•  Хата дива

Стоїть на кручі,
наче небо підпирає

•  Небесна дочка

ти небесна дочка

•  Друг дитинства

тепер на його вербах груші ростуть
його собаки на блошицях їздять

•  ***

Сосни-матроси
на очаківських кручах

•  ЯСНООКА ЗОРЯ... (хо́ку)

Ясноока зоря
пов'язавши голову хусткою

•  ОПІВНІЧНІ ДЖМЕЛІ (з щоденника 2022)

Знову сирена…
Над смутним чолом мого міста

•  Очаківське караоке

Над очаківською площею
під смарагдами зірок небесі

•  Дикий пляж (хо́ку)

На дикому пляжі шуліки тінь
падає на білі перса дівчини.

•  П’янкий акації дух… (Миколаївський дзен)

Разом зі мною на ганку
наслухає дзвони недільні

•  Парутинські хо́ку ІІ

цієї осінньої ночі – холодний вітер
тихо скавулить на ганку

•  Ноктюрн

Хоча скоро вже й весна, з-понад лиману все ще тягнеться смак зимної прохолоди. Химерні дахи мікрорайону осяяні зеленими смараґдами зірок. І очі твої, Брунгільдо. Срібно світяться тишею чорні вежі тополь. Арки дворів наче брами Вальхалли. Твої очі, Брунгільдо. Свічада алей. Спорожнілий проспект бере шлюб з самотою. На притрушеній снігом зупинці ліхтар мерехтить неоновим зором – неба скарбницю пильнує невсипущий дракон. А під ним золотава журба – твої очі, Брунгільдо…

•  ***

Захмарений простір,
Похилені брості

•  ***

в моїх жилах
гарцюють скіфи

•  ***

Червінь світанку над Богом-Гіпанісом.
Спить лісосмуга під неба крилом.

•  ***

П’яний цуцик замерз у кущах
Осінньої мокрої ночі.

•  ***

рано надвечір
сковує місто мороз

•  ***

Ранкова вулиця – геть сракопад суцільний
В лискучій позолоті тротуарів.

•  NN

ще серпень
верховодить над зорями

•  Дикий Сад

там кімерійці
на травинці

•  ***

Вона прочиняє вікно,
Заляпане кров’ю світанку.

•  ***

Осінь паде
під ногами

•  ***

цей ранок осінній
такий кайфово світлий

•  ***

а це – місто спить

•  Безум плутонічний

нахабні хвилі
трощать скелі неба над моєю головою

•  ***

вона сидить
за сусіднім столиком

•  На денці

на денці твоїх зіниць:
сонце цілує нас в уста

•  ***

Я ріс наче колос у темному небі
Я той ким я так і не став

•  Верби

Ці верби над озером сплять
і не чують

•  ***

у моєму саду
білим цвітом буяє

•  Береза

якби я знав що наші долі
зплітуться ув одну

•  Кошеня

кошеня
ловкими пазурятами

•  Канікули почалися!

хрипіння люте батога навчителя Петра
хіба здіймає шквал гучного сміху

•  І прозріваю і прозрію...

Він вважав себе справжнім поетом
Ходив гордовито, наласканий меценатом

•  ***

Уранці зайчиком стрибав
і ловив ящірку у зеленій траві

•  ***

коли під золотаве мерехтіння ліхтаря
безжурно спочиває місто,

•  Парутинські хо́ку

з сухої трави
богомол

•  Бути б котом...

Величезним.
Чорним.

•  Попіл

Полюбляю дивитися, як вмирає папір у вогні. Особливо, якщо журнал чи газета…
Увечері, повертаючись з роботи, бачу на своїй вулиці вогнище, у якому тріпочуть смугасті крильця якоїсь газети.

•  З'жура

Кришталево-прозорий світанок жовтня. На смарагдово-зеленій шиї неба сяє пурпурове намисто зорі. Блищить золотою лускою синя тараня ріки. Праворуч – велетенські допотопні крани-плезіозаври: чигають на рибу. А з-поза них – несхитна механіка сухих доків: полум’яну твердь підпирає плечима Атлант… Ліворуч – чистого срібла мости. Бринять гітарними струнами. Валькірія вилітає з-за обрію – чайка. І ми удвох. Рибалка у плямистій фуфайці принишк над вудою. Густі алеї. Цілять небо золотими салютами крон. Ми удвох. Низький парапет. Під довгими тінями тополь безжурно дрімають кафешки. Блідий охоронець замріяно міряє поглядом смарагдову вічність. І ми з моїм щастям. Удвох.

•  Under the Same Sun...

гострий пісок реальності
примарності м’який дощ

•  ***

вслухаючись у серцебиття дерев і собак
врубаючись у простір стареньким велосипедом „Україна”

•  Правило

В старенькій аудиторії,
де підлога оббита і парти облущені,

•  Чужа компанія

Непевно почуваю себе у чужій компанії:
пальці починають тремтіти.

•  Борхес

Сліпий Борхес стояв перед Безоднею.
Вони проникливо дивилися одне одному увічі.

•  ***

Тепер ти знаєш, що таке купатись у морі на світанку,
коли пухнаста хвиля виносить тебе на зернистий берег,

•  ***

після напруженого дня
з балачками і сварками

•  Вишкіл

Хлопчик-школярик
малює кольоровою крейдою

•  Мова дощу

Парком удвох гулятимемо, коли раптом зачуємо, як тихо нам мовить дощ. Кап-крап.
Казатимеш, що хочеш бачити мене своїм кентавром: сидячи верхи, врізати шпори в боки мої, як коню, цілувати в уста, як чоловіка.

•  Халву всі люблять

- …А будемо гратися у біль, Петрику?
- Будемо, Маринко. Треба казати правду мамі з татом, щоб нам боляче було.

•  Солов'їна пісня

Тепер, коли ти кажеш мені, що хочеш назавжди поїхати з міста, бо так і не знайшов у ньому те, що шукав, тільки послухай, як співає соловей у цьому парку. Уяви собі: є у місті вулиця, якою майже ніхто не ходить, діти не бігають і квіти не ростуть. На тій вулиці церква стоїть похнюплена, біля воріт її щодня старий музика на флейті грає. А перед ним – зграйка злоторогих чортенят витанцьовує (кожне чортеня не більше за кішку). Як опинишся там, підійди до старого, кинь монету до капелюха йому і зіграєш у гру: порахувати чортенят, доки музика з флейти лунає (бо скінчить старий грати, усі чортенята до флейти скочать і сидять там, доки знов не заграє). Якщо виграєш, дізнаєшся таємницю флейти. Вона чарівна.
Ти так і не зрозумів? Уяви, що ми нічого не казали одне одному і подумай, про що співає соловей.

•  Янголи для колекції

Недалеко од мого будинку, за садком, діти ловлять у траві янголів.
Сяйнокрилі янголи кружляють над головами дітей і нагадують маленьких метеликів з пурпуровими крильцями.

•  Спроба застереження

Стережись, коли знаходиш невідому квітку. Правда. Я покажу тобі одного хлопця. Він носить коробку сірників. Коли ми познайомились, я спитав у нього сірників, підкурити. Він відмовив: сказав, у коробці джміль, кусає боляче. Я повірив йому, не став відкривати коробку. Раптом мене вкусив джміль. А в коробці насправді були сірники.
Спитаєш, як його пов’язати – квітку, і хлопця, і сірники? Ніяк. Небезпечно мати справу з невідомою квіткою.

•  Хлібина

Котиться хлібина –
біла, немов лавина.

•  ***

мій старший брате
коли я був малим

•  ***

Воно било і шкрябало
муровані стіни кам’яної в’язниці

•  І був день...

Це трапилось тоді, коли суцільний морок опустив крила на землю.
І так тривало, доки не порвалася тканина темряви

•  Холодна бруківка, або Останній день Мінотавра

Ця холодна бруківка чекає Мінотавра.
Лабіринтом вулиць блукає Тезей. В руках його меч.

•  ***

…Вона – велика ріка самотності –
тече прямо в потилицю людини.

•  Хайку

Безпритульний парк
і дерева – босі

•  ***

ізолініями на карті
помічаю свій настрій

•  ***

ящіркою бігла ти по крутій скелі
ховаючись між камінців

•  ***

я погонич верлібрів

•  ***

ще щось ворушиться під черепом мов гаддя
на скроні тисне як на гілку сніг

•  ***

Червонотілі спалахи душі,
Як кров з аорти, як вогонь на глиці...

•  ***

Цей одвічний мотив – дежа вю.
Де й коли я подібне міг чути?

•  ...просто йшла...

Вона ішла
неквапливою світанковою ходою

•  ***

надій твоїх мурахою
я довго блукав

•  ***

у спілкуванні з тобою –
в твоїх жестах

•  ***

жодної квітки
що причаїлася в твоїх очах

•  ***

Якщо дивитися у вічі
співрозмовнику,

•  ***

Справжнє обличчя
Квітки – коли квітне

•  Запис у щоденнику

ти – людина
а світ крихкий і беззахисний –

•  Кульгава роса

З неба роса упала,
ледь не на смерть забилася

•  Ранкова молитва

говори
говори

•  З раннього

Пусть мне выстрелят в лоб, – но тебя не сменю на другую.
Верно, скажешь, что лгу, но тебе я отвечу на то:

•  ***

чиї то бентежні очі
зазирають мені в душу

•  ***

Стіл наш,
устелений блакитною скатертиною,