Автори /
Козак Дума (1958)
|
Рубрики
/ Неоголошена війна
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Демонтаж держави (На вбивство Ірини Фаріон)
•
Запорука миру
•
Повернення
•
Ще мало?
•
Така доля?
•
Не досить?
•
Атомне розп’яття
•
Код да Вінчі
•
Бахмутська ніч
•
Коли ми виграєм війну
•
Пече
•
Новорічний сніг
•
Різдвяне перемир’я
•
Переформування
•
Спецназ людства
•
Я повернусь
•
Ми з України
•
Сурма кличе
•
Доленосна зустріч
•
Батальйони просили вогню
•
Найбільша дивина
•
Драма
•
Шахова війна
•
Вперед – до комунізму!
•
Насіння перемоги
•
Наймиліше слово
•
Нізащо
•
Віє вітер
•
Місто героїв
•
Характерник
•
Кривава дійсність
•
Український хліб війни
•
Не дамо
•
Будень війни
•
Петля для рашизму
•
Коломийське літо
•
Кончина війни
•
Дев’ятий – на порозі
•
Пам‘ятаймо
•
Червоні яблука
•
Набат
•
Чоловіки не плачуть*
•
Війна
•
Проект „Жи-2“
•
Епоха зла
•
Неоголошена війна
•
Не треба зайвих слів
•
Герої неоголошеної війни
•
Біль
•
Скажені пси*
•
Вишита сорочка
•
Дорога додому
•
Чому ніяк не скінчиться війна
•
Третiй рiк вiйни
•
Третi роковини вiйни
•
Пам'ятайте
•
Лист Сергiя Нiгояна
•
Хлопець з очима кольору неба
•
З "братнім" привітом
•
Тяжка година
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Іще один забрали камінець
з фундаменту держави Україна!
з фундаменту держави Україна!
Зібрались люди і уся родина,
а над труною лине „Заповіт“…
а над труною лине „Заповіт“…
Мій Алібанте, Граде кімерійський,
на берегах Гіпаніса-ріки
на берегах Гіпаніса-ріки
Ще мало крові і смертей?
Доріг, якими йшов агресор
Доріг, якими йшов агресор
Ми різні, від Мазепи і Богдана,
як Полуботок, Орлик і Сірко.
як Полуботок, Орлик і Сірко.
І знову Миколаїв у прицілі
у нелюдів, ні – кінчених катів…
у нелюдів, ні – кінчених катів…
Прип’яли Прип’ять… Розіп’яли
не лише місто – весь народ!
не лише місто – весь народ!
Взяла оброк і з тебе люта Вічність,
заповнює проклята власний хлів…
заповнює проклята власний хлів…
Послухай-но, як б’ється серце ночі,
із молотом ковадло йдуть у тан.
із молотом ковадло йдуть у тан.
Коли ми виграєм війну,
здобувши нашу перемогу,
здобувши нашу перемогу,
Пече в грудях, на серці камінь
і очі застилає пил –
і очі застилає пил –
Сиділа поміж небом і землею,
трималась мужньо із останніх сил.
трималась мужньо із останніх сил.
З народження москва була ордою,
кривавим станом розбрату і зла.
кривавим станом розбрату і зла.
Веде перебудову «лаптєстан»,
модернізує власні збройні сили,
модернізує власні збройні сили,
Знову лемент! До тремору в тілі
завивання лунає з кремля –
завивання лунає з кремля –
Вибух ракети. В очах потемніло.
Ру́хнули стеля і стіни униз…
Ру́хнули стеля і стіни униз…
Я не кацап і я не московит –
в мені нуртує кров мого народу!
в мені нуртує кров мого народу!
Збирайся, сину, вже сурма зове
і кличе небайдужих у дорогу.
і кличе небайдужих у дорогу.
Зустрілися тоді на полі бою,
уламком міни ногу відтяло –
уламком міни ногу відтяло –
Батальйони благали: «Вогню!»
Оборонці молили: «Підмоги!»
Оборонці молили: «Підмоги!»
Відлітував п’янкий ясмин –
День знань прийшов до українців.
День знань прийшов до українців.
У чому України драма?
Нас прирівняли до сміття!
Нас прирівняли до сміття!
Війна ця – партія у шахи,
такий собі стрімкий гамбіт,
такий собі стрімкий гамбіт,
Однак, я цю війну переживу.
Вона надовго, та не назавжди́.
Вона надовго, та не назавжди́.
Під жахливе сирен голосіння
та розриви снарядів, ракет –
та розриви снарядів, ракет –
В розірвані війною дні і ночі,
під голосіння збурене сирен,
під голосіння збурене сирен,
Яку це тільки совість мати треба,
аби вбивати підло мирний люд?
аби вбивати підло мирний люд?
Понад степом віє вітер,
завиває у пітьмі.
завиває у пітьмі.
Є місто над Південним Бугом,
відоме з глибини віків,
відоме з глибини віків,
Запалало зранку небо
громовиці тишу ріжуть –
громовиці тишу ріжуть –
Їх зрадили усі. Ну, майже всі…
А першими – хто віддавав накази!
А першими – хто віддавав накази!
У поле вийшли хлібороби
під бомби, вибухи ракет,
під бомби, вибухи ракет,
Вечірнє небо малювало
сумні історії війни,
сумні історії війни,
Півтори сотні діб війни…
А скільки отаких ще буде?
А скільки отаких ще буде?
Петля, петля іще петля,
за ними ґудзі, знову вузол…
за ними ґудзі, знову вузол…
Тепло дарує надмір літо,
а у повітрі – білий сніг!
а у повітрі – білий сніг!
Ти шукаєш загублену тишу,
насолоду нічних сновидінь?
насолоду нічних сновидінь?
Зима. Мороз! Літають феєрверки
і майже не підняти голови –
і майже не підняти голови –
Згадаймо всіх полеглих у борні,
огні війни, жаристому горнилі,
огні війни, жаристому горнилі,
Упали яблука червоні
на теплу землю у саду.
на теплу землю у саду.
Казали, що слуги народу,
а вийшло – лакузи кремля,
а вийшло – лакузи кремля,
Укриті сивиною юнаки –
не вигадати більше покарання!
не вигадати більше покарання!
Іде війна не тільки на Донбасі,
по всій країні нині йде війна.
по всій країні нині йде війна.
Юдити кашу заварили круто –
в боги своїх пророків возвели,
в боги своїх пророків возвели,
Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
Розірвано намисто слів і днів…
Розірвано намисто слів і днів…
Четвертий рік війна йде в Україні,
четверту осінь гине бідний люд.
четверту осінь гине бідний люд.
Патріотів розвелось багато,
йде війна, тяжкі тепер часи.
йде війна, тяжкі тепер часи.
Вони в боях ідуть у далечінь
за волю, за свободу, не за славу.
за волю, за свободу, не за славу.
Весна настала, синку, вже у нас,
додому повернулися лелеки.
додому повернулися лелеки.
Їх убивали підло, поодинці,
але та смерть була невипадкова –
але та смерть була невипадкова –
Вишита сорочка ніби оберіг,
щоб сини і дочки стали на поріг.
щоб сини і дочки стали на поріг.
Я їду додому живий
з війни, із Донбасу, зі Сходу.
з війни, із Донбасу, зі Сходу.
Чому ніяк не скінчиться війна? –
питає донька у солдата-тата.
питає донька у солдата-тата.
Йде третій рік неоголошена війна
шматують рідну землю хижі круки.
шматують рідну землю хижі круки.
У нас нема війни, та зведення із фронту
лунають з телевізорів щодня.
лунають з телевізорів щодня.
За мир і волю,
за кращу долю
за кращу долю
Не з Майдану пишу, та від слів і не віє любов’ю!
Навіть тут, у раю, некомфортно одначе мені.
Навіть тут, у раю, некомфортно одначе мені.
Хлопець з очима кольору неба
в полі донецькім лежить.
в полі донецькім лежить.
Тихо колишуться віти,
сумно край лісу стою.
сумно край лісу стою.
Пекла жара і працювали „Гради“,
то смерть летіла від „братів-слов‘ян“.
то смерть летіла від „братів-слов‘ян“.