•  інтертекстуальне (В.О.)

розділяють не (с)тільки гори
не моря не ліси...

•  * * * («вже не поезія в мені – за сивиною...») (В.О.)

вже не поезія в мені – за сивиною...
не тільки видима – на серці сивина

•  Не... нео... ново... (В.О.)

нові герої із не-ново-світу...
новодоганить не-героїв світ...

•  Нокаутоване Місто (В.О.)

нокаутоване Місто... в нім містика – яв
кольором неба твого невдоволена вічність

•  * * * ("на чому тримається...") (В.О.)

на чому тримається доля? на сні...
на сливі що падає-падає...

•  *** ("усі поезії... їх сік кора і стебла...") (В.О.)

усі поезії... їх сік кора і стебла...
весь осад осуд гнів... пташине молоко...

•  Тодішнє місто (В.О.)

я все згадую знаєш не можу спинитися
повертаюся в наше «тоді»

•  твої львови і леви... (ностальгійне) (В.О.)

постають поміж спогадами
не вінці кришталеві –

•  Андерсен. Із циклу "Монологи" (В.О.)

я Андерсен… о не дивуйтесь: я
погладшав трохи… в тім прекраснім світі –

•  без… (В.О.)

без-адресна допомога – ніби нікóму
скласти подяку у відповідь начебто нíкому

•  зима без сні... (В.О.)

у нас своє – не горе то тривога
зимові візерунки на обличчях…

•  * * * (перечитуємо улюблених...) (В.О.)

«ми, наперекір усьому, ще живі» –
сміємося ж бо – хай і печально…

•  ти ложка меду (В.О.)

Вдихни повітря на повні груди,
Всміхнися світу, в останнє наче:

•  і знову про... (В.О.)

кому вони кричать іще-не-вмерла?
чому повинна конче умирать?!

•  Елегія (за О. С. Пушкіним) (В.О.)

Шаленство згасле днів несамовитих,
Важке мені, немов похмілля сите,

•  мої привати (В.О.)

я буду щодня говорити кричати в приватах
заглýшу собою литаври трембіти трембіти

•  моє осіннє (В.О.)

і знову осінь і про неї вірші
лист кружеляє в абсолютній тиші

•  *** (В.О.)

до решти виписаний день
і сум і почуття відрази…

•  тобі (В.О.)

війна за тебе дихає і снить
і зброї не складає

•  подолання звичности (В.О.)

це як відірватись від землі
це як відштовхнутися від тіла

•  «Не забудь обо мне…» (Романс) (В.О.)

Я люблю вашу тень, ваше солнце, луну и звезды,
Не меняйте меня на пластинку чужой зимы!

•  голосіївські голоси (В.О.)

голосієво… голоси
нерозбірливо – між дерев

•  синій вересень... (В.О.)

я тобі не повім
ти мені не сповідник

•  інтровертна реальність (В.О.)

тобі потрібний спокій – молоком
подрібненого враження кориця

•  * * * (репліка) (В.О.)

…вже іноді не знаєш з чим іти
до читача… чи він ще є читач твій

•  не (про) мармелад (В.О.)

Він у тобі – під тобою – і над – і…
вітер? намріяний ирій? – Господь!

•  неможлива весна (В.О.)

ця весна неможлива до болю
безкінечна безкрая

•  Литдибри (В.О.)

…підвищувала jcdsne – освіту себто
гуляла «дебрями» інтернету вільно

•  Я плачу // Відкритістю за відкритість... Переклад із Леоніда Кисельова (1946 – 1968) (В.О.)

Я плачý
Відкритістю за відкритість.

•  без жита... (В.О.)

багато історій страшних і веселих
сторíнки… простóри…

•  Без назви. Із Варлама Шаламова (1907 - 1982) (В.О.)

Я людям повів небагато,
Зі спогадів, щоби страхи

•  Падав сніг... Пам'яті Олени Теліги (В.О.)

      Я не була киянка. …я була петербуржанка.
         О. Теліга

•  Віршо-писанка (В.О.)

у писанках листи розпізнавали
дорогу пряли (не про вену річ)

•  без вітчизни... (В.О.)

хтось малює наосліп а хто сіє бруд межи люди
«щирі» душі чорнильні – у місиво крові і крику…

•  життя. фрагменти (В.О.)

вже скоро сорок майже всі живі
хоч кілька друзів – в темнім потойбіччі

•  Двоє у пейзажі. Замальовка (В.О.)

і знову сніг з дощем
і знову – ти

•  ...ілюзіон (В.О.)

ілюзія а ти у ній живи
загострюй пазурі вивищуйся над братом

•  * * * (В.О.)

Моя провина лишиться мені,
прикмета часу, лишиться вона –

•  усетривання (В.О.)

удосталь віри – гірчичне зерня
удосталь сили – Все-Царство Боже

•  Оптимістичні трагедії (В.О.)

хтось скаже «гоп» а хтось не перескочить
кричатиме несміло про своє

•  дотик Слова (В.О.)

скромні речники Божого слова
древорити Твоєї хвали

•  ЖЖ. живе життя (В.О.)

хтось скаже «гоп» а хтось не перескочить
кричатиме несміло про своє

•  ще раз про свободу (В.О.)

твоя свобода – вибір з-поміж двох
(добра і зла) шляхів (світів енергій…)

•  * * * (В.О.)

листя опадає і гниє
листя западає в несвідоме

•  голоси (В.О.)

історія зрад самозречень і втеч
навіщо стаєш між майбутнім і мною

•  Коротко (В.О.)

за генієм записують той геній
кривавий слід лишає на стерні

•  Діти апостолів. Диптих (В.О.)

і моря переходили
й зимним повітрям убрід –

•  осад спеки (чи осуд?) (В.О.)

в осáді спеки
вже напевно – в óсаді

•  * * * (В.О.)

Сум за відійшлими. Тюрми. Етапи.
Київ-столиця. Глибинка-Невíдь.

•  Твій межнúк (В.О.)

ти мав би знати що Господь дає
чого ти прагнеш а затим – спитає

•  наша доля (В.О.)

плакали крізь сльози
захлинались сміхом

•  Антисуїцидне (В.О.)

передумане ніби прожите
вбогі пам’ятки нашого «я»

•  очікувальне (В.О.)

повільно сидітимеш питимеш вистиглий час
доки чай червонітиме в чашці

•  допóки (В.О.)

між своїми й чужими – думками словами надіями
на межі неписання за колом полярних ночей

•  перлюстрований світ (В.О.)

перлюстрація думки
прихований текст зпрозорів

•  то все війна... (В.О.)

той вік неусвідомлений – той страх
диточа заклопотаність собою –

•  уривок карти (В.О.)

днів віки і хвилі століть
заколисують чи ятрять

•  Світле (В.О.)

перед тобою чистий простір
перед тобою вільний світ

•  Сучасне (із наболілого) (В.О.)

якщо тільки це - свобода
я хотів би у неволю

•  * * * (В.О.)

а іноді не сніг і не з дощем
ти сам собі вигадуєш погоди

•  злосна пародія (В.О.)

ти шукаєш мене у міні
дзуськи! – мене там немає вже

•  архі-тектоніка? (В.О.)

сіра тисяча чорна сотня і
та ж «розруха» у головах

•  реакція на "прозорість" (В.О.)

нема прозорости – лише якийсь коефф…
враховано і кількість і розподіл

•  лік віку (В.О.)

відгадуй загадку допоки ще моя
аби не перекинулось на тебе

•  Ярослав Чорногуз (на останні пародії та самопародії автора) (В.О.)

поета й пародиста слава
чи пересилить того що з бандури

•  я… (із циклу «ЗАЙМЕННИКИ») (В.О.)

я мала тебе розуміти
без слів і без жестів… так є

•  воно… (із циклу "ЗАЙМЕННИКИ") (В.О.)

воно минеться – геній і т. ін.
хвороба зросту чи синдром зростання

•  крізь скло (В.О.)

Апостолове… вічні туманú
велосипед пливе у темновидді

•  ти... (В.О.)

неначе і правда що ти не приходиш даремно
і руки твої не порізані вени ховають

•  про-життя (варіант-2) (В.О.)

то по складах а то і цілослівно…
чи так його читати чи інакше –

•  понадзвукове (відповідь ЛЮ) (В.О.)

ти дівчинко-душе нічийна доле
за потягами стежиш з пелюшок

•  Викригуйся! (В.О.)

чи квіти в осінніх садах
ті самі що тут під снігом

•  Згадка (В.О.)

чи я любила чи просто ним жила
нанизувала будні наче бісер

•  не те щоб… (із неза(недо?)вершеного) (В.О.)

хочеться вірити – плачеш а не
віриш (чому саме так?)

•  Ненáзваний (В.О.)

         Світ мені ліг – мов гніздо із колючого дроту…   
            І. Павлюк         

•  зимосінь (В.О.)

із присмаком зими мені ця осінь
а може ще минеться – льдовик

•  відлуння (В.О.)

твоїм відходом кисень перекрито
перекраяно болісно світ

•  Післяслово про Слово (В.О.)

де та мова де ті змовники?
ненормоване життя се

•  * * * (Переклад вірша О. Басаргіна) (В.О.)

Декамерониться епоха
і Гельдерліном віддає,

•  Апостол (В.О.)

ти хто рибу ловив для смерти
а потому людей – для життя

•  Навздогін (В.О.)

Він ішов навпрошкú – і молились услід:
зацяткований страхом, їм репався світ.