•  Кому про те оповідати?

Страшніше ніж бліді примари
Мерехкотіння верховодок,

•  Шинсу*

Де білих і відчайних
Боїться темний ліс!

•  Коли під сосною адепти

Коли понад яром варяги,
Коли під сосною адепти,

•  Кігті стерв’ятника. (Романс)

Губи завітрені,
Очі наведені,

•  Де небо п’є гарячу темряву

Отак приблуди сунуть мандрами -
Вони завжди чекають милості,

•  Без упину.

Коли наближається часу тремтіння,
У клітку душі крізь свідомість шпарини,

•  Вино коринтян

От якби Аквілон, чи вино коринтян,
Чи грабель ясеневих громада!

•  Карфаген.

Снопи вже зв’язані, вже Дао
Веде отару в бій як Пан!

•  У Началах Евкліда.

Ми ховали голки під корчами,
Залатали коноплями двері,

•  Між дзвінкими гарбузами.

Каміння Колосу,
Вакханок чорні очі

•  Мій вогник коханий (романс)

Страшна і жорстока,
Куди ти накажеш піти?

•  Під парасолею

Русяві і жилаві
Сунуть у дуван,

•  У крихтах долі хороводних

Шукай дещиці шлях природний,
Щоб помічати незворотне,

•  Біля мізинчика Святого ангела

За ці дрібниці дім не зводиться
Біля мізинчика Святого ангела,

•  Кицьки домашньої очі осінн

Сушилися гливи
І час не помітив

•  Співанка

Кордони бетонні, а ружі вздовж майже кармінні,
Під бубни і вигуки сунуть босоніж до краю!

•  На радість смертним

ніч що лякає великих псів
можливо відчує твою утому

•  В торбах конопляних.

За півнем півень йшов
вночі на бал, на бал -

•  Білий прапор

З незначною хибою на гемі,
Золотої геми аватарки,

•  Ніхто

Ніхто мабуть опівночі не в силах
Розлогу дати відповідь про вила,

•  Озирайтесь ж в зелені

Грак підступний олову
Заморочить голову,

•  Там де правду цідять

В Західної лірики
Галасливі боки

•  Крильця мідної бджоли

Дуже гарні кажанячі
Морди світлих кабінетів-

•  Tettigonia viridissima

Нам знову потрібні його піцикато ,
Зеленого коника в ружі невтішній,

•  Вершник

Він чоботи мив у терпкому вині,
І дев’ять століть провисів на сосні,

•  У дзвінкий делірій.

..у світлиці знову
повно гармоністів -

•  У заблюрених спалахах/

Залишайтеся в спокої,
Мовби привиди вранішні,

•  Чигирин.

Алебастровий дзбан над безоднею лине
У руці мозолистій безнадійної драми.

•  Miserables ІІІ

давайте станемо вино
в долонях теплих гріть

•  На драбині

у сусідній Жмеринці
гудзики стоокі

•  Над висохлим каламарем.

Клинок у клин – коса в полин -
Триває довга перекличка,

•  Пом’яни нашу землю у царині сну

Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -

•  У недбалості поважній.

З’їв три місяця і годі!-
Дивне в серці не спадає.

•  Звільнення

Коли напившиcя дощу,
Зомлілий серпень схватить руку,

•  Там, де блудить світом Бодгісаттва

Будемо живими буде й завтра!-
Надлишку уяви не здолати,

•  Рятують поле роси осяйні

Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки

•  Планиди стежкам неозорим.

Свята,перемоги,весілля -
Усе,як рядно полотняне.

•  Радійте простодушним.

Куди, куди зозулі
Набридливі ховають

•  Знов без тебе сумно

Знов без тебе сумно,
Знову криво, косо.

•  Торкаючись масок вертепу

Мені знову вже час ,
Там де тонко і дзвінко, і пусто,

•  Випадок смерті - пригода!

Випадок смерті - пригода, так коментує ШІ!-
може, коли й до Неба хтось із розгону скочить,

•  Моя руїна

крик монголів вже близько, моя руїна,
вибиває пил із буття земного

•  Лялька

Я старішаю, мовби лялька,
Не міняючи контур форми,

•  В полоні святого безлюддя.

Серафімові крила -
Не кров, ні вино, ні вода -

•  Спроба втечі

втекти до лісу спробуємо вранці
коли закінчиться у клуні деревій

•  Маловідоме, з Лао-цзи.

Скажи чому слов'яни одинокі?!

•  Романи бувають цукровими.

Романи бувають цукровими,
Як мед сновидінь в мріях зрошених.

•  Кабальєро.

Кабальєро , хлопці, мексиканці,
Де ховаєтеся ви в далечині

•  Шукаючи дно

Дітлахи серед ночі
У чистий четвер

•  Виглядаючи долю з труби.

На шляху до зеленого гаю
Гендлярі перетнули межу -

•  Ще мить, чи дві.

Ще мить, чи дві лишається до літа,
Кущі потомлені і падають в траву,

•  У звичці спиратись на співи.

Безпорадна самотність,
Кобзар, що холоне безславно…

•  Cтовпи дороговказу.

Тремтять стовпи дороговказу,
За перелазами снопи

•  Анахорет

Анахорет був дубом лісу,
Коли на листяному тлі ,

•  Та пташки ще вертаються назад...

Не треба довірятися весні -
Стихає зло та лютні ефемерні!

•  В гармоніях темної сфери

Застілля, хрестини, посвяти-
Немовби з рядна мішковини!

•  В кропиві разом з дурницями

КурІнь наш між негараздами
В кропиві разом з дурницями,

•  допоки

колись випадково можливо принаймі
не був я ні разу в далеких степах

•  кам’яні лабіринти безсонь

У кутку з іноземних аптекарів,
Де торгують таємно кістьми ,

•  У ружах тьмяної доби

Нам коні наснилися віддані,
Нам брики наснились скляні

•  Так в цьому світі час пливе

Я сім годин летів між слів
А от куди не знав

•  різнотрав’я

серпом зрізаю стебла молочаю
вирубую з землі густу осоку

•  звичка

в нас не здолати звичку до життя
але вичерпна віра що минає

•  коли не шкода часу

на зорі коли не шкода часу
козаки майструють вітряки

•  мій край

де незбагненний край моя далечина
ховає день за обрієм строкатим

•  шпаринка

Чи запитаеш раптом де те Небо?
І...скільки треба коштів щоб купити?

•  вирію…

холодний вітер--
отже вже досить

•  Скоро вітер мухоморний...

Вуса сивого мольфару
Завивайтеся, як просо!-

•  Я буду жити...

Я буду жити наче у ві сні.
Чи на весні ?..Чи я не буду жити ,

•  До Дня Незалежності.

Не потурай мені моя незграбна доля,
Щоб я їх мав --- оті веселі дні!

•  Тихий дзвоник душі.

Україно моя! Де ти? Що ти? Куди?
Як оті пригадаю прабабині руки,

•  У мареві абсурдів незворушних

Розмовою порадуємо вітер
Зітханнями про гаманець затертий,

•  відлуння

Палкі нестримні волошкові дні--

•  Лист

Я тут блукав в останні літні дні,
Себе шукав--- оті блакитні очі...

•  Лишились мрії, мрії...

Чи я в тобі навічно віддзеркалюсь!?
Ти десь пливеш…А я збираю сни…

•  Химерні опади

Химерні опади --- квітневий сірий дощ.
Моє буття--- багате на надії

•  Я чи ти? Чи тенета?

Я чи ти? Чи тенета?
Розповсюджено змову

•  горобина ніч

раптово в хату горобина ніч,
а я навколішках...Святий Микола годить--

•  А далі жовтень!

А далі жовтень! Що таке життя ?---
Сумнівна розкіш. Так дарують квіти

•  утома

утома споглядання крізь журбу
на сенс життя своїх і нетутешніх