Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах

Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
Богдан Метик
Богдан Манюк
Ярослав Борсук
Михайло Рудницький
Ярослав Дуріх
Міколай Нєдзвєцький
Красава
ФірмА
Блуд
Пластунка
Пластун
Див
Чоловік-язичник
Макоша
Леля
Коляда
Білобог
Чорнобог
Троян
Білявка
Шатенка
Руда
Перший чортик
Другий чортик
Третій чортик
Міщани й міщанки



Світлини в однокімнатній квартирі Ярослава Саландяка

Голос поза світлинами

Вельмишановні юні та статечні особи, перед вами квартира, що дихає киснем минулих епох. Щоб його, того кисню, було якомога більше навіть у спеку і приміщення набувало поважності чи навіть аристократичності, стелю звели високо. Настільки високо, що одна книжкова шафа з ошатними книгами стоїть на іншій і до верхньої полиці треба підніматися драбиною. А коли вже мова про книги, не полінуйтесь здогадатися, що їх у квартирі кілька тисяч. А онде між ними причаїлися різьблені роботи господаря: Панна, Красуня, Лоліта, Аронія, Заручниця, Чупакабра, Клеопатра, Гледичія, Єва, Пані Карачанова, Гімнастка, Софора, Невідома. Не образив різьбяр неувагою й чоловічу стать. За склом причаїлись Кабан, Бовдур, Довгоносик, Медитатор, Савелій, Адамович, Хвостаті, Блаженний, Демон голий і Дід трухлявий. Зрештою різьблених робіт дуже багато і всі вони цінні. Власне, як і картини в стилі наїв, що здебільшого акуратно складені в ніші. А ті, що на стінах…О, з них і розпочнеться дійство, бо впали в око декому... Чуєте кроки десь там, на сходовому майданчику? Зупиніться — не аплодуйте: так, крадькома, ходять лишень… Ну, ви здогадаєтеся, хто, зачувши їхню мову, чи радше жаргон, за який автор цієї поеми ризикує отримати на горіхи від пильних і поважних критиків. А все ж у нього не має наміру згладжувати гострі кути.

Блуд (першим прочинивши двері у квартиру)

Вхідні нам піддалися без відмички.
Без хитрощів замок у дверях цих.
Хоч простота домушникам не личить,
ми на коні, коли в оселю — шмиг
і там шур-шур, аби хап-хап одразу.
(оглядаючись на поплічників)
Я свій язик не дуже розчесав?

Фірма

Чесати будеш завтра з протигазом,
що люта, як сполохана оса,
але тобі по кайфу, понтовило.

Красава

Плужара він! Як дід його партяк,
усюди першим просуває рило
і допікає потім, як боляк.

Блуд

Перо б під ребра за такі базари…
(уздрівши переляк Красави).
Без шухеру! Аводь у нас. Аводь!
А ще й пастух за нами, як лошара,
своїми косоокими…
(Красаві)
Заходь
у хату без понтів, але… крутезну…

Злодії утрьох проникають у квартиру і розглядаються.

Фірма

Тут аура… немов зайшов у храм!


Красава

Шо-шо? Від слів цих здуюся і щезну
або ж бухло в горлянку, щоб у хлам…

Фірма

В казенці ти не чув таких, на пальмі,
був до наук не тертим пендюхом.

Красава

Моя підошва в школі тій… авральній
на нуль не вчила множити облом.
Все більше про матерію високу,
про душу там чиюсь, пересете,
І шо — списав фігню ту косоокий,
побив баблом пастух і се і те.

Блуд (Красаві)

Тепер усі підошви як жебрачки,
а ти од ранку — літрами шампан.
І долари твої в тугеньких пачках,
і куриш ти прикуплений дурман.


Фірма (грізно)

Потухли всі! Чи не полізе боком
оця крадіжка і мені, і вам?
Ми начебто на хаті у пророка…
Тут, зуб даю, маскуються дива!


Красава

З якого шуга жар у вуха наші?
Скажи іще: підстава від чортів!
Так можна враз домчати до Таращі,
спалитися так можна поготів,
якщо менти занюхають поклажу
в кальсонах наших…

Фірма (вказуючи на статуетку)

Он диявол! Так!.
Хоч різьблений, та, гадом буду, зв'яже,
а ще зацідить ліктем у п'ятак!

Красава

Він дерев'яний і…
(Фірмі, з подивом)
на тебе схожий
своїм паскудним і тупим бадлом.

Фірма

Мене зв'язав уже він…

Блуд

Я не можу
гнилий базар догнати, наче лом
утікача прудкого в казематі.
Фірма, ти шо тут ліпиш косяки?
Прикинь, якщо залипнемо на хаті,
з бушпритів наших випустять бульки.

Красава

Він фігурально. Всі ми сатаною
попутані.
(Стукає пальцем собі по лобі)
І кожен вже бамбук!

Фірма

Щось коїться, братва, отут зі мною:
палає будка і тремтіння рук…
Та не відпустять пута й на хвилину,
хоч будкою товчи ти об стіну.
(Блуду)
Хапай же, Блуде, першу ось картину
і — через задній двір…
(Красаві)
А ти пильнуй
за вікнами, що блимають на площу.

Красава

На площі ніч і спокій як в гробу.
Хоч, звісно, час там камери полощуть.
Тому туди не можна нам: табу!

Блуд

Картину взяв і в черепку не склею:
на ній слони над Ратушею в лет.
Це я у задній побіжу з фігнею?
Пастух за промах не наб'є портрет?

Фірма

Там образ, Блуде. На отій картині
прогари вибивають інший ритм
у центрі міста цього, в серцевині
життя тутешніх. Вже комусь болить
од війська і од влади комуняків,
а хтось такий, як бікса молода,
од цих бичів аж зачекався знаків
блаженного у ницому…

Красава (з байдужістю)

Орда
блаженне не дарує — тільки брехні
і дує їх… до розмірів слонів.

Фірма

Художник — геній. Пише не з поверхні,
а відшукав родзиночку на дні
потрощеної бісами епохи.

Блуд

То я біжу зі скарбом в задній двір.
(Вибігає)

Фірма (розглядаючись у кімнаті)

О, тут усі картини не для лохів.
Вони, мов сон, що оминає зір,
але запам'ятається пророчим.
(хвилюючись)
Стою в передчутті шалених див,
як баклажан, що тверезіти хоче
над кухликом цілющої води
задля якоїсь доброї потуги.

Красава (скептично)

Ага. Ага. Лиш бомбу не знайди…
Кого життя склепало недолугим,
спаде на діл, як мед із бороди.

Фірма

Це так, мабуть. Гадав, що злодій — сила,
крутий, гадав, бо справно башлі взяв
і досхочу вже хаває бацилу,
коли столи убогі у роззяв.
Але сьогодні…

Красава

Каяття невчасне.
Вперед ногами винесе нас фах,
якщо сльозі у шквал його упасти,
яку впустив ти раптом через страх
або ж піддавшись дужому сумлінню,
яке замінусує враз братва.
Вже краще бути не дощем, а тінню,
коли будяччя дужче, ніж трава.

Вбігає Блуд із виразом жаху на обличчі

Блуд

Там жесть! Там кіпіш! В задньому дворі
і далі, далі, де лиш оком кинув,
не ніч, а день! Еге ж, щоб я згорів,
якщо брехню тягаю, як волину
в потертій кобурі старий дільничий.

Красава

Курнув трави? Чи у стегно баян?

Блуд

Солдати там. І старшина їх з брички,
старий уже і сивий, не баклан,
щось роздає піхоті і тихенько,
що краще, тирить — я б так не зумів.
А потім політрук прийшов — заценькав
про сталіна і леніна — вождів,
що начебто несуть сюди свободу.
Ці двоє вже натури для ікон
совєцько-сатанинських. Вряди-годи,
перед всіма там виперши балкон,
ходила баба з органів каральних —
знімала там когось або пасла,
аби між ніг натиснути нагально,
напевно, жертві з долею вола…

Красава

А де картину, Блуде, присобачив?
А чи слони чкурнули з полотна?

Блуд

Вона ще є…
(Стегнув плечима)
І… вже нема неначе.
Пішла туди гуляти, де шпана
і де міщани, трохи гордовиті,
замислилися ген коло крамниць.

Фірма

Гуляє й досі?

Блуд

Вояки невмиті,
здавалося, її жбурнули ниць,
коли пройшлися маршем по Підгайцях,
такі худі, як цвяхи, вояки,
але вона знайшлася у напастях.

Красава

Скажи іще: взялася за боки
і гучно пританцьовує за тином,
здіймаючи і куряву, і шквал.

Фірма

Картина дійства дивні ті поглине.
Я доганяю…

Блуд

Шо?

Фірма

Вона — портал,
художником відкритий у минуле!
Ти своєчасно, Блуде, драла дав.

Красава

А бакси за картину? Це забули?
О, мізки вам розмила баланда,
якщо отак ведетеся на бздуру
чи на якийсь припудрений міраж.
Іще візьміть до рук собі бандуру,
покличте біксу, бо як блаж то блаж.

Фірма

Не віриш ти, Красаво, вже у диво,
у відчуття правдиві хоч якісь.
Обходить глуздом Блуд тебе, брикливий,
як мільйонерів жадібних Грінпіс.

Красава

Ліпити бабки — сенс лишень у цьому.
Все інше просто лірика сліпа.
Рухоме цуплю й маю нерухомість
на острові, де можна гопа-па
із лярвами гнучкими, що з Європи
чи з Африки. Ну, вибір хоч куди.

Фірма (Красаві)

Біжи у двір. Такого чорт не вхопить.
(Подає йому твір мистецтва).
З картиною шукай собі ходи
між краденим і вічністю — старанно!
А щось не так, то, звісно, повертай.

Красава

Базариш ти зі мною, як з бакланом,
а тут, Фірма, історія не та.
Я не такий, як Блуд, лошара глупий,
і не мені гребти у попандос.
Коли у тебе хист і жар із дупи,
то всі твої противники — компост.
(Рвучко вибігає з картиною під пахвою)

Фірма

Красава з прибабахом ще з колиски
не може без примочки, хоч убий.
Якщо вже впав, то доганяє: слизько!
Якщо прихід у нього, він кобель
та джентльмен веселий одночасно
і, падла буду, був би чоловік,
якби щодня не кОпав душу власну
і в пекло б, як шаленець, не волік.

Блуд

Ми теж такі. Ми в рабстві у мамони —
слова підошви раптом я згадав…
А ще казала: лінії червоні
малює в долі кожного біда.
Коли таку зухвало переступиш,
то виростає прірва вже за крок.

Фірма

Красава бреше, Блуде — ти не глупий,
у блаті не заплутаний шнурок,
а лиш кільце у ланцюгу міцному,
що може від'єднатись будь-коли
і зникнути світ за очі з огрому…

Блуд

Вертається Красава. Не пали…

Вбігає Красава

Красава (надривно кричить)

Я ах і… в жах… Ну, попандос конкретний.
Там сорокові — в задньому дворі.
Багнетами проколюючи мертвих,
змагалися червоні злидарі,
хто юних тіл найбільше пошматує —
повстанок і повстанців — геть усіх,
кому не заспівають алілуя
у церкві жодній і кому до ніг
рідня не припаде, щоб не пропасти,
бо протяги сибірські близько вже.
Аж раптом випадково… О нещасний,
хлопчак Павло у двір зайшов, ножем
жонглюючи спокійно для забави.
І од жахіття враз оторопів.
Зухвальства свідок, як він закривавив
о пів на божевіллля і о пів
на власне не приборкане каліцтво
од рук і ніг бичів з енкаведе.
Карали і провадили там слідство:
чому з ножем і партизани де?
Хтось захотів застрелити малого
і увігнать багнетів в нього сто,
та він уже сміявся так убого,
як не сміється з тямою ніхто.
Тому і відпустили геть — гидливо
і похапцем.
(трохи заспокоївшись)
Напевно, сатана
і той не може вбити юродивих,
в яких душа — розірвана струна.

Фірма

Красаво, не базариш ти, а мовиш.
Хто б міг таких чекати перемін?

Красава

Жаргон в'язничний… лишній як окови,
коли почув ти похоронний дзвін
по людях, ще живих у тій епосі,
та вже в совєцькім зашморгу тугім.
(перевівши подих)
Не можу я отямитися й досі,
бо двір минувся, а натомість дім
постав переді мною в центрі міста,
а з нього вбивці вийшли — з двору ті…
в цивільнім шматті. Мов не з того тіста
були вони тепер. І поготів
на лицях їхніх спокій верховодив,
як з'ясувалось, чорний і гіркий.
Їх ніч вела кудись поза городи
й завулками із гнучкістю руки,
але сліпими й дуже боязкими.
Душі ніде там жодної. Ніде!
Я, мов примара, пролітав над ними
і відчував: здригається Едем
від кроків не зупинених сатрапів.
А далі, наче у жахкому сні,
в одній оселі закричали раптом
і стихли люди… Як я даленів
од вбивць червоних — вже не пам'ятаю.
Лишень одне у тямі як тавро:
мале дівча, що проклинало зграю,
здіймаючи у небо сліз огром.
Сирітці цій, вцілілій випадково,
на самоті, на лютій самоті,
все важче й важче підкорялось слово
і глузд її все дужче животів.

Блуд

Іще одне нестямне божевілля.
Воно й мені у груди — бух і бах!
(зітхнувши)
Так можна й до злодійського похмілля
в поважних докотитися літах…

Красава

Невдовзі сколихнули місто кінні —
аж Ратуша здригнулася стара.
Полковник куций, як моє терпіння,
гарикнув: сталін — батько наш. «Ура!» —
у відповідь йому з горлянок хриплих
зірвалося і стихло — десь отам,
де хлопченя стояло коло липи
і дозволяло посмішку вустам,
скептичну вельми, а в куточку тиші
дало повстанській пісні голосок.
О, як вона злетіла зразу вище,
підхоплена у вікнах і за крок
до куцого у галіфе потертих.
Осатанів цей гад. Осатанів!
Гайнув, як смерч, аби віддати смерті
заводіяку — той вже даленів.
Топтав його конем він наздогнавши,
а згодом добивав і чобітьми.
Жінки довкруж заголосили страшно,
а декілька метнулись, щоб грудьми
чи спинами своїми захистити
скривавлене, я серце рву, — дитя!
І захистили, геть несамовиті,
лишень життя його, лишень життя,
а розум не змогли. Така рахуба.
Старий злодюга, я сльозу впустив.
Була мені не мила сила груба,
мабуть, уперше і хотілось див
од Бога, що з дитинства оминаю,
хоч теж у Нього зопалу краду
себе, людину.
(з сумом)
Я дійшов до краю
й обіцянки не дам, що не впаду…

Фірма

Портал тобі відкривсь через картину
«Ніч у Підгайцях». То вона вела
в минуле тих, кого вже глузд покинув,
але Господь не позбавляв тепла
літами душі їхні ще сповиті.

Красава

Картина та — фінал моїх видінь.
Знайома трійця в божевіллі ситім
під церквою від трьох палахкотінь
запалених свічок посеред ночі,
здавалося, подужчала нараз,
аби поривом, вільним і пророчим
прогнати вперше сатанинський сказ
тутешніх комуняків і сексотів,
призвідників репресій і вигнань.
І Божий храм з нічної позолити
назустріч плив їй, як одвічна грань
між правдою і кривдою земного.
До церкви придивився я пильніш,
та не побачив купола одного
на фоні староміськім, що не згірш
едемського у славнім супокої.
Куди подівся купол той? — гадав.
Аж тут вони про це сказали, троє —
сльозами, що бурлили, як вода,
і розмивали темінь, на землицю,
омиту кров'ю, схожу. Я збагнув:
цей зниклий не полинув, наче птиця —
у грудях всіх знівечених він б'ється,
коли шляхи Творцеві на кону.
А щезне морок, ми його впізнаєм
поміж сусідніх здавна куполів.

Блуд (задумливо)

В цій хаті ми не ми, мабуть, — навзаєм
я теж би уникав тюремних слів,
а, може б, і хвоста своїй жадобі
довіку я притиснув би відтак,
а ще б курсивом написав на лобі:
все комуняцьке — сатанинський гак,
вмирати на якому всім невгодним
режиму без сумління і душі.

Фірма

Тут аура, нагадую… Сьогодні
ми глиною в магічному ковші,
з якої майстер виліпить пригоже…
(після паузи)
Я теж піду з картиною у двір —
з тією, що грозою над ворожим,
його вітрам жахким наперекір.
(Виходить)

Блуд

У хаті цій Фірма змінився першим —
ще не по вуха вліз у кримінал.

Красава

Чи не хитрує, як крамар той, Гершко,
коли зростає інший номінал?

Блуд

Невже, гадаєш, вирватись надумав
без нас з тобою звідси крадькома?
А ми до цюпи допікати куму?
Ну, звісно, хитросплетений Фірма
обвів довкола пальця нас, бувалих,
і розсікає простір як Ван Дамм.
Либонь, уже з картиною причалив
до сховку, що відомий тільки нам.

Красава

То, може, через площу нам на волю
з художницьких оцих… колючих див?

Блуд

Я спробував. І йшов чомусь по полю.
В тумані никав: він мене водив
по колу начеб. А коли вже з кола,
мов зайця з огорожі, відпустив,
по сходах я сюди пішов спроквола.
(стегнувши плечима)
Такий ось дивний маємо мотив.

Красава

Ну, годі! Годі! І без тебе тьмяно.
І моторошно так, хоч помирай.
В людській подобі ми — орангутанги,
бо мавпячого в кожнім через край.
Коли минуться чари тут мистецькі
і магія картин зійде на пси,
своє ще надолужимо не кепсько,
як звикли вже: побачив — відкусив!

Блуд

Пускав сльозу ти... Не була фальшива?
Хлопчині ти насправді співчував,
якщо душа твоя в обіймах дива,
як в полум'ї високому дрова?

Красава

Її давно я підпалив безглуздо,
і їй дива у хаті цій лишень,
як просвіт у замку, що обшир звузив.
Крізь нього не чкурнеш, на жаль, у день
або ж у ніч, погожу і привітну.
Отак я душу, Блуде, ув'язнив.
Тепер вона не може не горіти,
коли краду я чи в потоці снив.

Блуд

Фірма вже близько, на сходині п'ятій
присів, мабуть, — повернення, як міх,
придавлює його: своїм завзяттям
хіба на власнім лиху наполіг.

Красава
(наблизившись до дверей)

Підвівся наче і подався вгору.
Довідаємось хутко що і як.
Іде, іде карбуючи покору.
(насупившись)
А я… О, ні! У мене геть навспак!

Входить Фірма.

Блуд

Ну що там? Що? Безмежжя плутаниці?

Фірма (зиркнувши на годинник)

Години там, коли хвилини тут.
Я мав нагоду вдосталь надивитись,
як руки з-під землі ростуть, ростуть
і тягнуться до вбивці у костюмі!

Красава

Так не буває… Це метафор плин
з картини, що поніс ти у задумі,
щоб вибити нарешті клином клин…

Фірма

О ні! О ні! Даремні сподівання
на звільнення од чар я не плекав.
Я просто біг, як могікан останній,
до дужого єдиного струмка,
щоб вгамувати спрагу…
(похитавши головою)
не тілесну,
не швидкоплинну з горла і грудей,
а ту, в якій озвалось щось небесне,
з якою справедливість назавжди.

Блуд

Уздрів ти смерть убивці?

Фірма

Од інфаркту!
І порадів їй враз без каяття,
бо справно бито сатанинську карту
не спротивом людським — Творцем життя!
А це уже вікторія довічна
над тим, хто зло в шаленстві укріпив
смертями всіх міщан непересічних
і фанатизмом власним, геть сліпим.

Блуд (після паузи, емоційно)

Як часто злодій оминає правду!
Як прикро зневажає справжній сенс!

Фірма

Прийшли ми красти й творимо баладу
про істину, що вийшла на протест
супроти сатанинської жадоби
багатства, влади і хмільних розваг.

Красава

Нема страшніш од совісті хвороби, —
казав пастух, наш кримінальний маг.
Він зцілить вдачу кожного спокійно,
негучно і без поспіху, мабуть.
І хай ти після цього вже покійник,
твоя злодійська не минеться суть.

Блуд (виглянувши у вікно)

Сюди ідуть! Тепер у нас по суті
в казенці нерозбірливе майбутнє
або ж тікаймо разом як щурі!

Красава

Куди? Куди, якщо вже у дворі
довіку заблукаємо в тумані?

Фірма

У коридорі, згадую, для пані,
що по сусідству мешкає, художник
комірку змайстрував, цілком пригожу,
аби сховались ми у ній, злодюги.

Красава (радісно)

Не пропадем, як вівці недолугі!
Вперед — до схову! Хай живе удача,
а з євриками й баксами тим паче!

Домушники зникають із квартири.


Голос поза світлинами

Ну, що ж, юні та поважного віку особи, з ваших очей зникли ті, хто сповідує слизьку доріжку… Вони ще нагадають про себе, але тепер, у ці, я навіть сказав би, визначальні хвилини у квартирі художника Ярослава Саландяка оговтується той дивовижний світ, що, було, принишк, вельми вражений вторгненням у нього хижацький поглядів і спритних злодійських рук. Скажете, що він захищав себе обережно, як усе тендітне та інтелігентне? Що ж, мабуть, так і є, але не поспішайте з висновками. (Після павзи) О, бачу просвітлені обличчя! Проникливі й уважні, ви не оминули увагою подивів і суперечок непроханих гостей… Чи матиме це певний прийнятний вислід? Хтозна…
А наразі настав час познайомитися з тими, хто уособлює творчу палітру сьогодення в нашому старовинному містечку. Це вони злякали крадіїв своєю появою і тепер… (Гучніше) Хо – хо! У ваших очах очікування магічних пригод майбутніх чи то пак без п'яти хвилин знайомців! Обіцяю — будуть! Бо, як навчає прислів'я, кожна пригода — до мудрості дорога. І нехай те, що відбуватиметься, не торкнеться вас безпосередньо, все ж таки, не сумніваюсь, знань і досвіду вам примножиться. І не тільки їх…

У кімнату заходять Ярослав Саландяк, Іван Банах, Степан Колодницький, Богдан Метик і Богдан Манюк. Господар помешкання жестом пропонує гостям сісти на стільці, що розставлені навколо письмового стола, а сам зупиняється біля вікна.

(Продовження в наступній публікації)