Повіка загадкова ліниво піднялася вгору

Вставати мабуть треба в цю самую пору

Але, вставати мусить та не хоче, і сон спостерігає

Про чарівную жарптицю-ніжнолицю, яка в сні його літатє



Добігався, долітався в світ ранковий повернувся

Прокинувся й замріявся у вікно прозоре, променеве

Й знову відключився…



Знову мерехтіння твоїх повік, вони ліниві

На ногах, босоніж і в одній штанині

Повзеш ти у маршрутці, знову і донині

За синіми метрашками в сонливій долині



Касир той спить, вагон весь спить і ти спати будиш

Поки горнятко кави не пригубиш

Ти відчув спиною гіркоту із перцем чужих очей

Додай цикорію в цукати і трішки коли в каву…



Тебе пре…, о боже де ти?

Що ти? і хто ця дівчина напроти з зеленими очима?

Яка навіки твоє серце підкорила…

Підійти до неї намагавсь щосили,

Та не зміг, злякався він краси тієї



ЇЇ вуста солодкі? Тобі здається?

ЇЇ голос мелодійний ?Дзвінкий напевне знаєш…

Але соромишся про це спитати

Лиш залишається свідомо це ховати



Чому ти тут? Зеленоока! Ось зараз, біля мене?

Невже не бачиш ти думок навпроти?

Які кружляють весь час переді мною…

Мов бачиш та смієшся з мене!



О боже я нещасний, слабкий я духом

Дай сили ти мені сказати , причарувати ту!

Яка сидить передімною й бісики пускає

В моє єдине серце без жалю.



Чому? Скажи чому ти робиш це зімною

Невже пізнати хочеш ти мене до болю

Пізнати насолоду ту приємну, якою марять так усі

І завжди манять ці блаженні миті



Пізнай же ти мене тепер скоріше

Бо доля нас звела сьогодні разом

Візьми до серця думки мої бо марю

Гарнюнь зеленоока – я ввійшов до твого раю?



Кола й кава спозарання - це одна біда

Не тим у тебе цілий день забита голова

Ой леле! Ой ти лялічка моя принцесо!

Замовлю краще я собі експресо…

Здарова братва ну ви чаво-таво,
Ну как моі дєла? Збираєте ви мнє бабло?
«Минє бабу’ля давай платі ПДВ ото!
Ато приєдєт недайбоже кришомент наш на авто…
***
Пана верхоплюя, ой верхолаза я рада бачити завжди!
Засолила бабуля дві гривні під прилавком…
Похапцем набрала в рот води для німоти
Труба нависла генделику перед аквопарком.
***
Ну ти таго, нєочень то і прирікайся!
Хочєш сладких апельсінчіков урвать?
Поетому дорогуша ти нє забивайся!
Достану і как покажу тєбє кузкіну мать!
***
Що тепер робити во діла, це тобі не якась там лабуда…
Жила собі тихенько і горя не багато знала.
От і нежданчик для аквопарку, а з ним життя - х…алва
Сіла бабця за квадроцикл і від щастя заспівала
***
Летять роки летять у вирій гуси
Братви то - начеб і нема.
За тим прилавком тепер стоять тунгуси
А в роті як була вода і німота ота…
***
Підприємців розвелося – що катма…
Усі такі радіють - та мабуть даремно
Прийшли жнива, новий інспектор для бабла
Холера ясна - та бабця на комбайні, таки кумедно…
***
Прівет мала, тьху…шалтай-балтай - це знову ти стара’?
Как тєбя угараздило тим комбайнером?
Твой комбайн подррєзал моєго мерса’
Будєш тєпєрь в отвєтє прєдомной как мером…
***
Ой не сміши ти моїх підков, як страшно - чебурашко!
Мене держава захистить моя рідненька й дорогенька…
Ось натягне твої слонячі вуха на дідуха – і підеш вивчати в школу єшко!
Держава – вона наразі не сильно ржава а напрочуд чепурненька…
***
Ну-ну постривай, стара – у мєня і там є своя ру’ка
Прієдет вот моя братва, ну тіпа інквізиція
Вот навєшают тєбє а то і заделают внука
В той день таки приїхала податкова міліція…
***
Здоровенькі були! А чому в заборі торчить колінвал?
Вирішили монополію відкрити у нашім колгоспі?
Відкривайте будьте так ласкаві звітність за квартал!
Якщо навіть і не знайдем – завіряємо що постійні гості…
***
Податковий кодекс треба знати
Це вам скаже навіть рідная мати
За несплату ПДВ і т.д., що є у книгарні
Вирок - старенька в буцегарні.

О божественно прекрасна Німфа:
Ти діамант з поміж коштовного каміння !
Ні! Ні! Ні!
Ти біла троянда в букеті червоного суцвіття!
Ти створена не мною,- нами…
Локони твого волосся в’ються небесними дарами
Твої скелясті береги пронизані в мені садами!
На мить відчув на своїх плечах з долонь тепло твоє
Щось зламалося в мені, щось є – воно моє…
Твоя сталева ніжність бездоганна…
Сором’язлива та відвертість невблаганна…
Скажи тепер на милість:
«Як віднайти хвилину радості у долі
Як заглянути у світ душі людської
І вирватись з тенет життєвої рутини
Відчути подих вітру степового в серцях своїх,
Вони ж не камінні, не з глини
Відчути подих твоєї волі…
Але найбільш за все долоні хочеться твоєї:
Що світ тримає не відпускає в лещатах долі…
Так сильно й пристрасно бажаю -
Торкнутись губ твоїх медових…
В надії мрію спіймати посмішку твою
Й сховати в скарбниці незабутніх вражень
Лелію я тебе напитись з твоєї джерельно-чистої душі
До тебе я лечу щоночі й на світанні,
Але ніяк долинути не можу,
Що аж кричати хочеться мені
«-А-А-А-А-А-А-А-А-А !»
Відлунням покотилось в простір й час
А далі над морями,
В розкриті настіж вікна на поклик сонячного світла,
За обрій атмосфери й земної кулі ,
Поміж планет поцілив серце сонячне до болю,
Ридати почало воно…
І сльози потекли солоні кометами хвостатими
Назад поміж планет у центр земної біосфери.
І зливи ці на згадку лиш мовчатимуть світами
Скажи на милість:
Чи є те щось, - між нами…

він-Орфей
вона – Офелія

Ця розповідь про те як одного теплого сонячного дня
За вікном в Орфея розігралася весна
Вдихнувши на повні груди столиці чистого повітря
Запаморочилось від тої кислоти і зародилося у голові повір’я
Просузіряміжпланетне…
Проаборигенівофігеннихжителівмісцевих…
Пірнув у траузери й нап’ялив шузи – олдовий чувак ітиз олрайт
Вийшов на подвіря, думки роїлись в голові для сотворення легенди – міфа
***
В цей час стояла ти Офелія у босоніжках - босоніж на сво'їх довгих ніжках
На тобі бірюзова блуза запаморочення сакрального іньяза
Стояла і чекала на карету з дирижабля
Хотіла мабудь встигнути на пари, і оминути кари
Запізнювалась карета - світила знову нб чи пара
***
Орфей помітив цюю пані
О-у яка ця пані – вся повнометражна гьорла:
-привіт бамбіна, як тво’я днина, не хочеш закатувати паті?
Глянула на цього боя:
-і що за Робертіно, гуляй давай,а я спішу на пари!
-залиш свій телефон мені на пам'ять?
-ще чого, розмріявся, скоріш записуй, моя ракета, все гудбай, я на дроті!
-ок мала, я позвоню - відірвемось і покурагоним!
***
«В тройбусі людей катма:
«ой людоньки моя нога» - Офелія почула з далеку цьо’го рогача.
На телефоні бракує коштів, думки про нього забили баки
«пошлю йому свого бомжа» - відіслала, в цей час проснулась від чийогось стусана:
-Леді Офелія годі вам спати, це неповага до професора, не забувайте не загорами сесія,- сказав це пан декан, пустивши короткометражку в голові,- погуляла ти з Орфеєм, - він і є мій син»
***
«Прогуляю вечірню пару – поїду я на паті у бордельєро, нехо я бути взірцевим гідроцефалом»
Здійснилась мрія:
-склеяла я пару, впіймала на екзамені я пару, все, немає більш іняза – відчислили! Немає а ні паті а ні Орфея, все пропало…
-що мені робити далі отче
-це сповідь, чи мовчання, пораду я хочу чути?
***
Зналаб тоді Офелія, що за стіною сидів молодий католицький священник, Орфеєм прозваний з дитинства…

Човен по річці пливе
Ген за полин-садом
Хлопець дівчину несе
В чисті води понад гаєм

Пливуть і диву даються
Милуючись весни красою
Теплом сонця бавлячись
Ген по-під вербою

Розніжились на сонці – позасинали
Приснився віщий сон:
Як сонечко зайшло за обрії хмари
Та й занесло їх у відкрите море...
Загравати почали із долею
Стихіям виклики кидати
Але, стали потопати…

Повідкривали вологі очі:
Над головами шквальний вітер
Середина ріки Стікса
Прокинулись вжахнувшись
Обійнялися востаннє
В поцілунку захлинувшись…

Прокинувся, в гарячці, сон про сон згадавши
Хутчіш набрав її номер – запитати : «-як ти?»
«-Не повіриш ! Проснулася від того страхіття!
Сон про віщий сон примарився – це одне жахіття!»
«-Що засни такі брунатного кольору
Доля натяки дає – на що натякає?
Ти здогадуєшся за що я?»
« – Так я здогадалась.
Ти про те щоб сни дивитися разом у одному ліжку?»
«-Так, вірно ти сказала! Я приїду?»
«- Приїжджай хутчіш!»