Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.25
23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
2026.08.25
23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
2026.08.25
20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
2026.08.25
20:24
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
2026.08.25
16:01
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.
Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.
Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
2026.08.25
15:29
Появляється холод смеркання
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.
2026.08.25
13:26
Дешеве срібло висне із дахів,
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.
Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.
Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.
2026.08.25
06:42
Позникали сни тривожні,
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.
2026.08.24
23:14
національна незалежність
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів
2026.08.24
20:56
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.
2026.08.24
18:10
Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.
У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.
У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу
2026.08.24
14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
2026.08.24
13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
2026.08.24
12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
2026.08.24
12:33
Фінал. Останній крок Лагіди
«Історія запам'ятає її як коханку Риму.
Мені ж вона залишить право
бути його єдиним незавойованим ворогом».
З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів
Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.
2026.08.24
12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Інша поезія
Ех-промти для Нi.Нo.
[α]
хлоп.я та дівча. тамбурин & пожерте полум.я
по-літньому небо. пахне снігом
в пальцях подих метелика збитий
зал у захваті. зал нічого не поняв. . .
[β]
сидить вона у червоному морі погруди
на обрії жовті лимони як певно сонця
цей місяць у колір відтінку волосся червоний
немовби не тут хоч здається що він їй любий
[γ]
мовчи, дівчинко
не кажи зараз ніц
лише не зникай назовсім
надто багато втрачено
десь невідомо й навіщо
шукай свої привиди
як усе тихцем-
ниш.com
[δ]
та проливати винну кров
на полум.я, на попіл, долю
на чистий сніг, що так врочисто йшов
над безкінечним, голим полем
сріблисто~біло~моторошним~сном
[ε]
пляшки що здаються. . .
травою безглузді мов слово
померти
природа до болю лінива
двобою не вийде
як завжди
у твоїх оча-х-тиво тліють
холодні як магія
рейки
& риби бажають летіти в
тусинь де
інакше
можливо
[ζ]
тихо і болісно і ранково в
мул напівпам.яті
зблідлу збруднілу млу
все переходить
трансцендентується
бу страхається
хто ви такі
ve...........
..ner........
.....mor.....
............*ы
[η]
Його руки шукали дива
Перехожі стовпіли
Вибухала низька тиш
Клоун був білим
Як привид
*
зрештою, було рано
& потім пієсу закрили
істерика билася в груди
дерла легкий серпанок
а клоун пішов між люде
ступати на їхні крила
[θι]
тьмяні виблиски
сріберні бризки
. . . лиш у тобі
дівчинко-звістко
живіша весна
заперечена
неміч-безодня
примружено-ниця
безмежно смілива
усе & тобі
хтозна & щозна
блискавиця
киця-чорниця
таємна криниця
линвиця дзвінка
пом.яни нечестивця
під кричною
радістю снив
де цвіте соковиця
витончена у неспішній
журбі-соколиці
прокинься осяйно
вгорнися
у мальовничі дива
звичні величі
кольорів
безпечальні
веселки
палай що є мить
ідолам *гір *гірких
назустріч-і-крізь
& зникай невідомо
святкуючи усебіч
оксамитно самотні
слова у весняну
квітуючу безвідь
............................................
о священний хіжах..........
............................................
.............вічний дім.............
............................................
....мовчазних......................
............................................
.............................................
стиглі зимні холодні колони просторих &
повсякчас надто сповнені відчаєм усіх гатунків
& відтінків (міст) недовірливі. крихкі. лунко
скажені та повсякчас надто
мертві понад площами. понад безмежними
сходами (анікуди) снять свої нікому не вірні
випадково постійні порожні мрячні покаянні
(дні)
[κ]
на нічних вокзалах життя сковзає
між дивом & люком, зимою & літом
на всіх забивають розтоптані діти
на всіх забуває правда гіркая
[λ]
де небуття каміння сторінками
безладного & карколомного знічев*я
в лункім свічаді звеселяючого вітру
глядиться у гарячожовті хмари
святкуючи собі неявність тихоплинну
на вишуканій самоті мабуть~
світань
[μ]
тінь не губиться, він блукає за кадром
підливає крові, підпасовує типу зашморги
зітхає звично, хоч & так виріжуть друже запросто
& вчора моррісон вен а нині гендрикс всеєдно
тепер час зайнятися обліком інвентарним
тінь звично ретельно зачиняє двері на всі балкони
& підраховує сальдо червоних синіх & тощо
глюків
всі розуміють безжальний факт що навіть
низький бюджет приносить незгірші філки
неконтрольовані виконавці які тільки й знають
заливати за комір цинарити & ще бознаяк
добиватися
звичаєм потребують всього & негайно hey-joe
директор звичайна с/б-17.5-раз & абзац
на буфеті лірична пліснява хоч добра акустика у
прибиральниця не з.являється тиждень
має ділянку сім.ю & всі вибирають бульбу
alice зникає у вечірній паморок вітер
кролику, білий, незабаром тебе до вечері
& всяке там злободенне інше помити-попрати
тінь любить чорні такі казочки
вони транспортують веселу реальність ~
[ν]
саме той
чиї
кришталеві сльози
із букетом
тойбічного кальвадосу
чиї терпкі
очі
глибше за
моцарта
чиї сиві страхи
усеприбувають
з південного полюсу
умикаючи не-
відступний підірвани-й
(ОМ)
поки
ніч лагідна. жовтень. коньяк~
передоз
філософ & кілер
у барі за фокусом
& мозáр, як без цього
іще
прозора троянда прозорості
під безмежжям зіркових логосів
безсезоння. духи лихих голосів
еолові арфи з тойбіччя
космосу
[ξ]
а ля ґєр ~ кома ля. . .
від нуля починається
відвойовано~ одіозна
осінь-інь-злотокоса. . .
буденно розкішна гра
беззмістовні мости & міста
& життя безжиттєві й
святá
виноград кавуни абрикоси
& пресвітла небесна сльоза
щедрим ляпісом ~ купоросом
ще окропить поезій
жнива
[ο]
на Венері надалі сірчані дощі
яке діло мені до їхніх чистилищ
я горлиця з малечку
а химерна небесна папороть
через день проростає у вікна
там, де вулицями снив чиїх
демон тиші
пантагрюелівський гаргантюа
несхибно крокує без Канта
Іммануїла
у пошуках надзвичайних савн-д-ів
у ненависті до лектур
в оркестровій ямі світань
доктор Фауст мухлює в карти
втрачає запах у пам.яті ріжне пиво
& рішуче зненацька & запросто
десь у млі за плечима
трепетний погляд тьмариться
байдужіє ілюзія, вибір
у майбутньому скерці каміння ~ хліб
під руками води ~ вогню
& порожній одяг за ріг
напівдумки не сприяють вірі
не шукаючи срібла
не кохаючи лез
ліричних
шовж
на Венері
сірчані
дощі
[π]
десь біля серця гітарі
рвуться нейлонові струни
хеммонд вурчить мов грім
хмм-хмм. . .
на здичавіле місто
електризоване вітром
йде вічноплинний дрім
хмм-хмм. . .
божі співучі зорі
ілюмінують лав сторі
ти віриш у ці казки
хмм-хмм. . .
крізь вибуховий простір
вабить відлюдний острів
& смерть роздає квитки
хмм-хмм. . .
кршна чекає у мантрі
радіо крутить кантрі
попіл шиплячий змій
хмм-хмм. . .
білий солодкий кролик
хрестик а потім нолик
ангеле ніжний мій
хмм-хмм. . .
[ρ]
. . . від гамівні летять пінгвіни
скачуть дельфіни
пливуть тунці
осінь безсоння
літо без діл
у прядиві світла
камінні безвинні
пінгвіни? які пінгвіни?
. . . у гамівнях дивацькі діти. . .
[σ]
понад деревами сонце
перетирає від пороху
скляночки до вечірки
бо вже незабаром пізно
& місяць виходить за двері
щоб зустрічати всіх
ніжно бере за руку
тихо заводить до лісу
клацає пальцями лисам
щоб зачинали фокстрот
& ніхто не помре
безвісним
[ςφ]
у задзеркаллі зелений заяць
& гонський ровер алмазним небом
серпневий квітень. ніщо вокзальне
& синя фігня у китайських кедах
&
небезпечний небесний сливовий сік
просочить руки твої & виллється світом
люстерково бавлячись пелюстками
невимовної млості квітів
слухай типу, начебто спи
[χ]
чи квітів безкінечно пере~
вплетених життя & смерть
як ллється час водою між
світами лунними
десь
та
[ψ]
(колискова
-для-
неoпробудження)
ти п.єш & скоро тобою зростають трави
із них дерева між вітами небоморе
& місяць напевно грудень а може травень
а в грудях солодкий біль або непрозорий
він ластиться & мовчить бо що тут казати
дощі залишають серце змивають душу
тоді тверезієш нема часý вокзали
сніжинки зірки серця дві фігурні дужки
& знову неначе травень а може серпень
шляхи проминають чаплі пікують в небо
ти спрага риби співають & місяць терпне
бо знав я усе навіщо таке без тебе
вертаєшся або ні але раптом дійсно
три феї ніби зберуть тебе мовби лати
пропишуть закляття втома* полин* усе*
(пізно)
& підуть із тим
& лишишся ти стояти
[ω]
*ексклюзивні подячні
вітання із осіннього булонського лісу
ненав.язливо зображаючи джиґу-а-ля
із південнооким пітоном
& маленькі кольорові ведмедики
бігають кружка. . . і таке інше ы*17.5. . .
у всілякий душевнорідний
взаєм
С*
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ех-промти для Нi.Нo.
[α]
хлоп.я та дівча. тамбурин & пожерте полум.я
по-літньому небо. пахне снігом
в пальцях подих метелика збитий
зал у захваті. зал нічого не поняв. . .
[β]
сидить вона у червоному морі погруди
на обрії жовті лимони як певно сонця
цей місяць у колір відтінку волосся червоний
немовби не тут хоч здається що він їй любий
[γ]
мовчи, дівчинко
не кажи зараз ніц
лише не зникай назовсім
надто багато втрачено
десь невідомо й навіщо
шукай свої привиди
як усе тихцем-
ниш.com
[δ]
та проливати винну кров
на полум.я, на попіл, долю
на чистий сніг, що так врочисто йшов
над безкінечним, голим полем
сріблисто~біло~моторошним~сном
[ε]
пляшки що здаються. . .
травою безглузді мов слово
померти
природа до болю лінива
двобою не вийде
як завжди
у твоїх оча-х-тиво тліють
холодні як магія
рейки
& риби бажають летіти в
тусинь де
інакше
можливо
[ζ]
тихо і болісно і ранково в
мул напівпам.яті
зблідлу збруднілу млу
все переходить
трансцендентується
бу страхається
хто ви такі
ve...........
..ner........
.....mor.....
............*ы
[η]
Його руки шукали дива
Перехожі стовпіли
Вибухала низька тиш
Клоун був білим
Як привид
*
зрештою, було рано
& потім пієсу закрили
істерика билася в груди
дерла легкий серпанок
а клоун пішов між люде
ступати на їхні крила
[θι]
тьмяні виблиски
сріберні бризки
. . . лиш у тобі
дівчинко-звістко
живіша весна
заперечена
неміч-безодня
примружено-ниця
безмежно смілива
усе & тобі
хтозна & щозна
блискавиця
киця-чорниця
таємна криниця
линвиця дзвінка
пом.яни нечестивця
під кричною
радістю снив
де цвіте соковиця
витончена у неспішній
журбі-соколиці
прокинься осяйно
вгорнися
у мальовничі дива
звичні величі
кольорів
безпечальні
веселки
палай що є мить
ідолам *гір *гірких
назустріч-і-крізь
& зникай невідомо
святкуючи усебіч
оксамитно самотні
слова у весняну
квітуючу безвідь
............................................
о священний хіжах..........
............................................
.............вічний дім.............
............................................
....мовчазних......................
............................................
.............................................
стиглі зимні холодні колони просторих &
повсякчас надто сповнені відчаєм усіх гатунків
& відтінків (міст) недовірливі. крихкі. лунко
скажені та повсякчас надто
мертві понад площами. понад безмежними
сходами (анікуди) снять свої нікому не вірні
випадково постійні порожні мрячні покаянні
(дні)
[κ]
на нічних вокзалах життя сковзає
між дивом & люком, зимою & літом
на всіх забивають розтоптані діти
на всіх забуває правда гіркая
[λ]
де небуття каміння сторінками
безладного & карколомного знічев*я
в лункім свічаді звеселяючого вітру
глядиться у гарячожовті хмари
святкуючи собі неявність тихоплинну
на вишуканій самоті мабуть~
світань
[μ]
тінь не губиться, він блукає за кадром
підливає крові, підпасовує типу зашморги
зітхає звично, хоч & так виріжуть друже запросто
& вчора моррісон вен а нині гендрикс всеєдно
тепер час зайнятися обліком інвентарним
тінь звично ретельно зачиняє двері на всі балкони
& підраховує сальдо червоних синіх & тощо
глюків
всі розуміють безжальний факт що навіть
низький бюджет приносить незгірші філки
неконтрольовані виконавці які тільки й знають
заливати за комір цинарити & ще бознаяк
добиватися
звичаєм потребують всього & негайно hey-joe
директор звичайна с/б-17.5-раз & абзац
на буфеті лірична пліснява хоч добра акустика у
прибиральниця не з.являється тиждень
має ділянку сім.ю & всі вибирають бульбу
alice зникає у вечірній паморок вітер
кролику, білий, незабаром тебе до вечері
& всяке там злободенне інше помити-попрати
тінь любить чорні такі казочки
вони транспортують веселу реальність ~
[ν]
саме той
чиї
кришталеві сльози
із букетом
тойбічного кальвадосу
чиї терпкі
очі
глибше за
моцарта
чиї сиві страхи
усеприбувають
з південного полюсу
умикаючи не-
відступний підірвани-й
(ОМ)
поки
ніч лагідна. жовтень. коньяк~
передоз
філософ & кілер
у барі за фокусом
& мозáр, як без цього
іще
прозора троянда прозорості
під безмежжям зіркових логосів
безсезоння. духи лихих голосів
еолові арфи з тойбіччя
космосу
[ξ]
а ля ґєр ~ кома ля. . .
від нуля починається
відвойовано~ одіозна
осінь-інь-злотокоса. . .
буденно розкішна гра
беззмістовні мости & міста
& життя безжиттєві й
святá
виноград кавуни абрикоси
& пресвітла небесна сльоза
щедрим ляпісом ~ купоросом
ще окропить поезій
жнива
[ο]
на Венері надалі сірчані дощі
яке діло мені до їхніх чистилищ
я горлиця з малечку
а химерна небесна папороть
через день проростає у вікна
там, де вулицями снив чиїх
демон тиші
пантагрюелівський гаргантюа
несхибно крокує без Канта
Іммануїла
у пошуках надзвичайних савн-д-ів
у ненависті до лектур
в оркестровій ямі світань
доктор Фауст мухлює в карти
втрачає запах у пам.яті ріжне пиво
& рішуче зненацька & запросто
десь у млі за плечима
трепетний погляд тьмариться
байдужіє ілюзія, вибір
у майбутньому скерці каміння ~ хліб
під руками води ~ вогню
& порожній одяг за ріг
напівдумки не сприяють вірі
не шукаючи срібла
не кохаючи лез
ліричних
шовж
на Венері
сірчані
дощі
[π]
десь біля серця гітарі
рвуться нейлонові струни
хеммонд вурчить мов грім
хмм-хмм. . .
на здичавіле місто
електризоване вітром
йде вічноплинний дрім
хмм-хмм. . .
божі співучі зорі
ілюмінують лав сторі
ти віриш у ці казки
хмм-хмм. . .
крізь вибуховий простір
вабить відлюдний острів
& смерть роздає квитки
хмм-хмм. . .
кршна чекає у мантрі
радіо крутить кантрі
попіл шиплячий змій
хмм-хмм. . .
білий солодкий кролик
хрестик а потім нолик
ангеле ніжний мій
хмм-хмм. . .
[ρ]
. . . від гамівні летять пінгвіни
скачуть дельфіни
пливуть тунці
осінь безсоння
літо без діл
у прядиві світла
камінні безвинні
пінгвіни? які пінгвіни?
. . . у гамівнях дивацькі діти. . .
[σ]
понад деревами сонце
перетирає від пороху
скляночки до вечірки
бо вже незабаром пізно
& місяць виходить за двері
щоб зустрічати всіх
ніжно бере за руку
тихо заводить до лісу
клацає пальцями лисам
щоб зачинали фокстрот
& ніхто не помре
безвісним
[ςφ]
у задзеркаллі зелений заяць
& гонський ровер алмазним небом
серпневий квітень. ніщо вокзальне
& синя фігня у китайських кедах
&
небезпечний небесний сливовий сік
просочить руки твої & виллється світом
люстерково бавлячись пелюстками
невимовної млості квітів
слухай типу, начебто спи
[χ]
чи квітів безкінечно пере~
вплетених життя & смерть
як ллється час водою між
світами лунними
десь
та
[ψ]
(колискова
-для-
неoпробудження)
ти п.єш & скоро тобою зростають трави
із них дерева між вітами небоморе
& місяць напевно грудень а може травень
а в грудях солодкий біль або непрозорий
він ластиться & мовчить бо що тут казати
дощі залишають серце змивають душу
тоді тверезієш нема часý вокзали
сніжинки зірки серця дві фігурні дужки
& знову неначе травень а може серпень
шляхи проминають чаплі пікують в небо
ти спрага риби співають & місяць терпне
бо знав я усе навіщо таке без тебе
вертаєшся або ні але раптом дійсно
три феї ніби зберуть тебе мовби лати
пропишуть закляття втома* полин* усе*
(пізно)
& підуть із тим
& лишишся ти стояти
[ω]
*ексклюзивні подячні
вітання із осіннього булонського лісу
ненав.язливо зображаючи джиґу-а-ля
із південнооким пітоном
& маленькі кольорові ведмедики
бігають кружка. . . і таке інше ы*17.5. . .
у всілякий душевнорідний
взаєм
С*
2008~2012p.p.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
