ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Балера
2020.07.04 19:45
Коли дивлюсь услід красуні тій,
Жорстокість милої ятрить мене.
Я думаю: яка з-поміж стихій
З’єднала вроду й серце крижане?
То не земля: вона й висот сягне,
І не вода: вогнем любов зоріє.
Повітря? Ні, завзяття в ній міцне.
І не вогонь, бо не палають

Євген Федчук
2020.07.04 19:17
З прадавніх літ лежить серед Дніпра
Великий острів - Хортицею зветься.
Немов природи надзвичайна гра,
В яку ріка віками з шумом б’ється.
Високії гранітні береги,
Могутні скелі хвилі ті стрічають.
Шумить Дніпро. Йому не до

Роксолана Вірлан
2020.07.04 18:12
Зазорена у цю ріку,
Струмій на хвилі неподатливій...
Усе життя на волоску
І попри вирви чорні й патові,

Оце дивися тут і мрій,
І не дозволь собі не мріяти.
Он поле із- під житніх вій

Олександр Сушко
2020.07.04 18:02
Я - сірома скромна, не з тузів,
Тож під серцем заповіді Божі:
В рай пускають навіть без трусів,
А у владу - виключно за гроші.

На горба народу Мойша "гопс!",
Скликав до корита всю родину.
В шахрая життя - країна Оз,

Олександр Панін
2020.07.04 15:19
Вже потвори нічні не гарчать,
Кришталевий зірок передзвін…
Тихо, ніжно співає дівча –
Спить Коханий – єдиний, один.

***

"Я кохаю тебе, Дорогий,

Сергій Губерначук
2020.07.04 13:52
Мов гілочка плакуча,
ти тулишся до мене,
але під нами – круча,
в ній глибина – шалена,
неміряна тривога,
невиказана правда,
немов життя без Бога
чи доля безпорадна!

Микола Соболь
2020.07.04 07:58
Комусь болить на фронті кожна втрата.
Залита кров’ю – матінка-земля.
Двохсотими вертаються солдати.
Під артою* здригаються поля…

Плодить війна сиріт і вдів без ліку.
Тобі було півкроку до мети…
На милицях йде площею каліка –

Ярослав Чорногуз
2020.07.04 05:45
Вночі легкий вітрець несе
І прохолоду, і розраду.
Затихло на алеях все,
Лиш місяць бродить понад садом.

Вгодований і повний він,
І як солодку вату – лиже
Довгасту хмарку в темряві…

Євген Федчук
2020.07.03 19:30
Стоять у Призов’ї три могили.
Найменша називається Корсак
Найвища з них Бельмак, чи то Горіла,
Та ще середня Синя, чи Токмак.
Я вам легенду хочу розповісти
Про три високі степові гори.
Було то у часи прадавні, звісно,
Якої

Іван Потьомкін
2020.07.03 10:15
Багатий і давно уже не раб,
Уславлений мудрістю повсюди,
Езоп де тільки вже не побував.
От тільки в Дельфах не довелося бути.
І ось він там. І як повсюди байкою частує.
Та якось тут не так, як всюди.
Слухати слухають дельфійці, а платити – ні.
Гада

Сергій Губерначук
2020.07.03 10:04
Велика криса* не їла рису,
а виключно целофан.
Жила на світі в одній кобіті,
що влізла у сарафан.

Попереду довгі роки вигнання
на каторгу у Сибір,
плювати, у ній жевріє останнє:

Тетяна Левицька
2020.07.03 08:59
Дай руку, сонце, і іди за мною,
не обертайся на презирство й сміх.
Хто судить всіх не відчуває болю,
і не вмирає кожен день  за гріх.

Хай кине камінь той в крилату спину,
хто не злукавив навіть у думках.
Я відколола  сонця половину,

Ігор Деркач
2020.07.03 07:35
Що у світі діється...
Зайві ще надіються,
що оклигають живими
із болячками своїми,
поки десь подінуться.

***
Знаємо, що коїться:

Микола Соболь
2020.07.03 06:55
Радій сьогоденню.
Довкола безмежна блакить
і думка про вічне летить,
здається буденно…
А ми? Не відчули.
Як всесвіт торкається нас
його необтяжливий глас –
трембіта гуцула,

Дума Козак
2020.07.02 22:43
Два яблука дитя тримало,
на вигляд гарних і смачних.
Гостинець де воно дістало,
не відав я, та то не гріх.
Звернувся щиро до малого, –
Одне дай яблучко мені.
Поглянув той з-під лоба строго,
примружив очі враз ясні

Євген Федчук
2020.07.02 19:00
Каховське море, хвиля в берег б’є,
Пінявий слід лишає за собою.
Кигичуть чайки десь над головою,
А вранці сонце із води встає,
І враження, немов то, справді, море,
Таке ж безмежне, як і всі моря.
Та відчуттям не варто довірять:
Оманливі чарівні ці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Тарас Бездомний
2020.01.18

Янка Кара
2020.01.05

Сергій Зубець
2020.01.01

Ірина Ваврик
2019.12.29

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Владимир Лесник
2019.10.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Інша поезія

 La Nuit
Образ твору  
ніч на крихітних
ступнях
жінко ~ ніч
блудить
безпутними
             знаками
котячих
            питань
недоречна
на ти
       самотою
   чорна
кварта ілюзії
       на скривленій
               ринві

пізнати ніч іншу
~ інакше
порізану на ікси
ніч Помпеї
обійма ожинових
демонів
за роздмуханим
полум*ям
кола дивного
хрипкуваті
перелюби шовку
                       & хутра
у прохолоднім
сріблі

           Sade



           




 


 
_______________________________
Art © Lynn Shaler



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-09-15 23:39:09
Переглядів сторінки твору 5013
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.04 03:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-09-16 02:45:02 ]
ніч помпеї
приходить володаркою
щоб назавжди позбавити
спокою
своїх і чужинців
які насмілились
зазирнути їй в очі
під прохолодним сріблом
Місяця...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-09-16 02:51:27 ]
ніч без вибачень
оком драконовим
легкою кішкою
невидимим променем
ледьчуттям аромату
мускатного вино-
граду & зливи
над перекинутим
містом орфеєвих
вічних блукань
проспівано
"Аль Хаїр"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Руденко (М.К./Л.П.) [ 2008-09-16 16:43:56 ]
Можливо я застарий, для сприйняття цього твору,
як саме вірша, але мені здалось, що це - "бредятина", або набір слів...
Думка безумовно суб*єктивна...
Не хочу ображати автора, тому запрошую до дискусії, щоб переконатись в протилежному, або...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-09-16 17:45:57 ]
або що?? :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-09-16 22:01:17 ]
Сергію, а спробуйте сприйняти це не як вірш у класичному розумінні (рими, чітко виписані образи і т.ін.), а як вільну музику, якийсь джазовий імпровіз, який породжує свої власні алюзії, асоціації. Впустіть в себе трохи "естетства", допустіть, що тут є дещо зашифроване, ірраціональне, алогічне :) І тоді, можливо, у цьому "наборі слів" ви побачите і дві - такі різні - ночі (одну - легковажну, зрозумілу, звичайну, іншу - рокову, гибельну, пристрасну, завжди несподівану, демонську). Це - один з пластів. Є й інший: між останнім днем Помпеї, який перетворився в останню, а потім і "вічну ніч" - яка ще й досі не скінчилася, і вічністю. Бо Ніч - це ж не тільки Місяць і зорі, правда? І, можливо, тоді Ви відчуєте срібну прохолоду і глибоку чуттєвість, схожу на спів Шате (Sate). Щиро Вам цього бажаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-09-16 22:06:22 ]
такий легкий імпровіз на трохи заглибоку тему :-)