Здається, хтось натиснув на кнопку повтору,
Фронтмен цього гурту на сцену вийде не скоро.
Ще один п'яний вечір, мабуть то був вівторок
І таких вечорів в бідолашного було вже десь сорок
Зацькувавши себе, я кажу, що таким я не буду
Позбудусь проблем, вилікуюсь, наче від застуди.
Перед очима, за крок до фіналу, знайду високу споруду,
Полечу, та без крил, розчинюся серед людського бруду

Але ти не даєш так просто зі шляху зійти
Не маю змоги сказати все та далі піти
Я не писав би цих слів на папері, але ти
Створюєш для мене нові світи

Ховаєш від усіх своє минуле, шукаючи майбутнє
Але те, як зачарувала очима - то незабутнє
І начхати, що доросле життя - наші звичайні будні
Ти робиш яскравіше цей всесвіт, хоч влітку, хоч в грудні
Квитки в руках, шалений потяг відвезе куди захочемо
Нас несе кудись доля, а ми з комедій регочемо
Та наприкінці поїздки ми всі згадки про неї затопчемо
Ні, не сумуй, все гаразд, давай знову втечемо

Але ти боїшся чогось і руйнуєш мости
Знову залишила себе і мене в полоні самоти
Я шукаю тебе і не можу знайти, але ти
Спалюєш останні листи

І знову та висота, споруда, і знов все по колу
Чи це життя таке, чи я такий сам - не розумію приколу
Я не воїн, не солдат, в мене немає протоколу!
Мабуть десь там ти включила наші пісні через магнітолу
Зорі кажуть "Отямся, вона тебе шукає!
Бо не знає що робити, бо вона в лабіринті блукає.
Вона хоче бути поруч, бо самотність без тебе лякає!"
Це нічого не міняє, це мене пожирає, я стрибаю

Але ти своїми фарбами стираєш тіні вічної темноти
Знову змушуєш забути про все зло й втекти
Але ти знаходиш мене і рятуєш, але ти
Продовжуєш знову зі мною по життю іти