Давайте вип‘ємо за дружбу,
її вина терпкий букет,
порив сердець, не в борг і службу
чи бідкання про етикет.

Піднімемо бокал за друзів,
бо друг – то щастя у житті,
а вірний друг у виднокрузі
укаже вірний шлях тобі.

Давайте вип‘ємо за братство
студентське, воїнське, шкільне…
Воно – то істинне багатство.
Хай чаша ця нас не мине!

Підіймем ча́ри за коханих,
за їх палких сердець тепло,
а хто віддав коханню шану –
їм світла пам‘ять стане тлом…

Давайте вип‘ємо за пам‘ять,
у кожного своя сурма…
Найближчі завжди будуть з нами,
ми їх зустріли недарма.

Осушим келихи за долю,
її нам дав напевно Бог,
та не остання й наша воля,
що нас веде до перемог.

Давайте вип‘ємо за щастя,
за щастя жити і твори́ть,
воно Всевишнього причастя,
його цінуймо кожну мить!

І не забудемо за старість,
що у обличчя вже сміється.
Вона, як і батьківства радість,
на жаль, не кожному дається.

Давайте вип‘ємо за му́ки
і за мистецтва народи́ни.
Про них розкажуть очі, руки…
У них народжена людина!

А ще по келиху – за бо́лі!
Вітчизна у душі болить.
Болить дітей, онуків доля,
не замовка́є ні на мить.

Давайте вип‘єм за нащадків:
онуків, доньок і синів.
Хай буде в них усе в порядку.
Щасливих років їм і днів!

14.02.2021