Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.02
14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.
Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку
2026.02.02
10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.
Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю
2026.02.02
08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.
Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки
2026.02.02
08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.
2026.02.02
08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.
Всміхається мило, кому — невідомо?
2026.02.01
21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига
2026.02.01
21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?
2026.02.01
16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.
Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.
2026.02.01
13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство
немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль
2026.02.01
13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка
така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості
2026.02.01
12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш
2026.02.01
11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.
І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
2026.02.01
11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.
Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,
2026.02.01
08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Інша поезія
Казочка
одного глумливо подібного дня, ніхто не віда
звідки зійшлися Тромп- волоцюга, самотній Джинк
плюс незабудка- подружка, зібралися
наче трохи як випити для початку, вчинивши
як годиться; Джин- тонік відомий мало-
питущий дружбан неабиякий пік біп & боп
одні відвисали й на вуха ставали інші, а тут білий світ
диви, скочив з рейок, усе, що
чіплялося лунко гримнуло Незабудка під стільчик
стільчик у джинковий черевик, із шухляди
стовбичать кінчики вух тромбонових
але те були квіточки; зірки геть несподівано
зсипалися в море, котре з відпустки
бестії-морозивники спакували пісок
усі гроші прикро зпарували, пролетіли загризки
горівки лишилося зовсім нічого у пазурах м’ясорогових
а той всюди наштрикував балки, сучкові пеньки
& лаштував свій бордель, чого ні
Т Н Д на моменті такім ловили неабияку- саму Любов- Паву
останній раз доробився запрошення на безсмертя
що незабаром має ввійти до посібників різних
Джин- jazz напрощання неквапно паплюжив
тихенькі листки на стежинці застільній, вібрував
забрудні септакорди, збуджував тишу
сором’язливо грішну & все трохи запізно
порозходилося; язики пелюстки ярмарки сніжки навскіс
солодкі жахи повені губи зціловані
морозні діди з рукавами, сакси тромбонові & хто пропащий
пророкуючи порож & порож також занесло грітися
хихоньки ліхтарно сальсували, натомість
хилітався ніхто інакший- фініш цінником на дешеві снива
балаганні прозріння до чого усе ~ швиденько
зужите & спека в кишеньці, вальти й інші цифри
&&
усе даремне позмило зливами
над ранок земля хропе соковито
хрусткі шматки банкнот нелегальні
віконця у паралельне ошукане
від позавчора завтра вихідні безслідів
чужими дверима твареніючі слимаки
мов кортеж у краї
невагомі, там життя не стачає
на щастя, але хто відмовився би
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казочка
одного глумливо подібного дня, ніхто не віда
звідки зійшлися Тромп- волоцюга, самотній Джинк
плюс незабудка- подружка, зібралися
наче трохи як випити для початку, вчинивши
як годиться; Джин- тонік відомий мало-
питущий дружбан неабиякий пік біп & боп
одні відвисали й на вуха ставали інші, а тут білий світ
диви, скочив з рейок, усе, що
чіплялося лунко гримнуло Незабудка під стільчик
стільчик у джинковий черевик, із шухляди
стовбичать кінчики вух тромбонових
але те були квіточки; зірки геть несподівано
зсипалися в море, котре з відпустки
бестії-морозивники спакували пісок
усі гроші прикро зпарували, пролетіли загризки
горівки лишилося зовсім нічого у пазурах м’ясорогових
а той всюди наштрикував балки, сучкові пеньки
& лаштував свій бордель, чого ні
Т Н Д на моменті такім ловили неабияку- саму Любов- Паву
останній раз доробився запрошення на безсмертя
що незабаром має ввійти до посібників різних
Джин- jazz напрощання неквапно паплюжив
тихенькі листки на стежинці застільній, вібрував
забрудні септакорди, збуджував тишу
сором’язливо грішну & все трохи запізно
порозходилося; язики пелюстки ярмарки сніжки навскіс
солодкі жахи повені губи зціловані
морозні діди з рукавами, сакси тромбонові & хто пропащий
пророкуючи порож & порож також занесло грітися
хихоньки ліхтарно сальсували, натомість
хилітався ніхто інакший- фініш цінником на дешеві снива
балаганні прозріння до чого усе ~ швиденько
зужите & спека в кишеньці, вальти й інші цифри
&&
усе даремне позмило зливами
над ранок земля хропе соковито
хрусткі шматки банкнот нелегальні
віконця у паралельне ошукане
від позавчора завтра вихідні безслідів
чужими дверима твареніючі слимаки
мов кортеж у краї
невагомі, там життя не стачає
на щастя, але хто відмовився би
_______________________________
Art © Frank Morrison
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
