він-Орфей
вона – Офелія

Ця розповідь про те як одного теплого сонячного дня
За вікном в Орфея розігралася весна
Вдихнувши на повні груди столиці чистого повітря
Запаморочилось від тої кислоти і зародилося у голові повір’я
Просузіряміжпланетне…
Проаборигенівофігеннихжителівмісцевих…
Пірнув у траузери й нап’ялив шузи – олдовий чувак ітиз олрайт
Вийшов на подвіря, думки роїлись в голові для сотворення легенди – міфа
***
В цей час стояла ти Офелія у босоніжках - босоніж на сво'їх довгих ніжках
На тобі бірюзова блуза запаморочення сакрального іньяза
Стояла і чекала на карету з дирижабля
Хотіла мабудь встигнути на пари, і оминути кари
Запізнювалась карета - світила знову нб чи пара
***
Орфей помітив цюю пані
О-у яка ця пані – вся повнометражна гьорла:
-привіт бамбіна, як тво’я днина, не хочеш закатувати паті?
Глянула на цього боя:
-і що за Робертіно, гуляй давай,а я спішу на пари!
-залиш свій телефон мені на пам'ять?
-ще чого, розмріявся, скоріш записуй, моя ракета, все гудбай, я на дроті!
-ок мала, я позвоню - відірвемось і покурагоним!
***
«В тройбусі людей катма:
«ой людоньки моя нога» - Офелія почула з далеку цьо’го рогача.
На телефоні бракує коштів, думки про нього забили баки
«пошлю йому свого бомжа» - відіслала, в цей час проснулась від чийогось стусана:
-Леді Офелія годі вам спати, це неповага до професора, не забувайте не загорами сесія,- сказав це пан декан, пустивши короткометражку в голові,- погуляла ти з Орфеєм, - він і є мій син»
***
«Прогуляю вечірню пару – поїду я на паті у бордельєро, нехо я бути взірцевим гідроцефалом»
Здійснилась мрія:
-склеяла я пару, впіймала на екзамені я пару, все, немає більш іняза – відчислили! Немає а ні паті а ні Орфея, все пропало…
-що мені робити далі отче
-це сповідь, чи мовчання, пораду я хочу чути?
***
Зналаб тоді Офелія, що за стіною сидів молодий католицький священник, Орфеєм прозваний з дитинства…