Автори /
Нестор Німцов
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Циганське Танго
•
Якщо
•
Кольори
•
Ось вам!
•
треба йти...
•
Стогін Адама
•
Камінь
•
Марш
•
Розставання
•
Критична точка
•
Первоцвіт
•
ОСТАННЯ МОЛИТВА БЕРСЕРКА
•
***...***...***
•
**********
•
Колискова для сина
•
Вибір
•
Кроки
•
Відчай
•
Прихід
•
Літня злива
•
О, як би я...
•
-*-*-*-
•
Осіння мУка
•
Зірка
•
Церква
•
Останній бій
•
Весняна гроза
•
АНТИПО-10
•
Лабіринт
•
Орбіти
•
ПИХА
•
ЖАЛО
•
Щем
•
Осінній етюд
•
Час лікує
•
Поза часом
•
Порив
•
Пастух
•
Підморгування на
•
Революція
•
* * *
•
Чому?
•
Смерть Літнього Сонця
•
Всихання
•
Заповіт
•
Над Стіксом
•
Янголи із брудними ногами
•
Останнє слово
•
Сірий ранок
•
Голос із неба
•
Хіть
•
Сліпий
•
Поети
•
Нервів праща
•
Справжнє кохання
•
Замрія
•
*******
•
Місто
•
Смеркає
•
Самозванець
•
Божевільний
•
* * *
•
* * *
•
Весна
•
Верба
•
Ностальгія
•
* * *
•
Мірка
•
Моя гальба
•
Покута
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Серед Хвиль опівнічного Неба,
Над Прибоєм солоних Сузір’їв,
Над Прибоєм солоних Сузір’їв,
З полегкістю в саду зітхнули квіти,
Яких тобі я більше не нарву.
Яких тобі я більше не нарву.
Жовтим кольором закінчується Літо,
В’ялим запахом знесилених лісів.
В’ялим запахом знесилених лісів.
Іду і дивлюсь на зловісну комету,
Котра перекреслила небо безхмарне.
Котра перекреслила небо безхмарне.
Сіру фарбу видушує Осінь сумна
На палітру, ущент розграбовану Літом.
На палітру, ущент розграбовану Літом.
Осінь нишком прокралась в Едем
Обпекти жовтизною листя.
Обпекти жовтизною листя.
Я міг би стати каменем,
Лягти під твій поріг,
Лягти під твій поріг,
Калини вогненний сік
Я
Я
Випаровує ніч тугу втрати з очей,
Вітер листям закидує двері до Раю,
Вітер листям закидує двері до Раю,
Що з тобою зробили, брате,
Хто примусив так низько впасти,
Хто примусив так низько впасти,
Чи можеш ти звільнитись від вітрів,
Які у серці творять хуртовину?
Які у серці творять хуртовину?
Великий Одіне! Не дай ось так піти:
Конати безпорадно в тиші сірій.
Конати безпорадно в тиші сірій.
Життя - ессей!
Зіпсовану картину
Зіпсовану картину
Позаду смогом душаться міста:
До нас не долітає жоден крик.
До нас не долітає жоден крик.
Моя любо дитино!
Спи,
Спи,
Твоя печаль - це реквієм для муз,
Немає сил для подвигів і звершень.
Немає сил для подвигів і звершень.
Готуйся: завтра за своїм порогом
Почуєш кроки. Це приходить Хтось,
Почуєш кроки. Це приходить Хтось,
Я вже йду -
А ти залишаєшся.
А ти залишаєшся.
Весна рубає білий кокон снігу,
Я, розпростерши крила, рвуся в світ,
Я, розпростерши крила, рвуся в світ,
Дивлюсь на дощ
Крізь брудну призму скла,
Крізь брудну призму скла,
За сотні миль
Крізь часу павутину
Крізь часу павутину
Очі закльовані зорями,
Пальці порізані струнами,
Пальці порізані струнами,
Вмирати Літо заповзає
Під жовту ковдру Осені,
Під жовту ковдру Осені,
Пізньої ночі,
Йдучи по дорозі,
Йдучи по дорозі,
Закрита церква
На осілому горбку.
На осілому горбку.
Неба стогін, Землі двигтіння...
Я пірнаю в безумство бою,
Я пірнаю в безумство бою,
До світанку не сплю.
Ніч втікає вікном,
Ніч втікає вікном,
Їдеть поїзд номер десять
Прямо у своє депо.
Прямо у своє депо.
Неспокій. В серці гупають литаври:
Я заблукав, заплутався в думках;
Я заблукав, заплутався в думках;
На перехресті двох наїжджених орбіт
Застряг шматок розбитої планети.
Застряг шматок розбитої планети.
Знов мої божевільні музи
Мене украли у Землі
Мене украли у Землі
Коли закінчував Господь
Творити Світ-
Творити Світ-
Десь там, де палить буйні трави
Із неба скинута зоря,
Із неба скинута зоря,
Серпень з неба
Змітає у воду
Змітає у воду
На мене сідає
Галактик зруйнованих пил.
Галактик зруйнованих пил.
Ігноруючи час,
Нелегально живу,
Нелегально живу,
Нам, молодим, проститься божевілля.
Меча бери частіше до руки:
Меча бери частіше до руки:
Вертикально
Гніздяться
Гніздяться
Це все не так: вино вином- весна весною!
До пекла встигнемо - для нас там є броня.
До пекла встигнемо - для нас там є броня.
Відцвіли помаранчеві квіти
Листопадової весни.
Листопадової весни.
Я змагався із ним -
Хто швидше
Хто швидше
О Націє! Чом твої пишні груди
Зів'яли у брудних руках чужинця,
Зів'яли у брудних руках чужинця,
Над слизом густого смогу
Голови повітряна куля
Голови повітряна куля
Всихаємо...Замало нам поживи,
Щоб рясно-буйно квітнути-рости.
Щоб рясно-буйно квітнути-рости.
– Скажи, мій батьку, тільки не мовчи:
Чому згасає в погляді вогонь,
Чому згасає в погляді вогонь,
В каламутній воді по коліна,
Руками вчепившись міцно
Руками вчепившись міцно
Ви бруд місили босими ногами
Під сміх товпи, що наче жало в спину.
Під сміх товпи, що наче жало в спину.
Без сповіді я хочу відійти
І виплюнути в світ всі рештки яду.
І виплюнути в світ всі рештки яду.
Дощ, як садист, гвалтує підвіконня,
На кухні кран вторить йому луною.
На кухні кран вторить йому луною.
Я дивився на вас, комахи,
Що зовете себе людьми,
Що зовете себе людьми,
Поспати-б... Та знову блукаючий нерв
Знайшов епіцентр спокуси.
Знайшов епіцентр спокуси.
Щербатий Місяць татуює
Мільйон сузірь на грудях Ночі,
Мільйон сузірь на грудях Ночі,
Кожен ранок поети все гірші...
Каліопа, згвалтована Бахусом,
Каліопа, згвалтована Бахусом,
Повертаюсь без тебе,
Гашу ліхтарі,
Гашу ліхтарі,
Справжнє кохання – це губи
цілунками скусані в кров,
цілунками скусані в кров,
Коли вирушаю в дорогу,
Розтинаючи тілом простір,
Розтинаючи тілом простір,
Швидше від вітру,
Крізь райдуг палітру
Крізь райдуг палітру
Світ ліхтаря в перегарі міста
Над головою змикає простір,
Над головою змикає простір,
Смеркає,
Сонце падає
Сонце падає
В сорочку чоловіка
я витираю ноги,
я витираю ноги,
Хто я?
Бог, що від божих прав
Бог, що від божих прав
Звідкіля ця нелюдська сила
У людей, що тримають небо,
У людей, що тримають небо,
У небі нічному
на цвяхах зірок
на цвяхах зірок
"Кипить Весна! А я покусаний, сиджу.
Не ким-небудь - "коханою особою"!
Не ким-небудь - "коханою особою"!
Ніч залазить до мене у ліжко,
Називає своїм єдиним,
Називає своїм єдиним,
Там, де під музику відлиги
в танці бавились ми,
в танці бавились ми,
– Що є для тебе вічність?
– Мить одна!
– Мить одна!
Час вимірює простір
Годинника кроками.
Годинника кроками.
Ми так мріяли в путь - та не встигли,
День промчався повз нас на захід.
День промчався повз нас на захід.
У флейту комина осінній вітер свище,
Зриває зжовклу черепицю з даху.
Зриває зжовклу черепицю з даху.