ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2021.09.17 15:23
Шматок цілющий коровая…
Щасливі очі молодят…
І осінь тільки достигає
Свята гуртуються до свят…

Промерзнуть річки незабаром
Сніжком засіють із небес
Окрепнуть дітки - гарна пара

Іван Потьомкін
2021.09.17 09:43
І пішов він розшукувать
Долі своєї початок,
Та забув, що треба робить це неспішно,
І стомивсь, і присів на узбіччі.
І тоді наче хтось прошептав:
«А що як пошукать кінець долі?»
Підвівся.
Став навшпиньки.

Микола Соболь
2021.09.17 07:40
Ах, яка була ніч. Твої губи на смак
і на колір немов зрілі вишні
з них спиваючи сік не нап’юся ніяк…
Чи були ми у ночі тій грішні?
Звісно – ні, може й так. Хай розсудять літа,
нехай згадку сніги замітають.
Та для мене ця пам'ять навіки свята.
В ні

Євген Федчук
2021.09.16 19:34
Під Корсунем бій відгримів. На шляху
Лежали побиті та зранені ляхи.
Живі вже ясиром дрижали від страху,
Клянучи козацтво і долю лиху.
Орда гелготіла, рахуючи зиск,
Козаки розсілися коло багаття.
Було чим хвалитись і що пригадати…
Котився між зорями

Нінель Новікова
2021.09.16 18:47
Слава й Оксана сливи збирали.
Оси Оксану атакували.
Скоро їх, правда, щось відігнало –
Спокій Оксани, а чи сміливість?
Слава ті сливи в сумці носила
І психувала! Справді, щосили –
Славу за стегна оси вкусили…
Плакала Слава: де справедливість?

Юлія Івченко
2021.09.16 11:38
Осінь приносить загострення старої хвороби,
все, що не називаєш поезією — списуєш на тексти.
ті ні до чого не зобов’язують, якщо, навіть, низької проби,
навіть, якщо їх контексти в червоний хрестик.
Їх, мабуть, забудуть, їх, може колись протестять
і

Олександр Сушко
2021.09.16 08:13
Давно вийшов з того віку, коли у щоденнику виправляв двійки на п'ятірки, аби неня ременем не лупила за погані оцінки. Відповідаю за власні слова та вчинки по повній. Не видаляю коментарів ані собратчиків по перу. ані власних. Бо це - історія: історія т

Ярослав Чорногуз
2021.09.15 23:41
ЛЮДИ, СУШКО СКРІЗЬ ПОШИРЮЄ ПРО МЕНЕ БРЕХНЮ, БУЦІМ-ТО Я ПИСАВ ПРО ОЛЬВІЮ, І ПРО СОФІЇВКУ З МАТЮКАМИ. ВІН НІДЕ НЕ НАВОДИТЬ ПЕРШОДЖЕРЕЛА, БО ЙОГО В ПРИРОДІ НЕ ІСНУЄ.

СУШКО - МРАЗЬ, ПІДЛИЙ НАКЛЕПНИК І БРЕХУН. ЗАЗДРІСНИЙ ПОДОНОК. ЙОМУ НЕ МІСЦЕ СЕРЕД ПОРЯДН

Вікторія Лимар
2021.09.15 23:28
Мов птаха яснокрила,
майнула в слово думка!
Неждано прилетіла!
Володарка-чаклунка!

А слово – у рядочок!
Шукає шлях до річки
через швидкий струмочок.

Микола Дудар
2021.09.15 21:04
Лишилось кілька десятків віршиків написати російською, щоб книга була важкою... і десь щоб на 200 сторінок і все, ні слова більше.

Козла забить? Отвлечься?
Бухнуть?… Не по размеру
Вопрос к вопросам - вечность
Уверую - не верю...
А что же друг наш

Ігор Герасименко
2021.09.15 12:37
Осінь. Оси – босі

22
Осою гасаю красою, кусаю

23
А жінка і зірка, і жилка

Олександр Сушко
2021.09.15 08:31
Старий уже. На спині виріс горб,
Тягнув хламіття цілий вік в родину...
Презирливо-нечуйний мізантроп -
Невже оце і є моя дитина?!

А я ж старався! Все лише йому!
І цяці, і готівку, і здоров'я!
А виросло погордливе муму,

Микола Соболь
2021.09.15 07:31
Внуки сплять головами на захід,
не порушуй козацького сну.
Хай співає їм вранішня птаха
свою пісню, мов плач голосну…
І мати.
Кажуть звикла земля до нашестя,
звикло поле до згарищ хлібів.
Та не звикне козак до безчестя,

Петро Скоропис
2021.09.15 03:43
Мені дорікали усім, крім хіба погоди,
і сам я грозив собі мздою, на свій манір.
Та скоро, подейкують, я зніму погони
і стану просто одною з зір.

Я буду мигати в дротах лейтенантом неба
і кутатись хмарою, чувши грім,
не видячи війська, що, зг

Іван Потьомкін
2021.09.14 22:07
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.

Ігор Шоха
2021.09.14 21:02
Не думаю... але гадаю,
що із чистилища до раю
не поспішає фарисей...
не випадково потрапляє
із Трої у аїд Еней,
а із Ітаки Одіссей
по морю до чужого краю.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Конрад Ренегат
2021.07.14

Всеволод Байдужий
2021.06.29

Ем Скитаній
2021.06.10

Іра Буцяк
2021.05.28

Оксана Ксюша
2021.05.24

Дена Лон
2021.03.18

Іван Іванченко
2021.01.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Інша поезія

 Ех-промти для Нi.Нo.
 
 
[α]

хлоп.я та дівча. тамбурин & пожерте полум.я
по-літньому небо. пахне снігом

в пальцях подих метелика збитий
зал у захваті. зал нічого не поняв. . .


[β]

сидить вона у червоному морі погруди
на обрії жовті лимони як певно сонця
цей місяць у колір відтінку волосся червоний
немовби не тут хоч здається що він їй любий


[γ]

мовчи, дівчинко
не кажи зараз ніц
лише не зникай назовсім
надто багато втрачено
десь невідомо й навіщо
шукай свої привиди
як усе тихцем-
ниш.com


[δ]

та проливати винну кров
на полум.я, на попіл, долю
на чистий сніг, що так врочисто йшов
над безкінечним, голим полем

сріблисто~біло~моторошним~сном


[ε]

пляшки що здаються. . .
травою безглузді мов слово
померти

природа до болю лінива
двобою не вийде

як завжди
у твоїх оча-х-тиво тліють
холодні як магія

рейки

& риби бажають летіти в
тусинь де
інакше
можливо


[ζ]

тихо і болісно і ранково в
мул напівпам.яті
зблідлу збруднілу млу
все переходить
трансцендентується
бу страхається
хто ви такі
 ve...........
 ..ner........
 .....mor.....
 ............*ы


[η]

Його руки шукали дива
Перехожі стовпіли
Вибухала низька тиш

Клоун був білим
Як привид

*
зрештою, було рано
& потім пієсу закрили
істерика билася в груди
дерла легкий серпанок

а клоун пішов між люде
ступати на їхні крила


[θι]

тьмяні виблиски
сріберні бризки
. . . лиш у тобі
дівчинко-звістко
живіша весна
заперечена
неміч-безодня
примружено-ниця
безмежно смілива
усе & тобі
хтозна & щозна
блискавиця
киця-чорниця
таємна криниця
линвиця дзвінка
пом.яни нечестивця
під кричною
радістю снив
де цвіте соковиця
витончена у неспішній
журбі-соколиці
прокинься осяйно
вгорнися
у мальовничі дива
звичні величі
кольорів
безпечальні
веселки
палай що є мить
ідолам *гір *гірких
назустріч-і-крізь
& зникай невідомо
святкуючи усебіч
оксамитно самотні
слова у весняну
квітуючу безвідь
 ............................................
 о священний хіжах..........
 ............................................
 .............вічний дім.............
 ............................................
 ....мовчазних......................
 ............................................
 .............................................

стиглі зимні холодні колони просторих &
повсякчас надто сповнені відчаєм усіх ґатунків
& відтінків (міст) недовірливі. крихкі. лунко
скажені та повсякчас надто
мертві понад площами. понад безмежними
сходами (нікуди) снять свої нікому не вірні
випадково постійні порожні мрячні покаянні
(дні)


[κ]

на нічних вокзалах життя сковзає
між дивом & люком, зимою & літом
на всіх забивають розтоптані діти

на всіх забуває правда гіркая


[λ]

де небуття каміння сторінками
безладного & карколомного знічев*я
в лункім свічаді звеселяючого вітру
глядиться у гарячожовті хмари

святкуючи собі неявність тихоплинну
на вишуканій самоті мабуть~
світань


[μ]

тінь не губиться, він блукає за кадром
підливає крові, підпасовує типу зашморги

зітхає звично, хоч & так виріжуть друже запросто
& вчора моррісон вен а нині гендрикс всеєдно
тепер час зайнятися обліком інвентарним

тінь звично ретельно зачиняє двері на всі балкони
& підраховує сальдо червоних синіх & тощо
глюків

всі розуміють безжальний факт що навіть
низький бюджет приносить незгірші філки
неконтрольовані виконавці які тільки й знають
заливати за комір цинарити & ще бознаяк
добиватися
завжди потребують усе & завжди одразу hey-joe

директор звичайна с/б-17.5-раз & абзац
на буфеті лірична пліснява хоч добра акустика у
прибиральниця не з.являється тиждень
має ділянку сім.ю & всі вибирають бульбу
alice зникає у вечірній паморок вітер
кролику, білий, незабаром тебе до вечері
& всяке там злободенне інше помити-попрати

тінь любить чорні такі казочки
вони транспортують веселу реальність ~


[ν]

саме той
чиї
кришталеві сльози
із букетом
тойбічного кальвадосу
чиї терпкі
очі
глибше за
моцарта
чиї сиві страхи
усеприбувають
з південного полюсу
умикаючи не-
відступний підірвани-й

(ОМ)

поки
ніч лагідна. жовтень. коньяк~
передоз
філософ & кілер
у барі за фокусом
& мозáр, як без цього

іще
прозора троянда прозорості
під безмежжям зіркових логосів
безсезоння. духи лихих голосів
еолові арфи з тойбіччя
космосу


[ξ]

а ля ґєр ~ кома ля. . .

від нуля починається
відвойовано~ одіозна
осінь-інь-злотокоса. . .

буденно розкішна гра
беззмістовні мости & міста
& життя безжиттєві й
святá
виноград кавуни абрикоси

& пресвітла небесна сльоза
щедрим ляпісом ~ купоросом
ще окропить поезій
жнива


[ο]

на Венері надалі сірчані дощі
яке діло мені до їхніх чистилищ
я горлиця з малечку сива
а химерна небесна папороть
через день проростає у вікна
там, де вулицями снив чиїх
демон тиші
пантагрюелівський гаргантюа
несхибно крокує без Канта
Іммануїла
у пошуках надзвичайних савн-д-ів
у ненависті до лектур
в оркестровій ямі світань
доктор Фауст мухлює в карти
втрачає запах у пам.яті ріжне пиво
& рішуче зненацька & запросто
десь у млі за плечима
трепетний погляд тьмариться
байдужіє ілюзія, вибір
у майбутньому скерці каміння ~ хліб
під руками води ~ вогню
& порожній одяг за ріг
напівдумки не сприяють вірі
не шукаючи срібла
не кохаючи лез
ліричних
{шо ж уже}

на Венері
сірчані
дощі


[π]

десь біля серця гітарі
рвуться нейлонові струни
хеммонд вурчить мов грім

на здичавіле місто
електризоване вітром
йде вічноплинний дрім

божі співучі зорі
ілюмінують лав сторі
ти віриш у ці казки

крізь вибуховий простір
вабить відлюдний острів
& смерть роздає квитки

кршна чекає у мантрі
радіо крутить кантрі
попіл шиплячий змій

білий солодкий кролик
хрестик а потім нолик
ангеле ніжний мій


[ρ]

. . . від гамівні летять пінгвіни
скачуть дельфіни
пливуть тунці
осінь безсоння
літо без діл
у прядиві світла
камінні безвинні
пінгвіни? які пінгвіни?

  . . . у гамівнях дивацькі діти. . .


[σ]

понад деревами сонце
перетирає від пороху
скляночки до вечірки
бо вже незабаром пізно
& місяць виходить за двері
щоб зустрічати всіх

ніжно бере за руку
тихо заводить до лісу
клацає пальцями лисам
щоб зачинали фокстрот
& ніхто не помре

безвісним


[ςφ]

у задзеркаллі зелений заяць
& гонський ровер алмазним небом
серпневий квітень. ніщо вокзальне
& сині птахи у китайських кедах

&

небезпечний небесний сливовий сік
просочить руки твої & виллється світом
люстерково бавлячись пелюстками
невимовної млості квітів

слухай типу, начебто спи


[χ]

чи квітів безкінечно пере~
вплетених життя & смерть
як ллється час водою між
світами лунними
десь

та


[ψ]

(колискова
-для-
неoпробудження)

ти п.єш & скоро тобою зростають трави
із них дерева між вітами небоморе
& місяць напевно грудень а може травень
а в грудях солодкий біль або непрозорий
він ластиться & мовчить бо що тут казати
дощі залишають серце змивають душу
тоді тверезієш нема часý вокзали
сніжинки зірки серця чи фігурні дужки
& знову неначе травень а може серпень
шляхи проминають чаплі пікують в небо
ти спрага риби співають & місяць терпне
бо знав я усе навіщо таке без тебе
вертаєшся або ні але раптом дійсно
три феї ніби зберуть тебе мовби лати
пропишуть закляття втома* полин* усе*
(пізно)
з тим кожна піде
& лишишся ти стояти


[ω]

*ексклюзивні подячні
 вітання із осіннього булонського лісу
 ненав.язливо зображаючи джиґу-а-ля
 із південнооким пітоном
 & маленькі кольорові ведмедики
 бігають кружка. . . і таке інше ы*17.5. . .
 у всілякий душевнорідний
 взаєм


 С*




 


 
2008~2012p.p.



Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-10-27 05:52:28
Переглядів сторінки твору 6557
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.09.01 04:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2016-10-27 11:05:09 ]
Оце присвятила ранок читанню... Спочатку прийшов хіжах у китайських кедах :), а потім такий неймовірний сум... "Природа до болю лінива, двобою не вийде"!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2016-10-28 05:30:31 ]
нє не вийде ..~

але
мені до вподоби сей срібрений зріз
золотих таких років
хай буде,
або як сказала НН, лед іт бі ..

*із найсвітлішими чуттями, легко так приобіймаючи ...*



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-10-27 16:25:17 ]
Признаюся, - грішний
у далекій юності
я теж забавлявся
викладом парадоксальних думок
аби здивувати
невідомо кого


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2016-10-28 05:28:14 ]
радий Вам
звісно &
радий за Вас
авжеж
бо все це
нмсд
прекрасно