виснуть край води, –

•  * * *

Коли дорослішають діти -
Батьки старішими стають,

•  * * *

Хоч сніг впереміж із дощем
Вирують відучора, –

•  * * *

Я сьогодні щасливий вже тим,
Що нічого не видно під снігом, –

•  * * *

На рамі шибки волоконце,
Давно примерзлих павутин, –

•  * * *

То пісня тужно даленіє,
То плине поруч без кінця, –

•  * * *

Я думав, що не зможу жити
В оцій пустелі кам’яній,

•  * * *

Спочатку плакала, а потім
не проронила ні слівця, -

•  * * *

Хоч ще зими студений подих,
Як тінь, остуджує чоло, -

•  * * *

Хоч натомлене серце збивається з ритму,
І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -

•  * * *

Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,

•  * * *

Коли в шумливі вишиванки
Причепуряться ясени, –

•  * * *

Осяяні місяцем стигнуть сніги,
Пружніють овіяні вітром дерева, –

•  * * *

Вушка сміхом залоскочу,
очі - поглядом збентежу,

•  * * *

Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень, -

•  * * *

Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, –

•  * * *

Ні стежини, ні дороги –
Тільки чийсь недавній слід, –

•  * * *

Чомусь не віриться відразу,
Що до цієї висоти

•  * * *

Ані глибокої образи,
Ні гніву чорного в душі, –

•  * * *

Буду чути щоденно тебе,
Наче любої пісні відлуння,

•  * * *

Матусю сили залишали,
Як берег в’ялих хвиль відлив,

•  * * *

Кажуть люди – буде добре,
Як забуду я колись,

•  * * *

Десь там, за обрієм далеким,
Зів’ялим листям пахне сад, –

•  * * *

Зима ретельно побілила
Вапном притишене село, –

•  * * *

Під ласкавим сонечком надії,
серце звично гріється і жде,

•  * * *

Коли вправно вітер обтрушує з віт
колючих сніжинки вологі, -

•  * * *

Усе так само, мов колись,
І так буденно, як учора, –

•  * * *

Минає день без болю втрат –
Ані поранених, ні вбитих, –

•  * * *

Мені б лише не збитися з дороги,
Моя любове – вічно молода, –

•  * * *

Холодне серце не горить,
А лиш приречено німіє, –

•  * * *

Морозним вітром дихає зима,
Рясні сніжинки сіються на стежку, –

•  * * *

Проти ночі обмінялись
Номерами телефонів, –

•  * * *

Не так, як думаю, роблю,
Не так, як хочеться, буває,

•  * * *

Нема нікому справ до того,
Що я нічого вже не жду

•  * * *

Сніжинки, звихрені вітрами,
Шурхочуть срібними крильми

•  * * *

Я безмірно багатий коханням, –
Це його животворне тепло,

•  * * *

Про що наспівують вітри
Мені в цю ніч зимову –

•  * * *

Лише торкнувся ненароком
Її манливої руки, –

•  * * *

Коли вщухає хуртовина
І світ ясніє навкруги, –

•  Пам'ятний вальс

Хоч позаду, знадою багаті,
Юності веселої літа, –

•  * * *

Розмився сніг у талих водах
Ущерть наповнених калюж,

•  * * *

Ані полегшення, ні болю, –
То страх, то відчай струсоне

•  * * *

Живу тривожно і щасливо, –
Так, як у Господа просив,

•  * * *

Чим довше ніч – тим менше світла
І більше місць для втішних стріч…

•  * * *

Чи то вік мій винуватий,
Чи то скупчення подій, –

•  * * *

Ці дуби, я знаю, не старі,
А лише притомлені роками, –

•  * * *

Т. І...
У снах привиділась чи в яві

•  * * *

Сніг повільно сіється і рівно
Покриває зледенілий шлях, –

•  * * *

Від самоти осатанілий,
У плині скорбному ночей, –

•  * * *

Як прикро, люба, що не разом
Уже радіється й болить, -

•  * * *

Зимова ніч, пустельна і безкрая,
Чорніє в посинілому вікні, –

•  * * *

Т. І...
Мовчання довшає, мов ночі,

•  * * *

Дивлюсь, як тане на граніті,
В тремтінні полум'я, свіча

•  * * *

Іде, кружляє, стелиться
Шумливо навсібіч, –

•  * * *

Розкрила нишком трухлі двері
В покритий мохом мій Едем, –

•  * * *

Т. І...
Безшелесно, неквапно, зірчасто,

•  * * *

Гойдається, мов маятник,
Із боку в інший бік, –

•  * * *

Коли життям посріблене волосся
Іще й сніжком притрушує згори, –

•  * * *

Красива дуже жіночка
Мої бентежить сни

•  * * *

Т. І...
Неповторна, своєрідна,

•  * * *

Т. І...
Густішає сутінь студена

•  * * *

За віконцем листопад
Кане в безвість живо, –

•  * * *

Допитливі очі дитини
Уважно вглядаються в світ,

•  * * *

Т. І...
У бездонність зловісну криниці

•  * * *

Т. І...
Ось влучить завтра слово в серце,

•  * * *

То хліба черствого скоринка,
То мед з ікрою день при дні, –

•  * * *

Т.І...
Не карай мене жорстоко

•  * * *

Т. І...
Мене уб’є твоє мовчання,

•  * * *

Сиві пасма туманів осінніх
Вились мляво на плесі ріки, -

•  * * *

Коли в повітрі запахів ніяких,
І, звичних вуху, шелестів нема, –

•  * * *

Т. І...
Межи рядків і слів, і літер,

•  * * *

Т. І...
Поза увагою зоряне небо,

•  * * *

https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2062543123853421/
Т. І...

•  * * *

Т. І...
Боюсь, що скоро скажеш: “Досить

•  * * *

Бувало сумно, прикро, гірко
Іще й образливо колись,

•  * * *

Т. І...
Не можу жити без кохання,

•  * * *

З роботи йти не хочеться додому
Цієї надвечірньої пори, –

•  * * *

Т. І...
Давай домовимося зразу,

•  * * *

Т. І...
Як серце вірним бути змусить

•  * * *

Т. І...
Неначе цвіль, мокріє осінь

•  * * *

Т.І...
Не шукав, не прагнув і не кликав

•  * * *

То все мені – гроза за небокраєм
І буревій, і сонця досхочу, –

•  * * *

Усе буденно, просто, звично
І так, як вчора я хотів, –

•  * * *

Т. І...
Мене дивує знову й знову

•  * * *

Т. І...
Невже ця осінь назавжди

•  * * *

Т. І...
Ловлю безсонними очима

•  * * *

Т. І...
Дозволь мені, несмілому, сказати

•  * * *

Т. І...
Закохався – і співаю,

•  * * *

Т. І...
Моя зажуро смаглочола,

•  * * *

Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,

•  * * *

Т. І...
Не дивись винувато на мене