***
у макітрі арійця олія і гніт
у човні фінікійця врятований світ
прилітали лелеки зеленіли кущі
на вцілілі макітри сідали хрущі
каравану хмарин дозволяли курить
кавникові на каву навчали просить
***
ми давно незалежні від зла і добра
наші душі безмежні як et cetera
механічно в кишенях ми вічка несем
ідеально неначе розкручений мем

ти полинь у думках до Альбера Камю
від звільняє живих від сліпого жалю
як голодного звіра у світі нездар
як від лісу горжетки дівочої жар
***
коли доля несправжня а серце мов лід
коли світло завчасно палаючий дріт
коли боги пішли невідомо куди
ти лягай у житах вздовж Святої води
не чекай на котангенс раптових рев’ю
не шукай серед степу солодку брехню
у молитві назавжди зв’яжи провода
щоби ранками танути в дощ без сліда
______________________________

для чого заздрить хвилям вітру
навіщо райдугу чекать
навіщо арія макітри
від брехунця ТV ховать
життю минущому пророчить
палати між чужих думок
де мить свідомості зурочить
часу натиснутий курок.