•  Забути про квіти

Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,

•  Пастух-віщун

Буденність відходить
Наче покірна валіза,

•  Сьогоніч бистрина зірок

Були часи Троянові,
Були часи трояндові,

•  Міра для тиші

Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,

•  Старі галузки для вогнища

Глиняні люди
Марять свої глиняні сни

•  Нібито

Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:

•  Мовчазний бро

Мовчазний знайомий
Чи просто неговіркий бро

•  Порожній глек смутку

У дерев’яних снах
Старого рибалки на ймення Мартин

•  Скриня мовчання

Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає

•  Світанок якого не було

Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:

•  Шукаю фарби

Шукаю фарби:
Цей сірий світ сумний розмалювати

•  Музика Жовтої Істини

У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало

•  Там, за синім обрієм

Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука

•  Летимо в Небо

Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:

•  Пісня меланхолійного старчика Досить

Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів

•  Ver et vacuitas

Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,

•  Необачність і ключ

Скриньку
Легковажної жінки Пандори

•  Вулиця граків

Я довго йшов
Вулицями міста граків,

•  Епоха куряви

Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,

•  Кроки нечемних їжаків

Дощ, що падав щоп’ятниці
(Згори вниз, з хмар в океан)

•  Прозора книга

Книга, що стала повітрям
Написана синьооким самітником,

•  Мідний шеляг для доктора

Ми таки дочекалися –
Сама Вічність прийшла до нас

•  Наче світанок

Зубаті красуні озера забуття
Дарують квіти латаття

•  Кіт, що любив баклажани

Сойка-віщунка
Пророчить журбу

•  Сховане тимчасово

У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,

•  Silentium caeli

Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,

•  Бородатий ангел

Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –

•  Чорнильниця дивака

Один дивак,
Що майстрував собі крила

•  Стежкою кентаврів

Нічна варта* ступає
Стежею кентаврів.

•  Стрибки в синьому часопросторі

Живі телефони з очима синіми
Стрибають, як жаби, прямісінько –

•  Бузиновий полудень

Травневий дивак дощ –
Це мовчазний пророк,

•  Люди

Якось у п’ятницю я розкрив Коран і прочитав суру «Люди». Прочитав і мені написалось ось таке:

•  Мій зелений травневий деміург

Деміург з посмішкою шахового маестро
Палить люльку набиту листями авокадо,

•  Чаша, що зроблена з бронзи

Сонце – вухастий заєць
Малює знаки на жовтій глині,

•  Сумний гідальго

Я прийшов до брами,
А там самотній гідальго –

•  Солоне вино Еола

Друге пришестя Пандори:
Назбиралося дерев’яних скриньок,

•  Cordoglio

Серед лісу черепахових сутінок
Кульгавий мовчазний мельник

•  На фоні пейзажу

Корабель тисовий тесаний,
Вітрила якого пошиті

•  Риба на ймення Сонце

Ми зловили округлу рибу
Гарячу, як споконвічний вогонь,

•  Підкови для Фавна

Коваль, якого звали Мигдаль
А може Мігель

•  Казка про місто лисиць

Злива.
Ніби то не літо Калігули,

•  Сіре руно на плечі

Вдягнена в сіре руно
Збирає у кошик зорі –

•  Ртуть часу

З блискучої ртуті моєї фантазії
Злітають здивовані чаплі

•  Тінь звуків на траві

Абелю Янзсону Тасману – далекозору і вітрокроку, капітану і командору. Щиро.

•  Передмова до книги блискавок

Частуєш мене вином дощу,
Ніби то не зима, а маленький острів

•  Зелені монети мовчання

Монету,
На якій написано «Меланхолія»

•  По дорозі до хижки

Розмови втопились в старому озері,
Що поросло ряскою та лататтям:

•  Трохи про існування

Мокрі лицарі осені –
Поважні птахи граки

•  Заброда зозулі

Смугасті кіклопи
Вистрибують з текстів Гомера,

•  Ноктюрн катеринщика Курта

Портрет намальований зорями
Прочанина, що приходить щоночі

•  Нічого особистого: просто осінь

Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,

•  Вони, рибалки

Я блукаю між хмарочосами,
Як останній король модерну,

•  Колискова для небожати

Колиска тесана з чорних апострофів
Чи то з важких дерев’яних апокрифів

•  Далеко, за озером

Далеко за озером спокою
Людина йде стежкою невідання

•  Два флорини в жмені

Шматок вітрила сірого
Безпритульної дірявої каравели

•  Намалювати пейзаж

Ілюзорні вухасті кролики
Гризуть ілюзорну траву*

•  Мигдалевий трунок

Пригостив необачно
Трунком, зробленим з крапель дощу

•  Скло

Ведмежий пастух*
Оком червоним своїм

•  Погляд змії

У краю сліпих кипарисів*,
Що здіймають свої гілки-руки

•  Білий весняний трамвай

Всерйоз сприймаю міфи:
Наче замріяний Телемах

•  Архіпелаг міста

Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,

•  Десь там, далеко

Десь далеко від наших снів,
Далеко-далеко від квітучої вишні,

•  Весняне вино

Світанок – це сонна чапля,
Що прокидається на озері весни,

•  Плямистий журавель

Плямистий сон –
Фарбований вохрою:

•  Моє повернення

У долину анемон білих
Повернусь я весняним вітром,

•  Глибина ріки

Що ховається в глибині троянди
У сокровенній серцевині пелюсток?

•  Пейзаж намальований мушлею

Берег позбавлений відчаю,
Сліди на піску буття

•  Народ човнів

Поема про людей без облич –
Її пишуть на сторінках кам’яних книг

•  Станіслав: промені світла

Станіславе, ти човен, що пливе рікою буття,
Ти келих, що тримає в долонях Сонце,

•  Розхвильовані

У старій лютеранській книзі
Надибав слова про хвилі

•  Слідами блідого Сонця

У моїх снах закохані змії
Танцюють повітряні танці,

•  Човни

У морі легенд вогняних
Пливуть човни кам’яні –

•  Місто осінніх ілюзій

Місто рудою хвостатою кішкою
Відловлює галасливі трамваї –

•  Олень і троянда

У порожнечі липкій міжзоряній
Марево синіх ялинових мрій

•  Оповісник

Медон-оповісник
Такий же пастух як і всі

•  Безбарвний димар

Безбарвні сліпі телефони
Наче кавалки віконного скла

•  Три пісні

Пісня вдівця

•  Скринька сутінок

Трохи опалого листя
Жовтого, наче дукат останнього дожа

•  Смак води

Епоха дивиться в душу
Скляними очима буття,

•  Осінні сни

Тепла осінь сонячних яблук,
А сниться відьма війна.

•  Мій лабіринт

У лабіринтах моїх бажань
Танцюючі дивоптахи метафор

•  Сім ночей

Під небом крихким наче скло
Ми ловимо місячних зайчиків,

•  Мідні ножі

Сріблясте мовчання дзвону
Зловісне, як вечір на острові Родос:

•  Темніє: скляна дорога

Розкажу про людину,
Що була бозна-де

•  Згасле вогнище

Нікому сказати, зовсім нікому,
Що Небо поранено в скроню,

•  Еолія

Жовтокрилі піфії
Співають мені пісню-пророцтво:

•  Шелест трави

Ми тужимо,
Бо майбутнє здається вигадкою:

•  Олівець зозулі

На острові іржавого літа
І теплих, як ренесанс вишень

•  Прядиво синього льону

Буття – це прядиво сну,
Який бачив колись Оріон

•  Літати як бусол

Чорним бусолом
Над лісом мрій здичавілих

•  Місто камінних спогадів

Місто камінних спогадів
Мурували над річкою води прозорої,

•  Голосіння святого Станіслава

Порожнеча трамвайних колій:
Оберемок кульбаб – для вінку,

•  Апостоли болю

Винахідникам колеса. Щиро.

•  Doloroso

Паяц павучої ночі
Малює німих вершників

•  Спалений сад

Передчуття попелу – попелу ангелів –
Вона теж була попелюшкою –

•  Березень-Тристан

Березоль має імено таємне – Тристан –
Синьооким кельтом за порогом хати

•  Дорогами сколотів

Дорогою в сколотські Атени
Стаю самотнім, стаю травою,

•  Сірі квіти

Для птаха сірого ночі зоряної
Зібрав у жменю гірких бузинових ягід

•  Корабель синяви

Станіслав – корабель у морі Часу.
Я матрос, якого взяли на борт

•  Вежа снів

Під лисими зорями,
Над пухнастими хмарами

•  Глеки спогадів Сонця

Темні спогади Сонця
Про віки невблаганної тьми,

•  Сонце весляра

Сотні сонць гарячих
Моєї Вітчизни загірної,

•  Апокоиф жовтого листя

Дірявий черевик осені:
Взуваю його на босу ногу