Автори /
Ліна Магдан (1988)
Рубрики
/ історії
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Шляпа
•
Заміжня й Самітник
•
П'ята осінь
•
Стара русалка
•
0.5
•
Христя
•
Анні
•
Старий
•
Подорожній
•
Перед тим
•
А пам’ятаєш?
•
Дзеркала
•
Анюта
•
Я, лате, збірка
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ветки дрожат от ветра,
фонарь дорожит теплом,
фонарь дорожит теплом,
От і стрілись: Самітник й Заміжня
в перший день доленосної осені.
в перший день доленосної осені.
Ти мої прочитаєш листи
та і спалиш із листям в осінь,
та і спалиш із листям в осінь,
Стара русалка лілії збирає -
На ранок доньці уплете у коси,
На ранок доньці уплете у коси,
Це було якесь напівжиття.
На півставки.
На півставки.
ЗавждИ у сукні і завждИ в намисті,
Під шпильками її хрумтіло листя
Під шпильками її хрумтіло листя
Анно, нащо? Анно, навіщо?
Сніг жбурляється, вітер свище.
Сніг жбурляється, вітер свище.
Старий виникав у дворі до світанку,
Кашляв, мостився на вогку ще лавку,
Кашляв, мостився на вогку ще лавку,
Пустий перон, старенька електричка тихенько кашля в сірі мокрі шпали.
Як пізній сонях – майже без насіння – вагон без люду та й останні спали.
Як пізній сонях – майже без насіння – вагон без люду та й останні спали.
Перед тим, як почнеш рахувать у чужих борги
залізать у тісні круги,
залізать у тісні круги,
Третя до банкомату, десята у постелі, остання у списку життєвих пріоритетів.
А пам’ятаєш, як в липні липкому старі - із підземки - художники з нас малювали портрети?
А пам’ятаєш, як в липні липкому старі - із підземки - художники з нас малювали портрети?
Нас завжди було більше, аніж два.
Не він тут винен. Винна не вона –
Не він тут винен. Винна не вона –
Анюта мовчить кілька місяців: біль
надто великий його проковтнути,
надто великий його проковтнути,
У Бога у теплій пазусі, в кишенях міста великого
жили:
жили: