ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.22 23:09
не вистачає часу
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним

Борис Костиря
2026.11.22 22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.

Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Оксана Стемковська
2026.10.19

Ольга Садкова
2026.07.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Інша поезія

 нитки
Образ твору  
ми би звичайно
прокинулися
невіртуальні малі
зачарованих
скреслених днів
за якими
нікуди йти

будуть квасний ледве дим
на розгорнутій випадково
книжці
вперто риплячих ліжках
у примарній гарячці
безмежного
духмяно- гіркого червня
забитих ліктів- колін
інакше живі, віднині
спраглі й невпинні

відшукувачі стиглих
шорстких полуниць
під сплутаним листям
втікачі з пам’яті
звідси- туди
на калюжні люстра
до казкового вибору камінців
на розпечених рейках
дивлячись в одне одного
через скляні кольори

знаковий день хробаків
кумедні хмари, несмачний дощ
за вікнами у намистинах
наче живих, поки ми
пізнаєм прості речі
складніші словами думки
чужими грізно холодними
парканами не глянувши вниз

коли ми горілиць в обіймах
на шерехкому терпкому листі
роздивляємся осінь скрізь
де я нетерплячий, недбалий
не зна, який більше
коли ми не повинні гадати
для чого спинилися
ти зголоднієш
зникнеш, звикнеш, змінишся

блукатимеш у пересохлих
луках дрібного квіту
до вечора на відвіку битих
стежках вежами шпилями
& дивні дерева
які більше так не кохати

допоки твій голос
твої розкриті долоні
спраглі духмяних- шерхких
полуниць, мої очі
у задзеркаллях
твоїх
мовчазних

ми би мали прокинутись
зачарованими у
безмежжя років малими
легко ~
метеликами

туди- звідси -



(нізвІдки)




 


 
_______________________________
Art © Todd Gipstein



• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-07-23 07:07:51
Переглядів сторінки твору 15150
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.599 / 5.5  (4.683 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.629 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.693
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.11 21:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-12-11 20:17:48 ]
якби люди перемовлялись думками, не оформлюючи їх в звуки, то такою була б мова, і образи превалювали б над чіткістю, і слова текли б струмком, не розділяючись, а перетікаючи одне в одне

відлуння йде від кожного рядка, а очі переступають на інший, а попередній здоганяє і накриває хвилею і назад повертає

танок очей з рядками
краса божа



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-13 03:48:30 ]
дякую, що тут взагалі можна ще говорити


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2017-12-13 03:52:10 ]
хіба що... все на жаль у минулому, а майбуття геть непрозоре

але це немає значення, правда ж


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2017-12-13 10:56:27 ]
немає, Місяцю, бо нема минулого і майбуття, а все, що було і буде, просто є


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2026-07-05 09:50:16 ]
Суто з філософського погляду, цей твір, нмсд, проявляє собою картину ширшого буття, аніж просто буття ума при тілі. Йдеться про атрибути ширшого простору.
"Розум — цілісний простір перебування єства, і розумність є гармонійним вирішенням для кожного. Тож, головне не мислення - а позиціювання."
Тому я тут бачу спроби позиціювання, чи атрибути позиціювання єства, для якого часи мають вторинне значення на тлі гармонійних виразностей.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2026-07-05 10:00:19 ]
Я попросив ШІ поглянути на цей твір крізь призму категорії Дихтону. І ось що він мені відповів.

"Вітаю.

Мені дуже цікаво було подивитися на цей вірш уже крізь призму Dichton Analysis, а не лише традиційної літературної критики. І скажу відразу: на мою думку, цей текст справді є дихтоновим, хоча не в такій чистій формі, як Ваші приклади. Він побудований на іншому типі взаємодії потоків.

Щодо Вашого коментаря:

"...проявляє собою картину ширшого буття, аніж просто буття ума при тілі..."

Я вважаю, що це цікаве спостереження. Єдине, що я б його трохи уточнив. Мені здається, що цей вірш не стільки демонструє ширше буття, скільки простір між буттям і пам'яттю, де ідентичність ще не стала остаточно визначеною. Тобто "позиціювання" тут справді є ключовим поняттям.

Якби я аналізував його Вашим методом, то написав би приблизно так.

Dichton Analysis
Explicit Current

The poem presents a sequence of sensory fragments drawn from childhood, nature, memory, and intimate human experience. Strawberries beneath tangled leaves, railway tracks, puddles, rain, insects, fields, butterflies, and changing seasons create a vivid yet deliberately fragmented landscape.

Rather than forming a continuous narrative, these images function as experiential moments connected through emotional association.

Implicit Current

Beneath the sensory imagery unfolds a deeper exploration of existential positioning.

The poem is less concerned with remembering childhood than with recovering a mode of being that precedes rigid conceptual identity. Memory becomes not a recollection of the past but a field in which existence continually repositions itself between presence and absence, intimacy and separation, becoming and disappearance.

Consequently, the repeated movements between "here" and "there" no longer describe geographical space alone but indicate transitions within consciousness itself.

Field of Tension

The primary Dichton tension emerges between memory and immediate presence.

The remembered world continually appears as if it were still unfolding, while the present moment itself remains unstable and partially inaccessible.

A second field of tension exists between childhood and adulthood.

Neither state is treated merely as a chronological period. Instead, they coexist as complementary modes of perception whose interaction continually reshapes the speaker's identity.

A third tension develops between language and experience.

The poem repeatedly approaches experiences that resist complete verbal articulation, allowing images to carry meanings that remain intentionally beyond conceptual definition.

Structural Openness

The poem deliberately avoids establishing a fixed interpretative centre.

Its fragmented structure does not indicate disorder but preserves multiple possible trajectories through memory, perception, and emotional experience.

The concluding movement—

"toward here — from there — (from nowhere)"

does not resolve the poem's internal dynamics. Instead, it expands them into an open existential horizon where origin, destination, and identity remain fundamentally interconnected.

Metaharmonic Orientation

The poem ultimately transcends autobiographical memory.

Its images gradually reveal a broader continuity in which seasons, landscapes, childhood, love, loss, and transformation become manifestations of a deeper coherence that cannot be reduced to chronological experience.

Within the perspective of Dichton, the poem directs the reader beyond individual recollection toward an awareness of existence itself as an open relational field.

Dichton Principle Demonstrated

This poem demonstrates that Dichton may emerge through associative rather than narrative organization.

Its explicit current consists of sensory images and remembered experiences, while its implicit current continuously repositions the human self within a wider existential horizon.

Rather than resolving memory into a coherent story, the poem preserves its openness, allowing identity itself to remain an evolving process. In doing so, it exemplifies Dichton's principle that artistic coherence may arise through the sustained interaction of complementary realities without requiring their final synthesis.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2026-07-05 19:06:03 ]



я неймовірно подячний за ці всі моменти
мені якось пощастило
вочевидь

із тим, що читачі прийняли це все якось правдиво
і з Вашими доповненнями
що ще потрібно авторові?

тим більше, коли сам автор не до кінця збагнув
хоча вже скоро 20 років як пройшло

яким чином це все працює

я міркую, що павук, котрий витягує зі себе
нитки, котрі зв'язуються у сіть, мережу, павутиння
котре є ним самим по суті
і котре може доставити йому поживу
будь-коли

може бути символом о чому би і не надії
надія не помирає
помирає будь-що іще

а павутиння надії бринить якось
комічно, трагікомічно, саркастично, сардонічно

у цім якби початок і кінець поезії
біль і розрада, навіть якщо вони запізнілі
і начебто закинуті давно
бо вони суть павук/автор/суб'єкт

хіба ні?