Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Козак Дума (1958)
Пора прийде і підемо до Бога,
але немає часу для душі…
Коли ступлю на неземну дорогу –
за мене говоритимуть вірші.


Рубрики / Неоголошена війна

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Коли ми виграєм війну
    Коли ми виграєм війну,
    здобувши нашу перемогу,
  •   Пече
    Пече в грудях, на серці камінь
    і очі застилає пил –
  •   Новорічний сніг
    Сиділа поміж небом і землею,
    трималась мужньо із останніх сил.
  •   Різдвяне перемир’я
    З народження москва була ордою,
    кривавим станом розбрату і зла.
  •   Переформування
    Веде перебудову «лаптєстан»,
    модернізує власні збройні сили,
  •   Спецназ людства
    Знову лемент! До тремору в тілі
    завивання лунає з кремля –
  •   Я повернусь
    Вибух ракети. В очах потемніло.
    Ру́хнули стеля і стіни униз…
  •   Ми з України
    Я не кацап і я не московит –
    в мені нуртує кров мого народу!
  •   Сурма кличе
    Збирайся, сину, вже сурма зове
    і кличе небайдужих у дорогу.
  •   Доленосна зустріч
    Зустрілися тоді на полі бою,
    уламком міни ногу відтяло –
  •   Батальйони просили вогню
    Батальйони благали: «Вогню!»
    Оборонці молили: «Підмоги!»
  •   Найбільша дивина
    Відлітував п’янкий ясмин –
    День знань прийшов до українців.
  •   Драма
    У чому України драма?
    Нас прирівняли до сміття!
  •   Шахова війна
    Війна ця – партія у шахи,
    такий собі стрімкий гамбіт,
  •   Вперед – до комунізму!
    Однак, я цю війну переживу.
    Вона надовго, та не назавжди́.
  •   Насіння перемоги
    Під жахливе сирен голосіння
    та розриви снарядів, ракет –
  •   Наймиліше слово
    В розірвані війною дні і ночі,
    під голосіння збурене сирен,
  •   Нізащо
    Яку це тільки совість мати треба,
    аби вбивати підло мирний люд?
  •   Віє вітер
    Понад степом віє вітер,
    завиває у пітьмі.
  •   Місто героїв
    Є місто над Південним Бугом,
    відоме з глибини віків,
  •   Характерник
    Запалало зранку небо
    громовиці тишу ріжуть –
  •   Кривава дійсність
    Їх зрадили усі. Ну, майже всі…
    А першими – хто віддавав накази!
  •   Український хліб війни
    У поле вийшли хлібороби
    під бомби, вибухи ракет,
  •   Не дамо
    Вечірнє небо малювало
    сумні історії війни,
  •   Будень війни
    Півтори сотні діб війни…
    А скільки отаких ще буде?
  •   Петля для рашизму
    Петля, петля іще петля,
    за ними ґудзі, знову вузол…
  •   Коломийське літо
    Тепло дарує надмір літо,
    а у повітрі – білий сніг!
  •   Кончина війни
    Ти шукаєш загублену тишу,
    насолоду нічних сновидінь?
  •   Дев’ятий – на порозі
    Зима. Мороз! Літають феєрверки
    і майже не підняти голови –
  •   Пам‘ятаймо
    Згадаймо всіх полеглих у борні,
    огні війни, жаристому горнилі,
  •   Червоні яблука
    Упали яблука червоні
    на теплу землю у саду.
  •   Набат
    Казали, що слуги народу,
    а вийшло – лакузи кремля,
  •   Чоловіки не плачуть*
    Укриті сивиною юнаки –
    не вигадати більше покарання!
  •   Війна
    Іде війна не тільки на Донбасі,
    по всій країні нині йде війна.
  •   Проект „Жи-2“
    Юдити кашу заварили круто –
    в боги своїх пророків возвели,
  •   Епоха зла
    Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
    Розірвано намисто слів і днів…
  •   Неоголошена війна
    Четвертий рік війна йде в Україні,
    четверту осінь гине бідний люд.
  •   Не треба зайвих слів
    Патріотів розвелось багато,
    йде війна, тяжкі тепер часи.
  •   Герої неоголошеної війни
    Вони в боях ідуть у далечінь
    за волю, за свободу, не за славу.
  •   Біль
    Весна настала, синку, вже у нас,
    додому повернулися лелеки.
  •   Скажені пси*
    Їх убивали підло, поодинці,
    але та смерть була невипадкова –
  •   Вишита сорочка
    Вишита сорочка ніби оберіг,
    щоб сини і дочки стали на поріг.
  •   Дорога додому
    Я їду додому живий
    з війни, із Донбасу, зі Сходу.
  •   Чому ніяк не скінчиться війна
    Чому ніяк не скінчиться війна? –
    питає донька у солдата-тата.
  •   Третiй рiк вiйни
    Йде третій рік неоголошена війна
    шматують рідну землю хижі круки.
  •   Третi роковини вiйни
    У нас нема війни, та зведення із фронту
    лунають з телевізорів щодня.
  •   Пам'ятайте
    За мир і волю,
    за кращу долю
  •   Лист Сергiя Нiгояна
    Не з Майдану пишу, та від слів і не віє любов’ю!
    Навіть тут, у раю, некомфортно одначе мені.
  •   Хлопець з очима кольору неба
    Хлопець з очима кольору неба
    в полі донецькім лежить.
  •   З "братнім" привітом
    Тихо колишуться віти,
    сумно край лісу стою.
  •   Тяжка година
    Пекла жара і працювали „Гради“,
    то смерть летіла від „братів-слов‘ян“.

  • Огляди

    1. Коли ми виграєм війну
      Коли ми виграєм війну,
      здобувши нашу перемогу,
      і одолієм сатану –
      скажу «спасибі» я… не Богу.

      Я буду дякувати тим,
      хто кров свою пролив на фронті,
      хто крізь вогонь пройшов і дим,
      і рев гармат на горизонті…

      І тим, що понесли життя
      у вічність по небесних сходах,
      кому не буде вороття –
      бійцям од заходу до сходу…

      Ще буду дякувати тим,
      у них стояв хто за спиною
      впродовж холодних, лютих зим,
      не переймаючись собою…

      Наповню келихи вином
      і запрошу близьких та друзів.
      І будем пити за одно –
      що ми позбулися ілюзій.

      Що спекались таки «братів»
      і їх іудиних обіймів,
      та відділили всіх кротів,
      аби лишилися надійні.

      Не пожаліємо вина
      за світу братню допомогу.
      Осушим келихи до дна
      всі як один і вкупі з Богом!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Пече
      Пече в грудях, на серці камінь
      і очі застилає пил –
      я з перебитими руками
      лежу в руїнах поміж тіл…

      Сусіди рядом, діти, внуки,
      хто стогне ще, а хтось помер…
      Невже?. Невже оті тварюки
      і далі житимуть тепер?!

      Бомбити будуть і надалі
      цинічно неповинний люд…
      Немає більших аномалій,
      ніж цей злочинний план іуд!

      Куди ж ти дивишся, суспільство?
      Нас убиває терорист!
      Чи нині вже оте насильство
      лише маневр, військовий хист?!

      Це ж геноцид всього народу,
      найтяжчий злочин на Землі!
      Кому останеться свобода,
      як він розтане у імлі?!.

      Чому піджали тихо крила,
      немає досі дій твердих?
      Адже щитом живим закрила
      вас Україна від орди!.

      Немає честі в супостата,
      сьогодні ми, а завтра – ви!
      Народам світу треба встати
      і захиститись від москви!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Новорічний сніг
      Сиділа поміж небом і землею,
      трималась мужньо із останніх сил.
      Лише одна з родини усієї
      і уціліла. Різав очі пил…

      В одній кофтині взимку, на морозі,
      над головою нависа стіна.
      Землі сама дістатися не в змозі
      і тільки думка – Боже, я одна!

      Ні, з-під завалів стогін долинає,
      дев’ятий поверх аж на п’ятий ліг…
      Невже?. Невже моїх уже немає?!
      А з неба падав новорічний сніг…

      Усе змішалось: крики і сирени,
      криваві плями прямо на стіні…
      Холонуть крові залишки у венах,
      а треба не коритися війні!

      І ось нарешті рятівна драбина
      зі скреготом схилилася до ніг.
      Майнула думка – може не загину!
      А з неба падав новорічний сніг…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Різдвяне перемир’я
      З народження москва була ордою,
      кривавим станом розбрату і зла.
      Усе тягла і добувала боєм,
      куди рука кістлява досягла.
      Куди дістали клешні загребущі,
      що працювати не хотіли геть,
      що сіяли не мир і райські кущі,
      а ворожнечу, ненависть і смерть.

      Рубала крила, голови і душі,
      сікла під корінь татів і братів.
      Завоювала одну шосту суші,
      моря ж і океани – поготів.
      Загарбала історію і мову,
      кріпачила учених і народ.
      Брехню і силу клала у основу
      і не жаліла ницим нагород.

      І нині прагне володіти світом,
      підступності своїй не має меж –
      скажені пси у неї за еліту!
      Не вистачає миру їм?. Еге ж!
      Державою керує путлер-шайка.
      Цинізм з брехнею – то її єство.
      Різдвяне перемир’я – лише байка,
      як тільки ширма і саме різдво!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Переформування
      Веде перебудову «лаптєстан»,
      модернізує власні збройні сили,
      та ЗСУ їх кидають у «бан»
      відразу майже – по приходу з тилу.

      Надводний флот в підводний перейшов,
      повітряний – уже в наземні сили,
      колони танків – у металолом.
      Немов гриби щодня ростуть могили.

      Уже резерви стали підіймать,
      глухих з кривими мобілізували.
      Сформовану рашистську оркорать
      стрічаємо артилерійським шквалом.

      А «міль» торочить про Армагеддон
      і про якусь брудну химеробомбу…
      Усі вже знають, що воно дін-дон
      і все скінчиться тривіально – тромбом.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Спецназ людства
      Знову лемент! До тремору в тілі
      завивання лунає з кремля –
      скавулить то не пес Баскервілів,
      то волає наколена тля.

      Операція «спец» провалилась,
      вже настав у недопалка піст –
      опустились напудрені крила,
      надломився і керченській міст…

      У Ірану мопеди купує,
      спішно «чмобіків» гоне на фронт,
      зброю ядерну сіпає всує…
      Знову хоче нас взяти на понт?

      Я скажу світовому загалу –
      нам до дупи недопалків сказ.
      Лине гомін уже до Уралу:
      українці – то людства спецназ!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Я повернусь
      Вибух ракети. В очах потемніло.
      Ру́хнули стеля і стіни униз…
      Ноги заклякли і каменем тіло,
      давить на груди бетонний карниз…

      Темно навколо, бракує повітря,
      кров заливає дитяче чоло,
      балка у спину упилася вістрям.
      Холодно. Ніч забирає тепло…

      Хочеться жити… Як хочеться жити!.
      Лише одинадцять років спливло,
      та чи настане дванадцяте літо?
      Скільки дітей у війні полягло!.

      Збуджений голос і промені світла,
      дужа рука підіймає бетон…
      Житиму? Житиму! – думка розквітла.
      Ось він! Нарешті! – гуде баритон.

      Хочеться жити!. Як хочеться жити!
      Мчить до лікарні хлопчину швидка.
      Гинуть дорослі, старі, навіть діти…
      Шию стискає загуби рука.

      Ниє нестерпно, болить усе тіло,
      скоро лікарня і мукам цим край!
      Раптом все стихло… Душа відлетіла…
      Попрямувала на небо, у рай…

      Мамо, не плачте, я ще повернуся
      градом небесним, дощем упаду,
      маком червоним у рідному лузі…
      Лише здолайте московську орду!

      Я повернуся… Я ще повернуся
      цвітом волошок і зеленню віт.
      Витри сльозину, кохана матусю,
      ми переможемо. З нами весь світ!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Ми з України
      Я не кацап і я не московит –
      в мені нуртує кров мого народу!
      У цьому ми переконали світ,
      відважно захищаючи свободу.
      І я не орк чи дикий гамадрил,
      не представник мокшанської еліти,
      що об’єднала сотню-другу рил
      і прагне нині керувати світом.

      Ні, я не ниций виродок війни,
      що позбавляє права існування
      моєї Неньки доньок та синів
      і хоче вбити навіть сподівання
      на мир і щастя, віру і любов,
      саму надію на святе – прийдешнє!
      Мордує, убиває, цідить кров…
      Опам’ятайтесь, він вже нетутешній!

      Задумайтесь нарешті хоч на мить –
      чекає людство участь ця кривава!
      Кому дітей майбутнє ще болить,
      закінчувати треба ту забаву!
      Я представник незламної сім’ї,
      маленький син великої родини,
      якій співають рідні солов’ї.
      Ми разом всі і всі ми з України!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    9. Сурма кличе

      Збирайся, сину, вже сурма зове
      і кличе небайдужих у дорогу.
      Гуртується сьогодні все живе,
      аби Вітчизну боронити. З Богом!
      На схід тобі дорога пролягла,
      щоб серце України захистити.
      Уже немає міста чи села,
      де б не чекали оборонців діти,
      батьки, дружини і простий народ,
      якому доля Неньки небайдужа.
      Коли нарешті вигонять заброд –
      вони чекають ту годину дуже!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Доленосна зустріч
      Зустрілися тоді на полі бою,
      уламком міни ногу відтяло –
      в конвульсіях він корчився від болю
      і заливала кров бліде чоло…

      З’явилася негадано, маленька,
      в медичній формі, що оте дитя…
      Як лише відпустили тато й ненька? –
      майнула думка ніби співчуття.

      Джгутом перетягнула вправно рану,
      забинтувала голову за мить.
      Під кулями тягла із поля брані,
      аби він змогу мав іще пожить.

      Та опритомнів лише у палаті
      і здивувався – цілі, дві ноги!
      А медсестра у білому халаті
      поволі поправляла ланцюги…

      – А що?. А як?. – спіткався на півслові. –
      А звідки?. – простогнати ледве зміг.
      – Сестра із поля бою, в рюкзакові, –
      поясненнями лікар допоміг.

      А через рік, під Мендельсона гами,
      долаючи відчутний біль, не страх,
      упевнено і власними ногами
      її він до вінця ніс на руках!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Батальйони просили вогню
      Батальйони благали: «Вогню!»
      Оборонці молили: «Підмоги!»
      Я нікого ні в чім не виню,
      мо’, не мали очільники змоги…

      Небо вкрила густа порохня
      від розривів ворожих снарядів.
      Хоч стріляли вони навмання,
      та до біса гатило їх «градів»!

      Хто віддав той злочинний наказ –
      не чіпати ворожу навалу?
      А чому не виводили нас
      і лишали чому на поталу?!

      Хто загнав нас тоді у котел,
      де веригами Мінські угоди?
      І чому вже черговий обзел
      потішається знов над народом?!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Найбільша дивина
      Відлітував п’янкий ясмин –
      День знань прийшов до українців.
      Військовий розклад принесли
      до школи цьогоріч ординці…

      За парти сіли не усі,
      багато вчителів на фронті.
      Вони та інші татусі
      тепер працюють у піхоті…

      А школа нині – полігон,
      подвір’я – бойова арена…
      Триває з орками агон,
      де замість дзвоника – сирена…

      І знань сьогоднішня ціна
      така висока, як ніколи,
      але найбільша дивина –
      йти вперше у житті до школи!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Драма
      У чому України драма?
      Нас прирівняли до сміття!
      Вони нас бачили рабами
      без права на саме життя!
      Означили нам стан придатка,
      як це було впродовж віків,
      і роль одве́ли їх порядки
      не козаків, а чумаків.

      Аби орали і збирали,
      або по сіль волами в Крим…
      Й ховали рила під забрала,
      як тільки скаже «третій Рим»!
      Але вони прорахувались.
      Так, ми нащадки чумаків.
      Та як би орки не старались,
      ми внуки славних козаків!

      У наших жилах не водиця,
      гаряча українська кров!
      А роду нашого криниця
      ще не зміліла до основ!
      Бо потягу до волі – море,
      і терен зайвий у вінець,
      а їх Содому і Гоморі –
      вже не за горами кінець!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Шахова війна
      Війна ця – партія у шахи,
      такий собі стрімкий гамбіт,
      де захотів шкільний невдаха,
      покласти на лопатки світ.
      «Адін нарот» ялозив перло,
      а планував дитячий мат.*
      Я покажу їм «Ще не вмерла»,
      сконає! – хитро думав кат.
      І першим хід зробив підступно,
      під пеленою темноти
      радянські полетіли «ступи»** –
      таке ось «Я іду на ти»…
      Ригали смерть гарматні пащі
      в донецький ласий бутерброд.
      Молов у фарш і гнав у хащі –
      отой таки «адін нарот»!
      Конвертувать його у трупи,
      «корита»*** з орками погнав…
      Азовцям кліті варять тупо,
      ба гонг іще не залунав.

      На іншім боці шахівниці –
      сам «нестратег» усіх часів,
      який демонстрував сідниці
      та все від армії «косив»!.
      Старався партію віддати,
      але все стало навпаки…
      Бо не погодились солдати –
      то не оманські пішаки!
      Про лаври нобелівські мріє,
      леліє план – убить ферзя.
      Він ярмака**** зберіг, не «Мрію»,*****
      бо новий комплекс гору взяв…
      Триває партія у шахи
      і на війні, як на війні,
      легкі фігури – бідолахи,
      але бувають прохідні!

      А що там рефері, Європа
      і демократії оплот,
      вони води набрали в рота.
      Усіх турбує, аби фронт
      за межі нені-шахівниці
      не вийшов раптом, до «братів»,
      і до московської столиці
      їх HIMARS-дідо****** не влетів!
      Нам не дають оголосити
      убивці-кату навіть шах…
      Лишилося лиш голосити
      і бідкатись… Оце розмах!.
      Бо осінь майже на порозі,
      проблема теплоносіїв,
      а там і вибори на носі…
      Коб виборець не посині́в!
      Отак ця партія триває,
      на видноколі мітельшпіль,
      і всі з цікавістю чекають,
      хто першим зробить «оверкіль»!*******

      Триває знову цирк на дроті…
      Ой, не ступити б у кізяк!
      Чи хочуть знову «бутербродів»,
      чекають нового ферзя?
      Питання голову мордує –
      Навіщо клята та війна?
      А ти подумай – що вартує
      і вигідна кому вона!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Вперед – до комунізму!
      Однак, я цю війну переживу.
      Вона надовго, та не назавжди́.
      Усім у цю хвилину горьову
      скажу – її затіяли жиди.*

      Бо світом правлять гроші, капітал.
      Вони ж, відомо, у багатіїв.
      Який чекає наш народ фінал
      в процесі цих фінансових боїв?

      Ця битва йде не за небесну твердь!
      У тому наша кожного вина…
      Вони ідуть у бій по нашу смерть!
      За ними слідом – голод і війна…

      А як здолати це мерзенне зло?
      Відкинути жадобу й конформізм
      та відновити наших душ тепло
      і будувати шведський… комунізм!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Насіння перемоги
      Під жахливе сирен голосіння
      та розриви снарядів, ракет –
      посадили звитяги насіння
      у надії на сходів букет.
      Ми саджали своєї звитяги насіння,
      зупиняли кривавий бенкет!

      Ще трудились удень і ночами,
      не кида́ючи з рук автомат,
      хоронили братів у печалі
      і шаленстві в мільйон мегават.
      Хоронили братів зі сльозами печалі,
      та тремтів кровожерливий кат.

      Ми пололи гаї і діброви,
      виривали бур’ян у полях,
      не жаліли ні сили, ні крові,
      щоб рашистів розвіять у прах.
      Не щадили ні часу, ні сили, ні крові
      і нарешті здолали той жах.

      Під нестямне сирен голосіння
      і під шурхіт крилатих ракет –
      зростимо перемогу з насіння
      і зламаємо оркам хребет.
      Перемогу зростим зі звитяги насіння,
      подолаєм рашизму бенкет!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Наймиліше слово
      В розірвані війною дні і ночі,
      під голосіння збурене сирен,
      те слово я повторюю пророче,
      що душу у полон мою бере.

      Що серце полонить моє і розум,
      і непокоїть часу мого плин.
      Воно зрідні поезії чи прозі,
      що вибиває завше клином клин.

      Воно: надія, віра і підмога,
      як молот Тора і тополі пух.
      Це слово наймиліше, перемога,
      для сотень тисяч українських вух!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Нізащо
      Яку це тільки совість мати треба,
      аби вбивати підло мирний люд?
      Летять ракети і палає небо,
      пологовий будинок – ціль іуд!

      І гинуть діти, навіть немовлята,
      заручником уже увесь народ…
      Тих мародерів народила мати?
      Яких вони чекають нагород?

      Бомблять Охтирку, Харків, Мелітополь.
      Палають Суми під осколків свист…
      Перетворити прагне у некрополь
      країну міжнародний терорист!

      Мій Миколаїв, Київ і Одесу,
      Чернігів, Запоріжжя і Дніпро –
      це наслідки від здачі Херсонесу,
      тяглися з Криму щупальця заброд…

      Тепер їх мирний атом зацікавив…
      Енергодар – розстрілюють АЕС!
      Знеструмив і Чорнобиль кат лукавий –
      шантажувати людство хоче пес!

      Скажений пес вбиває і ламає
      зі зграєю собак таких, як сам…
      Та сонце сходить знов над ріднокраєм,
      не скоримось нізащо ми катам!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Віє вітер
      Понад степом віє вітер,
      завиває у пітьмі.
      Вже той вітер пам’ять витер:
      ми сліпі, глухі, німі…
      Міркувати перестали,
      змарнували часу плин,
      замінили ум канали…
      Ні – один, канал новин!

      Вітер віє над степами,
      завиває із пітьми.
      Ніби житніми снопами
      поле вкрилося людьми.
      Вічним сном поснули вої,
      серце зболене пече,
      а лукавий в однострої
      сам ніяк не утече…

      Чи утихне врешті вітер,
      чи підніме буревій?
      І народ нетяга-митар,
      все-таки сформує стрій!
      Не одділимо ми зерня
      від полови укінець,
      то плести із цього терня
      доведеться нам вінець.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Місто героїв
      Є місто над Південним Бугом,
      відоме з глибини віків,
      на захід, за Великим лугом –
      край запорозьких козаків.

      Форпост на півдні України,
      героїв місто і краси.
      Удар щоденно, щогодини,
      тримає, як у всі часи!

      Не знаю кращого у краї
      поміж ланів рясних і нив.
      Відважне серце – Миколаїв,
      орду рашистів зупинив!

      Одеса тихо споглядає,
      в надії дивиться Херсон.
      Усьому півдню Миколаїв –
      немов для Греції Ясон!

      Ми з України! Слава Богу
      і волонтерам, ЗСУ!
      За нами буде перемога!
      Ми одоліємо москву!

      Миколаєве мій, Миколаїв,
      ти як скеля і острів надій.
      Миколаєве мій, Миколаїв,
      місто сили, героїв і мрій!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Характерник
      Запалало зранку небо
      громовиці тишу ріжуть –
      то війна іде до тебе,
      в твою хижу.
      Хижа война – вуйна клята,
      сіє лихо, біди, болі…
      Та шикуються солдати
      в «Дикім полі».

      Під жахливий гуркіт бою
      характерник брів між зіллям.
      Очі мага повні болю
      й божевілля…
      Хлопців мертвих брав за руки,
      клав їм жито у долоні,
      уявляв нестерпні муки…
      у полоні.

      До грудей торкав щокою,
      до чола – холодне тіло.
      Не повернуться із бою,
      відлетіли…
      Нелегку обрали долю –
      боротьбу проти свавілля!
      Сльози капали від болю
      і безсилля…

      Став між ними на коліна
      і знімав сталеві лати –
      вже не діждуться дружини,
      діти, мати…
      Але їх чекають діти
      і не скінчені ще справи…
      Жаль героїв хоронити,
      Боже правий!.

      – Боже правий, Боже сильний,
      забираєш чому кращих?
      На землі доволі підлих
      і пропащих…
      – Надійшла лиха година,
      бо молилися не дуже –
      я беру свою данину…
      за байдужість.

      І злетів мольфар до неба,
      шаблю вихопив із піхов –
      Воювати нині треба…
      з лихом!
      Підіймаймось, козаченьки,
      щоб у цю лиху годину
      захистити нашу Неньку –
      Україну!

      Війна, війна, війна – во́йна!
      Сіє горе вона гойно.
      Гучить, гучить, гучить тризна,
      та на стягах горить – тризуб!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. Кривава дійсність
      Їх зрадили усі. Ну, майже всі…
      А першими – хто віддавав накази!
      Бо гасло тих, і це відомо всім,
      незмінне і донині – Все й одразу!.

      І що тепер? Одні – ні пари з уст,
      а інші – «відкривають полювання»…
      Відлунює у тиші воїв хруст –
      сувора дійсність меле сподівання!

      Кривава дійсність визнала ще раз:
      не викликає більшої відрази
      «верховного» виконувать наказ –
      на здачу у полон давать накази!

      Я лише думу висловив свою,
      але питання маю до загалу:
      Що гірше – смерть прийняти у бою
      чи на поталу здатися шакалам?.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Український хліб війни

      У поле вийшли хлібороби
      під бомби, вибухи ракет,
      бо не було другої спроби…
      Який у вбивці етикет?!.

      Їм не дали другого шансу
      криваві гопники війни.
      Під обстрілами, поміж шанців,
      цьогоріч сіяли вони.

      Садили майже по зернині
      на замінованих полях
      і кожна виросла в хлібину –
      така у нас свята земля!

      На український хліб і нині
      у світі попит немалий,
      але стискають Україну
      всесвітні пута кабали…

      Усе ми робимо з любов’ю,
      та гниди з вошами живі –
      хліб, потом зрощений і кров’ю,
      ті знову топлять у крові…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Не дамо
      Вечірнє небо малювало
      сумні історії війни,
      де кляті гроші правлять балом…
      Вони, вони, лише вони!

      Раби прийшли звільнити вільних
      від волі, статків і життя…
      Кипить війни гірке свавілля,
      ґвалтує кат мале дитя!

      Убогі тілом і душею
      нам знову принесли ярмо,
      але свої встромити шиї
      у нього – ми їм не дамо!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Будень війни

      Півтори сотні діб війни…
      А скільки отаких ще буде?
      Колише вітер полини,
      війни спливає новий будень…
      Сідає сонце за поля,
      над бруствером спадає спека.
      За день розпечена земля
      чекає ночі. Недалеко
      лунає пісня цвіркуна,
      що поріднився із окопом,
      а викрутаси кажана
      уже нагадують Европу…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Петля для рашизму
      Петля, петля іще петля,
      за ними ґудзі, знову вузол…
      Петляє глицею, петля
      поет… Війна у нього муза!.

      А незабаром і вінець –
      чергова сітка маскувальна.
      Орді наблизимо кінець
      і нашим хлопцям річ нагальна!

      Захистимо захисників
      ми, волонтери з Коломиї!
      На них надія з правіків,
      а з нами Львів, Одеса, Київ…

      Хай помагає лють і гнів
      рашиста гнати з України!
      Усіх здолаєм ворогів
      і буде нація єдина!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Коломийське літо
      Тепло дарує надмір літо,
      а у повітрі – білий сніг!
      То липи пригощають цвітом,
      що пухом тулиться до ніг.

      У Коломиї квітнуть липи
      і тридцять три зі знаком «плюс»,
      а за вікном – воєнний липень,
      сирена завиває блюз…

      01.07.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Кончина війни
      Ти шукаєш загублену тишу,
      насолоду нічних сновидінь?
      Але гаривом вибухів дишуть
      пошматовані Буча, Ірпінь…

      Несподівано затишок ночі
      опалила кривава війна?
      Застороги як чути не хочуть –
      то безпечності чорна ціна…

      Плачуть згорено сироти-діти,
      шаленіють загиблих батьки
      і сумливо відлунює світом
      скону дзвонів мотив гомінкий.

      Але тиша сама не приходить
      і здобути потрібно ще мир.
      Захищати на часі свободу
      хай ціною численних офір!

      Тож, братове і сестри, до бою!
      Вірні доньки і славні сини
      України, звичайні герої,
      в перемозі кончина війни!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Дев’ятий – на порозі
      Зима. Мороз! Літають феєрверки
      і майже не підняти голови –
      частує щедро ворог. Ті «цукерки»
      нагадують зі смертю буревій…

      Різдвяна ніч. Очікування свята
      і вибуху фонтан лише за крок!
      Ураз не стало брата, сина, тата…
      З окопу воїн – прямо до зірок.

      А новий рік, дев’ятий, – на порозі.
      Його прихід – для кожного своє…
      Нам – Неньку боронити на морозі,
      а їм: ікра, шампанське, олів’є…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Пам‘ятаймо
      Згадаймо всіх полеглих у борні,
      огні війни, жаристому горнилі,
      Вітчизни вірних доньок і синів,
      що вічно спочивають… у могилі.

      Згадаймо всіх, хто Неньку захищав
      не залишавши ворогові шансу,
      як ярко вогник в їх очах блищав
      і про ціну життя – найвищу таксу…

      Хай завжди свічка пам‘яті горить
      яскраво і нізащо не згасає.
      Як пам‘ятати будем кожну мить –
      лише тоді герої не вмирають!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Червоні яблука
      Упали яблука червоні
      на теплу землю у саду.
      Не встигли підхопить долоні
      красу ту стигло-молоду.
      Налиті сонцем і любов‘ю
      ясніють мило у траві,
      а поряд, весь залитий кров‘ю,
      юнак лежить… Не буревій
      безжально кинув їх додолу,
      а вибух міни у дворі.
      Бійця лиха спіткала доля,
      як тільки ранок зазорів.
      Упали яблука червоні…
      Життя – запекла боротьба…
      Стискають автомат долоні,
      а серце матері – журба.

      10.08.2020



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Набат

      Казали, що слуги народу,
      а вийшло – лакузи кремля,
      істоти без племені й роду…
      І першою впала земля!

      За нею нальоти на мову,
      на армію, захисників…
      Вітчизну утратити знову
      є ризик, на сотні віків!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Чоловіки не плачуть*
      Укриті сивиною юнаки –
      не вигадати більше покарання!
      Як плачуть на очах чоловіки –
      в житті немає гіршого страждання,

      Не марево і не за себе жаль,
      на келиху суха скорина хліба,
      а серце загорнулось у печаль…
      Ідуть до неба в першу чергу глиби!

      Та вибухів не чутно в тишині,
      хоч душу розриває кілотонна,
      і стогони солдатські на війні –
      життєві переписують закони.

      А сльози чоловічі – як роса,
      то на щоках алмази благородства,
      виблискують вони на небесах,
      їх витерти із пам'яті не просто.

      Немає неприродніших картин,
      це не вірші, а вже сувора проза,
      заплаканих досвідчених мужчин…
      Не дай узріти чоловічі сльози!

      Безмежний біль, що залишився жить,
      а друга не устиг закрить од кулі,
      бо послизнувся у останню мить,
      і дружба залишилась у минулім.

      Серця залізні кращих із мужчин
      останнім часом крає чорна туга
      і не спасає жодна із личин,
      коли рідні привозять тіло друга.

      Важка, пекуча воїна сльоза,
      що крізь метал проходить ніби масло.
      Пішов на небо не один козак,
      аби зоря Вітчизни не погасла!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Війна
      Іде війна не тільки на Донбасі,
      по всій країні нині йде війна.
      У кожнім місті і селі на часі
      збирає щедру данину вона.

      На сході гинуть наші патріоти,
      а спритників цікавить бутерброд.
      Їх манять лише Неньчині щедроти,
      цієї бійні речовий зворот.

      Коли народ оплакує героїв,
      батьки до трун кладуть своїх дітей,
      перевертні до України-Трої
      пускають тишком нелюдів-гостей.

      Вони під себе площі зачищають,
      щоб мати дивіденди на роки,
      електорат байками забавляють,
      будують рай для себе на віки.

      То хто ж веде, за що і проти кого
      вже стільки років підлу цю війну?
      Якщо та нечисть не боїться бога,
      із чого треба ладить їй труну?!

      Ще довго будем думати-гадати,
      коли настане справедливий день?
      Згадай усе як будеш опускати
      на виборах до урни бюлетень!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Проект „Жи-2“
      Юдити кашу заварили круто –
      в боги своїх пророків возвели,
      релігії поначіпляли пута,
      розвісили тенета кабали.

      Стоїть перед дилемою суспільство –
      куди, гадає, виведе крива.
      Всесвітнє закипає нині дійство –
      проект віків під назвою „Жи-2“…

      Пройшли часи вже лицарства і честі,
      з відкритим як забралом йшли у бій.
      Весь світ тепер стоїть на перехресті,
      на самім попелищі власних мрій.

      На жаль ковтають люди ту наживку,
      дідів традицій забувають суть.
      Тисячоліття йде перепрошивка
      і все густіше релігійна муть.

      Так, маніяк непевної породи
      нове суспільство вирішив створить –
      у м’ясорубку кинув він народи
      і ну в безлику масу їх місить.

      М’яку, слизьку, бридку, вонючу, сіру,
      геть натяку у ній щоб на людей.
      Народи різні в якості офіри
      жбурнув на плаху ради тих ідей.

      Старались хором: Троцький, Каганович,
      Єжов, Ягода, Коба, Косіор…
      Велика шайка з прізвищем на -ович
      пекла мацу з ім’ям „голодомор“.

      Байдуже, на якій говорить мові
      істота, що грабує мій народ!
      Прийти у владу на невинних крові
      й водити лицемірства хоровод…

      Яка різниця в тому, скільки вишів
      закінчила вона, скажи мені,
      якщо під себе і закони пише,
      й свої багатства множить на війні?

      Не все одно! Воно уже украло
      дітям своїм і внукам в сім колін.
      Чи не воно в майданівців стріляло,
      усім покаже згодом часу плин.

      Невже не в силі спільно дати раду
      отій еліті зайдів і заброд?
      Якщо й ім’я йому синонім зради,
      чи ж може бути чесним той народ?!

      Розкрити тему віршем неможливо,
      та для дослідження підмога це, канва.
      Він допоможе роздумам кмітливих,
      проект віків під назвою – „Жи-2“.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Епоха зла
      Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
      Розірвано намисто слів і днів…
      Вже перли істин падають у вирву –
      люцифер, видно, добре зголоднів.

      Сади рубають, в’януть буйні крони,
      а під ногами тліє прах надій…
      Народ плюндрують «графи» і «барони»,
      тиран на троні, крамар, лицедій.

      Руйнуються міста людсько́ї віри
      і манускрипти мудрості димлять.
      Чатують в небі ворони-вампіри
      на плоть людську, байдуже вік і стать.

      Уже гірчать, а часто навіть нудять,
      вервечки обіцянок-молитов.
      Керує кат, закони вершить, судить
      і не боїться Всесвіту основ.

      Нас у полон хапають темні сили,
      над світом душ панує чорна мла.
      Цивілізації вони не раз губили,
      бракує людям світла і тепла.

      Світ нетривкий, звучать останні ноти, –
      пророчить старець, лірник і скрипаль.
      Чи тільки я у дні сумні скорботи
      жахливу чую думу цю, на жаль?!.

      Молись. Епоха зла прийшла дочасно.
      Уже зоріє твій Армагеддон.
      Лиш боляче бува і вельми жасно,
      як зневажають світовий закон.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Неоголошена війна
      Четвертий рік війна йде в Україні,
      четверту осінь гине бідний люд.
      Донецький край лежить в страшній руїні,
      а юди Батьківщину продають…

      Ні, не свою, а нашу Батьківщину –
      своє добро сховали за моря.
      Вона для них не рідна, не єдина,
      своя їм світить здалеку зоря…

      Хоч слухають вони нас, та не чують –
      диявол жовтий в них людей убив.
      Біда у тім, що Україною керують
      ті, хто її ніколи не любив!.

      Війна іде в людських умах і душах,
      вона гримить в кишенях і серцях.
      Вже море закипає, що там суша!..
      Невже історія сягне́ свого кінця?!.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Не треба зайвих слів
      Патріотів розвелось багато,
      йде війна, тяжкі тепер часи.
      Плаче гірко Україна-мати
      вогняними краплями яси.

      Плаче над синами Ненька гірко,
      що в полях за неї полягли
      і не випили свою життєву мірку,
      а, на жаль, дочасно відцвіли.

      Словоблудів нині забагато,
      кожен правду нам несе свою.
      Дифірамби є кому співати,
      та бійців бракує у бою.

      Горлопани рвуть мою країну,
      їх сьогодні повно, ціла рать.
      Хто насправді любить Україну,
      мовчки йде за неї умирать.
      Бережіть себе і Батьківщину –
      ворогів потрібно убивать!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Герої неоголошеної війни
      Вони в боях ідуть у далечінь
      за волю, за свободу, не за славу.
      Їм у житті не випало спочить
      і долю обмануть свою лукаву.

      Вони з боями йдуть у небуття,
      бо серце їм стискає наша дійсність,
      кладуть за Неньку молоді життя,
      а ситих лиш дивує їхня стійкість.

      Вони торують у майбутнє шлях
      всієї української держави,
      назавжди на незібраних полях
      лишаючи одні шматочки слави.

      Хай стане пухом дорога земля
      усім їм, хто пішов у синє небо,
      а українські ниви і поля
      вітають знов живих стіною стебел.

      І наша пам'ять береже в віках
      їх віру, мужність, стійкість, безкорисність.
      Вже треба пересилювати страх
      і змінювати цю нікчемну дійсність!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Біль
      Весна настала, синку, вже у нас,
      додому повернулися лелеки.
      Плетуться дні і зупинився час,
      бо ти від дому, любий, так далеко…

      Природа зустрічає знов весну,
      укрились раннім цвітом верболози
      і річка пробудилась віді сну –
      все квітне, відгриміли перші грози.

      Настала, синку, і у нас весна,
      в низинах густо стеляться тумани,
      але не гріє душу вже вона –
      зима навік зльодила серце мами.

      Скував мороз сердешну з отих пір,
      коли на сході залунали грози
      і став ти у війни бездонний вир.
      Біль розриває груди, давлять сльози…

      Як рано ти скінчив життєву путь,
      не довелось прожить і три десятки…
      Батькам оте ніколи не збагнуть,
      не виправдать нізащо ці порядки!

      Твоє життя дочасно відцвіло,
      мов без жалю зірвали ніжну квітку
      і бур‘яном враз поле поросло,
      пожухло жито, як від спеки влітку.

      Нелегко рідних і близьких втрачати
      дарма, тим паче з-за химер панів.
      Народе, скільки можна ще мовчати
      і хоронити доньок та синів?!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Скажені пси*
      Їх убивали підло, поодинці,
      але та смерть була невипадкова –
      лише за те, що родом українці,
      за наші древні звичаї і мову!

      Згас Симоненко ніби та свіча,
      бо на заваді стало його слово –
      вмер від побоїв ката-палача,
      а людям правлять – мовби випадково!

      Як тільки піднялася в них рука
      на те криваве і страшне паскудство?
      Повісили скоти Івасюка
      й кивають на банальне самогубство!

      Загинув Стус в гулазьких таборах
      за Україну-неньку, її долю.
      Кати звіріли, та ховали страх,
      бо не змогли його зламати волю!

      Минуло все, пройшли значні часи,
      але того не можна забувати,
      бо краєм знову бродять дикі пси
      і поодинці нас продовжують вбивати.

      Скажіть лише, добродії, кому
      смерть знадобилась В‘ячеслава Чорновола?
      Не важко здогадатися, чому
      та ДТП була як випадкова!

      А де взялись оті скажені пси,
      ті люті, кровожерливі шакали?!
      Здавалося б уже пройшли часи,
      коли за слово правди убивали…

      Чому загинув Ігор Білозір,
      який співав пісні на рідній мові?
      Митця загриз черговий хижий звір
      у серці України… Так, у Львові!

      А згодом хто віддав команду „Фас“
      Гонгадзе вбити? Також всім відомо.
      Та до сих пір за дурнів мають нас –
      суспільству брешуть нагло і свідомо.

      В Одесі знов убили юнака.
      Кого за душу звістка зачепила?
      Максима Чайку люта смерть така
      теж випадково, в двадцять, підкосила?!

      Убили підло хлопця лиш за те,
      що палко вболівав за Україну.
      Кати любові почуття святе
      йому безвинному поставили в провину.

      І наостанок ДТП візьму,
      щоб завершить картину цього ладу –
      звели зі світу співака Кузьму,
      що викривав в піснях злочинну владу!

      Що ж за таку державу бідним нам
      вдалось за чверть століття збудувати,
      що дозволяє тим скаженим псам
      нас поодинці, вибірково, убивати?!

      І на чиїй сторожі оті пси,
      хто визначає кожну їхню жертву?
      Ще не настали мабуть ті часи,
      коли природно кожен може вмерти…

      Тож не мовчи, народе, загризуть,
      найбільшу палю виламай із тину –
      без нас з тобою псів не розженуть,
      ніхто крім нас не звільнить Україну!

      осінь 2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Вишита сорочка

      Вишита сорочка ніби оберіг,
      щоб сини і дочки стали на поріг.
      З дальньої дороги повернули в дім,
      всі шляхи, тривоги скінчились у нім.

      Доля-вишиванка, мудра і проста.
      З вечора до ранку, з чистого листа.
      Вишита сорочка – то ще не усе…
      Хрестики рядочком нам життя несе.

      Квітку вишиває молода рука.
      Косу заквітчає дівчина струнка.
      Ти чекай дівчино любого свого.
      Не в’яжи хустину на портрет його.

      Стан душі твоєї – ось у чому суть.
      Ненька-Україна Батьківщину звуть.
      Вишиту сорочку гордо одягни –
      хай радіють дочки і її сини.

      Доля-вишиванка, смуток на вустах.
      Матінка на ганку, у зіницях страх.
      Страх за Україну, за її людей.
      Біль за Батьківщину і своїх дітей.

      Хай ідуть синочки у життєву путь,
      вишиті сорочки щастя їм несуть.
      Як життя б не склалось, серце все ж болить.
      Мати вишиває, котру ніч не спить.

      Синку мій, соколе, залишись живим!
      Та зостався в полі вічно молодим…
      Вже хрести рядами на горі встають,
      проводжають мами у останню путь.

      У дорогу вічну видатних синів,
      нашу біль щорічну, Данків наших днів.
      Вишита сорочка, доля непроста.
      Пам‘ять про синочка, смуток на вустах…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Дорога додому
      Я їду додому живий
      з війни, із Донбасу, зі Сходу.
      Хоча вже і не молодий,
      ходив захищати свободу.

      Я їду додому живий,
      де діти, батьки і дружина.
      Дім змалечку рідний там мій,
      моя там мала батьківщина.

      Я їду додому живий,
      хоч ниють загоєні рани,
      і вірю, що мир дорогий
      здобудемо пізно чи рано.

      Я їду додому живий,
      привітно всміхаються люди.
      В півсотні я ще молодий
      і радість наповнює груди!

      28.12.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Чому ніяк не скінчиться війна
      Чому ніяк не скінчиться війна? –
      питає донька у солдата-тата.
      Як довго ще лякатиме вона?
      Й питань таких в останній час багато…

      Чом нашу землю „брат“ окупував?
      Чом кулі свищуть і снаряди рвуться?
      Чом сотні юнаків з армійських лав
      додому вже ніколи не вернуться?..

      Кому потрібна клята ця війна –
      давайте спробуєм спокійно міркувати.
      Тим, вигоди кому несе вона,
      війна для кого ніби рідна мати...

      Хто за рахунок тисячних смертей
      відволіка увагу у народу,
      затягує у вир псевдоідей
      та душить власну думку і свободу.

      Війна на руку й іншій стороні,
      отій, що українство оббирає.
      Що множить свої статки на війні,
      карман на крові й смерті набиває.

      Бо знає підле свинство, що війна
      то ширма для корупції і зиску.
      Їх підлий інструмент лише вона,
      це важіль спекуляції і тиску.

      А тому, щоб закінчити війну,
      нам мало знищить різних недоросів.
      Потрібно власну нечисть скласти у труну.
      Своїх нам треба знищить кровососів!

      14.03.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Третiй рiк вiйни
      Йде третій рік неоголошена війна
      шматують рідну землю хижі круки.
      Та кожну весну розквітає знов вона,
      але не знають слова „досить“ ті тварюки.

      Вже третє літо „гради“ ниви рвуть,
      на шмаття рвуть донецькі ниви спілі.
      І кожен тиждень йдуть в останню путь
      десятки й сотні хлопців посивілих.

      Ідуть на небо, щоб батьки жили,
      а ще дружини, сестри, рідні діти.
      Та знову смертю плюхають стволи,
      для багатьох це вже останнє літо…

      Так доки будем рідних хоронить,
      поки бариги весь нарід грабують.
      Пора Вітчизну-неньку боронить,
      бо можновладці слова доброго не чують.

      31.07.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Третi роковини вiйни
      У нас нема війни, та зведення із фронту
      лунають з телевізорів щодня.
      Сепаратисти просто так, для понту
      прицільно луплять із гармат і навмання?!

      У нас нема війни, та майже кожну днину
      загиблих і поранених везуть.
      Чом нісенітниці вже треті роковини
      тоді нам про якесь АТО верзуть?

      У нас нема війни, шановне керівництво,
      навіщо ж про летальну зброю ґвалт?
      Щоб руйнування маскувать під будівництво
      і тимчасовості АТО придати кшталт?

      Війна в нас справжня третій рік уже триває,
      свої розпочали й ведуть її архонти.
      Життя й здоров’я вона кращих забирає,
      бо б’ються патріоти на два фронти!..

      29.06.2017



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Пам'ятайте
      За мир і волю,
      за кращу долю
      життя віддав він
      на браннім полі.

      За кущ калини,
      за доньку й сина
      життя поклав він,
      за Україну.

      За мову рідну,
      за солов‘їну
      солдат загинув,
      за Батьківщину.

      За синє небо,
      за рідну хату
      життя віддав він,
      за тебе, брате.

      Це пам‘ятайте,
      усіх згадайте,
      зітерти пам‘ять
      повік не дайте.

      20.10.2016



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Лист Сергiя Нiгояна
      Не з Майдану пишу, та від слів і не віє любов’ю!
      Навіть тут, у раю, некомфортно одначе мені.
      Злість і туга мої червоніють гарячою кров‘ю.
      Неспокійно душі і на небі, у вічному сні.

      Ниють зламані крила, не гояться зболені рани,
      зовсім став неможливим крилатий політ в майбуття.
      Я тепер зрозумів - ми тоді розірвали кайдани,
      дарували народу можливість змінити життя.

      Але брешеш чому і крадеш нарочито-безмірно?
      Чи плекаєш надію - все зійде ізрештою з рук?!.
      До одвічних сувоїв буття неодмінно, невпинно,
      похвилинно записано, Петрику, кожен твій рух.

      Вже не в силах сьогодні нічого я більше зробити,
      але знай, що не будуть безкарними всі твої дні.
      Обіцяю у снах твоїх бути щоночі, щомиті,
      Україна допоки конатиме в горі й війні.

      Я до тебе пишу і писати довіку ще буду,
      доки Неньку терзатимеш з любими друзями ти.
      Доки мла не впаде і прокинуться згорені люди,
      доки сонце не зійде й не згинуть закляті „брати“.
      Доки землю все ритимуть вперто криваві кроти!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Хлопець з очима кольору неба
      Хлопець з очима кольору неба
      в полі донецькім лежить.
      Руки розкинув, мов тягне до себе
      чисту небесну блакить.

      Вітер ворушить русяве волосся,
      рвуться снаряди кругом.
      Сумно схилилось налите колосся,
      над молодим юнаком.

      Очі відкриті і погляд дитячий,
      як зупинився на мить.
      Ліг на хвилину спочити неначе
      й сном непробудним вже спить…

      Впав під сталевим дощем серед поля,
      друзів закривши грудьми.
      Вмерти в бою йому випала доля
      з іншими разом дітьми.

      Хлопець очима кольору неба
      дивиться у височінь.
      Скільки катам українців ще треба?!
      Скільки полине їх в синь?..



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. З "братнім" привітом
      Тихо колишуться віти,
      сумно край лісу стою.
      Поле укрилося цвітом,
      гаривом пахне в гаю.

      Свіжа могила під віттям,
      хрест на узліссі бринить.
      Хто в ці часи лихоліття
      у домовині тій спить?

      Може невпізнаний воїн,
      Неньки святий захисник,
      що повернувся із бою
      у придорожній терник…

      Тихо колишуться віти,
      рядом вмирає село.
      Скільки з усього їх світу
      тут за цей час полягло…

      Через чиюсь недолугість,
      через жадобу і гнів
      хтось положив свою юність
      і в синє небо злетів…

      Та чи ж за те вони бились,
      йшли уперед до кінця,
      щоб ми із хамством мирились,
      власні заклали серця?!.

      Ухнуло десь з-за лаштунків,
      чується відгомін залпів –
      „старшого брата“ дарунки
      небо розрізують навпіл.

      Тихо колишуться віти,
      сумно край лісу стою.
      Поле шматують привіти,
      жарко в донецькім краю.

      Спека по всій Україні,
      спрагло у душах, серцях...
      Всім ворогам в домовину
      вгоним осиковий цвях!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Тяжка година
      Пекла жара і працювали „Гради“,
      то смерть летіла від „братів-слов‘ян“.
      Вони снарядів не жаліли гади,
      зі шкіри ліз російський „брат“ Іван…

      Спинився час, а пил їв хлопцям очі,
      у танків навіть плавило броню.
      Живі принишкли і чекали ночі,
      щоб вийти з моря крові і вогню.

      Тут всі свої, нема лиш генералів,
      що помирати кинули своїх.
      Тим підлим гнидам місце за Уралом!
      А як іще назвати можна їх?!

      Серпневі дні у пам‘яті надовго,
      залишаться у тих, хто вижить зміг.
      І вічна пам‘ять всім, хто ту дорогу
      не подолав, а у котлі поліг.

      Тяжка година, мов зима надворі,
      народ крокує у непевну путь.
      Серця загиблих світять ніби зорі
      і шлях нам у майбутнє осяють.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --