3. В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!
    Блиском укрився я, і Світло засяяло світ. Утри стали поодаль і змовлялися проти мене. (…) Муж, який скинув мене зі свого місця на землю (…) ти знищиш їх (…) Не руйнуй творіння Утр і не проганяй горніх Жінок з їхніх місць. Не руйнуй великої основи, бо це творіння твоєї десниці. Не кидай бунтівників у Йордан, бо ніхто не перевершить його сили. Не руйнуй оселі, яку збудував сам у день, коли вони почнуть боротьбу з тобою. Твої сини (…) Етнісіб (…) явилися у величі. Вони прийшли блукати Шкінами, шукаючи свого батька, і не знаходячи його. Брати зібралися – нечестиві наставлятимуть один одного, говорячи: «Наш батько полишив краї Ефіру, тож як нам повстати проти них?» Тоді прийшов Сам, їхній старший, помислив у серці своєму та мовив: «Якщо я розпочну велику битву, то скажуть, що старший необачний. Тож ви повстаньте, бо ви ще юні Утри. Переможете ви чи зазнаєте поразки, про вас казатимуть: «Вони ще юні» – і не засудять на небесах як злочинців. Ідіть, повстаньте та спустоште порядок Творіння! Встаньте, зготуйте могутню зброю та почніть війну, якій не буде кінця! Опережіться мечами, гнівіться, візьміть (згубні) стріли, що не хиблять! Накладіть (їх) і спустіться до країв Ефіру, до Шкіни батька, того, чия земля понівечена, та для кого немає трону, який можна було би зайняти».
    Тоді Нбат, правитель Ефіру, прийшов і брати взалися за руків’я мечів. Етнісіб, син Йошаміна, звернувся до великого Нбата, кажучи: «Хто велів тобі закувати Йошаміна, щоби закінчити битву з ним?» І правитель Ефіру відповів славному Етнісібу: «Цар Світла наказав закувати Йошаміна. А хто противиться царям?» Славний Етнісіб розгнівався та мовив, уста свої відкрив і сказав величному Нбату: «Ганьба тобі та гнізду, з якого ти походиш! Батько твій слабкий серед Утр!» І величний Нбат відповів славному Етнісібу: «Прокляття тобі та гнізду твого батька, сіятеля смути! Ти, який хочеш повстати проти Царя, негідний дому Великого Життя!» Славний Етнісіб одразу кинувся з мечем на величного Нбата, царя Ефіру – ударив його один раз, але меч не прорубав його сяйва. Славний Етнісіб ударив удруге, але й цього разу меч не зміг прорубати сяйва. Славний Етнісіб утретє вдарив, але його меч так і не пробив сяйва Нбата. І тоді величний Нбат сказав славному Етнісібу: «Не тобі, сину безчесного батька, лякати мене!» Коли величний Нбат промовив це, 21 син Йошаміна вихопили свої мечі. Найстарший одяг обладунки, а молодший зготував спорядження до бою. Вони вигукнули прокляття Життю та випробували зброю один на одному.
    Гуркіт їхньої зброї та брязкіт їхніх обладунків досягли великого Царя Світла, і він питав: «Хіба Йошамін вирвався та зруйнував свою в’язницю? Хто почав боротьбу з Утрами й уникнув Мого зору?» Утра Губран поглянув і сказав Цареві Світла: «Це 21 син Йошаміна. Вони починають велику битву, якій не буде кінця». Тоді цар світла сказав Губранові: «Озбройся і сідай на Парахіеля ! Вирушай до країв Ефіру та подивися, чи це справді сини Йошаміна» (…)
    Тоді Губран узяв могутню зброю, осідлав Парахіеля та вирушив до країв Ефіру. Потім Губран відкрив свої уста і сказав славному Етнісібу: «Сину Йошаміна, не починай війни з домом Всевишнього, а йди просити прощення за свого батька. Якщо Він прийме твоє прохання – тим буде краще! Якщо ж ні – стань слугою Царя! Славний Етнісібе, старший сину свого батька (…)» Він звертався до старшого з братів, але не був почутий. «Подивися, який величний вінець Він дав мені! Ти зруйнуєш землю та переступиш слово Царя, якщо розпочнеш боротьбу зі світами світла і сполохаєш їх (…)». І тоді Славний Етнісіб випустив одну стрілу, та Губран спіймав її десницею. Другу стрілу пустив славний Етнісіб, але і її Губран спіймав десницею. Славний Етнісіб випустив третю стрілу, та Губран спіймав її десницею. Четверта же стріла встромилася в лапу Парахіеля. Парахіель голосно закричав, і його крик донісся до Царя Світла. І Цар Світла відкрив Свої уста, сповнені нескінченного сяйва та слави. Він звернув свій голос до 444 000 Утр, що стояли довкола, закликаючи їх і кажучи: «Озбройтеся, вдягніть обладунки та сядьте на своїх скакунів! Беріть мечі та (згубні) стріли! Опережіться мечами у гніві та сідайте на своїх скакунів!» Цар Світла вигукнув і наказав їм у славі та світлі, що ніколи не згасають, кажучи: «Коли прибудете до країв Ефіру, принесіть мені голову славного Етнісіба, який спочиває на лоні Біхрат-Анани , своєї матері. Бийтеся з ними, щоби вони сказали: «Це – послані Утри!»
    Тоді 440 000 Утр спустилися до країв Ефіру. (З вершини країв Ефіру… з-за брами Розуму, вони дісталися житла Йошаміна.) Утри спустилися з могутньою зброєю до країв Ефіру, несучи мечі у гніві та (згубні) стріли. І славний Явар зарубав мечем 12 синів Йошаміна, а мудрий Біхрам (…) покінчив мечем із (рештою) дев’ятьма синами Йошаміна. Йокабар, їхній брат, улюблений син Йошаміна, гучно закричав. Він кричав, гукаючи свого батька Йошаміна, і крик його пробився та долинув до Йошаміна. Йошамін вигукнув: «Хто вбив мого сина? хто спинив мого улюбленця?» Від реву Йошаміна, порвались пута на його руках і ногах, розбилися кайдани та ланцюги, які Цар Світла наказав накласти на нього. Він підвівся до запеклого бою через великий гнів, що був у нього на серці. Від Брами Суфат до країв Ефіру він руйнував усі Шкіни, які траплялися, і знищував їх. Коли він досяг країв Ефіру, він закричав до Анани. Утри впали долілиць, бо не могли втриматися на своїх скакунах, їхні мечі випали з рук, і вони не могли втримати свої сталеві стріли та списи. Мечі Утр розлетілися на друзки, а тятиви їхніх луків урвалися. Вони кинулися обличчям додолу. Йошамін зійшов зі свого скакуна, схопив 24 000 Утр, які ще стояли, та розкидав їх повсюди.
    Тоді 360 земель постали перед Великим Царем і сказали: «Відтято голову Губрана, який стояв одесну від Царя Світла!» Земля затремтіла, гори захиталися, і Цар піднявся зі Свого трону та вигукнув до Йошаміна: «Прокляття Життя!» Він забрав у нього сяйво, велику силу, бойовий запал і лють, що були в його думках. (Він наказав) відтяти голови його синам, які були при (Біхрат)-Анані, матері славного Етнісіба. Він послав 904 ланцюги із зайни , важчої за залізо, і ними скували його біля Брами Суфат, аж доки не буде викликаний Восьмий із Темряви . 750 років чекатиме він у великих кайданах, доки Всевишній не покличе його.
    І Життя перемагає!