ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.07.27 02:24
Артурівська строфа
ABBAcDc - мій поетичний винахід

Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!

Іван Потьомкін
2024.07.26 23:39
***
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Ігор Шоха
2024.07.26 20:36
Гідра нелернейська
                І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.

Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,

Ольга Буруто
2024.07.26 19:27
Зустріч
Мені болить.
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин

Козак Дума
2024.07.26 17:47
Малярка
Одна на березі сиділа,
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя

Сергій Губерначук
2024.07.26 14:11
Щирі спогади про Друга
Попросили написали про Сергія*. Від початку. Як усе воно починалося. Не вірю, що вже 7 років він дивиться на нас з-над хмар. Сім… Сергія неможливо «вкласти» в слова чи тексти. Він сам і його шлях настільки глибші, що не хочеться та й страшно спростити

Юлія Щербатюк
2024.07.26 13:51
На краю
СпалИ усі його листи,
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.

Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім

Микола Дудар
2024.07.26 09:23
Жодних проблем. Жодних...
І жодних проблем. Жодних.
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа

Юрій Гундарєв
2024.07.26 08:07
Антон Смецький, воїн Світла
Запалено ще одну свічку… На фронті загинув військовослужбовець - хореограф і танцівник Антон Смецький.
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати

Віктор Кучерук
2024.07.26 07:43
* * *
Робив усе, що тільки міг,
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.

Артур Курдіновський
2024.07.26 07:31
Жасмин (сонет)
Увечері хотілося співати,
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.

Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати

Олександр Сушко
2024.07.25 23:15
Поруч
Бач, костюм у труну як влитий?
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.

Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі

Іван Потьомкін
2024.07.25 21:22
Так прокладають стежку до Любові
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,

Ольга Буруто
2024.07.25 18:18
***
Вітер грає у краплі, гості
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.

Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,

Євген Федчук
2024.07.25 17:22
Звідки взялися кроти
Прокинувся малий Грицько, продер оченята.
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ

Віктор Михайлович Насипаний
2024.07.25 14:39
Учись язик тримати за зубами
Учись язик тримати за зубами! -
Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.

Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ірина Пиріг (1978) / Вірші

 АДРІАНІ
Ти не можеш летіти. І навіть не можеш пливти.
Цей тягар тягне вниз і до болю нагадує зраду.
Ти – маленький солдат на великому тлі суєти.
Ще війна непочата. І ще не відомо, заради
чого (кого) усе це. І хто скерував ці думки.
Випробовує Небо реакцію душ на байдужість.
На вологій щоці залишається слід від руки.
І Тобі обирати, що варте в житті, що не дуже...
Кожен злам, по ідеї, це крок не назад, а вперед.
Кожен біль – подарунок. (Не мусиш мене розуміти).
Вибір – Твій. Це життя віддає Тобі все, що бере.
Навіть більше... Приймай! Тільки не відвертайся від Світу...

4 січня”07




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-01-05 21:16:00
Переглядів сторінки твору 3747
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.185 / 5.5  (4.929 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 5.177 / 5.5  (4.893 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.02.19 10:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-05 22:21:59 ]
Кх-кх, Гм. (прокашлюється)
Вважаю, що літати можна по-різному.
От якраз політ Адріани є особливим (тут є ще декілька людей, які пишуть у подібному стилі)- він (цей політ) поміж грозових хмар, оминаючи блискавиці. Знаєте - це мені нагадує один мультик "", там якраз герої "видобували" енергію через залякування дітей, але з часом зрозуміли, що сміх - це та ж енергія - тай перейшли від "залякування" до "смішення". Тут я би провів аналогію - енергія "небайдужості" живить наші Душі, незважаючи на її колір. Отже, коли ми пишимо - ми всі літаємо (навіть коли падаєм) :-)
А от з "...Це життя віддає Тобі все, що бере..." погоджуюсь - як до життя ставитись, так і воно буде ставитись до нас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-05 22:22:57 ]
Sorry, forgot the name "Monsters Inc." :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 22:29:22 ]
Привіт.
Афористичність завжди вирізняла інтелектуальну лірику. Власне, вона є ознакою сучасної літератури в умовах постмодерних баталій.
Поезія вимагає запитань, і дуже приємно, що вона змушує дошукатися відповідей.
"Це життя віддає Тобі все, що бере", і тому не потребує дискусії правдивість сказаного.
Твоя лірика - містка, внутрішньо збалансована, самодостатня, аби вдаватися до інтерпретації. А от декодування окремих образів та концептів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Пиріг (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 23:29:16 ]
Юра, дякую за "розбір польотів" :) Відверто кажучи, я не мала на увазі, що Адріана не може літати насправді. Перший рядок можна замінити на одне слово "втома"...І слід мені зізнатися у тому, що коли написала цього вірша, відчула, що хочу його подарувати Адріані...Він не був спеціальною відповіддю на її твори, так що прошу все буквально не сприймати...

P.S. про цей мультик чула, але не бачила. Треба буде виправити ситуацію:)

Тарасе, безмежно вдячна...Ваша думка багато важить для мене...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-05 23:53:56 ]
Я би зовсім не хотів, щоби у Вас склалася думка, що я стараюсь (не знаю як висловитись влучніше) чимось "задіти" Вас. Навпаки - пишу коментарі від захоплення, бажання троха розбавити однотонні фарби похвал, часом навести читачам усмішку, ну і від "небайдужости". :-)
Ви мені скажіть, якщо щось не так...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Пиріг (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 23:59:23 ]
Юро, все "так" :) Я завжди рада Вас бачити! Мабуть, моя відповідь прозвучала дуже серйозно :) А прохання не сприймати буквально - це до всіх, хто знає Адріану...І до Адріани в першу чергу. Щоб я, бува, чимось її не зачепила...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Шуст (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-06 01:51:39 ]
"Це життя віддає Тобі все, що бере.
Навіть більше... Приймай! Тільки не відвертайся від Світу..."
Так воно і є...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Фешак Адріана (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-11 17:13:26 ]
Іринко, дякую....
Дійсно щиро спасибі.... в мене.... та просто бракне слів...
Образність вірша вражає... спасибі за тепло...
а про політ.... я літаю, падаю, знов літаю, знов падаю... а істинна мрія про вічний політ - це вже половина того лету...
Я насправді оптимістка... а у вірші запаковую біль...
Ще раз спасибі за оптимізм


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Пиріг (М.К./М.К.) [ 2007-01-11 19:37:45 ]
Дякую, Марто...Я це відчула у своєму житті.... Так воно і є...

Адріано... Якщо Вам потепліло на душі - то я щаслива :) Пишіть... Мрійте...Бажаю Вам польотів без падінь! Довгих і щасливих!
Дякую за відгук...