Автори /
Ірина Пиріг (1978)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
ІРОНІЧНЕ
•
***
•
***
•
***
•
*** 1 ***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
АДРІАНІ
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
ЛИСТОПАД
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
* * *
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
МЕДИТАЦІЇ
•
ТЕЛЕПАТІЯ
•
ПРОБУДЖЕННЯ
•
***
•
..........U..........
•
***
•
SCENE D’AMOUR (Sarah Brightman)
•
***
•
Moon light Sonata (L Beethoven )
•
НЕ ВІДПУСКАЙ
•
***
•
ЖОВТЕНЬ - 2
•
***
•
ДІАЛОГИ ДУМОК (завершення циклу)
•
***
•
***
•
1000 OCEANS (Tori Amos)
•
AIRE (J.S.Bach)
•
ONE MAN’S DREAM (Yanni Hrisomallis)
•
***
•
НЕ ПИТАЙ („Океан Ельзи”)
•
***
•
***
•
ЖОВТЕНЬ
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
ПІНГВІНИ
•
Те, що Він не сказав
•
“THE FLY” (Sarah Brightman)
•
„UNINTENDED” („Muse”)
•
***
•
ДІАЛОГИ ДУМОК
•
***
•
ТОБІ
•
***
•
***
•
РУМБА (ДіДюЛя)
•
***
•
***
•
***
•
КОРОЛІВСТВО КРИВИХ ДЗЕРКАЛ
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Монолог Адама
•
все що снилось
•
* * *
•
Голос Твій - луною...
•
Місто...
•
Напливала тінь... Догорав камін...
•
Ти живеш у місті, дивному для мене...
•
* * *
•
“Світ будується нам спочатку...”
•
я Тебе не питаю...
•
* * *
•
Ти -є.Ти - поряд. Ти - Любов
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Політика – складна невдячна справа.
Не кожен може витримати прес.
Не кожен може витримати прес.
Це місто давнє, наче світ.
Це місто дивиться у Вічність.
Це місто дивиться у Вічність.
Осінь чекає згуби,
наче підбитий птах.
наче підбитий птах.
В долонях спить тепло.
Його б комусь віддати,
Його б комусь віддати,
Та нехай же їм грець, тим буденним розмовам. Набридло.
Всі слова – не нові ... беззмістовні, нехай же їм грець!
Всі слова – не нові ... беззмістовні, нехай же їм грець!
Мине прокляття. Істина відродиться
і волю дасть зневіреним рабам.
і волю дасть зневіреним рабам.
Буденний день. Країна парадоксів.
Душа із тілом виключно на „Ви”.
Душа із тілом виключно на „Ви”.
І нехай відпускається гріх.
Я приймаю Тебе, як Причастя.
Я приймаю Тебе, як Причастя.
У літописах давніх літ
вже давно відшукали нас.
вже давно відшукали нас.
Це останнє безсніжжя, Любий...
Снігу першого кроки босі
Снігу першого кроки босі
Ти такий невагомий, як Небо, як тепле повітря...
Забуваються всі перевтомлені кривди. До них
Забуваються всі перевтомлені кривди. До них
Візьми на пам’ять сніг – єдину прохолоду.
Бо я Тебе теплом сьогодні огорну.
Бо я Тебе теплом сьогодні огорну.
Я – мовчання Твоє... Бо слова невагомі...І з них
не залишиш на пам’ять відлуння, що потім зітреться...
не залишиш на пам’ять відлуння, що потім зітреться...
І вже навіть не крок, а півкроку...
І вже навіть слова недоречні.
І вже навіть слова недоречні.
Ти не можеш летіти. І навіть не можеш пливти.
Цей тягар тягне вниз і до болю нагадує зраду.
Цей тягар тягне вниз і до болю нагадує зраду.
Бруківка сіра. І дерева – в тон.
Маленький Янгол снігу запізнився.
Маленький Янгол снігу запізнився.
Маленька ніч – поміститься в руці.
На небо сходить Місяця величність.
На небо сходить Місяця величність.
"Для того, щоб літати, тобі не потрібна віра.
Тобі потрібен політ."
Тобі потрібен політ."
Все вміру. Врівноважено. Баланс.
У терезів душа на місці. Штиль.
У терезів душа на місці. Штиль.
Розпинається день на п’яльцях...
Вишивається дощ блакитним
Вишивається дощ блакитним
Твоїх філософій зерно проростає крізь тіло.
Нові усвідомлення сили, що йде від Прозріння
Нові усвідомлення сили, що йде від Прозріння
...І світлі вісті – на поріг.
І небо ллється у долоні.
І небо ллється у долоні.
Чуєш, рідний?..Голоси
вже сплітаються в хорали..
вже сплітаються в хорали..
Тебе любити просто. Наче дихати.
Ведеш до серця лінію пряму.
Ведеш до серця лінію пряму.
Проміння бліде, бо цей ранок ще спить на початку
своєї дороги у день, що розквітне для нас.
своєї дороги у день, що розквітне для нас.
Ніч в руці. Білі зорі – в ряд...
Очі Неба. Тремтять повіки.
Очі Неба. Тремтять повіки.
Мій Янголе...Сховай своє лице.
Бо світло йде крізь тогу і санскрити.
Бо світло йде крізь тогу і санскрити.
Божевільні дощі намагаються знищити осінь,
заливають дахи і усе, що лишилось живим.
заливають дахи і усе, що лишилось живим.
Один. Єдиний. Неповторний.
Ти неймовірний і п’янкий.
Ти неймовірний і п’янкий.
Ці лінії відточені, мов ніж.
Сплетіння бездоганне. В ідеалі.
Сплетіння бездоганне. В ідеалі.
...12...
...11...
...10...
...9...
...8...
Ти, звісно, далі сподіваєшся - дарма.
Це листопад, передбачається зима
Це листопад, передбачається зима
Ти десь там в Огайо
вгадуєш майбутнє.
вгадуєш майбутнє.
...7...
...6...
Заплакана дощем, моя магноліє?
Не плач.Бо ще не час.А дощ – мине.
Не плач.Бо ще не час.А дощ – мине.
Ховатися найлегше у норі.
Або у неминучості квартири.
Або у неминучості квартири.
...5...
Осінній сніг краде тепло.
Невчасно осінь засніжила.
Невчасно осінь засніжила.
Я буду мовчати, допоки Він сам не озветься.
У тиші думок на безмежність помножиться мить.
У тиші думок на безмежність помножиться мить.
...4...
Тепер скажи мені, за що
ця осінь мстить колючим снігом?
ця осінь мстить колючим снігом?
...3...
...2...
Ці світи паралельні, Пане...
Та вже сходить зоря над страхом.
Та вже сходить зоря над страхом.
Відчиняються двері...дзвоник...
Звук його проникає в шкіру.
Звук його проникає в шкіру.
Я люблю Тебе. Знаю: рано...
надто рано оте „люблю”...
надто рано оте „люблю”...
(цикл)
...1...
...1...
Твій дотик...погляд...знову дотик...
Твоє мовчання йде луною...
Твоє мовчання йде луною...
Як же довго я спала, мій Боже!
Скільки я відмовлялась від всього...
Скільки я відмовлялась від всього...
Коли зірветься тиша в крик
і вітер тугу розголосить,
і вітер тугу розголосить,
Цей світ із нами...чи без нас?..
Твої долоні пахнуть медом.
Твої долоні пахнуть медом.
...І гасне дотик...І болить
цей день, відірваний від Часу.
цей день, відірваний від Часу.
(“To Fly”. Завершення циклу.)
Долонь Твоїх тепло незаймане...
Відлуння голосу...і кроків...
Відлуння голосу...і кроків...
хвилини чекання розтягнуті наче зими
сліди на щоках не мокрі та ще солоні
сліди на щоках не мокрі та ще солоні
Не відпускай. Тримай за руки.
Хай Всесвіт обертом піде,
Хай Всесвіт обертом піде,
Відходять кораблі.
У хвилях гаснуть квіти.
У хвилях гаснуть квіти.
жовтень...світло...тінь...
душі...руки...очі...
душі...руки...очі...
Світ змінився.
Кардинально.
Кардинально.
Ти – друга, кому я зізнаюся в тому, що плачу
за тим, що тепер вже ніколи не стане моїм.
за тим, що тепер вже ніколи не стане моїм.
Сучасний темп збиває з ніг.
Постійні зміни декорацій,
Постійні зміни декорацій,
Я кричатиму доти,
доки зможу кричати.
доки зможу кричати.
Спокій...Багато води...
Небо...І зоряні квіти...
Небо...І зоряні квіти...
Ти, мабуть, близько...Тут, зі мною...
Я відчуваю слід тепла....
Я відчуваю слід тепла....
...І час в долоні перетік,
щоб зупинитись і простити,
щоб зупинитись і простити,
Сумно без Тебе. Тоскно.
Навіть не тішить літо.
Навіть не тішить літо.
„...Просто мені так хочеться бути там, де Ти...”
Скільки б ти не тікав – все одно повертається Вчора.
Скільки б ти не тікав – а воно виростає в стіну.
Скільки б ти не тікав – а воно виростає в стіну.
Світу у мене
менше, ніж в Тебе.
менше, ніж в Тебе.
Жовтень...Я прийшла...
Втомлена і боса....
Втомлена і боса....
До світанку лишився видих.
До народження Сонця – крок.
До народження Сонця – крок.
Очима цілуєш небо,
і небом проймаєш душу.
і небом проймаєш душу.
Мовчати. Мислити. Піти.
І не залишити нічого,
І не залишити нічого,
Світ вражає фальшивою грою.
Віє холодом. Небо стримане.
Віє холодом. Небо стримане.
Тихі кроки по теплій воді.
Море пахне і дихає хвилями.
Море пахне і дихає хвилями.
(під враженням фільму „Марш пінгвінів”)
Заспокойся...не плач....все минуло...
Мій Летючий Голандець розбився.
Мій Летючий Голандець розбився.
(Цикл „TO FLY”)
(Цикл „TO FLY”)
зорі падають
світ хитається
світ хитається
...це всього лише ніч...це всього лише стримана ніч
без лимонних зірок і нанизаних вогників свята...
без лимонних зірок і нанизаних вогників свята...
Ти чекаєш слів...
Я чомусь німію...
Я чомусь німію...
Просто бути. І просто мріяти.
Розчинятися у присутності.
Розчинятися у присутності.
З єдиного – поділений на двох.
Застиглий на якомусь з гобеленів.
Застиглий на якомусь з гобеленів.
любові зорі і сонця
цілунки рук і ніжність тіла
цілунки рук і ніжність тіла
ніжні руки... сильне тіло...
рухи схожі до польоту...
рухи схожі до польоту...
“Візьми її в політ,
У Всесвіт
У Всесвіт
Очі Твої зелені,
дуже зелені очі.
дуже зелені очі.
Все. Набридло. Досить.
Не втомився грати?
Не втомився грати?
Мені нестерпно від тривоги.
Мені незатишно від слів.
Мені незатишно від слів.
Замало днів, ночей замало,
щоб розділити час на двох.
щоб розділити час на двох.
Тут сади все все ще пахнуть осінню,
і блукає сумний Пегас.
і блукає сумний Пегас.
Тепла кав’ярня за містом.
Музика, наче нізвідки.
Музика, наче нізвідки.
_______самотньо-
________________синє.
________________синє.
Ти йдеш на Світло. І вода
бере останні краплі болю.
бере останні краплі болю.
це вже колись було
знову замкнулось коло
знову замкнулось коло
Мене ненавидиш? Прости.
Я виросла з твоїх обіймів.
Я виросла з твоїх обіймів.
Не сумуй. Не треба.
Доля знає міру.
Доля знає міру.
Чому згрішила Єва?
На серці металева
На серці металева
все що снилось тепер збувається
і крадеться ходою тихою
і крадеться ходою тихою
В світі бутафорій
не чекала дива.
не чекала дива.
Голос Твій – луною.
В кожен звук вслухаюсь.
В кожен звук вслухаюсь.
Місто. Площі.
Вікна. Вежі.
Вікна. Вежі.
Напливала тінь… Догорав камін...
Розчинявся день в келиху вина.
Розчинявся день в келиху вина.
Ти живеш у місті,
дивному для мене.
дивному для мене.
Торкатись, бачити Тебе,
з долонь напитися відваги,
з долонь напитися відваги,
“Світ будується нам спочатку...”
Катерина Калитко.
Катерина Калитко.
Я Тебе не питаю, звідки
Ти прийшов...Із повітря наче...
Ти прийшов...Із повітря наче...
ти говориш слова щоб підтримати тему до речі
і ні крихти тепла не вкладаєш у свій монолог
і ні крихти тепла не вкладаєш у свій монолог
Ти – є. Ти – поряд. Ти – Любов.
Я довгий час Тебе хотіла.
Я довгий час Тебе хотіла.