ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.11.19 10:09
Пригадую невимушені наші кухонні бесіди, котрі сягали і найвищої політики.
Немовби були ми поінформовані не згірше дипломатів..
Кричали ми й перебивали один одного, але не сердився ніхто.
До яких уже не пригадати півнів текли наші розмови на відстані

Тамара Шкіндер
2019.11.19 08:05
Притупилося майстра перо,
Зашарілася й зблідла рима.
Муза вдарила під ребро,
Підтяла підступно, незримо.

Загубились найкращі слова,
Між рядками гуляє вітер,
Та йде обертом голова -

Віктор Кучерук
2019.11.19 08:00
Ще недавно сонце гріло
Зрання аж до темноти,
І в багряних заметілях
Не ховалися світи.
Та минає все на світі
Швидко сміхом чи слізьми, –
Вже у груди цілить вітер
Раннім холодом зими.

Олександр Сушко
2019.11.19 00:44
У храмі плаче Бог. Лунають меси звуки,
Кровиця ручаєм стікає на олтар
Ровесників моїх - безногих і безруких,
Убитих у боях, полоні, просто так.

Запалені свічки погаснули від кривди,
Павуча борода вкриває образи.
Ти спав на небесах, коли вмирали ді

Сергій Губерначук
2019.11.18 16:31
Дерев’яна каблучка – запорука дерева.
Ми обручені, чи що?

Яким треба бути майстром,
аби вирубати з мертвого дерева
собі запоруку!
Якою треба бути необрученою,
аби піти у заручини

Олександр Сушко
2019.11.18 12:30
Вирвано, витолочено печаль
І забуттям переорано пам'ять.
Знов уві сні цілу ніч кричав...
Душу кацапи на дибі палять.

Тризуба ріжуть на серці ножем,
Прицвяхували до свОлоку длані.
Я не в окопах п'ять років уже,

Іван Потьомкін
2019.11.18 12:17
Не похиляйся над собою,
Не дай розлитися журбі.
Всевишнім подароване тобі,
Не все в нові світи полине за тобою:
Сумлінно ноосфера ще стоїть на чатах:
Аби земне на Землю повертати.
І як у вічність відліта душа,
Борги твої бере хлопчина чи дівча.

Тамара Шкіндер
2019.11.18 11:51
Докупи день збирає вечір сизий,
Спалахуючи блиском ліхтарів.
Підкинув місяць у багаття хмизу
І засіяв півкругом угорі.

Квапливо поспішає перехожий.
Зітхають порожнечею двори.
Відмежувавшись поза огорожу,

Юрій Сидорів
2019.11.18 09:35
Морозяних начерків дублі
Лягають на вікна скляні.
І форми жіночі округлі
Ввижаються знову мені.

Як тільки замріяно гляну,
Зміняється видих на вдих.
Я наче побачив Уляну -

Ярослав Чорногуз
2019.11.18 07:47
Ти ледь пішла, і я вже сам не свій –
Чому прощання? Чом ідеш туди ти?
І туги найчорнішої сувій
Всього мене зумів таки сповити.

Байдужий світ навколо занімів,
І течія несе у інше русло –
В обійми до холодної зими,

Микола Соболь
2019.11.18 05:18
Він відчував красу на дотик,
Любив рельєф її волосся,
Леліяв ніжно кожен подих,
Тепло, яке від губ лилося…
І дарував коханій квіти,
У ресторані кращі блюда…
Як за таких не порадіти?
Коли кохають сильно люди.

Віктор Кучерук
2019.11.18 04:56
Сірість неба, сирість вулиць
І грудей твоїх тепло, –
Мов у втіху обернулось
Те, що розпачем було.
Бо холонув, як статуя,
Й никнув гордо, мов печать,
А тепер – тебе цілую
Так, що губ не роз’єднать.

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – по вінця наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди і довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим і стаєш незапрошеним гостем
сонних дерев, що у воду ввійшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні творива
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Владимир Лесник
2019.10.31

Анатолій Філософ
2019.10.03

Дмитро Заєць
2019.08.06

Олег Вишень
2019.06.29

Олекса Палій
2019.06.14

Євген Чорний
2019.04.01

Вікторія Їхова
2019.01.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Інша поезія

 Ех-промти для Нi.Нo.
 
 
[α]

хлоп.я та дівча. тамбурин & пожерте полум.я
по-літньому небо. пахне снігом

в пальцях подих метелика збитий
зал у захваті. зал нічого не поняв. . .


[β]

сидить вона у червоному морі погруди
на обрії жовті лимони як певно сонця
цей місяць у колір відтінку волосся червоний
немовби не тут хоч здається що він їй любий


[γ]

мовчи, дівчинко
не кажи зараз ніц
лише не зникай назовсім
надто багато втрачено
десь невідомо й навіщо
шукай свої привиди
як усе тихцем-
ниш.com


[δ]

та проливати винну кров
на полум.я, на попіл, долю
на чистий сніг, що так врочисто йшов
над безкінечним, голим полем

сріблисто~біло~моторошним~сном


[ε]

пляшки що здаються. . .
травою безглузді мов слово
померти

природа до болю лінива
двобою не вийде

як завжди
у твоїх оча-х-тиво тліють
холодні як магія
рейки

& риби бажають летіти в
тусинь де
інакше
можливо


[ζ]

тихо і болісно і ранково в
мул напівпам.яті
зблідлу збруднілу млу
все переходить
трансцендентується
бу страхається
хто ви такі

 ve...........

 ..ner........

 .....mor.....

 ............*ы


[η]

Його руки шукали дива
Перехожі стовпіли
Вибухала низька тиш

Клоун був білим
Як привид

*
зрештою, було рано
& потім пієсу закрили
істерика билася в груди
дерла легкий серпанок

а клоун пішов між люди
ступати на їхні крила


[θι]

тьмяні виблиски
сріберні бризки
. . . лиш у тобі
дівчинко-звістко
живіша весна
заперечена
неміч-безодня
примружено-ниця
безмежно смілива
усе & тобі
хтозна & щозна
блискавиця
киця-чорниця
таємна криниця
линвиця дзвінка
пом.яни нечестивця
під кричною
радістю снив
де цвіте соковиця
витончена у неспішній
журбі-соколиці
прокинься осяйно
вгорнися
у мальовничі дива
звичні величі
кольорів
безпечальні
веселки
палай що є мить
ідолам *гір *гірких
назустріч-і-крізь
& зникай невідомо
святкуючи усебіч
оксамитно самотні
слова у весняну
квітуючу безвідь
 ............................................
 о священний хіжах..........
 ............................................
 .............вічний дім.............
 ............................................
 ....мовчазних......................
 ............................................
 .............................................

стиглі зимні холодні колони просторих & повсякчас надто
сповнені відчаєм усіх гатунків & відтінків (міст)
недовірливі. крихкі. лунко скажені та повсякчас надто мертві
понад площами. понад безмежними сходами (нікуди)
снять свої нікому не вірні випадково постійні порожні мрячні
покраяні (дні)


[κ]

на нічних вокзалах життя сковзає
між дивом & глюком, зимою & літом
на всіх забивають розтоптані діти

на всіх забуває правда гіркая


[λ]

де небуття каміння сторінками
безладного & карколомного знічев*я
в лункім свічаді звеселяючого вітру
глядиться у гарячожовті хмари

святкуючи собі неявність тихоплинну
на вишуканій самоті мабуть~
світань


[μ]

тінь не губиться, він блукає за кадром
підливає крові, підпасовує типу зашморги

зітхає звично, хоч & так виріжуть друже запросто
& вчора моррісон вен а нині гендрикс всеєдно
тепер час зайнятися обліком інвентарним

тінь звично ретельно зачиняє двері на всі балкони
& підраховує сальдо червоних синіх & тощо глюків

всі розуміють безжальний факт що навіть
низький бюджет приносить незгірші філки

неконтрольовані виконавці які тільки й знають
заливати за комір цинарити & ще бознаяк добиватися
завжди потребують усе & завжди одразу hey-joe

директор звичайна с/б-17.5-раз & абзац
на буфеті лірична пліснява хоч добра акустика у
прибиральниця не з.являється тиждень
має ділянку сім.ю & всі вибирають бульбу

Аліса зникає у вечірній паморок вітер
кролику, білий, незабаром тебе до вечері
& всяке там злободенне інше помити-попрати

тінь любить чорні такі казочки
вони транспортують веселу реальність ~


[ν]

саме той
чиї
кришталеві сльози
із букетом
тойбічного кальвадосу
чиї терпкі
очі
глибше за
моцарта
чиї сиві страхи
усеприбувають
з південного полюсу
увмикаючи не-
відступний підірвани-й

(ОМ)

поки
ніч лагідна. жовтень. коньяк~
передоз
філософ & кілер
у барі за фокусом
& мозáр, як без цього

іще
прозора троянда прозорості
під безмежжям зіркових логосів
безсезоння. духи лихих голосів
еолові арфи з тойбіччя
космосу


[ξ]

а ля ґєр ~ кома ля. . .

від нуля починається
відвойовано~ одіозна
осінь-інь-злотокоса. . .

буденно розкішна гра
беззмістовні мости & міста
& життя безжиттєві й
святá
виноград кавуни абрикоси

& пресвітла небесна сльоза
щедрим ляпісом ~ купоросом
ще окропить поезій
жнива


[ο]

на Венері надалі сірчані дощі
яке діло мені до пеклів їхніх
я горлиця з малечку сива
а химерна небесна папороть
через день проростає у вікна
там, де вулицями снив чиїх
демон тиші
пантагрюелівський гаргантюа
несхибно крокує без Канта
Іммануїла
у пошуках надзвичайних савн-д-ів
у ненависті до лектур
в оркестровій ямі світань
доктор Фауст мухлює в карти
втрачає запах у пам.яті ріжне пиво
& рішуче зненацька & запросто
десь у млі за плечима
трепетний погляд тьмариться
байдужіє ілюзія, вибір
у майбутньому скерці каміння ~ хліб
під руками води ~ вогню
& порожній одяг за ріг
напівдумки не сприяють вірі
не шукаючи срібла
не кохаючи лез
поезій
{ішо}

на Венері
сірчані
дощі


[π]

десь біля серця гітарі
рвуться нейлонові струни
хеммонд вурчить мов грім

хмм-хмм...


на здичавіле місто
електризоване вітром
йде вічноплинний дрім

хмм-хмм...


божі співучі зорі
ілюмінують лав сторі
ти віриш у ці казки

хмм-хмм...


крізь вибуховий простір
вабить відлюдний острів
& смерть роздає квитки

хмм-хмм...


кршна чекає у мантрі
радіо крутить кантрі
попіл шиплячий змій

хмм-хмм...


білий солодкий кролик
хрестик а потім нолик
ангеле ніжний мій

хмм-хмм...


[ρ]

. . . від гамівні летять пінгвіни
скачуть дельфіни
пливуть тунці
осінь безсоння
літо без діл
у прядиві світла
камінні безвинні
пінгвіни? які пінгвіни?

  . . . у гамівнях дивацькі діти. . .


[σ]

понад деревами сонце
перетирає від пороху
скляночки до вечірки
бо вже незабаром пізно
& місяць виходить за двері
щоб зустрічати всіх

ніжно бере за руку
тихо заводить до лісу
клацає пальцями лисам
щоб зачинали фокстрот
& ніхто не помре

безвісним


[ςφ]

у задзеркаллі зелений заяць
& гонський ровер алмазним небом
серпневий квітень. ніщо вокзальне
& сині птахи у китайських кедах

&

небезпечний небесний сливовий сік
просочить руки твої & виллється світом
люстерково бавлячись пелюстками
невимовної млості квітів

слухай тихо, солодко спи


[χ]

чи квітів безкінечно пере~
вплетених життя & смерть
як ллється час водою між
світами лунними
десь

та


[ψ]

(колискова
-для-
неoпробудження)

ти п.єш & скоро тобою зростають трави
із них дерева між вітами небоморе
& місяць напевно грудень а може травень
а в грудях солодкий біль або непрозорий
він ластиться & мовчить бо що тут казати
дощі залишають серце змивають душу
тоді тверезієш нема часу вокзали
сніжинки зірки серця чи фігурні дужки
& знову неначе травень а може серпень
шляхи проминають чаплі пікують в небо
ти спрага риби співають & місяць терпне
бо знав я усе навіщо таке без тебе
вертаєшся або ні але раптом дійсно
три феї ніби зберуть тебе мовби лати
пропишуть закляття втома* полин* усе*
(пізно)
з тим кожна піде
& лишишся ти стояти


[ω]

*ексклюзивні подячні
  вітання із осіннього булонського лісу
  ненав.язливо зображаючи джиґу-а-ля
  із південнооким пітоном
  & маленькі кольорові ведмедики
  бігають кружка. . . і таке інше ы*17.5. . .
  у всілякий душевнорідний
  взаєм


  С*



  2008~2012 p.p.




 



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-10-27 05:52:28
Переглядів сторінки твору 5229
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.11.18 09:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2016-10-27 11:05:09 ]
Оце присвятила ранок читанню... Спочатку прийшов хіжах у китайських кедах :), а потім такий неймовірний сум... "Природа до болю лінива, двобою не вийде"!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2016-10-28 05:30:31 ]
нє не вийде ..~

але
мені до вподоби сей срібрений зріз
золотих таких років
хай буде,
або як сказала НН, лед іт бі ..

*із найсвітлішими чуттями, легко так приобіймаючи ...*



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-10-27 16:25:17 ]
Признаюся, - грішний
у далекій юності
я теж забавлявся
викладом парадоксальних думок
аби здивувати
невідомо кого


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2016-10-28 05:28:14 ]
радий Вам
звісно &
радий за Вас
авжеж
бо все це
нмсд
прекрасно