ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Нестор Німцов / Вірші

 Верба
Ніч залазить до мене у ліжко,
Називає своїм єдиним,
Присягає мені Всевишнім,
Що вагітна від мене віршем.

Кохатись до ранку благаючи,
Вербу мою зрадити просить,
Без сорому підставляючи
Під цілунки груди і коси.

Я не можу здолати спокуси,
І до темної Ночі втікаю,
Під отруйні зірок укуси,
Десь до самої брами Раю.

Ніч веде мене попід руки
Під склепіння важке небозводу.
Закрутились у гніздах круки,
Хоч далеко іще до сходу.

А Верба у німім безсиллі
До спокусниці ревнувала,
Безнадійності сльози лила,
Що на моїх щоках висихали.

Буйний вітер, що другом звався,
Не підтримує мої крила.
Я із нею один зостався,
Цілу ніч мене Ніч любила.

А під ранок злякали півні
Коханку темноволосу,
І відчув я неспокій дивний
Й переляку холодні роси.

Вона ж за мідяну монету
В будь-чиє ліжко вкладалась,
І кожнісінькому поету,
Наче першому віддавалась!

І вважав себе кожен єдиним
Повновладним господарем Ночі,
А під ранок, убитий коханням,
Дарував чорним крукам очі.

Я розбите повішаю серце
На Вербі, що єдино-вірна,
Я для цілого світу мертвий,
Доки дихає Ніч лицемірна.

Ніч випльовує в небо комети,
Згусток сонця засох на губі.
Вчора вішалися поети...
І кожен чомусь на вербі.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-03-25 04:17:18
Переглядів сторінки твору 6563
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.666 / 5  (4.682 / 5.3)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.609 / 5.29)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.22 22:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 08:57:53 ]
Дуже сильно і красиво. Але дуже-дуже сумно. У Вас щось трапилось не приємне, так? Все буде добре: все що робиться чи не робиться - на краще. А вірш гарний, хоч і суїцидний. ВІТАЮ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:37:09 ]
Гарно, але трохи збивається ритм, у багатьох рядках не вистачає складів.
З теплом, Варця;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:40:52 ]
Романе, де ти тут побачив суїцид?

Несторе, мені не здалося, що в двох останніх катренах ритм різний? Це задум?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:51:55 ]
Ні, на щастя- все добре, щось таке може і було колись, але воно зазнало терапії забулося. В жодному разі принципово не люблю виливати на читача свої муки і страждання, негатив. У віршах воно вже перекипіло і стерилізувалося. І не мало б становити загрози:-) Я не хотів би, щоби будь-коли комусь вони зіпсували настрій. Це, швидше, повчальний вірш, застереження молодим і наївним. Говорю так, наче я дуже старий і досвідчений
:-)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:53:54 ]
Хіх, коли у молодих вітер в голові, чорта з два Ви їх навчите;)))
(по собі знаю)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:56:03 ]
4 Варвара Черезова: Дякую, аж тепер помітив що такі да:-)
Прошу, звертайте мені частіше увагу на різні нерівності, бо самому вже не видно, звик до твору, як то дуже часто буває :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 09:57:02 ]
Якщо Ви так просите то буду звісно)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:57:25 ]
4 Чорнява Жінка:
Дійсно так, в кінці він звужується, як хвіст змії
:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 09:59:14 ]
4 Варвара Черезова: Але, будь ласка, не дуже прискіпливо, бо я дуже "чюткій і ранімий" :-)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 10:02:33 ]
Ну я спробую))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-25 10:02:40 ]
4 Роман Бойчук:
Суїцидності тут не мало би бути, бо коли поети вішалися- я лише розбите серце повішав:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Бойчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 10:14:02 ]
Нестора, не беріть близько до серця.., і не варто його вішати. Судячи з вірша - його призначення творити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Анноун (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 11:21:08 ]
:)
Вітаймо у Майстернях носія маскулінності, дівчата!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2008-03-25 11:27:07 ]
А мені найбільше сподобалися 1 і 4 катрени :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гонта (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-25 11:49:01 ]
Цікавий вірш. Але трохи задовгий. Трохи б тій змії обрубати хвіст. Від того, думаю, вона б була ще симпатичнішою.