ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в даль прощальний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені спо

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Федір Паламар (2015) / Проза / Книга Йоанна

 3. Пастир велелюбний
   11. Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
   Я – пастир, котрий возлюбив отару свою. Пасу я овець і агнців, на раменах своїх ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від пажиті за огорожею. Не веду їх до берега морського, аби не зріли вони виру водного, аби не устрашилися й не пили вод солоних. Приношу їм воду в долонях своїх я, доки не нап’ються вони досхочу й не підуть пастися. Я приводжу їх до кошари доброї, і пасуться вони зо мною біля гирла Фрашу . Від славного гирла Фрашу приніс я їм дари величні; приніс їм Мирт і Білий Кунжут, і приніс їм Знамена світлосяйні. Я очищаю їх, омиваю їх та даю вдихнути благоухання Життя. Підперізую їх поясом, котрий устрашає вовків. Жоден вовк не вскочить до кошари нашої, і не доведеться їм страхатися лева лютого. Не доведеться їм страхатися ні вітру, ні татя, котрий не годен увійти до нас. Тать не здолає проникнути до кошар їхніх, і не доведеться їм страхатися ножа залізного.
   Коли вівці мої спочивали в мирі, а глава моя возлежала на порозі, у небесах розверзлася розколина, і за спиною моєю вдарив грім. Хмари сплелися одна з одною, і вирвалися вітри буйні. Дощ полився потоками, і падав град, що вбиває слона, град, що сокрушає гори дощенту, а вітри шаленіли цілу годину. Моря вийшли з берегів і затопили увесь світ. Там, під водами, ніхто не спасся з тих, хто падав із високості, немов у безодню. Води поглинали всякого, хто не мав ані крил, ані ніг прудких. І не відав той, куди несе його, і не розумів, яко швидко.
   Я воспрянув і ввійшов до кошари, аби забрати овець моїх, і очі мої ісповнилися слізьми. Я звів зір свій і узрів море, узрів вітер шалений, узрів хмари дощові, що не вщухають. У кожній хмарі була тисяча тисяч драконів. Я оплакую овець моїх, і вівці мої оплакують самі себе. Плачуть малі агнці, котрі не годні вийти з-за воріт кошари. І тоді я (…) зійшов на місце найвище, і воззвав до овець моїх, аби були вони зо мною. Я кличу їх, свищу їм і даю їм почути мене, аби прийшли вони до мене. Я граю їм на сопілці своїй, ударяю в тимпани в напрямку води. Я волаю до них: «Вівці мої! Прийдіть, вівці мої! Ідіть на глас мій! Ідіть на глас мій, аби спастися від драконів хмарних! Прийдіть, прийдіть до мене! Я – пастир, що стрімко гряде на човні своєму, гряде на човні своєму світлосяйному. І я прийду та вознесу овець моїх і агнців». Всякого, хто вняв поклику моєму, почув глас мій і звернув лице своє до мене, візьму я обома руками й підійму на човен свій. Але кожного овна і кожну вівцю, котрих поглинув вир, потягнув він пожадливо у глибінь. Всякий, хто не вняв гласу моєму, потонув.
   Я зійшов на місце найвище на носі човна. Я глаголю: «О, яко скорботно мені за овець моїх, що погрузли в мулі! Їх відторгнув од мене вир вихровий. (Яко скорботно мені за овнів, із боків котрих він здер вовну!) Яко скорботно мені за малих агнців, чиї черева не наситилися млеком! Із тисячі обрів я лише одного, а з цілого покоління – двох. Блаженний той, кого понесла вода, але не проникла йому до вух! (Блаженні великі овни, що борсалися ногами!) Блаженний той, хто спасся від Семи (планет) і Дванадцяти (зодіаків), котрі похищають овець. Блаженний той, хто не змирився, не возліг і не заснув, хто не возлюбив сну глибокого. Блаженний той, хто у віці цім Бішлома , хоч і немічним був, дійшов до самого кінця неушкодженим. Блаженний той, хто возложив на себе вінець лавровий і вкупі з ним пов’язав на скроні пов’язку. Блаженні учениці, вільні від тенет Рухи, вільні від скверни, від сітей і від ланцюгів нескінченних. О мої обранці! Всякий, хто живе при скінченні Віку Ніріга , нехай учинить совість свою опорою. Він вознесеться до оселі осяйної, до обителі, де сонце ніколи не заходить і лампади Світла ніколи не згасають.
   Возвеличиться Життя Переможне, і муж, котрий прийшов сюди, переможе!

   12. Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
   Досконалий кличе іззовні, глаголячи:
   – Прийди, стань Мені пастирем велелюбним і паси для Мене тисячу з десяти тисяч!
   – Чи ж належить мені бути Тобі пастирем велелюбним і пасти для Тебе тисячу з десяти тисяч? Світ бо ісповнений беззаконня та густо всіяний будяччям і терням!
   – Прийди, стань Мені пастирем велелюбним і паси для Мене тисячу з десяти тисяч! Тоді дам Я тобі сандалії Сяйва, аби попирав ти ними будяки й терня. Минуться небо і земля, сандалії ж Сяйва – вічні. Минуться сонце та місяць, але не сандалії Сяйва. Минуться зорі та сузір’я, але не сандалії Сяйва. Минуться вітер, вогонь і вода, але не сандалії Сяйва. Минуться чотири вітри світу, але не сандалії Сяйва. Минуться плоди, лози виноградні й дерева, але не сандалії Сяйва. Усе, що створене й довершене, минеться, але не сандалії Сяйва. Тож прийди, стань Мені пастирем велелюбним і паси для Мене тисячу з десяти тисяч!
   – Яко ж можу я бути Тобі пастирем велелюбним і пасти для Тебе тисячу з десяти тисяч? Бо коли прийде лев і похитить одну, чим возмістити її? Коли прийде вовк і похитить одну, чим возмістити її? Коли прийде тать і вкраде одну, чим возмістити її? Коли одна впаде у вогонь і згорить, чим возмістити її? Коли одна впаде в багно й погрузне, чим возмістити її? Коли одна впаде у воду й потоне, чим возмістити її? Коли одна зостанеться в кошарі, чим возмістити її? (Коли одна зостанеться біля кошари, чим возмістити її?)
   – Прийди, стань Мені пастирем велелюбним і паси для Мене тисячу з десяти тисяч! Коли прийде лев і похитить одну, нехай буде вона здобиччю левовою. Вона стане здобиччю левовою, бо поклоняється сонцю. Коли прийде вовк і похитить одну, нехай буде здобиччю вовчою. Вона стане здобиччю вовчою, бо поклоняється місяцю. Коли прийде тать і вкраде одну, нехай буде здобиччю татевою. Вона стане здобиччю татевою, бо поклоняється Нірігу. Коли одна впаде у вогонь і згорить, нехай буде здобиччю вогню. Вона стане здобиччю вогню, бо поклоняється вогню. Коли одна впаде в багно й погрузне, нехай буде здобиччю багна. Вона стане здобиччю багна, бо поклоняється Помазанцеві . Коли одна впаде у воду й потоне, нехай буде здобиччю моря. Вона стане здобиччю моря, бо поклоняється морям. Коли одна зостанеться в кошарі, нехай буде здобиччю духа
кошари. (Вона стане здобиччю духа кошари,) бо поклоняється ідолам , (але не поклоняється Тому, Кому поклоняється Творіння.) Коли одна зостанеться біля кошари та й піде до духа кошари, нехай буде здобиччю духа кошари, бо поклоняється Духові Святому. Прийди, стань Мені пастирем велелюбним і паси для Мене тисячу з десяти тисяч!
   – Тоді стану я Тобі пастирем велелюбним і пастиму для Тебе тисячу з десяти тисяч. Я пастиму тисячу тисяч, а з десяти тисяч – тих, що поклоняються Тобі. Та деякі відлучилися від мене. Зійшов я на гори високі та спустився в ущелини глибокі. Пішов я і віднайшов овець, яким не було чим поживитися. Одну по одній брав я їх десницею своєю та ставив на чашу терезів – і тисяча зрівноважила десять тисяч.
   Возвеличиться Життя Переможне, і муж, котрий прийшов сюди, переможе!

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-07-09 22:48:13
Переглядів сторінки твору 455
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 3.878 / 5.5  (4.034 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 3.878 / 5.5  (4.034 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2026.09.30 22:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2026-07-10 11:14:32 ]
Дуже змістовно і навіть цікаво.
Дякую, читач Семен землі моєї.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Федір Паламар (Л.П./Л.П.) [ 2026-07-15 22:25:05 ]
Дякую