Автори /
Оля Лахоцька
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Можливо
•
Ти теж
•
Не-(г)ода
•
Запам'ятай
•
По найбільшій з глибин
•
Лічилочка для дорослих дітей і здитинілих дорослих
•
Сон
•
Неможливе
•
Прийти
•
Сто річок, сто доріг...
•
Зелена лімузина (антивоєнна пісенька)
•
Письмо
•
***/***
•
Дощ
•
Тяжіння
•
Даль
•
Спроба
•
***
•
З вирію
•
***
•
Очікування відлиги
•
Народження Афродіти
•
-----------
•
З пташками
•
-***-
•
Вестерн без метафізики
•
Сад пісень
•
Невечірній
•
Тиші янтарної
•
Суперниці
•
Танець
•
Еолові сходи
•
Міра
•
Л.
•
Іже єси
•
на сцену...
•
Шторм
•
Синій вірш
•
Сон
•
***
•
Неспитне
•
***
•
Подячна пісня
•
Мимохідь...
•
Обсихає літо...
•
Єва
•
Ріка
•
І тиша...
•
Кіт
•
Тільки дощ
•
У грі
•
***
•
Балада про сторожа
•
Вдячний тріолет
•
Доза ранкового щастя
•
Не оглядайся
•
***
•
Все навпаки
•
Рубльову
•
Зачерпни
•
Зворотний відлік
•
Передчуття
•
Нейтральна зона
•
Десь там горить зоря...
•
Не буває
•
***
•
То смішна затія
•
Під попелом зорі...
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Дорога крутить чорно-білу корбу,
ідеш по світу непомітним гостем.
ідеш по світу непомітним гостем.
Ненадламане світло і день –
як алмази господні,
як алмази господні,
Зі спектра цвіту
перейти у біле –
перейти у біле –
гумкою вечора водить неспішно літо,
світле чорнило тане гойданням фраз –
світле чорнило тане гойданням фраз –
по найтоншій ріці
тальвег-лінію йдеш – не дишеш,
тальвег-лінію йдеш – не дишеш,
Осінь зустріне, осінь уб'є,
осінь влаштує зливу,
осінь влаштує зливу,
Це сон приснився нам про нас –
ми склали вічність кришталеву
ми склали вічність кришталеву
Дівчинка не вірить у прокляття –
жертва обертається живцем,
жертва обертається живцем,
Я іду через дощ, він з моїми сплітається косами,
я уся дощова – тут немає моєї вини –
я уся дощова – тут немає моєї вини –
Сто річок, сто доріг – вибираєш одну,
хоч насправді немає вибору –
хоч насправді немає вибору –
Скачуть коні вороні,
та причина не в коні –
та причина не в коні –
– ти писатимеш?
– так…
– так…
обертатись у скло,
мовчазними стелитись дорогами,
мовчазними стелитись дорогами,
дорога в літо проростає з буднів –
дзвіночок на коромислі дощу.
дзвіночок на коромислі дощу.
наш провідник, невблаганно-суворий час,
каже: чекайте – зона високого струму.
каже: чекайте – зона високого струму.
світлу свою безберегу печаль
не відійми у зеленому морі,
не відійми у зеленому морі,
зоря на нічний перелаз
поклала долоньку-підкову,
поклала долоньку-підкову,
все гостріші слова,
досконаліша тактика бою.
досконаліша тактика бою.
ти чекаєш завжди,
тільки я не завжди повертаюсь,
тільки я не завжди повертаюсь,
висне дорога місячним деревом
два рукави в землі
два рукави в землі
тепло безформне, як земля
у перший день свого творіння,
у перший день свого творіння,
це тільки вечір впав на сад,
це тільки вечір.
це тільки вечір.
як висохлий ладан
горить – не загадуй –
горить – не загадуй –
це спасіння мені –
зізнаватися серцю у холоді,
зізнаватися серцю у холоді,
це до білих човнів
підіймаються душі дерев, –
підіймаються душі дерев, –
о горе, горе, чортова гора!
у ланцюгах на ній прип'ята казка, –
у ланцюгах на ній прип'ята казка, –
прохолода росте,
пам'ятаєш про сніг? – пам'ятаю…
пам'ятаєш про сніг? – пам'ятаю…
складати веселку з вечірнього світла,
між грою у бісер хрипіти: я вірю...
між грою у бісер хрипіти: я вірю...
Тиші янтарної впала краплина з намиста,
Вітряне колесо котиться – хто його жде
Вітряне колесо котиться – хто його жде
обом – найдорожчий…
його обіймаючи плечі,
його обіймаючи плечі,
Коли давно у волоку снігів
Тонка карафа серця обміліла,
Тонка карафа серця обміліла,
день сторожу відбув, долетів до межі і погас,
вечір, бліднучи, носить раменом тягар прохолоди
вечір, бліднучи, носить раменом тягар прохолоди
Досвід щастя і муки –
Як у сніг прорости –
Як у сніг прорости –
Сьогодні відходять від пристаней літ кораблі,
Іще одна вічність вдаряє у груди прибоєм, –
Іще одна вічність вдаряє у груди прибоєм, –
Можна жити – ти знаєш? – можна!
Після списку безглуздих зрад.
Після списку безглуздих зрад.
ти зіграєш паяца,
примірявши плащ-антитезу.
примірявши плащ-антитезу.
ще не час на відбій, –
розігнути цю ниючу спину,
розігнути цю ниючу спину,
зачерпнувши в оці
тон ультрамарину,
тон ультрамарину,
наснилося – стишений дзвін
на заході сонця одвічно
на заході сонця одвічно
і що тобі? юродство – не вина,
це, може, дар – таємна Божа мітка,
це, може, дар – таємна Божа мітка,
Уклін тобі! – ти званий на бенкет,
Де коло не змикається донині,
Де коло не змикається донині,
співуча скриня ночі, зір підкови –
виймає місяць для землі прикраси,
виймає місяць для землі прикраси,
і двері в сад прочинені –
за сферами
за сферами
десь є на землі
кожній пісні – мета,
кожній пісні – мета,
обсихає літо білим терафимом,
як разок намиста у руці Творця,
як разок намиста у руці Творця,
так безпомічно,
так безпечно
так безпечно
Ми знаходимо ріки,
а ріки знаходять нас,
а ріки знаходять нас,
і тиша скла,
і дивно, і просторо,
і дивно, і просторо,
Як пилюка з Молочного шляху
Долітає до ваших душ,
Долітає до ваших душ,
тільки дощ, тільки дощ…
і свічок тонкорунні лампади,
і свічок тонкорунні лампади,
усе на свої береги... ти смієшся чи плачеш?
розходяться друзі, як шахи, – усі по місцях.
розходяться друзі, як шахи, – усі по місцях.
як воно – знати усе й без вагання іти?
небо упало й до гір безпорадно приникло,
небо упало й до гір безпорадно приникло,
Сполучення ліній –
два сажні від світу,
два сажні від світу,
За те, що ти у мене є,
Я посмішку дарую небу.
Я посмішку дарую небу.
Коротка просинь – світлий шарфик дня –
Щоранку тонший, легший клаптик неба
Щоранку тонший, легший клаптик неба
Чиста енергія – час.
Чуєш? пульсує у скроні –
Чуєш? пульсує у скроні –
Перелітних пісень і листів
Дочекайся – ще навіть не квітень.
Дочекайся – ще навіть не квітень.
Я знову не знаю, де верх,
а де низ, і... прости –
а де низ, і... прости –
Гудуть твої дзвони, Андрію,
в німотних думках
в німотних думках
Зачерпни мене, небо,
на полі, де ангели жнив
на полі, де ангели жнив
І ти, як всі, доходиш до межі,
Коли життя почне зворотний відлік,
Коли життя почне зворотний відлік,
Тут ще туман,
тут зараз сум і спокій,
тут зараз сум і спокій,
Підійдем непомітно
до ліній нейтральної зони,
до ліній нейтральної зони,
Десь там горить зоря…
Так тихо і святково
Так тихо і святково
Так не буває… Посеред зими
В криштальних замках проростають квіти…
В криштальних замках проростають квіти…
Скільки часу он-лайн,
Щоб мовчати, мовчати, мовчати?..
Щоб мовчати, мовчати, мовчати?..
То смішна затія,
То бездонна туга...
То бездонна туга...
Під попелом зорі
стікає ночі віск.
стікає ночі віск.