•  Нічого особистого: просто осінь

Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,

•  Вони, рибалки

Я блукаю між хмарочосами,
Як останній король модерну,

•  Колискова для небожати

Колиска тесана з чорних апострофів
Чи то з важких дерев’яних апокрифів

•  Далеко, за озером

Далеко за озером спокою
Людина йде стежкою невідання

•  Два флорини в жмені

Шматок вітрила сірого
Безпритульної дірявої каравели

•  Намалювати пейзаж

Ілюзорні вухасті кролики
Гризуть ілюзорну траву*

•  Мигдалевий трунок

Пригостив необачно
Трунком, зробленим з крапель дощу

•  Скло

Ведмежий пастух*
Оком червоним своїм

•  Погляд змії

У краю сліпих кипарисів*,
Що здіймають свої гілки-руки

•  Білий весняний трамвай

Всерйоз сприймаю міфи:
Наче замріяний Телемах

•  Архіпелаг міста

Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,

•  Десь там, далеко

Десь далеко від наших снів,
Далеко-далеко від квітучої вишні,

•  Весняне вино

Світанок – це сонна чапля,
Що прокидається на озері весни,

•  Плямистий журавель

Плямистий сон –
Фарбований вохрою:

•  Моє повернення

У долину анемон білих
Повернусь я весняним вітром,

•  Глибина ріки

Що ховається в глибині троянди
У сокровенній серцевині пелюсток?

•  Пейзаж намальований мушлею

Берег позбавлений відчаю,
Сліди на піску буття

•  Народ човнів

Поема про людей без обличчь –
Її пишуть на сторінках кам’яних книг

•  Станіслав: промені світла

Станіславе, ти човен, що пливе рікою буття,
Ти келих, що тримає в долонях Сонце,

•  Розхвильовані

У старій лютеранській книзі
Надибав слова про хвилі

•  Слідами блідого Сонця

У моїх снах закохані змії
Танцюють повітряні танці,

•  Човни

У морі легенд вогняних
Пливуть човни кам’яні –

•  Місто осінніх ілюзій

Місто рудою хвостатою кішкою
Відловлює галасливі трамваї –

•  Олень і троянда

У порожнечі липкій міжзоряній
Марево синіх ялинових мрій

•  Оповісник

Медон-оповісник
Такий же пастух як і всі

•  Безбарвний димар

Безбарвні сліпі телефони
Наче кавалки віконного скла

•  Три пісні

Пісня вдівця

•  Скринька сутінок

Трохи опалого листя
Жовтого, наче дукат останнього дожа

•  Смак води

Епоха дивиться в душу
Скляними очима буття,

•  Осінні сни

Тепла осінь сонячних яблук,
А сниться відьма війна.

•  Мій лабіринт

У лабіринтах моїх бажань
Танцюючі дивоптахи метафор

•  Сім ночей

Під небом крихким наче скло
Ми ловимо місячних зайчиків,

•  Мідні ножі

Сріблясте мовчання дзвону
Зловісне, як вечір на острові Родос:

•  Темніє: скляна дорога

Розкажу про людину,
Що була бозна-де

•  Згасле вогнище

Нікому сказати, зовсім нікому,
Що Небо поранено в скроню,

•  Еолія

Жовтокрилі піфії
Співають мені пісню-пророцтво:

•  Шелест трави

Ми тужимо,
Бо майбутнє здається вигадкою:

•  Олівець зозулі

На острові іржавого літа
І теплих, як ренесанс вишень

•  Прядиво синього льону

Буття – це прядиво сну,
Який бачив колись Оріон

•  Літати як бусол

Чорним бусолом
Над лісом мрій здичавілих

•  Місто камінних спогадів

Місто камінних спогадів
Мурували над річкою води прозорої,

•  Голосіння святого Станіслава

Порожнеча трамвайних колій:
Оберемок кульбаб – для вінку,

•  Апостоли болю

Винахідникам колеса. Щиро.

•  Doloroso

Паяц павучої ночі
Малює німих вершників

•  Спалений сад

Передчуття попелу – попелу ангелів –
Вона теж була попелюшкою –

•  Березень-Тристан

Березоль має імено таємне – Тристан –
Синьооким кельтом за порогом хати

•  Дорогами сколотів

Дорогою в сколотські Атени
Стаю самотнім, стаю травою,

•  Сірі квіти

Для птаха сірого ночі зоряної
Зібрав у жменю гірких бузинових ягід

•  Корабель синяви

Станіслав – корабель у морі Часу.
Я матрос, якого взяли на борт

•  Вежа снів

Під лисими зорями,
Над пухнастими хмарами

•  Глеки спогадів Сонця

Темні спогади Сонця
Про віки невблаганної тьми,

•  Сонце весляра

Сотні сонць гарячих
Моєї Вітчизни загірної,

•  Апокоиф жовтого листя

Дірявий черевик осені:
Взуваю його на босу ногу