ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.12.24 12:14
Ці паростки весни проб'ються безумовно
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.

Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу

Сергій Губерначук
2025.12.24 09:23
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.

23–24 серпня 1996 р., Київ

Віктор Кучерук
2025.12.24 06:54
Мов тополиний пух прилинув
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.

Артур Сіренко
2025.12.23 23:51
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих

С М
2025.12.23 22:04
О докторе добрий – на поміч!
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?

О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок

Олександр Буй
2025.12.23 21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...

Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова

Борис Костиря
2025.12.23 19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.

Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,

Микола Дудар
2025.12.23 17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:

Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп

Тетяна Левицька
2025.12.23 17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.

І не страшно іти,

Кока Черкаський
2025.12.23 15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами

Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,

Сергій Губерначук
2025.12.23 11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.

Віктор Кучерук
2025.12.23 08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.

Тетяна Левицька
2025.12.22 19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,

Іван Потьомкін
2025.12.22 17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере

Борис Костиря
2025.12.22 15:26
Ліс як віддзеркалення
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.

Олена Побийголод
2025.12.22 13:54
Із Олександра Васильовича Некрасова *

Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Нестор Німцов / Вірші

 *******
Швидше від вітру,
Крізь райдуг палітру
У снах божевільних полину.
Безглуздо хоробрий
Розіб’юсь об обрій
І марно для світу загину...

А, може, спинюся
Над клаптем землі
Невкритої брудним ганчір’ям,
Прокляттям волячої німоти,
Стервом мрій і воронячим пір’ям?

Де незаймані груди,
Незламані шиї,
До Всесвіту пуповина,
Де палаци – не стайні,
Де вціліли останні
Молекули України.

Я виколю очі
Всім хтивоохочим
Упавши із неба круком,
І, після бою,
Гарячою кров’ю
Розтечуся холодним бруком.

Не змитий дощами,
Не вбитий сльозами
Бродитиму грізним духом.
Як стане не треба –
Повернусь до неба:
Милуватись Галактики рухом...




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-03-27 17:48:38
Переглядів сторінки твору 2734
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.404 / 5  (4.679 / 5.3)
* Рейтинг "Майстерень" 4.344 / 5  (4.594 / 5.28)
Оцінка твору автором 3
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.22 22:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-27 18:32:34 ]
Несторе,
У чомусь Ваша поезія мені є близькою.
Вона мені просто подобається.
Запитання:
***
"Прокляттям волячої німоти," - ВОЛЯЧИЙ, -а, -е. 1. Прикм. до віл. // Признач. для волів. // Власт. волові. 2. перен. Дуже міцний, сильний. Волячі очі.
То так задумано, чи це мо` "волаючої"?
***
Мо` би подумати над "неба"/"треба"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-27 19:15:52 ]
"Волячої"- саме так. Тут мається на увазі німа, безмовна покірність волів, призначення яких - невпинно їсти й ремигати, терпіти ґедзя й батога, і важко працювати аж до скону... Ревуть воли - самі знаєте коли .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-03-27 19:22:13 ]
Ой, із тими волами... Терплячі, покірні. Тягнуть вози, працюють, терплять - і мовчать.
Безсмертне Франкове: "Ті, що терплЯть, варт того, щоб страждати"!
А може, бідолашна тварина генетично так закладена - тупо терпіти? Може, то природа її так рятує?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нестор Німцов (М.К./Л.П.) [ 2008-03-27 19:46:35 ]
Еге ж, тупо...
Великий тлумачний словник сучасної української мови каже про нього так:
"ВІЛ, вола, ч.: Кастрований бик, якого використовують як тяглову силу. "

Отак і нас намагалися завжди "обеззброїти, оскопити, примусити землю жерти, жить спокійно заборонити і не дати спокійно вмерти..."




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2008-03-27 21:10:21 ]
Видно, жи не марно Ви, Несторе, загинете, якщо брати до уваги МЕТУ!