Автори /
Вікторія Торон
Рубрики
/ І не сховатися від драм...
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Лицар без батьківщини
•
Голоси
•
Він поруч, але вся його душа...
•
Куди ж ти дивився, Господи?
•
Комахами дрібними на вітрах
•
Здавалося, в душі є стільки сил
•
Страсний тиждень
•
Сім'я з тамтої сторони
•
Лабіринт
•
Я олів'є на свята не кришу...
•
А ті, хто з нами однієї крові...
•
Пустуни
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Немов підбитий Сірано*, на глум узятий Дон Кіхот,
Крізь підлий натовп гомінкий я пронесу свою біду.
Крізь підлий натовп гомінкий я пронесу свою біду.
Він ріс життєлюбом, високим і гарним,
невпинно дотепним, чарівно-свавільним...
невпинно дотепним, чарівно-свавільним...
Він поруч, але вся його душа
обвіяна холодними вітрами,
обвіяна холодними вітрами,
(пам’яті членів артистичного товариства та їхніх гостей, які загинули в пожежі 2 грудня)
Комахами дрібними на вітрах,
захопленими в кручені потоки,
захопленими в кручені потоки,
Здавалося, в душі є стільки сил,
що можемо всі драми пережити,
що можемо всі драми пережити,
І спала я, і плакала вві сні
під лампами безжалісного слідства,
під лампами безжалісного слідства,
Сьогодні знов розлігся крик у тій сім’ї через дорогу.
З гаражних піднятих дверей котились каменем слова.
З гаражних піднятих дверей котились каменем слова.
Коли сльоза холоне на щоці,
прийди нечутно, ангеле спасіння,
прийди нечутно, ангеле спасіння,
Я «олів’є на свята не кришу,
не добираю в дзеркалі обнови
не добираю в дзеркалі обнови
А ті, хто з нами однієї крові,
одного роду, спільного дитинства—
одного роду, спільного дитинства—
А пам’ять плугом вивертає скиби
минулого, яке не повернуть,
минулого, яке не повернуть,