Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Вячеслав Руденко (1969)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Отруйний час.
    … отруйний час не тримається рук,
    птахи всі в чорному, летіти завтра ранком,
  •   Без упину
    Коли наближається часу тремтіння,
    До клітки душі крізь свідомість шпарини,
  •   Кабальєро.
    Кабальєро , хлопці, мексиканці,
    Де ховаєтеся ви в далечині
  •   Нехай ще попустить на каву.
    Античний гульвіса на довгих ногах -
    Так тануть від смутку повіки!
  •   У мейнстрімі людських дурниць/
    Щезнеш мов викопна тварина
    У мейнстрімі людських дурниць,
  •   Вздовж коридору твого безмежжя.
    Вечір приймає подобу прани
    Справжнього кольору Бетельгейзе,
  •   Шукаючи дно
    Дітлахи серед ночі
    У чистий четвер
  •   У колі дивних дам.
    В місцях, де з нас регоче час
    І світовий бедлам
  •   Не шукай в латині світу несумісне...
    Комільтон* прегарний
    На волах підземних,
  •   Виглядаючи долю з труби.
    На шляху до зеленого гаю
    Гендлярі перетнули межу -
  •   Ще мить, чи дві.
    Ще мить, чи дві лишається до літа,
    Кущі потомлені і падають в траву,
  •   Над п’ятим кутом.
    Тихий шепіт над п’ятим кутом -
    Він не схожий на пісню драконів,
  •   Де ми так витончено вільні.
    Коли у радості безмежній
    Ми сподіваємось, що стрінем
  •   У звичці спиратись на співи.
    Безпорадна самотність,
    Кобзар, що холоне безславно…
  •   Cтовпи дороговказу.
    Тремтять стовпи дороговказу,
    За перелазами снопи
  •   В огудді стиглих огірків...
    Даремно думами ловлю я
    ліпнину мертвої бджоли,
  •   Не журись якщо ніч без дракону...
    Не журись якщо ніч без дракону!
    Не вступай з голубами в двобій!
  •   не більше
    зів’яли рум’яна печалі
    на плечі вмостилась гюрза
  •   Анахорет
    Анахорет був дубом лісу,
    Коли на листяному тлі ,
  •   Медоносні кольори.
    Кучеряві чорнобривці -
    Медоносні кольори,
  •   Викопна дивовижа
    Між павутиння ріка, а у шереху хижа.
  •   Бур’ян зимою балакучий...
    Ось монумет бунтарським грудям ,
    Коту, що спить на заздрість людям,
  •   Вкриті ковдрами криниці...
    Вкриті ковдрами криниці.
    У криницях скарб і крам.
  •   І нескінченність сподівання...
    Над золотом піску ковил,
    Бабок зухвалих викрутаси
  •   ...як життя пересувне...
    Знов зупинитися у двох кроках від суті,
    Зомлілим равликом від надлишку кутів -
  •   Над тлом розстріляних світів…
    Побачень кинуті зіниці
    Перебинтовані піском.
  •   Бджола зникає непомітно
    Помовч! З життя серед бабок
    Бджола зникає непомітно,
  •   Та пташки ще вертаються назад...
    Не треба довірятися весні -
    Стихає зло та лютні ефемерні!
  •   В гармоніях темної сфери
    Застілля, хрестини, посвяти-
    Немовби з рядна мішковини!
  •   В кропиві разом з дурницями
    КурІнь наш між негараздами
    В кропиві разом з дурницями,
  •   У кістках викопного бунтарства
    Апельсиновий рай!-
    Долучайся кордонів малярства
  •   допоки
    колись випадково можливо принаймі
    не був я ні разу в далеких степах
  •   Серед посвят
    Почуй!-як слово перевірка
    В змію закручене в кутку
  •   кам’яні лабіринти безсонь
    У кутку з іноземних аптекарів,
    Де торгують таємно кістьми ,
  •   в останню мить...
    Я все ще прагну сонця і весну,
    Чекаю на листа твого надвечір
  •   У ружах тьмяної доби
    Нам коні наснилися віддані,
    Нам брики наснились скляні
  •   Вірша стеблину обдирай з зіниці
    Дзвени у дзвоник вечір гомінкий -
    Котре з дерев?–горіхи,граб,ялиця!
  •   сузір’я Горобця
    сузір’я Горобця вже ковзає на Захід
    запізнюється жадібний візник
  •   Ллється дощ протиотрути…
    В тиші крапель- чарівниці,
    В глибині - голодний щур,
  •   Що там?–спитай...
    Пробий-но поглядом часи!
    Весною вмий лице!
  •   У білій млі наближеній богам…
    Віщуй скоріше мій горобчик зоряний,
    Угору пнися з охололих рук!
  •   314
    тебе знову відтворять по кісточкам
    з бурштину за одною вією
  •   літопис давніх турбот
    А чи дійсно той літопис давніх турбот
    Дотепер не читали між верб,
  •   Шляхом перших справжніх ліцеїстів…
    Це завжди ховалося під стріху
    У забутому гіллястому обійсті,
  •   На кордоні з безсмертям
    Суховій цей нестерпний, він схожий на стіни Пальміри,
    Де пташки серпокрилі пробили в камінні дірки
  •   Бурштин
    полісся…болота…далекі та близькі світи
    бурштин під ногами…у глині сліди від людей
  •   Якщо хочеш іще пожить
    Якщо хочеш іще пожить
    Не шукай у собі розваги,
  •   Перед початком першої сурми…
    У спробі все розрізати навпіл
    Ти Пі число сховай в собі допіру,
  •   зілля чорних долин
    З зілля чорних долин починай і вивчай
    В бурштинових кагатах між мідних родовищ,
  •   Так в цьому світі час пливе
    Я сім годин летів між слів
    А от куди не знав
  •   різнотрав’я
    серпом зрізаю стебла молочаю
    вирубую з землі густу осоку
  •   Травень
    Травень спалює сніг. Вишні бджолять у дворах.
    Жовтий мураха в піску мріє потрапити в Азію.
  •   Афон
    я прочанин в твій темний край
    лісом … бродами по камінцях
  •   Між хвиль і роздумів для світу неприродних
    Можливо там у мороці печер
    Хтось знов захоче написати віршик,
  •   Вітер з Монголії
    Вітер з Монголії - давні вселенські масштаби!
    Голос невпізнаний коней, чи жовтого дзен
  •   звичка
    в нас не здолати звичку до життя
    але вичерпна віра що минає
  •   У колах Фуко…
    Надломлено-ніжний,
    Як місячна ніч,
  •   коли не шкода часу
    на зорі коли не шкода часу
    козаки майструють вітряки
  •   гусінь рими схилу
    Мов з потойбіччя гусінь рими схилу
    Під сонцем вже розпушує трихоми,
  •   мій край
    де незбагненний край моя далечина
    ховає день за обрієм строкатим
  •   обіцянка
    Шукаєш з ким поговорити!?-
    У вільний час, вечірній час.
  •   шпаринка
    Чи запитаеш раптом де те Небо?
    І...скільки треба коштів щоб купити?
  •   У блакиті агав...
    По дванадцяте включно, а може і трохи згодом,
    Вітер з Дикого Заходу знову досягне мети!
  •   вирію…
    холодний вітер--
    отже вже досить
  •   сховай мене…
    сховай мене до кращих днів
    сховай!
  •   Скоро вітер мухоморний...
    Вуса сивого мольфару
    Завивайтеся, як просо!-
  •   Я буду жити...
    Я буду жити наче у ві сні.
    Чи на весні ?..Чи я не буду жити ,
  •   У кістках викопного бунтарства...
    Апельсиновий рай!-
    Долучайся кордонів малярства
  •   До Дня Незалежності.
    Не потурай мені моя незграбна доля,
    Щоб я їх мав --- оті веселі дні!
  •   Тихий дзвоник душі.
    Україно моя! Де ти? Що ти? Куди?
    Як оті пригадаю прабабині руки,
  •   У мареві абсурдів незворушних
    Розмовою порадуємо вітер
    Зітханнями про гаманець затертий,
  •   відлуння
    Палкі нестримні волошкові дні--
  •   Лист
    Я тут блукав в останні літні дні,
    Себе шукав--- оті блакитні очі...
  •   Лишились мрії, мрії...
    Чи я в тобі навічно віддзеркалюсь!?
    Ти десь пливеш…А я збираю сни…
  •   Химерні опади
    Химерні опади --- квітневий сірий дощ.
    Моє буття--- багате на надії
  •   Я чи ти? Чи тенета?
    Я чи ти? Чи тенета?
    Розповсюджено змову
  •   горобина ніч
    раптово в хату горобина ніч,
    а я навколішках...Святий Микола годить--
  •   А далі жовтень!
    А далі жовтень! Що таке життя ?---
    Сумнівна розкіш. Так дарують квіти
  •   утома
    утома споглядання крізь журбу
    на сенс життя своїх і нетутешніх

  • Огляди

    1. Отруйний час.
      … отруйний час не тримається рук,
      птахи всі в чорному, летіти завтра ранком,
      крізь світ крихкий одразу від сніданку,
      у невідомість ще незнаних мук,
      між трьох китів, що вигадало зло
      масне драконове, на сідалі із срібла,
      щоби не втратити чутливості до світла,
      залишивши розорене гніздо

      до себе, в рай, де ще живе малий,
      що здатний втішити, зігріти, раду дати
      отим, що ближні є твоїй душі тонкій
      і, відпускаючи, на дяку не чекати …



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Без упину
      Коли наближається часу тремтіння,
      До клітки душі крізь свідомість шпарини,
      У шепіт поволі від слова-склепіння,
      Пірнаєш раптово до сірої днини.

      Чи треба летіти за нею до краю,
      У світ непритомності глини голодний,
      Який не освячено вогником раю -
      Спочинку шукати в скорботі холодній,
      Де у нескінченності мацати простір
      І голос свій тихий за спів видавати,
      Де з шереху рук починається постріл,
      Де сплять безпробудно зрадливі Пенати
      І хмарно під небом, хоч вітер надії
      Поволі штовхає за Сонцем у спину
      І радить шукати рятунку у мрії,
      І рухатись далі у світ без упину…


      p/s
      https://www.youtube.com/watch?v=-QlsqyxUkro



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Кабальєро.
      Кабальєро , хлопці, мексиканці,
      Де ховаєтеся ви в далечині
      І чому всі ваші ворожбити
      Не шукають рай в Галичині,
      Не гуляють ранком серед Стрию
      В хитрих думах приміських пустель
      Може наштрикнули вас на шаблю
      Мимоїздом з Белзу в Куршавель?

      Кабальєро, сльози – аріози,
      Не цурайтесь дути у сурму,
      Не лякайтесь місячного гало,
      Як побачите в пітьмі ходу хресну,
      Щоб коли у затінку агави
      Станете спочити на шляху
      Запросили дурно вас на каву
      Чорні грифи ранком на даху…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Нехай ще попустить на каву.
      Античний гульвіса на довгих ногах -
      Так тануть від смутку повіки!
      Допоки не знайдуть в пісках дастархан
      Весняні кроти і шуліки.
      Бо навіть марнота між синіх небес
      Сьогодні хитка невесела ,
      У хутрах хмарин, де похмільний Зевес
      На ранок дурний і дебелий -
      Клекоче, штовхається в часу потік,
      Жбурляє між смертними лаву!
      Та хто б він не був -
      Дастархан чи бутік -
      Нехай ще попустить на каву…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. У мейнстрімі людських дурниць/
      Щезнеш мов викопна тварина
      У мейнстрімі людських дурниць,
      Як доїдлива поту краплина ,
      В день розтанеш між шахівниць.

      Не веселий!-Бо розум душить?
      Чи дістала брехня здаля,
      На кілках, де вітри ворушать
      Тінь нетлінного москаля?

      Мозолі на руках криваві -
      Третій рік за одним веслом,
      Поміж слуг, дорогих державі,
      Руйнувати всесвітнє зло…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Вздовж коридору твого безмежжя.
      Вечір приймає подобу прани
      Справжнього кольору Бетельгейзе,
      Сонце, як завжди, зникає рано
      В сутінки вогкі, неначе в клейстер.
      В шафах ховається павутиння,
      Кеплера профіль на амальгамі,
      Кіт цокотить у вікно в хатині,
      Птаха побачивши в чорній рамі,
      Вздовж коридору твого безмежжя,
      Наче примара дешевої склянки,
      Що врешті дісталася узбережжя
      І б’ється в надірваний край горлянки…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Шукаючи дно
      Дітлахи серед ночі
      У чистий четвер
      Грали в довгу
      Святими речами,
      Капелан клишоногий,
      Шукаючи дно,
      Додавав їм наснаги місцями.

      Гробарі–сиротинці,
      Як бачили хмиз
      В домовинах з мореного дубу,
      Застрягали у дуплах,
      Ховаючи в ліс
      Капеланову місячну згубу,

      Де як радість весільну
      Всім хижим птахам
      Берегли, щоб надовго віддячить
      За любов до святого
      Отим дітлахам
      І останньої гри не пробачить



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. У колі дивних дам.
      В місцях, де з нас регоче час
      І світовий бедлам
      Чекає радо всіх Парнас
      У колі дивних дам,
      Де Калліопа пастухам
      В мить світлої пітьми
      Готує дивний первоцвіт
      Для ранньої весни.

      В струмочках довгих між калюж
      Де ельфи і жуки
      Боронять стежки білих руж,
      Життю на всі смаки,
      Де швидше, краще ніж у муз
      Бджіл совість перейма,
      Бо справжніх дурощів людських
      В них не було й нема...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Не шукай в латині світу несумісне...
      Комільтон* прегарний
      На волах підземних,
      З таланом арфіста,
      У піснях про світ,
      Як борню без зброї
      В партитурах Ліста,
      В царстві недолугих
      Губить первоцвіт…

      Пробудися ж, друже!
      У потужних іскрах
      На вібриси срібні
      Наштрикни земне!
      Не шукай в латині
      Світу несумісне:
      Краще в дощ холодний
      Обігрій мене!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. Виглядаючи долю з труби.
      На шляху до зеленого гаю
      Гендлярі перетнули межу -
      Може брешуть анали! …Не знаю
      Я на каві лишень ворожу

      Серед діжок із біометаном.

      А веселий гульвіса Юхим
      Сяйво місяця, наче сметану
      Перевозить з Бердичева в Рим,

      Шляхом вогким глевким та похмільним,
      Серед посмішок злої весни,
      Там, де світ не моргаючи здувся,
      Надягаючи мокрі штани.

      Незалежно від руху Юхима,
      Як похмура вечірка між скель,
      Що співає шансон безупину
      Додаючи в горілку шанель,

      Серед бризок життя водограю,
      Де вози спочивають в порту
      Поміж гасел гучних, що чекають
      На масну контрабанду святу,

      На дешицю з чарівного раю,
      В доленосних часах боротьби
      Там, де очі душі сновигають
      Виглядаючи долю з труби…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    11. Ще мить, чи дві.
      Ще мить, чи дві лишається до літа,
      Кущі потомлені і падають в траву,
      Триває довгий дощ, страшна війна і жито
      Знов тихо сивіє під пісню грозову…

      Ті хто дотримуються таємниці й віри -
      Любителі солоного й весни -
      Штурмують телеграм, немов нічні кафіри,
      Залучені у битви записні.

      Та час минає, як минає свято
      Усіх освячених на смерть і на життя,
      У темних звивах на думки багатих,
      Що губляться в годину каяття…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Над п’ятим кутом.
      Тихий шепіт над п’ятим кутом -
      Він не схожий на пісню драконів,
      Що летять зголоднілі і злі
      Над ланами загублених мрій,

      Де далеко за довгим шосе,
      Між іржавих забутих вагонів,
      На розкопках брудної брехні
      Шелестить скороспілий пирій,

      Що знайде археолог- весна,
      Як розтануть надії на сніг
      І відкриються оку кістки
      Замість білих весільних троянд.

      Так буває, де доля масна
      Відчуває нечуваний збіг,
      І скресають від льоду річки
      Під контролем і наглядом варт.

      Та ніхто не чекає на нас
      З цигарками у жовтих зубах,
      Крім цигана з пучком сон-трави,
      Що рятує себе від нудьги.

      Що ж залишиться ще про запас,
      В розголоссі у п’ятих кутах,
      Крім щурів, що гризуть оберіг
      У тісних осередках журби...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Де ми так витончено вільні.
      Коли у радості безмежній
      Ми сподіваємось, що стрінем
      Чарівну парову машину
      На недосяжній глибині,

      Ми забуваєм про пожежі -
      Оту духовну порожнину
      Ба навіть, як гучне й строкате
      Промчить в ранковій далині.

      Коли ми щиро, ще й за рогом,
      Чекаєм палко і тривожно,
      На викопних неандертальців,
      То крик зозулі наяву,

      Ми не почуємо нізащо,
      Ба навіть, як під дах залізем,
      Чи ніж під стріху заховаєм,
      Чи то гетьманську булаву !

      І там в задусі, що під дахом
      Де бій ведуть півні ,чи мухи
      Де ми так витончено вільні,
      Де чхати нам на ту борню


      Вже як античні телемахи,
      Що втомлені нудним дозвіллям,
      В обійсті батька не розчуєм
      Молитву справжнього вогню…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. У звичці спиратись на співи.

      Безпорадна самотність,
      Кобзар, що холоне безславно…
      Килими клишоногі
      Куди ви повзете тепер?

      Бачиш небо!- Браміни
      Пливуть поміж хмар безугавно.
      І Хрещатик шумить
      Крізь вітрини у чистий четвер…

      Ні, не бачу! -
      У звичці спиратись на співи,
      Наче сивий Акин,
      Серед степу у час забуття,

      Все що є розсипай:-
      Жито, золото, цукор, оливи!-
      І гульвіс не цурайся
      Допоки триває життя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Cтовпи дороговказу.


      Тремтять стовпи дороговказу,
      За перелазами снопи
      І героїчної доби
      Шовкові віяла екстазу.

      В бурульках пломеніє лють,
      В гілках з розпушеного снігу
      Лунають крики печенігів,
      А в Небо сходинки ведуть,

      Мов шлях за шаховим конем,
      Де серед ночі пломеніє…
      Куди ж тікає розум днем?
      Від сіромахи – гречкосія,

      Що ще чекає на сурму
      І з неба коней виглядає
      В надії, що моргне йому
      Примхлива доля й не зомліє...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. В огудді стиглих огірків...
      Даремно думами ловлю я
      ліпнину мертвої бджоли,
      між бадилинами полину,
      на виноградному чолі.
      Не милий ні лимон ні корок
      Ні шлях асфальтовий глевкий,
      Що тягнеться крізь світлий морок
      Як присмак долі гомінкий

      Порадуй злодій шахівницю,
      Надпий молочного вина,
      Пішак несе життя дешицю,
      Вона як кров густа й хмільна
      Візьмем до прикладу сторіччя,
      Чи злуку злих хрестовиків -

      Завжди є для час на протиріччя
      в огудді стиглих огірків...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Не журись якщо ніч без дракону...
      Не журись якщо ніч без дракону!
      Не вступай з голубами в двобій!
      Не стрибай,наче кіт під балконом,
      З вогнедишними гаслами: – Стій!

      Не знайдеться у жодній з частинок
      Осяйної й охайної тлі-
      Бо для чого між дивних тваринок
      Запалила нам світло Кюрі?

      Так волочаться довгі корогви,
      Так несуть Cвіту змісту луску -
      Щоб пуститись в танок за порогом
      Згубних хвиль золотого піску…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. не більше
      зів’яли рум’яна печалі
      на плечі вмостилась гюрза
      у пустку осінньої ночі
      втекла непомітно сльоза
      сиділи на східцях мольфари
      під місяцем в гіллі вільхи
      тремтіли сполохані лали
      у серці ховались гріхи
      не більше не більше не більше
      ніж ніж на ранковій зорі
      світилися висновки Ніцше
      для хворої людством землі…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Анахорет
      Анахорет був дубом лісу,
      Коли на листяному тлі ,
      Немовби гурії гульвіси
      Вона промчала на коні!

      Лишивши шлях для серця смутку,
      В блідій розтанув ворожбі,
      Жбурнувши межі очі грудку -
      Відбиток сліду на горбі.

      Чи то на сон таке прийшлося?
      Чи то болото з під ноги?-
      Так добре між мурах жилося
      І на тобі - сліди й горби.

      Ніхто не відає... Ялини
      І ті закуті в однострій.
      Рядки латини між ожини,
      Часу страшного буревій…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Медоносні кольори.
      Кучеряві чорнобривці -
      Медоносні кольори,
      Переказуючи казки
      Не ховайтесь до нори!
      Красний місяць безупинний,
      Глини мідяний накат,
      Кіновар’ю процвітання
      Додавайте в водоспад!
      В глибину до місця сили,
      Де чатує водограй,
      Між граніту в гострих брилах
      Ніби зоряний джедай.
      Ніби німби в довгі кола,
      Мідних кучерів канву,
      Щоби мед в масних стодолах
      Відчували наяву…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Викопна дивовижа
      Між павутиння ріка, а у шереху хижа.

      В стулках альтанок ще чути відлуння розмов.

      Ти мов нащадок династії Тан -

      Викопна дивовижа.

      Я, ніби жовтий пісок ,що на берег зійшов.

      Ноги хитнулись! Можливо примара і голос

      Стали за вербами нам наганяти жахи,

      Чи то владар - покровитель - пробуджений Волос

      Нам серед ночі віщує у квітах віхи?

      Німби архангелів знов спіритично й натужно

      Рвуть хворобливу уяву, мов вранішній хміль.

      Марно утримати сльози очима – безглуздо -

      Крапають густо в пісок,

      висихаючи в сіль...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Бур’ян зимою балакучий...

      Ось монумет бунтарським грудям ,
      Коту, що спить на заздрість людям,
      Орлиним шпорам бойовим,
      Очам зеленим вольовим,
      Сріблястому у зимку саду,
      Коню з вівсом під виноградом,
      Розосередженості снів,
      Ганьбі величної царів,
      Магнітним вікнам, доленосу,
      Рукам, що заплітають косу
      І ворону з крилом одним
      В якому я, як білий дим

      Бур’ян зимою балакучий...

      Тріумф розумних неминучий
      Тікає, додаючи блиск
      Поточному життю бурлеску
      Вести отару королів
      На дно до висохлих морів ,

      Де вії смертоносних фей
      Давно вже в вапняки закуті,
      Де спить, утомлений від люті
      У мушлі схований Орфей…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Вкриті ковдрами криниці...
      Вкриті ковдрами криниці.
      У криницях скарб і крам.
      Під кущем сидять мисливці.
      Дух марноти ловить гав.

      Довгі гроші посивілі
      Линуть пташками з-за хмар,
      Наче тінь самаритянки,
      Злої долі справжній дар.

      Ховрахи кантарок* просять,
      День курить, кричить коза,
      Носить сіно Орест босий
      Дном чумацького воза …



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. І нескінченність сподівання...
      Над золотом піску ковил,
      Бабок зухвалих викрутаси
      І шеляг таємничих пасів
      Над смутком степових могил,
      Де красен день
      І сірий вовк,
      І Сонце блідне між хмарини,
      Щоб перейти у довгий зойк
      З життя поснулої пташини.

      Під перламутрами небес
      П’яту єства нам не зурочить-
      Ще молодість пасе Гермес,
      Ще конюшина мироточить!

      В піску чи в золоті степів,
      Що стане визначенням в часі ? -
      Серед снопів, серед шипів,
      В шовках від влади чи у рясі -
      Коса чи серп? Свята брехня!?
      Голодні ігри зазіхання?
      Крізь нескінченність сподівання
      На сталість Західного дня...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ...як життя пересувне...
      Знов зупинитися у двох кроках від суті,
      Зомлілим равликом від надлишку кутів -
      Незрозуміле доля перекрутить,
      А все уявне навіть поготів!
      В місцях омріяних можливість сунуть лісом
      Німіє від невпинності часу,
      Де поміж хмарами розірвана завіса
      Для всіх комах занурених в красу,
      І стиглий жолудь відчуває радість ,
      Коли до сонця дубом проросте -
      Так відшаровується раптом хибна святість,
      Як потрапляє в життєдайне і густе.
      З попутним вітром у кишенях – дірах,
      Коли за равликом ще зопалу жене,
      У світ двобою, де в надії і зневірі
      Вирує як життя пересувне …



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Над тлом розстріляних світів…
      Побачень кинуті зіниці
      Перебинтовані піском.
      Чи ще обтерти рушником?
      Чи ще обдерти слід живиці,
      Тремтливим рухом скрипаля
      Аж до раптової судоми,
      Перегортаючи альбоми
      Під зорями на Василя? -
      В час ворожіння й поготів,
      Немовби дивний Led -ліхтарик
      В руках дбайливих санітарок
      Над тлом розстріляних світів…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Бджола зникає непомітно
      Помовч! З життя серед бабок
      Бджола зникає непомітно,
      Щоб від згасаючого світла
      Залишить зоряний пилок
      Серед тремтливих довгих вій,
      Які неначе край портьєри ,
      Чи присуд комашиній ері,
      Що передує грозовій.

      Хрущі ховаються в пісках,
      Дзижчить комар над підвіконням,
      Ще - кажуть, що земля пласка,
      Любов буває двостороння -
      Скоріше брешуть, мов вірші
      Щемливо болісно і тонко,
      Як крик ляльковий крізь картонку
      У довгі весняні дощі...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Та пташки ще вертаються назад...
      Не треба довірятися весні -
      Стихає зло та лютні ефемерні!
      Темніють вени чорні нескінченні
      Дерев, що хтось покинув у вогні…
      І попіл згарища такий, що тло одра
      Квітневого, під вогкими вітрами
      Стає за цвинтаря Деметрі поміж нами
      Неопалимого незнаного добра.

      Та пташки ще вертаються назад
      Літати понад спаленим підліском
      Слідами викопного василіска
      Раз лютням вже нема чого сказать...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. В гармоніях темної сфери
      Застілля, хрестини, посвяти-
      Немовби з рядна мішковини!
      Чи знають,чи будуть ще знати ,
      Як губляться в часі Афіни
      У сушених чорних оливах!?
      Коли пропонують отруту,
      Що сповнена смаком поживи,
      Цей світ нам підносять як смуту,
      Чи цифру в руках Піфагора,
      В гармоніях темної сфери,
      Де вабить Персея Горгона,
      Де розум- притулок химерам.
      І охлос радіє завзято,
      Знаходячи свіжі могили,
      Щоб чути гучне: Алилуя!
      І гімни у славу Аттіли,
      Між гарпій, що прагнуть веснянок
      У логіках штучного змісту,
      У довгих запитаннях бранок
      Про згубу поета-арфіста,
      Де Мойри у плетиво долі
      Ховають ще крихту таланту
      Як кванти чи темні фотони
      В яких не буває константи…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. В кропиві разом з дурницями
      КурІнь наш між негараздами
      В кропиві разом з дурницями,
      А шафи набиті газдами
      Та вітряними дівицями.
      І давлять почасти крихітні,
      Почасти всепоглинаючі,
      Жахи і убивці логіки
      І ворон не заміщаючий.

      Годинники наймерзенніше,
      Як вдень не відчуєш радості!
      От взяти б в лапки теперішнє,
      Принаймі по собівартості.
      Додати до нього пасочок ,
      Чи колір яскравий мідяний,
      В шматочках нуги між пляшечок,
      У сніп заховавшись житяний…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. У кістках викопного бунтарства
      Апельсиновий рай!-
      Долучайся кордонів малярства
      Електричним лате
      Збитим в віхолах світобудов,
      Вапнякових печер ,
      У кістках викопного бунтарства,
      Де лапате й густе
      Ще живе між непевних основ.

      Де до зорь виповзає
      У хутрі ще заспаний тесля,
      Де по волі натхненно
      Летить мішура між щедрот,
      Ти на перші місця
      Став життя синтетичного пензля,
      Що до всіх берегів
      Вже веде нерозважливий флот…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. допоки
      колись випадково можливо принаймі
      не був я ні разу в далеких степах
      де в норах живуть ховрашки неохайні
      і сірі ворони сидять на стовпах

      де в дикому танці кружляють медузи
      у лоні допоки не висохлих рік
      і бабки руді як настирливі музи
      летять над болотом де блудить кулик

      подумайте лишень разом що за доля
      чи роль незначна котру гратимо знов
      і ми межі тих ховрахів серед поля
      допоки не знайдемо болиголов

      у відьми старої на ім’я Солоха
      й відразу побачимо відблиск зорі
      що вчора ховалася в драну панчоху
      у скрині залізній в глибокій норі

      і трапиться - все пригадається миттю
      можливо принаймі в годину лиху
      щоб темною постаттю люттю чи хіттю
      не стало завадою нам на шляху

      що тягнеться далі за обрій до краю
      де я не бував і мабуть не дійду
      допоки шукає душа водограю
      допоки ще вчить дивну шведську ходу

      260922



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Серед посвят
      Почуй!-як слово перевірка
      В змію закручене в кутку
      Шлях в рай почнемо від одвірка
      Раз маєм вдачу говірку,
      Бо східці - тільки як завдаток-
      Не піднімайся, не заходь!
      Звірине є всьому початок
      У вимірі людських чеснот,
      Серед посвят, що вкрай важливі,
      Щоб Небо бачити за двох
      Над краєм свіжої могили,
      Перед кінцем значних епох,
      Не боячися темних вікон,
      Завіс збуривши світлу бязь -
      Вся справа в швидкості говірки,
      Що тільки швидшає чимраз
      Та прогинається під тиском
      В напівділа, напівслова,
      Де комашиним тихим писком
      Повзе мов змій часу тасьма …


      p/s
      https://www.youtube.com/watch?v=qJq9y9xPKWs



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. кам’яні лабіринти безсонь
      У кутку з іноземних аптекарів,
      Де торгують таємно кістьми ,
      Під орудою справжнього Геккеля
      Хміль привозять семи до восьми.
      В батарейках із дивного літію,
      Ще палають весільним вогнем,
      В хворобливому стані Овідія
      Перелази в кущах хризантем.
      Клишоногих хатинок охайності
      В глині кОмину, в згубі речей,
      Ще заводять життя у безкрайності
      У провулки солоних очей,
      Де щезаємо ми поміж гамору ,
      В кам’яні лабіринти безсонь,
      У фольклорах з ординського табору,
      Де вогонь , і вогонь, і вогонь…

      040823



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. в останню мить...
      Я все ще прагну сонця і весну,
      Чекаю на листа твого надвечір
      Як звістку з голубом раптову з порожнечі,
      Як на додачу тишу голосну,
      Що з безтурботності дитинства й поготів
      Бринітиме як хвилі променисті
      В мені життям із недолугих слів,
      В кімнаті темній, де не має місця,
      Щоб мати силу вийти до води,
      До простору, де розум не неволя
      Де звук дзвінкий майбутньої доби,
      Ще не отруєний звабливістю сваволі.

      Все додаю до гілля жовтий мох,
      Як слід себе в тобі, щоб не спинитись ,
      Щоб мати змогу ту - злетіти й не розбитись
      в останню мить розділену на двох…

      p/s
      https://www.youtube.com/watch?v=rj3IbZV_YQM



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. У ружах тьмяної доби
      Нам коні наснилися віддані,
      Нам брики наснились скляні
      І гудзиків колеса мідяні ,
      І часу сліди слюдяні,
      Де світлі герої нелічені
      До бою стають на диби,
      Як гарні дівчата освічені,
      У ружах тьмяної доби …

      Щоб падали стіни злочинності,
      Де долю вгадав ворожбит,
      І боги весни та невинності
      Тримали в руках Білий світ



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Вірша стеблину обдирай з зіниці
      Дзвени у дзвоник вечір гомінкий -
      Котре з дерев?–горіхи,граб,ялиця!
      Вірша стеблину обдирай з зіниці,
      Як катаракти часу слід маркий
      Аж до слюди, що наче Білий світ
      У вікнах світиться раптово Світлом Бога,
      Де воля починається з порога
      З ланок помилок в ланцюги орбіт.

      Анали, святці, росяні псалми
      На перах гусячих, що шкіряться ночами,
      Карбуючи останні дні словами -
      Папір тримає все - та ти його не рви!
      Можливо хтось ще знайде в них покров
      У тих рядочках, наче зойк пташиний,
      Щоб розчинити крик душі, як в солов’їний
      Спів вічний,
      ангельский
      вогню світобудов…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. сузір’я Горобця
      сузір’я Горобця вже ковзає на Захід
      запізнюється жадібний візник
      проводить гребінцем серед замерзлих ягід
      ще раз і ще і ще й ховає в льодовик
      до викопних кісток свою чаклунську силу
      де яструби сидять на тятиві
      де дзеркало на цвях як сонях на могилу
      напнули довгі дні набридливі й сумні
      на жовтих шпальтах знать буття чи підсвідомість
      на гострих піках кров - to touch my heart to touch
      чим звабити життя що передує комі
      кому у вдалий пас швидкий віддати м'яч?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Ллється дощ протиотрути…
      В тиші крапель- чарівниці,
      В глибині - голодний щур,
      Віщуни на шахівниці
      Підбирають бджіл в міхур.
      Ллється дощ протиотрути.
      Пнеться риба на пленер.
      Спить у затінку крамниці
      Шарль Перро і Шарль Бодлер.
      Світляки до них приходять,
      Не бажаючи розмов,
      По норі із кам’яниці,
      Де захована любов.
      Твіттом вечір суне в двері,
      Північ вабить сивина.
      Південь б’ється у етері,
      Наче джміль об край вікна…




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Що там?–спитай...
      Пробий-но поглядом часи!
      Весною вмий лице!
      Що там?–спитай ,чи:Хто,єси,
      Для Сходу є живцем?
      Півшляху до найнижчих хмар
      Із піні сидру здуй,
      Ногою тупни, в дзвони вдар ,
      Зійди в траву густу!
      Ще вчора чвари й звірина
      І коди вин старих
      В місцях, де сива давнина
      Дурили світ земних,
      Стрибали вище білих руж
      Та вікопомних змов,
      Старий ховали Заповіт
      В сучасності оков!

      А завтра буде новий кпин -
      Здобутки й чудеса
      Зійдуть між випростаних спин
      Як вранішня роса…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. У білій млі наближеній богам…
      Віщуй скоріше мій горобчик зоряний,
      Угору пнися з охололих рук!
      Як прагне ранок світ ланів незораних,
      Як плаче ніч непізнаних сполук.
      Метелики зазвичай злі й безжалісні ,
      Короткий вік в конопляних чеснот.
      Лети-но швидше до кордонів західних,
      До гострих скель і райдужних висот -
      (Вже мариться ночами кров відродження.
      Вже пил опав із згаяних століть.)
      В нащадках рятівного охолодження,
      Немов джекпот життя несамохіть.

      Між осяйних лети і густо сіяних,
      До теплих рук тебе тепер віддам! -
      Обрізаним, похрещеним ,зневіреним
      У білій млі наближеній богам…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. 314
      тебе знову відтворять по кісточкам
      з бурштину за одною вією
      на сторінці триста чотирнадцять
      в допотопній п'єсі тридієвій

      а за тим зашумить черемхою
      чи дубок в конопельках з'явиться
      у вікно що травою зеленою
      наче словом вставним похвалиться

      від твого непростого характеру
      в шрифт кривий для нового прочитання
      де примітка на полі дактилем
      серця мертвого тихого стрітення...


      p/s
      https://www.youtube.com/watch?v=KBTRj_J5dtg



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. літопис давніх турбот
      А чи дійсно той літопис давніх турбот
      Дотепер не читали між верб,
      Щоб не знати життя всіх таємних істот,
      Що сідали на місячний серп? -
      Як тут тихо та вогко дарує мотиль
      Довгим вудкам веселий танок,
      Наче ковдру з латаття смарагдових хвиль
      Долучає до справжніх зірок.

      Очі хижих птахів не слідкують за ним,
      Не волає від смутку олень,
      На трухлявих пеньках сяє сріблястий мох
      І павук прослизає між жмень…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Шляхом перших справжніх ліцеїстів…
      Це завжди ховалося під стріху
      У забутому гіллястому обійсті,
      Голосило сірооким сміхом
      В день у тіні довгі і плямисті,
      Під горіхом, де півні дзьобали
      Хліб з долівки кам’яного дуба,
      Де собаки голубу брехали
      Правду, що завжди стояла руба -
      Злий сусіда тут за перелазом,
      Був завжди невчасним на світанку,
      Дратував американським джазом,
      Заглядаючи із досвітку у склянку,
      Подавав незрозумілі знаки
      Подорожнім впертим і м’язистим,
      Що допіру дерлись крізь гілляки
      Шляхом перших справжніх ліцеїстів…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. На кордоні з безсмертям
      Суховій цей нестерпний, він схожий на стіни Пальміри,
      Де пташки серпокрилі пробили в камінні дірки
      Вище рівня піску, там де Авва живе у зневірі,
      Тане сіль на колонах, біліють на схилах кістки.

      Мармур в залишках стін, скорпіони у щілинах змісту,
      У серпанку ранковому в довгих слідах на містку
      Ніч повільно щезає і місяць у зорях займистих
      Губить знов сновидіння свої у породу гірську.


      Так і в Будди, як в небі з’являються білі хмарини,
      Незворушність на мить покидає холодне лице
      І тремтить відображенням серед дрімотної днини
      Розігрітим під сонцем марким і отруйним свинцем.


      Та під шерехом пальм шлях у Вічність не стане відомим ,
      Вісім кращих з архангелів в рай не наблизять ніяк
      Там, де Авва ховає від нас у собі підсвідоме
      На кордоні з безсмертям в червоний омріяний мак…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Бурштин
      полісся…болота…далекі та близькі світи
      бурштин під ногами…у глині сліди від людей
      можливо ще тих що гасали тут серед сльоти
      шукаючи трепетний профіль замерзлих німфей

      все те що трапляється –дуже примарне й пусте
      у кризі боліт в череді де дрімає слимак
      поки не насниться йому непорочне й густе
      що знову зійде тут без гендерних квот і ознак

      в історії світу немає продовження…є
      лишень бурштинові уламки в багнюці століть
      які нам кидає під ноги мов карти круп’є
      аби ми могли загорітись і знову зотліть



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Якщо хочеш іще пожить
      Якщо хочеш іще пожить
      Не шукай у собі розваги,
      Що покрита пилком зневаги
      До покладок, де сплять чужі.
      Не турбуй їх зимовий сон!
      Накопичуй в словах отруту!
      Поливай у пітьмі цикуту,
      Де самотність будує схрон
      У надмірі своїх звитяг,
      Між світлин і примар зневіри,
      Щоб не зрадить свого кумира,
      Загубившись у світ нетяг.
      Запасайся на зло зимі,
      Наче щур під покровом ночі -
      Я не буду!- я тільки хочу
      Чути в спину, що ще живий !

      Що ще ціла Небесна твердь
      Там, де Словом рятують душі -
      Та мене ти не слухай, друже,
      У світах, де плекають смерть…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Перед початком першої сурми…

      У спробі все розрізати навпіл
      Ти Пі число сховай в собі допіру,
      Як бедрика, чи мрію ювеліра,
      Як ту красу, що держить суходіл,
      Де в цифрах вир сухих коловорот,
      Відтінків жовтих ніжно-золотого
      У силі набутого напівслова
      Надміру впертого, сягнувшого висот!

      Весна летить крізь час на крилах бджіл!
      Пилок, як цукор на губі пошерхлій.
      Що має рацію серед словес і стріл?-
      Хіба що золото мовчання в тиші зверхній
      Над дахом темним власної тюрми,
      Де кожен, наче недолугий бранець
      Ще квапиться утнути кращий танець
      Перед початком першої сурми…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. зілля чорних долин
      З зілля чорних долин починай і вивчай
      В бурштинових кагатах між мідних родовищ,
      Серпантинних ночей рух стрімкий не спиняй,
      Зберігай їх в собі доки дива не зловиш!
      Долучись до граніту науки творців,
      Дай їм довгий урок горобиного сміху
      В гімнастичних реляціях жовтих мерців,
      Царства сонного часу і білого снігу.

      Плач сміліше у горах під величчю бур,
      Заспокоюйся, як перестрінеш зозулю,
      Чи рунічний набір з кам’яних сигнатур
      Чи швидку, наче мить в серце сріблясту кулю…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Так в цьому світі час пливе
      Я сім годин летів між слів
      А от куди не знав
      І ось веселі Влади* снів
      Взяли мене до справ,
      Вони згадали по Цинь Хе,
      Як перетнули ніч,
      А хто чи що воно таке
      Не додали у спіч,
      Де незворотнє і пусте
      Охороняв би дзвін
      З магістром Ордену Цин Хе
      Чаруючих долин…

      Ли Сун казав Сунь-цзи живе
      Там, де панує дзен -
      Так в цьому світі час пливе
      І проростає клен.
      Заведено у ньому так,
      Є правило одне -
      Чим голосніший зір чи страх -
      Тим глибше наносне!

      Побачив паву – заспівай,
      Змію–неси на гній,
      А як нікого – розквітай
      У радості сліпій ….



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    10. різнотрав’я
      серпом зрізаю стебла молочаю
      вирубую з землі густу осоку
      земля мене здалеку помічає
      в її святій терплячості високій

      схиляються опальні ці створіння
      і наді мною рухаються тінью
      в це незбагненне світове цвітіння
      із необхідністю людського животіння

      неначе не траву зрізаю в полі
      а розтинаю власну білу шкіру
      природа терпить нашу ту сваволю
      щоб знову потім вижити допіру

      шматок землі її нікчемний і безправний
      собі порятувавши вряди-годи
      де б в небо піднялося різнотрав’я
      знецінене в мені від несвободи



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. Травень
      Травень спалює сніг. Вишні бджолять у дворах.
      Жовтий мураха в піску мріє потрапити в Азію.
      Всесвіт б'є через край крізь небо в підступних горах,
      на новий щабель по спіралі підносячи знов евтаназію.

      У кухлі засохле вино підгрунтям для плісняви днів.
      Безглуздо вивчати пісні ранкових ворон за вікном.
      За клунею у кущах, неначе щось загубив,
      бреше старий Сірко над висохлим полином,

      що зрізали позавчора вночі біля Східних воріт,
      на розі вічного Болю із Шовковим шляхом життя…
      Говорять розумні це поруч - лишень перерізати дріт
      І … проповзти через поле у стані самОзабуття.

      020523



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Афон
      я прочанин в твій темний край
      лісом … бродами по камінцях
      кажуть : заборгував – віддай!
      ти сповна тій предивній жінці
      сім пудів прегіркої солі
      золоте із рамен руно
      кажуть люди - живе без болю-
      значить вже не живе давно…

      270323



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Між хвиль і роздумів для світу неприродних
      Можливо там у мороці печер
      Хтось знов захоче написати віршик,
      Який як сталактит зворотніх сфер
      За стелю вчепиться, немов веселий грішник

      І буде прагнути сягнути глибини
      Парламентером зайвої тривоги,
      Що виповзатиме по сліду звірини,
      Відкинувши усі перестороги

      На шлях життя, де котиться квадрат
      Червоний наче з мрії Казимира,
      Що обіймає палко всіх дівчат
      Захищених від іпохондрій кліру,

      І переходитиме в жовті сторінки
      Між хвиль і роздумів для світу неприродних ,
      До вічності в гуцульські говірки,
      В печери часу вогкі й прохолодні…

      Тому вирішуйте чи варто дні вивчать,
      Що линуть в мороці між стін пінакотеки
      До терміну, де п’ята б’є печать
      В сургуч пергаменту метких античних греків



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Вітер з Монголії
      Вітер з Монголії - давні вселенські масштаби!
      Голос невпізнаний коней, чи жовтого дзен
      З юрт силіконових в стрій степової кульбаби,
      В тінь бодгісаттви між кланів злодійських байшень*.
      Те що проходить повз очі – довільне й жорстоке,
      Пісню пісень знов співає п’яненький арат*,
      В сірому пікселі ранком гуляє стоокий,
      Палить траву і будує для світу барак.

      В цьому повторенні мабуть ховає оДвічне
      Між викопних мастодонтів прихований зміст
      Справжньої сутності людства, як дурість хронічну,
      Доки чортів Третій Рим поганяє за хвіст …



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. звичка
      в нас не здолати звичку до життя
      але вичерпна віра що минає
      її ми не плекали до пуття
      а доля зла - вона не обирає

      неначе знає все заздалегідь
      у луках снів торуючи дорогу
      де ми ховаємося всі від лихоліть
      вночі псалми співаючи Дажбогу

      такі от звичаї така не хитра суть
      хто вірить снам той досягне узбіччя
      вселенського буття щоб знов напнуть
      його рядном на хрест середньовіччя

      щоб трапилась одвічна дивина
      відволікаючі надію на спасіння
      в краях де серед снів стоїть стіна
      нас розділяючи на різні покоління



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. У колах Фуко…
      Надломлено-ніжний,
      Як місячна ніч,
      Чи півень досвітній
      Що спить вздовж узбіч,
      Загубиться, згине у вогких лісах
      Зелених дрімотних,
      З церквами в очах,
      Де буде блукати,
      Тамуючи гнів
      До мрій пелехатих
      Від збурених брів,
      Між скронями в дзвонах
      Останніх годин,
      Самотній непарний -
      До скону один,
      Що грає із серцем
      І вічно кипить,
      Надламано й ніжно,
      Як лабрадорит
      З шипучою пристрастю
      В світу укіс,
      В яскраву заграву у зігнуту вісь,
      Що дика,мов хорда
      В сталевім жабо,
      Й хитка від погорди
      У колах Фуко…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. коли не шкода часу
      на зорі коли не шкода часу
      козаки майструють вітряки
      наливають в чоботи мелясу
      з оселедців крутячи гульки

      а позаду пнеться понад лісом
      вітер мандрів і далеко чуть
      як коза ганяється за лисом
      й витрішки сороки продають

      в лагідному погляді корови
      заховалась вереснева ніч
      щоб чекати нишком до Покрови
      вурдалаків з темних потойбіч

      метушливі лісові мурахи
      вже полюють ранком світляків
      у мішку невдахи-сіромахи
      що зібрав намисто з будяків

      041022



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. гусінь рими схилу
      Мов з потойбіччя гусінь рими схилу
      Під сонцем вже розпушує трихоми,
      Та ми не будемо жахатися симтомів
      У вогкі дні , щоб сяять синьокрило.

      Не будемо! Навіщо!? - В час зітхання
      На дівчинах минулих знак латаття -
      Ставкам під місяцем нічного обертання,
      Вугіллю в залишках грайливого багаття…

      Втечеш у поле – там вино з чорниці,
      Під кущ сховаєшся – знаходять коронери!
      Та все ж кінець з кінцем в стінах в’язниці
      Між рим і гусені гартуються манери,

      Щоб в куртуазній грі від Дон Кіхота
      І у відправах злих ілюмінатів
      Горіли в променях на гусені трихоми
      Для дів з минулого в якравім неформаті



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. мій край
      де незбагненний край моя далечина
      ховає день за обрієм строкатим
      блукає синьоока дивина
      і в'ється стежечка в незнаний світ кудлатий

      там ходять помаранчеві слони
      там стигнуть фініки на соняхах і вишнях
      і білим полуднем у луках заплавних
      зайчатка плигають серед снігів торішніх

      І котиться до обрію луна
      де в бубон ріжуть ховрашки у норах
      і піднімає брови давнина
      й здивована сорока б'є на сполох

      І гупає від щастя запальне
      юнацьке серце що шукає вроду
      й летить до обрію в майбутнє осяйне
      де Галя ранком знову носить воду

      170721



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. обіцянка
      Шукаєш з ким поговорити!?-
      У вільний час, вечірній час.
      У світі де дітей убитих
      Ховають тихо поміж нас.

      І чутно, як тріпоче грудях
      У темряві в глухих кутах
      Зрадливе серце між відлюддя
      І п’є твій жах, і п’є твій жах

      Ти родом з місця, де каштани
      Ще в силах мовити:- «Привіт».
      Але вже тане хміль, вже тане
      Вмирає хтось, а хтось розквіт.

      І я з цих місць, де нам судилась
      Надія в крові серед зла
      В багнюці мрії народились -
      Змія у мозок заповзла.

      Коли по вулицях йдемо ми
      То чуємо свої ім’я
      В піснях повстанських між прокльонів,
      Але чекає всіх земля!

      Їх наміри не дуже добрі-
      Крізь вушко голки не пройти!
      Побачивши далекій обрій-
      Червоні лишити хрести.

      Зустріну знову неодмінно
      Я вас в наступному житті
      І обіцяю, що руїни
      Не зрадять наших почуттів!

      Я обіцяю теплий попіл,
      В якому ми були б разом
      Відчувши раптом наглий постріл
      Крізь довгий сон, крізь довгий сон…

      191023



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. шпаринка
      Чи запитаеш раптом де те Небо?
      І...скільки треба коштів щоб купити?
      Чи має морок колір на потребу?
      Чи треба крила , щоб себе любити?

      Чи запитаеш, чом тебе пустили
      На землю знову долю марнувати?
      Я промовчу , бо про зірки не знаю.
      Віддам крилА свої
      до часу політати.

      І...ти втечеш від мене на світанку.
      Усі тікають так було од віку.
      Лети ...в ночі я знов напнув фіранку
      Лишивши в ній шпаринку невелику...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. У блакиті агав...
      По дванадцяте включно, а може і трохи згодом,
      Вітер з Дикого Заходу знову досягне мети!
      Мексиканська текіла завжди у союзі з народом,
      Спорадичні ковбої не терплять в житті марноти.

      Вздовж пустельного шляху, який оминає півсвіту,
      У блакиті агав ріже мишу грайливий койот
      Й демократи вже губляться в сенсах широкого вмісту
      Вікопомних здобутків між республіканських чеснот.

      Лівобоким автівкам мабуть перспективи не має!-
      Світ втомився від довгих сюжетів про власний геном.
      Ситі й тихі часи без свавілля й крові не минають -
      Чужеземці з Монголії кращі ніж свій кватерон…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. вирію…
      холодний вітер--
      отже вже досить
      шукати літо
      в день на подвір'ї
      ховає сонце
      в далечині
      гусяче пір'я

      ще не старий--
      вже не заможний
      проходьте люди
      я вас не знаю
      на повні груди
      гуси кричать--
      в небі зникають

      б'ється в очах
      кволий вогник
      обрій горить
      серце горить--
      наче летить до безодні
      вирію!
      вирію!
      вирію!---
      просить...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. сховай мене…
      сховай мене до кращих днів
      сховай!
      коли віднайдеш на землі Любов
      засяє знову Сонцем небокрай
      мов пташка з вирію я повернуся знов

      сховай мене від заздрісних очей
      від марнотратцтва часу ...від зими
      закрий мов темні ночі від людей
      що сунуть шляхом світлої пітьми

      сховай! сховай!!! - можливо я не вмру
      на глибині у схованці твоїй
      щоб в спогадах мов несвідомий рух
      з’являтися в усмішці чарівній...

      040420



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Скоро вітер мухоморний...
      Вуса сивого мольфару
      Завивайтеся, як просо!-
      Жовте просо, наче сонце
      Жемайтійського бобра.
      Скоро вітер мухоморний,
      Сни сакрально – прибалтійські,
      Дім повітряного сказу,
      Місяць вищого добра.

      Тулумбаси із Ворохти,
      Бартки довгі та кирпаті,
      Віз старий на дуба спертий,
      Гуцул з мідної гори -
      Вуса сивого мольфару
      Заплітайтеся у кворум,
      В кворум сірої зозулі
      У трембіти і хори!

      Бо ні чоботи, ні лантух
      І не помилка мисливця,
      Не Бердичівська крамниця-
      Марципан чи нонпарель!
      А секвенція Домінго
      Від бандури із ялиці,
      Як керманич Лакрімози,
      Як із крові карамель…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Я буду жити...
      Я буду жити наче у ві сні.
      Чи на весні ?..Чи я не буду жити ,
      А буду сном --- кружляти і тяжіти
      Як жовтий лист ,або весільні квіти
      І ранком танути у закутки тісні.

      І буде день і ясний і тяжкий
      Щоб хрест  нести ,шляхів тяжких чимало
      І днів багато...Та життя замало,
      Щоб втримати і душу зберегти.

      Я стану жити пошепки , чуттям
      Бо завинив життям своїм Любові,
      Бо й крик безсилий ,як не має крові,
      А кров без жертви не буває .В Слові
      Ця жертва співпадає з каяттям!

      І станеться ! І квітка проросте !
      З краплини крові до гори крізь грати.
      І у ві сні мені насниться мати,
      І серце стане дужче калатати,
      Бо є Любов ,а інше все пусте!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. У кістках викопного бунтарства...
      Апельсиновий рай!-
      Долучайся кордонів малярства
      Електричним лате
      Збитим в віхолах світобудов,
      В вапнякових печерах ,
      В кістках викопного бунтарства,
      Де лапате й густе
      Ще живе між непевних основ.

      Де до зорь виповзає
      У хутрі ще заспаний тесля,
      Де по волі натхненно
      Летить мішура між щедрот,
      Ти на перші місця
      Став життя синтетичного пензля,
      Що до всіх берегів
      Вже веде нерозважливий флот…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. До Дня Незалежності.
      Не потурай мені моя незграбна доля,
      Щоб я їх мав --- оті веселі дні!
      Я сплю весь час , тому не слід мені
      Жалітися (хоч звільненому воля…)

      Та раб звика й до суверенних грат.
      Нащо нам дбать свою зелену ниву,
      Бо --- «Ще не вмерла…» Шляхта на коні!
      За чарку гей !!! І--- Будьмо! Голосніш!!!
      Радій голото скоро стане диво.

      Само прийде , бо ми ж Европа. Знай!
      За «…надцять літ країна відбулася.»
      Бо й сліз уже нема, бо вже зайшлася
      Гіркотою , що хлюпає крізь край.

      А сивий батько , зганьблений Тарас,
      За ідола постав у кожній хаті.
      І вся Вкраїна , мов бездітна мати
      На домовині по Дніпру крізь час!

      2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Тихий дзвоник душі.
      Україно моя! Де ти? Що ти? Куди?
      Як оті пригадаю прабабині руки,
      То спливають на думку степи і сади
      І зелені вологі пахучії луки.

      Де їх бачу тепер?--- Тихий дзвоник душі.
      Дай-но Боже снаги , щоб його не приспали.
      Нас окрадено ,люди!!! Нас знову загнали
      Із червоної хащі в барвисті кущі!
      ID



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. У мареві абсурдів незворушних
      Розмовою порадуємо вітер
      Зітханнями про гаманець затертий,
      Про смуток кольоровий з дивних літер,
      Неїстівних частинок запах спертий
      Шляху наземного, де їх пече богема
      Для всіх істот прекрасних й осоружних,
      Де смерть душі у кожного окрема
      У мареві абсурдів незворушних,
      Прості рецепти для макітри й печі
      Додаючи фарбованому лису,
      Можливо він долучиться до втечі
      Із гаманцем до листяного лісу,
      Щоб втрапити дочасно , де далеко
      В ожинових кущах немає гніву
      І моститься на грабові лелека
      Над довгим берегом...

      очікуючи Шиву.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. відлуння

      Палкі нестримні волошкові дні--

      Інакшого у літа не буває!

      Кохання кров ,моя душа живая,

      Моє шаленство злету навесні.

       

      Не спи! Не спи!!!---в час ночі  не дрімай!

      Моя Любов  кривава розіп’ята.

      Зимова ніч на спалахи багата

      Свідомості, що пнеться у відчай

       

      Широким шляхом долі між руїн-

      Життя відлуння, в тихе й неглибоке

      У сутінках ранкових одиноких

      Де не знайдуть… і не назвуть своїм!


      27.11.16



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Лист
      Я тут блукав в останні літні дні,
      Себе шукав--- оті блакитні очі...
      Як краще мовити: "Не прагне ? Чи не хоче?-
      Душа горіть в пекельному вогні?"

      А серпень танув , як згаса любов.
      Ноги відбиток на піску... Минеться...
      Дніпро у сивій хвилі усміхнеться
      І почуття майнуть у вирій знов.
      ___________________________
      Холодній осіні самі нудні думки.
      Волога пам'ять. Вітер. Темні хвилі.
      Жовтяк-листок , як аркуш обгорілий,
      З адресою: "У згаяні роки..."



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Лишились мрії, мрії...
      Чи я в тобі навічно віддзеркалюсь!?
      Ти десь пливеш…А я збираю сни…
      В один із дней осінньої весни
      Незчуюся, як назберу на старість.

      А далі ніч і в дзеркалі моїм
      Два вогники як ті дитячі очі.
      Ти десь пливеш,а я… плисти не хочу.
      Я хочу бути кленом золотим.
      ________________________________
      А дощ іде…А вітер скаженіє
      Вже мокрий шлях і зорі на воді…
      Чи відзеркалиться твоя душа в мені?
      Вже й клен опав…
      Лишились мрії, мрії.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Химерні опади
      Химерні опади --- квітневий сірий дощ.
      Моє буття--- багате на надії
      Вологі очі, незбагненні мрії,
      Неначе ворожилось -- не жилось.

      А десь на Південь зеленіють дні,
      Верба назустріч котиками в полі.
      По жовтій глині я шукаю долі.
      Та ноги сиріють і холодно мені…

      А в головах кільце сріблястих хмар ,
      Мов вир у вічність . Глина ні до чого.
      Ми й самі глиняні , як Вавілонські боги…
      А пройде дощ і знову нас нема.

      Буття химерне. Незлічені дні.
      Дороги глиняні. Тіла не обігріті.
      Едине---Квітень! Скоро будуть квіти!!!
      Хай змиє глину повінь навесні.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Я чи ти? Чи тенета?
      Я чи ти? Чи тенета?
      Розповсюджено змову
      На землі маячні.
      Днів-кайданів сонети…
      До холодного скону
      Бігти через замети
      Пути рвати мені.

      Я чи ти? Вже закуте
      У нестримному русі,
      Вже не сила згадать ---
      Ту калину червону
      На зеленому лузі,
      Ту хатину біляву
      Не знайти не впізнать.

      Я чи ти? Де ми ,Мамо?
      Все шукаємо долі?---
      Все блукаєм в імлі
      Без надії на Небо.
      Молоді й сивочолі
      Чорну тягнем стежину
      Безпорадній землі

      Я чи ти? Чи тенета?
      Розповсюджено змову
      На землі маячні.
      Днів-кайданів сонети…
      До холодного скону
      Бігти через замети
      Пути рвати мені!!!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. горобина ніч

      раптово в хату горобина ніч,
      а я навколішках...Святий Микола годить--
      бо слухає ,та туга не проходить
      душа болить і захолола піч

      холодна кров – вугілля нетривке
      собаки брешуть, гайворон регоче,
      рясніє дощ і піч моя шепоче,
      і коло зав’язку у хрестика слизьке...

      так добрих справ і прагнуть ,і не втнуть,
      так серце слабшає ,неначе хто наврочив
      без віри молитов нема пророчих
      і слів нема ,і ангелів не чуть

      160918



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. А далі жовтень!
      А далі жовтень! Що таке життя ?---
      Сумнівна розкіш. Так дарують квіти
      І посмішки.Чи то закон тертя , чи то інерція
      ----Час прокидатись діти!

      А далі поспіхом турботи ,маячня.
      “Себе знайди!”---сумління прошепоче.
      І серце птахом в грудях залопоче,
      І закурить по закутках сміття…

      А далі жовтень …Стрічка золота.
      Як підсумок, гіркота набутого.
      Чи все зганьбив? чи ще лишив святого
      Душі на Великоднії свята?

      І погляд в Небо ясний і сумний,
      Бо серце маєшь недоречно тепле
      І Світові вороже і нестерпне.
      Бо й сам ти Світу кволий і чужий…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. утома


      утома споглядання крізь журбу
      на сенс життя своїх і нетутешніх
      людських подоб захованих в юрбу
      гріхів одвічних і катів прийдешніх

      очей що висохли що вже не лиють сліз
      що вже не сподіваються любові
      а лише смерті ждуть як відповідь на лист
      надісланий в чужі світи скарбові

      де поза хмарами ховає небуття
      без натяку на будь яке злиття
      з наявністю відсутності п’янкої

      де вічності до серця поклик вщух
      де спокій і від’ємний кожен рух
      і плине час без лінії чіткої...

      270319



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --