Вот такая пастель…
Сказка…
Сладкая, сладкая;
Там, где все оживают в финале и, радуясь,
Строят новое что-то, так искренне ахая…
Продолжения хочется даже. А надо ли?

Сказка – сказкой,
действительностью – действительность
И в реале – дворец расстреляли из САУшки.
Тем, кто в сказки не верил, пожалуй, простительно,
А кто верил… ну что ж, повзрослеть бы пора уже.

Те мосты, что герои друг к другу построили,
Развалились под весом своей утопичности.
Только ночью приходят фантомными болями,
Возбуждая остатки наивности в личности.

Печь-буржуйка питается старыми книгами ,
Пятна ржавчины, так на пастель не похожие,
Расползлись по иконам корявыми ликами…
Крылья в гроб аккуратно уложены.

Олексій Шмаков (зі збірки «15 стихотворений о любви и войне»)

Крилам у домовині тісно,
Крила рвуться на волю, брате.
Їм так хочеться жити, а не вмирати.
Їм би злетіти, звісно.

Святий з ікони з докором дивиться.
Як же так сталося, брате?
Крила твої – як милиці.
Як же на них літати?

Твої руки обіймають зброю
І тримають під прицілом небо.
Як же жити без крил вою?
Як же жити мені без тебе?

Святий з ікони гримає.
Хмуриться, каже, вставай, брате.
Крилам тим, що в домовині є,
Час вже їм і політати!

Торецьк-Дружківка, після відвідин передової

Олексій Шмаков - майор ЗСУ, який зараз захищає кордони України на Донбасі. Поет.