•  * * *

Ми - уламки війни, що усіх розтоптала.
Ми - уламки споруд, що у небо завелись.

•  Повернення зими

Повернення зими, повернення додому,
Повернення у хаос, до основ.

•  Розпад

Розпадається світ, розпадається морок.
Розпадається совість в долонях століть.

•  * * *

Із попелу відроджена любов,
Відроджений вогонь, давно погаслий.

•  * * *

Нескінченна зима, ніби поле безкрає.
Нескінченне страждання, невидимий дим.

•  * * *

Мерехтіння дерев, мерехтіння думок.
Насувається холод, немовби амок.

•  Страх

Страх уже перед словом,
Перед дзвоном меча,

•  * * *

Пень у лісі, як зрубана доля,
Як застигле страждання століть.

•  * * *

Срібло висить на гілках,
Ніби в Господніх руках.

•  * * *

У схрещенні гілок шукаю сутність світу,
У схрещенні тополь шукаю простоту.

•  * * *

Садок у ранковій імлі -
Це вічний початок життя,

•  * * *

Ліс убрався в залізні лати,
В поіржавілі ланцюги.

•  Рух

Важливе лиш тяжіння до мети,
А результат нічого вже не вартий.

•  Дощ

Хлюпотить, хлюпотить, хлюпотить,
Ніби вічність незрима кипить,

•  * * *

Останні подихи вмираючого літа,
Немов останній шепіт старигана.

•  * * *

Здавалося, що літо буде вічно,
Що вічно буде світло і тепло.

•  * * *

Зів'ялі листки - це прискорена осінь,
Прискорений біг і світів, і епох.

•  * * *

Мій садок промовляє до мене:
"Хто ж мене так безжально спалив?

•  * * *

Розмиті контури - це зло чи благо?
Як світ втрачає обриси свої

•  Зламана гілка

Зламана гілка, як зламана доля.
Зламана воля в серцях поколінь.

•  Запізніла молодість

Запізніла молодість - як листок з-під снігу.
Запізніла молодість стрімголов біжить

•  Води смерті

Води смерті течуть у ріці забуття,
У ріці, у якій потонуло життя.

•  Вишня на цвинтарі

Вишня на цвинтарі - древо пізнання,
Альфа й омега, основа основ.

•  Зустріч з минулим

Зустріч з минулим, зів'ялим, заснулим.
Зустріч з собою, дзеркально німим.

•  Старий цвинтар

Руїни ілюзій. Руїни ідей.
Навколо панує лише безнадія.

•  * * *

Минає час. Безжальний біг
Скажених коней в безум ночі.

•  Туман над озером

Туман над озером, як сивина
Століть, які заслуги у знемозі.

•  Дощі

Дощі ідуть, і запливає розум
У океані втрачених думок.

•  Передгроззя

Передгроззя ночі дивиться зухвало.
Передвістям бурі хмара напливе.

•  Невизначеність

Така невизначеність... У пустелі
Стоїш, відкритий нищівним вітрам.

•  Сльота

Сльота думок, сльота людського духу.
В багнюці перемішано усе.

•  * * *

Нескінченний туман бездоріжжя
Поведе в невідомі шляхи.

•  Сніговий полон

В полоні зі снігу і льоду,
Немовби в німім задзеркаллі,

•  * * *

Я ліг під снігом. Сивина
Укрила ліс, немов нірвана.

•  Зимовий гай

Старі дерева, ніби чаклуни,
Торкнуться лапами, як знаки долі.

•  * * *

Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.

•  Час

Яка крихка і нетривала плоть,
Що розмивається, неначе моли,

•  Прагнення

Я хочу вічного літа
Без осені і без зими.

•  Прогулянка в лісі

Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.

•  Пізнання

Я кину вудочку
по той бік Всесвіту,

•  Я випив молодість твою...

Я випив молодість твою,
Немов потужну течію.

•  Проростає трава на могилах...

Проростає трава на могилах.
Проростає крізь біль і красу.

•  Пустеля

В пустелі на порепаній землі
Іду спокійно і шукаю смислів,

•  Вічне повернення

Вічне повернення, вічне повернення.
Бог покладе на ті ж самі місця

•  Я заблукав у пущі...

Я заблукав у пущі
хаотичних і диких думок.

•  Сон як темний коридор...

Сон як темний коридор,
Як провалля в павутину,

•  Крик пролунав у пустелі...

Крик пролунав у пустелі.
Як у просторах німих,

•  Подорожній

Подорожній іде невідомо куди.
Його кроки звучать передвістям біди.

•  Понівечена краса

Оця краса, захована у старість,
Відродиться і вибухне у світ.

•  Я подумав про плинність років...

Я подумав по плинність років.
Вихор часу стинає людей,

•  Волоцюги

Волоцюги на вулицях кличуть чуму.
Так вони задаровують душу німу.

•  Вуличні музиканти

Спів вуличних музикантів, свободи бранців,
Посланців від Бога і повних обірванців.

•  Карантин

Карантинні будні, замкненість, заслання
У пустелю дику без людей і снів.

•  Коронавірус

Виповзають привиди із нір.
Чорна повінь залива міста.

•  Людина розпадається, як замок

Людина розпадається, як замок,
Споруджений на світлому піску.

•  "Павутиння сну, павутиння мрії..."

Павутиння сну, павутиння мрії,
Павутиння втомлених думок.

•  "Де я і де мої личини?.."

Де я і де мої личини?
Я загубився в небесах.

•  Передчуття зими

Зледеніння в душах і в’язкий вогонь
Непомітно стане драмою сердець,

•  "Задуха у залі, задуха в серцях..."

Задуха у залі, задуха в серцях.
Корозія їсть молодих і завзятих.

•  Какофонія

Я в кімнаті, а галас у вуха
Наповзає важезним свинцем.

•  Місто

Це божевілля міста із агоній,
Важких судом, паралічу і ран.

•  "Нам ніде немає притулку..."

Нам ніде немає притулку.
Час нас виверне звідусіль.

•  "Я падаю з ліжка, і сотні кошмарів..."

Я падаю з ліжка, і сотні кошмарів
Мене огортають в знамена свої,

•  "Зруйнований будинок нагадує цвинтар..."

Зруйнований будинок нагадує цвинтар,
У якому поховано стільки людських надій.

•  Сон

Сон важкий, мов прокляття віків,
Не знімає, а збільшує втому.

•  Пошук

Мов голку в сіні, я шукаю
Дівчат, що загубив колись.

•  Пустеля натовпу

У натовпі як у пустелі.
Пісок покрив тебе всього.

•  * * *

І ці слова, причеплені на спінінг,
І вітер запальний і молодий

•  Спека

Панує спека, ніби пекло,
Випалюючи все дотла.

•  * * *

Перелом у долі, перелом душі,
І надламність гілок нагадає вчасно,

•  * * *

Весни оновлення кипуче
Ввірвалось, ніби в перший раз.

•  Березень

Зима відійшла, а весни ще немає.
Навколо пустеля безкрайня й німа.

•  * * *

Цей перелом, немов надлом судьби.
Творіння пекла, що ввійшло у дійсність.

•  * * *

Замерзлість душ і скрижанілість вулиць.
І сніг мете сріблистою нудьгою.

•  * * *

Сніг веде у царство сну,
У застиглість, задзеркалля.

•  Туман

Безкінечний туман потойбіччя
Нас укрив самотою юрби.

•  Дощ і сніг

Місиво з дощу і снігу ―
Це зими нічний кошмар.

•  * * *

Як часто я хочу додому
В краї заповітних надій.

•  Листопад

Мов подих віковічної зими,
Мороз ударив і обсипав листя.

•  Темний ліс

У темнім лісі втрачених думок
Бредеш, як птах, заплутаний у сітях.

•  Душі

Відлітають душі в небо, залишаючи нам слід,
Ніби голос вічності на багато-багато літ,

•  * * *

Я ріжу папір, мов уламки убитих ілюзій,
Я ріжу папір, ніби долі незриме єство.

•  * * *

Старий садок з похилими деревами,
Де вже ніщо не родить, тільки сни

•  * * *

Вийду в поле від міської суєти,
Вийду в свіжість, у свободу, де мости

•  * * *

Вічна мерзлота. Безкінечні сніги.
Не долетіти до краю юги.

•  * * *

Вмить розтанув сніг.
Плетиво доріг

•  Краса

Краса, яка врятує світ ―
Крізь темний ліс ясна дорога.

•  * * *

Я подумав по плинність років.
Вихор часу стинає людей,

•  * * *

Я в кімнаті, і сніг за вікном.
Я читаю рядки, що вогненно

•  * * *

О містичний трагічний трунок,
Що п’янить і по горлу тече.

•  Лісова купіль

У глибокій лісовій купелі
Ми гамуємо страждання й каяття.

•  * * *

Я боюсь, що це літо скінчиться
Й темний хаос покриє усе,

•  * * *

Я Вас побачив, у тривозі скутий,
Немов рослина каменем твердим,

•  * * *

Сніг замітає тебе.
Неба тайнопис благально

•  * * *

О. М.

•  Грудень

Скрижаніли з морозу троянди в мені,
Що я пестив й ростив, від негоди ховав.

•  * * *

Розбурхане море грайливії хвилі
Несло до човна, ніби дивний дарунок,

•  Мовчання

Чому ти так довго мовчала,
Мов кратер вулкану, що спить?

•  Ріка

Плине річка. На березі часу
Розквітають троянди жаги.

•  Потік

Відійде тіло в землю, розпадеться
Та плоть, що катувала все життя,

•  Ніч

Ніч дивиться незмигним вічним оком
В моє вікно, відкрите всім вітрам,

•  Зустрічі

Я продираюсь крізь обличчя
Людей, мов несходимий ліс.

•  Осінь

Ворони, що кружляють полем, ―
Це ночі невідступний гнів,

•  * * *

Листя опадає, ніби дні юдолі,
Що у серці стогнуть на галері снів.

•  * * *

Із моїх грудей рветься птах –
То моє кохання до тебе.

•  Лабети буття

Життя протікає крізь пальці,
Як теплий незримий пісок.

•  Пробудження

Розтанув сніг, земля ледь-ледь зітхнула,
Спросоння позіхнув кістлявий ліс.

•  * * *

Я кличу тебе крізь усі кілометри розлуки.
Я вщент підірву нездоланні вершини розпуки.

•  Дистильована жінка

Ця жінка була – як дистильована вода.
Її серце було лагідним,

•  * * *

У серці палає троянда,
Немовби дивна казкова істота.