ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.24 13:43
не продирався у достойники
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри

Борис Костиря
2026.04.24 13:03
Листок осінній скроні посріблить
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.

Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства

Сергій Губерначук
2026.04.24 11:26
Він вибухнув,..
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.

4 квітня 1989 р., Київ

Тетяна Левицька
2026.04.24 10:46
Не жаліла себе ніколи,
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.

Юрій Гундарів
2026.04.24 09:44
Звичайно, такий відгук свідчить про щире бажання його автора знайти ключик від серця того чи тієї, хто може допомогти стати членом якоїсь творчої спілки, видати власну збірку за рахунок видавництва, зрештою, стати лавреатом… А якщо не зможе, ось тоді можн

Іван Потьомкін
2026.04.24 08:16
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.

Віктор Кучерук
2026.04.24 05:50
Знову в грудях б'ються хвилі
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.

Охмуд Песецький
2026.04.23 22:07
Крізь версти юності - до зрілості й сивин,
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.

Коханням ділячись, його я не ділив,
А щиро поділяв - і вистачало.
І стільки розливав, що мій полив

Володимир Невесенко
2026.04.23 21:42
Ти не прийшла...
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.

Та я чекав.
Вслухався в голоси,

хома дідим
2026.04.23 21:20
вивчав місцеву фауну і флору
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої

Євген Федчук
2026.04.23 21:13
Волоколамський Йосиф вивів строго
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с

Іван Потьомкін
2026.04.23 19:09
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем

Костянтин Ватульов
2026.04.23 18:48
Мовчазні твої губи до біса приємні та трохи вологі,
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не

Ігор Терен
2026.04.23 17:39
                    І
Як за весною прийде літо,
так за війною буде мир.
Який не є орієнтир,
навіщо зайве ворожити,
чи то відкине кінь копита,
чи ноги простягне емір.
Гадай на гущу і на карти,

С М
2026.04.23 13:00
І поки любов уві всіх почиває
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі

Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову

Борис Костиря
2026.04.23 12:49
Впадаєш в сон, як у нову затоку
І виринаєш неводом без риб,
Бажаючи поринути углиб
Й довіритись вселенському потоку.

На мілину тривожну і безплідну
Ти напливаєш у старім човні.
І тільки на жаданій глибині
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Нестор Німцов / Вірші

 Верба
Ніч залазить до мене у ліжко,
Називає своїм єдиним,
Присягає мені Всевишнім,
Що вагітна від мене віршем.

Кохатись до ранку благаючи,
Вербу мою зрадити просить,
Без сорому підставляючи
Під цілунки груди і коси.

Я не можу здолати спокуси,
І до темної Ночі втікаю,
Під отруйні зірок укуси,
Десь до самої брами Раю.

Ніч веде мене попід руки
Під склепіння важке небозводу.
Закрутились у гніздах круки,
Хоч далеко іще до сходу.

А Верба у німім безсиллі
До спокусниці ревнувала,
Безнадійності сльози лила,
Що на моїх щоках висихали.

Буйний вітер, що другом звався,
Не підтримує мої крила.
Я із нею один зостався,
Цілу ніч мене Ніч любила.

А під ранок злякали півні
Коханку темноволосу,
І відчув я неспокій дивний
Й переляку холодні роси.

Вона ж за мідяну монету
В будь-чиє ліжко вкладалась,
І кожнісінькому поету,
Наче першому віддавалась!

І вважав себе кожен єдиним
Повновладним господарем Ночі,
А під ранок, убитий коханням,
Дарував чорним крукам очі.

Я розбите повішаю серце
На Вербі, що єдино-вірна,
Я для цілого світу мертвий,
Доки дихає Ніч лицемірна.

Ніч випльовує в небо комети,
Згусток сонця засох на губі.
Вчора вішалися поети...
І кожен чомусь на вербі.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-03-25 04:17:18
Переглядів сторінки твору 5966
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.666 / 5  (4.682 / 5.3)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.609 / 5.29)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.22 22:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 08:57:53 ]
Дуже сильно і красиво. Але дуже-дуже сумно. У Вас щось трапилось не приємне, так? Все буде добре: все що робиться чи не робиться - на краще. А вірш гарний, хоч і суїцидний. ВІТАЮ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:37:09 ]
Гарно, але трохи збивається ритм, у багатьох рядках не вистачає складів.
З теплом, Варця;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:40:52 ]
Романе, де ти тут побачив суїцид?

Несторе, мені не здалося, що в двох останніх катренах ритм різний? Це задум?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:51:55 ]
Ні, на щастя- все добре, щось таке може і було колись, але воно зазнало терапії забулося. В жодному разі принципово не люблю виливати на читача свої муки і страждання, негатив. У віршах воно вже перекипіло і стерилізувалося. І не мало б становити загрози:-) Я не хотів би, щоби будь-коли комусь вони зіпсували настрій. Це, швидше, повчальний вірш, застереження молодим і наївним. Говорю так, наче я дуже старий і досвідчений
:-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:53:54 ]
Хіх, коли у молодих вітер в голові, чорта з два Ви їх навчите;)))
(по собі знаю)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:56:03 ]
4 Варвара Черезова: Дякую, аж тепер помітив що такі да:-)
Прошу, звертайте мені частіше увагу на різні нерівності, бо самому вже не видно, звик до твору, як то дуже часто буває :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:57:02 ]
Якщо Ви так просите то буду звісно)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:57:25 ]
4 Чорнява Жінка:
Дійсно так, в кінці він звужується, як хвіст змії
:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:59:14 ]
4 Варвара Черезова: Але, будь ласка, не дуже прискіпливо, бо я дуже "чюткій і ранімий" :-)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 10:02:33 ]
Ну я спробую))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 10:02:40 ]
4 Роман Бойчук:
Суїцидності тут не мало би бути, бо коли поети вішалися- я лише розбите серце повішав:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 10:14:02 ]
Нестора, не беріть близько до серця.., і не варто його вішати. Судячи з вірша - його призначення творити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Анноун (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 11:21:08 ]
:)
Вітаймо у Майстернях носія маскулінності, дівчата!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 11:27:07 ]
А мені найбільше сподобалися 1 і 4 катрени :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гонта (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 11:49:01 ]
Цікавий вірш. Але трохи задовгий. Трохи б тій змії обрубати хвіст. Від того, думаю, вона б була ще симпатичнішою.