Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тамара Шкіндер
Моє кредо життя і сенс кожної миті - залишити слід, а не наслідити.




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Осінні тумани гірчать полинами.
    Покрита димами земля.
  •   ***
    Безсонні ночі, стиснені вуста...
    Що вимовить не можуть вже і слова.
  •   ***
    Чи є у світі те мірило,
    Щоб усвідомити сповна:
  •   ***
    Сяде сонечко за видноколом.
    І ніщо не віщує біди.
  •   ***
    Ось так і є - кричать: "Осанна!"
    А потім скажуть: " Розіпни!"
  •   ***
    Небо віддзеркалилося в квітах.
    Скоро ступить осінь на поріг.
  •   ***
    Не спів птахів - тривожний гул сирени.
    Смертельним вітром з півночі - війна.
  •   ***
    На вітах біло-сніжне макраме.
    Лапатий сніг спускається додолу.
  •   Не клич біду, сама тебе знайде
    Не клич біду, сама тебе знайде.
    Хапай у руки щастя легкокриле.
  •   Ще сонце із-за обрію не встало
    Ще сонце із-за обрію не встало.
    Зимовий день не піднімав повік.
  •   Заметіль жбурляє снігом у вікно
    Заметіль жбурляє снігом у вікно.
    Ласиці виблискують узором.
  •   Снмить земля під білим покривалом
    Снить земля під білим покривалом.
    Лебединим пухом вкритий світ.
  •   ***
    Гамою звуків напружених
    Вдарив по струнах гай.
  •   ***
    Прохолоди подих все єство відчує.
    Десь луна озветься в сірих комишах.
  •   ***
    Налаштуй на мелодію вітру
    Я за хмари увись полечу
  •   ***
    Заколиши мене, весняний сон.
    У задзеркаллі вікон- порожнеча.
  •   ***
    Чи то був день, а може ніч -
    Не в тому справа.
  •   ***
    Допоможіть! Допоможіть! Допоможіть...
    І серце рветься болем на частини.
  •   ***
    Минають дні, мов поторочі.
    За вікнами сивіє даль.
  •   ***
    Хотілося б зими, але катма.
    Снігів розкішних, а натомість - злива,
  •   ***
    Тональність день наш змінює поволі.
    Мажорно чуються нові акорди.
  •   ***
    На зламі літ, на сповіді
    Всі почуття оголені
  •   ***
    Порушено правила руху.
    Прийшли не в той час й не туди...
  •   ***
    Побути хочеться мені на самоті,
    Де поглинає стрим глибока ніша
  •   ***
    Багатострунна сніжна вертикаль.
    Небесних арф лунають дивні гами.
  •   ***
    Сніг перебілює барви осінні.
    Паморозь сріблить зело.
  •   ***
    Не поранюсь об сни,
    По їх лезу вернусь у минуле.
  •   ***
    З-під копит – іній!!! Десь удалині
    Грудень мчить полями на баскім коні.
  •   Грудень
    Стоять сіро-оголені дерева.
    Грудневий день, хоч снігу ще нема.
  •   ***
    Я давно не вірю у дива.
    Та веселка восени, хіба не диво.
  •   ***
    Момент істини стане пророчим,
    Коли глянеш пильнесенько в очі -
  •   ***
    Чомусь так хочеться грози,
    Щоб стрепенувся світ громами
  •   ***
    Понад тином мальвова хурделиця
    Розкидає ніжні пелюстки.
  •   ***
    І ще одна минає осінь.
    Збігає краплями тепло.
  •   ***
    Напишу лист в минуле
    Й не відправлю ніколи.
  •   ***
    Новизною не здивує світ.
    Все давно комусь переболіло.
  •   Пам"яті батька
    Тебе давно уже немає, тату.
    Та вірю, що ти дивишся з небес
  •   ***
    Притупилося майстра перо,
    Зашарілася й зблідла рима.
  •   ***
    Докупи день збирає вечір сизий,
    Спалахуючи блиском ліхтарів.
  •   ***
    Устами мед...
    Але гірчить приправа
  •   ***
    "Пливе кача по Тисині".
    Котрий рік пливе...
  •   ***
    Сідає сонце. Мов ченці, дерева
    До неба голі руки простягли.
  •   ***
    Скільки незгод - розбігаються очі.
    Тільки чомусь я відчайно не хочу
  •   ***
    Зірвався вітер, мов оскаженів.
    Хитаються обшарпані дерева.
  •   Ти приходиш у сни....
    Ти приходиш у сни.
    Легкий вітер торкає волосся.
  •   Розчинитися в масі
    Розчинитися в масі, стати немов усі
    У облудній людській говорильні.
  •   Світанок входить непомітно
    Світанок входить непомітно.
    Всю ніч надворі падав дощ.
  •   Упала осінь листям на долоні...
    Упала осінь листям на долоні.
    Земля дощам відкрила навстіж брами.
  •   Коли Муза мовчить...
    Коли Муза мовчить,
    закриваються всесвіту брами.
  •   Міжсезоння душі
    Ниті осінніх дощів
    Землю із небом зв"язали.
  •   ***
    Не зрадь, не убий, почуй…
    Слово – на вістрі ножа.
  •   ***
    Крізь тебе тінню пройду
    І розчинюся неначе...
  •   Ти одночасно є й... тебе нема...
    Ти одночасно є й... тебе нема.
    Кохання опинилось поза світом…
  •   Пам"яті матері
    На могилу прийду, помолюся до Господа Бога.
    Припаду до хреста і вклонюся землиці святій.
  •   ***
    Можна бути ніби хорошим
    У світлі відносних понять.
  •   А що ж бо там далі...
    В молитві до неба підносяться руки...
    Ось так від розлуки і знов... до розлуки
  •   Ін"єкція правди
    Ін"єкція правди лікує болюче, уперто.
    Гірка сутність спускає з небес додолу.
  •   Передзимне
    Цвіт рожевих надій
    Осипається так непомітно.
  •   ***
    Босоногий блудяга-вечір
    Наступив на багаття жоржин,
  •   ***
    Опалий лист приліг на вітражі,
    У світлий розпис примостився сумно.
  •   Розродилась громом чорна хмара.
    Розродилась громом чорна хмара.
    Стрілами впилися блискавиці
  •   Премудрістю пронизана канва...
    Премудрістю пронизана канва,
    Хіба ж від цього стане вдвічі легше.
  •   Переминаються літа з ноги на ногу...
    Переминаються літа з ноги на ногу,
    Нашіптують, що я уже не та….
  •   На поріг іде пора весільна
    Обважніли яблуневі віти,
    Соком наливаються плоди.
  •   Краплинами дощу збігає ніч.
    Краплинами дощу збігає ніч
    І темряву ховає у шпаринку.
  •   Коктейль кохання і розлуки
    Коктейль кохання і розлуки
    Пили смакуючи, повільно.
  •   Ворони-поетеси (байка)
    Зібрались якось дві ворони
    Рішили написати вірш.
  •   Не зволікай, прошу, не відпускай.
    Не зволікай, прошу,не загуби!!!
    Кохай її сьогодні до нестями.
  •   Не довіряйте дифірамбам щуки (байка)
    В ставу одному, так вже повелося.
    Відкрию невеликий вам секрет.
  •   Як заспівали треті півні.(байка)
    Ой, рано-вранці на зорі,
    Як заспівали треті півні,
  •   Вечірній етюд.
    Зблідли фарби, видовжились тіні.
    За мольбертом вечір сивочолий
  •   Так мені чомусь нестерпно легко.
    Так мені чомусь нестерпно легко.
    Ніби відірвалась від землі.
  •   Тобі мене не можна не любить!
    Думки, неначе концентричні кола,
    Розходяться й зникають вдалині.
  •   Театральне
    Ось і відрізав, без ножа...
    Так ще ніколи не боліло.
  •   Осені протуберанці ( автор музики Віктор Ох)
    О, світла осені печале,
    Торкнешся серця ще не раз.
  •   Патріоту України.
    О, вчителю! Тобі співаєм й славим
    Вождя, що всіх веде нас до мети.
  •   Зойк із загубленого раю.
    Тебе я більше не чекала,
    А все ж минуле ще болить.
  •   Тремтить на плесі місячна доріжка...
    Тремтить на плесі місячна доріжка
    Й ховається у гострій осоці.
  •   Я стукала в глуху стіну...
    Я стукала в глуху стіну,
    Та в котрий раз шукала двері.
  •   * * *
    Такі в житті бувають піруети,
    Що вже, здається, більше не живу.
  •   ***
    Магма кохання - вибухом з кратера
    Гаряче й стрімко - роз"ятрений щем.
  •   Зорепадом з небес сипонули літа (Г.Д.)
    Зорепадом з небес сипонули літа,
    Сріблим сяйвом упали на коси.
  •   ***
    Закохався Грім старезний
    В Блискавицю молоду.
  •   Коли самотя наступає ніч.....
    Коли самотя наступає ніч
    Під злато-блиском темної вуалі,
  •   Від "ре"-"форм"-"до"- "ре-форм"-
    Лженадія! Реформи, реформи...
    На сніданок, обід і - до кави.
  •   Все продється. Чуєш, брате!
    Все продається. Чуєш, брате!
    Все продається - батько й мати.
  •   Бентежно, світло!
    Бентежно, світло! Я - щаслива!
    Хоч ти давно уже не мій.
  •   Cон, задивлений у пам"ять
    Пульсують скроні! В кров - адреналін!
    Земля пливе синхронним круговертом.
  •   * * *
    Тихо мовлю: "Прощай,
    не зустрінемось більше...".
  •   Тиша - це нагорода
    Мить між життям і вічністю – тиша.
    Муза, її величність,
  •   * * *
    День нанизує хвилини
    Щораз більше, мов намисто
  •   * * *
    За примарним теплом
    Журавлі ген зібрались в дорогу.
  •   Мов із лона матері дитина...
    Мов із лона матері дитина
    Довгожданна, стрімко й світлочинно
  •   Кожне слово твоє - то постріл.
    Кожне слово твоє - то постріл
    Ніби вирок - мене за грати.
  •   Зима вдягнула пуховик...
    Геть засніжило, замело.
    Покрило місто і село!
  •   Хризантема
    Дивна квітка осіннія
    Розцвіла запізнілим коханням.
  •   * * *
    Звивалася зрада гадюкою,
    Своє висуваючи жало.
  •   Завірюха гойдає снігу смуги…
    Завірюха гойдає снігу смуги,
    Насипа кучугури по вікна,
  •   * * *
    Коли буває так, що - через край
    Життя коловоротить без упину.
  •   Пристосуванцям.
    Страх – ваші альфа й омега,
    Боїтеся навіть себе.
  •   * * *
    Здіймуся й полину у далечінь
    Подалі від рук загребущих,
  •   Подай мені руку...
    Подай мені руку над прірвою,
    Бо недалеко вже край.
  •   Пригорнися до серця....
    Пригорнися до серця, забери мене із розлуки,
    Бо кохання ріка вже не має своїх берегів.
  •   Вишивка на масці. ( минув рік, як ми пережили "грипозну лихоманку")
    О, мамо моя рідна, Україно,
    Повідай у яку лиху годину
  •   * * *
    Ой, розгнуздані коні
    Пролетіли роками.
  •   Люби, Вкраїно, свого сина.
    Люби, Вкраїно, свого сина,
    Шануй, допоки сила є!
  •   Зимовий вечір, памороззю вкритий...
    Зимовий вечір, памороззю вкритий,
    Малює ніч на запітнілім склі.
  •   * * *
    Я стукала в глуху стіну,
    Та в котрий раз шукала двері.
  •   * * *
    З терезами старенька стояла…
    Сніг січе, аж згинає в дугу.
  •   Ти - не мій
    Нас у світі було лиш двоє…
    Нам довіку бути б з тобою.
  •   Намалюй мені дощ
    Намалюй мені дощ, подаруй мені зливу,
    Намалюй мені ніч, де були ми щасливі.
  •   Страшний сон.
    Приснився сон жахливий.
    Я наче у пітьмі…
  •   * * *
    Мить між життям і вічністю – тиша.
    Муза, її величність, пензлем незримим пише
  •   * * *
    Не повторюся. Не повторю…
    Це - неповторне, я знаю…
  •   * * *
    Ти бачив, вітер ґвалтував тополю ?
    Як упивався нею досхочу…
  •   * * *
    Вирує золотом осінній падолист,
    Танцює вальс у сонячнім промінні.
  •   У лабіринтах долі.
    Ось так загубились поволі
    У лабіринтах долі,
  •   * * *
    Щось раптом різко задощило –
    Послався вересень до ніг.
  •   Я вертаюсь (пісня)
    Через роки і далі вертаюсь до рідної хати.
    Через смуток і радість вертаюсь у сні й наяву.
  •   На перехресті минулих літ.
    Яка предовга осіння ніч
    І не минає,
  •   Моя свобода - це моя вендета.
    Ні, не за себе, за тебе боюся,
    Бо в круговерті невідкладних справ
  •   Із долею навпіл ламаю списа...
    Із долею навпіл ламаю списа,
    Щоб вістрям не торкався до душі,
  •   Графоман
    Щось знову мене стало «діставати»…
    О-й-й, чую зараз напишу-у-у-…
  •   Мамина хустинка
    Старенька мати сина проводжала,
    Стояла і дивилася услід.
  •   Розкочегарив Липень свою піч...
    Розкочегарив Липень свою піч.
    Дівицю Спеку, запросивши на гостину.
  •   Пристрасть і Любов
    Десь і колись, в якомусь місці,
    Про що я хочу розповісти,
  •   Напівправдою слово не муч...
    Напівправдою слово не муч.
    Напівдомислом – що ж так буває.
  •   На поминках зрад поставлю свічку...
    На поминках зрад поставлю свічку,
    Помолюся за причетних, за живих.
  •   Не поміняю день на ніч....
    Не поміняю день на ніч
    І ніч на день - не поміняю,
  •   Двомовність почуттів
    Двомовність почуттів, що вишколена часом,
    Любов й обман-споріднені начала
  •   Йду до осені.
    Повернуло вже літо на осінь
    Табунами холодних ранків.
  •   * * *
    Дощ шаленів, вистукував в вікно,
    Жбурляв по склу колючими cтрумками.
  •   Я буду твоєю піснею
    Я буду твоєю піснею,
    Тільки ти її заспівай,
  •   Я не скажу тобі:"Прощай!"
    Я не скажу тобі: "Прощай!,
    Коли переплелися руки.
  •   Осіння рапсодія
    Осіннє листя падає додолу.
    О,скільки в нім печальної краси!
  •   Ніч підкрадалася кішкою дикою...
    Ніч підкрадалася кішкою дикою,
    Зорі за хмари сховала.
  •   Долаю шлях
    Ось так від терпіння і знов до терпіння,
    Ось так: від смирення і до покори.
  •   Cамотньо так і сумно плине час...
    Самотньо так і сумно плине час,
    На вістря нанизавши, мов перлини,
  •   Загорнуся у цисту....
    Загорнуся у цисту,
    Відмежуюсь від світу.
  •   Не спиню, не покличу...
    Не спиню, не покличу,
    залишу все на відкуп долі.
  •   Сину
    Коли маленьким був, я колисала,
    Пісні-перлини сипала до ніг,
  •   Давай помовчимо.
    Давай помовчимо, хай буде тиша-
    Безмовний щем на поминках кохання.
  •   Літня гроза
    Стояла ніч, обпалена грозою.
    Ковтала дощ, тамуючи жагу,

  • Огляди

    1. ***
      Осінні тумани гірчать полинами.
      Покрита димами земля.
      Ридає сирена і знову Морена
      Зловісне крило розправля.

      Незвіданим болем несеться по полю.
      Мов смерч, у кривавих боях.
      За долю народу, за край наш і волю
      Торується праведний шлях.

      По всій Україні лунає тривога!
      І заклик: "Усі в укриття!"
      Нелегко дається свята перемога
      І вибір між смертю й життям.

      Втікатиме ворог, губитиме берці.
      За ним запалають мости.
      Живе перемога у кожному серці.
      Бо впевнений крок до мети.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Безсонні ночі, стиснені вуста...
      Що вимовить не можуть вже і слова.
      О, материнська доле непроста -
      Чекати звістку з фронту знову й знову.

      Яке ж терпіння Бог їй наділив,
      Яку ж то мужність й силу треба мати...
      Вінцем бажань зоріє мить, коли
      Почує хоч два слова від солдата.

      Найкращі в світі - Мамо, я живий!!!
      І чорний світ став знову кольоровим.
      Надією всміхнеться день новий,
      Що будуть знищені війни окови.

      Струсне син із плечей кривавий гніт.
      Осяйним світлом стріне рідна хата.
      Відома істина на цілий світ-
      Святою жінкою є українська мати.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Чи є у світі те мірило,
      Щоб усвідомити сповна:
      В яскраве літо чорно-біла
      Жорстоко вплуталась війна.

      Чужинця берці топчуть квіти.
      У вирвах зранені поля...
      І знов ракети простір мітять.
      Тремтить від вибухів земля.

      Поміж громів виття сирени.
      Де є початок? Й де кінець
      Ніхто не знає достеменно...
      З вогню обпалених сердець

      Злетіли іскри понад світом
      До перемоги! Ні - війні!
      Чому ж таке сумне це літо...
      Чому в душі клекоче гнів.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Сяде сонечко за видноколом.
      І ніщо не віщує біди.
      Ти сьогодні така, як ніколи.
      Він сьогодні такий, як завжди.

      Посміхнеться, обійме рукою,
      Скине блиск сивини на плече.
      Він хотів тебе бачить такою,
      Коли тіло твоє обпече

      Пал кохання. Хіба ж це не диво?
      Поруч разом іти стільки літ.
      Варто просто лиш бути щасливим
      Й розтопити незгод твердий лід.

      Як це складно позбутись спокуси
      Марнотратства - манити дива...
      Стіл накритий шовковим обрусом.
      І любов ще жива, ще жива!

      Тихий вечір ступа неквапливо,
      Таємницею стелиться ніч.
      Варто просто лиш бути щасливим,
      Коли ніжно торкнешся до пліч.
      ID



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Ось так і є - кричать: "Осанна!"
      А потім скажуть: " Розіпни!"
      І натовп сповнений омани
      Безлико вдарить зі спини.

      Не сподівайтеся на диво,
      Святої правди торжество.
      Від лицемірної оливи
      Судоми зводять все єство.

      І вже не розрізнити чащі,
      З якої гомосапієнс п"є.
      Бо вчорв - нашим, нині -вашим.
      На чий він млин водичку ллє?

      Облич не видно. Лище маски.
      Лукавий усміщки оскал.
      У лицемір"ї суть поразки -
      Пророчить совість трибунал.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Небо віддзеркалилося в квітах.
      Скоро ступить осінь на поріг.
      Пелюсток блакитним оксамитом
      Серед трав цвіте петрів батіг

      Хочеться вдихнуть на повні груди,
      Літом милуватися сповна...
      Так було, та нині вже не буде -
      Проклятуща вдерлася війна

      В кожне серце. Лезом по живому -
      Гул сирени крає все живе.
      Стигле літо якось по-новому,
      У тривозі стомлено пливе.

      І не ніжне сонце, а палюче.
      Не дощі, а злива гірхих сліз.
      Під вінком із терену колючим
      Гине світ, пробився ним насрізь.

      Дні і ночі мають інший вимір.
      Їх рахує календар вйни.
      І крокує в безвість час незримо
      По стежках обпалених земних.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Не спів птахів - тривожний гул сирени.
      Смертельним вітром з півночі - війна.
      Гниле нутро, рашистські чорні гени
      Випльовує із пащі сатана.

      Ох, їх же розплодилося, як молі...
      Вирує смерч, рікою ллється кров.
      Щоб відібрати в України волю,
      Клонований недолюдок прийшов.

      Не дощ весняний - "градів" й "буків" злива
      Потоком ллє, здригається земля.
      Та незборима українська сила -
      Це духу міць, здолає москаля!!!

      А Славу нашій неньці Україні
      У всіх кутках співає цілий світ!!!
      Ми - незалежні, мужні і єдині.
      Свободою охрещений наш рід!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      На вітах біло-сніжне макраме.
      Лапатий сніг спускається додолу.
      Ще трішки й посох морозець візьме -
      Казково розмалює видноколи.

      Принишкло все. Аж у вухах дзвенить.
      Струснула сніг із гілочки синичка.
      Січневий ранок закарбує мить
      І відкладе в пухнасту рукавичку,

      Що сплетена завіями була,
      Із візерунком сосни та ялини.
      Покрила світ морозяна імла.
      Дарує спокій нам зимова днина.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Не клич біду, сама тебе знайде
      Не клич біду, сама тебе знайде.
      Хапай у руки щастя легкокриле.
      Як сизий вечір смутком забреде,
      Й душа болить сильніш, ніж грішне тіло,

      Спинись на мить, оглянься навкруги,
      Ось новий день відродиться світанком.
      Пливе ріка в обіймах берегів.
      Берези тішать вітру забаганки.

      Божественна краса чарує світ.
      Життя квітує тепло-стиглим літом.
      Чому ж незгод не розірвати спліт
      І просто жити, повноцінно жити.

      Залишить стрім мирської суєти.
      Бо суєту лукаву і фальшиву
      Вщент не розрушиш. Мовчки відпусти.
      І просто незалежно будь щасливим.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Ще сонце із-за обрію не встало
      Ще сонце із-за обрію не встало.
      Зимовий день не піднімав повік.
      Лиш засвітилось обрію лекало,
      Вловивши перших променів потік.

      Ще світ дрімає, і в прозорій тиші,
      Здається, чую як пульсує кров.
      А я піщичинка у космічній ніші.
      У резонансі з всесвітом любов.

      Люблю тебе, мій світе! Невгамовність
      Моїх стремлінь освятить сенсу час.
      І кожна мить вкарбує неповторність
      Того, що не повернеться до нас.

      Черпну наснагу кожної хвилини.
      Засію словом зоряні стежки.
      Керманичем у човні часоплину
      Здолаю чинно шлях цей нелегкий.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Заметіль жбурляє снігом у вікно
      Заметіль жбурляє снігом у вікно.
      Ласиці виблискують узором.
      Розстеляє січень полотно,
      А мороз підтримує дозором

      Таємницю казки цих зимових днів.
      Під снігами журиться калина...
      Червоніють груди снігурів.
      В кучугурах губляться стежини.

      Дивосвіт магічно душу обійма.
      Розкидає вітер сніжні руни.
      До сердець торкнулася зима.
      Чом печаль? Чому безмірно сумно?

      Студить зблідлу пам"ять тиша льодяна.
      Холодом метіль війнула біла.
      Не моя і не твоя вина,
      Що зима колись нас розлучила..



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Снмить земля під білим покривалом
      Снить земля під білим покривалом.
      Лебединим пухом вкритий світ.
      До шибок мороз приклав лекало -
      Візерунком став прозорий лід.

      У ярах принишкла хуртовина,
      Не порушить тишу вітруган -
      Промайнув тихцем поміж ялини,
      Обійняв берізок тонкий стан.

      Мить блаженства й таїнство покути...
      Мов катарсис, сніговий покров.
      І класичне :бути, чи не бути..
      Надвагомістю нуртує кров.

      Я вслухаюся в зимову тишу.
      Очищає сутність білизна.
      Бо за сіру дійсність наймиліше -
      Це надія, що мине вона...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. ***

      Гамою звуків напружених
      Вдарив по струнах гай.
      Вітер гуде застуджений,
      Стомлений холодом вкрай.

      Сонну діброву, оголену
      Вкрила осіння імла.
      Чи ж не тим вітром підхоплена
      Поруч з тобою ішла.

      Ні, не з тобою, самотньою
      З холодом так - віч-на-віч.
      Щастям була безтурботною.
      Та розродилася ніч

      Затуманілою безвістю.
      Де той омріяний рай?
      Чи не весняною щедрістю
      Кликав заквітчений гай?

      Що не збулося, минулося.
      Замість тепла, холоди.
      Долі навік розминулися.
      Вже не вернемось туди.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Прохолоди подих все єство відчує.
      Десь луна озветься в сірих комишах.
      Вітер в підворотні згодом заночує.
      Сирістю підступно нагонивши страх.

      Це іще не осінь - відлітає літо.
      Мружить сонце очі в безлічі промінь.
      Це не дощ, а мряка. І перепочити
      Заховались мрії у зрадливу тінь.

      Хмари, мов химери, плинуть небокраєм.
      Між землею й небом бавить вітром гай.
      Вересень ногами босими ступає
      Й осені на вушко шепче:"Зустрічай!"



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. ***
      Налаштуй на мелодію вітру
      Я за хмари увись полечу
      І веселкою в небі розквітну
      Та нап"юсь дощу досхочу.

      Налаштуй на мелодію ночі.
      Пригорнусь до твого плеча...
      Перламутровий місяць-зодчий
      Шлях небесний свій розпочав.

      Налаштуй на притишене щастя.
      Бо щасливим не треба слів.
      А твій дотик, немов причастя,
      Незбагненно теплом зігрів...

      Налаштуй мене, налаштуй...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      Заколиши мене, весняний сон.
      У задзеркаллі вікон- порожнеча.
      Лиш іноді в деревах антифон
      Південим вітром розтривожить вечір.

      Заколиши, торкнися до чола.
      Зітри сльозу свічі, що не згоріла.
      Даруй безмежжя ніжності й тепла,
      Чарівність тиші і блаженство тіла.

      Мережать вікна тіні ліхтарів.
      Нічне шатро все нижче над землею.
      Заколиши, заколиши, зігрій...
      Нехай у мріях буду я твоєю.







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ***
      Чи то був день, а може ніч -
      Не в тому справа.
      Ось так ішла вітрам навстріч,
      Неначе пава.

      Та підкосила доля зла.
      Опали крила.
      Згоріли мрії всі до тла.
      Душа - без тіла...

      Вмостився відчай, наче спрут,
      На півдорозі.
      І пастку ненависних пут
      Здолать не в змозі.

      Та віра у добро зорить,
      В кохання щире...
      Хоча розбурхані вітри
      Ламали віру.

      Здавалося, що вже не встать,
      Не підвестися.
      Думок важких зловісна рать
      Рихтує вістря.

      Хапала дещицю житя.
      Чи вже не сила
      Невольній пташці
      До небес здійняти крила.

      І хоч нелегко розірвать
      Зневір окови.
      Нехай надія не згаса
      У світлі новім.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***
      Допоможіть! Допоможіть! Допоможіть...
      І серце рветься болем на частини.
      Гуляє розпач по соцмережі,
      Торує горем встелені стежини.

      А сум з очей у небо як стріла.
      Та у душі - обпалена руїна.
      Невже насміялась доля зла?
      У злиднях потопає Україна.

      Мов гострий меч, що все життя підтяв -
      Цей материнський відчай і благання.
      Щоб повернуть дитину до життя,
      Уже сорочку віддано останню.

      А в час оцей, коли важка біда
      Лягла тавром на лицях посірілих,
      Жирує на безвиході орда
      І ніжиться на Кіпрі та Мальдівах.

      Скажіть, чи в зла людського є межа?
      Чи то не люди, а подоба схожа?
      Гуляє розпач по соцмережах
      З надією лише на волю Божу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Минають дні, мов поторочі.
      За вікнами сивіє даль.
      І якось зовсім неохоче
      До рук смичок бере скрипаль.

      А на покрите лаком деко
      Вмостились струни у журбі.
      Жаль, та мелодія здалека
      Вже не вертається тобі.

      І не осяє світлим німбом
      Натхненне скрипаля чоло
      Та не зірве овацій...Ніби
      Все із роками відпливло.

      А все ж про себе нагадає
      Щасливих днів невинний жарт.
      Усе тіче, і все минає,
      Та сумувать за ним не варт.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      Хотілося б зими, але катма.
      Снігів розкішних, а натомість - злива,
      Що насилає тугу крадькома,
      Снує поміж хатами клопітливо.

      Наповнює по вінця смутком день.
      А вечір замальовує чорнилом
      Ялин химери. При дорозі клен
      У сутінках ховається похило.

      Еклектика від осені й зими.
      Десь морозець сховався від утіхи.
      І не скрипить давно під чобітьми.
      Бурульками не прикрашає стріхи.

      Сховатись від негоди спішимо.
      І що нам вже ось ця зима лукава.
      Хоч навіжений дощ поза вікном...
      Та у горнятку з кардамоном кава.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Тональність день наш змінює поволі.
      Мажорно чуються нові акорди.
      Сегменти в зачарованому колі
      Відрізали безповоротно хорди.

      Уламки втрат, що розпинали душу.
      Життя точили, як іржа залізо.
      Трясли надії, мов старезну грушу,
      В багаття злісно підкидали хмизу.

      Залишилося тільки попелище.
      Несказані слова - гірка розпука.
      В прогалинах самотньо вітер свище
      І відчаєм відгукується в звуках.

      Відкинути, забути, не вертати…
      Мажорно вдарить по акордах нових!!!
      Пейзаж років похмурих і строкатих
      Засяє світло-чисто, веселково.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      На зламі літ, на сповіді
      Всі почуття оголені
      Відчайно і нестримно
      Шикуються в рядки.
      Рівняють шлях за вітром
      Мої вітрила зболені,
      Земних принад лишаючись,
      Летять через роки.
      Поміж доріг непройдених,
      Серед шляхів нездоланих,
      З минулого в майбутнє
      Доріженька - вузька,
      Хвилинами відміряна,
      Поміж горами й долами
      Через пороги й кручі
      Тече моя ріка.
      Чи ж пропливу, чи вистою,
      Не зваблюся спокусою?
      Життя моє не стане
      Здірявленим човном...
      Пташиною із вирію
      В минуле повернуся,
      До ніг роки постеляться,
      Як золоте руно.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. ***
      Порушено правила руху.
      Прийшли не в той час й не туди...
      Несказаних слів завірюха
      Твої замітає сліди.

      Розсипле зима світлочинно
      Сніжиночки від Фаберже.
      Я вже не шукаю провини,
      Бо спогад неначе верже.

      Розписаний болем утрати,
      Розмитий туманами літ.
      Приречено і винувато
      Тобі я дивлюся услід.

      Зронилась сльоза діамантом.
      На серці залізна печать...
      Ти близько й... далеко занадто-
      Про щось старі верби мовчать...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      Побути хочеться мені на самоті,
      Де поглинає стрим глибока ніша
      Оздобити хвилини золоті
      Рядками ненародженого вірша.

      Манить рядками сонцесяйних рим,
      Ридати словом, ще ніким не чутим,
      Моє перо, цей вічний пілігрим,
      Шукає порятунок від отрути.

      Щоб доторкнутись віршем до сердець
      І пробудити омертвілі душі...
      Та має все початок і кінець...
      Ніхто закон всесвітній не порушить.

      Щоб оминути віражі круті,
      Так хочеться побуть на самоті



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ***
      Багатострунна сніжна вертикаль.
      Небесних арф лунають дивні гами.
      В зимовім храмі схований Грааль
      Дивує таємницею віками.

      Снігами снить безмірна далина.
      Малює знак рукою абсолюту.
      До двох сердець торкнулася зима.
      Уламки щастя кригою закуто.

      Вервечкою присипаних слідів
      Блукають спогади минулих весен.
      В бузковім вітрі потонулих днів,
      Завіяних у простір піднебесний...

      Знов під тремтливе сяйво ліхтарів
      Невпевнено прийде холодний вечір
      Самотнім перехожим. А згори
      Ніч-віхола опуститься на плечі...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***
      Сніг перебілює барви осінні.
      Паморозь сріблить зело.
      Бризне на трави коштовним камінням...
      Ніби тепла й не було...

      Ні йти, ні - бігти, увімкнено гальма.
      Мертвий сезон – на поріг.
      Пустка відлунює дзвоном печальним
      На перехресті доріг…

      До кісточок аж пронизує вітер.
      Холод стократ дошкуля.
      А на газоні мертвими квітами
      Встелена змерзла земля.

      Їм не відомий блиск порцеляни.
      Квіти під сонцем цвіли.
      Ніжні голівки покрили тумани,
      Мов полонянок імли.

      Не здійснені мрії, згублені долі
      Вкриє байдужості сніг.
      Втрачений цвіт затаврованим болем,
      Сумом лягає до ніг.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      Не поранюсь об сни,
      По їх лезу вернусь у минуле.
      Мить і вічність злітають у небо
      По сходинках хмар.
      Відштовхнусь від стіни,
      Де туманами днів потонулих
      Оповиті серця.
      І до сонця майну, як Ікар.

      У молитві святій
      Я до неба здійматиму руки.
      Позбираю до купи архіви болючих утрат.
      І спалю цей сувій
      Та й звільнюсь від пекельної муки
      Незбагненних образ
      І від гіркого болю зрад.

      Відречуся від бід,
      Бо не буду в строю нещасливих.
      Амагальма світанків переллється у сонячні дні.
      Кожен день лишить слід
      Веселкових принад переливом.
      Те, що долею звуть,
      Усміхнеться достойно мені...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***
      З-під копит – іній!!! Десь удалині
      Грудень мчить полями на баскім коні.
      Розрізає простір льодяно мечем.
      Морозцем проталу землю припече.

      На річках – крига. У серцях зима
      Дотиком холодним душу обійма.
      В тінях вечорових бліднуть ліхтарі.
      Ехом порожнечі повняться двори.

      Заглядає туга у твоє вікно.
      Зимно срібно-біле витче полотно.
      Та не варто, друже, надто сумувать.
      До весни лишилось – перезимувать.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Грудень
      Стоять сіро-оголені дерева.
      Грудневий день, хоч снігу ще нема.
      І тихий вечір в зорях кришталевих
      Нам нагадає - все в житті мина.

      Ніч уступає ранкам посивілим,
      Ритмічно час продовжує свій біг.
      І світ навколо стане сніжно-білим.
      Усе брудне рядном накриє сніг.

      Попереду чекають хуртовини.
      На зміну осені спішить зима...
      Гойднеться часу маятник неспинний
      І чинно шлях продовжить кружкома.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Я давно не вірю у дива.
      Та веселка восени, хіба не диво.
      Обрій кольорами вигравав.
      Вигнулися дві дуги чванливо.

      Напились водиці із ріки.
      Втамували спрагу післяденну.
      Засіяли золотом листки,
      Що поцяткував смарагд зелений.

      Вабив дегустований озон,
      Ще б ковтнути літнього бальзаму
      Та й поринути в осінній сон,
      Під чаруючих мелодій гами.

      Я давно не вірю у дива.
      Та веселка восени, хіба не диво.
      Обрій кольорами вигравав.
      Сонечко всміхалося щасливо.

      19.09.2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      Момент істини стане пророчим,
      Коли глянеш пильнесенько в очі -
      Ці бездонні, прозорі озерця
      І тоді дорога до серця
      Вже не буде такою крутою.
      Від токсинів звільнившись і болю.
      Від людців, що хижіші від круків,
      Свої стріли націлили з луків,
      Геть протравлені опієм зради.
      І якої мети заради...
      Знов клекоче ріка каламутна
      Псевдо вождиків всує розпутних.
      Завмирає життя, кровоточить.
      Що нам знову вони напророчать?
      Кігті рве запопадлива зграя.
      Чи до пекла біжить, чи до раю.
      Чи торує дорогу покути...
      Знову розум обплутують пута.
      Кров посмоктують яструби з рани.
      Де не глянеш, кругом клептомани...
      Вже від відчаю люд туманіє.
      Чи ж бо є ще на краще надія...
      Як вщерть болем наповниться серце,
      Глянь у рідні, бездонні озерця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***
      Чомусь так хочеться грози,
      Щоб стрепенувся світ громами
      І грішну землю з небесами
      З"єднав з висот і до низин.

      Танком свавільним блискавиць,
      Щоб запалало небо грізне.
      Кохай її, поки не пізно.
      Впади останнім блиском ниць.

      Нехай стихія освятить
      Шалений ритм сердець гарячих,
      І спалах в темряві незрячій
      Осяє щастям кожну мить.

      Чомусь так хочеться грози,
      Як апогею зрізу літа.
      Стіною дощ... Безумством вітер
      Любов не зможе загасить.

      9.08.2019



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      Понад тином мальвова хурделиця
      Розкидає ніжні пелюстки.
      Оксамитом чорнобривці стеляться,
      Ваблять п"янко запахом терпким.

      Рівними лягли роки покосами.
      У лугах згубилися сліди.
      Полягли тумани верболозами
      Й розчинились в пам"яті, мов дим.

      Зазирнула у вікно метеликом
      Доля і майнула у світи.
      Відсіяли в кришталевім келиху
      Миті, до яких торкався ти.

      Шурхіт крил осінніх поміж хмарами.
      Перевесло зв"яже теплі дні.
      І потонуть у бездоннім мареві
      Сльози літа - роси на стерні.

      5.08.2019



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***
      І ще одна минає осінь.
      Збігає краплями тепло.
      Та серце просить, серце просить
      Вернути те, що відгуло.

      За вікнами крещендо вітру.
      Злітає запізніло лист.
      Одягне грудень скоро митру,
      І я згадаю, що колись

      Зірками падали сніжинки,
      Стелились ковдрою до ніг.
      На вітах срібної ялинки
      Казково-білий перший сніг...

      А ми у парку тільки двоє.
      Лиш ти і я - на цілий світ...
      Злітають спогади юрбою
      У пам"ять неповторних літ.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. ***
      Напишу лист в минуле
      Й не відправлю ніколи.
      Все, про що ми забули –
      Незасіяне поле.

      Загорнуся у цисту,
      Відмежуюсь від світу.
      Мрії з пам'яті витру
      І розвію по вітру.

      Час по колу кружляє
      Золотим циферблатом.
      Бур'яном проростає
      За кохання розплата.

      Серце вже не питає,
      Хто ти був... Подорожній.
      Ніч минула...світає -
      Келих щастя - порожній...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***
      Новизною не здивує світ.
      Все давно комусь переболіло.
      Вкотре хтось підніметься в політ
      І жорстоко там обпалить крила.

      Хтось когось пригорне до плеча,
      З віч сльозу змахнувши на пероні.
      Знову потяг вдалечінь промчав.
      Не одні вже посивіли скроні...

      І на зиму осінь поверне.
      А весна обійме тепле літо.
      Все минає. та й життя мине.
      Тільки як зумів його прожити.

      Ось така феєрія буття -
      Невідомі кожному з нас грані.
      Прийде час, невидимий суддя
      Нам колись доставить штрих останній.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Пам"яті батька
      Тебе давно уже немає, тату.
      Та вірю, що ти дивишся з небес
      На край наш милий і на рідну хату...
      Нас тяжко розділив могильний хрест.

      Ти завжди був таким замалослівним.
      Та знаю: Україну як любив.
      Пишався щиро українським Гімном.
      Благословенним був душі порив!

      Таємним залишався Буревієм.
      Жовто-блактиний прапор - оберіг.
      Свободу й незалежність ти леліяв,
      А нас малих від бід лихих беріг.

      Спливають роки, час лікує рани.
      Зростають внуки - рід веде свій лік.
      Навіки тобі, батьку рідний, шана
      І вічна пам"ять по тобі - навік!

      Скриплять жилаві верби понад ставом.
      У думах древньо-вічних явори.
      Змінився світ, коли тебе не стало...
      Та пам"яті свіча не догорить.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. ***
      Притупилося майстра перо,
      Зашарілася й зблідла рима.
      Муза вдарила під ребро,
      Підтяла підступно, незримо.

      Загубились найкращі слова,
      Між рядками гуляє вітер,
      Та йде обертом голова -
      Розлетілись думки по світу.

      І безжально спресовує час
      Пережиту кожну хвилину
      Закарбованих серцем фраз
      Про любов й печаль лебедину.

      Несподіваних спалахів мить
      Зазоріє світлим лібретто.
      Мов оголений нерв болить
      Невгамовна душа поета.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. ***
      Докупи день збирає вечір сизий,
      Спалахуючи блиском ліхтарів.
      Підкинув місяць у багаття хмизу
      І засіяв півкругом угорі.

      Квапливо поспішає перехожий.
      Зітхають порожнечею двори.
      Відмежувавшись поза огорожу,
      Поскрипують старечо явори.

      І лиш немолодого віку жінка
      Стояла в самотині край вікна.
      Кого чекала в темному затінку?
      Що сповістити прагнула вона?

      Про те, що із роками перетліло.
      І щось пече у зболеній душі.
      Бо молодість у безвість відлетіла,
      Лишивши слід крутий від віражів.

      Вона чиясь сестра, дружина, мати...
      Але самотність стала на поріг.
      Ніхто не знає знайде, а чи втратить,
      І де одна із тисячі доріг.

      Зібрав до купи день вже вечір сизий.
      А ніч вкладає зорі у коші.
      І може хтось, колись беззаперечно
      Розрадить сум самотньої душі.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. ***
      Устами мед...
      Але гірчить приправа
      Солодких слів, нещирих і лукавих,
      Обрамлених у ніжності багет.

      У мушлі - море, небо - у краплині...
      І все єство тяжіє до нуля.
      Вже швидше обертається земля.
      Летять у простір миті швидкоплинні.

      Здіймає вихор відцентровий шквал.
      Все далі й далі епіцентр Любові.
      Та в пам"яті миттєввості казкові.
      А може, й справді, ти мене кохав...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. ***
      "Пливе кача по Тисині".
      Котрий рік пливе...
      Відчай, горе в Україні
      Мороком живе.

      Пливе кача по Тисині.
      Множить ріки сліз.
      Син вернуся в домовині
      В рідний дім, де зріс.

      Стара мати не по віку,
      Чорна від біди...
      На труни упала віко:
      "Синочку, не йди..."

      Стрепенув усе довкола
      Материнський біль.
      Син не прийде вже ніколи.
      Був останнім бій...

      Край окопів обгорілих
      Чорна лобода.
      Не одну нещасну матір
      Сповила біда.

      Побратими - на колінах.
      Шану віддають.
      Йдуть Герої України
      У останню путь...




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. ***
      Сідає сонце. Мов ченці, дерева
      До неба голі руки простягли.
      І жовті хмари, як загривок лева,
      Над обрієм низенько прилягли.

      Минулий день втікає від спокуси
      Принад земних - пірнув за горизонт...
      Луг вкритий оксамитовим обрусом.
      Ніч хлюпне в келих скраплений озон.

      Запалять зорі в небесах лампадки.
      Безмежний простір закарбує мить -
      Одвічну сутність руху без оглядки
      З надією, що все переболить.

      І день... І ніч... І знову все спочатку.
      Ця круговерть у морі суєти.
      Та кожен раз сумніше від здогадки,
      Що де є я, уже не будеш ти...

      18,09.2018



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. ***
      Скільки незгод - розбігаються очі.
      Тільки чомусь я відчайно не хочу
      Правду і кривду зливати в одне.
      Не продихне

      Світ цей лукавий, тривожно-сумнівний,
      Де у "цукерки" закладено міни
      Та підміняється всує святе.
      Й не проросте

      Правди зерно на твердому граніті.
      І наче шаблі, загострені миті
      Помах широко розправлених крил
      Ріжуть навпіл.

      Крешуть громами свавіль блискавиці,
      Корчать гримаси спотворені лиця.
      Бо все вдається звести нанівець...
      Чи не кінець?

      Чи не остання проляже дорога,
      Тим, хто давно вже забув і про Бога.
      Вірою й правдою скріплена мить
      Світ воскресить!!!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. ***
      Зірвався вітер, мов оскаженів.
      Хитаються обшарпані дерева.
      І на кущах виміщує свій гнів
      Несамовита буря-королева.

      Сипне дощем над персами полів,
      Які лягли недавно відпочити.
      Зволожить зерна, сховані в ріллі,
      Щоб згодом зародило буйно жито.

      Важким крилом зашпортався в лісах -
      Затріпотіли хвоєю ялини.
      Зринає велич, плине в небесах...
      Я подумки назустріч бурі лину.

      Закрила небеса завіса хмар
      Та куполом тяжіє над землею.
      Несе стихія жертву на вівтар
      І покаяння я несу із нею.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Ти приходиш у сни....
      Ти приходиш у сни.
      Легкий вітер торкає волосся.
      І немає вини.
      Все, що мріялось, вже відбулося.

      Погасили свічу.
      За вікном забриніло світання.
      Я покірно мовчу.
      Ні, не вперше, та може востаннє.

      Заростають стежки
      Споришем і полиновим цвітом.
      Якось все навпаки...
      Замітають сніги наше літо.

      Я шукаю сліди.
      Та чомусь їх давно вже не стало.
      Каже серце: "Не йди."
      Бо не має минуле проталин.

      Закував лід ріку.
      Ми тепер між двома берегами.
      Рухнув замок з піску.
      Залишились крижини між нами.

      Тільки зустріч у снах
      Лиш на мить повертається світлом.
      Недолюблений птах
      Так самотньо летить понад світом.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Розчинитися в масі
      Розчинитися в масі, стати немов усі
      У облудній людській говорильні.
      Що вистрілює гаслами звідусіль
      Й закодовує приспану пильність.

      Потонути у натовпі, стати одним із..
      Невагомим, за суттю безликим.
      І скрипить історично прогнилий віз.
      До приматів кортить чоловіку.

      Надуває вітрила лукавих промов шквал
      В морі темнім надій потонулих
      Знову вибір у нас "чи пан,чи пропав",
      Де майбутнє зіллється з минулим...

      Раболіпна ментальність зринає уже без гальм.
      Мітить кредо - прислужувать пану.
      І стоїть на кону останній плацдарм.
      Не згубімося в путах омани....



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Світанок входить непомітно
      Світанок входить непомітно.
      Всю ніч надворі падав дощ.
      Рум"янок зблідлий зронить світло
      На перехрестя вулиць й площ.

      І день новий сипне турботи,
      Проблем старих розв"яже міх
      Та відрахує аж до сотих
      Набір обов"язків моїх.

      А перед тим - пахуча кава
      І дещиця осінніх мрій...
      Ось горобина, наче пава,
      Та клен у свиті золотій.

      Я відчиню своє віконце
      Навстіж для тисячі багать.
      Щоб оцінити сяйво сонця,
      Потрібно дощ перечекать.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Упала осінь листям на долоні...
      Упала осінь листям на долоні.
      Земля дощам відкрила навстіж брами.
      Та спогадів розмай пульсує в скронях,
      Хоч літо бабине не за горами.

      З"єднає павутиночка прозора
      Незриму суть блаженства та спокути.
      І мить, і вічність, Всесвіт неозорий -
      Тому, хто на Землі не був почутий...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Коли Муза мовчить...
      Коли Муза мовчить,
      закриваються всесвіту брами.
      Мов лещатами стиснено мрій
      необачний політ.
      Наче зранена птаха
      кружляє попід небесами
      і шукає дорогу,
      де ясного сонця зеніт.

      Опадають листками надії
      остужені часом.
      Шурхотить вздовж узбіччя
      зіпрілого листя потік.
      І вертається пам"ять коротким,
      як мить, парафразом,
      течією років
      невимовно швидких рік.

      На Еолових арфах
      натягнуті струни до краю,
      але вітер-маестро
      несподівано якось затих.
      Коли Муза мовчить,
      то природа невтішно ридає.
      І на зміну осіннім дощам
      скоро випаде сніг.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Міжсезоння душі
      Ниті осінніх дощів
      Землю із небом зв"язали.
      У міжсезонні душі
      Сиплеться листя опале

      З осиротілих кущів.
      Тіні снують вздовж бруку...
      У міжсезонні душі
      Ніжно подай мені руку.

      Полум"ям дивним свічі
      Знову палає шипшина.
      У міжсезонні душі
      Вишила стрази ожина.

      Вкраплена грань міражів
      Вабить до себе лукаво...
      У міжсезонні душі
      Важко сказати, хто правий.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. ***
      Не зрадь, не убий, почуй…
      Слово – на вістрі ножа.
      Вихід шукає фен -шуй.
      Прихистку просить душа.

      Відліком згорнутий день
      Мітить тривожний нам знак.
      Світло моїх одкровень
      Суті не змінить ніяк

      Кинутих вроздрібок фраз
      Змісту твойого ессе…
      Вишколений парафраз…
      Що він в собі несе?

      Сяйво свічі мерехтить,
      Сумом наповнює ніч.
      Жаль, що сьогодні не ти
      Ніжно торкаєшся пліч..



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. ***
      Крізь тебе тінню пройду
      І розчинюся неначе...
      У березневім саду
      Дощиком не заплачу.

      Ніби фантом промайну.
      Серце моє - в потойбіччі.
      Нашу не стріну весну
      З усмішкою на обличчі.

      Маестро, доля - пюпітр.
      Тож покладіть партитуру.
      Висіяв ноти вітер,
      А ми пожинаєм бурю.

      Світлочуття свободи
      В серці пульсує віднині.
      Воля - це насолода.
      Я - не твоя рабиня!!!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Ти одночасно є й... тебе нема...
      Ти одночасно є й... тебе нема.
      Кохання опинилось поза світом…
      Осіння ніч предовга і німа
      Про що мовчала…Так несамовито
      Вітрище вив у люфі димаря.
      Куйовдив по землі туманів пасма…
      Любов, неначе свічка догора,
      Ще трішечки і… назавжди погасне.
      Гарячим воском душу обпече
      І тілом розіллється по краплині.
      Задивленої пам"яті ковчег
      Вже відпливає. Смуток у хатині,
      Налитий повним келихом вина
      Ще недопитого, п"янкого літа.
      Ти одночасно є й тебе нема.
      Кохання опинилось поза світом…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    54. Пам"яті матері
      На могилу прийду, помолюся до Господа Бога.
      Припаду до хреста і вклонюся землиці святій.
      Мамо рідна моя, відійшли ви у вічну дорогу,
      Залишили у серці ні з чим непорівняний біль.

      Відцвіли чорнобривці, калина знизала намисто,
      Крають спогади душу в самотнім чеканні зими.
      Тільки пам"ять про вас, як життя джерело світло-чисте,
      В час гіркої розпуки обійме незримо крильми.

      А здавалося нам, що розлука не прийде ніколи.
      Залишаємось дітьми тоді, коли мама жива.
      Перед рідним порогом спинюся, закована болем,
      І ніхто для розради не знайде у світі слова.

      Та й заплачу без сліз і ридатиму серцем я гірко,
      Як на прощу священну тихенько до хати зайду…
      Вишня в смутку мені прихилила, мов рученьку гілку,
      Наче рідна матуся на хвильку з"явилась в саду…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. ***
      Можна бути ніби хорошим
      У світлі відносних понять.
      Щось можна купити за гроші,
      А щось й на честь промінять.

      І можна прогнутися плідно,
      Замовивши вдале слівце.
      Ніколи не буде огидним
      Втратити власне лице.

      Колишучи одномоментно,
      То Бога, а то - Сатану,
      Плодити брехню іскрометно.
      Правду ховати в труну.

      Болото мішати з глиною
      В ролі невинної жертви.
      Якщо не став ти Людиною,
      То за життя був мертвим .

      Великому Богу молюся :
      "Дай силу достойно жити!"
      Хоч смерті я не боюся.
      Страшно Себе згубити.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    56. А що ж бо там далі...
      В молитві до неба підносяться руки...
      Ось так від розлуки і знов... до розлуки
      Долиною смутку, рікою печалі.
      А що ж бо там далі? А що ж бо там далі...

      Зануриться погляд у душу без сили.
      Де ж миті поділись, що долю вершили...
      Загублені мрії нам фатум залишив.
      Некролог коханню безжалісно пише.

      А далі сніги, пересипані часом,
      Холодну самотність ковтнемо не разом.
      Мов дві паралелі лягли на скрижалі...
      Не варто гадати, а що ж бо там далі...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Ін"єкція правди

      Ін"єкція правди лікує болюче, уперто.
      Гірка сутність спускає з небес додолу.
      Світ рожевих ілюзій стає перекотиполем.
      Пошматована осінь діри латає відверто.

      Підступний укол! З одновприском усе перетліло.
      Поглинає чітко думки порожнеча.
      Не порятує незбагнена від себе утеча,
      Невідворотності кігті впиваються в тіло.

      Земля тужавіє, вбирає дощі з високості.
      Вже покриті перса полів першим снігом.
      Несподівно в правді істина стала бліцкригом,
      Суєтою суєт, де у програші - переможці.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Передзимне
      Цвіт рожевих надій
      Осипається так непомітно.
      І пелюсточка кожна
      Відчайно додолу впаде...
      Невимовний пейзаж
      Ще учора такий колоритний,
      Потускнів, похмурнів...
      Неначе терпкий каркаде,
      Сум ледь чутних зітхань,
      Що самотністю переповиті.
      Затискають лещата
      Дощами гартований біль,
      Що лишився віршем
      Недописаним у манускрипті.
      «До» і «після» тепер поділилися,
      Наче навпіл.
      А холодна пора
      Підкрадається тихо-зрадливо.
      Гонить листя пожухле рікою
      Замшілий асфальт.
      Сіризною слідів порожнеча снує неквапливо…
      Чи ж то туга ридає? А чи нерозділений жаль???



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    59. ***
      Босоногий блудяга-вечір
      Наступив на багаття жоржин,
      Що палало в саду. Понівечив
      Спокій свій колючками ожин.
      І згадалося враз, як зухвало
      Звабив квіточку молоду,
      Що так щиро його покохала
      Не на щастя своє - на біду...
      Як чекала його щогодини
      Причепурена, росами вмита,
      Бо здавалось в погожу днину,
      Що ніколи не кінчиться літо...
      І на душу ляжуть тумани.
      Неминучим стане прозріння.
      Роз"ятривши сердечні рани,
      Стане вечір холодним, осіннім…
      Колобродять ночі предовгі,
      Сірим смутком вмиваються ранки.
      Розбрелися врозтіч дороги.
      Рознесли всю любов до останку.

      Якщо серцем загублене літо,
      Прийде осінь, сльозами вмита…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. ***
      Опалий лист приліг на вітражі,
      У світлий розпис примостився сумно.
      Та почувався зовсім тут чужим,
      Напризволяще кинутим бездумно,

      Відірваним, промоченим дощем…
      Сюди заніс його гульвіса-вітер.
      У барвах розмаїтих - серця щем
      Й самотність, що рида несамовито.

      Ось так і ти, чужим серед своїх
      Впадеш додолу, як пожовкле листя.
      Якщо міцне коріння не зберіг,
      В житті чужому не віднайдеш місця.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Розродилась громом чорна хмара.
      Розродилась громом чорна хмара.
      Стрілами впилися блискавиці
      Й серце зранили. Небесна кара
      Твоє слово, виточене з криці.

      То не злива, ні. То плаче небо.
      Друзки серця розсипає градом.
      Не карайся, не жалій, не треба...
      Серед літа сніг на квітах саду.

      Післягроззя чисте над полями.
      Шлях підсушує засмаглий вітер.
      Хоч дорога ця не до вігваму.
      На старих стежках печаль розлита…

      Та не висохло душі озерце.
      Тож вертай до мене неофітом.
      Ти прийди, коли відчуєш серцем,
      Що без мене вже не зможеш жити.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Премудрістю пронизана канва...
      Премудрістю пронизана канва,
      Хіба ж від цього стане вдвічі легше.
      Зотлілих днів не вишита крива.
      Байдуже, уостаннє, а чи вперше.

      Майбутнє мерехтить, зомбує мить.
      Невпевненість рахує полустанки.
      У безвість незбагненну потяг мчить,
      Відпущено всі гальма до останку.

      Ховають стиснуті вуста слова.
      Хоч таїна мовчання – красномовна.
      Напівпрозора правда ще жива,
      Та десь блукає, наче пес бездомний.

      Ось так і я пройду й не доторкнусь
      Одвічним сяйвом до твоєї долі…
      Та все ж надія не вмира чомусь.
      Нехай горить й не згасне мимоволі.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Переминаються літа з ноги на ногу...
      Переминаються літа з ноги на ногу,
      Нашіптують, що я уже не та….
      Посипле осінь листя на дорогу,
      Стерню залишать скошені жита.

      Ой, літечко, бурштиновим намистом
      Заміниш веселкові кольори.
      Не поспішай, шумлять зеленим листом
      Ще юності розлогі явори.

      Не поспішай… Спинись на перехресті
      Непройдених, незнаних ще доріг.
      Здолати гідно шлях – це справа честі.
      Тож не зважай, що скроні сріблить сніг.

      Роки прожиті – дар неоціненний,
      Хоч не збирала я земних скарбів,
      Сторицею віддам добірні зерна
      Тому, хто оцінити це зумів.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. На поріг іде пора весільна
      Обважніли яблуневі віти,
      Соком наливаються плоди.
      Загорта в сувій доробки літо,
      Гей, скоріш до осені, свати!

      Одягнула вельон наречена.
      Мрій дівочих береже цноту.
      Коню-вітре, ноги – у стремена!
      Вдягне осінь збрую золоту.

      Склало сонце придане у скриню.
      Зорями розшиті рушники.
      Так дбайливо місячним промінням
      Верби-дружки заплели вінки...

      На поріг іде пора весільна,
      Богом даний благодатний час
      Сяйвом із небес благоговійно,
      Та не нам з тобою … Не для нас!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Краплинами дощу збігає ніч.
      Краплинами дощу збігає ніч
      І темряву ховає у шпаринку.
      Ти знов зі мною поруч, віч-на-віч...
      Не йди, побудь, затримайсь на хвилинку.

      Сказати... Що? Забулися слова,
      Які в серцях так сонячно бриніли.
      Та може ця хвилина рокова
      Засяє ранком в душах онімілих.

      Як вистояне надхмільне вино,
      Кохання мить.... Чом так зникає швидко?
      Самотність, що постукала в вікно,
      Невідворотністю зачинить клітку.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Коктейль кохання і розлуки
      Коктейль кохання і розлуки
      Пили смакуючи, повільно.
      Геть очманілий від розпуки
      Вривався вечір божевільно.

      Напій не вищого гатунку
      Вливався цівкою отрути.
      Ні обіцянок, ні цілунків…
      А тільки відчуття покути.

      Душа, неначе під прицілом.
      Холодні ранки крижать літо.
      І осокові семистріли
      Гойдає невгамовний вітер.

      Вже сплачено високе мито
      За експорт душ у задзеркалля,
      За еміграцію. Якби ж то
      Могли б збагнути, що там далі…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Ворони-поетеси (байка)
      Зібрались якось дві ворони
      Рішили написати вірш.
      Нудьгу розвіявши, синхронно
      Поетом стати чим скоріш.

      Байдуже - вміло чи невміло
      Зібрали весь свій "арсенал".
      Прицілились й взялись за діло,
      Поки в душі ще є "запал".

      Як зогляділись: "чорне-біле",
      "Твоє-моє"-це вже було.
      Мізки раптово закипіли...
      Куди ж це риму повело?!

      Потрібно шанс свій рятувати.
      Пішли вони на конструктив -
      Віддати шану Плагіату,
      Отримавши свій позитив!

      Геть перегрілись бідолашки.
      Щось чули десь про ямб, хорей...
      Верліб-Р-Р-Р!!! Хоч вимовити важко,
      А написати? Все -о"кей!

      Так закрутили зміст невдалий
      Серед засилля крапок й ком.
      Щоб це творіння прочитали
      Лише з тлумачним словником.

      Хіба ж дивилися критично
      На новоспечений маразм.
      Хотілось якось еротично...
      Щоб раз! В десятку! І...оргазм!

      Ридали вкотре "сльози-роси"
      До сонця знов летів Ікар...
      Хоч словоблуди стали в позу,
      Та результат творінь лиш "Ка-Р-Р-Р!!!!

      Тримаймось істини простої-
      Не станьмо в байці цій героєм...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Не зволікай, прошу, не відпускай.
      Не зволікай, прошу,не загуби!!!
      Кохай її сьогодні до нестями.
      Шалену пристрасть радості сльозами
      Омий, нектар любові пригуби.

      Реанімуй змарновані хвилини,
      Що cклалися цеглинками в стіну,
      Яку жорстоку сплачену ціну
      Твоєї незбагненної провини…

      На капищі щасливих не буває…
      Молитвою кохання освяти.
      Любов без меж усі гріхи простить.
      Зійшла зоря, минула ніч, світає…

      Не зволікай, прошу, не відпускай…



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Не довіряйте дифірамбам щуки (байка)
      В ставу одному, так вже повелося.
      Відкрию невеликий вам секрет.
      Переконати Щуці риб вдалося,
      Що в них Карась неперевершений поет.

      Сюди-туди своїм хвостом вертіла…
      Хоч в Карася таланту бо катма.
      Під компліменти взявся він до діла.
      Відверта самокритика - німа.

      Кудись поділася зрадлива рима.
      Перенапруга плутала слова.
      Та в світ летіли опуси незримо.
      Не кожна це сприймає голова.

      Хоч не одну згвалтовано сторінку,
      Втішався новоспечений піїт.
      А Щуці, при нагоді, за підтримку
      Пообіцяв подарувать весь світ.

      Не довго хитра Щука тим раділа
      І… Карася взяла собі та й з"Їла.
      Отож пізнає хай герой науки:
      Не довіряти дифірамбам Щуки.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Як заспівали треті півні.(байка)
      Ой, рано-вранці на зорі,
      Як заспівали треті півні,
      Податись в парламентарі
      Зібрались кури того гідні.

      Дарма, що курячі мізки
      І обмаль глузду курка має...
      За яйця віднайти зв"язки
      Нічого їй не заважає.

      Робота дружньо закипіла,
      Зійшлися кури "подебати".
      Мерщій вперед, скоріш до діла.
      Бо ж треба лідера обрати!

      Тут півень настовбурчив пір"я.
      Проблема - як знести яйце
      Й не втратить куряче довір"я.
      Ой, як же вимовить слівце...

      Біда! Ще треба мову знати.
      Та й грамота не заважала б...
      Нелегкі зернятка-мандати
      Вручила куряча держава.

      Голосували одностайно.
      Сюди-туди, допоки ранок.
      Програму видали негайно
      З пустопорожніх обіцянок.

      До кучі всі папери склали.
      В додачу грошей добру жменю.
      "Обмили" захід дуже вдалий.
      Бо знали - вибори в кишені...

      Та може рано ще радіти,
      Ми ж в курнику не хочем жити.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Вечірній етюд.
      Зблідли фарби, видовжились тіні.
      За мольбертом вечір сивочолий
      Аквареллю пише. На долині
      Димом стелиться туман додолу.
      А в саду духмянить матіола…

      Чарівниця ніч сором"язливо,
      Мов незаймане дівча шепоче
      Cлово ніжне місяцю, грайливо
      Зіроньками заглядає в очі
      І дарує дивні сни, пророчі.

      Мов химери в таїні ялини,
      Тишу в зелен оксамит ховають.
      Мліють трави з запахом полину…
      Стих вітрець… Вже нічка наступає...
      Колискову пісню заспіваю:
      Лю-лі, Лю-лі, Спи, моя дитино…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Так мені чомусь нестерпно легко.
      Так мені чомусь нестерпно легко.
      Ніби відірвалась від землі.
      Часом висотаний мед із глека
      Солодом покрив мої жалі.

      Живограй думок збирає перли,
      Спогадів струмочок жебонить.
      Залишилось те, що не померло,
      Лиш зотліло те, що не горить...

      Рудокосе сонечко сідає,
      Пломеніє світ рожевих хмар.
      Темна ніч надійно заховає
      Той напій із любодійних чар.

      Приспане кохання - то не диво,
      Та Морфею душу не віддам.
      Долі всупереч я знов щасливо
      Повернусь в березовий вігвам.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. Тобі мене не можна не любить!
      Думки, неначе концентричні кола,
      Розходяться й зникають вдалині.
      Хапає шмат життя дещиця квола,
      Що відчаєм вселився у мені.

      Триває незавершена корида
      Моїх вагань, що стали надиби.
      Я - просто жінка, я - не Артеміда.
      Та все ж ти і таку мене люби.

      Зведи ураз на п"єдестал кохання,
      Вдягни корону світла, хоч на мить...
      Тоді збагнеш, а може і востаннє -
      Тобі мене не можна не любить!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Театральне
      Ось і відрізав, без ножа...
      Так ще ніколи не боліло.
      Минув спектакль - вона чужа.
      Душа від болю заніміла.

      Зніяковілий Лицедій
      Ховає погляд так невинно.
      Паяце, смійся і радій!
      Всі почуття -через коліно...

      Який жорстокий режисер
      Тупим пером писав сценарій?
      Сумує пусткою партер...
      З тобою зовсім інша в парі...

      Бо ж хтось невидимий для вас
      Завісу опустив дочасно.
      Чужої ролі парафраз
      Вщент розгромив ваш світ прекрасний.

      Ось і підрізав, без ножа...
      Так ще ніколи не боліло.
      Безслізна роль - душа чужа,
      Убита чужо Рідним тілом.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Осені протуберанці ( автор музики Віктор Ох)
      О, світла осені печале,
      Торкнешся серця ще не раз.
      Бо горобинові корали
      Принадніші усіх прикрас.

      Приспів.
      Осінній смуток серце крає...
      Ми -долі непростої бранці.
      То не кохання догорає,
      Це - осені протуберанці.

      Складає вересень рядками
      Осінніх дум бурхливий плин.
      Земля ще пахне чебрецями,
      Дивує стразами ожин.

      Запалює свічки шипшина,
      Де так ряснів рожевий цвіт.
      Що безпорадно й долечинно
      Тобою затулив весь світ.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Патріоту України.
      О, вчителю! Тобі співаєм й славим
      Вождя, що всіх веде нас до мети.
      Ти – символ волелюбної держави,
      Бо за минулим спалено мости.

      Що роду доброму не має переводу,
      Хай пісня гучно по світах луна
      Про світле майбуття мого народу.
      Єднаймося! Бо думка в нас одна.

      Тобі, борцю за волю і свободу,
      За віковічну мрію поколінь,
      Святий завіт від роду і до роду –
      Підняти Україну із колін.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Зойк із загубленого раю.
      Тебе я більше не чекала,
      А все ж минуле ще болить.
      Надій ніяких не плекала.
      Я просто знала: ти – це мить.

      І ось давно усе минуло,
      Зіткало суті полотно…
      Та ми з тобою не забули,
      Як щастя стукало в вікно…

      Злітало горлицею в небо,
      Губилось перлами в траві,
      Спішило сонечком до тебе,
      Минало хмари грозові.

      Здавалось вічним буде літо...
      Чому ж з тобою ми на "ви"?
      Дощами-сльозами омиті
      Пучки пожовклої трави.

      Зойк із загубленого раю
      Колючим жалом впився в кров…
      Кохаю, каюся, страждаю!
      Вмираю й воскресаю знов!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Тремтить на плесі місячна доріжка...
      Тремтить на плесі місячна доріжка
      Й ховається у гострій осоці.
      Ковшем збирає вечір зорі нишком.
      І знов моя рука в твоїй руці.

      У келих ночі вллється рута-м"ята,
      Снодійним трунком у липневу ніч.
      У лоні літа, у зелених шатах
      Безмертним дотиком торкнешся пліч.

      Цей дивний сон насниться аж до ранку,
      Засвідчивши кохання таїну...
      Блідими ж стануть зорі на світанку,
      І я відчую присмак полину.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Я стукала в глуху стіну...
      Я стукала в глуху стіну,
      Та в котрий раз шукала двері.
      Рядки нестримно на папері
      Ведуть розгнуздану війну.

      Хотілось, щоб почув глухий-
      Я намагалась докричатись,
      Фантом на поміч закликати-
      То ризик неабиякий...

      Я зогляділась – крил нема.
      Та як хотілось полетіти,
      Здійнятись птахом понад світом.
      Чому ж попереду - стіна?

      А за стіною - порожнеча…
      Чи може так мені здавалось,
      Що я з минулим розпрощалась
      Без виправдовувань і зречень.

      Не розтрощити ту стіну
      І не знайти ніколи двері...
      Думки залишу на папері
      Я про історію сумну.

      З корінням вириваю дні,
      Де розуміння не бувало.
      Якби ж тоді була я знала,
      Які гнилі лишаться пні...





      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. * * *
      Такі в житті бувають піруети,
      Що вже, здається, більше не живу.
      Та все ж збираю сили для вендети,
      Натягую сильніше тятиву .

      Оголошу війну я лицемірству
      Під маскою людської доброти,
      В суцільному театрі лицедійства
      Щоб назавжди завісу опустить.

      А найвлучніше вистрілю у зраду,
      Замішану на ницості й брехні.
      Якщо ж не захищу я власну правду,
      То підла зрада влучить по мені.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Магма кохання - вибухом з кратера
      Гаряче й стрімко - роз"ятрений щем.
      Та корабель, що проплив без фарватера,
      Зник ще тоді під травневим дощем.

      Хлипають вікна сонно повіками,
      Темінь запалює зблідлі вогні.
      Зорі на небі розсипались злитками,
      Вечір на радість вимінює гнів.

      Ніжно-бентежно вабить омріяне.
      Бо ж не одну ми стрічали весну...
      Вітром бузковим кохання завіяне
      В радість небесну й печаль неземну.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Зорепадом з небес сипонули літа (Г.Д.)
      Зорепадом з небес сипонули літа,
      Сріблим сяйвом упали на коси.
      Постелилась до ніг ця пора золота
      І туманом лягла на покоси

      Трав в лугах запашних, де світанки в імлі
      Поклонялися Сонцю і Світлу.
      Недаремно прожите життя на землі
      Другу юність дарує, де літо

      Медоносними квітами зронить росу.
      Солов"єм забринить на світанні.
      Закарбує у час незрівнянну красу
      Твоє перше кохання й останнє...




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Закохався Грім старезний
      В Блискавицю молоду.
      І гримить, гримить помпезно,
      Як годиться, на виду.

      Блискавиця блисне й зникне,
      Хтиво змійкою крутне...
      Ну, а Грім ніяк не звикне -
      Що ж іще вона утне.

      Прокотився над горами,
      Десь шукав якесь чар-зілля.
      Й повелів під небесами
      Готуватись до весілля.

      У вогненній колісниці
      Поміж хмар прогуркотів.
      Й чим скоріш до Блискавиці
      Засилав своїх сватів.

      Блискавиця ж донестями
      Веселиться - не вгава
      Забавляється з вітрами -
      Жалю Грому завдава...

      Дуже вправна, світлолиця
      Наче пальчиком веде,
      Мабуть гарна молодиця,
      Що аж Грім по ній гуде?!..

      А він - парубок "моторний",
      Не зважайте - скільки літ,
      Як візьме до рук й розгорне
      Свій письмовий заповіт!

      То збіжаться Блискавиці,
      Забринять на всіх ладах...
      Гучно слава розлетиться
      По незвіданих світах...

      Будуть файно веселиться
      На весіллі в небесах!!!
      Тільки швидко молодиця
      Та й опиниться в сльозах...

      Ну, а дідові старому
      Дасть, напевно, одкоша.
      Бо відомо і малому -
      Не все щастя у грошах.

      Дідусю ж потрібно знати-
      Не шукать лиху біду.
      Й не бажать за жінку мати
      Блискавицю молоду.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Коли самотя наступає ніч.....
      Коли самотя наступає ніч
      Під злато-блиском темної вуалі,
      Далекий спомин доторкнеться пліч
      І перлами розсипле на скрижалі

      Ось ті хвилини-зерна збіглих літ-
      Не сіються - густе занадто сито.
      Нуртує душу ще медовий цвіт.
      І віриться, що не минуло літо.

      Та смутком не торкнеться до душі-
      Ти залишився перелітним птахом....
      Тож будемо повік - рідно-чужі.
      Без докору сумлінь і вже без страху.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Від "ре"-"форм"-"до"- "ре-форм"-
      Лженадія! Реформи, реформи...
      На сніданок, обід і - до кави.
      Суть лишилась - змінилася Форма,
      Підморгнувши Закону лукаво.

      Податкова, Земельна, Пенсійна...
      Знов Охрім свою свиту чикриже.
      Вимикаю ТВ, п"ю снодійне
      І благаю - аби лиш не гірше.

      Та уранці, де ж правду подіти,
      Наступає на п"яти по колу
      "Чудодійна" Реформа освіти,
      При якій закриватимуть школи.

      Від "ре"-"форм"-"до"- "ре"-"форм"- клопітливо...
      Ця тональність себе відіграла.
      Тож не віриться в дивнеє диво,
      Щоб корупція сАмоздолалась.

      І вирує ріка політична.
      Знов непотріб із дна піднімають.
      Та питання вже не риторичне:
      За кого вони нас усіх мають?!!!



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Все продється. Чуєш, брате!
      Все продається. Чуєш, брате!
      Все продається - батько й мати.
      Вже найдорожче розікрали
      Новонароджені вандали…
      ..............................................
      Про що шумів старий поліський ліс?
      За чим дощами плакав гірко?
      Розкутим болем грози розлились.
      Історії сумну писали збірку.

      Де сосни щоглові сягали зір,
      Впродовж століття брали сили.
      Під корінь виродки стяли той бір –
      Лиш чорториї-ями залишили.

      Кривава не здригнулася рука,
      В людину вселеному звіру.
      Бо навіть вовк далеко утікав,
      Коли над дубом монстр підняв сокиру...

      Все продається. Чуєш, брате!
      Все продається - батько й мати.
      Вітчизну зможуть розпродати
      Новоклоновані мутанти...






      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Бентежно, світло!
      Бентежно, світло! Я - щаслива!
      Хоч ти давно уже не мій.
      Та іноді шалена злива
      Сльозою доторкнеться вій...

      Так легко й просто, сонцесяйно
      Душа клонована навік,
      Сповита музою печально,
      Омита тихим плином рік.

      Сніп мрій зв"язало перевесло -
      Не нам чекати до весни...
      І тільки лиш старий маестро
      Смичком торкнеться до струни.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Cон, задивлений у пам"ять
      Пульсують скроні! В кров - адреналін!
      Земля пливе синхронним круговертом.
      Ритмічно стука серце: Він-це-він!
      А я стою вже ні жива, ні мертва...

      В єдину точку весь зійшовся час
      У вимірі роздвоєних означень.
      Цей світ вердикт виносив вже не раз,
      Заручниками долі нас призначив.

      Тонку боюся обірвати нить.
      Кричать слова безмовними устами.
      В думках волію зупинити мить...
      Та це лиш сон, задивлений у пам"ять.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. * * *
      Тихо мовлю: "Прощай,
      не зустрінемось більше...".
      Тріпотить моє серце,
      мов підстрелений птах.
      Я цю рану пригою
      недописаним віршем
      Про примарну надію,
      що згубилась в світах.
      Може зіркою стала
      десь в одній із галактик,
      Й посилатиме сяйво
      мені і тобі,
      Обминаючи хмарки
      геть обтріпаний клаптик.
      Може просто лишилась
      сучком на вербі.
      Може маком розквітла
      одиноким у полі,
      Що шепочеться з вітром
      в недозрілих житах.
      А чи тихо дрімає
      в верховіттях тополі,
      Щоб до нас повернутись
      в заколисаних снах.
      Чи зронилась дощем
      на духмяні покоси,
      І розсипалась градом -
      кришталем по землі...
      На забутих стежинах
      чисті випадуть роси
      Та й розчинять надію
      у туманній імлі.






      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Тиша - це нагорода
      Мить між життям і вічністю – тиша.
      Муза, її величність,
      пензлем незримим пише
      Переплетіння стократні моєї долі.
      Тиша – це нагорода, це - подих волі.
      Дотиком абсолюту яскраві картини малює.
      Я знову на хвилях пам”яті
      В прекрасне минуле мандрую…
      Яка всеосяжність в мовчанні
      Без палких, патетичних фраз,
      І без звичних словесних штампів,
      Кимось сказаних ще до нас.
      Ми удвох в паралельному світі,
      Де йде обертом голова.
      І про цінність кожної миті
      Не придумані ще слова.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. * * *
      День нанизує хвилини
      Щораз більше, мов намисто
      Осяйне, дорогоцінне.
      Коригує форму змістом.

      По весняному, дитинно
      Світлий березень радіє!
      Вітру помахом неспинно
      В серці оселя надію,

      Що прийдешній день освятить,
      Воскресить все наймиліше.
      Час оновлення – це свято!
      Мрія стала світлим віршем.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. * * *

      За примарним теплом
      Журавлі ген зібрались в дорогу.
      В простір врізались клином
      Й прощально змахнули крильми.
      Виряджала журавка журавлят
      Через біль й тривогу.
      У далеку чуж́ину відлітали надовго сини.
      Проводжала у путь,
      А самій вже летіти несила.
      Припадає журавка крильми до сирої землі.
      Журавлі-журавлята!
      Візьміть ви матусю на крила,
      Не лишайте самотню,
      Хоч буде нелегким політ...
      Полетіли у вирій,
      Шукаючи кращої долі.
      Вслід за сонцем далеким
      Пізнати тепліших країв...
      Найщемніша розлука розтанула на видноколі -
      Не зустріне ніколи
      Вже старенька матуся синів...
      Промайнула зима.
      Повернулись назад журавлята
      В рідний край,
      Де літа їх весняно-бузково цвіли...
      І ще довго в зелених,
      Барвінком заквітчених шатах,
      Чулось гірко-журливе:
      Курли-ой-курли -ой курли!!!


      ID




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Мов із лона матері дитина...
      Мов із лона матері дитина
      Довгожданна, стрімко й світлочинно
      Народилася вночі весна.

      Наче пташка, вирвалась на волю,
      З теплим вітерцем зустрілась в полі.
      Що їй вже суперниця-зима!

      Задзвеніла срібними струмками,
      Дощиком майнула над лісами,
      Вивела річки із берегів.

      Пробудила котики вербові,
      Щоб розквітли з подихом любові,
      Що дрімала десь серед снігів.

      Я щаслива в цю весняну днину,
      Довгожданна, стрімко й світлочинно
      Народилася в душі весна…

      2005



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Кожне слово твоє - то постріл.
      Кожне слово твоє - то постріл
      Ніби вирок - мене за грати.
      Опиратися так не просто.
      Виправдовуюсь? Винувата.

      Кожне слово моє - молитва.
      Так вже вийшло, я - бранка долі.
      Лиш не ріж гострим лезом бритви.
      Хай ось так буде все, поволі.

      Розкресалися громом звуки
      Й десь самотньо гуляють в полі.
      Це - мій розпач, й моя розпука....
      Чи ж насититься кожен роллю...




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Зима вдягнула пуховик...
      Геть засніжило, замело.
      Покрило місто і село!
      Зима вдягнула пуховик,
      Щоб зустрічати Новий рік!

      Запише чітко часоплин
      Ще рік в історію один.
      Черкне розмашисто пером
      І прекреслить зло добром.

      Ялинка спалахне вогнями,
      Мобілки забринять дзвінками...
      Скрізь феєрверки, ейфорія!
      Ми гарно святкувати вмієм!

      Тож щастя всім понад усе
      Хай новий рік цей принесе!!!



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Хризантема
      Дивна квітка осіннія
      Розцвіла запізнілим коханням.
      До нестями всю ніч морозець ніжно так цілував,
      Засріблив пелюстки, діадему вдягнув на прощання.
      З першим променем сонця надію останню сховав.

      Світло-чинна печаль...
      Королева самотня лишилась.
      Вранці бранка кохання зосталась без свого короля...
      У саду хризантеми голівки додолу схилили,
      А спуштошені мрії скувала замерзла земля.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. * * *
      Звивалася зрада гадюкою,
      Своє висуваючи жало.
      Ковтала напій напів з мукою,
      То знову зловісно сичала.

      Чи ж то хизувалася ницістю,
      Вдаючи себе цнотливою.
      А чи посміялась над вірністю
      Громами й слізною зливою.

      Вернутися б - не вертається.
      Забутися б - та не забудеться,
      Що зрадою поєднається,
      Не зтерпиться, і не злюбиться…




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Завірюха гойдає снігу смуги…
      Завірюха гойдає снігу смуги,
      Насипа кучугури по вікна,
      Завиває диким звіром від туги,
      Робить наші сліди непомітними.

      Грає вітер на арфі Еоловій,
      Десь високо, гвалтуючи струни,
      Припорошує віти оголені
      День зимовий й бреде сніжно-сумно.

      Я втічу від морозу лукавого
      Та й сховаюсь в затишній хатинці
      І зігріюся міцною кавою.
      Засіяють вогні на ялинці...

      Відрахую я іще одну віху,
      Ще одну перекину сторінку.
      Із душі прожену геть ту віхолу
      І відчую тепло літа взимку.

      2009 р.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. * * *
      Коли буває так, що - через край
      Життя коловоротить без упину.
      Недолі руку ти не подавай.
      Нехай злий вітер- не в лице, а в спину.

      Коли буває так, що - на межі,
      По втоптаній дорозі, мов по лезу...
      Хай хвилька хоч надії пробіжить
      І колами розмножиться по плесу.

      Штурмує час на горизонті шпиль,
      Як мітка, що вже пройдено багато.
      А гарт життєвий додає хай сил,
      Щоб ділом несказанне дописати...

      Коли буває так, що - через край
      Життя коловоротить без упину.
      Недолі руку ти не подавай.
      Нехай злий вітер - не в лице, а в спину.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Пристосуванцям.
      Страх – ваші альфа й омега,
      Боїтеся навіть себе.
      Страх подвійного виміру
      Під себе вас загребе.

      Вам, навіть,важко жити,
      І вмерти вам страшно, зась.
      Страшно кохати й любити –
      Чуттєвість перевелась.

      То є подоба людини.
      Дивишся - просто жах.
      Життя відмітить хвилини
      Його величність Страх.

      Що ж почувайтеся добре
      В королівстві кривих дзеркал.
      Слава, осанна хоробрим,
      А вам - лише страху оскал.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. * * *
      Здіймуся й полину у далечінь
      Подалі від рук загребущих,
      Від хтивих очей ненаситних ,
      Застиглих перед "коритом".

      Де світло сонця і неба синь,
      В любові святій всюдисущих, .
      Дощами зоряними омитих.
      І... стану метеоритом.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Подай мені руку...
      Подай мені руку над прірвою,
      Бо недалеко вже край.
      Поки серце жевріє з вірою,
      Ти руку, прошу, подай!

      Не стань в цю хвилину демоном,
      В глибини не підштовхни.
      Не переймайся - усе мине,
      Бо віщими стануть сни.

      До миті цієї зболено
      Стелилась канва доріг.
      Ще поле не переоране,
      Та скроні посріблив сніг.

      Все думане-передумане
      Туманами відпливло...
      Подай же руку, кохай мене
      Безтямно, ще як не було.

      Тож знову я буду щасливою,
      І вже не бентежить край.
      Буває ж зла доля мінливою...
      Дай руку і не відпускай!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Пригорнися до серця....
      Пригорнися до серця, забери мене із розлуки,
      Бо кохання ріка вже не має своїх берегів.
      Мов бездонне джерельце п'янкої, солодкої муки,
      Віддзеркалює зорі, до своїх повертає кругів.

      Поверни мене в рай, в той, що співом пташиним озветься,
      На бузкових вітрах принеси мені весен красу.
      Грай, сопілонько, грай пісню ту, що коханням зоветься.
      Крізь печалі і радість мелодію цю пронесу.

      Я не можу інакше - лечу й приземлитись не вмію.
      Безоглядний політ на семи легкокрилих вітрах.
      Так бездумно і просто назустріч несусь буревію!
      Ні за чим не шкодую, лечу, мов приречений птах.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Вишивка на масці. ( минув рік, як ми пережили "грипозну лихоманку")
      О, мамо моя рідна, Україно,
      Повідай у яку лиху годину
      Запліднена ти яничарами була,
      За що тебе так доля прокляла,
      Чий гріх спокутуєш,
      За що несеш провину?...
      -----------------------------

      Вишивка на масці – «Не хвора!»
      Хрестик…Хрест з темно-синьої ниті.
      Привид смерті – огидна потвора
      Розмежовує час наш на миті.

      ГОрезвісний вселяється жах…
      Чи ми зможем його подолати…
      Чи розвіємось десь по світах,
      Чи залишимось тут помирати…

      Тож бо маємо чим пишатись?
      З рушників узори – на маску.
      Залишається нам сподіватись
      Лише тільки на Божу ласку...

      2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. * * *
      Ой, розгнуздані коні
      Пролетіли роками.
      Сріблом вкрилися скроні,
      Оповиті думками.

      То є вкраплені миті
      Гіркоти і образи,
      Все, що може боліти,
      Все сьогодні наразі.

      То є мудрість і сила
      Життєдайна, набута,
      То є сонце і злива,
      То є радість і смуток.

      То є пісня любові -
      Двоє лебедів в парі.
      Незвичайної долі
      Сяйво блиску і чарів.

      Ой, літа мої, коні,
      Не втішайтеся зрадою.
      Срібне сяйво на скронях
      Має сенс надпривабливий.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Люби, Вкраїно, свого сина.
      Люби, Вкраїно, свого сина,
      Шануй, допоки сила є!
      В його піснях цвіте калина,
      Зозуля у гаю кує.

      Все треба встигнути зробити ,
      Успішно жити – в цьому суть,
      Щоб для нащадків залишити
      Найкращий плід – життя красу..

      Він чує серцем подих волі –
      Співець омріяних надій.
      І кращої не хоче долі…
      Він твій , Вкраїно, завжди твій !

      Погасло сонце, яничари
      Зламали спис, замовк Майдан,
      Мов пси голодні загарчали,
      Женучи волю у капкан.

      Та в поступі твердому сила –
      З-за синіх гір зоря встає!
      Шануй, Вкраїно, свого сина,
      Люби допоки сила є!




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Зимовий вечір, памороззю вкритий...
      Зимовий вечір, памороззю вкритий,
      Малює ніч на запітнілім склі.
      Згорає свічка, кава не допита
      В маленькому горнятку на столі.

      Немилостиво тиша тисне в вуха,
      Мовчить неначе бовдур телефон.
      Лише годинник маятником стука,
      Долаючи секундний марафон.

      Завис навколо сум і- порожнеча.
      Стоїть дрібних умовностей бар’єр…
      Чому не ти, а цей холодний вечір
      Мені свої обійми розпростер?

      Не клич мене, бо я не повернуся.
      Лишились разом – я й моя зима.
      Крижинкою на друзки розіб’юся.
      Ось так - була, а вже тепер нема.

      Зимовий вечір, памороззю вкритий,
      Став візерунком на холоднім склі.
      Згоріла свічка, кава не допита
      В маленькому горнятку на столі.

      2003 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. * * *
      Я стукала в глуху стіну,
      Та в котрий раз шукала двері.
      І знову мислі на папері
      Ведуть розгнуздану війну.

      Я намагалась докричатись,
      Хотіла, щоб почув глухий.
      Та ризик неабиякий
      Фантом на поміч закликати.

      Я намагалась полетіти,
      Як зогляділась – крил нема.
      І лиш стіна, стіна, стіна,
      Яку ніколи не пробити.

      А за стіною - пустота…
      Чи може так мені здавалось,
      Що я з минулим розпрощалась
      Й мої старання - суєта.

      Не розтрощити ту стіну
      І не знайти ніколи двері.
      Думки залишу на папері
      Я про історію сумну.

      З корінням вириваю дні,
      Де розуміння не бувало.
      Якби ж тоді була я знала ,
      Які гнилі лишаться пні...







      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. * * *
      З терезами старенька стояла…
      Сніг січе, аж згинає в дугу.
      І, як докір, табличку тримала -
      «Перевірте свою вагу!»

      Власне влучно ось так – «Перевірте».
      Добре зважте, хоча б за п’ятак.
      І до сотої долі відмітьте
      Все, чому живемо не так.

      В закоцюрблених пальцях істина
      Загубилась, як слід на снігу.
      Проривається стомлено, стиснено –
      «Перевірте свою вагу!».

      І проходимо мимо байдуже,
      Нас турбує на мізер «своє».
      Знак доби: важко скривджено, друже,
      З терезами старенька стає.

      ЇЇ погляд обпалює душу…
      Сніг січе, аж згинає в дугу…
      Переконана, впевнена, мушу
      Перевірити власну «вагу»/

      2003 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Ти - не мій
      Нас у світі було лиш двоє…
      Нам довіку бути б з тобою.
      Та думок налітаючих рій
      Свердлить мозок, що
      Ти – не мій!

      Такі рідні, кохані очі…
      Дві тривожні зорі серед ночі…
      А у серці знов біль німий,
      Ти – не мій!

      Я б з тобою у небо злетіла,
      Тільки в мене обрізані крила...
      Залишились обрубки мрій -
      Ти – не мій! Ти – не мій!

      Хай розвіється пам"ять вітрами.
      Все забудь, що було поміж нами.
      І благаю тебе:"Зрозумій!" -
      Ти – не мій! Ти - не мій! Ти – не мій!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Намалюй мені дощ
      Намалюй мені дощ, подаруй мені зливу,
      Намалюй мені ніч, де були ми щасливі.
      Намалюй мені грім, запали блискавицю,
      Світлий спалах грози поклади на десницю.

      Зупини дивну мить, принеси як дарунок,
      Той омитий дощем спраглих уст поцілунок,
      Як солодкий нектар, що п’янить до безтями,
      Намалюй божий дар, збережи дивну пам'ять.

      Закарбуй назавжди чистий дотик любові ,
      На вівтар поклади щастя в кожному слові.
      Піднеси до небес незрівнянне кохання -
      То є чудо з чудес наша зустріч остання.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Страшний сон.
      Приснився сон жахливий.
      Я наче у пітьмі…
      Сиджу у темній ямі
      Глибоко, аж на дні.
      Cкрізь монстри престрашенні,
      (а я, мов у «нірвані»)
      Про справи «збезбашенні»
      Кричать з телеекранів:
      Зарізали, убили,
      Замучили, згноїли..
      На противагу їм:
      Не все так безнадійно,
      Як ви це уявили –
      Розповідають всім…
      Невже ж то до вподоби
      «фейєрія» така?
      А смерть й собі за рогом
      танцює гопака…
      Прокинулася з жахом.
      Спітніло все чоло…
      І дуже закортіло,
      Щоб це лиш в сні було…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. * * *
      Мить між життям і вічністю – тиша.
      Муза, її величність, пензлем незримим пише
      Переплетіння стократні моєї долі.
      Тиша – це нагорода, це подих волі.
      Дотиком абсолюту яскраві картини малює...
      Я знову на хвилях пам”яті в прекрасне минуле мандрую…





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. * * *
      Не повторюся. Не повторю…
      Це - неповторне, я знаю…
      Ніжно промовлю: «Люблю.»
      Навіть собі не злукавлю…

      Мигдалевий погляд очей...
      З гірким запахом кави й кориці
      Стисла двомовність ночей -
      Ніколи мабуть не досниться.

      Не твоя тепер, не твоя,
      Не твоєю є половиною?
      Вкрадена мить промовля -
      Без тебе не буду вільною…

      Не повторюся. Не повторю…
      Це - неповторне , я знаю…
      Вкотре промовлю: «Люблю.»
      Навіть собі не злукавлю…




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. * * *
      Ти бачив, вітер ґвалтував тополю ?
      Як упивався нею досхочу…
      Вона ж здригалась з розпачу і болю,
      Ридала гірко краплями дощу.

      Безвольно гнулася дівочим станом,
      Сплітала руки-віти од жалю…
      Здавалося, молила наостанок:
      «Що ж робиш, вітре? Я ж тебе люблю!»

      А дощ й собі періщив без зупину,
      Як міг шалено вітру догоджав.
      Геть промочив тополі сорочину,
      Зелене листя з люттю обривав…

      Розхристана! Обтріпані геть віти
      Оголеними нервами були…

      Та ні, то просто дощ, і просто – вітер,
      Й дерева, що під вікнами росли.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. * * *
      Вирує золотом осінній падолист,
      Танцює вальс у сонячнім промінні.
      І горобина в тисячі намист,
      Неначе наречена на весіллі.

      Красується, п"є молоде, хмільне вино
      Із яблук-дичок - терпкуватий трунок.
      Із присмаком печалі заодно,
      Немов останній літа поцілунок.

      Стоять в зажурі тихій верби молоді,
      Крокує осінь стрімкою ходою.
      То розсипає листя по воді,
      То шелестить прив’ялою травою.

      Сріблясто й легко літо бабине летить,
      Спішить життя у далечінь незнану.
      Як геніально, що прекрасна мить
      Спинилася під пензлем Левітана.

      2003 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. У лабіринтах долі.
      Ось так загубились поволі
      У лабіринтах долі,
      В полоні подвійних стандартів,
      Ортодоксальних стартів.

      Шукаючи щирую правду,
      Кожен свою, й завзято
      Долали рубіж… А чи варто?
      «Правда» була й в Пілата…

      Та все ж намагались щосили
      Заручники злої волі…
      Й незчулись – вогонь погасили,
      Божественну правду - в любові.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. * * *
      Щось раптом різко задощило –
      Послався вересень до ніг.
      Так несподівано й вразливо
      Ступила осінь на поріг.

      І волошкове наше літо
      Вже відлетіло, відгуло…
      Я все забула б, ох, якби то
      Тебе в тім літі не було.

      Росою чистою омите,
      Зіткане з сонця і дощу,
      Недоторканне, чисте літо
      Я несказанним залишу.

      Ридає гірко, жалісливо,
      Тремтить обірвана струна.
      За те, що так тебе любила,
      Чи я прощу собі сповна?

      2006 р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Я вертаюсь (пісня)
      Через роки і далі вертаюсь до рідної хати.
      Через смуток і радість вертаюсь у сні й наяву.
      Я вертаюсь туди, де старенька живе моя мати.
      Босоніж знов ступлю на м’яку росянисту траву.

      Я вертаюсь туди , де так буйно квітує калина,
      Я вертаюсь туди, де зозуля у лісі кує.
      Я вертаюсь туди, де є рідна моя батьківщина.
      Я вертаюсь туди, де залишила серце своє.

      Я приїду до вас, бо весь мій родовід – моя сила.
      Я прилину з розлуки, бо там є коріння моє.
      Де дитинства зоря і, де батька мойого могила...
      Та джерельце цілюще наснаги одвічної б’є.

      В цьому – правда життя. Ти послухай мене, рідний сину,
      Рідна батьківська хата - то є наш в житті оберіг.
      Де б не був, де б не жив, ти завжди пам’ятай Україну
      І здалека вертайся на рідний до болю поріг.

      Ти вертайся сюди, коли буйно цвістиме калина.
      Ти на крилах лети, коли тугу відчуєш здаля.
      Бо у тебе в житті лиш єдина-одна Батьківщина -
      Україна – велика, батьківська, священна земля.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    47. На перехресті минулих літ.
      Яка предовга осіння ніч
      І не минає,
      А я із правдою віч-на-віч -
      Ось так буває.

      Чи так насправді колись було,
      А чи приснилось,
      Що буйним цвітом все зацвіло,
      Як ми зустрілись.

      На перехресті минулих літ
      Зійшлися долі.
      До ніг стелився бузковий цвіт,
      Світ божеволів.

      Весняна ніч повінчала нас,
      Благословила,
      Та темна хмара в урочистий час
      Зорі закрила.

      Не заспівали пісень дружки,
      Скрипки не грали…
      Сватам весільнії рушники
      Не пов’язали.

      Лиш щебетали нам солов"ї,
      Аж заливались,
      Верби, схилилися до землі,
      Сумно зітхали.

      Доля укрила зоряний час
      Трав оксамитом.
      Красна весна поєднала нас,
      Щоб розлучити.

      2005 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Моя свобода - це моя вендета.
      Ні, не за себе, за тебе боюся,
      Бо в круговерті невідкладних справ
      Всі почуття рутиною зітруться,
      Й загубиш ту, що палко так кохав.

      Готовим був і в радості, і в горі
      Життя своє поставити « на кон».
      «Біліє парус одиноко в морі…»
      Залишився позаду рубікон.

      Де рабство пронизало все довкола.
      У пошуках «лаврового вінця»…
      З «трикутника» малює вперто «коло»,
      Щоб в ньому загубитись до кінця.

      Я – вільна! Всі розірвані тенета!
      Жертовний шквал зупинить часу плин.
      Моя свобода – це моя вендета.
      Все перемеле життєдайний млин.́́́



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Із долею навпіл ламаю списа...
      Із долею навпіл ламаю списа,
      Щоб вістрям не торкався до душі,
      Що прагне щастя, й ніби як навмисне,
      Зривають куш відточені ножі.

      Злі язики, злі помисли, зневіра -
      Коловоротять. Й де ж воно святе?
      А з пащі рик затравленого звіра
      Розкроїть простір й глумом проросте.

      Ось закричати б: "Схаменіться, люди!
      Життя таке коротке… То ж любіть…
      Бо без любові шлях - то шлях в нікуди.
      Наповніть світлом щастя кожну мить!"




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Графоман
      Щось знову мене стало «діставати»…
      О-й-й, чую зараз напишу-у-у-…
      А перед тим, як справу розпочати
      Я словничок гарненько «потрушу».

      Дивлюся. Незнайомих слів багато,
      Немов фантасмагорія якась.
      Почну із «А» і буду в «ажитато».
      А вам про це все знати - просто зась…

      Ну а тепер «повело» на кохання.
      Ось тут уже напевно я утну
      Про всі бажання – перше і останнє..
      Не зійде місяць, виймемо луну.

      Яку я бачу власними вухАми,
      (Бо так іще ніхто не написав),
      І пролетить ворона поміж нами
      Та й розповість тобі, як я кохав…

      Два рази оком вистрілю у небо…
      І ніби рима є, і все гаразд.
      А як не має рими, то й не треба…
      Не можна ж поєднати все за раз.

      Мораль така: хто за перо береться,
      Хай зрозуміє, значать ЩО слова.
      Не все написане враз доторкнеться серця...
      Та лиш би не боліла голова.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Мамина хустинка
      Старенька мати сина проводжала,
      Стояла і дивилася услід.
      Чи може щось забула, не сказала.
      Молила Бога, щоб зберіг від бід.

      Син озирнувсь, спинився на хвилинку…
      І в пам’яті зринатиме завжди
      Та мамина білесенька хустинка,
      Як оберіг від горя і біди.

      Він підійшов до матері, вклонився –
      Багато що хотілося сказать…
      Із сумом в рідні очі подивився,
      А на щоці – непрошена сльоза.

      Присіли, як годиться, на дорогу.
      Щоб добре повелося її сину.
      Й полинув він від рідного порогу,
      Як пташка в вирій у осінню днину…

      Вже груша похилилася старенька,
      А біля хати вишня розцвіла,
      Та може, то не вишенька біленька,
      А мамина хустиночка була...




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Розкочегарив Липень свою піч...
      Розкочегарив Липень свою піч.
      Дівицю Спеку, запросивши на гостину.
      Гуляла мила пара день і ніч
      Без шансу відпочити, хоч годину.

      І хизувався липень-молодець -
      Серед всіх місяців він є найгарячішим.
      Та гульбищу тому прийшов кінець.
      Промовила Гроза: «Гальмуй, хутчіше!»

      Всеоживляюча на землю злива
      Цілющим дощиком, рясним і довгожданим,
      Геть стомлену природу окропила,
      Від пилу вимиваючи старанно.

      Озон вдихнувши, ожило все вмить,
      Солодкій парочці забракло тепер сили...
      Отож в повазі й шані треба жить,
      Щоб із гостини вас не попросили.

      2010 р.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Пристрасть і Любов
      Десь і колись, в якомусь місці,
      Про що я хочу розповісти,
      Зустрілись Пристрасть із Любов”ю
      І ось таку повели мову.

      Сказала Пристрасть:
      - Ну ж бо, ну!
      Я тільки пальчиком кивну
      І без розбору, без докору
      В свої тенета затягну…

      - А я й промовити боюся…
      Бо враз… На нього я молюся!
      Бракує кисню, слів нема,
      Коли побачу, я – німа..

      - То все - дурниці, все – пусте…
      Ось бачиш – ложе золоте,
      Троянд покрите пелюстками…
      Шампан іскриться зірочками…

      - Хоч би на хвилечку зустрітись,
      Без слів у вічі подивитись.
      І просто знати, що Він є,
      Хоч може щастя й не моє.

      - Я – всемогутня, я – цариця,
      І зваба полум”ям іскриться,
      Бо почуттів миттєвий спалах
      Затьмарить все. Чи ж ти це знала?

      - Не знала. Щиро так кохаю!
      Це відчуття блаженства, раю,
      Що вже ніколи не мине,
      Якщо й полюбить не мене…

      Нагомонілися доволі…
      Та хто ж улюблениця долі?
      Хто ж з них – довершена була
      І повним щастям розцвіла?

      Мораль проста у кожнім слові:
      Не справжнє щастя – пристрасть без любові.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Напівправдою слово не муч...
      Напівправдою слово не муч.
      Напівдомислом – що ж так буває.
      Мов канапки ті нашвидкоруч -
      То не любим, то палко кохаєм.

      Не жбурляй ти камінням в город,
      Де ще вчора так гарно родило,
      Бо за рогом - крутий поворот,
      І здолати вже буде несила.

      Бо забракне і часу, і слів,
      Й те, що поруч було – недосяжне.
      То чи варто ось так, поготів,
      Словом кидатись нерозважливо?

      Напівправдою слово не муч.
      Напівдомислом – що ж так буває.
      Бо канапки , що нашвидкоруч...
      Кожен сам вірний шлях обирає.

      ID



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. На поминках зрад поставлю свічку...
      На поминках зрад поставлю свічку,
      Помолюся за причетних, за живих.
      Зодягну вінок в прощальну стрічку,
      Сплетений з прив’ялої трави.

      Сплетений з образ і пересудів,
      Із квіток – недоспаних ночей.
      У бурхливій річці словоблуддя
      Хай пливе, куди вона тече.

      Ні не плачу, сльози то є розкіш -
      воля болю, схованім в мені.
      Та, коли великодушно простиш...
      Я давно уже не плачу, ні.

      Я не здамся і не розчинюся
      у гірко-солоній рідині.
      Буде важко – Богу помолюся.
      Я давно уже не плачу, ні.

      Я не плачу. Скиглити огидно.
      Виють пси, та все ж я на коні...
      Відмежую нице й непотрібне.
      Я давно уже не плачу, ні.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Не поміняю день на ніч....
      Не поміняю день на ніч
      І ніч на день - не поміняю,
      Не поєднаю протирічь -
      Хтось щиро любить, хтось – страждає.

      Не відмежуюся від зрад,
      Які фатально десь чатують
      На запізнілий зорепад.
      (Чого ж бо він тепер вартує?)

      Не доторкнуся до плеча,
      Не на моє - не зазіхаю.
      Я просто знаю, що ти – є!
      І просто – я тебе кохаю…




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Двомовність почуттів
      Двомовність почуттів, що вишколена часом,
      Любов й обман-споріднені начала
      Й існують так невиправдано разом,
      Тож і втрачаєм те, що відшукали.

      Відновлюємо застарілі штампи
      Так віртуозно й так самообманно.
      Фальшивий блиск згрібаємо роками
      Й піщинки, що перлинами не стануть.

      Снуємо сліпо фігурантами в коханні,
      Із вкраплених зізнань шукаєм всує
      Загублену не вперше й не востаннє
      Примару щастя, що вона вартує…

      Двомовність почуттів, що вишколена часом,
      Любов й обман - спорідене начала
      Й існують десь невиправдано разом,
      Тож і згубили те, що так шукали.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Йду до осені.
      Повернуло вже літо на осінь
      Табунами холодних ранків.
      Срібно-білі виблискують роси
      Сизим шлейфом серпневих світанків.

      На гіллі бурштинові яблука,
      Ніби кажуть: «Минуло літо.»
      Незбагнена життєва азбука
      Заквітчалась троянд оксамитом.

      Іду вперед не озираючись,
      Зустрічати барвисту осінь,
      Де в кудлатих хмарах ховаючись,
      Ледь видніється неба просинь.

      Зорепадом серпневої ночі
      Я прикрашу прозору вуаль.
      І тремтливо в цей час урочий
      Хай торкнеться душі пастораль.

      2009



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. * * *
      Дощ шаленів, вистукував в вікно,
      Жбурляв по склу колючими cтрумками.
      Надворі осінь ткала полотно
      З ниток-дощів, розчесаних вітрами.

      Вплітала сум в строкатий візерунок,
      І знову гірко плакала-ридала…
      Я в осені шукала порятунок,
      Неначе все вона про мене знала.

      Розклала листя-карти десь на пні
      І довго мудрувала, ворожила,
      Немов змогла б вернуть щасливі дні,
      Про що я щиро її так просила...

      Почати б все із чистого листа,
      Та мчать вперед життєві коліщатка.
      Візує пам'ять втрачені літа,
      І на листі стоїть велика крапка.

      Я вийду в дощ, я обнімуся з вітром,
      Сумне пророцтво осені пробачу.
      Сльозу зрадливу непомітно витру,
      Коли йде дощ – не видно, що я плачу.

      2006 р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Я буду твоєю піснею
      Я буду твоєю піснею,
      Тільки ти її заспівай,
      Світанковою, світло-чистою…
      Грай, сопілонько, грай.

      Я буду вранішнім сонечком,
      Тільки ти його засвіти.
      Відчини своє навстіж віконечко…
      Збережи мене, не відпусти.

      Я буду твоєю мрією,
      Тільки ти мене привітай.
      Я прилину до тебе надією
      В зачарований, тихий рай.

      Я буду ніччю шаленною,
      Застели мені постіль із трав.
      Доленосною, незбагненною…
      Так іще ніхто не кохав…

      …………………………

      Не питай мене, не питай мене,
      Чому я нині не твоя?
      Розминулися, не зустрілися…
      Не судилася тобі я…




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Я не скажу тобі:"Прощай!"
      Я не скажу тобі: "Прощай!,
      Коли переплелися руки.
      В твоїх очах – гірка печаль,
      Біль неминучої розлуки…

      Бо важко мовити: "Забудь!"
      Устам, обпаленим устами…
      Сніги дороги заметуть,
      Покриють сріблом нашу пам'ять.

      Тобою випита сповна
      Беззастережно, світанково ..
      Хіба ж моя у тім вина,
      Що липи пахли так медово.

      Хіба ж твоя у тім печаль,
      Що ясно зорі нам світили,
      І місяць – молодий скрипаль
      До струн торкався жалісливо.

      На згадку пісню залишив -
      Тривожний крик нічного птаха.
      Він може теж когось любив
      І безнадійно, гірко плакав...

      Між нами - спалені мости,
      Стежки загубленого раю...
      Я тихо мовила :" Прости!"…
      Тільки за що прости не знаю.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Осіння рапсодія
      Осіннє листя падає додолу.
      О,скільки в нім печальної краси!
      На крилах вітру носиться довкола.
      Мені його в долонях принеси.

      Чудесний витвір золота й багрянцю
      З сумним відлунням літньої пори,
      Кружляє листя в хуртовині танцю,
      Злітає стрімко й падає згори…

      Мережить літо бабине волосся –
      Журливих днів срібляста сивина.
      Та не тужи за тим, що не збулося
      І не шкодуй, що скоро все мина.

      Черпни в літах своїх незриму силу,
      Залиш печаль, забудь свої жалі.
      Прислухайся: нам осінь залишила
      Прекрасний спомин - в небі журавлів.


      2008 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.42 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Ніч підкрадалася кішкою дикою...
      Ніч підкрадалася кішкою дикою,
      Зорі за хмари сховала.
      І у самотність темно-безлику
      Кігтики гострі впивала.

      Із днем промайнулим зверхньо прощалася,
      Доки не занапастила,
      Злодійкувато в шпарки сховалась.
      Й двері для тебе закрила.

      Не повертайся, як сплеск недоречності,
      Й спомин, де болем ятриться
      Тон фальшивий беззаперечності…
      Ти не приходь… Як годиться…

      Ніч підкрадалася кішкою дикою,
      Зорі за хмари сховала.
      В лоні самотності темно-безликої
      Втрачені мрії приспала.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Долаю шлях
      Ось так від терпіння і знов до терпіння,
      Ось так: від смирення і до покори.
      Долаю свій шлях аж до оніміння.
      І все, здається, іду я під гору.

      На зболену душу наклею усмішку,
      Згребу в долоні розсипані мрії..
      Я можу, я буду – ще трішечки, трішки...
      Все ж десь глибоко лелію надію.

      Збираю до кучі пророслі зернята,
      Щоби родючу засіяти ниву.
      І мудрістю паростки напувати,
      Їх відмоливши від Божого гніву.

      Нелегкий цей хрест у жорстокому світі.
      В сірому натовпі б не загубитись,
      Бо кредо життя й сенс кожної миті –
      Залишити слід, а не наслідити.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Cамотньо так і сумно плине час...
      Самотньо так і сумно плине час,
      На вістря нанизавши, мов перлини,
      Зненацька так загублені хвилини,
      Що більше не повернуться до нас.

      Ця недоречна швидкість у добі
      Вертає сон, давно уже забутий.
      Злилися в келих гіркої отрути
      Мої світанки сіро-голубі..

      Крізь голограму проминулих літ
      Чомусь боюсь пройти й не зупинитись,
      У просторі і часі розчинитись,
      Мов риба, побиваючись об лід.

      Синхронним кроком відбиваю ритм,
      Із замкнутого кола вириваюсь .
      Перетворить в програму намагаюсь
      Давно мені відомий алгоритм.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Загорнуся у цисту....
      Загорнуся у цисту,
      Відмежуюсь від світу.
      Мрії з пам"яті витру
      І розвію по вітру.

      Напишу лист в минуле
      Й не відправлю ніколи.
      Все, про що ми забули –
      Не засіяне поле.

      Час по колу кружляє
      Золотим циферблатом.
      Бур"яном проростає
      За кохання розплата.

      Сад залишив нам пні…
      Хто ти був? Подорожній.
      Все, що вмерло в мені –
      Воскресити не можна…





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Не спиню, не покличу...
      Не спиню, не покличу,
      залишу все на відкуп долі.
      Зореносного серпня сивиною
      вкрите чоло.
      Із прив’ялих троянд пелюстки
      облітають поволі.
      Між минулим й майбутнім
      Лишилося літа тепло.

      Через радість й печаль я іду
      не шукаючи броду,
      Моя бистра ріка
      не міняє свою крутизну.
      І не вдруге - вдесяте,
      заходжу в одну і ту ж воду.
      Чому трапилось так,
      то мабуть і сама не збагну.

      Захлинаються грози
      лісів праправічних луною,
      цього літа востаннє
      танцюючи свій падеграс.
      Покриваючи землю
      ряснющихих дощів пеленою...
      Та це дійство в природі
      сьогодні уже не для нас.

      Я прозора, мов тінь,
      до небес простягаю руки
      та у безвість лечу,
      знов підхоплена вихором мрій.
      Щастя сонячний промінь
      і темінь одвічної муки
      Воєдино злилися
      в написаних віршів сувій.

      2006 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Сину
      Коли маленьким був, я колисала,
      Пісні-перлини сипала до ніг,
      Молила, щоб недоля не приспала,
      Просила Бога, щоб тебе зберіг.

      Мій любий сину, зоряний світанку,
      В канву життя не пройдених доріг,
      Вплітала щирим серцем в вишиванку
      Свій материнський світлий оберіг.

      Я вишила я хрестиком стежини
      Під шепіт трав і пісню солов’я.
      Рости, рости! Зростай, моя дитино,
      Надія, щастя, радосте моя!

      Як весни будуть плинуть безупину
      Й зозуля накує багато літ,
      То не забудь і посади калину,
      Та на землі залиш достойний слід.

      2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.13 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    69. Давай помовчимо.
      Давай помовчимо, хай буде тиша-
      Безмовний щем на поминках кохання.
      Історія розмашисто запише
      У свій архів той помах крил останній.

      Давай помовчимо, хай буде вічність,
      Як тихий сум, що з часом не минає…
      І плачуть воском поминальні свічі,
      Й невтішно тиша-реквієм ридає…

      Давай помовчимо, щоб словом мертвим
      Не осквернити святості любові,
      Що відійшла, і вже не може стерти
      В моєму серці зорі світанкові.

      Давай помовчимо, бо в цю хвилину
      Слова прощання зовсім недоречні.
      Ось так любов зникає по краплині,
      Без застережень і без заперечень...

      Давай помовчимо, хай буде тиша-
      Безмовний щем на поминках кохання.
      Історія розмашисто запише
      У свій архів той помах крил останній...

      2010





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Літня гроза
      Стояла ніч, обпалена грозою.
      Ковтала дощ, тамуючи жагу,
      Грім гуркотів, незримою рукою
      Виписував із блискавиць дугу.

      А небо, мов розжарене горнило,
      Спалахувало сотнями жарин,
      Село завмерло, наче заніміло,
      Дивилось сумно вікнами хатин.

      Ріка бурлила темною водою,
      Звивалася й шипіла, мов змія,
      Здавалося зійшлися у двобої
      Стихія неба й стомлена земля .

      Хитались наче привиди дерева,
      Повітря пахло гірким полином..
      Заснуло все – коротка ніч липнева…
      І лиш твоє світилося вікно.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5