Автори /
Козак Дума (1958)
|
Рубрики
/ Привітання і присвяти
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Безіменний
•
У доньчину роковину
•
Маленька леді
•
Невблаганний час
•
До сліз
•
Вітальні катрени
•
Ще встигнемо
•
Володимиру Івасюку
•
Синові
•
Новорічне побажання
•
Без епатажу
•
Вітаю, синку!
•
Українські гарматники
•
Моїй Музі
•
Життєві парадокси
•
Королеві поезії
•
Добровольцям
•
Ювiляру
•
Сотенному Кривоносу
•
Бу́бі
•
Передчуття свята
•
Побажайте мені перемоги
•
З Миколаєм!
•
Ефект Омеги*
•
Все в одному
•
Українець із грецьким корінням
•
Один з них
•
Свято про святе
•
Берегиня українського духу
•
Остання осінь
•
Маестро
•
Тости від козака Думи
•
Мала батьківщина
•
Край
•
Козарлюга
•
Деміург
•
Спасибі
•
У Києві дощ
•
Хай живе книга!
•
На день закінчення війни
•
Вічно юні
•
Карпатський соловейко
•
Чорна субота
•
Справжньому русину
•
Легеню з синіх гір
•
Новорічне привітання
•
Барвінкова візитівка
•
Доньці України
•
Героям слава!
•
Вічно в серці
•
Кремінь чи діамант?
•
Абсолютний
•
Мені хорват – мов рідний брат
•
Джордано
•
Левку Лук’яненку
•
Останній із могікан?
•
Великий день
•
Актриса
•
Іменини у стрільців
•
Позери
•
Балерина
•
Аміна
•
Вчителько моя!
•
Людина ідеальна
•
Цариці Тамарі
•
Мадам Хи-хи
•
Вип'єм елю ми за Нелю!
•
З днем народження, синку!
•
З днем народження, Раю!
•
Дід Микола
•
Наталчинi гостини
•
Найкраща в світі Оля
•
Зразок Людини
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Нарешті ми зустрілися, козаче,
уперше за ці довгі дні війни.
уперше за ці довгі дні війни.
Поволі другий рік минає,
як ви ступили на рушник.
як ви ступили на рушник.
Ось і літо пройшло – у минуле пірнуло,
закінчилось тепло, як зорею майнуло…
закінчилось тепло, як зорею майнуло…
Все життя ти натхненно творив,
не журився, не нив і не охав.
не журився, не нив і не охав.
Поповнився небесний легіон,
пішла у засвіти чергова пташка.
пішла у засвіти чергова пташка.
Вітаю з днем народження, Василю,
і зичу незрадливого плеча!
і зичу незрадливого плеча!
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
у тебе між пальців полин!
З дитинства ти хворів невиліковно
любов’ю до Вітчизни і людей,
любов’ю до Вітчизни і людей,
Я селянин. Земля – мені опора,
моя ікона божа і фетиш!
моя ікона божа і фетиш!
Я дякую за братню допомогу.
Тримаймо стрій од фронту до сім’ї.
Тримаймо стрій од фронту до сім’ї.
Черго́вий рік іде у небуття,
остання залишається сторінка.
остання залишається сторінка.
Чотири десятки – це вік чоловіка!
Дай боже здоров’я і доброго віку!
Дай боже здоров’я і доброго віку!
На війні – як на війні,
та закони все ж одні,
та закони все ж одні,
Моя ти зоре світанкова,
тендітна квітко чарівна,
тендітна квітко чарівна,
Ну, ось і ти обручку одягнув,
не дотягнув до сороківки, синку…
не дотягнув до сороківки, синку…
Усе своє життя ішла крилато
і свіжий вітер парус підіймав.
і свіжий вітер парус підіймав.
Низький уклін вам, добровольці,
подяка, шана, слава, честь!
подяка, шана, слава, честь!
Дозволь сердечно привітати
тебе, мій брате по перу,
тебе, мій брате по перу,
Епоха ціла одійшла у вічність…
Іде на небо сотенний УПА
Іде на небо сотенний УПА
Ти там уже, де вічна тиша,
де вічний спокій, інший світ…
де вічний спокій, інший світ…
Сіється з торби морозяне пір’я,
вечір святий поспіша на поріг.
вечір святий поспіша на поріг.
Побажайте мені перемоги!
Не добробуту, щастя чи чар.
Не добробуту, щастя чи чар.
Усіх сердечно я вітаю,
хто носить ім’я Миколая,
хто носить ім’я Миколая,
«Життя без виміру» – то треш чи парадокс?
Але таким його господар бачить…
Але таким його господар бачить…
Порядний, скромний мов дитина,
в німецькій мові напівбог,
в німецькій мові напівбог,
В сім’ї поважній грека й українки,
поміж степів, де дивиною ліс,
поміж степів, де дивиною ліс,
Окіл іще доволі диваків…
Про космос все один леліє мрії,
Про космос все один леліє мрії,
Восьме березня – свято чи горе?
Хто придумав його і коли?
Хто придумав його і коли?
Коли уже на ладан дише світ
і Господу потрібна допомога,
і Господу потрібна допомога,
Ми у цьому світі – подорожні…
Зазвичай живе́мо, як умієм,
Зазвичай живе́мо, як умієм,
В сім‘ї і місті корабелів,
де стрілися Інгул і Буг,
де стрілися Інгул і Буг,
Давайте вип‘ємо за дружбу,
її вина терпкий букет,
її вина терпкий букет,
Де Вовча й Те́рса котять свої хвилі
до берегів великого Дніпра,
до берегів великого Дніпра,
Ти, Бруте, другом фарбувавсь,
ба навіть родичем під час,
ба навіть родичем під час,
Це справжній запорозький козарлюга,
для нього навіть біс не рідний брат.
для нього навіть біс не рідний брат.
У Гени гени вищого ґатунку,
тож не дарма він по життю мовчун.
тож не дарма він по життю мовчун.
Спасибі, що ти кинула мене
на перехресті непростої долі,
на перехресті непростої долі,
У Києві дощ…
З потоками залишки бруду
З потоками залишки бруду
Баладу про лицаря честі Айвенго
ми чули не раз і не два…
ми чули не раз і не два…
Сьогодні, в день закінчення війни,
у скону день найбільшої із воєн,
у скону день найбільшої із воєн,
Переворот у Пітері, морози,
свобода, воля, ґвалт більшовиків –
свобода, воля, ґвалт більшовиків –
Його життя – немов метеорит,
на землю з неба впало передчасно,
на землю з неба впало передчасно,
Розверзлося, на землю впало небо,
потоками гірких, невтішних сліз –
потоками гірких, невтішних сліз –
Радієш сонцю, мій ірландський друже!
Не зустрічав тебе уже давно…
Не зустрічав тебе уже давно…
Той „Незрівняний світ краси“
заворожив мене навіки –
заворожив мене навіки –
В рутину нас затягує прогрес –
нам ліньки особисто спілкуватись!
нам ліньки особисто спілкуватись!
У серці козацького краю,
коштовний немов самоцвіт,
коштовний немов самоцвіт,
Не спав Мазепа, як не спить Галина –
поему пише літньої пори.
поему пише літньої пори.
Парад сьогодні воїнів зі сходу,
що Неньку боронили і життя.
що Неньку боронили і життя.
Горять калини кетяги червоні
на жовтім тлі осінніх килимів
на жовтім тлі осінніх килимів
З юнацьких літ пішов у світ картатий –
писав, учився, не уник тривог…
писав, учився, не уник тривог…
Ну що, Клички, дивились поєдинок?
Побачили нарешті справжній бокс?!
Побачили нарешті справжній бокс?!
Що сталося із цим шаленим миром
в технологічний двадцять перший вік?
в технологічний двадцять перший вік?
З догматами світосприймання
боровся Бруно як умів.
боровся Бруно як умів.
Ну, ось і все – настала тиша,
куртина впала на поміст.
куртина впала на поміст.
Ідуть останні з наших могікан
на небеса, у височінь, у вічність…
на небеса, у височінь, у вічність…
Великий день і сонце сяє,
мов посміхається з небес,
мов посміхається з небес,
Вона була актриса екстракласу,
на сцені грала, сценою жила.
на сцені грала, сценою жила.
Сміло дивимось в майбутнє,
бо в житті ми молодці.
бо в житті ми молодці.
Такі особи в світі є – їм добре не буває.
Вони готові все і всіх роздерти, очорнить.
Вони готові все і всіх роздерти, очорнить.
Ногами не торкалася землі,
пташиною літаючи по сцені.
пташиною літаючи по сцені.
Підступно із кущів, з нічної тьми,
пустив хтось чергу довгу з автомата.
пустив хтось чергу довгу з автомата.
Букварі і зошити, парти в три рядки,
крейда розпорошена, в класі малюки.
крейда розпорошена, в класі малюки.
Чесноти чоловіка прикрашають,
а чесність ще й ускладнює життя.
а чесність ще й ускладнює життя.
Шістдесят – це мало чи багато?
Шість десятків – лиш земний наш путь!
Шість десятків – лиш земний наш путь!
Бувають люди, ніби лантухи,
у середині – лише із трухи,
у середині – лише із трухи,
Ой, ти Нелю, моя Нелю, чому дивишся на стелю?
Ти поглянь на мене ніжно, як з картини Рафаеля.
Ти поглянь на мене ніжно, як з картини Рафаеля.
Одинадцять років – як дві одинички,
як дві метушливі яскраві синички,
як дві метушливі яскраві синички,
Вітаю з днем народження тебе,
моя єдина і чарівна жінко!
моя єдина і чарівна жінко!
Що було – відгуло…
Пронеслось, пролетіло, минуло.
Пронеслось, пролетіло, минуло.
Я, сестро, згадую твій хліб,
такий смачний та пишний.
такий смачний та пишний.
Надворі літо, як вино черлене,
що в келиху на сонці виграє,
що в келиху на сонці виграє,
Людині гімн усе життя співав,
всемірно прославляв її чесноти.
всемірно прославляв її чесноти.