Автори /
Козак Дума (1958)
|
|
Рубрики
/ Неоголошена війна
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Український бастіон
•
А завтра квітень
•
Життєвий спалах
•
Друге життя
•
Ціна незалежності
•
Юним героям слава!
•
Розплата за вірність
•
У розвідку я б з ним пішов
•
Ти будеш жити
•
Душа живе
•
Фламінгейт
•
Алгоритми вибору
•
Демонтаж держави (На вбивство Ірини Фаріон)
•
Запорука миру
•
Повернення
•
Ще мало?
•
Така доля?
•
Не досить?
•
Атомне розп’яття
•
Код да Вінчі
•
Бахмутська ніч
•
Коли ми виграєм війну
•
Пече
•
Новорічний сніг
•
Різдвяне перемир’я
•
Переформування
•
Спецназ людства
•
Я повернусь
•
Ми з України
•
Сурма кличе
•
Доленосна зустріч
•
Батальйони просили вогню
•
Найбільша дивина
•
Драма
•
Шахова війна
•
Вперед – до комунізму!
•
Насіння перемоги
•
Наймиліше слово
•
Нізащо
•
Віє вітер
•
Місто героїв
•
Характерник
•
Кривава дійсність
•
Український хліб війни
•
Не дамо
•
Будень війни
•
Петля для рашизму
•
Коломийське літо
•
Кончина війни
•
Дев’ятий – на порозі
•
Пам‘ятаймо
•
Червоні яблука
•
Набат
•
Чоловіки не плачуть*
•
Війна
•
Проект „Жи-2“
•
Епоха зла
•
Неоголошена війна
•
Не треба зайвих слів
•
Герої неоголошеної війни
•
Біль
•
Скажені пси*
•
Вишита сорочка
•
Дорога додому
•
Чому ніяк не скінчиться війна
•
Третiй рiк вiйни
•
Третi роковини вiйни
•
Пам'ятайте
•
Лист Сергiя Нiгояна
•
Хлопець з очима кольору неба
•
З "братнім" привітом
•
Тяжка година
Переглянути всі твори з цієї сторінки
У краї українські, де сонце встає,
не насилля несли чи кайданки.
не насилля несли чи кайданки.
А завтра квітень, завтра знову квітень,
середній місяць кожної весни.
середній місяць кожної весни.
Ще не затихли вальси випускного,
не висушив чорнила твій диплом,
не висушив чорнила твій диплом,
Липневий день завмер у полині,
сушила спека стоптане колосся.
сушила спека стоптане колосся.
Глибокий погляд і сумливі очі
із обеліска дивляться у світ,
із обеліска дивляться у світ,
Сімнадцяту весну лише зустріли.
Недавно: школа, парти і книжки,
Недавно: школа, парти і книжки,
За зраду плата різною буває:
посада, гроші, слава, інший зиск.
посада, гроші, слава, інший зиск.
Невже зозуля десь не докувала
чи доля незрадлива підвела?
чи доля незрадлива підвела?
Ти народився в місті корабелів,
зростав у краї славних козаків,
зростав у краї славних козаків,
Ти дивишся на світ із обеліска
в свої уже навіки тридцять два…
в свої уже навіки тридцять два…
Потужний «пук» порушив тишу
і знищив бульбашки сліди.
і знищив бульбашки сліди.
Як темрява на землю осідає –
шахедів гуркіт лине з вишини.
шахедів гуркіт лине з вишини.
Іще один забрали камінець
з фундаменту держави Україна!
з фундаменту держави Україна!
Зібрались люди і уся родина,
а над труною лине „Заповіт“…
а над труною лине „Заповіт“…
Мій Алібанте, Граде кімерійський,
на берегах Гіпаніса-ріки
на берегах Гіпаніса-ріки
Ще мало крові і смертей?
Доріг, якими йшов агресор
Доріг, якими йшов агресор
Ми різні, від Мазепи і Богдана,
як Полуботок, Орлик і Сірко.
як Полуботок, Орлик і Сірко.
І знову Миколаїв у прицілі
у нелюдів, ні – кінчених катів…
у нелюдів, ні – кінчених катів…
Прип’яли Прип’ять… Розіп’яли
не лише місто – весь народ!
не лише місто – весь народ!
Взяла оброк і з тебе люта Вічність,
заповнює проклята власний хлів…
заповнює проклята власний хлів…
Послухай-но, як б’ється серце ночі,
із молотом ковадло йдуть у тан.
із молотом ковадло йдуть у тан.
Коли ми виграєм війну,
здобувши нашу перемогу,
здобувши нашу перемогу,
Пече в грудях, на серці камінь
і очі застилає пил –
і очі застилає пил –
Сиділа поміж небом і землею,
трималась мужньо із останніх сил.
трималась мужньо із останніх сил.
З народження москва була ордою,
кривавим станом розбрату і зла.
кривавим станом розбрату і зла.
Веде перебудову «лаптєстан»,
модернізує власні збройні сили,
модернізує власні збройні сили,
Знову лемент! До тремору в тілі
завивання лунає з кремля –
завивання лунає з кремля –
Вибух ракети. В очах потемніло.
Ру́хнули стеля і стіни униз…
Ру́хнули стеля і стіни униз…
Я не кацап і я не московит –
в мені нуртує кров мого народу!
в мені нуртує кров мого народу!
Збирайся, сину, вже сурма зове
і кличе небайдужих у дорогу.
і кличе небайдужих у дорогу.
Зустрілися тоді на полі бою,
уламком міни ногу відтяло –
уламком міни ногу відтяло –
Батальйони благали: «Вогню!»
Оборонці молили: «Підмоги!»
Оборонці молили: «Підмоги!»
Відлітував п’янкий ясмин –
День знань прийшов до українців.
День знань прийшов до українців.
У чому України драма?
Нас прирівняли до сміття!
Нас прирівняли до сміття!
Війна ця – партія у шахи,
такий собі стрімкий гамбіт,
такий собі стрімкий гамбіт,
Напевно, цю війну переживу…
Вона надовго, та не назавжди́.
Вона надовго, та не назавжди́.
Під жахливе сирен голосіння
та розриви снарядів, ракет –
та розриви снарядів, ракет –
В розірвані війною дні і ночі,
під голосіння збурене сирен,
під голосіння збурене сирен,
Яку це тільки совість мати треба,
аби вбивати підло мирний люд?
аби вбивати підло мирний люд?
Понад степом віє вітер,
завиває у пітьмі.
завиває у пітьмі.
Є місто над Південним Бугом,
відоме з глибини віків,
відоме з глибини віків,
Запалало зранку небо
громовиці тишу ріжуть –
громовиці тишу ріжуть –
Їх зрадили усі. Ну, майже всі…
А першими – хто віддавав накази!
А першими – хто віддавав накази!
У поле вийшли хлібороби
під бомби, вибухи ракет,
під бомби, вибухи ракет,
Вечірнє небо малювало
сумні історії війни,
сумні історії війни,
Півтори сотні діб війни…
А скільки отаких ще буде?
А скільки отаких ще буде?
Петля, петля іще петля,
за ними ґудзі, знову вузол…
за ними ґудзі, знову вузол…
Тепло дарує надмір літо,
а у повітрі – білий сніг!
а у повітрі – білий сніг!
Ти шукаєш загублену тишу,
насолоду нічних сновидінь?
насолоду нічних сновидінь?
Зима. Мороз! Літають феєрверки
і майже не підняти голови –
і майже не підняти голови –
Згадаймо всіх полеглих у борні,
огні війни, жаристому горнилі,
огні війни, жаристому горнилі,
Упали яблука червоні
на теплу землю у саду.
на теплу землю у саду.
Казали, що слуги народу,
а вийшло – лакузи кремля,
а вийшло – лакузи кремля,
Укриті сивиною юнаки –
не вигадати більше покарання!
не вигадати більше покарання!
Іде війна не тільки на Донбасі,
по всій країні нині йде війна.
по всій країні нині йде війна.
Юдити кашу заварили круто –
в боги своїх пророків возвели,
в боги своїх пророків возвели,
Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
Розірвано намисто слів і днів…
Розірвано намисто слів і днів…
Четвертий рік війна йде в Україні,
четверту осінь гине бідний люд.
четверту осінь гине бідний люд.
Патріотів розвелось багато,
йде війна, тяжкі тепер часи.
йде війна, тяжкі тепер часи.
Вони в боях ідуть у далечінь
за волю, за свободу, не за славу.
за волю, за свободу, не за славу.
Весна настала, синку, вже у нас,
додому повернулися лелеки.
додому повернулися лелеки.
Їх убивали підло, поодинці,
але та смерть була невипадкова –
але та смерть була невипадкова –
Вишита сорочка ніби оберіг,
щоб сини і дочки стали на поріг.
щоб сини і дочки стали на поріг.
Я їду додому живий
з війни, із Донбасу, зі Сходу.
з війни, із Донбасу, зі Сходу.
Чому ніяк не скінчиться війна? –
питає донька у солдата-тата.
питає донька у солдата-тата.
Йде третій рік неоголошена війна
шматують рідну землю хижі круки.
шматують рідну землю хижі круки.
У нас нема війни, та зведення із фронту
лунають з телевізорів щодня.
лунають з телевізорів щодня.
За мир і волю,
за кращу долю
за кращу долю
Не з Майдану пишу, та від слів і не віє любов’ю!
Навіть тут, у раю, некомфортно одначе мені.
Навіть тут, у раю, некомфортно одначе мені.
Хлопець з очима кольору неба
в полі донецькім лежить.
в полі донецькім лежить.
Тихо колишуться віти,
сумно край лісу стою.
сумно край лісу стою.
Пекла жара і працювали „Гради“,
то смерть летіла від „братів-слов‘ян“.
то смерть летіла від „братів-слов‘ян“.
