Автори /
Павло Погуц (1992)
Рубрики
/ Пролог
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* - - -* ---*
•
* * *
•
Казка-байка про Золоту Рибку
•
Завтра.
•
ВЕСНА!!!!
•
Найгірше…
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Уривок із фільму
•
* * *
•
Янголи і Демони
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Мої вірші сповнені смутку, незрозумілої туги,
вони горять, як в темряві свічки,
вони горять, як в темряві свічки,
Вона стояла з лопатою в руках.
Сива, зморщена, змучена, безсила –
Сива, зморщена, змучена, безсила –
В цей день діду не клювало,
Весь день на марне просидів,
Весь день на марне просидів,
Сьогодні йду у магазин.
Став рано вранці, ще навіть не світало,
Став рано вранці, ще навіть не світало,
Тануть сніги
Розтікаються води
Розтікаються води
Найгірше, коли людина знає наперед,
Що її чекає завтра.
Що її чекає завтра.
Життя вирує, воно кипить,
Життя повсюди, воно не спить,
Життя повсюди, воно не спить,
Дмуть вітри,
Розривають душу
Розривають душу
Хто може бачити за горизонт?
Я бачу у вікні лиш довгий простір,
Я бачу у вікні лиш довгий простір,
Усе своє життя коротке
Стою на роздоріжжі:
Стою на роздоріжжі:
Нарешті виліз на вершину
Невідомої гори,
Невідомої гори,
Кожне слово має бути зрошене любов’ю,
Зоране надією, полите щастям, а то й горем,
Зоране надією, полите щастям, а то й горем,
Вогненна кров із ста сердець Землі,
Гаряча лава, що рветься із вулканів.
Гаряча лава, що рветься із вулканів.
Гарячі ріки лави течуть, палячи дороги,
Поглинають все: асфальт, машини, світлофори.
Поглинають все: асфальт, машини, світлофори.
Світ народжує Героїв—така його природа…
В огненних жорнах земних надр,
В огненних жорнах земних надр,
Янголи і Демони