Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Зоря Дністрова (1980)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Відпусти
    Поговори. Поговори зі мною.
    Твій голос із минулого мовчить.
  •   ***
    Черлено стікає ніч на голі цямрини вічності
    Ти скапуєш безсловесами на край потоку
  •   ***
    Я живу за межею. Тут спориш заколисує тишу,
    Тут покашлює тихо невиспаний з ночі туман,
  •   ***
    Мамо, вам досі кривавлять рани,
    Незагоєний біль весни.
  •   Я - живий. Я не можу не жити!
    Смутку досвітній, ти болем у мені бриниш,
    Плачеш луною і тихим подихом вітру.
  •   Мій синій пташе...
    Мій синій пташе, ти так мені болиш,
    Твої слова мою навстіж розкрили душу.
  •   Прорвемось!
    Тут не літають птахи
    І від тиші здригається небо.
  •   ***
    Мовчання – як знак. Слова, заморожені в часі.
    Як добре, що стіни глухі, не чути в них шепоту.
  •   ***
    Поміж нами прірва зі слів,
    Недосказаних я тебе люблю
  •   ***
    Ти хотів злетіти. Ти хотів у небо.
    Птаха свої крила тихо опустила...
  •   Осіння елегія
    Сонячна позолота. У зіницях причаїлася осінь.
    Твої очі немовби просять,
  •   Небывалое
    Вот – это боль. С этой боли останется соль.
    Эта боль выедает меня. Выжигает всю без огня.
  •   Живи, Воин!
    Напиши мне хоть несколько строчек.
    А ведь многого мне не надо.
  •   Жити
    Я тобі не скажу. Я тобі не скажу ні слова.
    Я мовчатиму так, як мовчать кораблі.
  •   Твій дім мовчить
    Я – не гість. Я, так, перехожий.
    Мимоволі і не хотячи
  •   Вернуся
    Ти – на вершині неба. Рахуєш на небі зорі.
    Збоку від тебе – інші. Але праворуч – свої.
  •   Никогда мы больше не увидимся
    И никогда мы больше не увидимся.
    И все слова бегут от нас, бегут.
  •   Крила хочуть літати!
    Крилам у домовині тісно,
    Крила рвуться на волю, брате.
  •   Чи кохав ти мене?
    Чи кохав ти мене? Чи любив?
    Я запитую, милий, досі,
  •   Тій, що тримає блакить
    Дівчинка плаче. Дівчинці сумно.
    Вчора в останній раз
  •   ***
    Дівчинко плачуть квіти
    беззахисно так
  •   ***
    Зболене небо застигло спазмоване,
    Губи пошерхлі в тишу кричать.
  •   ***
    Відзвонили дзвони, відгули,
    Віхола вечірня серце тисне.
  •   ***
    Тіло моє – вода. Тіло моє – вино.
    Тихо і навмання світом сим проросло.
  •   Ніколи більше
    Виття надривне. Скрегіт зубів об
    Скалистий берег. Чайки – і ті далеко.
  •   Небо взяло його у прийми
    Небо взяло його у прийми,
    Небо плакало тихо зорями,
  •   Прощальне
    Стільки життя у тобі
    Повні вени любові
  •   Триптих
    Чистий аркуш чекає на Слово.
    Ненароджене, тріпотить у тобі.
  •   ***
    Ви вчили любити Слово,
    Цілувати його цнотливо,
  •   Сон
    Я видела Вас, лиш во сне,
    Лишь во сне.
  •   Боль
    В никуда ушли все точки над «і»
    Запятые одни все стучат: «Уходи»…
  •   Остання скресла тінь від твого слова
    Остання скресла тінь від твого слова.
    Забутих снів терпкий чортополох.
  •   Не умру
    Не умру. Я народжена – житиму!
    В моїх дітях возрождатимусь знов.
  •   Вічне
    Вітер у полі стежину колише.
    Десь за обрієм плаче луна.
  •   Серце
    Що ти, серце, зі мною робиш,
    І для чого отак – запізно?
  •   Заосеніло
    Заосеніло… Літеплом червневим
    Відпалахкотіла - ніжна і сумна.
  •   Не болить
    Вже не болить. Переболіла.
    Пережила, перегоріла – жар-птицею
  •   Заради одного слова
    Не співати мені для нього,
    і не жити мені - для двох…
  •   Не мовчи
    Ти не мовчи - розбий скляне панно,
    Відлуння руху у печаті смерті.
  •   Слово-Час
    Я не бачу себе. Загубила у снах,
    Спопеліло останнє слово,
  •   Нагадай мені долю, коханий
    Нагадай мені долю, коханий,
    Нагадай мені, розкажи,
  •   Сива казка летіла в тумани
    Сива казка летіла в тумани,
    Крізь тумани - до сонячних зір,
  •   То не твій біль у моїх очах
    То не твій біль у моїх очах
    згустився в кристал
  •   ***
    Я так багато дечого хотіла!
    Жила безмежністю - в тобі,
  •   ***
    Я вчора бачила смерть
    Своїм мовчанням стелила
  •   ***
    Йому не сказали, що там нема - нічого,
    І що як вісь зламається - то це ще не кінець,
  •   ***
    Печаль нудотна тривожить душу,
    самотня квітка в проваллі гине, -
  •   ***
    Ти кличеш мене в даль,
    Печальний пташе,
  •   Я мовчу. Я у зраненім криці мовчу
    Я мовчу. Я у зраненім криці мовчу
    Павутинно-незлісно обплутує душу
  •   ***
    Шаленство ночі білою вуаллю,
    Манірним дзвоном збитого вікна,
  •   Не тиші шукаю, ні спокою
    Не тиші шукаю, ні спокою,
    ні приреченості вогню,

  • Огляди

    1. Відпусти
      Поговори. Поговори зі мною.
      Твій голос із минулого мовчить.
      І терпко так – нестямно і до болю
      Забути щоб. Назавжди. Не на мить.

      І хай там що. Нехай мовчать планети.
      А ти із мною, прошу, говори.
      Минулого неясних силуетів -
      Немов живі, в очах твоїх сліди.

      І чахне біль. Розчімхує у грудях
      Оте живе, що сил дає іти.
      І ти мовчиш. Таке німе безлюддя.
      І облітає тихе: «Відпусти»…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Черлено стікає ніч на голі цямрини вічності
      Ти скапуєш безсловесами на край потоку
      Шум від слів окрушинами, окрайчиками
      Перевеслом об цямриння цяпотить і промовляє
      Слово твоє загублене у тобі проросло стовпом
      Огненним більше нема нема і не буде
      отак просто перейти у вічність
      і народитись мальвою



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Я живу за межею. Тут спориш заколисує тишу,
      Тут покашлює тихо невиспаний з ночі туман,
      І тебе я у снах обніму, на руках заколишу,
      Аби тільки забув, як від болю здригається лан.

      Як розчімхує небо не грім, і не дощ поливає поля.
      Коли вмерти здавалося ліпшим, ніж жити,
      Коли в небо найкращих з-поміж усіх забира
      Той, у кого з найтоншими нитками сито…

      Як відлунює в скронях, вібрує у прожилках тиша,
      І біль побратима – як власний вистукує жаль,
      І як плакало небо, і крик опадав безголосо,
      Коли сонце закрила роз’ятрена серцем печаль.

      Я живу за межею. Кожен день – ніби рік, пережитий,
      Не розділений досі, не провідчутий ніким.
      А потім був день, упереміж з дощем сльозами омитий,
      Коли небо почуло, і ти повернувся живим.

      Живи…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Мамо, вам досі кривавлять рани,
      Незагоєний біль весни.
      Квітневі стигми – то квіти ранні,
      Проростуть у зимові сни.

      Майже тридцять ви спали, мамо.
      В напів-мареві, в забутті.
      Квітень знову роз’ятрив рани
      І насіяв в житах хрести.

      Стільки болю – на ваші плечі,
      Не всихає сльоза в очах.
      Коли вкотре вмирають предтечі,
      Коли пагін зелений зачах.

      То все квітень ламає віти,
      Полинове гірчить вино.
      Та погляньте - змужніли діти,
      На своє вони стали крило!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Я - живий. Я не можу не жити!
      І
      Смутку досвітній, ти болем у мені бриниш,
      Плачеш луною і тихим подихом вітру.
      Серця стукіт відлунює дзеркалом тиш.
      І вбирає у себе промені світла.

      А ще вчора ти небо руками тримав,
      І літали у небі ворожі непрохані зорі,
      І боліли рамена і руки, і ти проклинав,
      І молився. Від болю, від втоми і горя.

      Ти ніби не чув, як бій довкола гримить.
      Як небо іскрить серед ночі і плаче безсило,
      Ти не знав, що до вічності лишиться мить,
      І що поруч лежать загублені крила.

      ІІ
      ...А потім був біль. Як докір, як спомину
      Спалах. І до мене з високих отав
      Ішов батько - усміхнений, втомлений.
      Так, ніби давно вже на мене чекав…

      Я – живий. Я – живий! Я не можу не жити,
      Поки сонце і хмари, і трави в росі.
      Та ми з татом отаву підемо косити.
      У інакшому, мабуть, матусю, житті...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Мій синій пташе...
      Мій синій пташе, ти так мені болиш,
      Твої слова мою навстіж розкрили душу.
      І на вустах – терпкий від дотику спориш,
      Як твої руки у зимову стужу.

      Завітрило снігами, замело
      Усі стежини, що вели до тебе.
      В моєму серці проросло крило,
      Твоє крило, що проситься до неба.

      Самотній птах на зболеній землі.
      Його несе така велика сила.
      За ним ідуть усі його жалі.
      Волочаться безсило сиві крила.

      Мій синій пташе, ти так мені болиш,
      Твої слова мою навстіж розкрили душу.
      І на вустах – терпкий від дотику спориш,
      Як твої руки у зимову стужу.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Прорвемось!
      Тут не літають птахи
      І від тиші здригається небо.
      Тут у товщі асфальту
      Живемо непоховані ми.
      До часу надіємось, ждемо.

      Ми на вічній дорозі,
      Нами дихають сотні живих.
      Ми заступили на варту.
      Без надії на вихід, в облозі.
      Сотня вічноживих вартових.

      Нас не чують радисти,
      Не пеленгує сам чорт.
      Ми готові до страту.
      Наша точка на карті -
      Донецький аеропорт.

      ...Тут не літають птахи
      І від тиші здригається небо.
      Тут у товщі асфальту
      Живемо непоховані ми.
      Дочекайтеся! Ми - повернемось!



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Мовчання – як знак. Слова, заморожені в часі.
      Як добре, що стіни глухі, не чути в них шепоту.
      Як добре, що біль – це тільки таблетка від трепету
      В грудях. Як добре, що ти… тільки тінь на терасі.

      А тиша мовчить… А тиша шепоче словами твоїми,
      Що вітер приніс на плечі. І їм опиратися годі.
      Вони, наче спомин, такі невиразні й холодні.
      Вони, наче тінь від ліхтарні біля каплиці Боїмів.

      Мовчання не скресне. Мовчання – то повесні крига.
      Слова проростуть, хоча ґрунт буде зовсім чужим.
      І тінь на терасі, мій спомин, розтане, як дим.
      І зболене серце колись відігріє відлига…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Поміж нами прірва зі слів,
      Недосказаних я тебе люблю
      З павутиння ілюзій болю
      Дотиків і холодних світанків

      Заховатися у найдальший куток
      У задзеркалля снів
      В країну без назви
      У нікуди
      Звідти
      Звідки нема
      Вороття такою
      Якою тебе пам’ятає він

      Слова тануть терпнуть на вустах
      Застигають на півдорозі до поцілунку
      Опадають пелюстками зневіри
      І шаленіють у танго з осіннім вітром





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Ти хотів злетіти. Ти хотів у небо.
      Птаха свої крила тихо опустила...
      Небеса відкриті, та тримають степу
      Рамена широкі зраненого сина.

      Крила в землю б’ються. Їм би
      В вись злетіти. В небеса припасти.
      Крила непокірні розбивають німби.
      Навздогін за ними землю б’ють гривасті.

      І чоло – у зморшках. І болить під серцем.
      І сліди від неба на плечах кривавлять.
      І донецьку землю приголублять берці.
      І печать по собі залишила пам’ять…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Осіння елегія
      Сонячна позолота. У зіницях причаїлася осінь.
      Твої очі немовби просять,
      Обійми мене всоте, з очей моїй випий просинь,
      Моє поцілуй волосся…

      Так щемно до твого торкнутись неба,
      Дивитись, як падають зорі,
      Як вітер беззвучно читає поему,
      Час розділивши надвоє.

      Він не питає осінь, як тобі, пташко, живеться.
      В його очах, наповнених болем,
      На першім зимовім морозі, котяться серця
      Тихі беззвучні сльози. І проростають полем…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Небывалое
      Вот – это боль. С этой боли останется соль.
      Эта боль выедает меня. Выжигает всю без огня.
      Это – ты. Странник. Путь тебя манит.
      Ты – в крутом пике. Там, на «передке».

      Вот – это я. Этим миром по горло полна.
      Это – жизнь. Рисует на паперти кисть
      Одно беспрерывное «жду». Я на бегу
      Возьму и сойду. Пусть. Стынет на сердце грусть.

      Но там, где земля, от боли бессильно дрожа,
      Тебя на груди несет, алым орошая укроп,
      Там мир превратился в миг. Мой поглощая крик.
      Там ты в крутом вираже. Не слышишь меня уже.

      И я говорю – постой! Хватить. Труби отбой.
      Мальчик, земля одна. Хватит на два костра.
      Вот, зажигай огонь. К черту вся эта бронь.
      Ты только живи, укроп. Подождет пока поп…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Живи, Воин!
      Напиши мне хоть несколько строчек.
      А ведь многого мне не надо.
      Но в ответ – тишины ограда.
      Сердце бешено бьет курсив.
      Как узнать, что ты жив?

      Мальчик мой, небеса пружинят.
      И земля вся дрожит и стонет.
      Вот-вот небо на тебя уронит.
      Я молюсь за тебя Богу.
      Как бы вымолить хоть немного?

      Ты молчишь. Ну и пусть, мальчик.
      А ведь все, как должно, станет.
      Хоть мечта небывалым манит.
      Ты живи только, слышишь, Воин!
      За двоих живи, за обоих.

      Сердце бешено бьет курсив.
      Главное – что ты жив…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Жити
      Я тобі не скажу. Я тобі не скажу ні слова.
      Я мовчатиму так, як мовчать кораблі.
      І кричатиму мовчки, питатиму в Бога,
      Як без тебе прожити, пробути без тебе ці дні.

      І не треба нічого. Омани, ні слова пустого.
      Я без тебе прожила і далі якось проживу.
      А душа добрела. А душу з’їдає тривога.
      І серце не хоче, та далі малює криву.

      І я знаю напевно, бо не знати я цього не можу,
      Що зустрінемось знову, і так до початку світів,
      Всесвіт нас повертатиме знову і знову,
      Аби міг упізнати ту, що нарешті зустрів.

      2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Твій дім мовчить
      Я – не гість. Я, так, перехожий.
      Мимоволі і не хотячи
      Увірвалася в дім. Потривожу
      І попрошу – відпусти…
      Стіни холодом вкриті. Темно.
      Тут давно не живе ніхто.
      Спогад тулиться смиренно.
      Сумно дивиться у вікно.

      Я б вогонь розвела і ґнотик
      Запалила б – нехай горить.
      Твоє серце єдиний дотик
      Оживив би… та серце спить.
      І удома нема нікого.
      В перехожого душа гірчить.
      Його розпачу, крику німого
      Не почують.Твій дім мовчить…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Вернуся
      І
      Ти – на вершині неба. Рахуєш на небі зорі.
      Збоку від тебе – інші. Але праворуч – свої.
      Зорі рахують вічність. А ти – кулеметні черги.
      Попереду – тільки пам’ять. Позаду тебе – сапери.

      І ти не боїшся вмерти. Чекати щодень страшніше.
      Вірити і чекати. Писати про найрідніше.
      Я – виживу. Я – здолаю. Дійду до кінця і вернуся.
      Ви тільки не забувайте. Моліться. І я молюся.

      ІІ
      Ось тільки зораєм поле своїми, Боже, тілами,
      Ось тільки засієм болем. Политими кров'ю житами.
      Ось тільки… Усе минеться там, на вершині неба.
      Вічність рахують зорі. Зорі приймають требу.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Никогда мы больше не увидимся
      И никогда мы больше не увидимся.
      И все слова бегут от нас, бегут.
      Не помню твоего лица, ни имени.
      Одни глаза все выжигают-жгут.

      И вот зачем? Зачем все это было?
      Вся эта боль. Все то, чему не быть.
      Ведь это даже не любовь, мой милый,
      Какая-то невидимая нить.

      Ведь надо жить. Ведь надо, знаю, милый.
      Твое лицо обветрено, как степь.
      И солнца блик в твоих глазах счастливых.
      И как потом от боли не сгореть?



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Крила хочуть літати!
      Крилам у домовині тісно,
      Крила рвуться на волю, брате.
      Їм так хочеться жити, а не вмирати.
      Їм би злетіти, звісно.

      Святий з ікони з докором дивиться.
      Як же так сталося, брате?
      Крила твої – як милиці.
      Як же на них літати?

      Твої руки обіймають зброю
      І тримають під прицілом небо.
      Як же жити без крил вою?
      Як же жити мені без тебе?

      Святий з ікони гримає.
      Хмуриться, каже, вставай, брате.
      Крилам тим, що в домовині є,
      Час вже їм і політати!

      Торецьк-Дружківка, після відвідин передової



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Чи кохав ти мене?
      Чи кохав ти мене? Чи любив?
      Я запитую, милий, досі,
      Коли моє цілував ти волосся,
      Cеред трав лежав безголосим,
      Коли зорі були так близько,
      Що до них рукою подати,
      І хотілося жити, а не вмирати.
      То кохав ти мене чи, може,
      Моя пісня в твоєму горлі
      Стала чимось тобі ворожим?
      Вітер краяв на кусні небо,
      Відкидаючи мою требу.
      Ромашковий нектар вустами -
      Причащалося небо нами.
      Попід градами серед жнив,
      То кохав ти мене? Чи любив?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Тій, що тримає блакить
      Дівчинка плаче. Дівчинці сумно.
      Вчора в останній раз
      Очі зросили сльози бездумно.
      На серці – сліди від образ.

      Дівчинка плакала. Кучері – зібрані.
      Руки ледь-ледь тремтять.
      Вчора ще була, нене, дитиною.
      Нині – очі її горять.

      Дівчинко моя, сонце в зеніті.
      Час спресований в мить.
      Дівчинка стала снайпером в житі.
      Жінка тримає блакить.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Дівчинко плачуть квіти
      беззахисно так
      сльози їхні твою
      цілують голівку
      пестячи вії
      згини вуст
      шукаючи знак
      вірячи

      у народження знову
      повільно
      падають
      молячись
      в небо
      на голу
      холодну
      долівку



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      Зболене небо застигло спазмоване,
      Губи пошерхлі в тишу кричать.
      Нене моя згорьована,
      Ніженьки мої болем ячать.

      Не поверну до тебе. Знаю,
      Вже доріг не сходити мені.
      Я живий, та свіча догорає,
      Я до тебе прийду уві сні.

      Я б до тебе отак притулився,
      Як маленьким хлоп’ям колись.
      Але, мамо, я так втомився,
      І чомусь мене тягне увись.

      Я дивлюся в матусині очі,
      Вона тихо читає молитву.
      Небо плакало опівночі,
      Як прийняв я останню битву.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Відзвонили дзвони, відгули,
      Віхола вечірня серце тисне.
      Жито, де з тобою ми були,
      Віхолі нанизує намисто.

      Десь там сонце, тиша і стерня.
      Дотик рук – гарячий, ніби небо.
      Віхола під градами півдня
      Забирала ввись небесну требу.

      Відзвонили дзвони, відгули,
      Від’ячали болем милі рани.
      Жито, де з тобою ми були,
      Пам'ятають втомлені кургани…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      Тіло моє – вода. Тіло моє – вино.
      Тихо і навмання світом сим проросло.
      Пийте його. Я – біль.
      Їжте його. Я – радість.
      Довго і наосліп
      В собі
      шукаю
      самість.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Ніколи більше
      Виття надривне. Скрегіт зубів об
      Скалистий берег. Чайки – і ті далеко.
      Їсти. Години вриває спека.
      Роху молитись намарне.
      Хвилі. Тільця з’їдає озноб.

      Ще вчора. А, може, то було раніше.
      Та хіба ми рахуємо, скільки
      Сонце разів цілувало море. Тільки
      Скали сьогодні самотні.
      Гріх відмолили (чи правда?) дервіші.

      Ви не Апсо. Але, кажуть, собаки
      Потрапляють до раю. Душі
      Вбивць загубились на суші.
      Ні, у морі, відмиваючи хвилями
      Біль закатованих. Відтираючи знаки.

      ""

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Небо взяло його у прийми
      І
      Небо взяло його у прийми,
      Небо плакало тихо зорями,
      Серце моє від болю вийми,
      Хлопчику мій нецілований.

      Небо свої розкрило груди,
      Тужавіло воно під градами,
      Цілувало тебе у губи,
      Під ворожими канонадами.

      Ні молитов воно не слухало,
      Ні прокльонів, ні шепоту,
      Небо тільки тихенько дмухнуло,
      Ніжно, із трепетом.

      ІІ
      В ніч, коли небо відкрилося,
      Нащо злетів ти, сину
      В щасті хотів ти жити,
      В Щасті у муках згинув.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Прощальне
      Стільки життя у тобі
      Повні вени любові
      Жити хотіти пити
      Вмерти аби з тобою

      Десь у міжсвітті болю
      Губи твої шукаю
      Руки твої цілую
      Щемно кохана знаю

      Більше уже не буде
      Сонце ховає хмара
      Ти не прожите мною
      В серце сховай

      І випий. Тільки живи
      Тобою житиму я
      І діти… більше уже не буде
      Виростуть тільки квіти…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Триптих
      ***
      Чистий аркуш чекає на Слово.
      Ненароджене, тріпотить у тобі.
      Ти вагітнієш ним. Ти уся – у тяжбі.
      Тільки мить. Й непорочність
      Розродиться мовою.

      ***
      Ні вина, ані істин.
      Всі граалі розбиті давно.
      В попелищах нутрує зело
      До пори і до часу,
      Поки не наповниться змістом.

      ***
      Понад міт. Понад час.
      Скресають криги мовами.
      Облогами-оковами
      Окутані-обпльовані.
      Народжуються в нас.
      Час!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. ***
      Ви вчили любити Слово,
      Цілувати його цнотливо,
      Наче мами долоні. В диво
      Вірити вчили. Мову
      Живу любити.
      Жити правдиво.

      «Хто ти, людино?», - досі
      Згадую я щоднини.
      Час відбиває хвилини.
      У Вас за плечима – осінь.
      Спогадом лине невпинно,
      Гортає неспішно картини.

      Ступу свою товчемо,
      А як же інакше, Вчителю?
      Кожен в своїй обителі
      Як вміємо, так і живемо,
      Вашого слова хранителі.
      Віримо. Любимо. Ждемо.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Сон
      Я видела Вас, лиш во сне,
      Лишь во сне.
      Грустный взгляд ваших глаз
      Отражался в луне,
      В синеглазой луне…
      Я молилась на вас, в тишине
      В тишине…
      И, испивши ваш взгляд, утонула
      В синей бездне-волне.

      Милый мой, да не мой,
      Вырви сердце-любовь!
      Пусть горит, пусть болит,
      Совьим криком манит,
      Без тебя – я не я,
      Не жива, не мертва,
      Не с тобой, не сама.
      Жду. Люблю. Чуть дыша…
      Чуть дыша…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Боль
      В никуда ушли все точки над «і»
      Запятые одни все стучат: «Уходи»…
      Нет мой милый, останься!
      Погоди, я жива! Погоди, не беги!
      Как пройти без тебя эти станцы?

      А ведь знала, чудак,
      Что любить – это грех.
      Ведь ведома тобой,
      Вместо вечних утех -
      Все покрыто вечности
      Мглой…

      Не нужна я теперь ни тебе, и ему
      Я не дамся, во что бы не стало!
      Я парю в небесах, ангел мой – у плечах
      (ты же помнишь, о я чем мечтала!)
      Вместо теплой руки – только прах
      Только прах...

      Мой удел – это жить,
      И мы встретимся вновь
      Только ты меня... не узнаешь.
      А ведь это любовь
      Улыбнется: «Постой!»
      Тому, кто ждет и страдает.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Остання скресла тінь від твого слова
      Остання скресла тінь від твого слова.
      Забутих снів терпкий чортополох.
      Твоїх обіймів марева покрова,
      А як же ніжно ткав її молох!

      Тьмяно плачуть паростки ожини,
      Їм по корінь обрубали суть.
      Наче лезо, гострі зуби-кпини,
      Мою душу розривають-рвуть.

      Так багряно капелькою ніч.
      І струна, надірвана. Мовчить.
      Ти, молоше, душу не каліч!
      Бо ж вона, надломлена, болить…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Не умру
      Не умру. Я народжена – житиму!
      В моїх дітях возрождатимусь знов.
      В моїх правнуках – міць і остов,
      Їх вустами я знову любитиму,

      Я молитву складатиму. Витиму
      Тихим розпачем в синю імлу,
      Я палатиму. А потім – згорю.
      Якщо ви, мої діточки, горлечки,

      Мої ви русичі блідочолії,
      В тяжкій праці щоденній зденолені,
      Диким покручам дасте свої корені
      Обрубати. Натомість "по колее"

      Поведуть вас – аки агнців,
      На заклання чужинським богам.
      На одвічні безвість і срам…
      Із клеймом безродних вигнанців.

      Мої діточки-квіти! З вами житиму,
      З вами й умру. Зацвіту споришем,
      Буйнокрилим Дніпром заховаю свій щем.
      Я чекатиму, діти... В молитвах боронитиму…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Вічне
      Вітер у полі стежину колише.
      Десь за обрієм плаче луна.
      В чистій краплі води рождається тиша,
      Засіває собою несказані досі слова.

      Відшуміли століття. Відгули,
      Об каміння розбившись, порослі оманою.
      Тільки миті рахує загублене в небі «Ку-у-у-рли»...
      Зачарована, бездиханною стану я.

      Аби слухать правічне.
      Відчувати в собі його сни.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Серце
      Що ти, серце, зі мною робиш,
      І для чого отак – запізно?
      Не потрібна тепер (на тисячі, сотні сфер!)
      Моє серце, мене погубиш,
      Ми з тобою тепер – порІзно…

      І для кого, сердЕнько, жити?
      Не любити тебе – не можу!
      Долонь твоїх не торкатись –
      З вуст твоїх горе-щастя не пити!
      Може, я тебе відворожу?

      Заворожене серце – холодне,
      І до неба йому далеко,
      Інше серце воно не гріє. Мріє!
      ВідпущУ тебе - і лети собі, як лелека!
      Ти живи, моє сЕрденько бідне.

      Серпень, 2011



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Заосеніло
      Заосеніло… Літеплом червневим
      Відпалахкотіла - ніжна і сумна.
      Спогадом липневим, кисло-яблуневим
      Слів твоїх непроханих тихая луна…

      Легіт журавлиний тихо плаче мжицею,
      Видивляє Осінь біла неясить.
      Загорілось серце, збите блискавицею,
      Той вогонь не можу досі погасить.

      Осене замріяна, милая посестронько,
      Не зуроч кохання мого дивоцвіт.
      Літом обцілована, щедро обдарована,
      Серця ЗаквітчАного дай мені отвіт.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Не болить
      Вже не болить. Переболіла.
      Пережила, перегоріла – жар-птицею
      Злетіла ввись. Лиш грішне тіло
      Тобою марить. Дотла згоріло
      Серденько моє. І стало - крицею.

      Йому б сторицею любов віддати
      Жар-птиці в небо, що полетить.
      Та Ладо моє безкрилим полем,
      Дощем ранковим - в чужі палати.
      Забув про птаху, підбиту горем.

      А їй летіти, а їй - горіти,
      Чекати сотні, чи тисяч літ.
      Бо все – для Тебе, моє Ти поле,
      Мій дощ ранковий, моє Ти горе...
      Згоріти краще – ніж роки тліти!
      Без Тебе, Ладо, опав мій цвіт.

      2011



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Заради одного слова
      Не співати мені для нього,
      і не жити мені - для двох…
      І заради одного слова –
      Півжиття віддала б. А Бог –

      Він немов би грається нами,
      І пустує. А що Йому ми?
      Він літає понад горами,
      І не мріє про «Мить зупини!»

      Бо ж у Нього попереду - вічність,
      А у нас – а богйогозна,
      Але ж, Господи, нехай ми – грішні,
      Без любові – самотньо. Одна.

      І нехай би померти завтра,
      І про сонце забуть, вочевидь,
      Та у серці коханого ватру
      Запали! На одну хоч би мить.



      Коментарі (51)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Не мовчи
      Ти не мовчи - розбий скляне панно,
      Відлуння руху у печаті смерті.
      Воскреснути й померти,
      Мазок останній сонця на весняне тло...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Слово-Час
      Я не бачу себе. Загубила у снах,
      Спопеліло останнє слово,
      Ти мовчиш. Прагматично відстукує
      Слово - Час,
      Нас - нема. Я - розіп'ята.
      І зірниць твоїх дивоколо.

      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Нагадай мені долю, коханий
      Нагадай мені долю, коханий,
      Нагадай мені, розкажи,
      Як без тебе злітати рано,
      І прошУ тебе – не проси:

      Цілувати вранішні роси,
      Замість твоїх солоних очей,
      В небо кликати стоголосо -
      Ти ж мовчатимеш, як німий.

      Я без тебе – блудлива зірка,
      Що не може світити вдень,
      А вночі тобі не потрібна -
      Ні слів моїх, ні прощень…

      Посміялася доля, а, може,
      Жартувала вона зі мною,
      Бо зробила мене сліпою
      І не в твОє кинула ложе.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Сива казка летіла в тумани
      Сива казка летіла в тумани,
      Крізь тумани - до сонячних зір,
      Сива казка летіла до мами
      Від пульсуючих чорних дір.

      ЇЇ серденько било й калатало,
      У казковій своїй подобі
      За трьомастами замками і гратами
      Намагалось збудити сонні

      І сліпі до краси і природи,
      До чужої біди чи горя
      І змалілі до розмірів малого мікроба
      Зачерствілі серцЯ з житейського Моря.

      Чорні діри пульсують, сигналять,
      Б'ють на сполох до кожного сЕрця,
      Ваша зірка - ще мить - і погасне,
      І покотиться в чорне безсмертя.

      2000р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. То не твій біль у моїх очах
      То не твій біль у моїх очах
      згустився в кристал
      багряного сонця,
      то не ти в чорно-білих снах
      Безкрилий у небо злітав.

      Лиш присутність твоя таємна,
      як невидиме місячне сяєво
      (ілюзія неба)
      спотворила, це вже я знаю напевно,
      подоби гротескної світле марево.

      Вже здавалося, висохли три сосни
      із душею в обіймах смерті
      (захотілося вмерти?)
      але знову, вже вкотре, нерозгадані сни
      Снують місячні три перевертні.

      2000р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ***
      Я так багато дечого хотіла!
      Жила безмежністю - в тобі,
      Відкрита сутність у земному тілі
      Зв'язала крила і сказала - йди.

      Було колись - без тебе - ані кроку,
      У відчаї душа сягала меж,
      Кричала німо зболена - але ж!
      Зневажені слова вмирали одиноко.

      2000р.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***
      Я вчора бачила смерть
      Своїм мовчанням стелила
      Дорогу в пекло

      Безголоссям печалі опадає
      Остання думка
      В ніжні руки жінки з потойбіччя.

      1999р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Йому не сказали, що там нема - нічого,
      І що як вісь зламається - то це ще не кінець,
      Ще за життя - напівзотлілий мрець
      Склада поволі сам собі некролог.

      Гротескний жест людського дитинчати,
      Що по землі старечий відбиває хід,
      Могили зов в його очах - політ,
      І блеф життя - не означає помирати.

      На ньому з алюмінію і золота корона,
      У його жилах - жовч з очей вампіра,
      Збудивши вкотре, світе, в собі звіра,
      По тобі смерть зіграє Мендельсона.

      1999р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      Печаль нудотна тривожить душу,
      самотня квітка в проваллі гине, -
      у летовиці обертаються планети,
      Вітер зелений...
      Піднятись з темряви я знову мушу!

      Десь там в безсонні зелений простір
      сміється дико у вічі болю,
      мережаться холодною каймою
      білі зорі. Що з тобою?
      Космічний вітер, холодний пил із високості.

      Шукаю зорі в проваллях моря,
      в глибинах серця - небесний пил,
      дорога в тернах - кручено-світла.
      І я - без крил.
      Вібрує в мозку крик чужого горя.

      Не твого болю по самі вінця
      налию в келих і стану злою,
      на мить єдину воскресу знову
      в обіймах сонця. Будь собою!
      На перехрестях душі і серця.

      2000р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Ти кличеш мене в даль,
      Печальний пташе,
      Не обтрусивши з крил
      Завій вітрів,
      Примарно-ніжно
      Легко і без крил
      Ти - полетів.
      Мене залишив - наше
      Туманне сонце берегти
      В обіймах снів.

      1999р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Я мовчу. Я у зраненім криці мовчу
      Я мовчу. Я у зраненім криці мовчу
      Павутинно-незлісно обплутує душу
      Синьооко-жуаніський погляд не твій
      Стій!
      Я не та. Я твій спокій уже не порушу.

      2000р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Шаленство ночі білою вуаллю,
      Манірним дзвоном збитого вікна,
      Там - твої очі в темряві кришталю,
      Де нас нема, де я тепер одна.

      1999р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Не тиші шукаю, ні спокою
      ***
      Не тиші шукаю, ні спокою,
      ні приреченості вогню,
      я не хочу бути стоокою,
      я себе у собі спалю.

      У ненависті сонця шаленній
      зіркосивою стану печаллю,
      у безодні вогню воскресну
      калиново-тривожною даллю.

      2000р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25