Стара русалка лілії збирає -
На ранок доньці уплете у коси,
А ту до ночі хвилями десь носить,
Від матері таємно з скель пірнає.
Стара русалка бачить кораблі,
За звичкою розпушує волосся,
Вслухається: в морях цих поголосно
Впізнає кожного із тисяч моряків.
А скільки їх покликала на дно -
По головам, як по бруківці, ходить!
Стара русалка стару пісню водить
Повільно й солодко, так, як було давно.
Шляхи тумАніють, погасли маяки
Під натиском русалчиної туги.
І сам Нептун котом шорошить вуха,
У риб порозпускались плавники.
Пішла у танець, вихиля хвоста,
І грім заграв, і скаче вітер хвилями,
Присіли кораблі на ватерлінію,
Дев’ятий вал скеле тики хита.
І плачуть і сміються моряки -
Від цього море терпке і солоне,
А ще гаряче, доки не схолоне
Тепло, що їм махала вслід, руки.
Втомилася. Затихли враз шторми.
Збирає лілії стара русалка.
А моряків уже цілують палко
Дружини, що прибігли у порти.
21.04. 2013