Автори /
Надія Горденко (1978)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Приревнувала до…
•
Зрада
•
* * *
•
* * *
•
Не можу…
•
НА ПЕРОНІ
•
* * *
•
* * *
•
Кімната спогадів
•
Я могла б...
•
К - З - Н (три сестри)
•
Ніч
•
Я не зламаюсь
•
Кохання - Ненависть
•
* * *
•
Чарівна ніч
•
* * *
•
Пісня
•
Додому
•
* * *
•
Спомин
•
СУМ
•
Болить
•
Сніжний сон
•
ЗРАДА І ГРІХ
•
У клітці
•
КАРМЕН (Кінець)
•
КАРМЕН (В горах – 2)
•
КАРМЕН (В горах – 1)
•
КАРМЕН (Таверна - 2)
•
КАРМЕН (Таверна - 1)
•
КАРМЕН (На площі - 2)
•
КАРМЕН (На площі-1)
•
Хто бачив МУЗУ? :)
•
Ти ж мене… (пісня)
•
Студент
•
Крок до неба
•
БІЛЬ
•
* * *
•
Моя половиночка
•
ЧЕКАЮ…
•
Егоїстка
•
Сила чи слабкість?!....
•
Випадкова зустріч
•
СОН
•
Вірші
•
Бал душі
•
Діалог
•
Якби ж…
•
Осінь
•
ВІН І ВОНА
•
ЦИГАНКА
•
Дорогу до дому вкаже мелодія без слів
•
Депресія
•
Мамі
•
Не твоя
•
Рандеву
•
НАЗАВЖДИ
•
Пробачила
•
НЕБО
•
МРІЯ
•
В СЕРЦІ
•
Тільки Ти
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Мене покинув ти і знову
З собою я веду розмову:
З собою я веду розмову:
Я не пробачила! Не мрій..
Ховаю погляд поміж вій.
Ховаю погляд поміж вій.
Прости мене, бо я згрішила…
Я долю нашу знов кляла.
Я долю нашу знов кляла.
Знову падає дощ за вікном.
Він шепочеться тихо із листям.
Він шепочеться тихо із листям.
Скажи, як можу я забути?
Із серця вирвати любов?
Із серця вирвати любов?
Ось і настав той час розлуки,
Журба в убранні наготи.
Журба в убранні наготи.
Зайшла у гості подумки до тебе
Хотіла запитати: як життя?
Хотіла запитати: як життя?
Душі торкнувся - кришталевої струни –
Розлилась піснею в міцних обіймах…
Розлилась піснею в міцних обіймах…
Я ув’язнила мрію тут колись,
А вікна навхрест спомином забила.
А вікна навхрест спомином забила.
Я чекати могла б тебе
Довго-довго і вірно-вірно!
Довго-довго і вірно-вірно!
Кохання й Ненависть – як дві сестри, дві влади,
Що вперто борються за першість на Землі…
Що вперто борються за першість на Землі…
СкорИвся День вечірньому Спокóю,
Зайшов тихенько в графство Темноти.
Зайшов тихенько в графство Темноти.
Я не зламаюсь! Проти волі
Твоєї гордо я піду!
Твоєї гордо я піду!
У свій вінок кохання
Вплітаєш трунок, помсту,
Вплітаєш трунок, помсту,
Пройшло… Та котиться луною:
Уже пройшло... Чи перейшло?...
Уже пройшло... Чи перейшло?...
Небо сяє над землею
В зорянім убрáнні,
В зорянім убрáнні,
Твій погляд м’яко поринав у серце,
Слова кохання сколихнули тишу.
Слова кохання сколихнули тишу.
Витала Пісня по світах,
Шукала вірної душі,
Шукала вірної душі,
Повертаюся з віддалених доріг,
Серцем лину знов до отчої я хати.
Серцем лину знов до отчої я хати.
З чорного неба знов капали зорі,
Плила по ньому небесна ріка.
Плила по ньому небесна ріка.
Поцілунком торкнулася хвиля,
Обпекла загадковим бажанням.
Обпекла загадковим бажанням.
Стікає свічка, плаче у долонях –
Це доля воском наповняє душу.
Це доля воском наповняє душу.
Я можу всім кричати, що пройшло,
Минуло давнє і старе кіно.
Минуло давнє і старе кіно.
Замітають сніги почуття,
А у серці лютують морози.
А у серці лютують морози.
Ця зустріч наша – зрада й гріх -
Ми бачитися не повинні...
Ми бачитися не повинні...
Кому життя таке потрібне,
Як ув'язнили в клітку срібну?
Як ув'язнили в клітку срібну?
Площа Севільє, що перед цирком
Знатні дами, офіцери є…
Знатні дами, офіцери є…
Ніби тінь – він бачить дві фігури…
"Тут кубло контрабандистів – ось".
"Тут кубло контрабандистів – ось".
У далеких горах відпочити
Тут контрабандисти стали в ніч,
Тут контрабандисти стали в ніч,
Та його ж признають дезертиром,
Як не піде зараз – буде стид...
Як не піде зараз – буде стид...
Ось таверна Лільяса в Севільї
Шумно, весело – все, як завжди.
Шумно, весело – все, як завжди.
Бідний той Хозе про неї мріє…
Як же Мікаела і любов?
Як же Мікаела і любов?
Полудень. Високо сонце в небі.
Поряд з ринком – площа Савільє.
Поряд з ринком – площа Савільє.
Пропала муза – до біди…
Блукає між світами…
Блукає між світами…
Ми зустрілися з тобою,
Як весна цвіла весною.
Як весна цвіла весною.
Студентські роки – краща мить
І згадка гріє серце.
І згадка гріє серце.
Я покидаю все… і вже лечу до Тебе
Ти переміг – приймаю все тепер, як є.
Ти переміг – приймаю все тепер, як є.
Лишилась одна, ніби осінь
В передчутті холодної зими.
В передчутті холодної зими.
Ця ніч ніколи не скінчиться.
І не відпустить ця любов….
І не відпустить ця любов….
Між всіх зірок – одна-єдина,
Поміж планет – моя Земля
Поміж планет – моя Земля
Як сильно я тебе кохала…
Як сильно ти мене любив…
Як сильно ти мене любив…
Я висказала все… Я все сказала…
Тепер три крапки поміж нами…
Тепер три крапки поміж нами…
Веселий, впевнений, дотепний,
Усмішка грає на устах
Усмішка грає на устах
Вже осінь… Холодно… Дощі…
І на душі якось так сумно…
І на душі якось так сумно…
Я вже не знаю, де живу:
Чи тут, чи десь там із тобою…
Чи тут, чи десь там із тобою…
Навіщо вірші? Щоб ридати…
Словами сльози змить з душі,
Словами сльози змить з душі,
Забігла радість на хвилинку
І просить душу у танок...
І просить душу у танок...
За любов – любов'ю відплати,
А за ніжність – ніжністю віддяч.
А за ніжність – ніжністю віддяч.
Злетіти до неба з тобою,
Згоріти в коханні до тла,
Згоріти в коханні до тла,
Я ніколи не любила осінь…
Та й, напевно, вже не полюблю…
Та й, напевно, вже не полюблю…
Вона сиділа біля моря
І сумно так дивилась в даль –
І сумно так дивилась в даль –
Циганка в руки заглядала –
Усе життя у неї на виду.
Усе життя у неї на виду.
Я залишилась одна….
Я помираю в журбі…
Я помираю в журбі…
Про мене кажуть, що вродлива, -
Мужчини падають до ніг.
Мужчини падають до ніг.
Ці очі добрі вперше я зустріла
Тоді, як лиш з'явилася на світ
Тоді, як лиш з'явилася на світ
Засумувало знову небо
Жаль смутку печія…
Жаль смутку печія…
Вечір. Самотність.
Думка. Надія.
Думка. Надія.
Один у мене ти на світі.
Слова рікою, - справжній мід…
Слова рікою, - справжній мід…
Не знала, я що через роки
Ввірветься в серце образ твій.
Ввірветься в серце образ твій.
Небо, синє небо, хмари кучеряві
Пропливають тихо, ніби кораблі.
Пропливають тихо, ніби кораблі.
Ой, ні, коханий, ти не знаєш,
Як вечорами плачу я,
Як вечорами плачу я,
Сиджу і думаю про тебе
Мої думки, як вітражі
Мої думки, як вітражі
Ти – бог моєї мрії,
Ти – все, чим я живу.
Ти – все, чим я живу.