ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Зоря Дністрова (1980) / Вірші

 Прорвемось!
Тут не літають птахи
І від тиші здригається небо.
Тут у товщі асфальту
Живемо непоховані ми.
До часу надіємось, ждемо.

Ми на вічній дорозі,
Нами дихають сотні живих.
Ми заступили на варту.
Без надії на вихід, в облозі.
Сотня вічноживих вартових.

Нас не чують радисти,
Не пеленгує сам чорт.
Ми готові до страту.
Наша точка на карті -
Донецький аеропорт.

...Тут не літають птахи
І від тиші здригається небо.
Тут у товщі асфальту
Живемо непоховані ми.
Дочекайтеся! Ми - повернемось!

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-12-25 11:16:49
Переглядів сторінки твору 4366
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.175 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.803
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.01.15 18:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-12-25 12:14:05 ]
Лілеє, не знаю, хто ховається за ніком, але зауважу таке: ми... повтор ми. Тут, тут.
До стратИ. ЖдемО наголос має бути.
Не уявляю неба, що здригається від тиші.
Нами дихають сотні живих...негарно, за нас дихають ...
Там би це підлаштувати під ритм.
ПтахИ наголос.
Ну, і одвічне риторичне запитання: навіщо ця війна...ці жертви... Оцими віршами, які пише зболена душа, не втішаться родичі полеглих, а політики далекоглядні-летючі вціліли, як завжди.
От мій пацифізм нарешті отримав сатисфакцію, всі погодилися, що треба досягати миру не війною.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-25 12:49:13 ]
Ви були в АТО? Повірте, небо від тиші таки здригається. Бо за цією тишею знову будуть бити ГРАДИ. Я була, знаю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-12-25 12:25:53 ]
Уточнення: писала я Зорі).
Тут і Зоря, і Лілея Дністрова на сайті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-25 12:43:45 ]
Щодо ніку. Я за ним не ховаюсь. Хто є у ФБ, той знає, як мене звати. Моє дівоче прізвище - Франко. Саме тому колись, давним-давно, взяла собі псевдо - Дністрова. Зоря - скорочене від мого імені Зоряна. З повагою.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-25 13:21:15 ]
Щодо останнього вашого зауваження - не писати про війну просто не можу. Болить вона у мені.

Щодо досягати миру не війною. Можна, можливо. Якби було з ким домовлятися. Як накажете із карликом домовлятися? Коли його слово нічого не варте. Наші хлопці домовляються про те, що заберуть загиблих, а по них починають бити зі стрілкового. Як домовлятися?!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2015-12-25 16:19:04 ]
Зоряно, дуже емоційний і хвилюючий вірш!
..але останнє слово збиває з розуміння усього тексту, якщо мова іде про тих, хто у товщі асфальту живе непохованими, то саме "Нами дихають сотні живих"(і мені цей вислів зрозумілий, і він дуже влучний -ДУЖЕ!!!!! а якщо "за нас дихають"-то сотень тоді мало).
.. ну і щодо заголовку і останнього слова - там би краще - Прорвемось, це більше б відповідало змісту, емоційності і збільшувало б напругу, яка є впродовж усього вірша, а укінці - спадає.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-25 19:44:53 ]
Дякую, бо мені цей текст дуже, дуже важливий! І так, йдеться саме про тих, хто непоховані. Знаю, що сепаратисти буквально танками їздили по тілах наших бійців, тих, хто поліг в аеропорту. Дослухаюсь до Вашої останньої зауваги. За "Нами дихають" і "за нас дихають" буду думати, бо уже геть заплуталася... Згадую, чому ж написалося саме отак.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-12-25 19:09:24 ]
Погоджуюся з попередніми зауваженнями і порадами.
Ними варто скористатися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-12-25 19:21:44 ]
Для мене нами дихають - некрасиво. Якщо у "товщі асфальту", то.......чому нами дихають? То вже панцир.
Що влучного у ньому? (це я коментатору Озерній пишу).
Дискутувати не варто, хай автор сам вирішує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2015-12-25 19:43:26 ]
Якщо питання мені - то я відповім. Так, з точки зору побутової естетики - можливо і некрасиво, але насправді ТАМ хлопці саме дихають один одним в прямому і переносному значенні, і ними, тими відчайдушними хлопцями, дихають усі патріоти України, і те, що написалося Зоряною, яка не один раз була ТАМ, підсвідомо, є дуже цінним. Світлано, Ви були на похороні молодого хлопця-воїна? Дихали тим повітрям?Повітрям війни і материнським плачем, плачем сироти? Я не була в зоні АТО, але я її відчуваю, я чула розповіді знайомих. Один близький знайомий був в бригаді, яка зачищала територію після бою..не через годину-дві... Так, там хлопці дихають один-одним і якби це було некрасиво для когось, це - наша зараз реалія, втілена у віршах, і вірш Зорянин дихає війною і тими хлопцями, ДИХАЄ КРАСИВО! А ми, скільки б не слухали розповідей і не дивилися відео, не почуємо і не побачимо майже нічого з того, що чують і бачать, і відчувають ті, хто зараз ТАМ! Тому Зорянине слово для мене ЦІННЕ, бо воно відчуте!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-12-25 19:34:59 ]
За нас дихає віра живих... - може так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-12-25 19:37:21 ]
Перечитала текст. Я б радила взагалі переписати той рядок.
Не нами, не за нас дихають, а висловити думку ліпше, ширше, глибше.
Така порада.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2015-12-25 19:50:22 ]
Я все написала вище.
Так звана естетика війни не може тішити жодну нормальну людину, тим паче, мене.
Це жахіття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-26 23:49:53 ]
Не можу зрозуміти, про що саме Ви пишете. Війна нікого не тішить. І подібні вірші - це данина усім полеглим. Низький їм уклін.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-12-27 00:16:34 ]
Переробила на "нами дихають". Вдячна за зауваги.