ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.06.02 10:36
"Єлизавета Ярославна: Сага про любов" (продовження 5)
V. СОНЦЕ З ПІВДНЯ Зима 1043 року сковувала Київ кригою, але серця людей палали від хвилювання. На дніпровських схилах зібрався натовп, бо з півдня, пробиваючись крізь засніжені річкові простори, сунула небачена раніше сила. Це повертався в і н. Біл

хома дідим
2026.06.02 08:43
* 102 *
він вийшов до режиму бога
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті

Охмуд Песецький
2026.06.02 07:47
Коли тебе немає
Мої сердечні ув'язнення і спускання на землю з високих веж несвобод не передбачають втеч, а тільки терміни. Рецидивістам "не світить" амністія. Час – і тільки він, є тим механізмом, який спрацьовує для свободи – тихо і без ефектів, які притаманні подіб

Віктор Кучерук
2026.06.02 05:27
* * *
Я міг би загинути вчора
І зараз лежати в труні,
Або в тісноті коридору
Заклякти в останньому сні.
Донині руїни будинку,
Ще теплі від крові й вогню, -
Нагадують кожну хвилинку
Про долю щасливу мою.

Костянтин Ватульов
2026.06.01 19:27
Весна
Полюбляю зелене оточення,
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.

Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами

хома дідим
2026.06.01 17:35
* 101 *
в житті холоднім і похмурім
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури

Ольга Олеандра
2026.06.01 15:25
***
У кожній з нас є Щось позалюдське.
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?

Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить

Федір Паламар
2026.06.01 14:41
Йошамін
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло! Блиском укрився я, і Світло засяяло світ. Утри стали поодаль і змовлялися проти мене. (…) Муж, який скинув мене зі свого місця на землю (…) ти знищиш їх (…) Не руйнуй творіння Утр і не проганяй

Тетяна Левицька
2026.06.01 13:44
Порожнеча
Похмурий день у крона прослизнув
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.

Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі

Сергій Губерначук
2026.06.01 13:35
Творчість…
…Творчість – Така, як Ти!
Як, Ти?

18 жовтня 1999 р., Київ

Ігор Шоха
2026.06.01 13:01
Імміґрація з еміграції
Весна минає. Літо на порозі.
Немає миру, бо іде війна.
Жене людей додому чужина.
Дай, Боже, не почити у дорозі
міграції поезії у прозі
лихого житія. Душа одна.

ІІ

Борис Костиря
2026.06.01 12:10
Мороз
Прийшов мороз такий справдешній,
Хитнув підвалини старі.
Сховалась думка у черешні,
Сховалась мова у землі.
У теплім краю журавлі
В піснях оспівують прийдешнє.

Мороз величною ходою

Юрко Бужанин
2026.06.01 11:29
***
Зелена матова тарілка
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно як перше видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар

Землянине ми прийшли забрати твій розум

Вячеслав Руденко
2026.06.01 11:04
… загубитись в лободині полуничного часу…
… засинає полуниця -
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,

чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,

Світлана Пирогова
2026.06.01 09:36
Річка Кодима (рондель)
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.

Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води

Віктор Кучерук
2026.06.01 06:13
* * *
Пожухле листя під ногами
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 Л.
Сьогодні відходять від пристаней літ кораблі,
Іще одна вічність вдаряє у груди прибоєм, –
Забута тональність, де я співпаду із тобою,
Й пекуче "люблю" прозвучить на пір'їнці землі.

І, може, усоте відкритий празір океан
Впаде шумовинням на берег мазка Ботічелі,
Де кожне "люблю" – як початок світів і містерій,
Легенд і героїв, і наш нескінченний роман.

Упійманий вітер з пелюсток обтрушує сніг,
Гойдає півнеба негода вітрильна і рання,
Бо кожне "люблю" – як журавлик надії – останнє
Народження-смерть на спіралях самотніх доріг.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-15 21:58:00
Переглядів сторінки твору 3704
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.781 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.728
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ілініч (Л.П./М.К.) [ 2011-10-15 22:12:00 ]
Майстерно, емоційно, тепло. Дуже сподобалося, Олю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-15 22:39:08 ]
щиро дякую, Світлано! бо наче розхворілася - ходжу і думаю, як мене зараз розіб'ють... ) майже жартую... )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-10-15 22:16:15 ]
Глибина і широта погляду кремезна,
мабуть, Олю, це зима, все оце принесла.

Якось небезпечно навіть цим проникнутися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-15 22:57:05 ]
зима принесла білий танець, пане Василю... я все вчуся танцювати... ))) щиро дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2011-10-15 22:27:07 ]
- Упійманий вітер з пелюсток обтрушує сніг,
Гойдає півнеба негода вітрильна і рання - так гарно!

Якось воно мені читається "пінОю", ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-15 22:54:42 ]
справді, Іро, – як говорю, так і пишу...
Спробувала нашвидкоруч відредагувати, але бачу, що виходить негарно. ОК, залишу на ранок, а зараз просто поставлю наголос...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-15 23:39:06 ]
Може, піною ллється.
Сподобалось, Олю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-15 23:45:20 ]
Дякую, Жень... ти мене підштовхнула... щоб не морочити ПМ-івцям голови, напишу "шумовинням" )) бо мені потрібен наголос на другий склад.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-16 00:02:52 ]
Класно, Олю! Як і все твоє останнє! Ти знайшла себе!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-16 10:59:39 ]
Боюся, що ще ні, Слава (сумно оглядається на героїв своїх ненаписаних книжок...). Але дякую тобі за добре слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-16 13:10:31 ]
Гарно!
?
"на витках одиноких доріг"

на спіралях самотніх доріг?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-16 15:01:25 ]
а й справді, Вікторіє, ваш варіант звучить красивіше. )
я намагалася помістити в цей вірш багато повітря, вітру, тому підсвідомо уникала шиплячих. Спробую змінити.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2011-10-16 23:55:57 ]
"Де кожне "люблю" – як початок світів і містерій"
"Бо кожне "люблю" – як журавлик надії – останнє"

дуже проникливо.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-18 09:18:39 ]
я хотіла повторити ці слова рефреном) дякую, Яна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-10-17 21:08:53 ]
музика хороша, Олю

за змістом - місцями бажалося би більшої прозорості
(ні, не мав на увазі саме КП)

перша строфа - в принципі ok
друга строфа - таки-надто перемудрене речення виходить
це ж-бо лірика мала бути (в принципі), правда?

у третій строфі (окрім того що ці всі
коми у кінці кожного рядку - справді дуже ускладнюють, нмд)
мені не сильно смакує оте "Бо" -
через нього не дуже віриться у висновок
(якщо вже і користаєте риторику - мабуть треба
спробувати трішки простіше думати - це не від того,
що я бажав би від Вас примітивнішого тексту -
але глибина необов'язково за складністю,
добре складно написати - це праця, праця, досвід, досвід
плюс різні інші штуки.. .)

узагалі, музика не настільки складна
тому відчувається квазі-дисгармонія
між складністю думок і відносною простотою мелодії

це все звісно моє імхо
Ви ж розумієте

щирі вітання & побажання розкошів мелодійних
та інших розмаїть гармонійних



С*





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-18 09:16:19 ]
Щиро дякую, Сонце-Місяцю! Ви мені озвучили те, що я відчувала, як слабке, але не могла зрозуміти, чому... ) – це просто супер. Буду мати над чим думати, можливо, з часом поправлю, а може просто матиму науку для іншої писанини.

Цей вірш (як і "ніде, ніколи, нікого") - це моя спроба писати у іншому стилі. Мені в більшості вдаються вірші, які проводять єдину думку, якусь єдину енергетичну подачу.
А тут я спробувала зробити замальовки настрою - як картинки - потік вихоплених образів... Чомусь мені це вдається досить важко. Я бачу, що деякі фрази, образи можна міняти без кінця - і не дуже відчуваю, чому вони в мене "підвисають", тому намагалася їх якось логічно об'єднувати... І справді, можливо, надто "піддаюся" риториці - це брак праці, ви праві... а може я їх надто менталізую...
Але, як би там не було, мені такі вправи цікаві, я ще спробую щось писати в цьому напрямку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-10-18 11:08:03 ]
звісно-звісно, Олю

очевидно, що усе є - процес
насправді -
цікаво і радісно спостерігати


щиросердечно

із побажаннями усіх прекрасних ймовірностей


С*