Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.18
11:30
ливарна лірика гартує
метали чорного литва
вона по своєму амбітна
й нова
а золотарська виживає
в металах жовтого литва
& по криничному глибока
метали чорного литва
вона по своєму амбітна
й нова
а золотарська виживає
в металах жовтого литва
& по криничному глибока
2026.02.18
10:32
Що тобі належить, друже?
Що ти любиш? Що тобі байдуже?
Чим ти обираєш, пострічавшись з ранком,
свою на сьогодні важну забаганку?
Як ти обираєш пензлі та палітру
для свого сьогодні й по життю ужитку?
Часто вносиш зміни, додаєш деталі?
Що ти любиш? Що тобі байдуже?
Чим ти обираєш, пострічавшись з ранком,
свою на сьогодні важну забаганку?
Як ти обираєш пензлі та палітру
для свого сьогодні й по життю ужитку?
Часто вносиш зміни, додаєш деталі?
2026.02.17
21:34
маю кепські звички о третій п’ю чаї
а солонина до обіду
хай тиждень іще повисить
стріляє ліпший друг щурів на
гусячі харчі
мислиш місця вистачає у цих
простирадлах ~ чи?
а солонина до обіду
хай тиждень іще повисить
стріляє ліпший друг щурів на
гусячі харчі
мислиш місця вистачає у цих
простирадлах ~ чи?
2026.02.17
19:48
Ти моє кохання - чарівлива ніжність,
Ти моє кохання - сонце золоте.
Ти моє кохання - трав духмяна свіжість,
Ти моє кохання - почуття святе.
Ти моя любове - сяєво проміння,
Ти моя любове - колихання віт,
Ти моє кохання - сонце золоте.
Ти моє кохання - трав духмяна свіжість,
Ти моє кохання - почуття святе.
Ти моя любове - сяєво проміння,
Ти моя любове - колихання віт,
2026.02.17
13:30
Куди крокує
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
2026.02.17
12:27
Зимовий день, паєтками на снігу,
виблискує промінням золотим.
Купає у Дніпрі прозору кригу,
мов кришталеві витвори сльоти.
На узбережжі дубне сокорина,
лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
За горизонтом снігову перину
виблискує промінням золотим.
Купає у Дніпрі прозору кригу,
мов кришталеві витвори сльоти.
На узбережжі дубне сокорина,
лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
За горизонтом снігову перину
2026.02.17
10:56
Прокидаюсь під звуки птахів
Так раптово, неждано і нагло.
Прокидаюсь під звуки гріхів,
Як народжений заново Нарбут.
Прокидаюсь під звуки весни,
Під симфонію сонця і вітру.
Входить з гуркотом сонце у сни,
Так раптово, неждано і нагло.
Прокидаюсь під звуки гріхів,
Як народжений заново Нарбут.
Прокидаюсь під звуки весни,
Під симфонію сонця і вітру.
Входить з гуркотом сонце у сни,
2026.02.17
09:15
Я не вмію давати життя - вмію лиш забирати.
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.
Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.
Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П
2026.02.17
07:26
Хоч на гілках сріблястий іній зрана,
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап
2026.02.16
22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
2026.02.16
20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
2026.02.16
20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2026.02.16
20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
2026.02.16
17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
2026.02.16
12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
2026.02.16
07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Інша поезія
Ех-промти для Нi.Нo.
[α]
хлоп.я та дівча. тамбурин & пожерте полум.я
по-літньому небо. пахне снігом
в пальцях подих метелика збитий
зал у захваті. зал нічого не поняв. . .
[β]
сидить вона у червоному морі погруди
на обрії жовті лимони як певно сонця
цей місяць у колір відтінку волосся червоний
немовби не тут хоч здається що він їй любий
[γ]
мовчи, дівчинко
не кажи зараз ніц
лише не зникай назовсім
надто багато втрачено
десь невідомо й навіщо
шукай свої привиди
як усе тихцем-
ниш.com
[δ]
та проливати винну кров
на полум.я, на попіл, долю
на чистий сніг, що так врочисто йшов
над безкінечним, голим полем
сріблисто~біло~моторошним~сном
[ε]
пляшки що здаються. . .
травою безглузді мов слово
померти
природа до болю лінива
двобою не вийде
як завжди
у твоїх оча-х-тиво тліють
холодні як магія
рейки
& риби бажають летіти в
тусинь де
інакше
можливо
[ζ]
тихо і болісно і ранково в
мул напівпам.яті
зблідлу збруднілу млу
все переходить
трансцендентується
бу страхається
хто ви такі
ve...........
..ner........
.....mor.....
............*ы
[η]
Його руки шукали дива
Перехожі стовпіли
Вибухала низька тиш
Клоун був білим
Як привид
*
зрештою, було рано
& потім пієсу закрили
істерика билася в груди
дерла легкий серпанок
а клоун пішов між люде
ступати на їхні крила
[θι]
тьмяні виблиски
сріберні бризки
. . . лиш у тобі
дівчинко-звістко
живіша весна
заперечена
неміч-безодня
примружено-ниця
безмежно смілива
усе & тобі
хтозна & щозна
блискавиця
киця-чорниця
таємна криниця
линвиця дзвінка
пом.яни нечестивця
під кричною
радістю снив
де цвіте соковиця
витончена у неспішній
журбі-соколиці
прокинься осяйно
вгорнися
у мальовничі дива
звичні величі
кольорів
безпечальні
веселки
палай що є мить
ідолам *гір *гірких
назустріч-і-крізь
& зникай невідомо
святкуючи усебіч
оксамитно самотні
слова у весняну
квітуючу безвідь
............................................
о священний хіжах..........
............................................
.............вічний дім.............
............................................
....мовчазних......................
............................................
.............................................
стиглі зимні холодні колони просторих &
повсякчас надто сповнені відчаєм усіх гатунків
& відтінків (міст) недовірливі. крихкі. лунко
скажені та повсякчас надто
мертві понад площами. понад безмежними
сходами (анікуди) снять свої нікому не вірні
випадково постійні порожні мрячні покаянні
(дні)
[κ]
на нічних вокзалах життя сковзає
між дивом & люком, зимою & літом
на всіх забивають розтоптані діти
на всіх забуває правда гіркая
[λ]
де небуття каміння сторінками
безладного & карколомного знічев*я
в лункім свічаді звеселяючого вітру
глядиться у гарячожовті хмари
святкуючи собі неявність тихоплинну
на вишуканій самоті мабуть~
світань
[μ]
тінь не губиться, він блукає за кадром
підливає крові, підпасовує типу зашморги
зітхає звично, хоч & так виріжуть друже запросто
& вчора моррісон вен а нині гендрикс всеєдно
тепер час зайнятися обліком інвентарним
тінь звично ретельно зачиняє двері на всі балкони
& підраховує сальдо червоних синіх & тощо
глюків
всі розуміють безжальний факт що навіть
низький бюджет приносить незгірші філки
неконтрольовані виконавці які тільки й знають
заливати за комір цинарити & ще бознаяк
добиватися
звичаєм потребують всього & негайно hey-joe
директор звичайна с/б-17.5-раз & абзац
на буфеті лірична пліснява хоч добра акустика у
прибиральниця не з.являється тиждень
має ділянку сім.ю & всі вибирають бульбу
alice зникає у вечірній паморок вітер
кролику, білий, незабаром тебе до вечері
& всяке там злободенне інше помити-попрати
тінь любить чорні такі казочки
вони транспортують веселу реальність ~
[ν]
саме той
чиї
кришталеві сльози
із букетом
тойбічного кальвадосу
чиї терпкі
очі
глибше за
моцарта
чиї сиві страхи
усеприбувають
з південного полюсу
умикаючи не-
відступний підірвани-й
(ОМ)
поки
ніч лагідна. жовтень. коньяк~
передоз
філософ & кілер
у барі за фокусом
& мозáр, як без цього
іще
прозора троянда прозорості
під безмежжям зіркових логосів
безсезоння. духи лихих голосів
еолові арфи з тойбіччя
космосу
[ξ]
а ля ґєр ~ кома ля. . .
від нуля починається
відвойовано~ одіозна
осінь-інь-злотокоса. . .
буденно розкішна гра
беззмістовні мости & міста
& життя безжиттєві й
святá
виноград кавуни абрикоси
& пресвітла небесна сльоза
щедрим ляпісом ~ купоросом
ще окропить поезій
жнива
[ο]
на Венері надалі сірчані дощі
яке діло мені до їхніх чистилищ
я горлиця з малечку
а химерна небесна папороть
через день проростає у вікна
там, де вулицями снив чиїх
демон тиші
пантагрюелівський гаргантюа
несхибно крокує без Канта
Іммануїла
у пошуках надзвичайних савн-д-ів
у ненависті до лектур
в оркестровій ямі світань
доктор Фауст мухлює в карти
втрачає запах у пам.яті ріжне пиво
& рішуче зненацька & запросто
десь у млі за плечима
трепетний погляд тьмариться
байдужіє ілюзія, вибір
у майбутньому скерці каміння ~ хліб
під руками води ~ вогню
& порожній одяг за ріг
напівдумки не сприяють вірі
не шукаючи срібла
не кохаючи лез
ліричних
шовж
на Венері
сірчані
дощі
[π]
десь біля серця гітарі
рвуться нейлонові струни
хеммонд вурчить мов грім
хмм-хмм. . .
на здичавіле місто
електризоване вітром
йде вічноплинний дрім
хмм-хмм. . .
божі співучі зорі
ілюмінують лав сторі
ти віриш у ці казки
хмм-хмм. . .
крізь вибуховий простір
вабить відлюдний острів
& смерть роздає квитки
хмм-хмм. . .
кршна чекає у мантрі
радіо крутить кантрі
попіл шиплячий змій
хмм-хмм. . .
білий солодкий кролик
хрестик а потім нолик
ангеле ніжний мій
хмм-хмм. . .
[ρ]
. . . від гамівні летять пінгвіни
скачуть дельфіни
пливуть тунці
осінь безсоння
літо без діл
у прядиві світла
камінні безвинні
пінгвіни? які пінгвіни?
. . . у гамівнях дивацькі діти. . .
[σ]
понад деревами сонце
перетирає від пороху
скляночки до вечірки
бо вже незабаром пізно
& місяць виходить за двері
щоб зустрічати всіх
ніжно бере за руку
тихо заводить до лісу
клацає пальцями лисам
щоб зачинали фокстрот
& ніхто не помре
безвісним
[ςφ]
у задзеркаллі зелений заяць
& гонський ровер алмазним небом
серпневий квітень. ніщо вокзальне
& синя фігня у китайських кедах
&
небезпечний небесний сливовий сік
просочить руки твої & виллється світом
люстерково бавлячись пелюстками
невимовної млості квітів
слухай типу, начебто спи
[χ]
чи квітів безкінечно пере~
вплетених життя & смерть
як ллється час водою між
світами лунними
десь
та
[ψ]
(колискова
-для-
неoпробудження)
ти п.єш & скоро тобою зростають трави
із них дерева між вітами небоморе
& місяць напевно грудень а може травень
а в грудях солодкий біль або непрозорий
він ластиться & мовчить бо що тут казати
дощі залишають серце змивають душу
тоді тверезієш нема часý вокзали
сніжинки зірки серця дві фігурні дужки
& знову неначе травень а може серпень
шляхи проминають чаплі пікують в небо
ти спрага риби співають & місяць терпне
бо знав я усе навіщо таке без тебе
вертаєшся або ні але раптом дійсно
три феї ніби зберуть тебе мовби лати
пропишуть закляття втома* полин* усе*
(пізно)
& підуть із тим
& лишишся ти стояти
[ω]
*ексклюзивні подячні
вітання із осіннього булонського лісу
ненав.язливо зображаючи джиґу-а-ля
із південнооким пітоном
& маленькі кольорові ведмедики
бігають кружка. . . і таке інше ы*17.5. . .
у всілякий душевнорідний
взаєм
С*
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ех-промти для Нi.Нo.
[α]
хлоп.я та дівча. тамбурин & пожерте полум.я
по-літньому небо. пахне снігом
в пальцях подих метелика збитий
зал у захваті. зал нічого не поняв. . .
[β]
сидить вона у червоному морі погруди
на обрії жовті лимони як певно сонця
цей місяць у колір відтінку волосся червоний
немовби не тут хоч здається що він їй любий
[γ]
мовчи, дівчинко
не кажи зараз ніц
лише не зникай назовсім
надто багато втрачено
десь невідомо й навіщо
шукай свої привиди
як усе тихцем-
ниш.com
[δ]
та проливати винну кров
на полум.я, на попіл, долю
на чистий сніг, що так врочисто йшов
над безкінечним, голим полем
сріблисто~біло~моторошним~сном
[ε]
пляшки що здаються. . .
травою безглузді мов слово
померти
природа до болю лінива
двобою не вийде
як завжди
у твоїх оча-х-тиво тліють
холодні як магія
рейки
& риби бажають летіти в
тусинь де
інакше
можливо
[ζ]
тихо і болісно і ранково в
мул напівпам.яті
зблідлу збруднілу млу
все переходить
трансцендентується
бу страхається
хто ви такі
ve...........
..ner........
.....mor.....
............*ы
[η]
Його руки шукали дива
Перехожі стовпіли
Вибухала низька тиш
Клоун був білим
Як привид
*
зрештою, було рано
& потім пієсу закрили
істерика билася в груди
дерла легкий серпанок
а клоун пішов між люде
ступати на їхні крила
[θι]
тьмяні виблиски
сріберні бризки
. . . лиш у тобі
дівчинко-звістко
живіша весна
заперечена
неміч-безодня
примружено-ниця
безмежно смілива
усе & тобі
хтозна & щозна
блискавиця
киця-чорниця
таємна криниця
линвиця дзвінка
пом.яни нечестивця
під кричною
радістю снив
де цвіте соковиця
витончена у неспішній
журбі-соколиці
прокинься осяйно
вгорнися
у мальовничі дива
звичні величі
кольорів
безпечальні
веселки
палай що є мить
ідолам *гір *гірких
назустріч-і-крізь
& зникай невідомо
святкуючи усебіч
оксамитно самотні
слова у весняну
квітуючу безвідь
............................................
о священний хіжах..........
............................................
.............вічний дім.............
............................................
....мовчазних......................
............................................
.............................................
стиглі зимні холодні колони просторих &
повсякчас надто сповнені відчаєм усіх гатунків
& відтінків (міст) недовірливі. крихкі. лунко
скажені та повсякчас надто
мертві понад площами. понад безмежними
сходами (анікуди) снять свої нікому не вірні
випадково постійні порожні мрячні покаянні
(дні)
[κ]
на нічних вокзалах життя сковзає
між дивом & люком, зимою & літом
на всіх забивають розтоптані діти
на всіх забуває правда гіркая
[λ]
де небуття каміння сторінками
безладного & карколомного знічев*я
в лункім свічаді звеселяючого вітру
глядиться у гарячожовті хмари
святкуючи собі неявність тихоплинну
на вишуканій самоті мабуть~
світань
[μ]
тінь не губиться, він блукає за кадром
підливає крові, підпасовує типу зашморги
зітхає звично, хоч & так виріжуть друже запросто
& вчора моррісон вен а нині гендрикс всеєдно
тепер час зайнятися обліком інвентарним
тінь звично ретельно зачиняє двері на всі балкони
& підраховує сальдо червоних синіх & тощо
глюків
всі розуміють безжальний факт що навіть
низький бюджет приносить незгірші філки
неконтрольовані виконавці які тільки й знають
заливати за комір цинарити & ще бознаяк
добиватися
звичаєм потребують всього & негайно hey-joe
директор звичайна с/б-17.5-раз & абзац
на буфеті лірична пліснява хоч добра акустика у
прибиральниця не з.являється тиждень
має ділянку сім.ю & всі вибирають бульбу
alice зникає у вечірній паморок вітер
кролику, білий, незабаром тебе до вечері
& всяке там злободенне інше помити-попрати
тінь любить чорні такі казочки
вони транспортують веселу реальність ~
[ν]
саме той
чиї
кришталеві сльози
із букетом
тойбічного кальвадосу
чиї терпкі
очі
глибше за
моцарта
чиї сиві страхи
усеприбувають
з південного полюсу
умикаючи не-
відступний підірвани-й
(ОМ)
поки
ніч лагідна. жовтень. коньяк~
передоз
філософ & кілер
у барі за фокусом
& мозáр, як без цього
іще
прозора троянда прозорості
під безмежжям зіркових логосів
безсезоння. духи лихих голосів
еолові арфи з тойбіччя
космосу
[ξ]
а ля ґєр ~ кома ля. . .
від нуля починається
відвойовано~ одіозна
осінь-інь-злотокоса. . .
буденно розкішна гра
беззмістовні мости & міста
& життя безжиттєві й
святá
виноград кавуни абрикоси
& пресвітла небесна сльоза
щедрим ляпісом ~ купоросом
ще окропить поезій
жнива
[ο]
на Венері надалі сірчані дощі
яке діло мені до їхніх чистилищ
я горлиця з малечку
а химерна небесна папороть
через день проростає у вікна
там, де вулицями снив чиїх
демон тиші
пантагрюелівський гаргантюа
несхибно крокує без Канта
Іммануїла
у пошуках надзвичайних савн-д-ів
у ненависті до лектур
в оркестровій ямі світань
доктор Фауст мухлює в карти
втрачає запах у пам.яті ріжне пиво
& рішуче зненацька & запросто
десь у млі за плечима
трепетний погляд тьмариться
байдужіє ілюзія, вибір
у майбутньому скерці каміння ~ хліб
під руками води ~ вогню
& порожній одяг за ріг
напівдумки не сприяють вірі
не шукаючи срібла
не кохаючи лез
ліричних
шовж
на Венері
сірчані
дощі
[π]
десь біля серця гітарі
рвуться нейлонові струни
хеммонд вурчить мов грім
хмм-хмм. . .
на здичавіле місто
електризоване вітром
йде вічноплинний дрім
хмм-хмм. . .
божі співучі зорі
ілюмінують лав сторі
ти віриш у ці казки
хмм-хмм. . .
крізь вибуховий простір
вабить відлюдний острів
& смерть роздає квитки
хмм-хмм. . .
кршна чекає у мантрі
радіо крутить кантрі
попіл шиплячий змій
хмм-хмм. . .
білий солодкий кролик
хрестик а потім нолик
ангеле ніжний мій
хмм-хмм. . .
[ρ]
. . . від гамівні летять пінгвіни
скачуть дельфіни
пливуть тунці
осінь безсоння
літо без діл
у прядиві світла
камінні безвинні
пінгвіни? які пінгвіни?
. . . у гамівнях дивацькі діти. . .
[σ]
понад деревами сонце
перетирає від пороху
скляночки до вечірки
бо вже незабаром пізно
& місяць виходить за двері
щоб зустрічати всіх
ніжно бере за руку
тихо заводить до лісу
клацає пальцями лисам
щоб зачинали фокстрот
& ніхто не помре
безвісним
[ςφ]
у задзеркаллі зелений заяць
& гонський ровер алмазним небом
серпневий квітень. ніщо вокзальне
& синя фігня у китайських кедах
&
небезпечний небесний сливовий сік
просочить руки твої & виллється світом
люстерково бавлячись пелюстками
невимовної млості квітів
слухай типу, начебто спи
[χ]
чи квітів безкінечно пере~
вплетених життя & смерть
як ллється час водою між
світами лунними
десь
та
[ψ]
(колискова
-для-
неoпробудження)
ти п.єш & скоро тобою зростають трави
із них дерева між вітами небоморе
& місяць напевно грудень а може травень
а в грудях солодкий біль або непрозорий
він ластиться & мовчить бо що тут казати
дощі залишають серце змивають душу
тоді тверезієш нема часý вокзали
сніжинки зірки серця дві фігурні дужки
& знову неначе травень а може серпень
шляхи проминають чаплі пікують в небо
ти спрага риби співають & місяць терпне
бо знав я усе навіщо таке без тебе
вертаєшся або ні але раптом дійсно
три феї ніби зберуть тебе мовби лати
пропишуть закляття втома* полин* усе*
(пізно)
& підуть із тим
& лишишся ти стояти
[ω]
*ексклюзивні подячні
вітання із осіннього булонського лісу
ненав.язливо зображаючи джиґу-а-ля
із південнооким пітоном
& маленькі кольорові ведмедики
бігають кружка. . . і таке інше ы*17.5. . .
у всілякий душевнорідний
взаєм
С*
2008~2012p.p.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
