СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ
(замість Післямови)

Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багатолітнім панциром із застиглої лави та спресованого сірого попелу час зупинився. Вулкан не просто вбив Помпеї – він їх законсервував, перетворивши миттєву людську трагедію на вічність.
Коли в далекому майбутньому археологи почали розкопувати мертве місто, вони зіткнулися з дивовижним і моторошним феноменом. Залишаючи порожнечі там, де колись зігнили людські тіла, попіл зберіг точні відбитки останніх секунд їхнього життя. Заливаючи ці порожнечі рідким гіпсом, дослідники піднімали на світло не лише кістки, а застиглу скульптуру людських емоцій.
Ось вони – Луцій та Флавія, які назавжди залишилися лежати поруч, а залишки шлюбного вінка так і згнили в пилу бруківки. Поруч, у кутку колишньої площі, гіпс виявив фігуру жінки, що міцно притискає до себе двох дівчаток – мати Аврелія до останнього подиху захищала Сциллу та малу Віту. В іншій частині міста знайшли рештки чоловіка, чий кулак так міцно стискав важкі золоті монети, що пальці довелося ламати, аби звільнити непотрібний метал. А біля Стабієвих воріт дослідники завмерли в німому благоговінні: під залишками обвуглених плащів лежали троє дорослих, які своїми тілами закривали крихітну порожнечу – місце, де зробило свій єдиний подих новонароджене немовля.
У дев'ятнадцятому столітті Карл Брюллов прийшов на ці розкопки. Першим із братів на розкопках у 1824 році побував Олександр Брюллов, який, вочевидь, розповів своєму братові багато цікавого. У листі до батьків від 8 травня 1824 року Олександр писав, що «вигляд цих руїн невільно змусив мене перенестись у той час, коли ці стіни були ще заселені, коли цей форум, на якому ми стояли одні, і де тиша переривалась якою-небудь ящіркою, був наповнений народом». У другому листі до матері, датованому 6 грудня 1825 року, він так описував свої враження: «Я бачу вогняні ріки, що вириваються із його [Везувію> жерла», «дощ піску, золи та каменів засипає пишну Помпею; Помпея зникає перед моїми очима».
У липні 1827 року в подорож із Рима до Неаполя подався Карл Брюллов. Художник пробув у Неаполі та його околицях із початку липня до кінця серпня, присвятивши чотири дні огляду руїн міста Помпеї, які справили на нього глибоке враження. Він ходив цими базальтовими бруківками, торкався потрісканих стін храму Ісіди і дивився на ці гіпсові зліпки людського болю. Саме тоді в його серці народилося те саме бажання – оживити їх. Його гігантське полотно стало першим великим пам'ятником мешканцям Помпей.
Перш ніж зробити перший мазок на величезному полотні розміром 4,5 на 6,5 метрів, Брюллов провів колосальну дослідницьку та археологічну роботу, що тривала майже три роки. Художник годинами працював у музеях Неаполя, до найдрібніших деталей замальовуючи автентичні помпейські речі, зброю, прикраси, посуд та елементи одягу. Він обрав для сюжету абсолютно реальне місце – Вулицю Гробниць (Via dei Sepolcri) біля Геркуланських воріт Помпеїв, яка на той момент уже була добре розкопана. Кожен предмет побуту, що лежить на бруківці або падає з рук тікаючих людей на картині, скопійований з реальних знахідок археологів. Основним літературним джерелом для майстра стали листи очевидця трагедії Плінія Молодшого до історика Тацита, з яких Брюллов почерпнув опис зловісної чорної хмари, безперервного падіння попелу та загальної паніки.
Безпосередня робота в римській майстерні розпочалася у 1830 році й вимагала від художника неймовірного фізичного та емоційного напруження. Брюллов писав кожну фігуру з живих натурників, переробляючи ескізи десятки разів, через що іноді доходив до повного виснаження, і його буквально виносили з майстерні непритомним. Задля створення у глядача відчуття реальної присутності, він застосував революційний для свого часу колористичний прийом: поєднав криваво-червону заграву від виверження Везувію на задньому плані зі сліпучо-білим спалахом блискавки на передньому плані, що дало вражаючий ефект об'єму та глибини.
Картина наповнена прихованими сенсами та особистими деталями художника. У лівому кутку полотна серед натовпу Брюллов зобразив самого себе в образі художника, який несе на голові ящик із пензлями та фарбами, намагаючись урятувати найцінніше.
Крім того, на картині щонайменше чотири рази постає обличчя його головної музи та коханої жінки – графині Юлії Самойлової. Вона зображена як жінка з глечиком поруч із художником, як мати, що притискає до себе доньок, як городянка, що захищає дітей, і, найголовніше, як розбита на смерть шляхетна-помпеянка, яка лежить посеред бруківки в центрі композиції, символізуючи крах античної краси перед гнівом природи.
Через трагічні людські образи Брюллов показав зіткнення епох: тут є і язичницький жрець, що тікає з храмовим золотом, і християнський священник із хрестом, який спокійно дивиться на небо, і двоє синів, що несуть на плечах старого батька, і молодий наречений, який тримає на руках непритомну наречену у весільному вінку.
Коли влітку 1833 року картина нарешті була завершена і двері майстерні відкрилися, Італію охопив справжній культурний шок. До Брюллова шикувалися величезні черги в Римі та Мілані, а знаменитий письменник Вальтер Скотт назвав полотно «епопеєю в живописі». Художника носили вулицями на руках. Наступного року картина вирушила до Паризького Салону, де попри стриманість французьких класиків завоювала Першу золоту медаль.
…Сьогодні, коли ми закриваємо цей трагічний життєпис – ми вкотре знову дивимося на картину Карла Брюллова «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» (1833). Ми знаємо імена цих людей. Ми чуємо їхні голоси.
Вони загинули в один день, але в пам'яті поколінь завдяки мистецтву та слову – вони здобули своє безсмертя.
***
17 червня–30 вересня 2026, Львів

ГЛОСАРІЙ ДО ФІЛОСОФСЬКИХ ЕСЕЇВ "ПОМПЕЇ: За мить до ВІЧНОСТІ"


А
Авл Умбріцій Скар — найбагатший магнат міста, «король гаруму». Контролював третину ринку рибного соусу Кампанії.
Аврей (Aureus) — найдорожча золота монета в Помпеях. Дорівнювала 25 денаріям або 100 сестерціям. На один аврей звичайна родина могла скромно жити цілий місяць. Такі монети знаходили в гаманцях багатіїв, які намагалися втекти з міста.
Ас (As) — базова мідна монета бідняків та щоденного міського побуту. За 1 ас у Помпеях можна було купити буханець хліба (квадрантус), тарілку сочевиці або кубок простого вулканічного вина. За 2 аси можна було сходити в громадські терми.
Акведук — величний мостовий водогін. Доставляв свіжу воду з гірських джерел до фонтанів, терм та приватних будинків.
Амфітеатр — масивна овальна арена Помпеїв для гладіаторських боїв та цькування звірів. Один із найдавніших у римському світі.
Атріум — центральна відкрита частина домусу з отвором у даху (комплювієм) та басейном для дощової води (імплювієм).

Б
Брати Веттії — двоє колишніх рабів (лібертинів), які розбагатіли на торгівлі та викупили один із найрозкішніших будинків міста.

В
Везувінум — місцеве ординарне вино з вулканічним присмаком. Виготовлялося з виноградників на схилах Везувію. Популярне в тавернах.
Венатор — гладіатор, який спеціалізувався на полюванні та боях із дикими звірами (левами, ведмедями, кабанами).
Вестибул — вузький коридор або передпокій при вході до римського домусу, що вів з вулиці безпосередньо до атріуму.
Вілла — розкішний заміський маєток за межами міських стін (наприклад, Вілла Містерій), що поєднував зону відпочинку та виноробство.
Вінум Помпеянум — головне міське вино Помпеїв. Елітні сорти витримували в амфорах до 25 років.
Вогняне кіновариво, яким художники у Помпеях створювали легендарний яскраво-червоний колір фресок, робили з природного мінералу кіноварі (хімічний склад — сульфід ртуті, HgS). Це був один із найдорожчих, найрозкішніших та найтоксичніших пігментів античності, який цінувався вдесятеро більше за звичайну червону охру.


Г
Гай Пліній Секунд (Пліній Старший) — командувач флотом, учений. Загинув у Стабіях, рятуючи людей на кораблях під час виверження.
Гарум — легендарний соус із ферментованої риби, солі та спецій. Помпеї були головним центром його експорту.
Гладіатор — боєць (раб або полонений), який виступав на арені амфітеатру для розваги публіки.
Гломулі — солодкі кульки з сирного тіста, смажені в смальці, які вмочували в мед і посипали маком.

Д
Денарій (Denarius) — головна срібна монета Римської імперії, основа економіки. Дорівнював 4 сестерціям або 16 асам. Це був приблизний денний заробіток кваліфікованого ремісника (муляра чи фулона) або воїна-легіонера.
Дефрутум — густий солодкий сироп із вивареного виноградного сусла. Використовувався замість цукру для соусів та страв.
Домус — міський приватний будинок заможної родини із глухими зовнішніми стінами та плануванням навколо атріуму.
Дульція — загальна назва римських солодощів (фаршировані фініки в меду, пироги на основі яєць, молока та меду).


Е
Евмахія — найвпливовіша жінка міста, багата жриця. Побудувала на Форумі величну будівлю для торгівлі тканинами.
Епітірум — закуска-паста із подрібнених оливок, коріандру, кмину, оцту та оливкової олії. Намазувалася на хліб.

І
Ієнтакулум — швидкий легкий сніданок одразу після пробудження (хліб у вині, оливки, сир, фініки).

К
Квадранс (Quadrans) — найдрібніша бронзова монета, яка становила 1/4 частину аса. Гроші для найбідніших шарів населення та рабів. За один квадранс можна було купити жменю оливок або найдешевший шматок сухого хліба.
Кальдарій — найгарячіша кімната (парна) в римських термах із басейном з гарячою водою.
Кальцій — закрите шкіряне взуття типу черевиків. Його носили вільні громадяни поза домівкою разом із тогою.
Каліги — міцні військові або дорожні шкіряні сандалії на товстій підошві, підбиті залізними цвяхами.
Квадрантус — круглий помпейський хліб, розрізаний зверху на вісім радіальних сегментів і перев'язаний мотузкою. Його ціна в день виверження становила рівно 1 ас.
«Кіновар Помпейський або «Помпейський червоний» — це знаменитий яскравий криваво-червоний колір, який став візитною карткою настінних фресок у давньоримському місті Помпеї. Основою для цього розкішного пігменту служив Кіновар (сульфід ртуті) — рідкісний, дорогий та токсичний мінерал, який везли до Риму переважно з іспанських рудників Альмаден.
Клієнти — збіднілі вільні громадяни під заступництвом багатого патрона, які виконували його доручення.
Кубікулум — невелика спальна кімната в римському будинку з мінімумом меблів та скромним освітленням.

Л
Лари та Пенати — домашні божества: лари охороняли сам будинок, а пенати — добробут, комору та їжу родини.
Ларій — домашній вівтар (ніша в атріумі чи на кухні), де родина молилася богам-охоронцям дому.
Либертини (Вільновідпущеники) — колишні раби, які отримали волю. Часто ставали заможними ремісниками чи купцями.
Лібум — жертовний хліб або пиріг із сиру, борошна та яєць, який запікали на лавровому листі для богів.
Лоріка — загальна назва римського металевого або шкіряного обладунку-панцира.
Луцій Цецилій Юкунд — відомий помпейський банкір та лихвар, у чиєму домі знайшли 153 воскові боргові таблички.


М
Марк Аттилій — зірка помпейського амфітеатру, видатний гладіатор-мурмалон, чиї перемоги оспівували в графіті.
Марк Голконій Руф — впливовий політик, багатий землевласник, який п'ять разів обирався дуумвіром (мером) міста.
Мозаїка — картина або орнамент на підлозі чи стінах з дрібних шматочків кольорового каменю, мармуру та скла.
Мульсум — вишуканий дорогий аперитив: вино, змішане безпосередньо зі свіжим медом і прянощами.
Мурмалон — важкоозброєний гладіатор із прямокутним щитом (скутумом), коротким мечем та шоломом із гребенем у формі риби.


П
Пала — довгий жіночий плащ-покривало, який одягали поверх столи, виходячи на вулицю. Ним покривали голову.
Пассум — дуже солодке, густе десертне вино з підв'яленого на сонці родзинок. Вважалося жіночим напоєм.
Патриції / Нобілітет — вища римська аристократія. У Помпеях це були землевласники, власники вілл та члени міської ради.
Перистиль — внутрішній відкритий дворик-сад, оточений колонадою. Головний центр сімейного життя в домусі.
Плебеї — прості вільні громадяни Помпеїв (ремісники, дрібні торгівці), які складали більшість населення міста.
Поска — кислий повсякденний напій бідняків та легіонерів із води та дешевого скислого винного оцту.
Прандіум — швидкий обід опівдні (холодні залишки вечері, шинка, яйця, фрукти, розбавлене вино).
Пульс — базова повсякденна каша бідняків та рабів із полби (дикої пшениці) або ячменю, зварена на воді.

Р
Раби — найнижча безправна верства населення. Працювали в термах, пекарнях, на плантаціях та вдома.
Ретіарій — легкоозброєний гладіатор без шолома, який бився майже оголеним за допомогою сітки, тризуба та кинджала.
Рубрум — загальне маркування на амфорах, яке означало просте червоне повсякденне вино.

С
Сестерцій (Sestertius) — велика латунна (або бронзова) монета, у якій зазвичай рахували великі суми, вели бізнес, оцінювали нерухомість та рабів. Дорівнював 4 асам. Скажімо, хороший раб у Помпеях коштував від 2000 сестерціїв, а літр елітного Фалернського вина — 4 аси (тобто 1 сестерцій).
Солеї — прості домашні сандалії зі шкіряної чи дерев'яної підошви на кількох ремінцях (лише для приміщень).
Стола — довга вільна сукня з плисуванням, яку носили виключно заміжні поважні матрони поверх туніки.

Т
Таблінум — кабінет господаря будинку між атріумом і перистилем, де зберігалися сімейні архіви та велися переговори.
Тепідарій — тепла суха кімната в римських термах для поступового прогрівання тіла перед парною.
Терми — громадські лазні Помпеїв (наприклад, Стабієві), центри гігієни, спорту, дозвілля та політичних пліток.
Термополій — давньоримський «фастфуд»; трактир із вмурованими в прилавок великими чанами для гарячої їжі та вина.
Тога — офіційний верхній одяг вільного римлянина. Величезне півкругле полотно білої вовни, складно драповане навколо тіла.
Трикліній — їдальня з трьома тримісними ложами (кліне) навколо столу. Римляни їли тут лежачи.
Тулла (Зачіска «Tutulus») — висока зачіска поважних матрон: волосся збиралося в конус і перев'язувалося вовняними стрічками.
Туніка — базовий повсякденний одяг-сорочка без рукавів або з короткими рукавами для чоловіків, жінок і рабів.

Ф
Фалернське вино — найдорожче та найпрестижніше бурштинове вино високої міцності, вершина розкоші на бенкетах.
Форум — головна площа Помпеїв, серце політичного, релігійного та економічного життя міста.
Фреска — стінопис по сирій штукатурці водяними фарбами, яким прикрашали стіни майже всіх помпейських будинків.
Фригідій — прохолодна кімната в термах із басейном для занурення після гарячих процедур.
Фуллоніка — римська пральня та фарбувальня, де очищували вовняний одяг за допомогою людської сечі як відбілювача.

Ю
Юлія Фелікс — багата бізнесвумен Помпеїв, яка здавала свій величезний маєток в оренду під лазні, магазини та житло.

Ц
Цена — головна багата римська вечеря, що починалася о 3–4 годині дня і складалася з трьох змін страв.

МІРИЛО ГРОШЕЙ У СТАРОДАВНІХ ПОМПЕЯХ

1 квадранс — жменя дешевих оливок на ринку.
1 ас — тарілка гарячої каші або кубок ординарного вина Везувінум.
4 аси (1 сестерцій) — кубок елітного Фалернського вина.
16 асів (4 сестерції = 1 денарій) — денна зарплата ремісника. На це можна було добре нагодувати родину м'ясом і свіжим хлібом.
100 сестерцій (1 аврей) — розкішна вечеря (цена) в триклінії на кілька осіб із делікатесами.


АЛФАВІТНИЙ ГЛОСАРІЙ РЕАЛЬНИХ ІСТОРИЧНИХ ОСІБ ПОМПЕЇВ (79 Р. Н. Е.)

Ці люди дійсно перебували в місті (або керували процесами поруч) у серпні-жовтні 79 року:

Авл Умбріцій Скар (Aulus Umbricius Scaurus) — найбагатший магнат Помпеїв, «король гаруму». Його фабрики контролювали майже 30% ринку рибного соусу в усій Кампанії. Його розкішний дім був прикрашений мозаїками із зображенням амфор для гаруму з його власним ім'ям.

Брати Веттії (Aulus Vettius Conviva та Aulus Vettius Restitutus) — двоє колишніх рабів (лібертинів), які неймовірно розбагатіли на торгівлі та викупили один із найвеличніших будинків міста (Дім Веттіїв), наповнивши його еротичними та міфологічними фресками, щоб довести свій статус.

Гай Пліній Секунд (Пліній Старший) — командувач римським флотом у Мізені (через затоку від Помпеїв), видатний учений і натураліст. Коли почалося виверження, він повів військові кораблі на допомогу людям, але загинув на узбережжі в Стабіях, задихнувшись сірчаними газами. Його небіж, Пліній Молодший, вижив і залишив єдиний детальний опис катастрофи.

Евмахія (Eumachia) — найвпливовіша жінка міста, багата жриця та патронеса гільдії фулонів (пральників). Вона за власні кошти побудувала величну будівлю на Форумі (Будівля Евмахії) для торгівлі тканинами, продемонструвавши, що жінки в Помпеях могли мати величезну економічну владу.

Луцій Цецилій Юкунд (Lucius Caecilius Iucundus) — відомий помпейський банкір та лихвар. У його будинку знайшли скриню зі 153 восковими табличками, де зафіксовані всі борги, аукціони та фінансові махінації міста. (Хоча сам Луцій міг померти незадовго до 79 року під час землетрусу, його родина та банківська справа активно функціонували в день катастрофи).

Марк Аттилій (Marcus Attilius) — зірка помпейського амфітеатру, гладіатор-мурмалон. На стінах міста біля воріт збереглися графіті, які детально описують його блискучі перемоги над досвідченими суперниками прямо напередодні катастрофи.

Марк Голконій Руф (Marcus Holconius Rufus) — один із найважливіших політиків Помпеїв, багатий землевласник, який п'ять разів обирався дуумвіром (найвища міська посада — аналог мера). Його мармурова статуя в тозі стояла на одному з головних перехресть міста.

Юлія Фелікс (Julia Felix) — незалежна та дуже багата бізнесвумен, власниця величезного маєтку. Після руйнівного землекрусу 62 року вона здавала частину свого палацу в оренду під громадські лазні, магазини та квартири, написавши про це оголошення прямо на зовнішній стіні будинку. Припускають, що саме її скелет у коштовному золотому намисті знайшли археологи.

АЛФАВІТНИЙ ГЛОСАРІЙ ВИН ПОМПЕЇВ

Римляни рідко пили вино чистим — його розбавляли водою (гарячою чи холодною відповідно до сезону), змішували зі спеціями, морською водою чи медом.

Везувінум (Vesuvinum) — місцеве ординарне вино, яке виготовляли з виноградників, розташованих прямо на родючих схилах Везувію. Мало вулканічний присмак і було дуже популярним серед середнього класу та в термополіях.

Вінум Помпеянум (Vinum Pompeianum) — головне міське вино Помпеїв. Деякі його елітні сорти витримували в амфорах до 25 років, хоча загалом помпейське вино в самому Римі іноді критикували за те, що від нього зранку болить голова.
.
Мульсум (Mulsum) — вишуканий і дорогий аперитив, який отримували шляхом змішування свіжого виноградного сусла з медом та прянощами. Подавався на початку багатих бенкетів під закуски.

Пассум (Passum) — дуже солодке, густе і дороге десертне вино, яке виготовляли з підв'яленого на сонці родзинок. Вважалося жіночим напоєм через свій солодкий смак, але високо цінувалося знавцями.

Рубрум (Rubrum) — загальна маркіровка на амфорах, яка означала просто «червоне вино». Повсякденний напій, який купували великими судинами для домашнього споживання.

Фалернське (Falernum) — «король» римських вин. Хоча його виробляли трохи північніше Кампанії, у Помпеях воно вважалося вершиною розкоші. Мало бурштиновий колір, високий градус і могло зберігатися десятиліттями. На стінах помпейських таверн знайдено графіті: «За 1 ас ти можеш випити звичайного вина, за 2 аси — кращого, а за 4 аси — Фалернського».

АЛФАВІТНИЙ ГЛОСАРІЙ СТРАВ ТА ПРОДУКТІВ ПОМПЕЇВ

Гарум — легендарний, надзвичайно популярний римський соус із ферментованої (гнилої) риби, солі та спецій. Помпеї були одним із головних центрів його виробництва та експорту. Його додавали практично в усі страви — від м'яса до десертів.

Гломулі — солодкі кульки з сирного тіста (схожого на домашній сир або творог), смажені в смальці, які після приготування рясно вмочували в мед і посипали маком. Популярні ласощі.

Дефрутум — густий, дуже солодкий сироп із вивареного виноградного сусла. Використовувався як підсолоджувач для страв і соусів, оскільки дорогого цукру римляни не знали.

Дульція (Римські торти/десерти) — загальна назва солодощів. Найчастіше це були фініки, фаршировані горіхами та зварені в меду, або пироги на основі яєць, молока та меду.

Епітірум — закуска або паста із подрібнених оливок (зелених і чорних), змішаних із коріандром, кмином, рутою, оцтом та оливковою олією. Її намазували на свіжий хліб.

Ієнтакулум — перший прийом їжі, легкий римський сніданок одразу після пробудження. Зазвичай складався з хліба, вимоченого у вині, оливок, сиру та фініків.

Квадрантус — круглий помпейський хліб, розрізаний зверху на вісім радіальних сегментів (часто перев'язаний мотузкою перед випіканням). Саме такі обвуглені хлібини археологи знайшли в печах Помпеїв.

Лібум — жертовний хліб або пиріг із сиру, борошна та яєць, який запікали на лавровому листі. Його приносили в дар домашнім богам (ларам) або їли гарячим на сніданок.

Мульсум — популярний аперитив, який пили на початку вечері. Це вино, змішане змедом і прянощами (корицею, гвоздикою, лавром) у певних пропорціях.

Поска — кислий повсякденний напій бідняків, рабів та легіонерів. Це суміш води та дешевого скислого вина або винного оцту, іноді з додаванням трав. Чудово вгамовував спрагу в літню спеку.

Пульс (Каша) — базова повсякденна їжа плебеїв та рабів. Густа каша з полби (дикої пшениці) або ячменю, зварена на воді або молоці. Багатії їли її вишуканіший варіант — з додаванням сиру, яєць та меду.

Прандіум — швидкий обід опівдні. Часто складався з холодних залишків учорашньої вечері, шинки, яєць, фруктів та вина, розбавленого водою. Багато хто обідав стоячи у термополіях.

Соніпес (Глазуровані соніпеси) — випічка або десерти у формі тварин чи птахів (наприклад, свиней або голубів), які часто подавали на бенкетах патриціїв як частину візуального шоу.

Термополій — давньоримський «фастфуд» або трактир, що виходив прилавком на вулицю Помпеїв. У прилавок були вмуровані великі чани (долії), з яких перехожим продавали гарячу їжу (бобові каші, сочевицю, м'ясо в соусі) та вино.

Триклінійний сервіз (Архестратос) — вишуканий дорогий посуд (срібний або з тонкого скла), на якому заможним помпеянцям виносили делікатеси: сонь (гризунів), запечених у меду, язики фламінго або дичину.

Цена — головний прийом їжі, розкішна римська вечеря, що починалася о 3-4 годині дня і могла тривати до ночі. Складалася з трьох частин: закуски (густатіо), основні м'ясні чи рибні страви (прима менса) та десерти (секунда менса).

Що їли бідняки та раби на вулицях Помпеїв за годину до катастрофи: Пульс (каша), Поска (напій з оцтом), Епітірум на черствому хлібі, гаряча сочевиця з Термополія.

Що стояло на столі багатого патриція в триклінії під час перших поштовхів Везувію: Мульсум (медове вино), Квадрантус (свіжий хліб), Гарум (як соус до дичини), Дефрутум, Гломулі та Дульція на десерт.


***

Помилка в даті:
Довгі століття вважалося, що Помпеї загинули 24 серпня 79 року н.е. (так було в переписах листів Плінія). Проте нещодавно археологи знайшли на стіні будинку напис вугіллям, зроблений робітником: «16 днів до листопадових календ», що відповідає 17 жовтня. До того ж у місті знайшли залишки осінніх фруктів (гранатів, каштанів) та вовняний одяг на людях. Тож місто, найімовірніше, загинуло 24 жовтня 79 року н.е.

~13:00 (Початок): Везувій вибухає. У небо піднімається гігантська хмара з попелу та пемзи, схожа на середземноморську сосну («пінію»).

~17:00 (Перша паніка): На місто починає сипатися біла та сіра пемза (лапілі). Дахи будинків починають обвалюватися під її вагою. Вулиці засипає.

Ніч та ранок наступного дня (Кульмінація): Починаються пірокластичні потоки — розпечені хвилі газу, попелу та каміння, що летять зі швидкістю понад 100 км/год. Саме вони миттєво консервували людей у тих позах, які ми бачимо сьогодні.