Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Софія Цимбалиста (2007)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Щастя всередині нас
    чи нашого мозку?
  •   ***
    Серед нічних зірок є зірка,
    яка зовсім не схожа на інші.
  •   ***
    Роздивитись небо
    за краплями дощу.
  •   ***
    Не дивись на зорі
    сумними очима.
  •   ***
    І знаючи, що все брехня,
    цілком і повністю обман.
  •   ***
    Контролювати все неможливо,
    навіть певною мірою шкідливо.
  •   ***
    Всі свої страхи
    можна заховати в собі.
  •   ***
    Скажи, що насправді думаєш ти.
    Світ навколо тебе прекрасний,
  •   ***
    Якщо не вдається
    змінити все навколо.
  •   ***
    Брехня давить собою
    й душить, ніби холодною рукою.
  •   ***
    Іноді приходять
    зовсім дивні думки.
  •   ***
    Якщо існує можливість
    відчувати радість — не тікай.
  •   ***
    Ще раз і востаннє.
    Один зостався шанс
  •   ***
    Не слід розповідати
    про свої образи і сльози.
  •   ***
    Якби стерти пам'ять
    і звільнити місце для майбуття.
  •   ***
    Зайди до мене в серце
    і відшукай десь там рядки.
  •   ***
    Якщо ненависть
    породжує силу,
  •   ***
    Чому так завжди стається?
    Чому все зникає
  •   ***
    Існує сила розуму й душі
    у спокої своїх думок.
  •   ***
    Страх перед собою
    лежить у підсвідомості.
  •   ***
    У віддзеркаленні води
    покинутих людьми річок.
  •   ***
    Недостатньо мати
    сенс свого життя.
  •   ***
    Страхи вбивають нас
    глибоко зсередини.
  •   ***
    Якби можна було
    обирати свою роль в житті.
  •   ***
    Такі жахливі докори сумління
    в думках невмілого митця.
  •   ***
    Найскладніше стати тими,
    на кого дивляться дитячі очі
  •   ***
    Якщо хоч якесь із цих слів
    перетвориться на щось,
  •   ***
    Коли жалем
    вкриється серце.
  •   ***
    Весняний дощ
    зовсім не схожий
  •   ***
    Не таким і не такою
    стало життя і непокора.
  •   ***
    Натхнення — це не зовсім те,
    що з'являється раптово.
  •   ***
    Що міг би вдіяти поспіх,
    коли в роздумах спочивали думки?
  •   ***
    Складність буденних речей.
    Вся заплутаність невагомих,
  •   ***
    Поміж га‌ласного люду
    я знайду тиші сліди.
  •   ***
    Я буду навіки
    блиском зірок.
  •   ***
    Я б стала тою,
    хто відкрив теорію сну
  •   ***
    Як часто люди забували
    азбучну істину.
  •   ***
    Старанно так
    ти намагався вибратися
  •   ***
    Хай прийде ясна ніч
    на зміну всім похмурим дням.
  •   ***
    Дозвольте мені
    запалити сяйво вночі.
  •   ***
    Гіркий присмак поразки
    відчуваєш весь час.
  •   ***
    Люди роблять помилки.
    Люди падають на землю
  •   ***
    Моя втома закутана
    тяжким болем.
  •   ***
    Чому ж так складно
    полишити уявний світ?
  •   ***
    Моє серце розбивається
    кожного разу,
  •   ***
    Залишити самотнє серце
    у височині гірських вершин.
  •   ***
    Загублене так важко віднайти.
    Серед тисячі схожих ликів
  •   ***
    Прокинутись одного ранку,
    не відчуваючи болю.
  •   ***
    Дивлячись на візерунки води,
    забуваєш про все.
  •   ***
    Найстрашніше загубити себе,
    приміряючи чужі ролі.
  •   ***
    Ти мрієш про квиток у невагомість.
    Про дорогу в один кінець
  •   ***
    Зневіра часто ходить поруч.
    З'являється тоді,
  •   ***
    Відчуй, як морозне повітря
    пронизує до кісток.
  •   ***
    Легкість невагомості
    криється в душі.
  •   ***
    Що своєю сутністю людина,
    вдавати ладна з дня на день?
  •   ***
    Тобі подобається
    відчуття порожнечі?
  •   ***
    Здається, ось прийшов кінець.
    Ще трохи і закінчиться усе.
  •   ***
    Нормально часом відчувати
    купу дивних емоцій
  •   ***
    Віддай мені свою душу,
    своє понівечене серце.
  •   ***
    Кожного морозного ранку
    я бачила твій сумний погляд.
  •   ***
    Навіщо говориш про те,
    чого не можеш втілити в життя?
  •   ***
    Чому саме вночі
    переповнюють думки?
  •   ***
    А може, слід було зізнатись?
    Розповісти про те,
  •   ***
    Нічною темрявою вкритий смуток,
    жадав поринути в печаль.
  •   ***
    Я буду являтися тобі у сні,
    навіть якщо ненависть
  •   ***
    Зорі нагадують світлячків.
    Тих малих комах,
  •   ***
    Згадай про те, що врятувало від безодні.
    Уяви те, що змусило йти далі.
  •   ***
    Так хочеться відчути знову,
    хоч не надовго щось,
  •   ***
    Ми бачимо сни,
    бо хочемо втекти від реальності.
  •   ***
    Лиш тоді, коли здається,
    що всьому кінець,
  •   ***
    Тихий дощ за вікном
    і чашка гарячого чаю в руках.
  •   ***
    Ми не цінуємо дрібниці,
    які змушують нас усміхатися.
  •   ***
    Та крапля віри,
    що так довго

  • Огляди

    1. ***
      Щастя всередині нас
      чи нашого мозку?
      Воно заховане в серці
      чи в гормонах дофаміну?

      Однак теорії можливі
      задля пошуку відповідей.
      Вони не завжди правдиві
      або не повністю точні.

      Існують речі, які складно
      пояснити фізично і біологічно.
      Вони наче створені для того,
      аби їх походження не віднайшли.

      Щастя живе в серцях знедолених
      і розбитих вщент людських надій.
      Воно в очах знайомих і в поглядах
      близьких для нас людей.

      Можливо, не всі розуміють,
      та щастя не завжди за усмішками.
      Іноді воно потаємне і непомітне
      для чужого холодного погляду.

      07.08.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Серед нічних зірок є зірка,
      яка зовсім не схожа на інші.
      Цілком і повністю інакша
      за кольором сяйва і плином думок.

      Вона не повторює слова
      мільйонів своїх друзів і ворогів.
      Навіть коли змагається з ними,
      вимірюючи яскравість їхніх пелюсток.

      Авжеж, її сяйво найяскравіше з усіх.
      Жодна інша зірка не здатна
      здіймати бурю почуттів.
      Лиш крихітка «сяйво» спіймає їх всіх.

      Вона шукає добро там,
      де злом понівечені блакиті.
      Вона вбачає людей
      лише за їхнім поглядом.

      Одна ця зірка на нічному небі
      шукає схожих зір на себе.
      Та знову й знову забуває,
      що нізащо їх не знайде.

      02.08.2023



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Роздивитись небо
      за краплями дощу.
      Відчути прохолоду
      і свіжість роси.

      Світ палає зсередини,
      горить із самого нутра.
      Палючі промені осердя
      спалюють усе навколо.

      А зовні все немовби
      світле, ніжне і тримке.
      Відносно вологе
      і певною мірою тихе.

      Зовнішня оболонка
      по-справжньому вражає.
      Навіть здається, ніби вона
      не існує насправді.

      Всі історії про появу Землі
      створені людьми і їх уявою.
      Переважно багатою фантазією
      і бажанням щось змінити.

      Зробити внесок у творення
      чогось доволі складного.
      Зробити незвідане частиною
      простого механізму.

      Якщо поглянути на Землю
      з висоти гірських вершин.
      Можна помітити безмежні
      горизонти і темні глибини.

      Земля страждає від людей,
      їхніх вчинків і всієї брехні.
      Люди вигадують міфи,
      висувають теорії її походження.

      Вона втомилась слухати
      ці вигадки постійні.
      Їй складно вірити у те,
      що люди мають вид «розумні».

      Скільки з них нехтує
      простими правилами.
      Або скількох людей
      справді турбує стан Землі?

      Її невимовні почуття
      і крик, що чують геть не всі.
      Вона благає схаменутись,
      зупинитись врешті-решт.

      Усвідомити нарешті те,
      що довкілля є не нашим.
      Ми лиш мешканці цього
      творіння прекрасного.

      31.07.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Не дивись на зорі
      сумними очима.
      Повними болю й
      розбитими вщент.

      Не змушуй краятися
      своє кришталеве серце.
      Сповнене любові й
      почорніле від гніву.

      Не давай здатись
      своєму глибокому розуму.
      І довго зібраним знанням
      розчинитись у просторі.

      Не забувай наскільки
      світ довкола прекрасний.
      Широкий і просторий,
      ніби блаватний океан.

      Не муч свою душу
      стражданнями й смутком.
      Краще звільни там
      місце для радості.

      Насолода життям чудова,
      безперечно.
      Палка обіймами його
      душа квітуча.

      27.07.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      І знаючи, що все брехня,
      цілком і повністю обман.
      Ти віриш правді, бо тобі
      її зовсім не вистачає.

      В твоєму житті мало щирості
      і людської ввічливості.
      Люди часто бувають
      байдужими й грубими.

      А хочеться, аби всі думали
      про тебе і твої проблеми.
      Аби шукали способи допомогти
      і покращити твоє життя.

      Хочеться, аби люди вірили,
      що милосердя ще існує.
      Не всі люди байдужі
      до чужих проблем і образ.

      Не всім байдуже на те,
      що відбувається в тебе на душі.
      Добро існує доти, доки люди
      тримають його в серці.

      24.07.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Контролювати все неможливо,
      навіть певною мірою шкідливо.
      Іноді випадкові речі
      змінюють життя на краще.
      Або знищують його.

      Сприймати світ як щось чудове
      своєї мірою прекрасно.
      Та чи відчуваєш його дотик,
      що тягне за собою в Рай?
      Або в забуття.

      Все таке схоже на те,
      що ми хочемо бачити.
      Світ може змінюватись,
      якщо ти цього дуже хочеш.
      Або залишатись сталим.

      Світ не може бути Раєм на Землі
      чи омріяним місцем людей.
      Комусь складно і тяжко,
      а комусь на диво легко.
      Або до болю важко.

      Контроль над собою — це те,
      що допомогає жити.
      Досягати цілей, здійснювати мрії
      й відкривати нові світи.
      Або вбивати віру в собі.

      21.07.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Всі свої страхи
      можна заховати в собі.
      Можна спостерігати
      як вони знищують тебе.

      Повільно руйнують
      здоровий глузд і сенс життя.
      Кудись зникає радість
      кожного пережитого дня.

      Життя проходить повз,
      уникає твого силуету.
      Ховаючись за тінню,
      не забувай про себе.

      Не втрачай надію
      повернутись назад.
      Викинути з пам'яті
      жахливі спогади.

      Краще замінити їх
      на приємні і світлі.
      Або вже не тримати
      нічого непотрібного в голові.

      Іноді життя здається
      надто суворим або злим.
      Проте якщо відчуєш його глибину,
      зможеш побачиш сяйво крізь пітьму.

      17.07.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Скажи, що насправді думаєш ти.
      Світ навколо тебе прекрасний,
      повний безлічі дивних речей.
      Та чи віриш ти в його дива?
      Тобі так само, як і мені, хочеться вірити.
      Думати, що всі події випадкові.
      Досвід — лиш спогади про помилки.
      Віра — одна з тих речей, яку легко втратити.
      Вона поруч, але через мить вже далеко.
      Ти віриш, що життя — момент?
      Все, що відбувається зникає
      і більше не повертається.
      Всі думки — лиш вигадки фантазії.
      А знання, набуті за життя, лише уявні.
      Я не думаю, що хтось вірить у безодню.
      Проте не можу стверджувати цього.
      Кожна людина бачить світ
      крізь призму свого світогляду.
      Якщо ж і справді все уявне,
      то навіщо намагатись вразити інших?
      Я впевнена, що нікому немає справи
      до ТЕБЕ і ТВОЇХ думок.
      Людей цікавлять вони ж самі.
      Зазвичай, вони байдужі до оточення.
      Кілька слів про зневагу до тебе
      не зможуть завдати тобі шкоди.
      Лиш пам'ятай, що світ не уявний.
      Цінуй і відчувай все, що навколо тебе.
      Світанок колись не настане,
      але чи варто думати про це?

      13.07.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Якщо не вдається
      змінити все навколо.
      Або знайти пояснення
      жалюгідності людській.

      То знай, можливість сягає глибини
      в далеких низинах пам'яті.
      Ідея, сповнена всієї геніальності,
      завжди ховається далеко в голові.

      Змінити себе або світ навколо?
      Знищити себе або світ навколо?
      Здається, на жодне з цих питань
      неможливо знайти відповіді.

      Можна спробувати себе в ролі
      абсолютної протилежності.
      Дати волю і час думкам,
      аби пригадати спогади і вигадати плани.

      Межа між індивідом і копією
      надзвичайно тонка, майже непомітна.
      Не кожне око вбачить сутність
      прихованих химер свідомості.

      Не кожен має хист шукати шляхи
      для створення нових світів.
      Або не всі гідні стати тим,
      хто відкриває таємниці снів.

      10.07.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Брехня давить собою
      й душить, ніби холодною рукою.
      Вона слизька й бридка,
      неначе сльози фальшивої гри.
      Кожне слово, кожне речення
      додає ваги й до того важкому.

      Брехня збиває правду з ніг,
      даруючи знайомий погляд.
      Їй так легко замінити світле на темне,
      знищити всю щирість земну.
      Нікому не підвладно керувати нею,
      бо весь світ не сприймає її всією.

      Брехня чудова, ніби яскраві зорі;
      чаруюча, як польовий туман.
      Її очі кришталеві повні сліз,
      дурманом вкритих наскрізь.
      Її погляд сіє відчай, показуючи віру;
      зберігає свою силу, аби знищити добро.

      Брехня повсюди ширить біль,
      зневіру й безнадію.
      Сприймає смуток людства,
      як словесний дар землі.
      Довго читає кожен рядок,
      аби ненароком не впасти на гачок.

      05.07.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Іноді приходять
      зовсім дивні думки.
      Вони з'являються
      неочікувано й грізно.

      Їхні леза ніби ріжуть
      весь здоровий глузд.
      Змушують вірити в те,
      чого не може існувати.

      Думки жахливі тоді,
      коли копіюють спогади.
      Вони транслюють в голові
      пережиті дні й минулі ночі.

      Кожна секунда, кожна мить
      повертається в уяву.
      Здається, що момент і не зникав,
      бо завжди був десь глибоко в собі.

      Він був захований і змінений,
      аби злякати, або втримати в неволі.
      Думки по-справжньому чудові,
      якщо їх не паплюжити злими.

      Вкритими смутком годинами
      і мокрими від сліз сторінками.
      Переписані книги, порвані на шматки
      записки, що ховають спогади.

      Не змушуй їх повертатися знову,
      не впускай їх в свій розум.
      Сила поганих думок слабшає
      з кожним промовленим словом.

      В цей час як нестерпний біль
      стікає по серцю гарячих оловом.
      Обпікає понівечені судини,
      фарбує кришталеві сльози.

      30.06.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      Якщо існує можливість
      відчувати радість — не тікай.

      Не забирай у себе момент
      щасливий і яскравий.

      Дай відпочити своєму серцю
      і подаруй спокій душі.

      Хай за твоєю усмішкою
      більше не ховається біль.

      Хай замість нього тепер
      там буде жити натхнення.

      Бажання творити, писати
      і все напрочуд дивне відчувати.

      Хай не боїться твоє серце
      поганих почуттів і образ.

      Якщо ти захочеш забути все,
      що приносить біль і страх.

      Якщо ти знищиш спогади
      і зітреш їх з пам'яті навіки.

      Якщо твої думки більше ніколи
      не повернуться до кошмарів.

      Ти відчуєш тепло сонця
      і його палючого проміння.

      Ти зможеш знайти себе
      у маренні життя.

      Ти навчишся приймати зло
      і перетворювати його на добро.

      Відшукай себе там,
      де відпочиває душа.

      26.06.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***
      Ще раз і востаннє.
      Один зостався шанс
      спіймати вдачу або розбити мрії.

      Одна можливість знайти себе
      або загасити полум’я в серці.
      Один, всього один шанс.

      Пам'ятаєш свою останню перемогу?
      В змаганні з кимось, або самим собою.
      Перемога над безсиллям і нудьгою.

      Ти насправді все чудово знаєш.
      Тобі відомі всі загадки твоєї душі.
      Вони ясні, бо мають відображення сумні.

      Тобі не варто брати до уваги
      свої невдачі, що траплялися в житті.
      Треба розтлумачити їх сенс і забути про них.

      Ти ж знаєш, що ти — унікальність
      в усій подобі людській.
      Твій світогляд безмежний, наче горизонт.

      В очах твоїх весь біль і радість.
      Всі пережиті дні, що вже не повернуться.
      Завжди в твоєму житті один, один лиш шанс.

      24.06.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Не слід розповідати
      про свої образи і сльози.
      Або не варто думати
      про тих, хто не згадує про тебе.

      Життя коротке і доволі
      швидко проходить.
      Не встигаєш зрозуміти,
      як минають години, дні, роки.

      Ще хвилина і всьому
      настане кінець.
      Ще секунда і спалахне
      остання зірка на небі.

      Не знаючи, коли саме,
      в яку із хвилин завершиться все.
      Сьогодні, завтра чи
      через кількадесят років.

      Облиш свою безнадію
      і зміни її на свободу.
      Простір світлого розуму
      і вільної від смутку душі.

      Якщо й досі існує
      шанс спіймати вдачу.
      Він десь зовсім недалеко,
      відраховує час до зустрічі.

      19.06.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Якби стерти пам'ять
      і звільнити місце для майбуття.
      Якби залишити минуле там,
      куди веде стежка забуття.

      Минуле збиває зі свого шляху,
      нагадуючи допущені помилки.
      І навіть якщо сталося подібне,
      чи зробиш ти це знову?

      Чи дозволиш знов собі
      вдатися до змін у розрахунку?
      Пропустиш одну цифру чи слово
      і залишиш позаду свій дім.

      Так легко позбутись себе,
      лише стримуючи спогади.
      Їх можна знаходити й знищувати,
      або тримати й зберігати.

      Не всі із них такі чужі
      для голосу із підсвідомості.
      Не всі такі страшні
      для тих, хто їх чує.

      Коли минуле докоряє
      пережитими спогадами.
      Здається, вихід знищений
      задовго до кінця.

      Ось-ось все зникне
      з поля зору.
      І лишитися лиш
      тихий шепіт небуття.

      16.06.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      Зайди до мене в серце
      і відшукай десь там рядки.
      Не в силах вірити у вічність
      спокути й радості навіки.

      Ніщо не вічне й зовсім не таке,
      яким на перший погляд є.
      Все змінюється і зникає,
      з'являться й швидко тікає.

      В моєму серці нема місця
      болю й обіймам сумління.
      Його докори все давно
      змучують теплі судини.

      Я не здатна сховати
      себе від цілого світу.
      Чи загнати в куток всі образи
      й сховати журбу на обличчі.

      В моєму серці нема місця
      відчаю і мовчазній покорі.
      Чому повинна я терпіти те,
      що звичайною брехнею є?

      Чому ж бо згадую я все,
      що вже минуло й давно згасло?
      Його не повернути наосліп
      і не побачити на власні очі.

      Час стікає слізьми й образами,
      радощами й усмішками.
      Розчиняється в думках,
      немов піщаний мул на глибині.

      Знайди в моєму серці слова
      і зроби їх пустими.
      Бо моя сила вже чужа,
      для розуму — безсила.

      12.06.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ***
      Якщо ненависть
      породжує силу,
      то безсилля
      вбиває людину.

      Якщо людина
      не бачить себе
      частиною суспільства,
      то варто щось змінити.

      Можливо, щось
      їй заважає марно
      і не дає снаги почути
      свій голос підсвідомо.

      Ось що здається все
      так само неважливим
      і навіть непотрібним,
      хоча насправді не є тим.

      Людина може жити
      лиш тоді щасливо,
      коли її життя проходить
      не безслідно.

      Коли у спогадах
      ховаються усмішки
      і радість криється
      у сяючих очах.

      Людина робить крок
      і не боїться впасти,
      бо знає, що ніхто крім неї
      не зможе нею стати.

      07.06.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***
      Чому так завжди стається?
      Чому все зникає
      непомітно і безболісно?

      Не залишає навіть сліду
      у пошрамованій пам'яті.
      Їй не властиві почуття
      провини і безсилля.

      Пам'ять холодна і пуста,
      ніби річковий камінь.
      Кожен з таких камінців
      складає берег.

      А кожна з частин пам'яті
      формує спогади.
      Один з них карбує слід,
      що залишається навіки.

      Або до тих пір,
      доки маєш змогу його стримати.
      Доти залишаються події,
      які стають схожими на сни.

      Вони плутаються і змінюються
      під впливом часу й бажання.
      Спогади зникають і з'являються,
      нагадуючи прощання.

      05.06.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Існує сила розуму й душі
      у спокої своїх думок.
      Існує рівновага почуттів
      у забутті помилок.

      Ти пам'ятаєш той день,
      що нагадав про це.
      Все залежить лише від тебе,
      ти точно знаєш це.

      Ти знаєш, що чекає
      від тебе життя.
      І чого насправді хоче
      твоя мрійлива душа.

      Їй невідомі способи брехні,
      вона не вміє формувати її.
      Вона говорить щиро,
      як дитина про свої мрії.

      Її наміри вселити в тебе віру
      такі ж великі, як простір буття.
      Для неї важливе лиш вміння
      безболісного забуття.

      01.06.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      Страх перед собою
      лежить у підсвідомості.
      Його легко відчути
      і важко позбутись.

      Він схожий на нав'язливий
      голос самотньої душі.
      Замкнутого простору всередині,
      що не може знайти виходу.

      Не може прийняти себе
      і побачити хоча б щось у собі.
      Щось схоже на сонячне проміння
      в день, коли його зовсім не видно.

      Страх породжує вогонь у серці
      і темряву в пустих очах.
      Він випробовує, вираховуючи
      нікому не важливу витривалість.

      Якщо він може змінити людину,
      проникаючи лише в її думки.
      То чому він не може
      знищити людину сам?

      Страх може завдати шкоди,
      зруйнувати простір спокою і віри.
      Може заховати спогади про все,
      що залишилось у серці.

      Без людини страх
      нікчемний і безсилий.
      Зовсім невмілий в тому,
      що стосується себе.

      Страх ранить тоді,
      коли про нього згадуєш.
      Він з'являється так,
      як ти цього бажаєш.

      29.05.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      У віддзеркаленні води
      покинутих людьми річок.
      У їхньому теплі й шаленій прохолоді
      спокійним сяйвом відбиває він.

      Він сизий птах серед птаства звірів
      із крилами, схожими на кинджали.
      Він один із тих, хто зміг втекти,
      ховаючи монети в скарбниці зірок.

      Він — місячне сяйво і яскрава зоря
      на полотнищі нічного неба.
      Нічим не відзначена цятка
      на безмежному просторі квіток.

      Кожна з тих крихких зірок
      однак спіймає дух і силу їх.
      Їх погляди відчує на своїх
      понівечених болем обличчях.

      Птахи бачать не лише
      прозоре небо і палюче сонце.
      Вони спостерігають за ним уночі,
      коли про них забувають усі.

      25.05.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      Недостатньо мати
      сенс свого життя.
      Не досить лиш приймати
      в свої руки все, що приходить.

      Життя настільки неоднозначне,
      казкове й жалюгідно жорстоке.
      Неосяжко глибоке й до болю
      стримане в сумліннях.

      Взявши до рук із собою речі,
      позбавлені права на назву.
      Забравши з собою весь Всесвіт
      нічного морського бою.

      Стримати б хоч день
      не лиш у спогаді сумному.
      Залишити його хоча б
      у погляді зірок на небі нічному.

      Поглянь, як жадібно вартує час,
      збираючи до купи свій слід.
      Як боляче він жалить нас,
      збираючи по клаптиках свій дім.

      22.05.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Страхи вбивають нас
      глибоко зсередини.
      Те, що найбільше нас лякає,
      обов'язково стає реальністю.

      Повільно, як перший дощ навесні
      знищує радісні спогади й миті.
      Страх перед самим собою
      й усіма найближчими людьми.

      Здається, всі твої дії оманливі,
      бо чорною марою постає страх.
      Найпростіше забути про нього.
      Проте, чи вдасться це надовго?

      Страх повернеться знову
      й знову буде огортати пітьмою.
      Його не здолати, не спинити.
      Він сильніший за холодний вітер.

      Страх зламати все, що було до нас
      і те, що створюємо ми.
      Він переслідує крок за кроком,
      дихаючи в спину.

      Ти чуєш його дихання суворе
      і вмить в очах вбачаєш ніч.
      Страх забирає з собою життя,
      яке боїться пустого каяття.

      17.05.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      Якби можна було
      обирати свою роль в житті.
      Я б обрала бути птахом
      у безмежному небі.

      Що могло б бути краще
      за високий політ?
      Що могло б стати гірше,
      ніж безвихідь людських бід?

      Коли птахи здіймать крила,
      вони відривають свою душу.
      Наповнють легким повітрям
      свої крихітні легені.

      Птахи можуть зробити те,
      про що лиш може мріяти людина.
      Люди не здатні бачити цей світ
      настільки яскраво, як бачить птаха.

      З простягнутими крилами,
      злітаючи у вирій.
      Якби люди вміли літати,
      вони б знищили небо.

      Забрали б хмари
      і нічні зорі.
      Зібрали б дощ
      в свої великі чани.

      Люди не здатні любити небо
      так сильно, як люблять птахи.
      Люди люблять світ,
      що обертається довкола них.

      13.05.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ***
      Такі жахливі докори сумління
      в думках невмілого митця.
      Через якесь просте невміння
      згасає зірка в серці, повільно зника.

      Якщо мене чують зорі
      і їхні небесні тіла.
      Може, все ще можна змінити
      і вічність зовсім не одна.

      Вона не може бути самотньою,
      якщо я думаю про неї завжди.
      Кожну хвилину кожного дня,
      відчуваючи її прохолоду.

      Якщо вона сама десь серед тиші,
      я хочу бачити її сумні очі.
      Хочу їй переказати всі милі,
      що я пройшла марячи нею.

      Може, вона — спокій і вона — темрява.
      Може, все стає на свої місця,
      нагадуючи про плинність всього.

      Вічність розчиняє журбу,
      змінюючи її на час.
      Швидкоплинний і такий жаданий час.

      Якщо все існує без думки про нього,
      значить це звичний докір сумління
      через просте невміння бачити його.

      10.05.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***
      Найскладніше стати тими,
      на кого дивляться дитячі очі
      й мріють вирости схожими.
      Найпростіше скопіювати їх поставу,
      одяг, їхній стиль і риси зовнішності.
      Так легко забрати чиюсь індивідуальність
      і перетворити її на свою особистість.
      Ми часто беремо приклад з когось,
      проте не помічаємо, як втрачаємо себе.
      Ми плутаємося в думках, поринаючи
      в глибокі роздуми про сенс життя.
      Може, немає нічого дивного в тому,
      що люди стають схожими?
      Може, так краще, коли всі, ніби зграя
      тварин зі схожими очима й голосами.
      Навіщо ж все було створене особливим,
      настільки дивовижним, аби сприймати
      все як дарунок невідомості.
      Тоді весь світ обертається навколо
      пустого людського життя,
      що не відчуває порожнечі небуття.
      Якщо ми змінюємо себе, значить ми
      змінюємо своє оточення і все,
      що було вигадане до нас і без наших думок.
      Під впливом чого ми починаємо думати,
      гадати про крадіжку чиєїсь душі.
      Навіщо нам той, хто має все, але не те,
      що маємо ми в своїх серцях.
      Наші погляди різняться, наші зіниці
      зовсім по-іншому сприймають світло.
      Ми мріємо стати тими, хто бачить
      дрібні деталі на до того бездоганному.
      Навіщо псуємо те, що маємо в
      своїх серцях, ламаючи невидимий страх?

      02.05.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      Якщо хоч якесь із цих слів
      перетвориться на щось,
      схоже на Коран.
      І мільйони людей
      будуть читати.
      Будуть вірити у
      небесні дива.
      Якщо моя мова
      стане комусь зрозуміла.
      І кожен буде сприймати
      її як спів пташок.
      Може хтось вирішить
      закласти віру у тисячі зірок.
      Людська душа така ж
      ядуча і тримка.
      Так само ніжна
      і жахливо крихка.
      Зламати можна все,
      що має ім'я або назву.
      Усе, що може приймати
      або керувати свідомістю.
      В цей час як тепла кров,
      пульсуюча у серці.
      Гарячим подихом зігріє
      тверду печаль.
      Її обличчя й темну тінь
      розчинить, як час товсту сталь.
      Всьому приходить кінець.
      Усе має свій фінал.
      Не важливо який
      буде його перебіг.
      Яким буде здаватись
      його тонкий край.
      Втеча від реальності
      й буденності життя.
      Дорога в безкінечність
      незвіданого небуття.

      29.04.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Коли жалем
      вкриється серце.
      І ніжним мороком
      огорне печаль.
      Коли світло засне
      у обіймах скорботи.
      І вічністю стане
      самотній кришталь.
      Коли сонце покине
      небесні вершини.
      І потайки зникне
      його невидимий слід.
      Світ обернеться ніччю
      із присмаком болю.
      Він буде обертатись
      довкола людей.
      Покинутих в зграї
      безжальних ночей.
      Їх гарячі серця вірять
      у теплі почуття.
      Їх очі сяють, коли бачать
      усміхнені обличчя.
      Їх душі співають
      німі серенади нічного вінця.
      Світ запам'ятає кожен крок
      засмучених людей.
      Що думками переплітаються,
      зав'язуючи почуття.
      Словами докоряють,
      вбиваючи віру в життя.
      Чекають терпляче,
      наче зовсім не бачать кінця.

      25.04.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ***
      Весняний дощ
      зовсім не схожий
      на тишу і холод осені.
      Він зовсім інший.
      Зовсім не такий,
      як дзвін душі.
      Здається він навіть
      помилковим.
      По-своєму дивним
      і водночас чарівним.
      Він не стримує подих
      і не криє легкість.
      Він не забирає втому
      і не створює силу.
      Він не читає думки
      і не шукає помилки.
      Весняний дощ
      такий, як кожна
      його крапля особлива.
      Такі ж його кільця
      на вигині земляних трав.
      Його сонливість
      і спокій пробиває пітьму.
      Вкриває серце
      квітчастим маревом.
      Такий тихий, вільний.
      Він не може минути,
      не може втекти.
      Він залишиться ще
      хоч на трохи.
      Він буде тут,
      поки горять зірки.

      22.04.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Не таким і не такою
      стало життя і непокора.
      В уяві тій, що плуталась,
      як довга павутина.
      Все було зовсім не таке.
      Цілковито інше,
      навіть протилежне.
      Уявлялись добрі люди,
      щирі усмішки і сміх.
      Синє небо й жовті зорі,
      птаха сизого політ.
      Там були в уяві квіти,
      їх червоні пелюстки.
      Прикрашав їх цвіт
      тонке волосся.
      Щастя заплітало
      стеблами стежки.
      Віра була там,
      де не відчувалось снаги.
      Надія з'являлась так,
      як гаснуть зірки.
      Якщо все те,
      що панувало там.
      Якщо все було
      приємним сном.
      Всі дні і ночі
      у реальнім світі.
      Всі усмішки і сльози.
      Все ставало б болем,
      розбиваючи нас.
      Все минало б так швидко,
      як минає час.

      17.04.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      Натхнення — це не зовсім те,
      що з'являється раптово.
      Натхнення заховане в глибині,
      на дні творчої душі.
      І навіть якщо зараз немає того,
      що могло б дати крила.
      Подарувати квиток у світ,
      інакший своєю реальністю.
      В ньому зовсім не існує
      тривоги, суму і проблем.
      Там панує вир емоцій, почуттів
      і жаги висловлення думок.
      Без болю і образ.
      Без сліз і колючих фраз.
      Там кожне слово сплітається
      у довгі речення.
      А кожне речення створює
      відображення самого серця.
      Їх не перевіряють на помилки.
      Не шукають сенсу
      і логічного порядку слів.
      Там панує свобода
      й вираження щирих почуттів.
      Чисте полотно,
      де твориш без сумнівів.
      Бо не встигаєш задумуватись
      про щось не головне.
      Те, що виявляється
      й зовсім не важливе.

      12.04.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      Що міг би вдіяти поспіх,
      коли в роздумах спочивали думки?
      Що б вирішив один день
      або одна хвилина.
      Одна мить неочікуваного остраху.
      Одна секунда смутку й хвилювань.
      І вічність тиші,
      спокою й вірних бажань.
      Забуті радості сліди,
      покинуті в минулому думки.
      Якби не час був правителем
      вимірів буття.
      Якби не він був головним
      серед рішень життя.
      Світ поринав би в сизий обрій.
      Складав би в купу спогади,
      марно згаяних днів або років.
      Як завжди буває в зірок,
      коли одна втрачає
      своє місце на небі.
      Коли вона поступається ним
      одній з інших,
      зовсім тьмяних зірок.
      Одна переміняє іншу,
      як день зміняє ніч.
      Світанком вкриває небо,
      нічного згаслого тепла.
      Як все живе стає на варту
      тиші й галасу життя.
      Згасає вічність,
      лиш в споминах лишаючи
      нескорену вірність.

      08.04.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      Складність буденних речей.
      Вся заплутаність невагомих,
      іноді дратівливих думок.
      Хто зміг би чекати,
      не маючи майбутнього?
      Хто встиг би на потяг,
      що їхав у протилежному напрямку?
      Женучись за часом
      не фокусуєш очі на головне.
      На те, без чого не існує самого життя.
      Чому ж гадаєш про перспективи?
      Уявляєш дороги, їх розгалуження.
      Вони здаються вірними й такими
      жахливо правдивими.
      Дороги твого життя.
      Стійкі жердини на тихій воді.
      Іноді думаєш, що одна з них
      вкаже правильний напрям.
      Допоможе знайти вихід
      із самісінького небуття.
      Вона подасть руку допомоги
      крізь сяйво нічної зірки.
      Затьмарить ніч світлом,
      схожим на сонячне.
      Шкода, що часто вони
      вводять в оману.
      Обдурюють,
      чаруючи блиском в очах.
      Тільки їм властива
      сила впливу на біль
      в ображених людських серцях.

      03.04.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      Поміж га‌ласного люду
      я знайду тиші сліди.
      Відчую ніжний трепет її голосу.
      Вслухаюсь в її теплі слова.
      Вона обіймами своїми
      заховає сум.
      Своїм лагідним поглядом
      огорне жаль.
      Стримає сувору прохолоду
      й темряву вночі.
      Зірве небо, знищить цвіт,
      аби стишити твій промінь сліз.
      Вона засвітить ясно всі зірки.
      Застане Місяця усмíшку
      і поспіхом кине печаль.
      Не стане його сяйво
      боронить твій жаль.
      Засвітить вона Сонцем
      я‌сні промені весни.
      Дарує спокій тиші,
      споглядаючи згори.
      Вона ховається
      від рук темної ночí.
      Бо так не хоче стати
      незримим цвітом нічної зорі.

      29.03.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      Я буду навіки
      блиском зірок.
      Тим яскравим сяйвом
      небесних пелюсток.
      Моя душа порине
      в нічне небо.
      В його палітру відтінків
      темно-синіх кольорів.
      З кожним світанком
      зникатиму я.
      Зникатиме й моя душа.
      Та тільки-но настане ніч,
      я повернусь до тебе.
      Кинусь стрімголов
      шукати небо.
      В нім розчинилась я,
      знайшла спокій душа.
      Я не відчую більше кривд.
      Не почую лихі слова.
      Одне моє бажання
      стане правдою вночі.
      Ніхто не змусить
      стримати мої очі ясні.
      Кожної ночі
      я повертатимусь туди.
      На безмежне полотно,
      що видно згори.
      Якщо ти бачиш зірки —
      не забувай, я поруч завжди.

      28.03.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***
      Я б стала тою,
      хто відкрив теорію сну
      і спокою душі.
      Я б змогла показати
      всім тим, хто не бачить,
      темну лінію дощу.
      Я б дала надію тим,
      хто втрачає віру.
      Ти можеш мовчати
      поруч зі мною.
      Я бачу, як зараз тобі.
      Твої сумні очі
      розкажуть все мені.
      Скільки б не брехали
      твої вуста — не вдасться
      сховати щирий погляд.
      Не бійся стати тим,
      хто боронить себе.
      Тим, хто думає
      лише про головне.
      Не починай шкодувати
      про давно згасле минуле.
      Кожний прожитий тобою день
      має своє, особливе значення.
      І не важливо, яке саме з них
      змінить або знищить тебе.
      Ти живеш сьогоденням,
      ідучи стежкою землі.
      Не дай минулому
      забрати себе.
      Не дозволь йому
      підкорити тебе.
      Я не стану тою,
      хто буде вести тебе вперед.
      Я не проведу тобі дорогу
      в майбутнє.
      Я дам тобі частинку себе,
      що зробить сильнішим тебе.

      27.03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. ***
      Як часто люди забували
      азбучну істину.
      Пропускали мимо вух
      всю суть її буденну.
      Життя поєднує
      чорне і біле.
      З'єднує темне і світле.
      Бо ніяк не може
      обрати потрібний тон.
      Плутається у безлічі
      кольорів земної палітри.
      Життя не здатне
      стати світлом серед темряви.
      Воно не може бути
      результатом старань людини.
      Життя незмінне
      у всіх своїх тонах,
      на всіх уявних боках.
      Навіть якби вдалося
      змінити його.
      Перетворити на сяючу зірку
      блиску темряви.
      Навіть якби темрява
      згасла з настанням ранку.
      Не змінилися б дороги,
      що звуть безперестанку.
      Що кличуть в різні напрямки
      невпевнене життя.
      Не стане сил обрати ніч.
      Не вдасться обрати день.
      З кожним світанком
      будуть гаснути зірки.
      З кожною ніччю
      зникатимуть її тони.

      22.03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ***
      Старанно так
      ти намагався вибратися
      з прірви, з безнадії.
      Немає більше віри
      в твоїх очах.
      Не б'ється серце
      в палких почуттях.
      Без сенсу минає життя.
      Безупинне вороття.
      Як би ти не намагався.
      Скільки б сил не витратив.
      Скільки б часу не згаяв.
      Твій біль не вщухає ні на мить.
      Він завжди в тобі,
      завжди болить.
      Тремтить від страху
      тонке почуття.
      Твоя душа.
      Їй так, як і тобі, було не легко.
      Їй так само боляче зараз.
      Вона — одна.
      Зовсім сама.
      Ти покидаєш її,
      піддаючись зневірі.
      Кидаєш сенс
      всього свого життя.
      Та врешті ти ще пожалкуєш,
      як забудеш те,
      без чого тебе нема.

      20.03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ***
      Хай прийде ясна ніч
      на зміну всім похмурим дням.
      Хай змінить вона голос протиріч
      жаданим спокоєм в очах.
      Накриє його безголосся
      в нечутних словах.

      Заговорять вітру голоси,
      заслухаються їхнім говором зірки.
      Сплетуться ночі вихори
      й слідів тонкі відбитки.
      З'єднаються їх тіні воєдино,
      зіллються силуетів витки.

      Хай здіймуться їх постаті,
      їх тіні безмежно ясні.
      Хай ними вкриється небо
      і кожен клаптик землі.
      Хай стане тишею галас,
      знищить гамін гучний.

      Хай його теплі обійми вві сні
      стануть легкістю в душі.
      Хай стишить він репет
      голосів гомінких.
      Вічність зміниться
      спокоєм горизонтів ясних.

      16.03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Дозвольте мені
      запалити сяйво вночі.
      Таке синьо-синє
      небесне проміння,
      що пробивається в далені.
      Засмучене вічною тьмою,
      окутане тьмяною шаллю.
      Хто зміг би заснути,
      відчуваючи дотики вітру?
      А чуючи сильне його завивання згори?
      Його погляд на чорному небі
      і тихий плач уві сні.
      Засмучені віти,
      похилених вітром дерев.
      Закутані ніччю,
      холодні руки землі.
      Як сизим поглядом
      вкриває землю ніч.
      Як суворим морозом
      малює сніг.
      Ніч чомусь завжди така,
      як сон страшної втоми.
      Її мов вигадана тінь,
      її блакить і все довкола.
      Все повністю здається сном
      чи маренням у лихоманці.
      Душні її обійми сну
      й нічні кошмари.
      Прокидайся хоч раз вночі,
      аби відчути себе так,
      як не відчуєш ніде і ніколи.
      Саме тоді і лиш тоді
      тебе огорне незвична,
      зовсім незвичайна прохолода.
      Вона не зрівняється
      з чимось буденним.
      Не буде схожою на те,
      до чого звикли ми.
      Бо десь там нагорі,
      народжені у спокої зірки.
      Засвітять вони небо
      і заховають темряви сліди.

      13.03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Гіркий присмак поразки
      відчуваєш весь час.
      Він не полишав тебе й уві сні.
      Він не полишить тебе й наяву.
      Бо кожна думка, кожне почуття.
      Вони літають близько біля тебе,
      так зовсім поруч біля тебе.
      Поразка.
      Ось вона гірка.
      Своїми руками обіймає душу.
      Своїм холодом морозить серце.
      І навіть якщо ти захочеш забути,
      стерти зі спогадів її очі.
      Вони будуть сяяти з темряви.
      Вони будуть світитися вночі.
      Бо це нікчемне відчуття поразки
      ніколи не покине тебе.
      Ти все своє життя,
      проведене на цій Землі
      будеш гадати про поразку.
      Уявлятимеш її прохолодою
      нічного повітря.
      Вона буде здаватися тобі
      близькою до вітру.
      Нічного, морозного вітру.
      Її зреклось твоє серце,
      та ніяк не зможе забути душа.
      Бо тільки вона,
      одна лиш вона.
      Ніколи не покине
      поранені серця.
      Ніколи не омине
      загублену душу творця.

      10.03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Люди роблять помилки.
      Люди падають на землю
      з пекучими слізьми на очах.
      Люди піднімаються на ноги,
      усміхаючись крізь сльози.
      Вони збивають до крові коліна,
      падаючи знову й знову вниз.
      Їхні серця розбиваються вщент,
      розлітаючись на шматки.
      Скільки б чого не сталось
      і як боляче не було б.
      Люди знаходять в собі те,
      що дає їм віру в себе.
      Скільки разів треба впасти,
      аби перестати відчувати біль?
      Скільки сліз треба пролити,
      аби змиритися з мінливістю життя?
      Якщо хтось дав би відповідь
      на одне з цих запитань,
      то все було б фальшиво.
      Абсолютно кожне слово
      виявилося б брехнею.
      Бо ніщо не визначає життя.
      І зовсім ніхто не в силі вирахувати
      кількість його випробувань.
      Його знущання, ніби страшний сон,
      який повторюється час від часу.
      Іноді настільки часто,
      що не встигаєш оговтатись.
      Іноді так сильно,
      що не знаєш як вибратись.
      Як би страшно не було
      і що б не спадало на думку.
      З тобою поруч завжди ти.
      І тільки ти знаєш те,
      що потрібно саме тобі.

      06.03.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    5. ***
      Моя втома закутана
      тяжким болем.
      Її крила обвиті
      вогким повітрям.
      Засмучені її очі,
      як неба нічного тінь.
      Заплутані пасма її
      страшного небуття.
      Не стріти її на розі
      й на нічному перехресті.
      Границі вічно плутаних доріг,
      забутих вічних темних літ.
      Збіг зовсім різних
      у призмі марева стежок.
      Тих мороком залитих
      відбитків нічних зірок.
      Моя втома поруч з небом.
      Із високим чорним силуетом.
      Я чую голос її сумний.
      Тремтячий він, тонкий.
      Від млості ледве дихає вона.
      Так трепетно чутні її слова.
      Так боляче сприймати біль,
      що лине дзвоном звідусіль.
      Десь на одній з безлюдних,
      заплутаних доріг.
      В долині вічноквітучих слів,
      засне втоми тихий спів.

      02.03.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Чому ж так складно
      полишити уявний світ?
      Було це все ж даремно.
      Ба більше, нестерпно боляче
      терпіти щодня.
      Яким здається пеклом
      реальний світ.
      Бо так вже чудово
      вигаданий ідеальний всесвіт.
      Такий неосяжно прекрасний.
      До подиву простий
      і водночас такий складний.
      Здається, його загадку
      не зможе розгадати ніхто.
      Чому так приємно жити там?
      Реальний світ цілком набрид.
      Ніщо вже, мабуть,
      не змусить ще раз
      повірити в брехню.
      Ще раз довіритись комусь
      і відчути себе покинутим.
      Наврядчи схочеш
      повернути всі страждання.
      Таким вже став цей
      жалюгідний світ.
      Такою реальність буває жорстока,
      та без неї не існувало б життя.
      Його не змінить час,
      не зміниш і ти.
      Тобі під силу йти вперед
      до неминучого кінця.
      Того, що манить твоє серце
      поринути в обійми спокою.
      Він кличе тебе пошепки,
      непомітно ведучи за собою.

      28.02.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Моє серце розбивається
      кожного разу,
      коли поринає в небуття.
      Щось дивне відбувається
      в момент зневіри.
      Здається, ніби чорні хмари
      вкривають чисте небо.
      Як приємну тишу
      заповнюють голосні звуки.
      Ніщо б не змусило мене
      покинути свою душу.
      Розчинити її у вихорі вітрів
      і мороці лісів.
      Кожна крапля зневіри,
      що поступово зводить з розуму.
      Кожна думка,
      що затьмарює здоровий глузд.
      Усе так вабить кинути
      всі ці буденні справи.
      Залишити це для когось,
      хто хотів би жити у галасі.
      Та спокій так і кличе,
      являється у кожному сні.
      Він пошепки говорить:
      "Я твій пташок передзвін".
      Він шепче: "Я твій птаха спів".
      Спокій лине із вітрами
      і гірськими річками.
      Я вже давно не можу зрозуміти,
      як він один лиш на цілому світі.
      Як він плекоче свої марення
      у відлунні вгорі.
      Як він поглядом вкриває
      відображення у воді.

      24.02.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Залишити самотнє серце
      у височині гірських вершин.
      Полишити свої поневіряння
      й довіритись небесній силі.
      Так щиро вірити у те,
      що буде краще.
      Колись точно буде краще.
      Навіть якщо не сьогодні,
      не завтра і не рік потому.
      Колись освітить сонце
      глибоку темряву.
      Колись вічна ніч зміниться
      коротким днем.
      Один із безлічі інших днів
      змінить усе.
      Він змусить вірити в дива.
      Сміятись голосно
      і плакати від щастя.
      Не знати про усі турботи,
      полишити їх десь вгорі.
      Десь на безлюдній гірській вершині,
      покинутій сторіччям кривд.
      Вона крихка, як прозорий кришталь.
      Ніжна, як біла конвалія.
      Та духом сильна, як морозний вітер.
      Вона стримає в собі усе,
      що забирає радість у тебе.
      Вона допоможе тобі,
      навіть якщо завдасть шкоди собі.

      19.02.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      Загублене так важко віднайти.
      Серед тисячі схожих ликів
      відшукати один.
      Саме на нього полювала
      зграя диких звірів.
      Саме його переслідували
      блискавка і грім.
      Жалючі дотики природи
      й тихий дзвін.
      Цей лик нічим не схожий
      на один із тих,
      що плутаються в темряві.
      Він так по-особливому
      засмучується,
      ховаючи кришталеві очі.
      Такий він лиш один
      серед безлічі інших.
      Його очі сяють червоним,
      а усмішка нагадує крик.
      Десь глибоко в собі
      його роздирає біль.
      Поглинає самотність,
      линуча з чужих осель.
      Вони щасливі,
      він знає точно.
      Та як йому, на все самому
      відкрити очі?
      Він вже так близько,
      майже поруч.
      В затьмареній тишею тіні
      він кличе небо,
      на землі безсилій.

      14.02.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Прокинутись одного ранку,
      не відчуваючи болю.
      Відкрити повільно очі,
      не заповнюючи їх сльозами.
      Більше не страждати.
      Не знати, як насправді боляче.
      Не відчувати, як пронизує морок.
      Заснути від приємної втоми,
      піднесеної вихором життя.
      А не спати, щоб не відчувати болю.
      Не відчувати себе
      і поклику своєї душі.
      Не чути моторошний крик
      свій із безодні.
      Не слухати свої думки,
      що кладуть сіль на свіжі рани.
      Говорять до подиву гірку правду,
      розбиваючи крихкі мрії.
      Вкриваючи засмучені очі
      пекучим сльозами.
      Огортаючи болем
      пережиті дні з місяцями.
      Такими болючими виявляються
      поневолені страхом думки.
      За ґратами темряви
      ховаються вони.

      10.02.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. ***
      Дивлячись на візерунки води,
      забуваєш про все.
      Вдивляючись в нечіткі орнаменти,
      поринаєш глибоко в себе.
      Чуєш плескіт синьої води,
      яка омиває твою душу.
      Швидкість течії
      несе кров в твоїх жилах.
      Вона прискорює твоє серцебиття
      і робить важчим дихання.
      Тисячі думок.
      Тут вони прокидаються
      і плутаються в голові.
      Під сонячним світлом
      вони вразливі до болю.
      Їх вбиває сонячне тепло.
      Їм дико заважає твоє терпіння.
      Сила у твоїх руках
      і вогонь у серці.
      Вони бояться потонути
      у чистій воді.
      Вони жахаються голосу
      лісових пташок.
      Їх перекрикує спів.
      Їх убиває тепло.
      Думкам найтяжче бути у неволі,
      пов'язаними кайданами сонця.
      Найгірше бути їм під небом,
      а не ховатися в тіні.
      Вони звикли бути ланцюгами.
      Колючими мотузками
      із товстими шипами.
      Вони затягують все вище,
      все ближче до твоєї шиї.
      Душить їх брехня,
      їх дивакувата посмішка
      й улесливі слова.
      Течією довгої ріки,
      несуться нікчемні думки.

      06.02.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      Найстрашніше загубити себе,
      приміряючи чужі ролі.
      Так порівнювати себе з іншими
      і забути, ким ти є насправді.
      Об'єднати всі особистості в одну,
      гадаючи, що так найлегше.
      Найлегше скопіювати чиїсь думки,
      повторити чиїсь кроки.
      Йти слід за слідом
      по дорозі чужого життя.
      Так легко себе розчинити
      на палітрі змішаних кольорів.
      Малювати товстим пензлем
      на чужому полотні.
      Йти за чужими слідами.
      Забирати собі чужі почуття.
      Так легко пильнувати за кимось,
      копіюючи все слідом.
      Стати живою копією незнайомця.
      Клонувати цілу особистість,
      забравши її повністю собі.
      Так довго шукаєш свою,
      зрештою крадучи чиюсь.
      Навіщо ж тобі це,
      якщо чужим все врешті є?

      03.02.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***
      Ти мрієш про квиток у невагомість.
      Про дорогу в один кінець
      до чогось неозореного.
      Ти мрієш про єднання
      з природою.
      Ти мрієш почути
      тихий плескіт води.
      Мрієш відчути
      тепле проміння
      на своєму обличчі.
      Пронизуючим вихором
      прохолодного вітру,
      огорнути себе в обійми спокою.
      Затамувати подих
      перед буйним цвітом
      пахучих польових квітів.
      Замружити очі
      від палючого сонця.
      Ти мрієш спуститися
      на берег крислатого узбережжя.
      Пробігти босим по гарячому піску.
      Зібрати колючі камінчики з мулу,
      а потім кидати їх у прозору воду.
      Сперечатись сам з собою
      про траєкторії їх польотів.
      Ти хочеш відчути себе
      сизою чайкою
      на безлюднім морі.
      Злетіти високо у небо,
      розправивши тендітні крила.
      Так сильно хочеш
      вдихнути свіже повітря.
      Наповнити свої легені
      пахучим морським паром.
      З усіх сил намагаєшся
      проникнути в серцевину Всесвіту.
      Відшукати там себе.
      А говіркий вітер тобі дорогу прокладе.

      01.02.2023



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Зневіра часто ходить поруч.
      З'являється тоді,
      коли бракує сил йти далі.
      Вона спустошує усе.
      Робить порожнім до того
      сповнене натхненням серце.
      Вона завжди близько.
      Завжди там, де її не чекаєш.
      Вона стає сильнішою
      з кожним днем.
      Росте разом з тобою.
      Ділить навпіл лінію життя.
      Прокладає дорогу у безодню,
      взявши тебе за руку.
      Вона веде тебе за собою,
      ніби рідна мати.
      Вабить своїм ніжним поглядом.
      Ти спиш під наглядом зневіри.
      Вона пильнує за твоїми снами.
      Стежить, аби ти бачив
      лиш кошмари.
      Так повільно забирає те,
      що тримало в собі твоє серце.
      Йдучи за нею слідом
      забуваєш тепле сонце.
      Наодинці з нею
      не пам'ятаєш навіть себе.
      Куди ж насправді зневіра
      кличе тебе?

      30.01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Відчуй, як морозне повітря
      пронизує до кісток.
      Як завиває сильний вітер,
      вихором несучи сніг.
      Подивись на нічне небо,
      вкрите зірками.
      Гігантське їхнє сяйво
      здається крихітним.
      Вони складають сузір'я,
      формують дивні контури
      і схожі на тварин силуети.
      Так само в житті.
      Ти бачиш дріб'язок картини.
      Лиш частинку мозаїки
      вдається зловити своїм поглядом.
      Дивишся на людину і не бачиш душі.
      Безмежного полотна,
      на якому вдосталь
      гарних квітів і темних плям.
      Ось так і людина,
      коли почуває себе щасливою
      малює квіти.
      Як губиться поміж доріг,
      бризкає пензлем
      на червоні маки.
      Фарбує в чорний
      білі троянди.
      І так усе життя,
      чорнильні плями
      ховають за собою
      барвисті квіти.

      27.01.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      Легкість невагомості
      криється в душі.
      В ній заховані секрети й відповіді
      на незвичні запитання.
      Душа — це дім і ворог твій.
      Ти боришся з пітьмою,
      з тривогою всередині себе.
      Ти навіть інколи вбачаєш
      павутину своїх почуттів.
      Та жаль, не помічаєш всієї краси.
      Не бачиш за собою того,
      що бачу я.
      Ти дивишся на зовнішню оболонку.
      На глянцеву, блискучу обкладинку
      бридкого журналу.
      Ніколи не спрямовуєш свій погляд глибше.
      Туди, де народжуються всі почуття.
      Чому ж так завжди?
      Чому тобі не цікава душа?
      Можливо, ти і є тим,
      про кого напишуть вірші.
      А може тим,
      про кого ніколи не згадають.
      Ти можеш вічно
      крити сутність свою
      за милою усмішкою.
      Тільки я все одно побачу те,
      чого не побачить ніхто.

      22.01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ***
      Що своєю сутністю людина,
      вдавати ладна з дня на день?
      Іти вперед без зазіхань
      на чужі трофеї знань.
      Ладна грати свою роль мізерну
      у суспільстві хижих, злих людей.
      Вона змогла б удати,
      що танок із згаснутих зірок
      усе ще сяє.
      Що небесні горизонти
      вкривають невагомі хмари.
      Людина мала б змогу
      жити, мріяти й літати
      високо в своїх думках.
      Чого б іще тоді не вистачало,
      аби смолою вкриту темряву,
      освітити яскравими зірками?
      Як здати зброю у нерівному бою,
      нізащо не вийде у людини.
      Як віддати душу у пітьму,
      ніколи не віддасть людина.
      Марні лиш дні ішли б ще довше.
      Все більше смутку і журби
      вкривали б її думки.

      20.01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***
      Тобі подобається
      відчуття порожнечі?
      Геть пустої душі,
      вкритої тишею ночі.
      Мабуть, так простіше.
      Нічого не відчуваєш,
      а отже, не маєш проблем.
      Живеш в уявному світі,
      в якому день за днем
      одне й те ж саме.
      Ті ж самі люди, ті ж самі справи.
      Знову й знову.
      Чи не докучає тобі це?
      А може, тобі подобається
      бути лялькою у виставі
      химерного театру — життя.
      Може, ти не розумієш,
      наскільки сильно
      це змінює тебе.
      Може, ти навіть не підозрюєш
      чому всі дні такі туманні.
      Чому ж твоя душа
      жадає почуттів?
      Чому їй так набридло
      бути під наглядом
      суворої ночі?
      Досить боятись того,
      що наврядчи відбудеться.
      Досить шаблонів
      і вигаданих персонажів
      у твоїй голові.
      Досить.

      15.01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Здається, ось прийшов кінець.
      Ще трохи і закінчиться усе.
      Ще хвилина і настане
      той жахливий фінал.
      Знову прокручуєш
      всі можливі сюжети.
      Сумуєш чи радієш?
      Може, все було даремно
      і не слід навіть чекати.
      Може, не варто й думати
      про щасливий кінець.
      Здається, ось він.
      Маревом з'являється
      перед очима.
      Ось тут, вже близько.
      Жаль, та ні.
      Хоч як не намагайся,
      весь час з'являтимуться
      перешкоди.
      Дрібні, а часом велетенські.
      Весь твій життєвий шлях
      не пройде без проблем.
      Звідусіль будуть приходити
      суворі випробування.
      Йти буде важко, як ніколи.
      Безсилля убиватиме тебе.
      Ти втратиш віру й все,
      що зараз зводить з розуму тебе.
      Та попри все,
      ти йтимеш далі.
      До кінця.
      До того щасливого кінця.

      10.01.2023



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    20. ***
      Нормально часом відчувати
      купу дивних емоцій
      і незрозумілих почуттів.
      Цілком є звичною
      незмога розібратися в собі.
      Часом складно визначити
      хто є хто і що є що.
      Іноді не можеш побачити
      справжнє обличчя людини.
      Іноді не полишає
      відчуття провини.
      Минають тисячі спроб,
      години марного страждання.
      Ти все ще докладаєш зусилля,
      отримуючи у відповідь
      лише безсилля.
      Втрачаєш віру в те,
      що можеш цілком і повністю усе.
      Уяви, скільки всього втрачаєш,
      жахаючись,
      що прийде неминуче?
      Скільки емоцій ховаєш,
      боячись,
      що відчуєш щось болюче?
      Ризик, наче страх з дитинства.
      Із часом розумієш,
      що не так вже й лячно
      зробити крок у бік таїнства.

      07.01.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Віддай мені свою душу,
      своє понівечене серце.
      Я залишу їх на дні криниці,
      покрию водою твої зіниці.
      Ти будеш плакати,
      захлинаючись пекучими сльозами.
      Поглянь, що сталося з тобою,
      бо сам вже ти не є собою.
      Не мовчи, промов хоч слово.
      Скажи це, ще раз знову.
      Твоє серце, ніби гаряче олово
      пробивається крізь призму.
      Страждає від усього,
      що облишив ти в думках.
      Скільки болю ти відчув,
      описаного у сумних книжках?
      Наскільки глибоко
      дістали мої слова?
      Я вічністю покрила
      твої щирі почуття.
      Більше не лякає тебе те,
      що може маревом спіткати.
      Ти ладен все віддати,
      аби у темряві мій погляд упізнати.

      02.01.2023



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      Кожного морозного ранку
      я бачила твій сумний погляд.
      Мені ввижалися твої заплакані очі
      й неохайний вигляд.
      Я відчувала весь твій біль,
      всю твою зневіру.
      Бачила твоє гаряче серце,
      що розтоплювало товсту кригу.
      Сотні, тисячі років
      ти блукав водою.
      Йшов крізь вкриті туманом ліси,
      минав кремезні гори.
      Все тинявся у терені самоти.
      Раннього світанку
      ніхто не приходив
      до твого ґанку.
      Всі кудись бігли,
      не встигали.
      Забували.
      Метушились що було снаги,
      квапились хто куди.
      Ніхто не міг знайти хоча б хвилину,
      щоб просто запитати:
      "Привіт, як в тебе справи?".
      Не час так плинув швидко,
      а люди обирали не той шлях.
      Втрачали й забували тих,
      кого любили просто так.
      Не за слова чи вчинки,
      не за дарунки чи будинки.
      Любили, бо відчували себе вдома
      поруч з ними.
      Навіть не уявляли скільки часу
      витратили нанівець,
      шукаючи дорогу в один кінець.
      А що, якби життя було
      хоч трохи довше?
      А що, якби не існувало смерті?
      Шкода, та вихід з неминучого буття
      буде переслідувати тебе все життя.

      01.01.2023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Навіщо говориш про те,
      чого не можеш втілити в життя?
      Віриш у недосяжні мрії,
      яким так і не судилося стати цілями.
      Ти завжди говориш,
      що зможеш досягти всього на світі.
      Та забуваєш, що це лиш ілюзія.
      Твоє мрійливе серденько
      змушує забрати віру в дива.
      Як часто ти уявляєш ідеальний світ?
      Мабуть, раз чи двічі на добу.
      Думаєш лиш про те,
      що ніколи не буде частинкою тебе.
      Сидиш, лиш мрієш без кінця.
      Ніщо, нізащо і ніколи
      не прийде в твоє життя,
      доки ти не почнеш боротися.
      Поки ти не осягнеш,
      що всьому приходить кінець.
      Навіть не намагайся
      лишитись у світі,
      де правлять дива.
      Лиш пам'ятай,
      що так буває.
      Сузір'я зникають,
      зірки згасають.

      28.12.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      Чому саме вночі
      переповнюють думки?
      Саме вночі з'являється
      бажання вчинити так,
      аби змінити хід тяжкої долі.
      Я не бачу сюжету сну,
      що нагадував пережиті
      з болем миті.
      Я не розумію сенсу вічного життя
      в кайданах самотності.
      Чому ти залишаєшся на самоті,
      якщо стільки людей
      намагаються розтопити
      твоє холодне серце?
      Ти не бачиш того,
      що змінює тебе.
      Ти не відчуваєш
      подиху смерті за спиною.
      Думаєш годинами,
      блукаєш темними долинами,
      гадаєш над собою.
      Твоя нерішучість врешті
      знайде свій кінець.
      Колись покине тебе,
      лиш залишить шрам.
      Розмитий чорний силует,
      що буде крок за кроком все життя,
      шукати вихід з небуття.
      Втрачаєш все
      і забуваєш головне.
      То може краще вже пливти
      за течією брудної води,
      ніж рахувати ґав на березі ріки?

      26.12.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ***
      А може, слід було зізнатись?
      Розповісти про те,
      що звалося безоднею.
      Вилити назовні всі почуття,
      а не стримувати емоції.
      Говорити щиро, як ніколи.
      Дивитися в безкраї,
      немов широкий небосхил очі.
      А може, краще все забути?
      Нізащо більше не згадати
      всі пережиті з болем миті.
      Не залишити і згадки про жахливі,
      вкриті порохом думки.
      Залишити їх наодинці.
      Змусити відчути силу
      даремного зусилля.
      Навчити боротися з тим,
      що криє дух безсилля.
      Навіки зачинити двері порожнечі,
      забравши із собою жагу втечі.

      22.12.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***
      Нічною темрявою вкритий смуток,
      жадав поринути в печаль.
      Під сяйвом крихітних зірок,
      вдягнути сітчасту вуаль.
      Він слідував за мною
      до річки неземної течії.
      Він бачив відображення пітьми
      у погляді холодної води.
      Йому не варто було йти зі мною
      без глузду в голові.
      Не слід було дивитися в мої
      чаруючі зіниці,
      що вкрили всі його думки.
      Ті оксамитово-брунатні очі
      з'являлися в його химерних снах.
      Переслідували повсякчас
      його вигаданий страх.
      Він марив темною рікою,
      покритою солодкою журбою.
      Він йшов за мною,
      крізь ліси і гори.
      Куди б не йшла я,
      йшов і він.
      Той вірний смуток,
      наче рідний дім.

      19.12.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      Я буду являтися тобі у сні,
      навіть якщо ненависть
      вкриє твоє холодне серце.
      Я буду вічно жити у твоїй душі,
      навіть якщо темрява
      змусить забути про палюче сонце.
      Я буду розпалювати яскраві вогні,
      навіть якщо сильний вітер
      буде гасити їх в пітьмі.
      Я буду нагадувати про почуття,
      навіть якщо ти відчуєш
      жагу до забуття.
      Я буду силуетом твоєї тіні,
      навіть якщо ти не захочеш,
      все одно побачиш мене в сні.

      15.12.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      Зорі нагадують світлячків.
      Тих малих комах,
      що заважають уночі.
      Вони яскраво світять,
      наче сонце у спекотний день.
      Здається, вказують дорогу
      в самісіньке небо.
      Ведуть за собою, ніби марево.
      Лиш вони відчувають хвилювання.
      Лиш їм відоме справжнє кохання.
      Зорі ніколи не згасають.
      Їхнє сяйво виблискує
      в твоїх нав'язливих думках.
      Вони поруч — блискучі білі намистини
      в твоїх засмучених очах.

      12.12.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ***
      Згадай про те, що врятувало від безодні.
      Уяви те, що змусило йти далі.
      Нагадуй про це кожного разу,
      коли втрачаєш віру в себе.
      Нізащо, навіть якщо дуже важко,
      не забувай про тьмяний вогник в серці.
      Той, що зміг змінити темряву
      на кольорові відблиски в люстерці.
      Ледве помітний, майже невидимий
      помаранчевий вогник
      залишив спогади про минуле.
      Один лиш тихий тріск вогню
      нагадував забуті чорні хмари,
      що вкривали душу,
      наче болючі рани.

      09.12.2022



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Так хочеться відчути знову,
      хоч не надовго щось,
      крім самоти.
      Ще раз, один лиш раз,
      аби хоч згадку щастя віднайти.
      Не вистачить всіх слів,
      щоб описати буревій
      забутих почуттів.
      Тих світлих спогадів,
      захованих на дні.
      Тих темних роздумів,
      прихованих в пітьмі.
      Однак усе здається вічним сном
      у завзятій боротьбі,
      проти всього світу
      глибоко в собі.

      06.12.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      Ми бачимо сни,
      бо хочемо втекти від реальності.
      Втекти від усього,
      що день у день
      турбує нас.
      Ми мріємо забути
      всі негаразди у житті.
      Забути все,
      що знову й знову
      випробовує нас.
      Ми уявляємо неіснуючі речі,
      які нізащо не були б здійсненні.

      03.12.2022



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      Лиш тоді, коли здається,
      що всьому кінець,
      знаходиш справжній сенс життя.
      Лиш тоді, коли втрачаєш сили,
      отримуєш надію
      на щасливе майбуття.
      Попри все на світі,
      шукаєш вихід з небуття.
      Вбачаєш шлях складний,
      тернистий, довгий.
      Йдучи по ньому,
      ледве вистачає сил.
      Лиш віра в серці не згасає,
      дійти до бажаних вершин.
      Падаєш і знов стаєш на ноги,
      бо знаєш, що хтось завжди чекає
      у одній з віддалених хатин.

      29.11.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      Тихий дощ за вікном
      і чашка гарячого чаю в руках.
      Ніч здавалась загадковим сном
      і легко було поринути в думках.
      Смуток обіймав холодним крилом,
      наче химерний чорний птах.
      Довго дивився, вкриваючи жахом
      і повільно гасив іскру в очах.
      Нічна темрява стала яскравим світлом,
      розчинивши птаха, як у вигаданих снах.
      Все скінчилося з світанком,
      коли сонце сяяло над ґанком.

      25.11.2022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      Ми не цінуємо дрібниці,
      які змушують нас усміхатися.
      Ті, які розширюють зіниці
      і шалено прискорюють серцебиття.
      Ми забуваємо про речі,
      які роблять нас щасливими.
      Ті, які заповнюють місце порожнечі
      і потайки розфарбовують буття.
      Ми ховаємо почуття,
      які прикрашають прості речі.
      Так часто не помічаємо краси життя.

      23.11.2022



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      Та крапля віри,
      що так довго
      бореться з журбою.
      Не бачить вона слабкості,
      бо йде пліч-о-пліч із тобою.
      Вона губиться поміж смутку,
      що поглинає з головою.
      Так відчайдушно б'ється
      день за днем.
      Так завзято розбиває
      лихі частинки самоти.
      Бо дає тій краплі силу,
      жага в кінці щось віднайти.

      21.11.2022



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25