ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.12.15 23:58
Ніч, і тиша та, що дана навік.
Дощ, а, може, то падає сніг.
Все одно, хоч надія примарна сама,
Вдалині бачу місто, якого нема.

ІІ.
Де притулок свій спраглий віднайде.
Де тепло подій подарує день.

Микола Дудар
2024.12.15 22:02
Перегорнув чужу сторінку
Своя не краща, в кілька слів
Згадалась притча та, про жінку
Я б недодумався, посмів
Згорнути все це ще до читки…
Замовить піцу на обід
А перешить — забракло нитки
Навряд чи змовиться сусід

Світлана Пирогова
2024.12.15 20:49
Аеробічний стук сердець у ритмі...
Не чув глухий перон у шумі.
І постаті завмерли сталактитом
Байдужі до усього тлуму.

Це він із нею мовчки там прощались,
Пастель обіймів, більш нічого.
Від дотику посипались коралі.

Борис Костиря
2024.12.15 19:36
Я став схожий
на зовнінню подобу
себе колишнього,
лише оболонкою
колишньої особистості.
Мене можна впізнати
лише за блиском
у глибині очей,

Іван Потьомкін
2024.12.15 19:22
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.

Євген Федчук
2024.12.15 15:10
У обносках і з драними свитками,
Не сама біда ходить, а з дітками.
Дітки злиднями ті називаються
І, коли вже до кого чіпляються,
То, хоч буде який він багатий,
Жебраком буде змушений стати.
Злидні – діточки Долі лихої,
Як наплодить вона їх з лихвою

Артур Сіренко
2024.12.15 14:15
Славко робив гімнастику тільки під час негоди. Під час годи він лежав собі на дивані задерши догори ноги – поклавши п’ятки на спеціяльну чорну подушку, що була обшита волячою шкірою. Коли починалась негода, а Славко спав, то його домашні (тобто, його, так

Віктор Кучерук
2024.12.15 07:38
Сонце зиркнуло востаннє
Й відвело вбік світлий зір, –
Ранні сутінки смеркання
Оточили щільно двір.
Впало місяця проміння
На померклий свіжий сніг, –
Поповзли довгасті тіні
Через східці на поріг.

Микола Соболь
2024.12.15 05:56
Вичах чай. Чого чекаю?
Час чалапати мені.
Горобців злякаю зграю,
що дрімає на кущі.
Пташенята з переляку
розлетяться увсебіч,
їх було десяток з гаком…
Та хіба у тому річ?

Микола Дудар
2024.12.15 01:55
Злетіло листя із дерев
Це не горобчики вам друзі…
Почулось любоньке пся крев
І це задовго до контузій…
Качок й без морфію качок
Своя причина, своя зала…
Злетіло листя — від чуток
Але для Осені замало…

Борис Костиря
2024.12.14 20:04
Старість - це мудрість,
яка запеклася
на скрижалях пам'яті.
Що вона розповість
на довгому шляху
до прозрінь,
яких завжди не вистачає?
Вона стане провідником

Артур Курдіновський
2024.12.14 18:54
Хай іде в небуття темна туга,
Щоб її навіть близько не знав!
Я пишаюсь: є в мене три друга:
В'ячеслав, Ярослав, Станіслав.

Вільні форми, балади, сонети...
Надихають у сяйві заграв
Самобутні та щирі поети -

Ігор Терен
2024.12.14 15:47
А де-не-де тузи і королі
на логіку не витрачають часу
як москалі
кривавої землі,
аби тікати босими з Донбасу.

***
А вороги у владі там і тут

Микола Дудар
2024.12.14 13:56
Нерозгадані сни поміж пройдених літ
Затоптались було як завжди, хіба грішно?
Тратив сили на те, щоб ожив живопліт
А із рингу на ринг поспішав, хіба смішно?
І скорочува шлях на теренах доріг
Перекури то так… не заради забави
Ось і нині один поміж сна

Іван Потьомкін
2024.12.14 10:48
В садочку навесні
В дрімотнім напівсні,
Забувши лиха всі на світі,
Муха гойдалася на квітці.
Прокинулась і Бджолу бачить
І почала комасі дорікати:
Ну як тобі не лінь
Трудитись день при дні.

Микола Соболь
2024.12.14 06:47
З тобою ми, немов із давніх снів,
де мальви попід вікнами і рута,
і поцілунку ледь надпита трута
у тихім суголоссі голосів,
це непідвладне тріпотіння тіла
та ніч в якій ти стала надто сміла,
де в небі повний місяць бовванів…
14.12.24р.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Віталій ШУГА
2024.12.13

Нікому Невідома
2024.12.03

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Аксія Рудай
2024.11.10

Соловейко Чубук
2024.11.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Кучерук (1958) / Вірші

 Невигадане
Анатолію К...

До побачення, мій друже,
Вже опісля холодів,
Бо від них я занедужав
Так, що нині бракне слів.
Може, стрінемося в квітні
Несподівано на мить
Там, де сад уже розквітне
І травичка заблищить.
А коли нам щось завадить
Пострічатись навесні,
Безсумнівно буду радий
Нашій стрічі в літні дні.
А якщо й тоді не вдасться
Нам гайнути до Десни,
То настане, певно, щастя
Переткнутись восени.
В жовтні часу буде більше,
Дням сльотавим завдяки, –
Щоб тобі почути вірші,
А мені – якісь казки.
Рік мине і без затримки
Я звідсіль, а ти – звідтам
Планувати станем взимку:
Де й коли зустрітись нам…
14.12.24




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2024-12-14 05:26:57
Переглядів сторінки твору 27
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.074 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.301 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.695
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.12.15 07:38
Автор у цю хвилину відсутній