Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сонце Місяць (1974)



Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   Vers libres & libérés
     
    не спішись моє серце
  •   eventai
     
    ось майже історія
  •   весну-про
     
    закохані розстаються із
  •   нмсд
     
     
  •   voce
     
    & ніхто не назве його вчителем
  •   < . . . > 
    десь між трьома годинами ночі
    & чотирма годинами ранку ―
  •   клоун
    виходить на сцену
    & жартує ―
  •   розкоші
     
     
  •   memo
     
     
  •   Сигарети vs. Цигарки
     
    Примітивний такий наїв
  •   Аve.*Астральний
     
    ти ніколи не відчувався прозоріш
  •   Rock & Roll
     
    ей-бейб
  •   Ех-промти для Нi.Нo.
     
     
  •   музика_&_музіка
    Сонце Місяць - Татчин
  •   у настрій
     
    твій останній лист не дійшов
  •   нитки
     
    ми би звичайно
  •   бомбей
     
    по заратустрі
  •   < Вечір >
     
    прохолодне полум’я свята буденність прощання
  •   у приватнім порядку
     
    робити маленьку платівку
  •   XXIV.
     
    неповажна хижка
  •   De musica
     
    нащо тут, не з тобою
  •   < Ранок >
     
    Кохана
  •   < elegia prima nocte >
     
    сни
  •   Фіміам -FM
     
    (Ремікс, Сонце_Місяць vs. Ліліт_Опівнічна)
  •   * Навіяне Білим *
     
    (Ремікс, Сонце_Місяць vs. Ні_Но)
  •   С-is
     
    не писати віршики
  •   La Nuit
     
    ніч на крихітних
  •   Re: Шеп ув стилі Оп
     
    О Раббет!.. щоденні лиха
  •   =Філософія*Z=
     
    (Ремікс, Сонце_Місяць vs. Афродіта_Небесна)
  •   msg # 7
     
    реґтайм в кутні двері
  •   Казочка
     
    одного глумливо подібного дня, ніхто не зна

  • Інша поезія

    1. Vers libres & libérés
       
      не спішись моє серце
      не квапся
      між руїнами дня
      & ночі
      між безрадості й
      безпечалі
      недоречі
      подразнень
      чуттєвих
      за усім що було
      для чогось
      або
      всім що було
      начеб



      # --------------------


      коли ті сни одверті як могили
      та по весні
      чи знаєш ти звідкіль узяти сили
      чи знаєш ні

      коли в усім що полюбляв ти
      падуть огні
      чи знаєш як це жити що вмирати
      чи знаєш ні



      # --------------------


      атож за всім оцим
      мов упередження
      (непринципове)

      або така є
      проза життя
      поезій



      # --------------------


      із розсудом на сам
      у власні грати ігри й
      для себе винятково
      каламбури
      & вуайєрам без потреби
      (вам)
      не зрітиметься саме те
      хоча б
      у сподіванні все
      на инше чи инакше
      щоб та
      пригадувати
      инколи
      у настрій



      # --------------------


      крізь пекло безнадійно плоске
      самодостатніх надістот
      кочує горстка

      & макабрична ніч довкола
      ув, що не б’ються, моніторах
      сніжить пісок

      кочівники зникають через відстань
      під сяйва, що все ті ж, зірок
      без змісту



      # --------------------


      о 4й ранку з вікон на схід
      можна бачити трамвай
      прямуючий у тому ж
      на схід керунку зі
      всіма зупинками
      незмінно порожній
      (це примітно бо
      освітлюваний
      ізсередини)

      але навіщо він ―
      для мене загадка

      &
      розгадувати її
      не виникало
      бажання

      жодного
      разу



      #




       



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. eventai
       
      ось майже історія
      знічев’я знайшов
      ключа (від серця твого)
      одного незнаменного дня
      & поняття не мав
      що знайшов я
      ключа (від серця твого)

      ніц не сказала ти
      можливо
      не про мене було таке ―
      знічев’я знайти
      ключа (від серця твого)
      ще й незнаменного дня
      вжеж ―
      я загубив його знову

      ніц не сказала ти
      звідки
      мав би дізнатися, що
      знічев’я знайшов
      ключа (від серця твого)

      хіба ні?




       



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. весну-про
       
      закохані розстаються із
      закоханими в них
      стрічаються інші закохані
      нових витівок задля
      сезон бере по~ справжньому
      & похідний шампань
      хай для когось це пиво суціль
      старі гойдалки при дворі
      всякий чуттєвий брухт

      присвячені їй


      & бути інтоксикованим
      сезонним квітом бузковим
      стрункіше самотнім тим
      ночі безвість сочиться
      дивним димом без диму
      співмешканці тихо минають
      прояв правічних чуттів
      нешоковані мов байдужі
      вечеряти завмирати
      класичним подружжям
      пригадуючи собі в інтер’єрах
      обійми у безкінечнім
      цілунку кохання одверті
      медвяно терпкі сутінки

      присвячені їй




       



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. нмсд
       
       
      війна, яка вдихає те ж саме повітря, яка харчується тим, що і всі, носить такі ж самі непозірні сорочки джинси кроси
      війна, яка цілує дітей чи симпатичних дівчат просто посеред юрми, дописує ліричні етюди квітневі, не позбавлені жесту, обожнює детальні подробиці, знає безліч історій, як душа товариства усякого
      війна, яка фліртує із вашою скво, можливо навіть не тільки фліртує

      війна, яка також гріється трохи на сонці, трохи на місяці, всміхається в контражурі, провиднюється чуттєво, сутеніючи у спокуси, злотиться цитрусами & сріблиться дзвінками трамвайними міста твого
      війна, що книгами на твоїх полицях, і ти гортаєш її у кожній з них, і дещо перечитуєш

      війна, яка пропонує лічильники на світло, на воду, на газ, шле платіжки, продає тобі все, що завгодно, в межах пристойного або & за межами, запросто теж
      війна, яка стоїть перед усім, не понад

      кінця нема їй




       



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. voce
       
      & ніхто не назве його вчителем
      ніби він не годиться на роль
      хто він узагалі
      сам відповість
      ніхто
      нізвідки й нікуди
      для чого вам знати це
      що вам у цім
      чи ви збагатієте
      чи ви звільнитеся
      чи ви бодай глянете в очі
      самим собі

      фідоїсти усіх мастей
      скептики усіх кольорів
      & просто собі лунатики
      скільки не старалися б
      усі ваші викриття
      їхні мізерні наслідки
      ані до чого

      хіба не він сповідував громовиці
      всміхався шторму і плакав за вітром
      був терплячий & милосердий
      до витівок демонів ваших
      сліз анікому не видимих
      хіба не він зоставався із вами
      коли ви самі відступались
      хіба не він бував
      птахами деревами обрієм
      сповненням & поверненням
      блиском чуттів
      хіба не він

      чи не відлунював у
      невагомих нотах
      ваших снив
      не зводив на небі зірки
      коли ви зневірялись
      навпомацки

      хіба не він уважав
      що ви самі більш
      аніж світ навкруги
      чи не він волів говорити
      я не є
      але залюбки буду
      ким тільки схочу ще
      чи не він був усім
      хіба не він був нічим
      над усе
      & скрізь

      хіба ні

      навіщо вам
      всякчас кортіло його вбивати
      невже направді було
      настільки важливо дізнатись
      що він щонайменше смертний
      чом не відступитесь ви
      допоки не вберете у криваві
      шати офіри когось іще
      хто на мить хоча би
      стримав вас на шляху
      святенницькім

      & навіть йдучи на війну
      загинути
      із честю славою чи ганьбою
      ви знаходили мить
      аби насміятись над ним
      чи проклясти





       



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. < . . . > 
      десь між трьома годинами ночі
      & чотирма годинами ранку ―

      небуття про котре
      навіть нема чого розсказати
      прокидається зі своїх
      сновидінь ні про що
      підводиться з неіснуючої постелі
      у домі котрий ніякий не дім

      не турбуючись про вмивання
      гоління одягання & тощо
      пиття чаю кави & тощо
      споживання канапок & тощо
      за звичкою незрозуміло звідки
      гублячи деякий час впусту

      (епізод із дверима можна
      теж викинути)   


      кудись вибирається
      вірогідно
      аби з’ясувати

      де &
      що

      є




       





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. клоун
      виходить на сцену
      & жартує ―
      радісне схвалення
      аплодисменти

      клоун
      жонглює ―
      аплодисменти
      потім жартує ―
      але всі чекають чогось
      ще

      клоун
      починає роздягатися
      & жартує ―
      радісне схвалення
      аплодисменти

      клоун
      перестає роздягатися
      & жартує ―
      але всі чекають чогось
      ще

      клоун
      так і не роздягнувшися
      повністю
      одягається, жартує, жонглює ―
      із залу чути несхвальний шум

      клоун
      мовчки роздягається повністю ―
      але всі чекають чогось
      ще

      клоун
      жонглює & жартує голий ―
      радісне схвалення
      аплодисменти
      вочевидь, всім цікаво
      чим скінчиться дійство
      але цього не відає навіть сам

      клоун
      який, наразі не наважуючись
      одягатися, все жартує
      & жонглює голий ―
      без аплодисментів
      у мовчанні

      & всі
      чекають
      чогось
      ще




       



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. розкоші
       
       
      & ти затишно спиш
      народи переселяються
      річки забудовуються
      звуки пекельнішають
      квадратами концентричними
      ще остигає посуд
      & кран витікає краплями
      & ти собі мариш
      мріючи за легкими віями
      десь полюються звірі
      гільзи дзвенять
      у повітрі розбитім
      каламутна вода тисячами сліз
      реве під опорами
      ракових міст
      його імператорська ницість
      втоплює ложечки
      у найліпшім какао
      й зітхає
      & я кохаюся у краєвидах
      із дахами такими данськіми
      поки ти кохаєшся із
      небожиттями
      крапель пташиних
      під стріхою світу
      крилах із відчуттями
      безмежності
      & жодна реальність
      не відповідна
      супокоєві
      у незбагненних
      розкошах
      снив








       





      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. memo
       
       
       
       
       
       
       
       
       
       
      Десь між обрієм & краєм вікна готель Каліфорнія, хибна вивіска, твій погляд сковзає безборонно, інколи сусіди валяться зі свого верхнього поверху, все шукає або знаходить причастя.

      Квіти всіх пурпурів пломеніли, розкидалися, розкладалися, гаровим смородом шовкового дрантя, тонами знекровленого листя, в розкоші, з розпачу. Риби злітали ~ виблискували вологими сапфірами крил над лагідним & божевільним морем, яке билося у вікна, просочувалося, полум’я рожевіло випадково згортаючи спалахи у пелюстки-обійми.

      Гаптовані ультрасиніми блискавками & безстидністю, ми перейдемося маленьким театром і відчинимо рипучу скриньку із невідомим сумлінням, за стінами будинку привидів, щасливим, неввічливим. Далі є.

      Народження Смерті & Народження




       





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. Сигарети vs. Цигарки
       
      Примітивний такий наїв
      чиркати запальничкою
      черкати рядки за
      стійкою будь-яким
      час у відставку
      ранкова злива
      стерті кути
      розплетене сяйво
      кривих цигаркових
      & як недоля
      хай буде

      Дим





      Час від часу знайтись у
      сподівано захаращених
      апартаментах
      вийти на півгодини
      вернутись до тями
      через рік вірогідно
      жорсткість
      ступор &

      Немудро мандруючи
      обдертими лавами
      транспорту шурхіт
      розтерті відтінки
      перехожих
      північні тунелі
      пляшкове скло
      переходи від-до
      вени афектно різані
      гіпнотичні
      перетини міст

      Трощити ламати
      відразливо крихко
      святкувати загибель
      речей
      якимсь терпким днем
      невиразних дахів у
      вуличну синь
      присмерк зібгану
      пристрасть скраю
      постелі смерть

      Обіймаючи





      Сигаретами цигарками
      ретушована пара
      кавова на сходинках
      кроки у люстрах
      ще погляд
      спокусливий локон
      підмалювавши усмішку
      па прощальне
      зірками розшита сукня

      Пані Знада, ніжним
      із поглядів
      мовою сновидінь
      етерність
      натяк & начеб
      знавіснілому
      світу
      всупереч

      Кохана.




       





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. Аve.*Астральний
       
      ти ніколи не відчувався прозоріш
      від нудоти до явної дивності
      загорнуті у безцільні тумани
      випадкові клапті сезонів
      вулиці ген у нікуди, кудись
      ген & далі
      листові перегони
      уздовж парапетів, на твоїх волоссях
      беззоряні небеса
      & небесні зірки, під ногами
      мережива тіней плетіння птахів віт
      сірих люстер алкогольних днів
      на дні алкогольної сюр~
      дзеркальності

      Аve.*Астральний


      ретрансльований завтра кому байдуже
      веретеновий зірваний
      світ у втечі мантії звіяні
      оголені стегна на тих вітрах

      Аve.*Астральний


      феєрична засміченість
      усміхом футуристичного
      усіма сортами вогнів
      нашвидкоруч
      скрізь вогнів стихійних нічних
      досконало холодних
      чисел магічних
      нищівність легко не знає цін
      навхрест & не вернеш ніяк

      Аve.*Астральний


      мигтінням роздертих лискучих плям
      коктейлевим льодом злотом тамтамів
      звеселяючим чадом зі світляками
      з-за скельць округло квадратних
      сміхом~ уверх ~дриґом за спалахи
      хитрим хрипким

      Аve.*Астральний


      привіт~ прощальна небесна музичкo
      до вечора знову, кохання опівночі, запівніч
      цигарки півмороку, акропроза, поствірші
      коловерті світанків
      ти ніколи не відчувалася імпресивніш аніж
      у вічах чаклунського десь & назовсім
      променад прохолодний
      видихаючи ніч
      де піввічі у темі
      здоганяючи, не обертаються
      лишаючи на дозвіллі
      силуети безладний графіт
      дженджикуваті невиразні геть майстерні
      на цю ніч лише, або мить
      гостями з останніх, від madame Жорж
      під дощем

      Аve.*Астральний


      за переламаним кістяком від зупинки
      Дженіс Джоплин із кіоску нічного
      на відпуску тютюнів кофеїну хмільного
      хіба не альтернативна реальність, тобі
      снореальність, дощем шкереберть, іззовні


      Аve.*Астральний




       





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. Rock & Roll
       
      ей-бейб

      На чім оце зупинився
      Жовтневим фінальним ранком
      При скелях ласкавих
      Я сам
      Нехило гайнули хвилі
      Бурхливо
      А все що на потім
      Запінив пасивний кшталт

      не йди, бо
      та крижана
      мені так потрібна
      ти


      ей-бейб нумо
      підрив неслабкий
      триває такий


      додому йтиму
      дівча стривай-но
      тебе я
      зведу . . .


      Є рукави розпродерті
      Рипучі шузи з ногами
      Скільки найкращих тебе
      У червоних картонах
      Хіба не
      Чудово йє
      Кришталеві кулі
      Краплі хвилин довгих ніби й
      Таке

      один за гроші
      два за показ
      три, аби
      тепер або ні
      котячі стрибки
      у замші синім
      відкинься ледь так
      будівлі димлять
      автівки вихляють
      горілка ллє-лляє
      все що намрієш
      собі при
      шузі


      Приміські балакучі мушлі
      Підвіконня & протяги
      Крізь багато що
      І бути простим
      Впируче терпким
      Піском на кишенях
      Трикутним очима
      Таке, мовчання
      Простягнуті у неспокій
      Мерзлячі
      Розумні й поневолені пальці
      Ми суть я
      Камінець чимсь котячий

      вибийся з кухні
      сковорідки каструлі
      накидай сніданок
      зголоднілому псові


      здригання неспинне
      схрип скіп
      руліть рулони
      ніц для душі клятого
      порятунку
      за одяг–
      під зачіск–
      ами
      у червонім
      крізь ніч-біг
      ось рукавиці
      бійцівські обцаси
      кобіт
      капелюшики
      певність &
      пристрасть &


      Поки айсберги міняться тріщинами
      Пластик-бляшані гобелени блимають
      В очі нікому
      Ніхто суть ми
      Паки доросліших книг
      Місяцеві Альгамбри
      Примхові сампли
      Протягові треби
      Інше ясне
      Крути циферблата
      Крути педалі
      Китайські падли педалі
      Добре що є

      зняти все із рахунку
      посадити в автобус
      на позлітковий захід
      щастя сльози Джоні у Голівуді
      бувай


      хлібні гроші в гітарну крамницю
      тринди залізяка лабай
      залізниця
      лайв–із–лайф цілуй–
      обіймай
      & бувай-бувай


      пиши листи про все-усе
      не закохуйсь обіцяй
      ніколи–
      ніколи бувай
      при дорозі маєток гарчать паровози
      заверни до узбіччя сльозину втри
      бувай бувай бай
      бай


      Вороття на хрустких басах
      Розпал лід печія
      Яблучна сутра лілова
      Зрив ще один
      Пальці на хмарах хмар відчуття
      Бісквіт настирливий дим
      Світлові лінії линуть з-під корків
      Все винний оцет
      Ми & суть
      Мурали
      Горіхова потолоч
      Пустелі пекельні мігранти
      Кожен & знову померлий світанок
      Жити знову & за
      Альма матер моє его альтер
      Ні суть я
      Стріляй хоч неправду
      Та запросто

      ’ов, керол
      не віддавай
      серце далеч серце-жаль
      вчи танцям
      до ранку порядні трамваї
      хитавиця суглобна
      стрибає волає
      далеч жар магістраль
      заїхати швидко
      закрити автівку
      прихопити дівицю
      гардеробниці капелюха
      передати
      господарці дяка
      зійти на сцену
      хитавиця суглобна
      ’ов, керол
      не віддавай
      серце & танці
      ніч до світанку


      в’язко лабають лабухи-пальці
      снують важкі звуки
      температурні
      голосно й жарко
      інтригуй юрмою
      танцюй знаю вже
      не танцюєш хіба тільки
      ти


      ти могла би
      зайти


      всі очі тобі
      танцюй
      справніше
      ’ов, керол


      серце відкинь
      не йому
      тупцювати
      ніч до світанку снив


      Гаразд
      Хтось може щось
      Зрив телефонних бажань
      Очікувань протягів підвіконних
      Розвали вижуваних касет
      Зчовгані тарілки
      Безформні шузи
      Дрельки ті ж молотки, книга того ж
      Не-буття
      Я не суть ми
      Так само не-я
      Біллі Бонс помре
      Гадаєш вернеться
      Ще знову ангелам кинута вслід
      Вічна утомна прозоріш на відстань
      Соціофобна
      Трясовина La
      Beauté
      Навіщо
      Навіщо пішов
      Біллі Бонс
      Та правда ні правда
      Що саме де

      загубивши стільки часу
      я не зміг ще день чекати
      бачив світ хто казав
      я за омани твої
      все б віддав
      їду йду домів
      їду йду домів


      написав усі листи
      відправляв усі рази
      але хочу бачити сам
      глянутися в погляд твій
      вертаюся домів
      їду йду домів


      отак назад
      ніштяк гаразд
      їду йду домів
      домів


      за три тисячі миль від тебе
      не спати
      разом із
      речі зібравши, зараз якраз
      забиратися звідсіль
      сьома ранку час мов приспів
      & я їду
      домів
      їду йду домів
      я йду домів


      Зневіряння безпристрасного сюди
      Різнобарвні роки дежавю
      Ритм бонговий баунс
      Надто щільні бісквітні хмари
      Надто затишний шуз
      Хлороформ може б
      Манекенові ймення
      Перейняті несуттєво
      Із небуття
      Відстійно прекрасно мрійливого
      Напівпальтового шкарубкого ми
      Для останньої мрії
      Гаразд
      Холодного півзимового ранку
      Підвальне глибоке лунке
      Я суть ти
      Радий губитися
      У штормовому бризі
      Винятково технічних
      Есенцій звуку
      & Шумовиння
      & Пріснопам’ятні
      Стислі у порожнечі між
      Кухні
      Жагуче щодо ніколи
      Спрагле назавтра ні
      Невагомий подих на скроні
      Ось крила тримай &
      Дрейф марсує в надір &
      Ми-ніщо, я-інше, ні-краще
      Знічев’я те все
      Тобі в сенсі
      Джоні Біґуд
      Сягши гарчання коліс
      & Світел
      Жовтневий
      Біль

      &

      На чім оце . . .

      тебе
      бачити тебе
      дівчисько дівчину дівичку
      не мож чекати
      не мож чекати
      не мож чекати ні не мож чекати не
      мож чекати ні не мож чекати не мож чекати
      бачити що з тобою гаразд знати лише
      у тебе чуття мої ти є чуття мої & як там слід
      опівніч відмінно а саме вертаюся їду домів так бо слід
      я шукав тебе вдосвіта рейсовим літаком ще так довго чуєш довго так
      не бачив тебе ’ов-бейб ніде так довго довго й довго довго але знову як слід
      тебе побачу вертаючи знову домів тебе побачу вернувшись домів
      кохатися класно й сильно й ніжно й гаряче із півночі ген до світанку
      о північ саме вона зна досконалу тебе тебе надзвичайну
      торкаючись пальців казати гаразд & гаразд усе зі мною як слід якнайліпш
      отак взяти речі & побачити скоріш тебе бачити обличчя усмішки светр
      все кажу про одне про єдне я вертаю домів до речей твоїх тепер
      начхати на інших & кохатись мені й тобі лагідно знову
      далі ближче все прибуття все скоріше а ти легка & чудесна
      я знаю я знаю про все не збагну звідки є але знаю я знаю я знаю . . .



      *** для вас танцювали Джері, Карл, Біл, Чак, Нійл & Мік ~
      від котрих звіддавна фанатіємо, зважаючи на копірайти й
      придбавши всі антикварні та ін. грамофонні платівки й т.ін. ***


      ей. . .









      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. Ех-промти для Нi.Нo.
       
       
      [α]

      хлоп.я та дівча. тамбурин & пожерте полум.я
      по-літньому небо. пахне снігом

      в пальцях подих метелика збитий
      зал у захваті. зал нічого не поняв. . .


      [β]

      сидить вона у червоному морі погруди
      на обрії жовті лимони як певно сонця
      цей місяць у колір відтінку волосся червоний
      немовби не тут хоч здається що він їй любий


      [γ]

      мовчи, дівчинко
      не кажи зараз ніц
      лише не зникай назовсім
      надто багато втрачено
      десь невідомо й навіщо
      шукай свої привиди
      як усе тихцем-
      ниш.com


      [δ]

      та проливати винну кров
      на полум.я, на попіл, долю
      на чистий сніг, що так врочисто йшов
      над безкінечним, голим полем

      сріблисто~біло~моторошним~сном


      [ε]

      пляшки що здаються. . .
      травою безглузді мов слово
      померти

      природа до болю лінива
      двобою не вийде

      як завжди
      у твоїх оча-х-тиво тліють
      холодні як магія
      рейки

      & риби бажають летіти в
      тусинь де
      інакше
      можливо


      [ζ]

      тихо і болісно і ранково в
      мул напівпам.яті
      зблідлу збруднілу млу
      все переходить
      трансцендентується
      бу страхається
      хто ви такі

       ve...........

       ..ner........

       .....mor.....

       ............*ы


      [η]

      Його руки шукали дива
      Перехожі стовпіли
      Вибухала низька тиш

      Клоун був білим
      Як привид

      *
      зрештою, було рано
      & потім пієсу закрили
      істерика билася в груди
      дерла легкий серпанок

      а клоун пішов між люди
      ступати на їхні крила


      [θι]

      тьмяні виблиски
      сріберні бризки
      . . . лиш у тобі
      дівчинко-звістко
      живіша весна
      заперечена
      неміч-безодня
      примружено-ниця
      безмежно смілива
      усе & тобі
      хтозна & щозна
      блискавиця
      киця-чорниця
      таємна криниця
      линвиця дзвінка
      пом.яни нечестивця
      під кричною
      радістю снив
      де цвіте соковиця
      витончена у неспішній
      журбі-соколиці
      прокинься осяйно
      вгорнися
      у мальовничі дива
      звичні величі
      кольорів
      безпечальні
      веселки
      палай що є мить
      ідолам *гір *гірких
      назустріч-і-крізь
      & зникай невідомо
      святкуючи усебіч
      оксамитно самотні
      слова у весняну
      квітуючу безвідь
      ............................................
      о священний хіжах..........
      ............................................
      .............вічний дім.............
      ............................................
      ....мовчазних......................
      ............................................
      .............................................

      стиглі зимні холодні колони просторих & повсякчас надто
      сповнені відчаєм усіх гатунків & відтінків (міст)
      недовірливі. крихкі. лунко скажені та повсякчас надто мертві
      понад площами. понад безмежними сходами (нікуди)
      снять свої нікому не вірні випадково постійні порожні мрячні
      покраяні (дні)


      [κ]

      на нічних вокзалах життя сковзає
      між дивом & глюком, зимою & літом
      на всіх забивають розтоптані діти

      на всіх забуває правда гіркая


      [λ]

      де небуття каміння сторінками
      безладного & карколомного знічев*я
      в лункім свічаді звеселяючого вітру
      глядиться у гарячожовті хмари

      святкуючи собі неявність тихоплинну
      на вишуканій самоті мабуть~
      світань


      [μ]

      тінь не губиться, він блукає за кадром
      підливає крові, підпасовує типу зашморги

      зітхає звично, хоч & так виріжуть друже запросто
      & вчора моррісон вен а нині гендрикс всеєдно
      тепер час зайнятися обліком інвентарним

      тінь звично ретельно зачиняє двері на всі балкони
      & підраховує сальдо червоних синіх & тощо глюків

      всі розуміють безжальний факт що навіть
      низький бюджет приносить незгірші філки

      неконтрольовані виконавці які тільки й знають
      заливати за комір цинарити & ще бознаяк добиватися
      завжди потребують усе & завжди одразу hey-joe

      директор звичайна с/б-17.5-раз & абзац
      на буфеті лірична пліснява хоч добра акустика у
      прибиральниця не з.являється тиждень
      має ділянку сім.ю & всі вибирають бульбу

      Аліса зникає у вечірній паморок вітер
      кролику, білий, незабаром тебе до вечері
      & всяке там злободенне інше помити-попрати

      тінь любить чорні такі казочки
      вони транспортують веселу реальність ~


      [ν]

      саме той
      чиї
      кришталеві сльози
      із букетом
      тойбічного кальвадосу
      чиї терпкі
      очі
      глибше за
      моцарта
      чиї сиві страхи
      усеприбувають
      з південного полюсу
      увмикаючи не-
      відступний підірвани-й

      (ОМ)

      поки
      ніч лагідна. жовтень. коньяк~
      передоз
      філософ & кілер
      у барі за фокусом
      & мозáр, як без цього

      іще
      прозора троянда прозорості
      під безмежжям зіркових логосів
      безсезоння. духи лихих голосів
      еолові арфи з тойбіччя
      космосу


      [ξ]

      а ля ґєр ~ кома ля. . .

      від нуля починається
      відвойовано~ одіозна
      осінь-інь-злотокоса. . .

      буденно розкішна гра
      беззмістовні мости & міста
      & життя безжиттєві й
      святá
      виноград кавуни абрикоси

      & пресвітла небесна сльоза
      щедрим ляпісом ~ купоросом
      ще окропить поезій
      жнива


      [ο]

      на Венері надалі сірчані дощі
      яке діло мені до пеклів їхніх
      я горлиця з малечку сива
      а химерна небесна папороть
      через день проростає у вікна
      там, де вулицями снив чиїх
      демон тиші
      пантагрюелівський гаргантюа
      несхибно крокує без Канта
      Іммануїла
      у пошуках надзвичайних савн-д-ів
      у ненависті до лектур
      в оркестровій ямі світань
      доктор Фауст мухлює в карти
      втрачає запах у пам.яті ріжне пиво
      & рішуче зненацька & запросто
      десь у млі за плечима
      трепетний погляд тьмариться
      байдужіє ілюзія, вибір
      у майбутньому скерці каміння ~ хліб
      під руками води ~ вогню
      & порожній одяг за ріг
      напівдумки не сприяють вірі
      не шукаючи срібла
      не кохаючи лез
      поезій
      {ішо}

      на Венері
      сірчані
      дощі


      [π]

      десь біля серця гітарі
      рвуться нейлонові струни
      хеммонд вурчить мов грім

      хмм-хммм...


      на здичавіле місто
      електризоване вітром
      йде вічноплинний дрім

      хмм-хммм...


      божі співучі зорі
      ілюмінують лав сторі
      ти віриш у ці казки

      хмм-хммм...


      крізь вибуховий простір
      вабить відлюдний острів
      & смерть роздає квитки

      хмм-хммм...


      кршна чекає у мантрі
      радіо крутить кантрі
      попіл шиплячий змій

      хмм-хммм...


      білий солодкий кролик
      хрестик а потім нолик
      ангеле ніжний мій

      хмм-хммм...


      [ρ]

      . . . від гамівні летять пінгвіни
      скачуть дельфіни
      пливуть тунці
      осінь безсоння
      літо без діл
      у прядиві світла
      камінні безвинні
      пінгвіни? які пінгвіни?

       . . . у гамівнях дивацькі діти. . .


      [σ]

      понад деревами сонце
      перетирає від пороху
      скляночки до вечірки
      бо вже незабаром пізно
      & місяць виходить за двері
      щоб зустрічати всіх

      ніжно бере за руку
      тихо заводить до лісу
      клацає пальцями лисам
      щоб зачинали фокстрот
      & ніхто не помре

      безвісним


      [ςφ]

      у задзеркаллі зелений заяць
      & гонський ровер алмазним небом
      серпневий квітень. ніщо вокзальне
      & сині птахи у китайських кедах

      &

      небезпечний небесний сливовий сік
      просочить руки твої & виллється світом
      люстерково бавлячись пелюстками
      невимовної млості квітів

      слухай тихо, солодко спи


      [χ]

      чи квітів безкінечно пере~
      вплетених життя & смерть
      як ллється час водою між
      світами лунними
      десь

      та


      [ψ]

      (колискова
      -для-
      неoпробудження)

      ти п.єш & скоро тобою зростають трави
      із них дерева між вітами небоморе
      & місяць напевно грудень а може травень
      а в грудях солодкий біль або непрозорий
      він ластиться & мовчить бо що тут казати
      дощі залишають серце змивають душу
      тоді тверезієш нема часу вокзали
      сніжинки зірки серця чи фігурні дужки
      & знову неначе травень а може серпень
      шляхи проминають чаплі пікують в небо
      ти спрага риби співають & місяць терпне
      бо знав я усе навіщо таке без тебе
      вертаєшся або ні але раптом дійсно
      три феї ніби зберуть тебе мовби лати
      пропишуть закляття втома* полин* усе*
      (пізно)
      з тим кожна піде
      & лишишся ти стояти


      [ω]

      *ексклюзивні подячні
        вітання із осіннього булонського лісу
        ненав.язливо зображаючи джиґу-а-ля
        із південнооким пітоном
        & маленькі кольорові ведмедики
        бігають кружка. . . і таке інше ы*17.5. . .
        у всілякий душевнорідний
        взаєм


        С*



        2008~2012 p.p.





       



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. музика_&_музіка
      Сонце Місяць - Татчин

      (діонісійський сейшн)


      УВЕРТЮРА


      СМ

      & музика
         невідома
         прозоро
         з-за барв
         всюди -суть
         різно чуттєва
         владна
         несамовито
         поцілити
         все в
         обіймах тебе
         засяяти
         всі капелки
         & таємниці
         здригнути повік
         безкінечної миті
         безсоромно
         вільно щасливо
         вмертвити підняти
         на хвилі
         у хмар оксамити
         надміри стихії
         пропасти ~ подіти
         сміючись
         на той край
         земнокулі ріжучи
         крізь
         печалі- жахи
         по тому
         що лишиться ~
         залишитися

         там
         залишитися

         ще...


      Т

      [theMalikov]

      відома
      одночуттєва
      самовито поцілена
      в безкінечну мить
      осяяна
      вільно щаслива
      ще і ще
      ще і ще
      ще і ще
      і
      що там
      печалі & жахи
      капелки & закапелки
      таємниць
      коли
      безсоромнощаслива
      ти
      лишишся там
      по тому
      ще і ще
      ще і ще
      ще і ще

      ще і ще лунає і лунає .... і ....
      сцену в останню мить наспіх протирають шваброю без ганчірки
      згасають лампи
      (... все темно
      все ок)
                                                                            lets go.. .




      ДІЙСТВО


      СМ

      а....
      уявився /безвідносно/ курносий афроукраїнець
      із красиво видовженими
      фалангами
      пальців гамми
      півстертого блек0вого
      лаку на кіпарисі який робить
      сліпучі конвульсивно~гіпнотичні порухи красиво видовженими

      (...)

      соковито~ліниво~зціджуючи~по~2~3~букви читає подарований реп
      і крадькома діста-є неепатажну трембітівську гітарИцю)
      і крадеться на передсвітанкову кухню настирливо
      із нетерпінням набрязкати на кухнестіни собі якісь MalikovShuffle. . . . . .


      Т          Jesus Just Left Chicago 

      кажеш,
      кирпатий
      українецьафро...

      несвідомо коситься
      в блекОвого лаку
      кухонну панель_йо
      та цур мене, цур_йо...
      а втім...

      міцно заплющує й бачить
      конвульсивно~гіпнотичні
      сліпучі порухи
      красиво видовженими
      і теде (Лещак?)
      та це ще не реп.
      це зовсім не реп.
      це більше -
      настільки як місяць
      настільки як сонце

      так-так,
      о мій харківський друже,
      десь так.

      без йо.
      без жодного йо.

      /при цьому
      приречено згадує
      зовсім вбиту
      ну абсолютно убиту
      харківську
      окружну
      йоп.../


      СМ           Walk On The Wild Side 

      постукуючи якісь непересічний
      візерунок на свіжих бонгах,
      читає


      моя свідомість котилася
      слабкою дзенькотливою
      кришечкою від пива
      шорсткою галасливою
      бруківкою убитого міста
      чпокнутого вбитого міста

      це я просто Місяць
      це я просто Місяць

      це він! Херсон

      ми відбули надвечір
      ніч вищала на розгалуженні
      крокували полки однакових душ
      коньячні напої не брали
      у цю снігову ніч
      у цю снігову ніч

      це був справжній тріп
      це був справжній тріп

      /а потім були менти, менти /

      я простий старий ніґа
      лабаю свій блюз
      тут нема чого нема кого розуміти


      Т           I Need You 


      [брага_реп]

      200літрова бочка з_під оливи.
      в ній ритмічно хилитаєцця багаття


      все мені не так і все мені не те.
      не рятує нічогісінько.
      і від того зле.
      ой, розкину рученьки - з ким і де б,
      вийду поночі в широченний степ,
      а там - слем.

      тихееесечко вступають бонги

      йо_йой! йоооооооооо!
      запрокину голову в зоряний креп,
      декламуватиму Чумацький Реп.
      бо мене від нього пре! пре!!
      до_ре_мі_до_ре!

      бонги гучнішають

      і що мені до Херсона/Харкова/Вінниці,
      навіть і до Кийова з його околицями.
      хтось у грудях тиняється...
      щось у грудях міняєцця,
      та ніяк не зміниться.
      а тільки
      колеться,
      колеться,
      колеться....

      там_там_татататам...багття спалу*хує з новою силою

      доки вірш не вродить,
      хтось у грудях бродить.
      грюкає дверима -
      в риму!
      в риму!
      начеб_то незрячий,
      безсловесний наче,
      наче півживий,
      чи без голови.

      бонги починають пульсувати в скронях

      і що мені, здавалось би, до зірок?
      чи хоча б до віршів - своїх... чужих...
      та коли довкола слова_zero,
      наче хтось камлає:
      пиши...пиши...

      одаль паркується ufo_мобіль, приблизно 74 року клепки /як запевняють - ще з рідним акумулятором/, полум"яне коло хижо обступають нетверезі тіні

      йоу!
      де ж ви гуманоїди, де?
      хоч один...
      о чевертій м"якне степ
      до біди.
      місяць з неба шкіриться:)
      де словесна міра ця,
      за якою віриться
      у сліди.
      видих_вдих...
      видих_вдих...

      гуманоїди, у кількості кількох, мнучись, виходять на світло і одразу вступають

      зі своїми кобітами,
      неземними орбітами,
      /окружними розбитими,
      до_неможу убитими/
      ми летіли упитими,
      /із космічними бітами/
      вже не можемо пити ми...
      пий - і будемо квитами,
      спитими!
      йе-е!

      у цьому місці бонги просто_таки рвуть авторський дах. а прибульці різко наливають і вперто гнуть своє...

      що тобі до Вінниці із Херсоном -
      десь між Харкокийовом є Полтава...
      сторінки поетові – ґрати! зона!!
      а рядки поетові - що удави...

      от саме тут бонги і рвуцця

      щоб таке укоїти,
      сучі гуманоїди.
      щоб таке сказати,
      вам таким пейсатим...
      /а чи написати?/

      вони мені риму, а я їм - дві,
      вони мені чотири,
      а я їм - п"ять!
      брага мозку піниться в голові!
      плять!..

      і от саме в цьому місці до самого неба здіймається квітучий стовп іскор....


      йоу...........................................


      СМ           Ain't Nobody's Business But My Own 


      після величкого вибух*у гучних глядацьких симпатій хедлайнер переходить в монопольний бар де густо палять & там розминається фірмовим хайблом

      музИки а може собі лабухи намагаються не гаяти часу і потихеньку врубають шо то під боссанову, але воно шо то ніяк не боссанова, ритм розкрутився у кшталт "тата та - та - татч"~"тата та - та - татч"~"тата та - та - татч" по тому поважний кабаль'єро, якого купив хіпхоп, але втішає себе що це все по-любому кислота, типу свінґує по самому краєчку сцени неначе театралізує циркову небезпеку $

      а згодом приходить до тями і пора щось лАбати
      виходить хіба якесь пародійно неетнічне соло яке надалі цитується з деякими цензурівськими куп'юрами. . .


      гітара не строїть * а запросто луснуть струни
      і домашнього влюбленця текілою звуть
      hasta manana сеньйоріта у плямових обтягаючих джинсах -
      son cosas de la vida * гаряча паскудна курвo..
      монетку на півника з білим нашийником
      кров смердітиме як убивчий вінтажний чілі
      зірки блідішають линяють із зали чешуть
      те кляте соль як [...] з могили Білла
      вечірня зміна * помийні блюзи “Я встрєєтіл Вас”....
      пролетів півник * коньячну~довгу~сигару~єс
      під брудні нігті шиково заводяться басові струни
      і стара леді з'їхала зовсім * “всьоо былоооо. є.”
      і нова другий день все обминає еге занюх*ує
      алкоголь, чіко
      [...] пальчики Доміно роблять клац-клац
      відьма що офіціантка збирає склобій
      поки жіночими литками мостять ж/д до пекла
      це був мій прадід * знімав за копійки скальпи
      сигару до сраки сигару.... усе інвестую ввідьму
      в'яжи моє свіже олово * міси моє свіже олово
      “в отжившемм серцеееааа...” санта жанна марія
      імізинецькровить [...] аззубигниюютть ей хей
      О, Керол!
      оцей мені тре * мені тре тупий дренаж [...]

      [...] струні. . . . . .

      вдячно- вдячно потискуючи кривавою рукою розрухане серце 17,5 с/б/сек. купається у славі * від заднього ряду кудись кажуть “отакі папаші ще можуть залАбати” і ще “чим вони дешевші, тим вони ліпші” і ще “блюз ~ це кал” і етц “[...]”

      публіка хрумкає попкорм



      Т
                Signed D.C. 

      ти моя похила - звуть тебе текіла

      типу,
      вертаєцця,
      вражений неетнічним солом в самісіньку печінку,
      припнутий до зомлілої
      наркоземлі
      фірмовим хайблом,
      неспроможний до будь_якого /абсолютно!/ взаєму,
      лавіруючи між склобоєм,
      і безсило_силується
      /зранку/
      на



      де був Херсон,
      лишився хер.
      чи це був сон?
      і ще музон.

      а де менти,
      то там не ти.
      між нас - мости.
      не відпусти.

      і - хер ментам,
      бо ти не там.
      візьму там_там,
      і аз воздам.

      бо там де я -
      любов моя.
      і ще конья.
      і ніх[...].

      засим падає під стіл... найближчий до сцени.


      СМ           Hoochie Coochie Man 


      на барі терміново об'являється плакатик: "Оголошення строго для хедлайнерів! Хайбол закінчився, лишилося тепле Крушовіце. (Кошерне)"

      тататанці!танці!

      зза двох різних дверей на сцену випурх*ують невагомі оберемки gogo-танцівниць
      завмирають впираючи заквітчані тіла у ліву ніжку, відставлену вперед і трохи набік

      оркестрик переходить на легеньке скерцо, ненав'язливо модулюючи хітовим риффом з уже відомого глядачам MalikovShuffle

      хіпхоп зігнаний зі сцени за колонки, гниє
      повним ходом йде репетиція нової теми "Як Ваші дівульки, м-р Браун?"

      (максимум експресії)


      не все отримуєш, що хочеш, йоу
      не все отримуєш, що хочеш, ді-ду-ду
      не все отримуєш, що хочеш, оуу хочеш не
      але, як докладеш старань,
      ти все отримаєш, але саме те, що потрібно

      французький мужик трохи схожий на б. вілліса звично імпровізує коду в'язким сексуальним баритоном


      це був Херсон мо'шер, був авітамінозний тріп
      ми мріяли про кораблі вгадуючи вогні вогні над водою
      сюрреальна прогулянка у пошуках Ніщо
      менти могли бути снігові прикордонні янголи
      вони нічого не отримали, або вони отримали деінде
      і я падаючи в обійми своєї трембіто-шафи
      на світанковій кухні іде завгодно, старі ракові райони
      мовчу про себе крізь тебе крізь різну вічність
      криштали часу сиплються б'ються тануть
      tu sais, je n'ai jamais ete aussi heureux que ce matin-la
      nous marchions sur une plage un peu comme celle-ci. . . . . . . .

      танцівниці віддирають мужика з-за мікрофонної стійки і кудись проторять


      Т           Cocaine 


      [дія перша] за деякий час по тому під крайнім_до_сцени_столом похмільно цідять "танці!танці! сьогодні в клюбі танці"... та сухий язик неслухняно чіпляєцця за ще більш сухі ясна...

      [дія друга] хедлайнер_олд, вкупі з корєшами_ олдами, змиті за борт потужною хвилею хедлайнерів_нью, забиті_і_затуркані всілякими новомодними штуками, поправляють здоровля солодовим... дим клубочицця і висне... клубочицця і висне.... весь отой празнікжізні парує зовсім поряд... ну зовсім рядом... і водночас так ладеко...
      минає деякий тайм...


      [дія третя] на кухні хлюпоче вода, щось там миють_і_полощуть...бармен впівсили збовтує живу_й_мертву воду...хтось ліниво смикає непідключену електрогітару...дещо відживші_і_порожевівші олди впіввуха пруться...

      затим аритмічно вступає неголений, але прілічний з виду перший


      коли можеш і хочеш - ото, чуваки, круто!
      та коли можеш, а ліниво - ото, безумовно, крутіше!!
      і що б ти не вибрав, мій друже,
      от що б ти не вибрав - це не свобода, а пута.
      а головне ж бо, мій друже, тиша.
      ну повна тиша...

      всі разом
      тиша... ш-ш-ш-ш..... йоуу!

      вступає другий, весь в черепах, колєчках і сережках

      таки_так, чуваки, без базару - пута, окови...
      краще покласти... а поклавши - сідаєш і тупо пишеш....
      поему... крайняк, просто вірша:
      про сонце... чи місяць - такий загадковий...:)
      але крутіше, звичайно ж, тиша,
      ну повна тиша...

      всі разом
      тиша.... ш-ш-ш-ш...... оу_є-е...

      ковтнувши живої_й_мертвої, вертаєцця перший

      йо_йой! чувачки, перманентно бухі_і_піддаті.
      а ссучена музика - вона ж і за віршики вища!
      хоча от... припрешся до когось на хату
      а в хаті - розбурхане паті.
      і тоді доганяєш, що круче музона тиша.
      ну повна тиша.

      всі разом
      тиша.....ш-ш-ш-ш....... оу_є-е...

      хрипло вступає геть татуйований третій

      та нє, обламайтеся, все це голима лажа!
      лабати, бухати, писати - без мази, вставляє круто!
      та от коли жінка, яку невгасимо любиш,
      входить і каже....
      або нічого всю ніч не каже....
      ото, чувачки_корєша, справжнісінькі пута,
      ну, повні пута...

      всі разом
      пута... пута...

      ш-ш-ш..... дзенньь!!!!
      от тоді клята тиша дзвенить, як струна напнута!
      і що тут, братели, скажеш.
      ну що тут скажеш....

      всі разом
      лажа... ш-ш-ш-ш...є-е-у.....

      і тільки й гадаєш - кого б нагнути!?... кого б нагнути?!!

      весь кагал - нестрійно, але дружно
      о, пута...пута... єєє..

      гітарі дають струму... до печінки додають басу...вступають геть усі...
      нестрійний хор дужчає... до монопольного бару набиваються цікаві...


      і хай йому трясця - земля наша майже кругла!
      та щоб там не трапилось - серце допоки б"ється!
      і хоч у паскудному яндексі, хочеш - у гуглі,
      набери нас – і втямиш: від чого нам грається_п"ється!

      олд_сейшен набирає силу

      а тим часом в жарких закутках екстатично зойкує запроторений мужик: йой! йо_йой!... йой! йо_йой!...мммммммм... йой!...ммммммммммм.....



      СМ          Tales of Brave Ulysses 


      Хамфрі Богарт, який чогось не потрапив на фільм до антракту, чеше за вухом, потім відважується звикнути, витягає сміт-і вессона, рах*ує на*бої
      нарешті легкий банзайський видих і до цього блюзового пекла, слідом забігає вірний друг Міккі Маус..


      "Бармен, фігово
      "Лишилася сама текіла, сер
      "Ну тоді колу і грубий курячий бутер

      тим часом сейшн на повному газі, барабани кумарно засипано манільським тютюновим попелом, час від часу кришталеві штори дьоргаються, підвалюють всякі бітярські саксофонщики там, тромбонщики, забирають текілу і підисуються під якусь протестовальну акцію ну -

      легкий симфонічний бардачок, який видають за джезз нойз, поки основна кодла унюхавши свободи, прибирає на всяк випадок недобиті бутилки і ненав'язливо підпих*ує уперед тарілку з жирними бичками, цікавиться зовсім між іншим почєм тєперь кокаин?

      нізвідки-узявся ледь неголений МС у формі ковбоя мальборо, в цілковито астральному стилі, чеше**


      Є гори далекі
      смарагдові кедри
      ручні ведмеді
      Де нам не бувати так

      Є стіни химерні
      безкайфові нерви
      сирі консерви
      А так, ніштяк

      здалека вистукуються пальоні індіанські тамтами
      з лівого боку виявляється скрипаль кантрі
      трохи справа замріяний принц Флорізель
      який пошкробує плектром на дуже непоказній але ямасі


      всі разом провадять**

      Є-є
      пропанові зорі
      тьмяніюче море
      порожній морок
      & золотий маяк

      тепер на сцені поназ'являлися типу індіанці, афроукраїнці, спеціальний посол далай-лами, шоумен з барбадосу в прикіді археоптерикса, покемони і вірний Міккі
      і ось збірний бенд збито вдаряє головний хітовий мотів MalikovShuffle, труби виють і марять, шаманять гітари, барабани дрейфують приходними джунґлями
      всі разом і навіть Міккі безнадійно дзвінко доспівують**

      Є шепіт неба
      і посміх еребу
      та інша весна
      & музи-и-и-и-и-(ка)

      є.

      увесь веселящийся натовп кидається жмакати археотерікса бухати текілу надувати рожеві кульки волаючи на мотив She Loves You:

      Є - Є - Є

      віти всіх плодових дерев розпускаються і плодоносять небесні риби світло плямкають сріблястими губами
      музика гримить гримить кудись потім вертається і зникає є.
      Є


      Т          Cold Shot 


      12:07. малолюдно.
      в косих стовпах сонця снують тіні.
      над фальш_каміном розіп"ята свіжа шкурка Мікімауса.
      корзини з фруктами вже нема куди ставити. все небо в срібних цеппелінах... і цепеліни, баражуючи, ліниво шевелять плавниками... сонячна луска просто_таки лишає зору..

      в котабазіліо_окулярах на касіо_клавішах манірно музіцірує примоднений мейн_стрім_мен. лірично_лірично, ну вкрай ніжно, ну так лірично, типу нетрадиційно_сексуально - але нє: то тільки так видає.


      рибини,
      повні словесної ікри,
      ліниво зблискують в небесній воді.
      я б тебе цією водою вкрив
      і радів!
      пі-і-іууу-пі-і-іуууу-пааа-ара-арааааа-пам-пам...пааааа-а-а-а-а....

      одинокі звабливі офіціянточки, забувши і забивши на спраглих і напої, млосно туляться до імпровізованої сценки.


      як мала дитина, якій вдалося
      щось неймовірне - і в перший раз!
      струїлося б водоростями волосся,
      і облітала із риб ікра.
      пааа-ара-арааааа-пам-пам...пі-і-іууу-пі-і-іуууу...пу-у-ууу...

      пітне жіноче коло плотоядно_й_хижо вужчає, все йде до відомої еродрами з гарненькими вінницькими освітянками. а кінчилось там, якщо хто пам"ятає, вкрай недобре.


      а ти б згорнулася - калачиком, ембріоном! -
      в двуспальному ліжкові дна_землі,
      і над тобою схилили б крони
      дерева, в пилкові ікринок_слів.
      пі-і-іууу-пі-і-іуууу...

      ближчі до музіціянта дівахи вже готові негайно і якісно /типу безоглядно/ віддатися.

      але тут в основній залі чутно хриплу невдоволену лайку: ну і де моє пиво, йопті! скіки мона? я за шо бабки плачу, ґа? /затим якась сиза морда, дуже схожа на Хемфрі Богарта, кілька разів стріляє фстелю... поверхом вище чутно жіночий вереск: ой- вбилиии-и-и!!....


      СМ          Cripple Creek 


      Містер Богарт три секунди по сценарію печалиця над безчасно закоцаним М.Маусом, потім натягує капелюха на вуха і йде рвати струни

      дія відбувається в глючному акваріумі де живуть всі риби, а також пітони, дельфіни, останній тунець & майбутній гіппопотам м.

      замість води середовище утворює жорстокий пивниййорш
      gogo-танцівниці орально ґвалтують офіціянток
      бармена нагадує недбальськи скинуте в умивальник недоготоване барбекю в рудих підтяжках
      гіпоблуди з рюкзачками відклали китайські дудки і блаженно втикають на дельфінів
      це були не цеппеліни, це були сардини
      гуманоїдної наружності блюз шкутильгає просто у нетрі водоростей і лунає:


      Господь привів до Ея жінку
      таку бетаверсію без інструкції
      але Ей на це плював
      Ей втикав

      Коли діти пішли, він спитав її
      ну чому ти така. . скучна
      але І на це плювала
      І спокійно втикала

      десь хтось гатиться об щось, чути як луснула струна, рушниця в кладовці стріляє а може то закрутка накрилася суровою реальністю, нє понять

      І Ей зрізав яблуню, вийшов баян
      старі змієві шкірки пішли на міхи
      Ей співав блюзи, І втикала собі
      тай минала північна ніч

      жорсткі розшуки вцілілих струн ні до чого, цеппеліни сплили, музиканти плавають в рідній стихії, бумеранги всякі, паперові вітрильники, сміттєсвалка в натурі
      обличчя важко розібрати суцільні септакорди, пітони ліниво повільно і вальяжно звисають з екс-барабінів, індіанці десь подалися дути, а може муншайн винайшли хз
      і сонце в обіймах з мертвою дитинкою на яку ллє сяйво і опромінює ніч
      усі сезони обертаються навколо флейти Йена Андерсона факт
      і Богарт заюшений чимсь фруктовим тяжко суне акваріумними коридорами
      сувора реальність дістає зрешті і також трохи більшим шматком астероїду
      але музика копирсається у рукописах і ось нарешті бо всі задовбалися чекати а я набивати ефір чим під руку попаде, і ось нарешті трепетно завершує:


      Коли внуки пішли, І спиталася
      Ей, і чо ти такий. . сумний
      а сказати їй? І сказалося (...)

      І це просто весна, забий. .


      Т           Ventilator Blues 


      ХеБогарт, з вранішною загатовкою, відпущений за пляшку з ближчого околотку, хіпхопно чимчикує до славнозвісного ґлючного притончєґа

      я б забив на весну.
      я б упав і заснув.
      непідйомна весна,
      коли я тебе взнав.
      йоу-у-у!
      краще б замість весни
      ціле марево снив -
      ні тобі, ні мені,
      ні триклятій весні.

      а там типу всьо пучком. хоча всі й задовбалися набивати ефір бозначим, бо авторська команда на стоп десь підвисла... всі тільки й чекають...практично з нетерпінням... біля імпрвізованої сценки хтось силиться іноземною

      всєм заінтєрєсованим ліцам... всєм заінтєрєсованим ліцам...
      пафтаряю, всєм заінтєрєсованим ліцам...

      його копняком зганяє куркульського вигляду байкер у вишиванці і фашистській касці. під в"ялу пиятку мимо глючного акваріму твістує позавчорашній олдмен №2... раз_раз... кхм...... раз...облизує спраглі губи...прямо на підлозі вмощується ще один - потертий, як і його гітара... і-і-і-і... спочатку дещо ліниво...пііі-у-у-у-у...піііі-ппі-іуууу...шшш


      з авітамінозним тріпом нічого не кінчається, мо"шер.
      бо після Херсону було ще стільки всілякої лабуди!
      за нашим палаючим потягом, як перетягнуті струни, рвались мости...
      а в сусідньому купе якась жінка несамовито шептала - іще-е! іще-е-е!!
      і чи не від цього в саншайн_сплетінні саднить і пече.
      скажи - не від цього в мій літерний мозок
      крововиливаєшся
      ти-и-и...

      в залі затихають... особливо вразливі давляцця свіжими Мікібургергерами з кровью...піііі-ппі-іуууу... навіть дим_коромислом набирає певної статики - прилив_відлив...прилив_відлив..піііі-ппі-іуууу...шшш...

      за автімінозним тріпом - за цією оболонкою повного зречення,
      так легко сховатися, тупо лавіруючи між ніким і нічим:
      покласти вірші на музику - чи покласти на вірші й на музику: а чи - а чи?
      у рукописі 2010 квітня - ми передостаннє підрядне речення,
      в якому /до коми/ вже не_я_тебе за плечі обійняв...
      о_о! не замовкай, моя гітаро,
      ну хоч ти не змовчи-и-и-и!!

      в залі оскомно кривляться від надмірної потреби вслуховуватись_вчитуватись, але завєдєніє за свій рахунок наливає за цю лажу кубинського нерозбавленого і все пристойно розрулюється...гітара вперто гне своє....шпііі-у-у-у-у...піііі...

      авітамінозні наслідки відтепер остаточно непрогнозовані.
      іскорка серця тліє з багатьма... а спала*хує - з єдиними!
      ці римовані потуги аж ніяк не назвати словокартинами.
      відпущу їх із музикою по олов"яній небесній повені.
      і що для мене цей словокрововилив - якщо не любов... а – ні:
      ляжу на спину, дивитимусь в повінь,
      і ні разу не кліпну...
      не кліпну - годинами-и-и-и....

      в протяжних блюзових ходах чутно заскорузлі пучки об струни...
      шпііі-у-у-у-у...піііі-ппі-іуууу...шшш....ваууууу-у-уммм...пааа-папапам... цінителі мружать очі...аматори тупо потягують золотаву рідину...

      і куди тому тріпу до пекельного блюзового авітамінозу!
      відтепер тріпу - тріпове, а блюзу - блюзове: на місяць вити!!
      за перетин кордону від_себе_до_себе розра*хуюся митом!
      ці татуйовані листочки... ці паперові гори... ці рукописні стоси!
      і як справляється із цією навалою чоловічий мозок,
      якому й потрібно –
      хоч зрідка бухати, щоночі лабати, і завше
      лю.....піііі-іуууу......
      би.....шпі-у-у-піі.....
      ти-и-и-и.....паммммммммм.......

      далі йде коротке ваууууу-у-уммм...пааа-папапам... затим гравмен хвацько поціляє медіатором прямо в ближче XXL декольте... його власниця щаслива як мінімум..


      СМ          Goin' To Brownsville 


      на сцену швидко не гаючи часу виходять три кольорові балалаєчніка. настроюються на камертон
      відвідувачі різних рас придушено підсвітлені ксеноновими літерами & іншими вінєтками стопсигнального кольору
      аплядувати ще не бажають. але вже солідарно подзвякують ось*ось*порожніми бутилями і ще чимось
      поки браття дещо гнило але на тему налабують мотив і зовсім жовтий в маленьких окулярах б-к непафосно виспівує
      **


      Налізає південна хмара
      В небі не видно землі
      Сліпо & дико блукають
      Квадратурні кола-круги

      і нарешті приносять курячий бутер. офіціянт забирає апетит собі на чай
      пітони геть позникали. обгризки знедолених офіціянток замінили озброєні балончиками покоївки-китаянки середнього віку у шкільних формах
      виходять і виходять якісь спізнілі гуманоїди. кришталеві штори дьоргаються. прокурена бозна чим атмосфера майже гребе
      вечір видається знову нескінченним, тому жерти все одно прийдеться


      Під відкосом ламкий колос
      Первісного небуття
      Неврастенічний голос
      Плутає Ти & Я

      тихо нізвідки чути меланхольний майже сентиментальний вступ сопілок
      над буремним затишком усього одвічного
      любов, весна, голуби миру влітають просто у хмару і наче не було
      б-ків уже давно немає, але тепер додаються скрипочки піано та віолончельки піаніссімо


      Понад усе злітає злота
      Чистого розуму гойдалка
      У діамантовий простір
      Різна цвіте папороть

      хардові блюзмени весь час роблять такий вже вигляд наче от от і знудить
      запускають клоуна з тромбоном який робить патетично~еротичну~нахненно пантоміму
      діджей додає шуми моря, зітхання альбатросів і улюблений скретч відкорковуваної пивної пляшки
      метелики летять на вогонь, собаки тягнуть у зубах усілякий барвистий мотлох
      потім сцена майже стерильна лише де-не-де дотліває реквізит казкового настрою який щось того

      Весна іржавить рейки
      Нині омріяні
      Моцарт ллється з радейка
      У тишину гамівні (с)

      "гамівня це вже із здобутків НН, тому мається на увазі копірайт" промовляє пружний голос з-за потилиці

      при згадці про милих милих труподохторів майже стискається серце, та зрештою навіть трупи не вічні
      братія і братва братається борсається і вибрикує з бароковим хо-хо згадуючи текілу та щасливе дитинство
      клоун сидить з тромбоном на табуретці під розгромленою стійкою і навіть бажає якусь лаймову колу
      брутальна правда музичного мистецтва не збоїть і не шкалить. навіть не кружляє. вона легко & нетлінно собі



      Т          The Bluest Blues 


      від цих знедолених офіціянток хардових блюзменів всьотакі нудить_нудить_нудить /три рази/... дещо поправляють ситуйовину покоївки-китаянки середнього віку у шкільних формах, але після них хардових блюзменів нудить ще раз.... потім ще...
      потім ще і ще.... ще і ще... потім це переходить в биття об підлогу/об стіни/об предмети мебелі/один об одного...

      з ближчої гамівні імені_піонерського_віку_НН підвозять кілька білих халатиків з довгими рукавами і блюзменам в них стає набагацько краще... настільки, що вони знову тягнуцця до своїх облізлих гітарок... в довгих рукавах це нелегко - але тільки не для цих героїв андеґраунду_і_протитечії.

      їх давно вже ніхто не слухає. та це не грає, врешті_решт, для справжніх музменів ніякої ролі. отже /поки що тільки бас/


      все починається довжелезними блюзовими ходами.
      матюками і кавою... інфразвуком... димом... басухою...
      тими часами, коли панам_і_паням /гаспадам_і_дамам/
      дійсність не видавалась такою самозакоханою /вибачайте/ сукою.

      а продовжується вранішним архетипним /надсадним/ болем.
      коли голова від випитиго – ну точнісінько глечик без ручки...
      тупо вигулюєш себе хитким_і_лискучим паркетним полем,
      а у ліжку кілька тьолок...
      ну як же дістали ці випадкові сучки!

      їх бесссссссцеремонно перебиває джаз_бенд попсових сопілочників

      гоп_гейгоп!
      чікі_тікі_тааааа!
      пилося щоб,
      моглося щоб
      до ста!

      блюзмени роблять їм фак і вмикають свої підсилювачі на фсю

      та яка різниця де і чим починається - тільки б ти дихав!
      без різниці де лабати: в занюханому клубі чи десь на Пікаділі.
      бо закінчиться тим, що лежатимеш на столі спокійно і тихо,
      а байдужий труподохтор копирсатиметься в твоєму тілі.

      на цій веселій ноті блюзменів в*яжуть дебелі санітари й проторять до білої машини з червоною ознакою... вони силяться на кілька прощальних факів, але їм крутять руки й щось колять... сопілочники вже нічого не бояцця...

      пам_парам!
      чікі_тікі_тааааа!
      сто грам,
      грам_в_грам,
      постав!

      всім наливають. квітнуть салюти. в кутку когось завзято б*ють


      СМ           Stealer 


      гамівня. терапевтична сцена в місцевому безалкогольному барі
      ковбої, мушкетери, рокери, далай лами, х.богарти та всякі інші алкаші
      вкінець засурдинений оркестрик гамівні намагається залабати серенаду сонячної долини. підтанцьовка на цей раз ааааа із лікувальною метою категорично не відбувається
      конферансьє у вигляді типовий р. де ніро усміхається як мов чеширська котяра із ледь похабним присмаком
      покоївки, прибиральниці, офіціянтки, кілька випадкових домін, дєвушка з веслом, штук п'ять фанаток НН для масовки...
      де ніро здіймає наманікюрені руки просто стелі & виконує під фонограму**


      о де ви тепер. солодкії мрії
      будиночок із морем. заобрійні гори
      здорова їжа. питво надзвичайне
      пухнасті улюбленці милі
      млосний стен ґетц на радіохвилі
      від ночі до ночі кохання чи друзі
      незлічені кошти. ліниві захцянки
      підводні рибалки. сієста з кальяном
      цупкі книжки. м'які обкладинки

      (робить паузу і спотворює вираз обличчя)

      я хапнув блюз. . . .

      оркестрик типу свінґує, алкаші ізляк*уються, кажани розлітаються з вереском, якійсь дієтичний посуд десь б*ється і навіть потім прочувано матерні слова
      браття і сестри по разуму мляво свистять і ледве-ледве тупцяють гамівними пантофлями
      санітари безтурботно перетирають одноразові шприци і ласкаво либляться
      десь за вікном безтурботно позіхаючи все минає весна красна
      де ніро гірким як суперчорний шоколад вокалом цинічно цідить під фонограму**


      ніхто-ніхто не знатиме тебе
      у королівстві самотності
      ти різатимеш вени
      ти кидатимешся крізь шибки
      ти питимеш ціанід
      ти висітимеш екстатично
      і смерть реготатиме
      ніхто – ніхтоо
      не піде звідси
      живим

      навколо гамівня хм тихо мріє про свою пісну & холодну вечерю, ін*єкції & полюції, під невагомий травневий дощик ледь знайоме побулькування з пляшки нічного сторожа, фанатки тихо & по- аматорськи_мабуть_сексапільно погойдують палаючими запальничками у такт фонограми і нав*язливо той самий начебто р. де ніро хрипко глибоко і надривно тягне**

      коли ти хапаєш свій блюз, ковбоє
      і тебе не гребе руде бренді
      і не пре російська рулетка
      і хтось пробив бонги
      і хтось-ще подер твої струни
      і ще-хтось-таки-чпокнув твої мізки
      за спиною щодення скрадається ніч
      тобі не сховатися, біжи не біжи
      і ніхто – ніхтоо
      не піде звідси
      жи. . . . .

      фонограмма уривається згідно з 4м розширенням 32 закону мерфі, вигинання співця внаслідок обриву контексту стають вкінець бридкими, публіка все дедалі психованіше напружується, це бачачи дипломовані санітари, без зайвих рухів опановують ситуацію і короткими діловитими копняками розганяють список дійових осіб по палатах, р. де ніро входить в апофеоз, типу завіса, з-за неї вискакує музикальна шкатулка, з якої видзвонює мотив “я втрєєє-тіл вас і всьо. . .” а санітар зі знудженим лицем добиває завершення вистави електрошокером


      Т           Rock It 


      [мьортвиє бльузмени]

      вистава в чотирьох статичних епітафіях_простирадлах.

      оббита м*яким палата. чотири невинні тіла припнуті до ліжок.
      кожен вкритий з головою білим простирадлом,
      на якому прокушеним пальцем, зсередини,
      дзеркальо виведені автоепітафії.



      4 [перша]
      блюз обривається - як кіно.
      і як кіно - зненацька.
      еритроцити протяжних нот.
      тіло - холодна цяцька.

      це бібікінговість - щоб ні з ким!
      врешті, ніхто й не схоче...
      як медіатори - мідяки
      на охололі очі.

      це гарімуровість - тіло_шрам:
      струни попили крові!
      все. прощавайте. мені пора.
      будьте живі_здорові.


      3 [друга]
      заблюзованому блюзу - виключно блюзове:
      теми тягнуться довгими товарняками.
      цукроватові хмари - як хтось понадкусював,
      від південного бугу - до сучої ками.

      не так понадкусював - як понадлизував:
      липкі і солодкі пухнасті облизки.
      помирати тихенько - а шорта вам лисого!
      наші колонки - блюзові обеліски!

      вмикайте підсилювачі! ладнайте стуни!
      я чотири басових зашморги звив!
      ми у оці ритмізовані руни
      святоблюзово віримо.
      вірте і ви.


      2 [третя]
      бачити світ зі споду,
      взнати і схиму й тусу,
      навіть зректись свободи,
      та не зректися блюзу.

      знати - усе на краще!
      витримати спокусу.
      зватись мистцем_ледащо.
      та не зректися блюзу.

      грати завзято, вперто!
      вірити у Ісуса.
      і у кінці померти.
      та не зректися блюзу.


      1 [четверта]
      в гамівні хочеться не ритму_енд_блюзу,
      а пухнастої і блідої, як смерть, цукровати...
      або фольксвагена... щоб отим бусом
      поїхати - !мертвими! - подорожувати.

      горами_і_долинами, яругами_і_лісами...
      і тоді приїхати до якоїсь хатини.
      а в отій хатині давиться сльозами
      років сорока татуйована дитина.

      от саме тоді і повірити в пісню,
      і заспівати про "їхали_бусом",
      про "неживих", про "любов_його_пізню",
      яка проміж ребер
      і приживеться
      блюзом.

      як гільйотина, падає чорна_пречорна завіса

      епілог.
      буйні рвуть в кутку котрогось із санітарів.
      вкрай вразливі неконтрольовано плачуть.
      просто вразливі ритмічно хилитаються.
      життя /загалом/ триває.


      мляві оплески.

      загоряєцця криваве табло: буфет відчинено! велкам!



      CODA          Blue Jean Blues  


      СМ

      маючи нині таку чуйку.. зібрався слухати
      той самий одвічний zізітоп... що неспрoста
      хмм~хммм...

      поки останні таки-добиті блюзмени незабутньої гамівні
      правдами чи півправдами відживали & відживлювали
      все те що... хей....

      по воді, по воді (с)

      поки не обернулося & стало нічого
      хмммм...

      (тай нащо.. .)


      Т

      наливаєш текіли – десь грамів 100,
      і життя – опатіпа_&_тіпаопа!
      а іще – підсідаєш на zізітоп,
      бо ж немислимо жити без zізітопа!

      жжж_ піу-піу...

      і такі вертольоти, такі кайфи,
      що якби не любов і нудьга за літом,
      я б від ночі до рання у небо вив -
      може хтось безтілесний підвив би звідти!

      піу-піу_жжж...


      у розверстій підлозі - безодня слів,
      а з отої безодні хтось тихо кличе:
      той хто вірить в слова - не у добрі й злі -
      а у рідко уживані, як і личить.

      жжж_ піу-піу...

      в центрі стелі стоватно горить звізда!
      zізітопові ноти - як мухи в тісті...
      і от саме тепер до текільних ста
      непогано б додати пекельних 200!

      піу-піу_жжж...

      ця дорога зурочена - від і до!
      та допоки життя не в кінець зужите,
      треба вірити в музику й zізітоп,
      і в прихилене небо, зірками шите.

      жжж піу-піу...

      жжж.....

      піу............
      .


      СМ

      * терміново обриває всі пелюстки незрілонатхнення
      що мали б ще... ей... розквісти & проїхали
      тоді роздмух*ує трохи невнятний вогник на якому
      тлінно горить але зрештою ~ таке собі кіптяве....

      ....фіктивна мізансцена як востаннє загортається
      у кошлатий чад і-отаке легко-приблюзне

      (мимриться)



      Гнат був там ігнат не знав і гнав і няв
      тікали дні зринали пні чи вітровій стогнав
      у прокиданнях між усім шниряв собі диявл

      за слідом слід холодний світ голодне світло ніч
      і блюз не блюз той сон недрім і леза протиріч
      якби ти був а так нема для чого віч-навіч

      нестрій струни між пальців тон невишуканий гон
      і табуни дурні слони і скнилий вавилон
      поки тримаєшся стіни кружляє всепутьом

      о тихий гнате зсип себе у скриньку без жури
      згуби ключа ввімкни тойгаз і плюні розітри
      не буде раз, не буде два, і навіть н.б.три...

      бо вже світає десь
      порохнявіє хата
      тай накриває Гната

      (...)




       



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. у настрій
       
      твій останній лист не дійшов
      і до чого давні прощання
      у блискавках & святкуваннях
      надвечірні дивацькі птахи
      на ймення без приголосних
      світло сторонні кохані
      за шторами темних вікон
      при каві за цигарками
      у втомі проклять довільних
      за дверима старих листувань

      далеч вистиглий ранок плине
      навколоплідними водами ночі
      медитуючи на все інші гітарні
      звуки пропащих вуду*
      липкою павучою сітковиною
      радостей світлих
      віталень сновид оббитих
      картатими сорочками
      захмарами з індифирентним
      вітром одцвіле сяйво
      супровід хрипкий іронічно
      червоним розчинена скринька
      на сходинці ілюзорній
      інакше неспішні нечутно
      давно запустілі сезони
      за рядками книжковими із
      нецікавими більше
      мерцями





       



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. нитки
       
      ми би звичайно
      прокинулися
      невіртуальні малі
      зачарованих
      скреслених днів
      за якими
      нікуди йти

      будуть квасний ледве дим
      на розгорнутій випадково
      книжці
      вперто риплячих ліжках
      у примарній гарячці
      безмежного
      духмяно- гіркого червня
      забитих ліктів- колін
      інакше живі, віднині
      спраглі й невпинні

      відшукувачі стиглих
      шорстких полуниць
      під сплутаним листям
      втікачі з пам’яті
      звідси- туди
      на калюжні люстра
      до казкового вибору камінців
      на розпечених рейках
      дивлячись в одне одного
      через скляні кольори

      знаковий день хробаків
      кумедні хмари, несмачний дощ
      за вікнами у намистинах
      наче живих, поки ми
      пізнаєм прості речі
      складніші словами думки
      чужими грізно холодними
      парканами не глянувши вниз

      коли ми горілиць в обіймах
      на шерехкому терпкому листі
      роздивляємся осінь скрізь
      де я нетерплячий, недбалий
      не зна, який більше
      коли ми не повинні гадати
      для чого спинилися
      ти зголоднієш
      зникнеш, звикнеш, змінишся

      блукатимеш у пересохлих
      луках дрібного квіту
      до вечора на відвіку битих
      стежках вежами шпилями
      & дивні дерева
      які більше так не кохати

      допоки твій голос
      твої розкриті долоні
      спраглі духмяних- шерхких
      полуниць, мої очі
      у задзеркаллях
      твоїх
      мовчазних

      ми би мали прокинутись
      зачарованими у
      безмежжя років малими
      легко ~
      метеликами

      туди- звідси -



      (нізвІдки)






       



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    17. бомбей
       
      по заратустрі
      до канібалів
      & піддай кип’ятку
      стиглі окуні
      не модерують
      стрибки з маковиння
      від чайних галявин
      заїжджена умагумма
      відпочинок
      краси класичної
      на мікрофонах
      у формі пенісів
      бомбей місто змііїв
      з-під ніг
      негамований
      невермор
      під крилом
      роллінґ стоунз
      у жовтіючих
      кігтях шляґбаум
      чізовий





       



      Коментарі (46)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    1. < Вечір >
       
      прохолодне полум’я свята буденність прощання
      гендриксова гітара не чарівно причарованими
      на перламутрові сутінками дзвінким льодом
      застиглі снами спливають краплі сріберні
      фантасмагорії тіней повільної важкості
      розгублені у тужливе шаленство тіла
      безгрішно світи загублені безчутні
      мрії амальгами проклять бронзи
      та алебастру танці підмосткові
      смерті геральдичні плетіння
      рибозвірі на бумеранговім
      вістрі змерзлої нищівної
      мряки неавтентичного
      Нотр-Даму- де пере
      втілені пристрасті
      оживлюють нео
      неможливості
      дні повтору
      лиховісні
      останні-
      вогня-
            *
      ми
        *

      *






       



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. у приватнім порядку
       
      робити маленьку платівку
      гадати про всіх кого би кохав
      та не став би коханцем
      записати пам’ять
      дублювати бажання
      відчинити нерухані двері
      збирати зі шматків
      пів- слова- недо- торкання
      лежати з підлогою слухати
      знову і знов відбираючи ноти
      для приблудних мрій
      мовчазний немотограф
      закладки книжкові
      тисяча перша можливість забути
      проти
      простої нестямно мелодії
      не йде на руки
      сміється з вікон
      витягує корок за корком
      рипить шухлядами
      іронізує з-під ліжка
      не залишається, ні








      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. XXIV.
       
      неповажна хижка
      приховує вихід
      до мавзолею луни
      без вказівного пальця
      за двері за ріг
      не стукаючи
      де його величність
      мій фатум
      до самої вечері
      інколи нудиться
      ніяк не дивується
      складає цупкі
      паперові вітрильники
      ходить у моїх
      жованих джинсах
      із чужою кривою
      краваткою
      аквамариновою
      гроші не зичить
      моралі
      не читає також
      незабаром
      спурхне & лишить
      візитку
      без жодного знаку
      на звороті
      гусячою лапою шкрябане
      куди я потрапляю
      та гублюся між словами

      ШУКАЙ, ЗНАЙДИ, КІНЦІ ВІДКИНЬ





       



      Коментарі (75)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. De musica
       
      нащо тут, не з тобою
      для яких невідомо
      дієслів із кишені
      тих джинсів, де конає
      безвідмовний папір

      мозковий хмарочос
      рівно стиснутий біль
      зайві & тристаокі
      неврочисті рядки

      нащо, як не з тобою
      золотий дзвін ключів
      перебір зашвидких
      людей людожерів
      світ небесних млинців

      власне вільне аміґо
      ґрати, шори & шпори
      полускані оплески
      їм- провізації ті

      нащо весь недоладний
      ланцюговий розбій
      дощовим недововком
      без надії зустрітись
      у тих дверях, любове

      світлих дверях нічних





       



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. < Ранок >
       
      Кохана
      молитво про диво за світ
      дорогою ті береги
      у вічності
      два на два три
      клубків неслухняне
      чи винне
      я вечір
      ти ранок зірки
      опадають
      в обернуту ніч
      у містику
      зяють провалля
      вітрила хиткі
      розпечені криги
      звірі
      казкові
      незнані скарби
      крізь вечір
      свічадно
      палаюче
      сповнення
      ранку
      безмовне
      усе
      неймовірне

      безчасно
      Кохана

      Тобі









       



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. < elegia prima nocte >
       
      сни
      за таємними тернами
      за північне сяйво
      заплющені очі в’юнки
      люстерка солодкі озера
      сафірове колесо
      & жодної
      скрипки

      сни
      срібна сестро
      у флері- хмаринці
      твої вартові
      сокіл білий
      із віконня зліта
      у сніговерть
      синьолистя
      примарне

      сни
      тотемно
      первісно
      срібно

      сни
      сестро











       



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. Фіміам -FM
       
      (Ремікс, Сонце_Місяць vs. Ліліт_Опівнічна)


      пролог на феньшуйській розкладці

      - є щось подібне на опіум?
      - a щось може бути подібне на опіум ?
      (павза) є гашиш..
      (гашиш.. виявляється канабісом)
      - щось не пахне він канабісом
      - а що, мусить?

      , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,


      бажань
      і втілень
      фіміам . .

      &

      перший
      промінь


      сандал бажань    *

      &

      *блюз

          ліловоокий

      &
              -барханний

               **    *

      &

      і втілень
      і бажань

      *бажань і втілень, і бажань..

      сандал

      &

      ніч . .         *



      , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,    ЕмСі:

      роман фіміаму & ночі
      нескінченні машини кудись
      вивозять сніг на дахах
      тому, що можуть, і тільки..
      святі загортаються в теплий дим
      свіжої меленої заварної кави
      шнурки пишуть хайки
      число голубів тринадцять
      міль з плечей, відчинено мить
      котом дивним циганом
      цукерками від лукавого
      звично святкове незвичне
      твій фіміам – fm

      Roll on, femme . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .


      &

       томний схлип
      павúний    *

      &

      нахабне світло Місяць- блиск
      сталевий    *

      &

      льодинка тане на стегні
      допоки   *

      *втілень
      блюз..

      &

      бажань
       найтонші ноти ранку...   *




      *    * *   * * *    * *
            **   *    *** *
      **    *
      *    **      *


      C*




      Roll on..




      :-)




       





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. * Навіяне Білим *
       
      (Ремікс, Сонце_Місяць vs. Ні_Но)


      навіяне
      білим . .
      білим по білому
      бі . .
      . . лим

      схилися до мене,
      схилися до мене,
      торкнися до мене,
      торкнися . .

      у зиму . .

      по білому
      білим немає
      бо . .

      береги, де ми . . 
      пороги, де ми 


      є . .
      навіяне
      білим
      i . .

      сніг . . 

      вже нема


      снігсніг . . 

      *

      скоро . .

      білим по білому
      білим

      повірю . .
      зречуся у риму
      & криги
      у риму
      ллють стеляться
      лють
      i
      білим
      по
      білому

      білим . .
      повірю . .
      зречуся 

      ні . .

      *

      торкнися до мене,
      торкнися . .

                білим . . 

      *

      С*
      *ні
             г*

      ***
                ом..
      *  

      ни . . 
                                    ні..

      * ** 
      ***  ***

      *

      нас вже

                немає..

      скоро . . 

      ни . .

                                                                                    ні..

      *

      б . . 

      *

       ** ****       **   *


      * *      *






       **



       ** **  *

      * **



      *

       ** ****       **   *


      * *      *






      С*




       



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. С-is
       
      не писати віршики
      не лапати метеликів
      постфакту
      сушити між сторінки
      відчуття
      не шукати за змістом
      у розсіяних горах
      випадкових порід
      полювати на самоцвіти
      зрощувати
      кристали по десять літ
      твої справи жвавіші
      пильнуй зиґзаґи басові
      ритмове м’ясо
      стримано - пристрасно
      розміром & чуттям
      у довільному стані вчора-
      завтрапісля на втіху

      Чорнявій Каліпсо





       



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. La Nuit
       
      ніч на крихітних
      ступнях
      жінко ~ ніч
      блудить
      безпутними
                   знаками
      котячих
                  питань
      недоречна
      на ти
             самотою
         чорна
      кварта ілюзії
             на скривленій
                     ринві

      пізнати ніч іншу
      ~ інакше
      порізану на ікси
      ніч Помпеї
      обійма ожинових
      демонів
      за роздмуханим
      полум*ям
      кола дивного
      хрипкуваті
      перелюби шовку
                             & хутра
      у прохолоднім
      сріблі

                 Sade



                 






       



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. Re: Шеп ув стилі Оп
       
      О Раббет!.. щоденні лиха
      ласа & зухвало тонка
      леза брів безсоромні
      куди мені лáбати, час крізь вулиці
      вище слухати –пити що далі
      Паралелі.. раз-один-раз
      решту відкинь, не те
      посмішки 45 обертань
      я не хочу, я хочу
      табу дзвінкі
      систри вшистко дешеві думки
      танцювати
      & пальцями легко, плечі


      (сакс)

      "here....
      we meet....
      again
      again...
      and.....
      again"


      О Ваалет! пошарпаний паб
      тупа твістóва халтура
      серце гупає в стіни
      21 століття тор°чать
      психо-шизо-чумове
      чуєш
      ані гадки
      тебе не гребе –
      транс- відламані шпильки
      бродвей- стріп- вишибали-
      за дверима
      картаті строкаті ченці
      кохання фатальні пайки
      далеч доріг ти єдина
      диво


      (сакс)

      "ok just tellin just first jokin an than tellin
      think you shouldn't be have it
      right me like..
      do hope do keep cha.."


      О Таніт
      -анітут -аніде -аніщо
      злітають стелі сиплються
      шиби люто дихають звірі
      з глибини

      таке я


      Паралелі
      Паралелі
      Паралелі. . .






       



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. =Філософія*Z=
       
      (Ремікс, Сонце_Місяць vs. Афродіта_Небесна)


      для чого для
      чогодлячого
      для

      no?

      бог –
      триєдиність

      &

      твоя
      Філософія-Z


      (can't get no)

      чиїсь війни
      чужі амбіції
      чиїсь традиції

      благодійний
      недільний
      п’яний вертеп

      триєдиність –
      кінець алогічний

      твоя
      Філософія-Z


      (get no get no get no)

      всепрощаючий бог
      чого –

      твоя
      Філософія-Z


      (no, no, no)

      чужі війни
      чиїсь амбіції
      благодійний
      п’яний
      вертеп

      бог –
      триєдиність

      втома

      (no.)

      кінець
      філософії


      Z




      *






       



      Коментарі (59)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. msg # 7
       
      реґтайм в кутні двері
      підпитий сакс
      недбала перкусія
      улюблений клінічно
      збентежений фортеп’ян
      вокалу не треба
      та якщо –
      співатиме жінка
      без слів найкраще,
      якщо неодмінні слова –
      нехай старі-старі;
      відпущу собі краватку
      запалю цигарку
      між середнім & тим
      без назви
      схилю чуба набік
      їй назустріч
      човгаючи півкрока за
      півхвилини
      танців не вмію але
      отак до смаку
      мені





       



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. Казочка
       
      одного глумливо подібного дня, ніхто не зна
      звідки зійшлися Тромп- волоцюга, самотній Джинк
      плюс незабудка- подружка, зібралися
      наче трохи як випити для початку, вчинивши се
      як годиться; Джин- тонік відомий мало-
      питущий дружбан неабиякий пік біп & боп
      одні відвисали й на вуха ставали інші, а тут білий світ
      диви, скочив із рейок, усе, що
      чіплялося лунко гримнуло Незабудка під стільчик
      стільчик у джинковий черевик, із шухляди
      стовбичать кінчики вух тромбонових
      але те були квіточки; зірки геть несподівано
      зсипалися у море, котре з відпустки
      бестії-морозивники спакували пісок
      усі гроші прикро випарували, пролетіли заїдки
      горілки лишилося зовсім нічого у пазурах м’ясорогових
      а той всюди наштрикував балки, сучкові пеньки
      & лаштував свій бордель, чого ні
      Т Н Д на моменті такім ловили неабияку- саму Любов- Паву
      останній раз доробився запрошення на безсмертя
      те скоро має ввійти до посібників різних
      Джин- jazz наостанку неквапно паплюжив
      тихенькі листки на стежинці застільній, вібрував
      забрудні септакорди, збуджуючи тишу
      сором’язливо грішну і все трохи запізно
      порозходилося; язики пелюстки ярмарки сніжки навскіс
      солодкі жахи повені широкі губи ціловані
      морозні діди з рукавами, сакси тромбонові, & хто пропащий
      пророкуючи порож, & порож принесло грітися
      хихоньки ліхтарно сальсували, натомість
      хилітався ніхто інакший- кінець цінником на дешеві сни
      балаганні прозріння до чого усе ~ швиденько
      пропите & жар у кишеньці з вальтами


      &&


      усе даремне позмило зливами
      над ранок земля хропе соковито
      хрусткі шматки банкнот нелегальні
      віконця у паралельне ошукане
      від позавчора завтра вихідні безслідів
      чужими дверима твареніючі слимаки
      мов кортеж у краї
      невагомі, там життя не стачає
      на щастя, але чого ні






       



      Коментарі (136)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -