Завжди буде так на весіллі...
У наречених - плаття білі,
Усі вони - так хочуть щастя.
І вірять- що в житті все вдасться,

Що не затьмарять хмари неба.
Для цього ж, лиш ЛЮБИТИ треба.
Прощати, вірити, чекати.
Усе погане - забувати.

Не критись, як на серці сльози,
Бо тільки милий допоможе.
Його - ЛЮБЛЮ - загоїть рани.
Воно - як сонце над житами.

Гаряче, добре і іскристе...
Як це весільне плаття - чисте.

(2001)

Зірка з неба - на моїй долоні.
Я спитав її – А звідки ти?
Принесли тебе комети-коні?
Чи сама летіла з висоти?

Відповіла зіронька тихенько,
Наче срібний дзвоник пролунав
- Не дивіться, що така маленька.
Вмію я робити безліч справ.

Можете бажання загадати.
Що для Вас в житті найважливіше?
Допоможу дійсністю їм стати,
Щастя щоб на світі було більше...

Мрії свої добре памятаю.
Їх не важко зовсім пригадати...
Я здоров'я мамі побажаю...
Ще...Коханим бути і кохати.

Щоб війни, ніколи, ми не знали...
З неба тільки б падали... зірки.
І коханим квіти дарували...
Як в дитинстві, вірили в казки.

Щоби ватра високо палала,
Тягарем щоб дружба не була.
Пісня ця щоб душу зігрівала
І любов і вірність берегла.

Не триває вічно жодна казка...
Марно я так довго говорив.
На долоні зіронька погасла...
Мабуть, забагато попросив.


8-9 вересня 1913 р.

Слова ласкаві
В небі танули...
Дівочі очі
Сонцем сяяли...
А десь далеко,
Хлопець їй, одній,
Говорив...
Про любов.

Яка розлуки
Не лякається...
Якій і відстань
Підкоряється...
Допоможи їм,
Добра доленько,
Бути вдвох...
Знов.


Щоб лиця щастям
Засвітилися,
Щоб почуття
Не розгубилися...
Щоб ніжність
Хвилею котилася
Із сердець...
І розмов.

І як би люди
Їх не радили,
Свою любов,
Щоби не зрадили...
Допоможи їм,
Добра доленько,
Бути вдвох...
Знов.

8-9 червня 2013 р.

Мій друже, Євгене!
Прийми і від мене
Цих кілька рядочків...
Ти, все ще - ніврочку!

Веселий і сильний!
До чарки не схильний,
Та це не завада -
Завжди усміхатись.

Тобою пишатись
Ми можем сміливо -
Все робиш КРАСИВО!
3. 07. 2013

А я Вас любила...
Любила, любила, любила...
Леліяла в мріях,
Голубила ніжно у снах.
Для Вас своє серце
Я, навстіж, навмисне, відкрила...
А Ви не зайшли...
Ну, хіба що, в сміливих думках.

- Ти бУла щаслива...
Щаслива, щаслива, щаслива...
І квіти весняні
ПестИли так губи твої.
- Я стала красива,
Весела, замріяна, мила...
І буду такою,
Щоб Ви усміхались мені.

А я Вас любила...
Любила, любила, любила...
Та все зрозуміла,
І більш не любитиму, ні...
Ви так й не сказали,
Що я молода і вродлива.
І, що своє щастя
Шукати з такими ж мені.

А я Вас любила...
Любила, любила, любила...
Леліяла в мріях,
Голубила ніжно у снах.
Я квітку тендітну
У сОбі тихенько ростила...
А Ви не взяли її...
Навіть у свОїх думках.

1. 06. 2013.

Пахне цвіт,
Білий цвіт...
ПелюстОк...
Ніжних віт...

З сином
Йду я...
Туди,
Де усе...
ПочалИ...
Ти і я...
Я і Ти...
На віки...
Назавжди.

Він
Вечеряє...
Сам...
Вже нема
Слова Мам...
В нашій хаті
Давно...
Коли ж...
Прийде воно?

Й покладе
На чоло
Добру руку
Твою...
Як Тебе я
Люблю...

Пахне цвіт...
Ніжний цвіт...

травень 2002 р.

А у житті, як на вокзалі...
Побачень - смїх... Прощань - печалі...
Своя земля… Гірка чужИна,
Де сниться, тільки - Україна.

Приспів:
Вона, одна, Тебе почує,
Вона не зрадить, не згордує.
І, як дитину рідна ненька,
Пригорне до свого серденька

До Тебе пісня моя лине.
Через усі кордони й стіни...
Туди, де бомби й автомати...
Любов - нікому не здолати.

Приспів:
Її не втримати, не вбити,
Її за гроші не купити,
Їй не страшні лукаві люди...
Вона, завжди, з Тобою буде

Повір мені, моя єдина...
Ще прийде радості хвилина.
ПтахИ вертаються додому...
Я не віддам Тебе нікому.

Приспів:
І ти обнімеш рідні діти -
Їх будеш ніжити й любити,
Їх будеш, знову, цілувати.
І нашу пісню їм співати...

А у житті, як на вокзалі...
Чекають нас незнані далі...
Чекає нас гірка чужИна,
Та сниться, тільки - Батьківщина.

2001 рік

Розумниця... Красуня...
А одна...
Чому? Навіщо?
І кого питати?
ТогО, хто у думках,
Шептав - Люблю!
А наяву...
Так і не зміг
Сказати...

Тобі слова...
Гарячі... І п'янкі...
Солодкі й ніжні...
Скільки ще чекати?
Не принца...
На баскому скакуні.
А того...
З ким би ранок...
Зустрічати.

І Ти чекала...
Довгі дні... Роки...
Життя минуло...
Не зайшло до хати
Твоєї щастя...
Зблякли рушники...
Що мали вам
Під ноги
Простеляти.

Свою любов
Ти дарувала...Всю...
Не рідним дітям.
Їм була -
Як мати...
Розумниця... Красуня...
А одна...
Чому? Навіщо?
І кого питати?

PS.
Розумнице...
Красуне...
Глянь -
Весна...
Цвітуть
Сади...
Тобі...
Пора...
Кохати...

28.04.2013

Небо чорне... Небо грізне...
Наче кличе... Катаклізми...
У лице січе... Водою...
Я з Тобою? Не з Тобою?

Сняться вітру... Сни погані...
Угорі... Як у тумані...
Сіре сонце... Хмуро... Темно...
Може, мучусь я даремно?

Ти дощем... У небі плачеш...
Зрозумієш... І пробачиш...
І сльозу... Змахнеш рукою...
Зацілую... Заспокою...

Ми не станемо... Чужими...
Перейдемо... Наші зИми...
По веселці... Над рікою...
Ти зі мною... Я з Тобою...
17. 04. 2013

Була весна! Ми були молоді…
Для мене та весна була – Оксана.
Для Тебе - інший. Та чомусь, тоді
Ми бУли разом, не моя кохана.

Гуртожиток… Вечірка… Наше ФА
Свій перший курс до війська провожає…
Оксана з іншим. Ти, також одна.
І цілу ніч гітара не вмовкає.

Твоя рука була в моїй руці…
Ми не проспали той щасливий ранок,
А парами… По місту… Направці…
Зустріти сонце! На Високий Замок!

Весела й мила, ніжна і дзвінка…
Ті кучері – донині пам’ятаю…
Красива й по весняному – п’янка…
І знала, що Тебе я не кохаю…

Підвальна… Сходи, що ведуть у храм…
Не нам у ньому під вінцем стояти.
Стомилася…Я був щасливий там…
І ми лишились на трамвай чекати…

Твій перший лист – такий був, як і Ти,
На нього я зовсІм не сподівався.
Солдатське щастя – це Твої листи…
І в Тебе я поволі закохався.

Листи… Листи… В них літо і зима…
Слова Твої ще й досі пам’ятаю –
Не будь байдужим. Без Твого тепла
Я не живу, а тихо замерзаю…

Відпустка… Та Тебе я не застав...
На ”вурльоп” так чекали ми, солдати.
Червоні квіти… Миру… Я ще знав
Адресу, по якій Тебе шукати

Писала знову… Легко, світло так.
Ми були друзі, не моя кохана.
Останній рік усе йшло - накосяк.
І вже під ”дємбель” – самоволка п’яна.

Та відслужив! Додому! Рідний Львів!
А друзі – Ха!!! Два роки? НЕ чекала…
Образився. Не їхав, не дзвонив.
Перегорів… Бо, не мене кохала.

У центрі міста я зустрів Тебе…
Ні слова… А серця, аж стрепенулись…
Не підійшов, не привітав… Не… Не…
Ні Ти, ні я - назад не повернулись.

Бувають в світі, й не такі дива.
Людської долі сутність непізнанна…
Якщо Ти прочитаєш ці слова,
Пробач мене, кохана Маріанна.

12. 04.2013

Все почалОся навесні,
Та не скінчилось...
Як не крути,
А те "зайча" -

Не підкорилось.
Лиш стало словом у рядку
Й рядком у вірші…

Вдаємо знову,
Що - чужі...
А все рідніші.

Ми мовчимо - уже віки,
Хоч не сварились...
А наші долі -
Два струмки,

Що розділились...
Не підпущУ,
І не візьму
Від тебе квіти…

Стіну будуємо
З піску...
Маленькі діти...

10.04.2013

Там де гори й бистра річка,
І росте струнка смерека.
Там живе моя ЮлІчка.
Ой-йо-йОй! Як тО далеко!

Приспів:
Люба Юлю!
За тобою я баную!
Де Ти їдеш-відїжджаєш?
На кого мене лишаєш?

Мав роботу я в суботу.
А квитків, ну ніц, не було!
Ледве сів по блату в поїзд,
Там мені ся приглянула.

Приспів:
Файна Юля!
Чорноока щебетуля.
Тоже іхала до Львова
З самогО СтаніславОва.

В неї чарівна усмішка,
Ну а очі - дві жарини!
Не повірите, на світі
Нема кращої дівчИни!

Приспів:
Моя Юлю!
Як твій голос я почую!
То від щастя заспіваю.
Дуже я Тебе кохаю!

В Стрийськім парку ми гуляли,
Замість того, би щось з'їсти.
Та ся смачно цілували,
Тільки но лиш вспіли сісти.

Приспів:
Чічко Юлю!
Як Тебе я поцілую,
В грудях серденько заскаче!
-А не брешеш Ти, козаче?

Через гори летить бусьок.
По "культурному" - лелека.
Що то він несе в хустині
Дорогій моїй дружині?

Приспів:
Мо Іванка, мо Марічку?
Перелетів через річку,
Й повернув до Твої хати.
-Певно, будем колисати.

В синіх горах є хатина.
Біля неї в'ється річка.
Там живе моя родина -
Три синочки і ЮлІчка.

Приспів:
Що то буде?
Як вночі воно розбуди?
-Хочу мами! Хочу цьиці!
-Ти му дай води з кирниці!

Липень 1990 р. Львів, Мукачево.

Спи, моя мила, в далекій чужИні,
Хай принесе Тобі сон у торбині -
Сала кусочок і бубликів в'язку,
І колискову цю, добру як казку...
Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
Сни заколисуйте милу мою...
Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
І розкажіть, як я сильно люблю!

Спи, моя люба, бо треба вже спати.
Завтра листи тебе будуть чекати,
Пісня оця і Богданкове сонце.
Хай у Твоє воно світить віконце...
Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
Сни заколисуйте маму мою...
Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
Добру, розумну і рідну таку!

Хай Тобі сняться зелені Карпати,
Як ми ідемо чар-зілля збирати.
Ватра до неба високо злітає...
А колискова ця сум проганяє...
Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
Я заколишу кохану свою...
Лю-лЮ... Лю-лю-лю-лЮ!
Прошепочу їй на вушко - ЛЮБЛЮ!!!

7.03.2001, 6.04.2013

Сьогодні - повернулася весна,
Така чудова, як Твоя краса.
Що нею Ти мене причарувала.
Я хочу, щоб мене Ти, все ж, чекала
І в нашу казку, давню повела.

У казці цій живу я ночі, й дні.
Немає місця в ній для зради і брехні.
Тут вірю я в усі Твої слова,
Шукаю в них любові і тепла,
Щоб не прийшла у гості ревність зла.

3.04.2001р.

Побачив... Ти заплакана прийшла?
Й до мене, ані слова не зронила.
Це я...Тобі не ті казав слова...
На інші Ти, давно вже, заслужила.

Обридлі жарти, усмішки, брехня...
Іржа душі любов мою прикрила.
Щось сталося... Задумлива й сумна...
Але для мене - все одно красива.

Ховалася від мене, як зайча...
Була ж така і горда, і смілива.
Замовкла на годинку, як гроза,
Що в горах білий світ дощами била.

Напевно, та розлючена зима
Весну снігами нашу зупинила.
Задовго вибирав Тобі слова...
Чому ж Ти нещаслива, моя мила?

3.04.2013

Мамо...Від Вас усе те, що ми маєм...
В дитинство до Вас прилітаєм.
Туди, де завжди сонце світить,
Де всі ми - маленькі ще діти.

Де Ви - молода і весела,
Де стежка, що в світ нас повЕла
У три протилежніЇ бОки...
Ой, світе ти світе широкий.
Покликав нас з рідної хати...
Забрав і не хочеш віддати.

Летіли роки за роками...
Були ми - дітьми, юнаками,
Солдатами...Стали батьками.
Хто з дочками, а хто з синами
І в свята, і в будні -до Мами...

У світі вчите Ви нас жити.
Людей, рідну землю любити,
Про Бога завжди пам'ятати...
Ростити дітей, і чекати,
Ніхто так не вміє, як Мати.

Хоч ким ми, і де ми не бУдем,
Ніколи ми Вас не забудем.
Сто років щоб жили Ви з нами!
Бо де ще є краше, ніж в Мами...

20.02.2001р. Івано-Франківськ.

У травні зацвіли каштани...
Так пахне цвіт, що місто - п'яне.
Весна! Любов манить до себе...
Я хочу бути біля Тебе.

Я хочу знов Тебе любити...
Інакше, нащо в світі жити?
Інакше, все це - без потреби...
Я хочу бути біля Тебе!

Я хочу бути із Тобою,
Моєю мрією ясною.
Ти забери мене до себе...
Я хочу бути біля Тебе.

Щоб бачить Твої милі очі,
Щоб були наші тільки ночі,
Щоб міцно пригорнуть до себе...
Я хочу бути біля Тебе!

9 травня 2001 р. Івано-Франківськ.

Йдуть листи... У світи.
Через раз в них - Прости...
Що ревную, прости...
Що не можу прийти,
Як приходять листи.
Теж - Прости...
Йдуть листи...

І чекаю листів
Із далеких світів.
Як Тебе я хотів,
Так я хочу листів.
Як Тобою радів,
Як до Тебе летів...
Так чекаю листів...

Йдуть листи... У світи.
Там вірші, як сльоза:
"Зе ше лах, нехмада"
(Це тобі, дорога...)
Гірко плаче душа,
І летить навмання...
Там, де Ти... Там, де я...
Там вірші, як сльоза.

Що спада на листа..

Івано-Франківськ. 2001 р.

Скорий поїзд від'їжджає,
В ньому - усмішка Твоя,
Як весняне сонце сяє,
Серце ніжно зігріва.
Ти струнка, немов смерека.
Як гірська ріка швидка,
Кароока, чорнокоса...
Рахівчаночко моя.

Памятаю я той вечір...
В цілім світі - ми одні.
Я спитав Тебе, чи любиш?
І почув твій шепіт - Ні...
Ти струнка, немов смерека.
Як гірська ріка швидка,
Кароока, чорнокоса...
Але тільки не моя.

Львів. 1985 р.

Сонечко моє!
Усміхнись мені!
Зараз - у думках,
Ранком - увісні.

Вечером прилинь,
Віджени тугу!
Хай з Тобою я,
Хоч в думках засну...

Разом ми будем
Тішитись весні...
Сонечко моє!
Усміхнись мені!

Сонце золоте!
Ти - одне на всіх!
Розтопи в душі
Недовіри сніг...

Щоби я Тебе
Дочекатись зміг...
Сонце золоте!
Ти - одне на всіх!

2001р.

Ти залишила
Квітку на вікні...
Їй сумно там...
Одній..Тебе чекати.
Вона Тобі
Розкаже увісні
Усі слова,
Які я мав сказати.

Ти залишила
Квітку на вікні...
Жінкам так личить
Квіти пригортати...
Я брешу,
Що Тебе я не люблю.
І легко по очах
Це прочитати.

Твоє ім'я
Я мовчки прошепчу...
Його не можна
Вголос вимовляти...
Писати вірші -
Це - не ремесло.
Писати вірші -
Це - Тебе кохати.

Ти залишила
Квітку на вікні...
Я кожен день
Її здалека бачу...
Сміється
І не кориться зимі,
Вона Твою веселу
Має вдачу.

Твій голос -
Вічна Жінки таЇна.
І усмішка -
Розумна, добра, щира.
Щаслива будь!
Забудь мої слова...
Така далека й близька,
Моя мила.

На все свій час,
На все своя пора...
Любити
І любові уникати...
Розтане сніг,
Повернеться весна...
Ти вибереш -
Карати, чи прощати.

Ти залишила
Квітку на вікні...
Самотньою...
У цих снігах
Вмирати...
Вона мені
Розкаже уночі,
Як любиш Ти,
І де Тебе шукати...

Ти залишила
Квітку чарівну...
У центрі міста,
Людям всім на диво,
Я вірю -
Ви прикличете весну,
Щоб танув сніг,
Щоб сонце засвітило!

24 березня 2013 р.

Щастя буде,
Доля буде...
Хто не любить,
Той забуде...
А кого,
Тобі кохати,
Той прийде-
Ти вмій чекати!

квітень 2013р.

За все, що було,
Дякую, Тобі...
А те, що буде...
Хто це може знати?
Люблю Тебе...
Як квіти навесні,
Що зацвітуть,
Щоб радість дарувати.

І не біда,
Що ми не молоді.
Що роки йдуть,
І їх не наздогнати...
Я не чекаю
На Твоє - ЛЮБЛЮ.
Бо я - не твій...
Не треба і питати.

Ти - диво-жінка,
Бо твоя краса
Міняє світ.
Ти вмієш чарувати...
Мій промінь світла
У вечірній млі...
Спасибі,
Що я можу так кохати.

Мов оберіг
Звучать Твої слова.
І хочеться
На білім світі жити.
Навколо - сніг,
А на душі - весна!
Ми - молоді,
Як вміємо любити.

Люблю Тебе...
Без крику, без жалю,
Без ревності,
Що душу роз'їдає...
Розумну й ніжну,
Трепетну й п'янку...
Хай милий Твій,
Як зможе, так кохає.

За мою мрію,
Дякую, Тобі,
За щастя,
Що його нам
Не пізнати...
Ти -сонце в небі,
Мавка лісова...
Люблю Тебе...
А треба забувати.

(22-23.03.2013)

Люблю все справжнє,
Щире і просте.
Не вмію заздрити,
Бо це велике диво,
Коли у серці
Музика живе,
Тоді - це вірш!
Інакше - просто "чтиво".

Я не зупиню
Вашої руки,
Мої редактори,
Лиш про одне попрошу -
Якщо Ви бачите
Мої "гріхи"
Старайтеся побачити
Й хороше.

Люблю все чисте
Ніжне, чарівне...
Природу, Жінку, ,
Танцю,вічне диво.
Коли твій вірш
За душу всіх бере,
Тоді - це КЛАС!
Це - сильно і красиво.



(25.03.2013)

З далеких мандрів повернувшись,
На все СВОЄ, як сич, надувшись,
Обхаявши Вкраїну-Неньку,
Ти подивись кругом гарненько…

Бо хочеш ти, лиш тільки – брати.
Давно пора, вже й їй щось - дати.
Людей розумних об’єднати,
Щоб не тікали з свої хати…

(10-12 лютого 2013р.)

Ти чекай мене, чекай…
І повернусь я.
Ти чекай мене, коли
На душі зима,
Пада білий смуток-сніг,
Стогне заметіль…
Ти чекай мене, коли
Не проходить біль.

Ти чекай, коли гірка
Забринить сльоза.
І не вір нікому Ти,
Що забуду я
Твої очі – два вогні,
Сонця жар – уста…
Ти чекай, бо в чужині
Серце їсть тугА.

Ти чекай мене, коли
Прийде танцю час.
Рине музика дзвінка
Не діждавшись НАС.
Хоч у Тебе на плечі
Не моя рука.
Ти чекай, бо самота
І гірка, й важка…

Ти чекай мене, чекай
І не забувай
Ті стежки, що ми пройшли,
Наш зелений рай.
Древній Львів, “німий” поет
Дивляться нам вслід:
- Свою землю і любов
Збережіть від бід.

Ти чекай мене, чекай...
Не бажай добра
Яничарам і катам,
Всім, хто хоче зла.
Тим, хто п'є гарячу кров
Бреше, аж смердить.
В кого серце - ковбаса,
Хто продати - вмить.

Ти чекай мене, чекай.
Бо біда не спить.
Чорна птаха б’є крилом,
Хоче розлучить.
Наклика новий ГУЛУГ.
Все життя на злам…
Тихо входить злодій-страх…
Що з Тобою там?

Ти чекай мене, чекай...
Серцю мому вір.
Моя любко чарівна
Із високих гір.
Моє сонце золоте,
Тихий спів струмка.
Моє щастя чарівне,
Музико п'янка...

(5-8 березня. 1991р., м. Ульяновськ)

Ти чекай мене, чекай...
Бо прийде весна.
І, нарешті, будем МИ -
разом, Ти і я.
Переможе все любов,
Сонце стопить сніг...
Повертаються до тих,
Хто чекати міг.

(25. 01. 2013р., м. Івано-Франківськ)

І все таки,
Я вірю ще в ЛЮБОВ.
Я вірю в СВІТ,
Що із любов'ю - БУДЕ!
Я вірю в МИР,
Бо не пролиють КРОВ
На цій ЗЕМЛІ
Розумні й добрі ЛЮДИ.

2.02.2013

Сонце сходить за горою...
Тут ходили ми з тобою.
Ген, від плаю і до плаю...
За тобою я скучаю...

Як були ми молодими -
Всі стежки були прямими,
І вели до небокраю...
За тобою я скучаю...

Нашу стежку - покрутило,
Щастя-долю - загубило,
Сам один по ній блукаю...
За тобою я скучаю...

По ярах недоля ходить,
І з тобою нас розводить.
Та одну тебе кохаю...
За тобою я скучаю...

Парубки вже - наші діти.
По стежках цих їм ходити.
Їм любити в ріднім краю...
За тобою я скучаю...

Нам життя не зупинити,
Час любити, час тужити.
Час від краю, і до краю...
За тобою я скучаю...

3.10.2012

Завжди буде так на весіллі...
В всіх наречених - плаття білі,
Усі вони - так хочуть щастя.
І вірять- що в житті все вдасться,

Що не затьмарять хмари неба.
Для цього ж, лиш ЛЮБИТИ треба.
Прощати, вірити, чекати.
Усе погане - забувати.

Не критись, як на серці сльози,
Бо тільки милий допоможе.
Його - ЛЮБЛЮ - загоїть рани.
Воно - як сонце над житами.

Гаряче, добре і іскристе...
Як це весільне плаття - чисте.

(2001)