Мені сподобалось, Оль! Ніжно, вдячно, молитовно.
Спеціалісти по тріолетах оцінять можливо більш фахово.

Забув - коефіцієнт який!

Гарна подяку небу і з
високим коефіцієнтом вдячності.

Вдячні Ваші слова Небу і сам (за назвою) тріолет. Вдячний і я як колега, який бачить, що ця віршова форма знаходить нових її прихильників, а невдячною як була, так і залишається праця на творчій ниві, коли її не оминають уважні читачі або критики, які бачать усе, що не відповідає певним параметрам.
Тріолет має так побудову – AbaA abAB. А що ми бачимо? ABbA baAB.
Але нічого катастрофічного не відбулось. Можливість виправити існує.
Не загубились у Інтернеті і спеціальні статті на цю тему, так само як і моя власна, яку я написав про всяк випадок . Існують люди, схожі на мене, яких більше цікавить українська мова, ніж мова національного єднання білорусів, татар, узбеків, казахів etc.
Ось адреси:

http://artmosfera.sachkodrom.ru/turnir/theory1.htm
http://maysterni.com/publication.php?id=42265

А мені більше подобається «Низький уклін дарую небу». Бо різновидів посмішок існує декілька.

З доброзичливою посмішкою,
Г.С.

Так, існують приклади інших побудов тріолетів. Кожний з них має свої відмінності, прикмети, знахідки та втрати. Ось перша версія мого тріолета:

Небо, поголене до синизни,
Божою милістю щедре та світле.
І вабить настільки, що спробуй засни,
Небо, поголене до синизни.
Голить майстерно цирульник весни,
Зайву щетину на Землю він сипле
Небо, поголене до синизни,
Божою милістю щедре та світле.

Він має канонічний вигляд такими знахідками та прикметами є наступні:
- перший рядок ми бачимо тричі;
- рядків, які повторюють написані, теж три: 4,7,8-мий;
- в середині тріолета три рядка підряд римуються між собою;
- рядків, які не повторювались, теж три: 3,5,6-тий.

Тепер я перелічу ті знахідки та прикмети, які ми маємо щасливу нагоду бачити у тріолеті, запропонованому Вами (цитую його):

За те, що ти у мене є,
Я посмішку дарую небу.
І щастя більшого не треба,
За те, що ти у мене є.
Подякою йому за тебе,
Молитвою – ім'я твоє.
За те, що ти у мене є,
Я посмішку дарую небу.

- перший рядок ми бачимо тричі;
- рядків, які повторюють вже написані рядки, теж три: 4,7,8-мий;
- в середині тріолета немає трьох рядків підряд, які римувались би між собою;
- рядків, які не повторювались, теж три: 3,5,6-тий;
У результаті ми бачимо те, що цифра „три”, яка закладена у формулу або в основу тріолета, у деякій мірі не відіграє своєї ролі.
Віршового розміру Ви дотримувались, але одна маленька деталь не залишилась непоміченою мною(цитую рядки):
„Я посмішку дарую небу”
”Подякою йому за тебе”
порушена не стільки ритміка, як внесено додатковий наголос у слова, з яких починаються рядки. Або навпаки, має місце факт зникнення наголосу у стопі, яка повинна бути наголошеною.
Краще було б:
„Дарую посмішку я Небу” (про уклін вже було)
„Йому подякою за тебе”.
Я розумію, що існує безліч причин навіть будь-що (я ні в якому разі не маю на увазі Ваш практично бездоганний вірш) заримоване вважати віршем, бо воно може відображати авторські почуття, звеличувати чиїсь звитяги чи втрати etc, і узагалі бути для автора безцінним скарбом, а для читача – віршем, але як же бути з твердими формами віршів і ритмікою?

Без ніяких натяків на абсолютну істину,
Г.С.