Друкуй
Відправляй
Крокуй
Та співай
Пий
Запивай
Дратуй
Не забувай
Цінуй
Загравай
Стріляй
Та вигравай
Зваблюй
Відпусти
Приваблюй
Не впусти
Доведи
Зрозумій
Заведи
Розум мій

Михайло Чорновол, 2021

По горизонталі шлях веде до ночі
По вертикалі рухаються наші очі
Ніж поперек горла як прояв турботи
Жагу до безсоння треба перебороти

Візи, наступна зупинка, валізи
Робота, графік, нові релізи
Кава, проспект, думки про круїзи
Як нам вкрасти цю Мону Лізу?

Рука за руку, їдемо далі
Хтось псує нам наші педалі
Комусь стало замало реалій
А ми втомились від вакханалій

Крик сусідів, гол, чи поразка?
Ще гучніше можна? Будь ласка!
Головний атрибут - кольорова маска
А від штурмів - будівельна каска

Що за штурми? Де твій ворог?
Чому сидиш? Де для мушкетів порох?
Це твоя гра, завершення скоро
Але ти все ще в полі зору

Руки на стіл, дивись мені в очі
Твої методи більш не робочі
Посміхнись, як тільки ти вмієш
Я все знаю, ти розумієш

Михайло Чорновол, 2021

Коли авто гудить своє “поїхали”
Тебе несе з твоїм волоссям в ніч
Дорога вкаже, що тебе турбує
Знайти відповідь, зрозуміти, в чому річ

Волога в повітрі замість кави
І сигарети замість поцілунків долі
Ніщо тебе на світі не хвилює
Ліхтарі на поворотах вже не голі

Тримає до кінця таємна сила
Не хоче робити мене вільним
Тримаєш ключі залізного замку
З тим, що зробить мене сильним

Нові повороти - нові моменти життя
Приймаєш, дихаєш, бачимо, тримаємо,
А все погане, несуттєве та тягуче
На старих шосе назавжди залишаємо

Михайло Чорновол, 2021

Коли дощить за вікном
Виправ ситуацію вином
І скажи собі "Та й похуй!"

Якщо немає вдома світла
Будь до всесвіту привітна
І скажи собі "Та й похуй!"

Сеанс кіно пропустив?
Ти цю невдачу відпустив
І сказав собі "Та й похуй!"

Спустив усі гроші на дівок?
Ну у тебе хоч багато книжок
Тому скажи собі "Та й похуй!"

Хочеш знайти свій сенс життя?
Не спіши, попереду такі відкриття!
Розслабся та скажи "Та й похуй!"

Михайло Чорновол, 2021

Сила тяжіння її турбот велика
А паливо для руху повно хмелю
Навіть під сонцем вона безлика
Хоча вуста покриті карамеллю

Знайти її життя з купою "але"
Обрати - ти частина чи утиліта
Коли - поранить смертельно, коли - дитя мале
Заходь до мене, твоя колиска вже нагріта

Спека - то смерть, дамо дощеві волю
А собі додаткові життя на рівні
Ми вільні птахи, та не можемо без контролю
Хоч ті бешкети щоночі були чарівні

Мій друже, я знаю, куди все їде
Та байдуже, бо ризику немає, все чудово
Я не марную час з тобою, кудись все та й прийде
Буду потрібен, люба, я поруч, скажи те саме слово

Михайло Чорновол, 2021

Я людина кіно
Я покажу тобі магію її
Я людина кіно
Я екранізую твої мелодії

Заблюрю, змонтую
Кадри відремонтую
Виріжу зайві обличчя
Розкрию твоє величчя

Готую сценарій думок
Зачиню під твій замок
І тільки після “Мотор!”
Там не я, а актор

Ти головна зірка
Без усіляких “Гірко!”
Світло падає як треба
Павільйони більше неба

Проношу наш сюжет
У нас невеликий бюджет
Нехай усе буде там
Разом із нашим життям

Ти акторка навіки
Де ж мої ліки
Серце наче двигун
Диких коней табун

Таких як я, химер
Довкола мільйони
Та я твій режисер
І тут наші закони

І коли буде “Знято!”
Ми усім покажемо
Кінематографічне свято
І в ейфорії поруч ляжемо

Михайло Чорновол, 2021

Не спи! Давай рухайся, крути педалі
Світло повинно працювати в господарському Версалі
Всі мають бачити красиве життя заможних
Щоб нікуди не дівся статус непереможних
Що наші фортеці витримають будь-який удар
Немає шансів поборотися у сусідів-нездар
А поки вони в паніці собі голови ламають
Наші воїни свою зброю впевнено тримають

У Версалі знову свято, отримали ласий шматок
Здавалося, що це кінець, свіжого повітря ковток
Але педалі самі собою крутитися не можуть
Не хвилюйтеся, господарський батіг швидко допоможе
Цей цикл не зупинити, його ланки не зруйнувати
По закінченню когось нового завжди потрібно коронувати
А поки всі можуть тільки злими очима спостерігати
Як їхні надії знову й знову будуть на небі палати

На небі жовтий диск
І знову хижі очі
Підвищився тиск
І так завжди щоночі
Чорний одяг та мейк
Ніхто не допоможе
Хіба що тільки сонце
Зранку переможе

Ми просто вампіри
Нам не можна спати
Бо якщо нам потрібно
Ми будемо вбивати
Ніч дасть нам всі сили
Щоб яскраво святкувати
А поки всі сплять
Дайте нам цей час смакувати

Трошки гумору не завадить, але сміх не знайти
Відправити все подалі, але ж хочеться перемогти
Цей дурний характер часом псує, а може допомагає
Недоліками перед носом махає, сміливості вимагає
Чи буде купа пробачень за кілька змарнованих побачень
Бо вина точно доведена після усіх звинувачень
Та чи просто кивнеш собі та скажеш «Що поробиш?»
Коли ще один вечір поспіль в темноті проводиш?

Коли на червоне все ставиш, а потім зненацька втрачаєш
І до вже слабкого серця так сильно сприймаєш
Усі розуміють, підтримують, а ти все ще в думках блукаєш
А щоб тебе всі помітили, десь віртуально звичний шум здіймаєш
Крути своє колесо далі, марнуй всі деталі, за межею моралі
Хоч круті, хоч невдалі, зухвалі, завжди є дві сторони медалі
І вже зламав усі запасні педалі, і твої нерви давно вже не в металі
Годі шукати образ в печалі, прихований в чорній вуалі

Гадаєш, що вона та сама, з ким хочеш усі зими прожити
Сумніви будуть по життю, але коли так хочеш любити
Ти не будеш їх бачити, бо ти хочеш щось значити
А коли будеш косячити, вона все зможе пробачити
Та чи чекатиме вона вночі після нових баталій?
Чи витримують ваші стіни сусідських вакханалій?
Струни гітари звучатимуть, стріли в серце влучатимуть
Вірші поети читатимуть, а наші любі кохатимуть.

Чи це твої мрії? То чому ж ти стоїш на місці?
Чекаєш, коли в повідомленнях з’являться погані вісті?
Боїшся втратити свою людину? Усі щось втрачають.
Одні це горе вбивають, а інші на це забивають
Стисни кулаки, йди в бій, не бійся бути сміливіше!
Використовуй життя, і воно стане ще яскравіше!
Йди до неї, скажи все, що хотів сказати, а світ зачекає
Бо нарешті заговорить людина, яка живе та кохає

Чому все змінилося, чому зникли фотографії?
Де ті люди, які бісились з моєї орфографії?
Де той дух авантюризму, втеч з уроків
Та юнацького кохання, до якого лише декілька кроків?
Що з нами сталось? Чому ми такі швидкі дорослі?
Бо теперішні діти вивчають це суспільство наосліп.
Як тут комусь довіряти? Якщо нема чим перевіряти!
Якщо тільки спитаєш – в гостях будуть веселі солдати.

Ми писали вірші, та кидали у вікна каміння
Нас роздирали на шмаття: бійки, сварки та сумління.
А коли все стихало, шукали, де затонути в рідних обіймах.
І вірили в чудеса та в магію в цих холодних зимах.
Де це тепер? Їхні очі порожні й холодні.
Чому ми майбутнє так топимо в цій соціальній безодні?
Де вони, ці крики, щоб мама не хвилювалась…
А коли ми принесемо перші квіти, щоб приємно здивувалась…

Встаньте з полону мегабайтів, беріть луки та стріли!
Ми покажемо всім, що ми юні, що не постаріли!
Щоб спалахи усіх юних, дитячих та старих сердець яскріли,
І щоб наші діти та внуки жити зуміли!
Правда там, де ми чуємо поклики нашої любові
Битися до кінця, до присмаку в наших губах гарячої крові!
А коли все скінчиться? Ніколи, ця битва буде вічна.
І з кожним новим поколінням вона буде все більш трагічна…

Це було наче вчора, в наших очах непокора
Ми чекаємо цю зустріч, яка буде дуже нескоро
Жадана втеча за місто, хоч без усілякого змісту
Щоб інші не хвилювалися, залишимо рідним звістку
Що нам тут добре, що ми п’ємо червоне вино
Від нас розчинився дощ, хоча ми за вікном
Ці дерева сховають нас від холодних подихів
Бо щоб бути щасливим, не вистачить міських дахів

Ти обіцяла, що не потрібен ніхто інший
Від наших зустрічей наш вогонь горітиме яскравіше
Твої очі ніколи не шукатимуть нову домівку
Щоб зберегти все кохання, нам потрібна нова кіноплівка
Нові фотоальбоми та магніти з усього світу
І на твоєму платті розквітають нові квіти
Я тобі знайду нове місце для кайфу від повні
Вони такі, як ти любиш – тихі, ласкаві, безмовні

Ресторани, кафе та драми, все створено нами
Радіохвилі кричать у просторі нашими іменами
Наші мрії однакові, наші думки все такі ж загадкові
І хоч наші пісні такі різні, наші зустрічі не випадкові
Кожний день в одному ліжку, ще одна сторінка в нашу книжку
Кожній біді ми завжди зможемо зробити підніжку
Ми так хотіли зберегти той жар нашого полум’я
Та в моїх губах лише ледве звучить мелодією твоє ім’я

І ми обіцяли, що закінчимо цей шлях тільки разом
Що в нашій історії все буде красиво і з джазом
Наші руки переплетені, наші тіла б’ються в унісон
Наче все як у казці, наче все це тільки сон
Наш замок скоро впаде, відновити його неможливо
Щоб цей фільм зберегти, допоможе тільки диво
Ми знову повернемось додому, як все це скінчиться
Горіти більше не будемо, вогонь ледве іскриться

В моїх жилах тече дрібромелена кава
Активний та жвавий, легко вигадаю нову виставу
Часу не гайте, сідайте, тихенько споглядайте
А хочете – стрибайте, свої душі та серця передайте
Це не гіпноз, це лише гітари, клавіші та барабани
Новий куплет, і в натовп з дим-машини вже летять тумани
Адреналін заповнює простір концерту, і всі гучно скандують
Дуже сильно чекають, коли їх шаленим приспівом нагодують

Це наша стихія, наше життя, яким ми його бачимо
Обіцяємо, за ваші оплески ми дуже круто віддячимо!
А поки ми наш драйвовий рок-н-ролл щосили фігачимо
Буде нудно тільки класику-скрипалю вічно сидячому
Завітайте до нас, ми нагодуємо роком
Все ближче до турне містами Америки з кожним кроком
Бас у вухах, барабанщик заряджає свою драм-гармату
Ми показумо величезний «фак» тупому поп-формату!!!

Мені так потрібні твої ліки
Я став залежним від твоїх слів
Шкутильгатимемо по світу, навіки каліки
В пошуку потрібних для втечі кораблів

Каюти просторі, є шампанське та квіти
Капітан надсилає сигнал - настала пора
Ну а ми, в силу нашої старої звички
Напились та сміємося, наче та дітвора

І нам ніколи не бути разом
Але ось ми, це перша спроба
Ми танцюємо, ми під джазом
Ти мої ліки, ти моя хвороба

Як закінчиться все, нам в різні сторони
Тобі до зірок, а мені - за вітром
Я буду нагадувати тобі штормами
А ти будеш вабити своїм світлом
Ти мої ліки, ти моя хвороба
Ти мені потрібна

Це не людина, це лише старий експонат
Раб ігор, інтернету, порно та тісних кімнат
Серіал за серіалом, скандал за скандалом
І кожен ранить кинджалом своїм похмурим фіналом
Часник не допоможе, срібні кулі також мимо
Сонце, алкоголь та соціум його вбивають невмолимо
А коли буде потрібна експонату допомога
В його сили повірить хіба що той, хто вірить у Бога

Порятунок експоната - це близький друг-Інтернет
Він знайде спосіб прокласти шлях до далеких планет
Зараз тільки прийме дозу, закурить свій табак
І нехай тільки хтось скаже, що експонат - слабак
Його світ такий красивий, він там головний
А коли зникне світло, це буде удар нищівний
Доза вбиває, не рятує, а весь світ жартує
Поки експонат сам себе за свої ж гріхи катує

Здається, хтось натиснув на кнопку повтору,
Фронтмен цього гурту на сцену вийде не скоро.
Ще один п'яний вечір, мабуть то був вівторок
І таких вечорів в бідолашного було вже десь сорок
Зацькувавши себе, я кажу, що таким я не буду
Позбудусь проблем, вилікуюсь, наче від застуди.
Перед очима, за крок до фіналу, знайду високу споруду,
Полечу, та без крил, розчинюся серед людського бруду

Але ти не даєш так просто зі шляху зійти
Не маю змоги сказати все та далі піти
Я не писав би цих слів на папері, але ти
Створюєш для мене нові світи

Ховаєш від усіх своє минуле, шукаючи майбутнє
Але те, як зачарувала очима - то незабутнє
І начхати, що доросле життя - наші звичайні будні
Ти робиш яскравіше цей всесвіт, хоч влітку, хоч в грудні
Квитки в руках, шалений потяг відвезе куди захочемо
Нас несе кудись доля, а ми з комедій регочемо
Та наприкінці поїздки ми всі згадки про неї затопчемо
Ні, не сумуй, все гаразд, давай знову втечемо

Але ти боїшся чогось і руйнуєш мости
Знову залишила себе і мене в полоні самоти
Я шукаю тебе і не можу знайти, але ти
Спалюєш останні листи

І знову та висота, споруда, і знов все по колу
Чи це життя таке, чи я такий сам - не розумію приколу
Я не воїн, не солдат, в мене немає протоколу!
Мабуть десь там ти включила наші пісні через магнітолу
Зорі кажуть "Отямся, вона тебе шукає!
Бо не знає що робити, бо вона в лабіринті блукає.
Вона хоче бути поруч, бо самотність без тебе лякає!"
Це нічого не міняє, це мене пожирає, я стрибаю

Але ти своїми фарбами стираєш тіні вічної темноти
Знову змушуєш забути про все зло й втекти
Але ти знаходиш мене і рятуєш, але ти
Продовжуєш знову зі мною по життю іти