Автори /
Лариса Коваль (1945)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
Відео
•
Відео
•
ЗАМIСТЬ ВИБАЧЕННЯ
•
ОСІННЯ ПОДОРОЖ ДО ПІВНІЧНОГО БЕРЕГА ЧОРНОГО МОРЯ
Порожній сивий простір Сивашу,
•
***
•
* * *
•
ПЕТРО-СВИСТУНОВЕ
•
***
•
* * *
•
***
•
***
•
***
•
***
•
МОНОЛОГ СТАРОГО ҐУДЗИКА
•
***
•
***
•
* * *
•
* * *
•
***
•
* * *
•
ЗУСТРІЧ
•
ПРЕЛЮД ВЕСНИ
•
ЗИМНЕ
•
***
•
Переклади
•
Переклади
•
Переклад з російської
•
Переклади з російської
•
Переклади з російської
•
Переклад з російської
•
***
Не зникла тінь. Вона іще жива.
•
МОНОЛОГ СТАРОЇ ХАТИ
•
***
•
БІЛЯ ВІКНА
•
***
•
ЗАМІСТЬ ВИБАЧЕННЯ
•
А ПОТІМ…
•
ОСІННЯ СЮїТА
•
ЛЕТ
•
***
Забери ти мене із розлуки.
Я – ріка з гіркотою настояних трав.
Я – ріка з гіркотою настояних трав.
Хвилини поезії
Три троянди
1
Все зводиться до купи, як торiк.
Все зводиться до купи, як торiк.
Порожній сивий простір Сивашу,
Вдихаю я терпкий озон,
Поволі йду по ще нагрітих плитах.
Поволі йду по ще нагрітих плитах.
Потонули вiки у глибинах Днiпра,
Залишились, як спогади, скелi.
Залишились, як спогади, скелi.
Я часто приїжджаю в це село
І воду п’ю з криниці у сусіда.
І воду п’ю з криниці у сусіда.
В пацьорках кольорових сліз
Застигли занімілі фрази.
Застигли занімілі фрази.
Загоїть спiв покраяну блакить –
Синички всiлись на струнi свiтання.
Синички всiлись на струнi свiтання.
“Чи ти любив мене колись ?” –
Тебе спитала. О, я знала, знала:
Тебе спитала. О, я знала, знала:
Іще летить крізь осінь напролом
І небо блискавицями покреше
І небо блискавицями покреше
Нема натхненників. Нема!
В устах гірчить холодна кава,
В устах гірчить холодна кава,
Перекинулась, наче веселка,
Вiд Карпат до самого Днiпра,
Вiд Карпат до самого Днiпра,
Я – ґудзик в спориші. Я – без душі,
Немов камінчик. Божевільна воля.
Немов камінчик. Божевільна воля.
У склi вiтрин моя потворна суть,
Що генетично втратила мовчання.
Що генетично втратила мовчання.
Грiхи не вчать, а вчать образи.
Дратуючи безсонням тишi,
Дратуючи безсонням тишi,
Іще зима. Іще сумує хата.
Так день до вечора і з ночі до зорі.
Так день до вечора і з ночі до зорі.
Минуле – вокзали у біобедламі,
Хвилини мовчання, вагітні чеканням,
Хвилини мовчання, вагітні чеканням,
І я скинула тіло. Лишила оголену душу.
Мої очі, мов два НЛО, відлетіли у ніч.
Мої очі, мов два НЛО, відлетіли у ніч.
Не цю ти жінку ніжно пестив,
Не цю так жадібно кохав,
Не цю так жадібно кохав,
1
Як сталось це? Нічого не було.
Як сталось це? Нічого не було.
Хай буде так! Минає лютий,
І скоро березень вчарує мокрий сад.
І скоро березень вчарує мокрий сад.
Немає вже ні болю, ні жаги.
Так, може, й ліпше світом мандрувати.
Так, може, й ліпше світом мандрувати.
Птаходіва
прилетіла
прилетіла
З КИТАЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ XII СТ.
Лі Цінчжао
Лі Цінчжао
З КИТАЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ XII СТ.
Шу Чжунцзі
Шу Чжунцзі
Зі Світлани Кузнєцової
З Марини Цвєтаєвої
З книги “ПОДОРОЖНИК”
Ганни Ахматової
Ганни Ахматової
Напис на книзі “ПОДОРОЖНИК”
Анни Ахматової
Анни Ахматової
Не зникла тінь. Вона іще жива.
Прости вже, Господи!
І від гріха подалі…
І від гріха подалі…
Я думать, говорить про це не в змозі.
Мене бентежить потойбічний клич.
Мене бентежить потойбічний клич.
( Диптих)
1
1
Початок осені. Ледь-ледь…Початок…
Ще не настав той золотавий час
Ще не настав той золотавий час
(Диптих)
І
І
Я зовсім жінка не така,
Які в житті твоєму поставали.
Які в житті твоєму поставали.
Що ти шукаєш, хлопчику,
На денці моїх зіниць?
На денці моїх зіниць?
Ми не раби — ми богові онуки,
Шукаєм вічно втрачені сліди,
Шукаєм вічно втрачені сліди,
Колись я була дощем.
Я блукала у царстві тіней
Я блукала у царстві тіней
Огляди