ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Нестор Німцов / Вірші

 Верба
Ніч залазить до мене у ліжко,
Називає своїм єдиним,
Присягає мені Всевишнім,
Що вагітна від мене віршем.

Кохатись до ранку благаючи,
Вербу мою зрадити просить,
Без сорому підставляючи
Під цілунки груди і коси.

Я не можу здолати спокуси,
І до темної Ночі втікаю,
Під отруйні зірок укуси,
Десь до самої брами Раю.

Ніч веде мене попід руки
Під склепіння важке небозводу.
Закрутились у гніздах круки,
Хоч далеко іще до сходу.

А Верба у німім безсиллі
До спокусниці ревнувала,
Безнадійності сльози лила,
Що на моїх щоках висихали.

Буйний вітер, що другом звався,
Не підтримує мої крила.
Я із нею один зостався,
Цілу ніч мене Ніч любила.

А під ранок злякали півні
Коханку темноволосу,
І відчув я неспокій дивний
Й переляку холодні роси.

Вона ж за мідяну монету
В будь-чиє ліжко вкладалась,
І кожнісінькому поету,
Наче першому віддавалась!

І вважав себе кожен єдиним
Повновладним господарем Ночі,
А під ранок, убитий коханням,
Дарував чорним крукам очі.

Я розбите повішаю серце
На Вербі, що єдино-вірна,
Я для цілого світу мертвий,
Доки дихає Ніч лицемірна.

Ніч випльовує в небо комети,
Згусток сонця засох на губі.
Вчора вішалися поети...
І кожен чомусь на вербі.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-03-25 04:17:18
Переглядів сторінки твору 6562
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.666 / 5  (4.682 / 5.3)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.609 / 5.29)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.22 22:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 08:57:53 ]
Дуже сильно і красиво. Але дуже-дуже сумно. У Вас щось трапилось не приємне, так? Все буде добре: все що робиться чи не робиться - на краще. А вірш гарний, хоч і суїцидний. ВІТАЮ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:37:09 ]
Гарно, але трохи збивається ритм, у багатьох рядках не вистачає складів.
З теплом, Варця;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:40:52 ]
Романе, де ти тут побачив суїцид?

Несторе, мені не здалося, що в двох останніх катренах ритм різний? Це задум?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:51:55 ]
Ні, на щастя- все добре, щось таке може і було колись, але воно зазнало терапії забулося. В жодному разі принципово не люблю виливати на читача свої муки і страждання, негатив. У віршах воно вже перекипіло і стерилізувалося. І не мало б становити загрози:-) Я не хотів би, щоби будь-коли комусь вони зіпсували настрій. Це, швидше, повчальний вірш, застереження молодим і наївним. Говорю так, наче я дуже старий і досвідчений
:-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:53:54 ]
Хіх, коли у молодих вітер в голові, чорта з два Ви їх навчите;)))
(по собі знаю)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:56:03 ]
4 Варвара Черезова: Дякую, аж тепер помітив що такі да:-)
Прошу, звертайте мені частіше увагу на різні нерівності, бо самому вже не видно, звик до твору, як то дуже часто буває :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:57:02 ]
Якщо Ви так просите то буду звісно)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:57:25 ]
4 Чорнява Жінка:
Дійсно так, в кінці він звужується, як хвіст змії
:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:59:14 ]
4 Варвара Черезова: Але, будь ласка, не дуже прискіпливо, бо я дуже "чюткій і ранімий" :-)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 10:02:33 ]
Ну я спробую))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 10:02:40 ]
4 Роман Бойчук:
Суїцидності тут не мало би бути, бо коли поети вішалися- я лише розбите серце повішав:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 10:14:02 ]
Нестора, не беріть близько до серця.., і не варто його вішати. Судячи з вірша - його призначення творити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Анноун (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 11:21:08 ]
:)
Вітаймо у Майстернях носія маскулінності, дівчата!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 11:27:07 ]
А мені найбільше сподобалися 1 і 4 катрени :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гонта (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 11:49:01 ]
Цікавий вірш. Але трохи задовгий. Трохи б тій змії обрубати хвіст. Від того, думаю, вона б була ще симпатичнішою.