ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоря Дністрова (1980) / Вірші

 Прорвемось!
Тут не літають птахи
І від тиші здригається небо.
Тут у товщі асфальту
Живемо непоховані ми.
До часу надіємось, ждемо.

Ми на вічній дорозі,
Нами дихають сотні живих.
Ми заступили на варту.
Без надії на вихід, в облозі.
Сотня вічноживих вартових.

Нас не чують радисти,
Не пеленгує сам чорт.
Ми готові до страту.
Наша точка на карті -
Донецький аеропорт.

...Тут не літають птахи
І від тиші здригається небо.
Тут у товщі асфальту
Живемо непоховані ми.
Дочекайтеся! Ми - повернемось!

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-12-25 11:16:49
Переглядів сторінки твору 5255
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.175 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.01.15 18:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-12-25 12:14:05 ]
Лілеє, не знаю, хто ховається за ніком, але зауважу таке: ми... повтор ми. Тут, тут.
До стратИ. ЖдемО наголос має бути.
Не уявляю неба, що здригається від тиші.
Нами дихають сотні живих...негарно, за нас дихають ...
Там би це підлаштувати під ритм.
ПтахИ наголос.
Ну, і одвічне риторичне запитання: навіщо ця війна...ці жертви... Оцими віршами, які пише зболена душа, не втішаться родичі полеглих, а політики далекоглядні-летючі вціліли, як завжди.
От мій пацифізм нарешті отримав сатисфакцію, всі погодилися, що треба досягати миру не війною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-25 12:49:13 ]
Ви були в АТО? Повірте, небо від тиші таки здригається. Бо за цією тишею знову будуть бити ГРАДИ. Я була, знаю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-12-25 12:25:53 ]
Уточнення: писала я Зорі).
Тут і Зоря, і Лілея Дністрова на сайті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-25 12:43:45 ]
Щодо ніку. Я за ним не ховаюсь. Хто є у ФБ, той знає, як мене звати. Моє дівоче прізвище - Франко. Саме тому колись, давним-давно, взяла собі псевдо - Дністрова. Зоря - скорочене від мого імені Зоряна. З повагою.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-25 13:21:15 ]
Щодо останнього вашого зауваження - не писати про війну просто не можу. Болить вона у мені.

Щодо досягати миру не війною. Можна, можливо. Якби було з ким домовлятися. Як накажете із карликом домовлятися? Коли його слово нічого не варте. Наші хлопці домовляються про те, що заберуть загиблих, а по них починають бити зі стрілкового. Як домовлятися?!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2015-12-25 16:19:04 ]
Зоряно, дуже емоційний і хвилюючий вірш!
..але останнє слово збиває з розуміння усього тексту, якщо мова іде про тих, хто у товщі асфальту живе непохованими, то саме "Нами дихають сотні живих"(і мені цей вислів зрозумілий, і він дуже влучний -ДУЖЕ!!!!! а якщо "за нас дихають"-то сотень тоді мало).
.. ну і щодо заголовку і останнього слова - там би краще - Прорвемось, це більше б відповідало змісту, емоційності і збільшувало б напругу, яка є впродовж усього вірша, а укінці - спадає.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-25 19:44:53 ]
Дякую, бо мені цей текст дуже, дуже важливий! І так, йдеться саме про тих, хто непоховані. Знаю, що сепаратисти буквально танками їздили по тілах наших бійців, тих, хто поліг в аеропорту. Дослухаюсь до Вашої останньої зауваги. За "Нами дихають" і "за нас дихають" буду думати, бо уже геть заплуталася... Згадую, чому ж написалося саме отак.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-12-25 19:09:24 ]
Погоджуюся з попередніми зауваженнями і порадами.
Ними варто скористатися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-12-25 19:21:44 ]
Для мене нами дихають - некрасиво. Якщо у "товщі асфальту", то.......чому нами дихають? То вже панцир.
Що влучного у ньому? (це я коментатору Озерній пишу).
Дискутувати не варто, хай автор сам вирішує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2015-12-25 19:43:26 ]
Якщо питання мені - то я відповім. Так, з точки зору побутової естетики - можливо і некрасиво, але насправді ТАМ хлопці саме дихають один одним в прямому і переносному значенні, і ними, тими відчайдушними хлопцями, дихають усі патріоти України, і те, що написалося Зоряною, яка не один раз була ТАМ, підсвідомо, є дуже цінним. Світлано, Ви були на похороні молодого хлопця-воїна? Дихали тим повітрям?Повітрям війни і материнським плачем, плачем сироти? Я не була в зоні АТО, але я її відчуваю, я чула розповіді знайомих. Один близький знайомий був в бригаді, яка зачищала територію після бою..не через годину-дві... Так, там хлопці дихають один-одним і якби це було некрасиво для когось, це - наша зараз реалія, втілена у віршах, і вірш Зорянин дихає війною і тими хлопцями, ДИХАЄ КРАСИВО! А ми, скільки б не слухали розповідей і не дивилися відео, не почуємо і не побачимо майже нічого з того, що чують і бачать, і відчувають ті, хто зараз ТАМ! Тому Зорянине слово для мене ЦІННЕ, бо воно відчуте!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-12-25 19:34:59 ]
За нас дихає віра живих... - може так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-12-25 19:37:21 ]
Перечитала текст. Я б радила взагалі переписати той рядок.
Не нами, не за нас дихають, а висловити думку ліпше, ширше, глибше.
Така порада.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-12-25 19:50:22 ]
Я все написала вище.
Так звана естетика війни не може тішити жодну нормальну людину, тим паче, мене.
Це жахіття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-26 23:49:53 ]
Не можу зрозуміти, про що саме Ви пишете. Війна нікого не тішить. І подібні вірші - це данина усім полеглим. Низький їм уклін.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-27 00:16:34 ]
Переробила на "нами дихають". Вдячна за зауваги.