•  Забути про квіти

Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,

•  Пастух-віщун

Буденність відходить
Наче покірна валіза,

•  Сьогоніч бистрина зірок

Були часи Троянові,
Були часи трояндові,

•  Міра для тиші

Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,

•  Старі галузки для вогнища

Глиняні люди
Марять свої глиняні сни

•  Краплі айстрового меду

Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,

•  Краплі тирличевого меду

Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,

•  Нібито

Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:

•  Мовчазний бро

Мовчазний знайомий
Чи просто неговіркий бро

•  Порожній глек смутку

У дерев’яних снах
Старого рибалки на ймення Мартин

•  Скриня мовчання

Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає

•  Світанок якого не було

Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:

•  Шукаю фарби

Шукаю фарби:
Цей сірий світ сумний розмалювати

•  Музика Жовтої Істини

У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало

•  Там, за синім обрієм

Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука

•  Летимо в Небо

Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:

•  Пісня меланхолійного старчика Досить

Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів

•  Ver et vacuitas

Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,

•  Необачність і ключ

Скриньку
Легковажної жінки Пандори

•  Вулиця граків

Я довго йшов
Вулицями міста граків,

•  Епоха куряви

Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,

•  Порожній Едем: expulsio e paradiso

Сині проліски снива
Мальовані на білому полотні Едему

•  Кроки нечемних їжаків

Дощ, що падав щоп’ятниці
(Згори вниз, з хмар в океан)

•  Краплі ведмежого меду

Будівничі готичної вежі
Задивлялися в Небо:

•  Камінь серед ведмежих ягід

На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,

•  Краплі бруслинового меду

Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,

•  Краплі зимового меду

Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга

•  Річкові острови снів

Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:

•  Солодке вино вечора

Він робив морозиво зі снігу
Солодке, наче січневий вечір.

•  Прозора книга

Книга, що стала повітрям
Написана синьооким самітником,

•  Мідний шеляг для доктора

Ми таки дочекалися –
Сама Вічність прийшла до нас

•  Наче світанок

Зубаті красуні озера забуття
Дарують квіти латаття

•  Ноктюрн кам'яного човна

Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне

•  Розмова Едварда ІІІ з Філіппою де Авен на монастирському подвір’ї 25 січня 1327 року в Йорку

Едвард:
Сон – це тканина з овечої шерсті,

•  Час марних надій (серед падолисту)

Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз

•  Краплі горобинового меду

Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,

•  Краплі осіннього меду

Скажи осіннім квітам*:
Вітрила осені давно роздерті**,

•  Краплі бузкового меду

Так я пам’ятав:
Падолист-спудей

•  Краплі каштанового меду

Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,

•  Краплі гіркого меду

У вихорі готичних алюзій
Темних, як шпарка,

•  Краплі лотосового меду

Осіння новела,
Що написана на поверхні озера

•  Кіт, що любив баклажани

Сойка-віщунка
Пророчить журбу

•  Сховане тимчасово

У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,

•  Silentium caeli

Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,

•  Краплі очиткового меду

Стежка до ільмової левади
Вологої, наче першопочаток подиху,

•  Бородатий ангел

Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –

•  Краплі волошкового меду

Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів

•  Чорнильниця дивака

Один дивак,
Що майстрував собі крила

•  Стежкою кентаврів

Нічна варта* ступає
Стежею кентаврів.

•  Стрибки в синьому часопросторі

Живі телефони з очима синіми
Стрибають, як жаби, прямісінько –

•  Бузиновий полудень

Травневий дивак дощ –
Це мовчазний пророк,

•  Люди

Якось у п’ятницю я розкрив Коран і прочитав суру «Люди». Прочитав і мені написалось ось таке:

•  Мій зелений травневий деміург

Деміург з посмішкою шахового маестро
Палить люльку набиту листями авокадо,

•  Чаша, що зроблена з бронзи

Сонце – вухастий заєць
Малює знаки на жовтій глині,

•  Сумний гідальго

Я прийшов до брами,
А там самотній гідальго –

•  Солоне вино Еола

Друге пришестя Пандори:
Назбиралося дерев’яних скриньок,

•  Cordoglio

Серед лісу черепахових сутінок
Кульгавий мовчазний мельник

•  На фоні пейзажу

Корабель тисовий тесаний,
Вітрила якого пошиті

•  Риба на ймення Сонце

Ми зловили округлу рибу
Гарячу, як споконвічний вогонь,

•  Підкови для Фавна

Коваль, якого звали Мигдаль
А може Мігель

•  Казка про місто лисиць

Злива.
Ніби то не літо Калігули,

•  Сіре руно на плечі

Вдягнена в сіре руно
Збирає у кошик зорі –

•  Ртуть часу

З блискучої ртуті моєї фантазії
Злітають здивовані чаплі

•  Тінь звуків на траві

Абелю Янзсону Тасману – далекозору і вітрокроку, капітану і командору. Щиро.

•  Передмова до книги блискавок

Частуєш мене вином дощу,
Ніби то не зима, а маленький острів

•  Зелені монети мовчання

Монету,
На якій написано «Меланхолія»

•  По дорозі до хижки

Розмови втопились в старому озері,
Що поросло ряскою та лататтям:

•  Трохи про існування

Мокрі лицарі осені –
Поважні птахи граки

•  Заброда зозулі

Смугасті кіклопи
Вистрибують з текстів Гомера,

•  Aratores et ascensores

Коли слово посіяне
Зерном сваволі

•  Ноктюрн катеринщика Курта

Портрет намальований зорями
Прочанина, що приходить щоночі

•  Нічого особистого: просто осінь

Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,

•  Тінь тополі

На битій дорозі
До кумедного міста Реймса*,

•  Вони, рибалки

Я блукаю між хмарочосами,
Як останній король модерну,

•  Сулія Су

Над річкою Білою,
Яку печеніги назвали Альма

•  Колискова для небожати

Колиска тесана з чорних апострофів
Чи то з важких дерев’яних апокрифів

•  Далеко, за озером

Далеко за озером спокою
Людина йде стежкою невідання

•  Два флорини в жмені

Шматок вітрила сірого
Безпритульної дірявої каравели

•  Виглядаючи крука

Виглядаючи крука –
Чемного, як усі пророки-мислителі**,

•  Намалювати пейзаж

Ілюзорні вухасті кролики
Гризуть ілюзорну траву*

•  Мигдалевий трунок

Пригостив необачно
Трунком, зробленим з крапель дощу

•  Скло

Ведмежий пастух*
Оком червоним своїм

•  Погляд змії

У краю сліпих кипарисів*,
Що здіймають свої гілки-руки

•  Білий весняний трамвай

Всерйоз сприймаю міфи:
Наче замріяний Телемах

•  Архіпелаг міста

Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,

•  Десь там, далеко

Десь далеко від наших снів,
Далеко-далеко від квітучої вишні,

•  Весняне вино

Світанок – це сонна чапля,
Що прокидається на озері весни,

•  Плямистий журавель

Плямистий сон –
Фарбований вохрою:

•  Моє повернення

У долину анемон білих
Повернусь я весняним вітром,

•  Глибина ріки

Що ховається в глибині троянди
У сокровенній серцевині пелюсток?

•  Пейзаж намальований мушлею

Берег позбавлений відчаю,
Сліди на піску буття

•  Народ човнів

Поема про людей без облич –
Її пишуть на сторінках кам’яних книг

•  Станіслав: промені світла

Станіславе, ти човен, що пливе рікою буття,
Ти келих, що тримає в долонях Сонце,

•  Розхвильовані

У старій лютеранській книзі
Надибав слова про хвилі

•  Слідами блідого Сонця

У моїх снах закохані змії
Танцюють повітряні танці,

•  Човни

У морі легенд вогняних
Пливуть човни кам’яні –

•  Місто осінніх ілюзій

Місто рудою хвостатою кішкою
Відловлює галасливі трамваї –

•  Олень і троянда

У порожнечі липкій міжзоряній
Марево синіх ялинових мрій

•  Королівство самотніх постатей

Стукає в дерев’яні двері
Епоха полум’яних птахів

•  Оповісник

Медон-оповісник
Такий же пастух як і всі

•  Прогулянка у тьмі

Ніч бавиться моїм серцем
Як чужинка дорійського племені

•  Безбарвний димар

Безбарвні сліпі телефони
Наче кавалки віконного скла

•  Три пісні

Пісня вдівця

•  Скринька сутінок

Трохи опалого листя
Жовтого, наче дукат останнього дожа

•  Смак води

Епоха дивиться в душу
Скляними очима буття,

•  Осінні сни

Тепла осінь сонячних яблук,
А сниться відьма війна.

•  Мій лабіринт

У лабіринтах моїх бажань
Танцюючі дивоптахи метафор

•  Сім ночей

Під небом крихким наче скло
Ми ловимо місячних зайчиків,

•  Мідні ножі

Сріблясте мовчання дзвону
Зловісне, як вечір на острові Родос:

•  Полювання на синіх мамонтів

Запросив тебе – астролога та алхіміка
Втомленого манускриптами та мінералами

•  Темніє: скляна дорога

Розкажу про людину,
Що була бозна-де

•  Згасле вогнище

Нікому сказати, зовсім нікому,
Що Небо поранено в скроню,

•  Еолія

Жовтокрилі піфії
Співають мені пісню-пророцтво:

•  Шелест трави

Ми тужимо,
Бо майбутнє здається вигадкою:

•  Олівець зозулі

На острові іржавого літа
І теплих, як ренесанс вишень

•  Прядиво синього льону

Буття – це прядиво сну,
Який бачив колись Оріон

•  Літати як бусол

Чорним бусолом
Над лісом мрій здичавілих

•  Місто камінних спогадів

Місто камінних спогадів
Мурували над річкою води прозорої,

•  Голосіння святого Станіслава

Порожнеча трамвайних колій:
Оберемок кульбаб – для вінку,

•  Апостоли болю

Винахідникам колеса. Щиро.

•  Doloroso

Паяц павучої ночі
Малює німих вершників

•  Стіна звуків

Ніч руйнує залізні мости
Між кварталами міста ілюзій:

•  Втеча майбутнього метелика

Двері зачинені,
А майбутній метелик,

•  Спалений сад

Передчуття попелу – попелу ангелів –
Вона теж була попелюшкою –

•  Березень-Тристан

Березоль має імено таємне – Тристан –
Синьооким кельтом за порогом хати

•  Дорогами сколотів

Дорогою в сколотські Атени
Стаю самотнім, стаю травою,

•  Сірі квіти

Для птаха сірого ночі зоряної
Зібрав у жменю гірких бузинових ягід

•  Корабель синяви

Станіслав – корабель у морі Часу.
Я матрос, якого взяли на борт

•  Вежа снів

Під лисими зорями,
Над пухнастими хмарами

•  Глеки спогадів Сонця

Темні спогади Сонця
Про віки невблаганної тьми,

•  Сонце весляра

Сотні сонць гарячих
Моєї Вітчизни загірної,

•  Ла кієза ді Сан Джуліано Мартіре

Ріміні – це каламар старого монаха,
Що пише хроніки готів-варварів

•  Апокоиф жовтого листя

Дірявий черевик осені:
Взуваю його на босу ногу

•  Кієза ді Сан Джовані Баттіста

Дикі квіти сягають Неба –
Оцього, синього. Оксамитового.

•  Ла кієза ді Сант Агостіно

Чуже як сніг одкровення:
Відчуваю, як воно висить нещастям в повітрі

•  Темпіо Сан Фортунато

Сім ночей мандрує березоль
Від хмільних «п’яццо»

•  Палаццо Гарампі

Тягнуться в небо
Жовтими свічками

•  Площа Кавура

Під дощем пелюсток
Березневі розмови про каву

•  Палаццо дель Аренго

Кам’яне, кам’яне, кам’яне
Серце міста рибалок на березі моря,

•  Замок Сізмондо

Ти вмієш без страху
Дарувати мені квітку мигдалю,

•  Тріумфальна арка Августа

Пелюстки персиків мерехтять
У часопросторі мурів Ріміні:

•  Міст Тіберія

Із синьої річки етрусків
Яка тече тут одвічно

•  Темпіо Малатестіано

Магнолії оксамитові марширують
Під музику Паганіні-вигнанця

•  Дорогою крука

Дорога в праліс років відлюдника
Я прокладав її тростиною синього жайвора:

•  Попіл мовчання

Дерево синіх ілюзій
Височить самотою

•  Дерево для вогнища

Я потрапив під дощ
І то під рясний –

•  Зорі кольору криці

Між вчора і завтра
Зорі

•  Лист Астеріону post factum

Нитку одну, Аріадно,
Кладеш в руку – мені,

•  Окраєць Неба

Ще думки наче зерна
Не падали в зорану землю історії

•  Крик сови

П’ять пар чобіт
Князя Чорторийського

•  Чорний камінь

Чорний камінь
На шляху кинув

•  До небосхилу

Троянди співають псалом
Морю, яке народжується

•  Alphabetum Incognitum

Вірші, що написані на стінах в’язниці
(А хтось збудував її),

•  Туди, де дощі

Свою долю ховаю в торбу
З малюнком риби та лева,

•  Доктор Етернітас

Мій хвостатий друг
Колись був будинком

•  Porta lunae

Не перед брамою шукайте мандрівця,
А там, на тій дорозі - на шляху,

•  Всесвіт без снігу

Всесвіт без снігу
Завбільшки з троянду

•  Персидська троянда

Пишна персидська троянда
Яку оспівав життєлюб Хайям

•  Птах кольору пилу

Тому, хто стояв біля брами
Люди приносили подаяння:

•  Пейзаж намальований димом

Пейзаж намальований димом:
Ще жива поезія проростає зелом:

•  Оксамитове літо: вечір

Тягар літнього вечора,
Сутінок тога для патриція-лилика –

•  Станіслав: травневі сутінки

Станіслав – то місто з химерами,
Де написана книга бруківки –

•  Танці в етері

Розмови сонцеоких блукальців
Засипано пелюстками вишні:

•  Мить журби

Звуки – це квіти.
Вони зацвітають щоранку

•  Туманні блукальці Неба

Ловили в глибинах рибу,
А зловили камінь:

•  Упряж для вороних

Моє серце вирушало у подорож,
Покликало собі кучера чорновбраного,

•  Мовчання долонь

Мовчання –
Легке, наче подих пролісків

•  Напередодні

Майбутнє – це сутінки
Весняного вечора

•  Весняний одяг

Міняю одяг –
Чорний краватковий на плямистий,

•  Кінь сивий

А до мене прийшов кінь сивий –
Дивиться своїми очима синіми

•  Острів серце

На острові мого серця
Живуть мовчазні Робінзони,

•  Кам'яна мелодія

Написав, споглядаючи стару-стару світлину. Оцю.

•  Те, що в залишку

Сон – це тканина
Зіткана з льону,

•  Кристал води

Цієї зими,
Коли думки про Вічність

•  Світанок сонного сонця

У глеки налито світанок
Замість вина снігових елегій,

•  Чорний мармур

Місяць безбородим Фідієм –
Скульптором потойбічних Атен

•  Дощ просвітлення

Зимовий дощ – це холодні сльози
Блідого замерзлого меланхоліка Неба,

•  Сліди на снігу

А ти шукав відчаю
На березі березня,

•  Сховок

Ліс не сховає –
Він поглине як море –

•  На щиті

Я повернусь
У край наш овечий

•  Дні глухої осені

Дні завершення осені –
Наче мальовані амфори

•  Сині квіти самотності

Квіти самотності
Вирощую на кам’яних плитах –

•  Залізний журавель

Коли день полиновий, а ніч совина
Глипає Місяцем-лупалом у безсоння твоє,

•  Різновидності пітьми

Минуле – це книга.
Я це зрозумів дощавої ночі

•  Зіниці нещадного моря

Море має на диво колючі очі,
Море не дивиться – глипає

•  Срібне вітрило

Море,
Яке існує тільки в минулому

•  Світильник гасне

Птах не кричить – бо тьма,
Світильник гасне,

•  Ладнати вітрило

У високій вежі людських сподівань
Налий мені в чашу срібну –

•  Плавання кам'яних хмар

Міста мов човни кам’яні
Дрейфують у бік Вавилону.

•  Солодкий дощ

Руде і чуже Сонце
Зазирає крізь краплі дощу –

•  Провулки

Серед вулиць пізнього літа,
У лабіринтах провулків торішньої меланхолії

•  Торба Сивіли

У затінку лавра – дерева Дафни
Між двома струмками солодкими

•  Пеан Гефеста

У кузні, де підковують Фавна,
У темній кам’яниці Аркадії,

•  Час, що настав

Вже час
Метелику з жовтими крилами

•  Політ над брамою

Місто, яке назвали Воротами Неба
Зачинило мальовану браму Інанни,

•  Босоніж

Схожий на мене червень-схолар
Тупотить серед пташиних ясенів,

•  Дах

Він теж був руфером –
Майстрував дах на семи вітрах

•  Свита для Сонця

Ми сіяли жито на полі глиняному
Нашого болю, а зійшов мох.

•  Драгоман

Я драгоманом тепер
У війську зеленого лісу:

•  Плесо

У божевільному морі,
Яке я побачив там –

•  Брама

Я стою біля брами
Розчахнутої, як діжа

•  На скронях

На скронях старого ідола
Кам’яного, як все минуле,

•  Замість струн

Ми танцювали
Ногами босими під музику вітру

•  Холодна монета Місяця

Я збираю в діряву торбу метафор
Тіні весни Петрарки –

•  Центуріон очерету

Останній патрицій осені,
Що мав колись тогу,

•  Випити сни

Сни, в яких достигає пшениця,
Жовтогарячі сни колеса Сонця –

•  Той, що зачиняє брами

Якийсь дивак нетутешній
Малював на мої вікнах папороть –

•  Зимові сни

Зима мокра й холодна
Наче арктична риба Каласта,

•  Вік золотий

Винахіднику плуга – щиро.

•  Межа ностальгії

Падолист вчорашніх віршів,
Пізня осінь гіркої кави самотніх роздумів

•  Малахітова людина

Малахітова людина
Кришить своє серце в сільницю,

•  Час пітьми

У Кіммерії пітьма,
Яка шириться від молока

•  Берег ріки

На березі ріки мовчазної,
Яку оспівав флорентієць –

•  Помах крил

Я літаю між краплями
Дощу нескінченного,

•  Дикий аґрус

Дикий аґрус достиг
Під небом Верлена

•  На струнах

На струнах,
Яких давно не торкалися пальці

•  Монолог скрипки

Не турбуйте мене,
Коли граю я на залізній скрипці

•  Музика мовчання

Лицарям Місячного Сяйва та Горобиних Ночей

•  Рибалки

Тим, хто розмальовував глеки. Щиро.

•  Твій дім

Твій дім стоїть
У Кварталі Латинському,

•  Сумний балаган

У моєму серці
Театр акторів-безхатьок

•  Фарби для Місяця

Я купляю в крамницях Леванту
У чорновбраного Яго –

•  Вільні століття

Епоха синіми пролісками
Проростає крізь зотліле листя віків,

•  Самотній вогонь

Ті, хто розпалив вогонь
Серед моря каміння,

•  Зимові гуси

У місті
В якому ніколи не було трамваїв

•  Діти варварів

Босоногі мешканці лісу
Збирають білі камінчики –

•  Світ, якого нема

Світ, якого немає
Зобразив нам художник літер,

•  Джмелі

Ми думали, що життя – це книга,
А це лише вервечка

•  Темні слова

Темні слова
Зустрічаються в кожній книзі –

•  Сліди золотого лева

Сліди золотого лева
На піску, який залишила ріка,

•  Той, хто з тобою

Мені говорили,
Що в цьому місті зітхань

•  Прядиво

Та це не буття – це прядиво:
Плетиво ниток Порожнечі.

•  Сон серця

Моє серце горнулось
До білих зимових метеликів

•  Дорога: нічого не втрачено

У сірому світі хворих ілюзій
Губаті люди торгують дірявими душами

•  Виноград стиглої осені

Жовтень кульгавим грішником
Шкандибає до храму старих єрЕтиків

•  Будинок з химерами

Я зачиняю двері –
Важкі тисові двері

•  Стежка-ніж

Стежка, на якій кроків не чути
А лише шепіт

•  Мох

У башту моєї пам’яті
На самий горішній поверх:

•  Порожнє Небо

Відлітають ластівки –
Чорно-білі знаки апокрифів,

•  Тільки мовчання

Не кажіть мені нічого про крейцери,
Які ховають у своїх волохатих сумках

•  Про любов

Коли за вікном зелене Сонце
Грає в покер з божевільними шкіперами

•  Замість скрипки

Замість скрипки
У мене нині похмурий день:

•  Розчинення

Він називав її Лу
І просив не шкодувати про забуття,

•  Спогади зникли

Благодатний дощ змив спогади,
Як змиває зграя метеоритів

•  Дож

Іриси – квіти веселки,
Сині квіти босоногих арфістів

•  Мета

Кохана, нас омивала вода
Холодна й прозора

•  Загата горобиної ночі

У ставку горобиної ночі
Втопилися зорі-дівчата:

•  Втеча

Тікаю від власної тіні –
Від себе – такого самого «Я»,

•  Пісня потойбічної цикади

Щастя порожній глек:
Хочеться вірити в його існування,

•  Прочанин Ерідана

Я гадав Оріон – то мисливець,
Що вбиває оленів з очима вологими,

•  Журба невідома

Мені сумно так
Йти дорогою жовтою

•  Чужа самотність

Щемливо
Проростають дерева непам’яті

•  Колись

В якому підвішено зорі:
Не тільки Сіріус –

•  Жовтий потяг Сонце

Зі станції Падолист
На жовтому потязі Сонце

•  Доволі

Доволі листя,
Забагато насипала ти, Осене.

•  Брама

Ми думала, що це місто
І жили в ньому, кохана.

•  Час каміння

Вже час:
Полудень наче вино

•  Лічити горіхи

Кількість дерев
На вулиці Кленів

•  Фотони майбутнього

Зоряний шепіт
Чути в шелесті книг сторінок,

•  Вино дощу

Вино дощів
Наповнює наші чаші

•  Перелітні круки

Нинішня осінь гаряча мов серце,
Що пульсує між ребрами Сонця.

•  Куди тепер

Літо триває.
Хоча в душі – осінь,

•  Vigilia

Вітряки, вітряки, вітряки
Мелють повітря – не борошно.

•  Кожне Я

Кожне Я – це плетиво мотузок,
Старих корабельних канатів,

•  Сад і його господиня

Сад синіх очей
Садівниця-білявка,

•  Тверезе світило

Над містом п’яним
(І то не від бренді кольору осені)

•  Три книги

(Триптих)

•  Годинник журби

Ще молоді хмари
Так само кохаються в небі:

•  Прозорі звірі

Звірі прозорі блукають
У хащах моєї свідомості,

•  Мішок ночі

Жадібна відьма Ніч
Ховає свої чотири Місяці

•  Серце-метелик

Серце моє – ти метелик
З крилами кольоровими –

•  Бджоли

Люди-бджоли з прозорими очима-крилами
Збирають мед одкровення на луках щастя,

•  Загублений

Загубитись так легко в морі:
Коли вітрило подерте

•  Танці на кінчику леза

На кінчику леза ножа
Живуть тридцять два аптекарі:

•  Жасмин і сніг

Друзям, які були зі мною зимою 2014 – 2015 років. Там.

•  Золоті ножі

Золоті ножі променів сонця
Зарізали мою подругу ніч.

•  Прозоре серце

Серце людське
Схоже на шматок синього неба

•  Фараон Іхтамнєт

Фараон Іхтамнєт
Перетворився на мумію,

•  Нічого крім дороги

Дорогами розбитими
Скачуть вони в Донецьк –

•  Тенета

Небо нині кольору попелу –
Такі фарби були в художника злого,

•  Зозулі крик

Зозулі крик
Примерзає до циферблату

•  Жовта ніч

Все пожовтіло в пітьмі, Лоренцо*,
Навіть твоя недоречна Венеція

•  Там, за териконами

Там, за териконами – джаз,
Постмодернова музика,

•  Плаття Евтерпи

Чомусь погляд сумний
У цього трамваю з номером

•  Блукання сумної Ерато

Час – кульгавий жебрак
З торбою – Всесвітом,

•  Збирач горіхів

Я збираю горіхи,
Які падають з дерева,

•  Не повторюй слова осені

(Триптих)

•  Срібна монета осені

Місячна ніч –
Монетою срібною жебраку під ноги.

•  Тінь синьої кішки

Сторінками книги століття-калічки,
Сторінками цього збірника фейлетонів,

•  Попіл спогадів

Моє рідне селище
Засипає попелом спогадів.

•  Осінній шлях

А осінь у Скіфії
Так само сумна як війна.

•  Поле вестготів

Я блукаю
Серед подертого шовку Неба,

•  Годинники зупинились

Всі годинники зупинились:
Ніхто вже час не міряє –

•  На краю

Тезці і побратиму, людині і повелителю блискавок. Щиро.

•  Любити будильники

А я теж люблю будильники:
Оті – живі, оті – хвостаті,

•  Дзеркало на продаж

Цей світ – це крамниця дзеркал.
Кожне око вола від роботи втомленого,

•  Повернення

Він повернувся –
Тінню старого ясена,

•  Передчуття свiтанку

Синім конем скаче провісник світанку,
Сіріус – неба блідий поет складає касиди

•  Ноктюрн нірвани

Дзеркало
В яке зазирнула ніч

•  Краплі дощу на хижу відлюдника

Сонце вдягає штани апостола жовтої віри,
Взуває чоботи діряві захмарного Лютера.

•  Камінь білий

Я слухав шепіт каменю,
Що загубив кудлатий бог

•  Те, що забувають

Вечір гусне дощавим туманом,
Міцною кавою,

•  Місто моїх мрій

Місто моїх марень
Все танцює свої божевільні танці

•  Жадання забуття

Забуття совою сивою
Торкається кучерів –

•  Те, що сховала ніч

Моє серце
Стукіт копит повторювало,

•  Там, за річкою

У краю за рікою
У країні, в яку немає шляхів,

•  Даремно, все даремно

Даремно, друже, ти серед цих каменів,
Що ніколи не стануть хлібами,

•  Дiзнатись все

Серед глупої ночі епохи занепаду
Коли навіть Місяць заколочує себе в труну

•  Повітряні кулі очей

Я літаю над світом
На двох повітряних кулях:

•  Dominus fata

Мою долю майструє володар
Черлених кленів і холодного вітру,

•  Серце-човен

Серце-човен
У цій синяві вигадок,

•  Сховок

Що там, у лабіринтах моєї душі,
У її найтемніших закутках,

•  Ті, інші

Зима. І світ чи то посріблений,
Чи то заморожений. Чи просто мертвий.

•  Театр абсурду

Арлекін на фронті

•  Діана порожнечі

Металеві бджоли залізних вуликів
Не сплять ночами Діани –

•  Крижаний архангел

Брудної зими і сльотавої осені
Тиша.

•  Скрипка дощавої ночі

Я звик грати на залізних скрипках
Музику білої панни з очима блискучими,

•  Володар осені

А моїм життям бавиться
Володар осені:

•  Вогні серед порожнечі

А може це все, що лишилося:
Вогні – далекі, жовті, лускаті.

•  Погляд Неба

На землі оксамитовій
Де кожна левада – долина мертвих

•  1933

Чорне сонце чорного року,
Чорний хліб – тільки в мріях,

•  Серце дозрілим яблуком

Серце моє – ти дозріле яблуко,
Що висне на гілці осені холоду,

•  Дві кулі для Сократа

Сократ з автоматом – у бліндажі сирому,
Коли осінь дощава року оцього Божого,

•  Цвинтарі холодного Місяця

Підслуханий діалог тіней Арістарха і Платона.
Записано в ніч повного місяця в бліндажі «Безнадійний» у жовтні 2014 року.

•  Сира тінь моя

По річці життя норовистій
Перекатами та вирами,

•  Тога під назвою холод

Одягаються в холод
Жовтодзьобі філософи,

•  Шкаралупа місячної ночі

Мисливцям на вурдалаків присвячую. Щиро.

•  Рудобородий гномик

Бородатий гномик
Любив на ліфті кататись,

•  Шати небосхилу

Тим, хто був поруч в серпні та вересні 2014 року.

•  Розірване небо

Тим, хто не повернувся (на відміну від мене).

•  Зорі згасають

Зорі гаснуть
Лишається попіл –

•  Сполох дзвіниці попелу

Дзвіниця
Збудована з попелу

•  Пустеля без лабіринтів

Тільки пустеля.
Ось все що лишається

•  Мертві вершники, білі коні

Мертві вершники
Скачуть на білих конях

•  Хіба що вершник…

А мені – вершнику – тільки шматок дороги.
Хіба що. І то запилюженої. І то під ноги.

•  Сталактити черепа

А далі – тільки поле порожнє, засніжене,
Бо в черепі замість думок ростуть сталактити,

•  Коли запанує тиша

Коли замовкнеш моє серце?
Коли затихнеш, згасиш стукіт

•  Келих білий

Я наповню мій келих туманом
Густим, непрозорим, липким,

•  На поверхні

Часоплинність клаустрофобії
На поверхню ріки пелюстками

•  Чорні птахи торішніх снів

Чорні птахи торішніх снів
Дзьобають тіні мертвого Місяця.

•  Той, хто говорить

Я співаю деревам
Свою пісню відлюдника.

•  Мигдалевий шлях

Мій шлях гірко мигдалевий -
До землі помаранчів-каменів,

•  Офiра Високому Небу

Сколоти женуть коней
До мідної річки Калай,

•  Час важких хмар

Над степовою Елладою хмари
Важкі, як Сізіфа камені,

•  Касида про загублену землю

Земля моя степова, зранена, втомлена
Земле моя, в мене вкрадена,

•  Там і тут

А на війні як на війні: Сонце
Над нами вогненною кулею.

•  Пошуки

Я шукав Дао
З важким автоматом на плечі,

•  Я повернувся

Я повернувся з м’ясорубки війни,
Намагаюсь повірити, що це правда,

•  Газела про металевий дощ

Над Сарматією небо прозоре і чисте,
Над Сарматією вночі зірок намисто,

•  Газела про втомленого солдата

Поранений день помирав –
Посічений градом, порубаний ураганом,

•  Трава лагідна

Добре, що трава хороша –
Лагідна,

•  Люди заліза

Люди заліза
Нині під сонцем Апокаліпсису

•  Жарке літо

Жарке літо
Дарує металеві зерна,

•  Короткі сни

Сам собі
Нагадував отамана

•  Коли б не війна

Коли б не війна,
Небо було б прозорим озером

•  Доки живеш

Не продавай своїх спогадів
На сліпому торжищі безумців,

•  Моє індіанське літо

Нема кому довірити журбу,
Нема кому розповісти

•  Годуючи динозавра

Годую з руки залізного динозавра,
Чую, як по його металевих венах

•  Монастир віршів

Холодний день Столітньої війни.
Сосни білими монашками

•  Палаючий будинок

У цьому краю живуть тільки тіні –
Тіні людей та собак.

•  Кінь огненний

Огненний кінь копитом топче
Запашну траву спогадів,

•  Виноградарі

Ми виноградарі колючої лози,
Що росте на безплідному полі,

•  Пил війни

Коли ми їхали на війну,
Тільки сивина скронь

•  Вогонь

Наші душі – це шматочки Сонця:
Вогню одвічного.

•  Епоха прощання

Вчуся говорити «прощай»
Сонцю й деревам,

•  Шлях у майбутнє

Тобі лишився шлях в сьогодні.
Не в майбуття,

•  Мовчання не про нас

Мовчать не про нас.
Нас забувають.

•  Дім без запаху

А я оселився в домі,
Де давно не було квітів,

•  Слова-зерна

У землю, що зорана вибухами,
Що насичена металом,

•  Розділи сумної повісті

Я гортаю сторінки
Важкої трагічної повісті

•  Бліде сонце зими

Ми на втомлених плечах
Тримаємо всю важкість світу сього,

•  Озирнутись назад

Якби тільки мертві дні
Були позаду (коли озирнемось назад),

•  Акробати

Ми акробати:
Жонглюємо залізними інструментами,

•  Нічого

Мені нічого не потрібно в цьому світі:
Ні блиску діамантів, ні сонця золотого жмутку,

•  Моя офіра

Ми сонцепоклонники –
Люди у плямистому одязі

•  Все, що лишилось

Лишилася тільки тиша
У павзах між вибухами.

•  А я на війні

А я на війні.
І це не метафора.

•  Дороги моєї музи

У моєї музи
Дороги нині важкі:

•  Сліди посмішки

Була у мене торба посмішок -
Кольорових, як шматочки літа,

•  Свічадо бездонного колодязя

Зазирніть у колодязь
Виритий пошерхлими руками

•  Десь там

Десь там далеко в Африці,
Чи то десь в Трансільванії

•  Луганда

Чорний народ Луганди
Вилазить з глибоких нір,

•  Абстракція

Напишу слово «абстракція»
На сірому акулячому асфальті

•  Під копитами орди

Навіть квіти здійняли бунт
Супроти хана Батия,

•  Чистилище барикад

Ми всі зліплені з плоті і крові,
Наші тіла - це потріпані одежини

•  Бiла барикада

Ми будуємо барикаду зі снігу,
Ми теж альбігойці

•  Святий вогонь

Вогонь
Прийшов у давнє місто

•  Слова палаючого куща

А ви знаєте, що людей вбивати не можна?
Ви знаєте цю просту істину

•  Цигарка для Мельпомени

Гюстав!
Ти ж не жив у часи пихатого Риму,