це, Маріанночко, швидше про те, як любов намагається справитися з конфліктами :) Ладан - як те, що ЛГ вже перемолила-пережила, якась квінесенція, чи що… їй треба ставати димом і підійматися вище. Це щось таке - коли перестаєш боротися з проблемою, вона перероджується, як жарптиця.
Ото наговорила! :))))) Дякую тобі.

ой, боюся, що конфлікти з розряду вічних категорій :)
але дякую :)

файно дякую, пане Василю! :))
істина ж не народжується в блаженстві, правильно? :))

Тут, Оленко, фактично в кількох словах викладена аскетика :)) я сама здивувался, коли до мене це дійшло :))

Так, Олю, і аскетика сильної, а не слабкої людини. Тієї, що може пересилити свій біль, а не тієї, що у ньому замикається. Саме це мене і привабило тут.
Та й мабуть у цілому у твоїй (можна на ти:))творчості!

можна :)) дякую!

тільки зробити його дуже важко… :)

а, дійшло… "хочу" і "можу" - тут різниця у відповідальності. Відмовляючи "хочу", я закреслюю себе, а відмовляючи "можу" - когось трохи вищого, тому тут болісніше.

Дивно інколи - цілий день щось думаєш - не розумієш - тут читаєш,і все)))))Дякую

і в мене так буває :) дякую, Таню.

Щиро дякую, Адель.
Мені здавалося, що вірш таки досить "затиснутий" :)) але, можливо, це іноді буває добре. :))

я тільки-тільки доторкнулася до цієї теми,
може, з часом зможу написати трохи розгорнутіше :))
але дуже рада, що подобається.
Дякую!