Це було наче вчора, в наших очах непокора
Ми чекаємо цю зустріч, яка буде дуже нескоро
Жадана втеча за місто, хоч без усілякого змісту
Щоб інші не хвилювалися, залишимо рідним звістку
Що нам тут добре, що ми п’ємо червоне вино
Від нас розчинився дощ, хоча ми за вікном
Ці дерева сховають нас від холодних подихів
Бо щоб бути щасливим, не вистачить міських дахів

Ти обіцяла, що не потрібен ніхто інший
Від наших зустрічей наш вогонь горітиме яскравіше
Твої очі ніколи не шукатимуть нову домівку
Щоб зберегти все кохання, нам потрібна нова кіноплівка
Нові фотоальбоми та магніти з усього світу
І на твоєму платті розквітають нові квіти
Я тобі знайду нове місце для кайфу від повні
Вони такі, як ти любиш – тихі, ласкаві, безмовні

Ресторани, кафе та драми, все створено нами
Радіохвилі кричать у просторі нашими іменами
Наші мрії однакові, наші думки все такі ж загадкові
І хоч наші пісні такі різні, наші зустрічі не випадкові
Кожний день в одному ліжку, ще одна сторінка в нашу книжку
Кожній біді ми завжди зможемо зробити підніжку
Ми так хотіли зберегти той жар нашого полум’я
Та в моїх губах лише ледве звучить мелодією твоє ім’я

І ми обіцяли, що закінчимо цей шлях тільки разом
Що в нашій історії все буде красиво і з джазом
Наші руки переплетені, наші тіла б’ються в унісон
Наче все як у казці, наче все це тільки сон
Наш замок скоро впаде, відновити його неможливо
Щоб цей фільм зберегти, допоможе тільки диво
Ми знову повернемось додому, як все це скінчиться
Горіти більше не будемо, вогонь ледве іскриться